Рішення

від 11.09.2022 по справі 914/1526/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.09.2022 Справа № 914/1526/22

місто Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О. розглянув матеріали справи

за позовом Підприємства об`єднання громадян «Інватех», місто Полтава

до відповідача Львівського казенного експериментального підприємства засобів пересування і протезування, місто Львів

про стягнення 92 385,00 грн.

Без виклику сторін.

Обставини розгляду справи.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Підприємства об`єднання громадян «Інватех» до Львівського казенного експериментального підприємства засобів пересування і протезування про стягнення 92 385,00 грн основного боргу за договором №17-14/44 від 17.01.2014.

Ухвалою суду від 14.07.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, постановлено здійснювати розгляд справи без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвала суду від 14.07.2022 про відкриття провадження у справі надсилалась позивачу на електронну адресу, вказану у позовній заяві, а саме: invatex-pl@ukr.net .

Ухвала суду від 14.07.2022 про відкриття провадження у справі надсилалась відповідачу на електронну адресу, вказану у позовній заяві, а саме: office@protez.com.ua .

Так як суд здійснював розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, тобто без можливості для відповідача взяти участь у судовому засіданні і викласти свої заперечення проти задоволення позову, право відповідача надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування, заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб, передбачене статтею 42 Господарського процесуального кодексу України, могло бути реалізоване шляхом подання відзиву.

Від відповідача не надходили заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження чи клопотання про її розгляд у судовому засіданні з повідомленням сторін. Відзив на позов також не подано.

Згідно зі статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У зв`язку із закінченням строку наданого для вирішення спору, суд дійшов висновку про необхідність прийняття рішення у справі.

Суть спору та правова позиція учасників справи.

Позиція позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що між сторонами 17.01.2014 укладено договір №17-14/1/44, на виконання умов якого позивач поставив відповідачу товар.

Поставка здійснювалася за заявками відповідача без отримання передплати, оплата здійснювалася за фактично отриманий товар.

Однак, відповідач свої зобов`язання щодо оплати вартості отриманого товару не виконав, внаслідок чого згідно розрахунків позивача станом на момент подання позовної заяви у відповідача існує заборгованість в сумі 92 385,00 грн по оплаті основного боргу, яку позивач просить стягнути з відповідача.

Позиція відповідача.

Відповідач відзиву на позовну заяву у строк, визначений судом, не подав, проти позову не заперечив.

Розглянувши матеріали справи, повно та об`єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

17.01.2014 між Підприємством об`єднання громадян «Інватех», в особі директора Шестопала Василя Григоровича, що діє на підставі Статуту (надалі по тексту рішення - позивач, згідно з договором - продавець) та Львівським казенним експериментальним підприємством засобів пересування і протезування, в особі директора Суязова Сергія Олександровича, що діє на підставі Статуту (надалі по тексту рішення - відповідач, згідно з договором - покупець) було укладено договір №17-14/1/44 (надалі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передати у власність покупцеві товарно-матеріальні цінності (надалі іменується «товар»), а покупець у відповідності з асортиментом та в кількості, зазначених у видаткових накладних та специфікаціях продавця, які є невід`ємною частиною цього договору, оплатити та прийняти «товар».

Відповідно до п. 1.2. та п. 1.3. договору одиниця виміру товару - штуки. Якість товару відповідає стандартним вимогам та технічним умовам.

Згідно п. 3.1. та п. 3.3. договору покупець вносить попередню оплату за оговорений сторонами товар у розмірі 100% вартості на поточний рахунок продавця. Продавець протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту отримання оплати зобов`язується передати згідно рахунків та видаткових накладних товар покупцю. Усі розрахунки за договором проводяться у безготівковій формі та у національній валюті України.

Відповідно до п. 3.5. договору загальна вартість товару, кількість та асортимент визначаються сумою цін, зазначених у рахунках або видаткових накладних на кожну партію товару у національній валюті України.

Згідно п. 5.1. та п. 5.2. договору перехід права власності на товар проводиться у момент його отримання покупцем, та підписання видаткових накладних. Постачання товару здійснюється за домовленістю сторін партіями та оформляється окремими накладними у рамках цього договору. На кожну партію товару, згідно заявки, покупцю виставляється рахунок.

Пунктом 5.3. договору сторони передбачили, що датою поставки товару є дата отримання покупцем товару. Прийом-передача по якості та кількості здійснюється покупцем одночасно з прийомом товару, та підписанням видаткових накладних на товар.

Підприємство об`єднання громадян «Інватех» поставило Львівському казенному експериментальному підприємству засобів пересування і протезування товар на загальну суму 92 385,00 грн, згідно видаткових накладних №1044 від 01.08.2019 та №2130 від 20.12.2019. Товар прийнято без жодних зауважень щодо кількості та якості.

Відповідач взятих на себе зобов`язань з оплати за поставлений товар за договором №17-14/1/44 від 17.01.2014 згідно видаткових накладних, повністю не виконав, внаслідок чого, станом на момент подання позовної заяви у відповідача утворилась заборгованість на загальну суму 92 385,00 грн.

У зв`язку із несплатою за поставлений товар у сумі 92 385,00 грн, позивач звернувся до відповідача з вимогою за вих. №236 від 17.05.2012, в якій просив протягом семиденного строку від дня пред`явлення даної вимоги здійснити оплату за отриманий товар в сумі 92 385,00 грн, яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Отже, позивач просить стягнути з відповідача 92 385,00 грн боргу.

Висновки суду.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як визначено пунктом 3 частини 1 статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За умовами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, підставою виникнення правовідносин між сторонами є договір №17-14/1/44 від 17.01.2014. До спірних правовідносин застосовуються положення чинного законодавства про поставку та купівлю-продаж.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 Цивільного кодексу України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Умовами п. 3.5., п.5.1. та п. 5.3. сторони погодили, що загальна вартість товару, кількість та асортимент визначаються сумою цін, зазначених у рахунках або видаткових накладних на кожну партію товару у національній валюті України. Перехід права власності на товар проводиться у момент його отримання покупцем, та підписання видаткових накладних. Датою поставки товару є дата отримання покупцем товару. Прийом-передача по якості та кількості здійснюється покупцем одночасно з прийомом товару, та підписанням видаткових накладних на товар.

Факт поставки позивачем товару згідно договору №17-14/1/44 від 17.01.2014, підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними №1044 від 01.08.2019 та №2130 від 20.12.2019, які підписані уповноваженими представниками сторін у справі.

Представники відповідача отримали товар на підставі довіреностей:

- №61 від 01.08.2019, виданої на ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Франківським РВ ЛМУ УМВС України у Львівській області 17.10.2002);

- №69 від 02.12.2019, виданої на ОСОБА_2 (паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Залізничним РВ УМВС України 23.10.2000).

Товар прийнято без жодних зауважень щодо кількості та якості.

Частиною 1 статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У зв`язку з невиконанням зобов`язань за договором №17-14/1/44 від 17.01.2014 позивач звернувся до відповідача з вимогою за вих. №236 від 17.05.2012, в якій просив протягом семиденного строку від дня пред`явлення даної вимоги здійснити оплату за отриманий товар в сумі 92 385,00 грн.

Факт надіслання вказаної вимоги на адресу відповідача підтверджується наявними в матеріалах справи: копією поштової накладної штрихкодовий ідентифікатор №3600006900710 від 23.05.2022 та копією описом вкладення у цінний лист від 23.05.2022.

Однак, вказана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Відповідач порушив свої зобов`язання, оплату за поставлений йому товар по договору №17-14/1/44 від 17.01.2014, згідно видаткових накладних №1044 від 01.08.2019 та №2130 від 20.12.2019, не провів.

Отже як станом на дату подання позовної заяви так і станом на дату прийняття судом рішення у відповідача існує борг в сумі 92 385,00 грн.

Відповідач наявності заборгованості в сумі 92 385,00 грн не спростовував, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що дослідженні в ході судового розгляду, відзиву на позовну заяву у строк, визначений судом, не подав, проти позову не заперечив, власного контррозрахунку не надав.

У відповідності із статтею193 Господарського кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення основного боргу в сумі 92 385,00 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

У відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування «вірогідності доказів» на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. На суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи все вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що позивачем доведено належними, допустимими, достовірними та вірогідними, доказами наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Судові витрати.

Як вбачається з матеріалів справи, при поданні позову до суду позивачем було сплачено судовий збір на в сумі 2 481,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №9705 від 06.07.2022.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 481,00 грн відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України необхідно покласти на відповідача.

Керуючись статтями 4, 13, 73, 74, 76-79, 86, 129, частиною 9 статті 165, статтями 236-238, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Львівського казенного експериментального підприємства засобів пересування і протезування (79052, місто Львів, вулиця Рудненська, будинок 10; ідентифікаційний код юридичної особи 03187714) на користь Підприємства об`єднання громадян «Інватех» (36007, Полтавська область, місто Полтава, вулиця Ковпака, будинок 17Д; ідентифікаційний код юридичної особи 35295257) 92 385,00 грн основного боргу та 2 481,00 грн судового збору.

3. Наказ видати згідно статті 327 Господарського процесуального кодексу України після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Інформація щодо руху справи розміщена в мережі Інтернет на інформаційному сайті за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua та на офіційному веб-порталі судової влади України за посиланням: http://court.gov.ua.

Рішення складено

та підписано 12.09.2022

Суддя Сухович Ю.О.