Рішення

від 08.09.2022 по справі 914/1448/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.09.2022 Справа № 914/1448/22

За позовом: Приватного акціонерного товариства «Луцьк Фудз», с.Зміїнець Луцького району Волинської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Маркет», м.Львів

про стягнення заборгованості. Ціна позову: 179731,97 грн.

Суддя Кітаєва С.Б.

Представники сторін не викликались

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Луцьк Фудз» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Маркет» про стягнення заборгованості у розмірі 179731,97 грн., з якої: 176271,39 грн. основного боргу, 205,79 грн. 3% річних, 3254,79 грн. пені.

Ухвалою суду від 11.07.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Вказаною ухвалою відповідача було зобов`язано подати відзив на позовну заяву, а позивача відповідь на відзив, у строки встановлені ухвалою.

25.08.2022, за вх.№2694/22, до суду від позивача надійшла заява №1228 від 22.08.2022 про зменшення позовних вимог. У поданій заяві позивач зазначає, що відповідач здійснив повністю погашення суми основного боргу 176271,39 грн., про що до заяви долучає копії платіжних документів. Як пояснює у заяві позивач, оскільки, станом на момент подання позову у відповідача ще не виникло грошове зобов`язання з оплати вартості отримано товару за видатковою накладною №3501 від 01.06.2022, то, враховуючи встановлені договором строки оплати, по зазначеній накладній відповідач не провів в повному обсязі з позивачем розрахунку за отриманий товар, а тому у заяві про зменшення позовних вимог позивач заявляє вимогу про стягнення вартості поставленого та не повному обсязі сплаченого товару у розмірі 2383,92 грн., 4541,76 грн. та 281,78 грн. 3% річних.

Відповідно до п. 2. ч. 2. ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Провадження у справі № 914/1448/22 було відкрито ухвалою Господарського суду Львівської області від 11.07.2022.

Таким чином, позивач був вправі звернутися із заявою в порядку ст.46 ГПК України у строк до 11.08.2022 включно. Проте заява позивача №1228 від 22.08.2022 була надіслана до суду 23.08.2022 (згідно відмітки на поштовому конверті).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Беручи до уваги, що заяву №1228 від 22.08.2022 було подано з пропуском процесуального строку, а про поважність причин пропуску строку на подання цієї заяви позивачем не заявлено та не зазначено у поданій ним заяві, заява позивача №1228 від 22.08.2022 залишається без розгляду.

Судом встановлено, що згідно трек-коду №7901414572890 на офіційному сайті АТ "Укрпошта" ухвалу суду про відкриття провадження у даній справі від 11.07.2022 отримано позивачем - 21.07.2022. Згідно трек-коду №7901414572882 на офіційному сайті АТ "Укрпошта" зазначену ухвалу суду про відкриття провадження у даній справі від 11.07.2022 отримано відповідачем - 18.07.2022.

Так як суд здійснював розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, тобто без можливості для відповідача взяти участь у судовому засіданні і викласти свої заперечення проти задоволення позову, право відповідача надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування, заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб, передбачене статтею 42 Господарським процесуальним кодексом України, могло бути реалізоване шляхом подання відзиву, з врахуванням доводів якого суд мав би ухвалювати рішення.

Суд звертає увагу на те, що від відповідача не надходили заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження чи клопотання про її розгляд у судовому засіданні з повідомленням сторін. Відзив на позов також не подано.

Згідно зі статтею 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У зв`язку із закінченням строку для вирішення спору суд дійшов висновку про необхідність прийняття рішення у справі.

Позиція позивача.

Позов обґрунтований тим, що 07.02.2012 року ПАТ «Луцьк Фудз» (Виробник) та ЗАТ «Рітейлінгова компанія «Євротек» (Замовник) уклали договір поставки товарів, вироблених під торговельною маркою Замовника («Privat label»). 30 липня 2012 року між «Луцьк Фудз», ЗАТ «Рітейлінгова компанія «Євротек» та ТОВ «Альянс Маркет» був укладений трьохсторонній договір про заміну сторони в зобов`язанні: ЗАТ «Рітейлінгова компанія «Євротек» замінили на ТОВ «Альянс Маркет».

Позивачем поставлено відповідачу товар на підставі видаткових накладних, що підтверджується товарно-транспортними накладними , який відповідачем оплачено частково. Відтак, станом на момент складення позовної заяви заборгованість по оплаті за поставлений товар склала 176271,39 грн. За порушення строків оплати поставленого товару позивач нарахував відповідачу на підставі п.10.5 договору пеню у розмірі 3254,79 грн. та 3% річних у розмірі 205,79 грн.

Позиція відповідача.

Як вбачається з інформації, що знаходиться на веб-сайті акціонерного товариства "Укрпошта", копію ухвали суду від 11.07.2022 про відкриття провадження у справі (ідентифікатор поштового відправлення 7901414572882) відповідач отримав 18.07.2022. Строк на подання відзиву на позовну заяву 02.08.2022 включно. Відповідач щодо позовних вимог не заперечив, відзиву на позовну заяву, у визначений судом строк, не подав.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Обставини справи.

07.02.2012 року ПАТ «Луцьк Фудз» (Виробник) та ЗАТ «Рітейлінгова компанія «Євротек» (Замовник) уклали договір поставки товарів, вироблених під торговельною маркою Замовника («Privat label»).

30 липня 2012 року між «Луцьк Фудз», ЗАТ «Рітейлінгова компанія «Євротек» та ТОВ «Альянс Маркет» був укладений трьохсторонній договір про заміну сторони в зобов`язанні: ЗАТ «Рітейлінгова компанія «Євротек» замінили на ТОВ «Альянс Маркет» з усіма відповідними правовими наслідками.

За умовами вищезазначеного договору ПрАТ «Луцьк Фудз» поставляє ТОВ «Альянс Маркет» товар під приватною торговельною маркою «Supero» на умовах відтермінування платежу, але не більше ніж на 45 днів від дати поставки кожної партії товару.

Відповідно до п. 7.5. Договору всі розрахунки за товар здійснюються винятково в національній валюті України.

В пункті 7.6. Договору сторони погодили, що днем оплати вважається день перерахування коштів з поточного рахунку Замовника.

Пунктом 10.5. договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати вартості товару, Замовник зобов`язаний сплатити Виробникові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Договір №PL0002/12 поставки товарів, вироблених під торговельною маркою Замовника («Privat label») набрав чинності з моменту його підписання і діяв до 31.12.2012 року. Сторони неодноразово продовжували його дію, останній раз додатковою угодою від 30.12.2019 року сторони продовжили дію договору на тих самих умовах до 31.12.2021р. та передбачили, що уразі, якщо жодна із сторін не менше ніж за 20 календарних днів до закінчення строку дії договору не повідомить іншу про бажання розірвати договір або укласти інший, то договір вважається продовженим кожного разу строком на один календарний рік на тих самих умовах.

Заяв, повідомлень про припинення дії Договору №PL0002/12 поставки товарів, вироблених під торговельною маркою Замовника («Privat label») не надходило, договір є чинним на дату подання цього позову.

13 квітня 2022 року позивач поставив відповідачу товар на суму 35 496,00 грн. (факт поставки підтверджується підписаними сторонами видатковою накладною №2137 від 13.04.2022р., товарно-транспортною накладною № 957 від 13.04.2022р.).

Кінцева дата оплати вартості поставленого товару 27.05.2022р.

У встановлені договором терміни відповідач не сплатив вартість поставленого йому товару.

10.06.2022 року відповідач на підставі платіжного доручення №172280 перерахував на рахунок позивача 20 000,00 грн.

У призначенні платежу відповідач не зазначив номеру видаткової накладної, оплату вартості товару по якій він здійснив, і так як сторонами не було письмово врегульовано питання зарахування коштів у разі не зазначення конкретної видаткової накладної, за якою здійснюється оплата, позивач відніс частину платежу в розмірі 6333,99 грн. на погашення боргу, який виник раніше.

Частину платежу в розмірі 13666,01 грн. позивач відніс на часткове погашення боргу по видатковій накладній №2137 від 13.04.2022р. Інша частина товару, поставленого за цією видатковою накладною на суму 21 829,99 грн. залишилася неоплаченою.

13.06.2022 року сторони уклали угоду про двосторонній залік зустрічних однорідних вимог за Договором поставки №РL0002/12 від 07.02.2012 року та часткове припинення зобов`язань по цьому договору в сумі 3 508,60 грн. (по видатковій накладній №2137 від 13.04.2022р.).

Неоплаченим по видатковій накладній №2137 від 13.04.2022р. залишився товар на суму 18 321,39 грн.

Заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений останнім згідно з видатковою накладною №2137 від 13.04.2022 року товар становила 18 321,39 грн.

21 квітня 2022 року позивач поставив відповідачу товар на суму 46 566,00 грн. (факт поставки підтверджується підписаними сторонами видатковою накладною №2335 від 20.04.2022р., товарно-транспортною накладною № 1010 від 20.04.2022р.).

Кінцева дата оплати вартості поставленого товару - 04.06.2022р.

У встановлені договором терміни відповідач не сплатив вартість поставленого йому 21.04.2022р. товару.

Заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений останнім згідно з видатковою накладною №2335 від 20.04.2022 року товар становила 46 566,00 грн.

12 травня 2022 року позивач поставив відповідачу товар на суму 55 692,00 грн. (факт поставки підтверджується підписаними сторонами видатковою накладною №2793 від 11.05.2022р., товарно-транспортною накладною № 1213 від 11.05.2022р.).

Кінцева дата оплати вартості поставленого товару 25.06.2022р.

У встановлені договором терміни відповідач не сплатив вартість поставленого йому 12.05.2022р. товару.

Заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений останнім згідно з видатковою накладною №2793 від 11.05.2022 року товар становила 55 692,00 грн.

11 травня 2022 року позивач поставив відповідачу товар на суму 55 692,00 грн. (факт поставки підтверджується підписаними сторонами видатковою накладною №2811 від 11.05.2022р., товарно-транспортною накладною № 1228 від 11.05.2022р.).

Кінцева дата оплати вартості поставленого товару 24.06.2022р. У встановлені договором терміни відповідач не сплатив вартість поставленого йому 11.05.2022р. товару.

Заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений останнім згідно з видатковою накладною №2811 від 11.05.2022 року товар становила 55 692,00 грн.

Таким чином, станом на 29.06.2022 року загальна протермінована сума заборгованості ТОВ «Альянс Маркет» по оплаті за поставлений позивачем на умовах Договору №РL0002/12 поставки товарів, вироблених під торговельною маркою Замовника («Privat label») від 07.02.2012р., товар становить 176 271,39 грн.

31 травня 2022р. ПрАТ «Луцьк Фудз» надіслало рекомендованим листом на адресу ТОВ "Альянс Маркет» вимогу про погашення боргу №260.

Відповідно до інформації на сайті АТ «Укрпошта» ТОВ «Альянс Маркет» отримало відправлення за №4302309272847 08 червня 2022 року. Вимогу про погашення боргу відповідач залишив без відповіді та задоволення.

Висновки суду.

Укладений між сторонами договір є договором поставки, а відтак, між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГК України), ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 2 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Договір, відповідно до ст. 638 ЦК України, є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму; до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Враховуючи зазначене, відповідно до приписів ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Матеріалами справи підтверджено, що 07.02.2012 року ПАТ «Луцьк Фудз» (Виробник) та ЗАТ «Рітейлінгова компанія «Євротек» (Замовник) уклали договір поставки товарів, вироблених під торговельною маркою Замовника («Privat label»). 30 липня 2012 року між «Луцьк Фудз», ЗАТ «Рітейлінгова компанія «Євротек» та ТОВ «Альянс Маркет» був укладений трьохсторонній договір про заміну сторони в зобов`язанні: ЗАТ «Рітейлінгова компанія «Євротек» замінили на ТОВ «Альянс Маркет» з усіма відповідними правовими наслідками.

За умовами вищезазначеного договору ПрАТ «Луцьк Фудз» поставляє ТОВ «Альянс Маркет» товар під приватною торговельною маркою «Supero» на умовах відтермінування платежу, але не більше ніж на 45 днів від дати поставки кожної партії товару.

Відповідно до поданих позивачем платіжних доручень №195708 від 29.06.2022 на суму 50000,00 грн., №199947 від 04.07.2022 на суму 30000,00 грн., від 08.07.2022 на суму 96271,39 грн., відповідачем здійснено оплату боргу у розмірі 176271,39 грн. з призначенням платежу: «сплата за товар згідно договору №PL0002/12 від 07.02.2012р.)».

У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

Зважаючи на те, що предмет спору в частині стягнення з відповідача грошових коштів у сумі 176271,39 грн, які сплачені після відкриття провадження у справі, відсутній, провадження у справі в цій частині слід закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Однак, як вбачається із матеріалів справи та не спростовано відповідачем, останнім вартість товару не оплачена.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов`язання боржником, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Відповідно до ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (ч. 1 ст. 216 ГК України).

Згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

В силу п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до пункту 10.5. Договору №РЬ0002/12 поставки товарів, вироблених під торговельною маркою Замовника («Privat label») від 07.02.2012р. у випадку несвоєчасної оплати вартості товару, Замовник зобов`язаний сплатити Виробникові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення

У зв`язку із простроченням відповідачем оплати вартості отриманого товару, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в сумі 3254,79 грн.

Здійснивши перерахунок пені, судом встановлено, що позивачем пеня пораховано вірно і вимога позивача про стягнення пені у розмірі 3254,79 грн. підлягає до задоволення.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З врахуванням цих положень, позивачем нараховано 3% річних в сумі 205,79 грн.

Судом перевірено розрахунок та встановлено, що заявлені розміри 3% річних нараховані позивачем правильно і вимога позивача про стягнення 3% річних у розмірі 205,79 грн. підлягає до задоволення.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

У відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування вірогідності доказів на відміну від достатності доказів, підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи все вищезазначене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог і відповідно стягнення з відповідача на користь позивача 3254,79 грн. пені та 205,79 грн. 3 % річних.

Судові витрати.

Як вбачається з матеріалів справи, при поданні позову до суду позивачем було сплачено судовий збір в сумі 2695,98 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 4498 від 29.06.2022.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 129 ГПК України, покладаються судом на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 129 ГПК України, покладаються судом на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог: в частині вимог про стягнення 3254,79 грн. пені та 205,79 грн. 3 % річних, то судовий збір у розмірі 51,91 грн. покладається на відповідача.

У зв`язку із закриттям провадження у справі в частині стягнення 176271,39 грн. основного боргу, суд роз`яснює Позивачу право на повернення із державного бюджету 2644,07 грн судового збору в порядку передбаченому ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись статтями 2, 3, 12, 13, 42, 46, 73-80, 123, 129, 231, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Провадження у справі в частині сплати 176271,39 грн. основного боргу закрити, у зв`язку з відсутністю предмету спору.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Маркет» (79040, м.Львів, вул.Городоцька, 359; ідентифікаційний код юридичної особи 38316777) на користь Приватного акціонерного товариства «Луцьк Фудз» (45635, Волинська область, Луцький район, с.Зміїнець, вул..Левадна, буд.2А; код ЄДРПОУ 00377163) 3254,79 грн. пені, 205,79 грн. 3 % річних та 51,91 грн. судового збору.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повне рішення складено та підписано суддею 09.09.2022.

Суддя Кітаєва С.Б.