Рішення

від 30.08.2022 по справі 920/144/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

31.08.2022м. СумиСправа № 920/144/22

Господарський суд Сумської області у складі судді Джепи Ю.А. за участі секретаря судового засідання Балицького В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Сумської області матеріали справи №920/144/22 в порядку загального позовного провадження

за позовом: Керівника Шосткинської окружної прокуратури Сумської області (вул. Свободи, 65, м. Шостка, Сумська область, 41100)

в інтересах держави в особі позивача: Департаменту капітального будівництва Сумської обласної державної адміністрації Сумської області (вул. Шишкарівська, 9, м. Суми, 40030, ідентифікаційний код 04014045),

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «СВ-Білдінг» (вул. Європейська, 21, офіс 207, м. Полтава, 36014, ідентифікаційний код 42113252),

про стягнення 259 725,89 грн,

за участю представників сторін:

прокурора Вортоломей М.Ф. згідно службового посвідчення від 25.01.2021 № 059486,

позивача Дядькова Н.Г. за довіреністю від 13.01.2022 № 01-12/52,

відповідача не з`явився.

УСТАНОВИВ:

Прокурор просить суд стягнути з відповідача 259 725 грн 89 коп. штрафних санкцій у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору підряду № 30 від 21.07.2021 та судові витрати у розмірі 3 895,89 грн.

Позов обґрунтований тим, що відповідачем були порушені строки виконання умов договору в термін до 01.09.2021. За порушені строки, відповідно до пунктів 12.3 та 12.4 договору підряду № 30 від 21.07.2021 нараховані пеня та штрафні санкції.

У позовній заяві прокурором наведено, що попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, що складається з суми судового збору в сумі 3 895,89 грн.

Стислий виклад позицій сторін по справі. Заяви, які подавались сторонами. Процесуальні дії, які вчинялись судом.

Ухвалою суду від 21.02.2022 постановлено відкрити провадження у справі № 920/144/22 та призначити підготовче засідання на 12.04.2022, 11:00.

Розгляд справи 12.04.2022 не відбувся, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та введенням в Україні воєнного стану відповідно до Закону України від 24.02.2022 № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», зміною територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану відповідно до розпорядження Верховного Суду від 22.03.2022 №12/0/9-22 та відновленням із 25.04.2022 територіальної підсудності судових справ відповідно до розпорядження Верховного Суду від 22.04.2022 № 25/0/9-22.

Після відновлення територіальної підсудності судом ухвалою від 11.05.2022 справу № 920/144/22 призначено до судового розгляду у підготовчому провадженні на 16.06.2022, 12:00 з повідомленням учасників справи про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до вимог частини другої статті 185 ГПК України, за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу, зокрема, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Ухвалою від 16.06.2022 у справі № 920/144/22 постановлено закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті в судове засідання на 02.08.2022, 11:30.

Ухвалою від 02.08.2022 у справі № 920/144/22 постановлено відкласти розгляд справи по суті в судове засідання на 31.08.2022, 11:30.

Прокурор у справі та представник позивача приймали участь у судовому засіданні по суті 31.08.2022, позовні вимоги підтримали.

Представник відповідача в судове засідання по суті не з`явився, відзиву на позовну заяву не подав.

Копії ухвал від 21.02.2022 про відкриття провадження у справі № 920/144/22 та від 02.08.2022, які надіслано відповідачу на вказану у позовній заяві адресу, повернуто відділенням поштового зв`язку на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Копію ухвали від 11.05.2022 у справі № 920/144/22, яку надіслано відповідачу на вказану у позовній заяві адресу, отримано уповноваженим представником відповідача 17.05.2022, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, повернуте відділенням поштового зв`язку на адресу суду.

Частиною четвертою статті 89 Цивільного кодексу України визначено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини першої статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до інформації з ЄДР відповідач знаходиться за адресою: 36014, Полтавська область, м. Полтава, вул. Європейська, 21, оф. 207.

Частиною сьомою статті 120 ГПК України визначено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно з пунктами 4, 5 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення, зокрема, є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 за № 270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка» з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).

Ураховуючи висновки постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 П/9901/87/18 направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду.

Таким чином, відповідач вважається таким, що належним чином повідомлений про розгляд справи Господарським судом Сумської області.

Станом на 31.08.2022 від відповідача на адресу суду не надходило відзиву на позов та письмових заперечень по суті позовних вимог.

Згідно з частиною дев`ятою статті 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно зі статті 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

За приписами частини другої статті 195 ГПК України суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Згідно статті 114 ГПК України суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

За змістом статті 9 Конституції України передбачено, Чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Укладення міжнародних договорів, які суперечать Конституції України, можливе лише після внесення відповідних змін до Конституції України.

Відповідно до статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначитися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савченко проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивність господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними в ній матеріалами відповідно до частини другої статті 178 ГПК України.

Судовий процес на виконання вимог статті 222 ГПК України фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих учасниками справи.

У судовому засіданні 31.08.2022 на підставі статті 240 ГПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Щодо підстав звернення з даним позовом до суду прокурора в інтересах держави в особі Департаменту капітального будівництва Сумської обласної державної адміністрації Сумської області.

Статтею 131-1 Конституції України визначено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно із частиною третьою статті 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

За приписами частини четвертої статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України №3-рн/99 від 08.04.1999 під поняттям «орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Із урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Керівник Шосткинської окружної прокуратури Сумської області, звертаючись з позовом в інтересах держави в особі департаменту капітального будівництва Сумської обласної державної адміністрації, зазначив підставою для звернення прокурора до суду з даним позовом та представництва інтересів держави те, що позивачем, як органом уповноваженим на здійснення відповідних функцій держави у спірних правовідносинах, не вжито належних заходів щодо усунення порушень в межах своїх повноважень, в тому числі шляхом звернення до суду.

Так, органом уповноваженим державою здійснювати відповідні повноваження у спірних правовідносинах, прокурором визначено ДКБ Сумської ОДА.

Відповідно до пункту 5 Положення про ДКБ Сумської ОДА, затвердженого Розпорядженням голови Сумської обласної державної адміністрації від 17.04.2020 № 170-ОД до основних завдань ДКБ Сумської ОДА відносяться:

-виконання відповідно до чинного законодавства функцій замовника з проектування, будівництва (нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту) та технічного переоснащення об`єктів житлово- цивільного, соціального, природоохоронного та іншого призначення на території області за рахунок коштів державного та/або місцевих бюджетів, а також за рахунок інших джерел, не заборонених чинним законодавством;

-виконання функцій, пов`язаних з реалізацією повноважень щодо здійснення закупівель, та ефективне використання бюджетних коштів, що спрямовуються на цю мету.

Згідно з частиною шостою цього Положення ДКБ Сумської ОДА відповідно до покладених на нього завдань поряд з іншим укладає з будівельними організаціями відповідні договори, здійснює технічний нагляд за будівництвом, контроль за відповідністю обсягів та якості виконаних робіт проектам, технічним умовам і стандартам.

Разом з цим ДКБ Сумської ОДА, який є органом уповноваженим на захист інтересів держави у спірних правовідносинах та стороною за договором, яким передбачено право на повернення попередньої оплати та стягнення штрафних санкцій за його невиконання, до цього часу не вжито відповідних господарсько-правових заходів на захист інтересів держави, що свідчить про бездіяльність зазначеного органу.

Як вбачається з матеріалів справи Шосткинська окружна прокуратура звернулась до ДКБ Сумської ОДА з листом від 28.01.2022 № 55/1-509 вих-22 в якому просила останнього надати інформацію щодо звернення до суду з позовом про стягнення штрафних санкцій з товариства з обмеженою відповідальністю «СВ-Білдінг».

У відповіді прокуратурі ДКБ Сумської ОДА (лист від 01.02.2022 № 01-12/157 ДКБ) зазначено, що звернення до суду з позовом до ТОВ «СВ-Білдінг» не було, у зв`язку з відсутністю бюджетних коштів для сплати судового збору.

Надалі Шосткинською окружною прокуратурою електронним листом від 07.02.2022 було повідомлено ДКБ Сумської ОДА про намір реалізувати представницькі повноваження шляхом звернення до суду з позовом про стягнення з ТОВ «СВ-Білдінг» штрафних санкцій за невиконання договірних зобов`язань у розмірі 259 725,89 грн.

Прокурор при поданні позовної заяви навів підставу для представництва інтересів держави (нездійснення захисту інтересів держави позивачем); навів підстави для звернення з позовом (порушення умов договору, яке призвело до втрат у державному бюджеті), чим обґрунтував порушення інтересів держави.

Таким чином, прокурор, звертаючись з позовом, зазначив підстави для представництва прокурором інтересів держави та підтвердив їх наявність.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.07.2020 № 612 «Деякі питання створення приймальних відділень в опорних закладах охорони здоров`я у госпітальних округах», наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 27.07.2020 № 170 «Про затвердження переліку проектів, що фінансуються у 2020 році за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на реалізацію проектів з реконструкції, капітального ремонту приймальних відділень в опорних закладах охорони здоров`я у госпітальних округах» та рішення Сумської обласної ради сьомого скликання від 06.08.2020 «Про внесення змін до рішення Сумської обласної ради від 24.01.2020 «Про обласний бюджет Сумської області на 2020 рік» Департаменту капітального будівництва Сумської обласної державної адміністрації надано асигнування за рахунок надходження субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на реалізацію проектів з реконструкції, капітального ремонту приймальних відділень в опорних закладах охорони здоров`я у госпітальних округах за рахунок коштів, виділених з фонду боротьби з гострою респіраторною хворобою СОVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-СоV-2, та її наслідками, зокрема, на капітальний ремонт приміщення приймального відділення КНП «Глухівська міська лікарня» Глухівської міської ради.

За результатами проведення переговорної процедури закупівлі 21.07.2021 між позивачем та відповідачем було укладено договір підряду № 30.

Відповідно до пункту 1.1 договору підрядник зобов`язується за завданням замовника на свій ризик виконати та здати йому в установлений договором підряду строк закінчені роботи по предмету закупівлі, що визначений з урахуванням ДСТУ Б.Д.1.1-1:2013 «Правила визначення вартості будівництва», інших нормативно-правових актів по об`єкту: «Капітальний ремонт приміщення приймального відділення КНП «Глухівська міська лікарня» Глухівської міської ради за адресою: Сумська область, м. Глухів, вул. Інститутська, 3» (ДК021:2015:45453000-7 Капітальний ремонт і реставрація).

Згідно з пунктом 2.1 договору договірна ціна робіт становить 601 217,34 грн, у тому числі податок на додану вартість 100 202,83 грн за рахунок коштів обласного бюджету Сумської області.

Відповідно до розділу 3 договору початок виконання робіт - липень 2021 року, закінчення виконання робіт серпень 2021 року.

Згідно з пунктом 14.1 договору цей договір набирає чинності з моменту його укладення і діє до 31.12.2021, але в будь якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

З огляду на те, що відповідач не виконав договірні зобов`язання на суму 601 217,34 грн в термін визначений договором для виконання робіт, а саме до 01.09.2021, позивач відмовився від договору в односторонньому випадку, повідомивши, про це підрядника 02.11.2021 листом № 01-12/1542 в порядку, передбаченому пунктом 16.3 договору, що підтверджується матеріалами справи.

14.09.2021 позивач направив відповідачу претензію № 01-12/1260, в якій просив перерахувати заборгованість за порушення граничних строків завершення виконання робіт. Зазначена претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Оцінка суду, висновки суду та законодавство, що підлягає застосуванню.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 174 ГК України визначено, що підставою виникнення господарських зобов`язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.

Статтею 193 ГК України встановлено обов`язок суб`єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до вимог частини першої статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 837 ЦК України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно зі статтями 526, 629 ЦК України, частиною першою статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов`язання не допускається; договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до положень статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Положеннями частин другої, четвертої статті 849 ЦК України встановлено, що якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Всупереч умовам договору будівельні роботи за договором на суму 601 217, 34 грн в термін до 01.09.2021 підрядником не виконані та замовнику не здані.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 12.3 договору передбачено, що при умові своєчасного фінансування, у разі порушення з вини підрядника строків виконання робіт, передбачених договором, замовник має право стягнути з підрядника пеню в розмірі 0,1 відсотка вартості робіт, з яких допущено прострочення виконання, за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцяти днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків зазначеної вартості.

Так, в поданому позивачем розрахунку (а.с. 43) з 01.09.2021 по 09.09.2021 та з 10.09.2021 по 01.11.2021 відповідачу була нарахована пеня у розмірі 37 275,48 грн.

Штрафні санкції за прострочення строків виконання робіт понад тридцять днів складають 42 085,21 грн (а.с. 42).

Пунктом 12.4 договору сторонами узгоджено, що додатково замовник має право одноразово стягнути з підрядника штраф за порушення граничних строків завершення виконання робіт в розмірі 30 % від договірної ціни, якщо підрядник не доведе, що таке порушення договору сталося не з його вини.

Сума штрафу складає 180 365,20 грн, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 41).

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач не спростував позиції прокурора та позивача у справі, а саме не надав суду належних доказів в обгрунтування своєї позиції у справі, а також відзиву чи письмових заперечень щодо позовних вимог не надав, а тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій у сумі 259 725, 89 грн підлягають задоволенню.

Частиною третьою статті 2 ГПК України визначено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; обов`язковість судового рішення; розумність строків розгляду справи судом; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до частини першої, третьої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частин першої, третьої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (стаття 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини п`ятої статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент на підтримку кожної підстави. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, належними, допустимими та достовірними доказами, а тому підлягають задоволенню з урахуванням викладеного.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до статті 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ураховуючи те, що судом позовні вимоги позивача до відповідача задоволені повністю, то з відповідача на користь Сумської обласної прокуратури підлягає стягненню відшкодування витрат зі сплати судового збору в розмірі 3 895,89 грн.

Керуючись статтями 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.Задовольнити позовні вимоги.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СВ-Білдінг» (вул. Європейська, буд. 21, офіс 207, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 42113252) на користь Департаменту капітального будівництва Сумської обласної державної адміністрації Сумської області (вул. Шишкарівська, буд. 9, м. Суми, 40030, код ЄДРПОУ 04014045, рахунок № UA188201720344251015134008843 в ДКСУ у м. Київ) штрафні санкції в сумі 259 725,89 грн (двісті п`ятдесят дев`ять тисяч сімсот двадцять п`ять гривень вісімдесят дев`ять копійок).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СВ-Білдінг» (вул. Європейська, буд. 21, офіс 207, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 42113252) на користь Сумської обласної прокуратури (вул. Герасима Кондратьєва, 33, м. Суми, 40000, код 03527891, UA598201720343120001000002983 в ДКСУ у м. Київ) відшкодування витрат по сплаті судового збору в сумі 3 895,89 грн (три тисячі вісімсот дев`яносто п`ять гривень вісімдесят дев`ять копійок).

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Згідно із частинами першою, другою статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 256 та статті 257 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини сьомої статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Повні реквізити сторін зазначені у пунктах 2, 3 резолютивної частини цього рішення.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 12 вересня 2022 року.

СуддяЮ.А. Джепа