Рішення

від 11.09.2022 по справі 927/431/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

12 вересня 2022 року м. Чернігівсправа № 927/431/22 Господарський суд Чернігівської області у складі:

судді Ноувен М.П.,

розглянувши справу №927/431/22, розгляд якої здійснено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання)

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЦЗАПЧАСТИНА - ЦЕНТР»,

вул. Віскозна, буд. 17, корпус 93Б, офіс 17, м. Київ, 02660;

електронна адреса: 0932104589@ukr.net;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМІ ПЛЮС»,

вул. Незалежності, буд. 36, кв. 95, м. Ніжин, Чернігівська область, 16600;

електронна адреса: probe3634@gmail.com;

про стягнення 79373,11 грн;

представники сторін не викликались;

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «СПЕЦЗАПЧАСТИНА ЦЕНТР» звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМІ ПЛЮС» про стягнення 79373,11 грн попередньої оплати за непоставлений товар, вартість якого повністю ним оплачена згідно виставленого рахунку-фактури №4 від 12.01.2022 на підставі платіжного доручення №3 від 13.01.2022

Дії суду щодо розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 12.07.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

Ухвала про відкриття провадження в справі від 12.07.2022, направлена на електронну адресу сторін, повідомлені суду при подачі позову.

Позиції учасників справи.

Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем зобов`язань по поверненню попередньої оплати.

02.08.2022 від відповідача надійшов відзив на позов, відповідно до якого останній зазначає, що позовні вимоги позивача є передчасними та такими, що не підлягають задоволенню.

Так, відповідач зазначає, що вимога позивача про повернення коштів або поставку будівельних матеріалів була адресована відповідачу під час дії воєнного стану, дана вимога була здійснена за наявності для відповідача надзвичайних, невідворотних та об`єктивних обставин та відповідно дії форс-мажорних обставин, що унеможливлює своєчасне виконання відповідачем господарського зобов`язання.

Крім того, відповідач зазначає, що останній не має об`єктивної можливості продовжувати свою роботу, підприємство не працює через обставини, за які вони не відповідають - змінились умови господарювання в період введення військового стану.

Відзив на позов прийнято судом до розгляду та долучено до матеріалів справи.

Будь-яких заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.

Перелік обставин, які є предметом доказування. Перелік доказів.

Враховуючи предмет і підстави позову, до обставин, які є предметом доказування у справі належать: наявність правових підстав для виникнення грошових зобов`язань у Відповідача перед Позивачем по суті спору; доведеність суми боргу.

Позивачем на підтвердження своїх вимог надано копії:

- рахунку-фактури № 4 від 12.01.2022,

- платіжного доручення № 3 від 13.01.2022,

- листа-претензії,

- відповіді на претензію,

- платіжного доручення №57 від 25.05.2022.

Відповідач в доказ своїх заперечень надав відзив на позов.

Обставини справи встановлені судом. Оцінка аргументів та нормативно - правове обґрунтування.

Між сторонами договір як єдиний письмовий документ не укладався.

12.01.2022 Постачальником - Товариством з обмеженою відповідальністю «Комі Плюс» виставлено Покупцю - Товариству з обмеженою відповідальністю «Спецзапчастина - Центр» рахунок № 4 на оплату вартості Товару на загальну суму 108695,53 грн.

Платіжним дорученням № 3 від 13.01.2022 ТОВ «Спецзапчастина- Центр» перерахувало ТОВ «Комі Плюс» 108695,53 грн в якості оплати рахунку № 4 від 12.01.2022.

18.05.2022 позивач звернувся до відповідача з претензією № 1, відповідно до якої ТОВ «Спецзапчастина - Центр» зазначило, що станом на 18.05.2022 оплачений згідно з рахунком № 4 від 12.01.2022 Товар не був поставлений. ТОВ «Спецзапчастина - Центр» у претензії просило поставити товар або повернути кошти у строк до 27.05.2022.

25.05.2022 відповідач листом № 05/22 надав відповідь на претензію, відповідно до якого зазначив, що непоставка товару відбулась не з їхньої вини, оскільки один із постачальників (ТОВ «Паркет Авеню») порушила терміни поставки та не може відвантажити замовлені товари.

Платіжним дорученням № 57 від 25.05.2022 ТОВ «Комі Плюс» перерахувало на рахунок ТОВ «Спецзапчастина - Центр» 29322,42 грн в якості повернення коштів згідно претензії № 1 від 18.05.2022.

На момент звернення до суду решта коштів відповідачем в сумі 79373,11 грн (108695,53-29322,42) не повернута.

Наведені обставини стали підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх прав у зв`язку з невиконанням відповідачем свого обов`язку щодо повернення передопати.

За статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Статтею 181 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Виходячи зі змісту частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. В силу вимог статті 205 цього Кодексу, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі, сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. За частиною 2 цієї статті, правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність (частина 1 статті 206 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. У силу частини 1 статті 639 Кодексу, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Таким чином, суд проаналізувавши матеріали справи, дійшов до висновку, що між сторонами склалися правовідносини на підставі укладеного у спрощений спосіб договору купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (ст. 662 ЦК України).

Статтею 663 ЦК України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 538 ЦК України у разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ст. 693 ЦК України).

Як встановлено судом, позивачем відповідно до рахунку-фактури №4 від 12.01.2022 платіжним дорученням № 3 від 12.01.2022 здійснено передплату за Товар на загальну суму 108695,53 грн.

Претензією № 1 від 18.05.2022 позивач звернувся до відповідач з вимогою про поставку товару або повернення суми попередньої оплати у строк до 27.05.2022.

Відповідач платіжним дорученням № 57 від 25.05.2022 частково здійснив повернення попередньої оплати в сумі 29322,42 грн

Доказів повернення 79373,11 грн попередньої оплати матеріали справи не містять.

Щодо заперечень відповідача, викладених у відзиві на позов, суд зазначає наступне.

Згідно листа Торгово-Промислової палати України № 2024/02.0.-7.1 від 28.02.2022, в якому зазначено, що у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану з 05 години 30 хвилини 24 лютого 2022 року, ТТП підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності по договору, виконання яких настало згідно з умовами договору і виконання яких стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин.

Відповідно до ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання. Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17.

Відповідачем не надано доказів неможливості виконання зобов`язання внаслідок настання форс-мажорних обставин.

Відповідачем також не надано доказів повідомлення позивача про неспроможність виконати зобов`язання щодо передачі оплаченого Товару або неможливості вчинення цієї дії.

Відповідачем не надано належних доказів на підтвердження пошкодження майна підприємства, участі працівників підприємства безпосередньо у бойових діях, що унеможливило виконання зобов`язання по договору.

Останній не довів, що форс-мажорні обставини не дають йому змоги повернути позивачу отриману передоплату.

Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України).

Отже, непоставка Товару відповідачем або повернення коштів за оплачений Товар заздалегідь ставила позивача у невигідне становище порівняно з відповідачем, оскільки позивач гроші передав, а фактично Товар не отримав, що у подальшому позбавило його користування ним за відсутності будь-якої неправомірної поведінки з боку позивача, а відтак слід дійти висновку про порушення принципу справедливості та добросовісності господарських взаємовідносин з боку відповідача.

За логікою відповідача, поки тривають воєнні дії та запроваджено воєнний стан в країні він звільняється від обов`язку щодо повернення отриманих коштів, не звертаючи при цьому увагу на інтереси іншої сторони, що суперечить принципам справедливості та добросовісності.

Запровадження воєнного стану в країні, настання форс-мажорних обставин в зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, неможливість виконання обов`язків внаслідок настання таких обставин, не можуть однозначно засвідчувати, починаючи з 24 лютого 2022 року, неможливість передачі товару та виконання обов`язку щодо повернення отриманих коштів, а отже наведена обставина не є абсолютною самостійною підставою для відкладення строку виконання зобов`язання відповідно часу, протягом якого будуть діяти такі обставини.

Відтак, заперечення відповідача не приймаються судом.

Беручи до уваги, що матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідачем виконання грошових зобов`язань суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Розподіл судових витрат.

Згідно з п.5 частини 1 статті 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд вирішує питання, зокрема, про розподіл між сторонами судових витрат.

Ціна заявленого позову складає 79373,11 грн, тобто за розгляд даного спору при подачі позову до Державного бюджету України сплачено судовий збір у сумі 2481 грн згідно Закону України «Про судовий збір».

Статтею 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням того, що позовні вимоги задоволені судом у повному обсязі, судовий збір в сумі 2481грн має бути відшкодовано позивачу за рахунок відповідача.

Керуючись статтями 129, 236 - 239, 240, 241, 247 - 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецзапчастина - Центр», код 38730448, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комі Плюс», код 39083037, про стягнення 79373,11 грн задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Комі Плюс», вул. Незалежності, 36, кв.95, м. Ніжин, 16600, код 39083037 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецзапчастина - Центр», вул. Віскозна, буд.17, корп. 93-Б, оф.17, 02660, код 38730448 заборгованість в сумі 79373,11 грн, судовий збір у сумі 2481грн.

3. Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення набирає законної сили у строки, встановлені статтею 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строки визначені статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя М.П. Ноувен