Постанова

від 18.08.2022 по справі 910/9095/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2022 року

м. Київ

cправа № 910/9095/18

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду: Ткаченко Н.Г. - головуючого, Селіваненка В.П., Дроботової Т.Б., Булгакової І.В., Баранця О.М., Львова Б.Ю., Васьковського О.В., Уркевича В.Ю.

за участю секретаря судового засідання Громак В.О.

за участю представників: Національного банку України - Крайдуби В.І., Тарана Є.О.; Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - Шевченка Ю.А.; ТОВ "Промислова інноваційна компанія" - адвоката Різник О.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Національного банку України

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2020

та рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2020

у справі № 910/9095/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова інноваційна компанія"

до Національного банку України

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

про відшкодування шкоди в розмірі 128 942 532,00 грн,-

ВСТАНОВИВ:

У липні 2018 року ТОВ "Промислова інноваційна компанія" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Національного банку України (відповідач) майнової шкоди у розмірі 128 942 532 грн, завданої йому, як акціонеру ПАТ "Радикал Банк", шляхом незаконного позбавлення корпоративних прав у результаті прийняття неправомірного рішення - постанови Правління Національного банку України № 452/БТ від 09.07.2015 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Радикал Банк" до неплатоспроможних".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.03.2019 у справі № 910/9095/18, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.05.2019, позов задоволено. Стягнуто з Національного банку України на користь ТОВ "Промислова інноваційна компанія" відшкодування майнової шкоди у сумі 128 942 532,00, завданої ТОВ "Промислова інноваційна компанія" шляхом прийняття неправомірного рішення - постанови Правління Національного банку України № 452/БТ від 09.07.2015 "Про віднесення ПАТ "Радикал Банк" до неплатоспроможних", а також судовий збір в сумі 616 700,00 грн.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.08.2019 у справі № 910/9095/18 рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.05.2019 у справі № 910/9095/18 скасовано. Справу № 910/9095/18 направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

За результатами нового розгляду, рішенням Господарського суду міста Києва від 21.01.2020 у справі № 910/9095/18 (суддя Чебикіна С.О.) позов задоволено повністю. Стягнуто з Національного банку України на користь ТОВ "Промислова інноваційна компанія" 128 942 532,00 грн майнової шкоди та 616 700,00 грн судового збору.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2020 у справі № 910/9095/18 (колегія суддів: Михальська Ю.Б., Скрипка І.М., Тищенко А.І.) рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2020 залишено без змін.

Не погодившись із ухваленими судовими рішеннями, Національний банк України звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2020 та рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2020 у справі № 910/9095/18; ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ "Промислова інноваційна компанія" до Національного банку України відмовити у повному обсязі.

Підставою для касаційного оскарження Національний банк України зазначає п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України та вказує на те, що судом апеляційної інстанції не було враховано висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 28.02.2018 у справі № 910/13134/17, від 22.05.2018 у справі № 915/1015/16 та від 25.06.2018 у справі № 916/1991/17.

Разом з тим, у касаційній скарзі відповідач наголошує, що місцевий та апеляційний суди не врахували обов`язкові висновки суду касаційної інстанції, викладені у постанові від 27.08.2019 у справі № 910/9095/18, яка розглядається.

Так, зокрема, за твердженням скаржника, суди не врахували вказівок Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду щодо обов`язку позивача довести факт спричинення збитків, обґрунтувати їх розмір, довести безпосередній причинний зв`язок між правопорушенням та заподіянням збитків і розмір відшкодування, а відтак, дійшли неправомірного висновку про наявність усіх елементів складу правопорушення, оскільки постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.03.2016 у справі № 826/24203/15 не встановлювалась неправомірність дій Національного банку України у розумінні одного з елементів правопорушення що, відповідно, свідчить про недоведеність позивачем тих обставин, на які останній посилається як на підставу своїх вимог.

Крім того, відповідач вказує на неврахування місцевим та апеляційним судами вказівок суду касаційної інстанції у цій справі щодо надання належної оцінки доводам Національного банку України про те, що в даний час здійснюється ліквідаційна процедура ПАТ "Радикал Банк", проте позивач продовжує бути акціонером цього банку, права власності на зазначені акції банку його позбавлено не було; запровадження процедури ліквідації банку не має наслідком припинення права власності позивача на акції.

Національний банк України зазначає, що суди не врахували, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.03.2016 у справі № 826/24203/15 було скасовано лише постанову правління Національного банку України №452/БТ від 09.07.2015 і це не є підставою для відшкодування майнової шкоди, адже право позивача щодо управління ПАТ "Радикал Банк" було обмежено саме з дня запровадження тимчасової адміністрації та початку процедури ліквідації банку, що відбувається на підставі рішень Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

При цьому, заявник касаційної скарги наголошує, що рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.07.2015 №130 "Про запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ "Радикал Банк" та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.11.2015 № 203 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Радикал Банк" і делегування повноважень ліквідатора Банку" ніким не оспорювалися, не скасовані судом, є законними та правомірними.

Крім того, відповідач у касаційній скарзі зазначає про помилкове прийняття судами в якості належного та допустимого доказу та покладення в основу рішення висновку експертів із проведення комісійної судово-економічної експертизи №1-27/09/2019-се від 27.09.2019, оскільки останній визначає вартість чистих активів ПАТ "Радикал Банк" станом на 08.07.2015, тобто на дату, що передувала прийняттю постанови Національного банку України від № 452/БТ від 09.07.2015, а не станом на 09.07.2015 (дату прийняття цієї постанови).

Водночас, звертаючи увагу на відчуження керівництвом ПАТ "Радикал Банк" 09.07.2015 майна банку, скаржник вказує, що судами не були прийняті надані Національним банком України докази на спростування висновків судових експертів із проведення комісійної судово-економічної експертизи №1-27/09/2019-се від 27.09.2019, а саме: баланс ПАТ "Радикал Банк" за 08.07.2015 та за 09.07.2015 (мінус 253 412 022,85 млн. грн).

При цьому Національний банк України у касаційній скарзі наголошує, що визначення розміру завданої шкоди не може базуватися виключно на вартості акцій, що належали позивачу, адже слід враховувати як вартість активів, так і розмір наявних зобов`язань ПАТ "Радикал Банк", тобто визначення розміру завданої шкоди повинно базуватись на балансовій вартості активів; уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб набула всі повноваження органів управління ПАТ "Радикал Банк" та органів контролю лише з 10.07.2015, тобто 09.07.2015 ПАТ "Радикал Банк" перебувало ще під повним контролем керівника банку/акціонерів. Протягом дня 09.07.2015 керівництво банком здійснював менеджмент ПАТ "Радикал Банк", призначений акціонером (позивачем), що встановлено в судовому порядку, зокрема, у постанові Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 911/3474/17.

Разом з тим, обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, відповідач вказує на те, що судом апеляційної інстанції не було застосовано закон, що підлягав застосуванню, а саме: ст. 79-1 Закону України "Про банки і банківську діяльність", якою встановлено особливий порядок визначення розміру шкоди, заподіяної рішенням (індивідуальним актом) Національного банку України у разі визнання його протиправним (незаконним) та скасування.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.11.2020 відкрито касаційне провадження у справі № 910/9095/18 за касаційною скаргою Національного банку України на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2020 та рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2020; призначено справу до розгляду.

Від ТОВ "Промислова інноваційна компанія" до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач просить касаційну скаргу Національного банку України залишити без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2020 та рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2020 у справі № 910/9095/18 - залишити без змін, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб звернувся до суду касаційної інстанції з поясненнями щодо обставин справи № 910/9095/18 та зазначає про незаконність і безпідставність постанови Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2020 та рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2020 про стягнення з Національного банку України на користь ТОВ "Промислова інноваційна компанія" шкоди в розмірі 128 942 532,00 грн.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.01.2021 справу № 910/9095/18 разом із касаційною скаргою Національного банку України на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2020 та рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2020 передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду на підставі ч. 2 ст. 302 ГПК України з огляду на необхідність відступити від висновку Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеного у постанові від 28.02.2018 у справі № 910/13134/17, про те, що незалежно від здійснення процедури ліквідації банку, позивач продовжує бути його акціонером, права власності на акції якого позбавлено не було, а лише обмежено право позивача як акціонера на управління банком в силу ч. 7 ст. 319 ЦК України та п. 1 ч. 2 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Ухвалою Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 23.02.2021 у справі № 910/9095/18 касаційну скаргу Національного банку України на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2020 та рішення господарського суду міста Києва від 21.01.2020 у справі № 910/9095/18 прийнято до розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду та призначено до розгляду.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.03.2021 касаційне провадження у справі № 910/9095/18 за касаційною скаргою Національного банку України на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2020 та рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2020 було зупинено до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 910/6175/19.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 01.07.2022 поновлено касаційне провадження у справі № 910/9095/18 за касаційною скаргою Національного банку України на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2020 та рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2020; призначено справу до розгляду на 05.08.2022.

За відсутністю кворуму відповідно до ч. 7 ст. 33 ГПК України розгляд справи № 910/9095/18 об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду за касаційною скаргою Національного банку України на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2020 та рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2020, призначений на 05.08.2022 не відбувся, про що були повідомлені учасники справи телефонограмами.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.08.2022 призначено до розгляду справу № 910/9095/18 за касаційною скаргою Національного банку України на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2020 та рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2020 на 19.08.2022 о 12 год. 00 хв.

Від Національного банку України 17.03.2021 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшло клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі ч. 3 ст. 302 ГПК України, з посиланням на необхідність відступити від висновку, викладеного у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20.06.2018 у справі № 757/46587/17-ц за позовом ОСОБА_1 до Національного банку України про відшкодування шкоди.

Однак, в судовому засіданні Верховного Суду 19.08.2022 представники Національного банку України просили суд не розглядати зазначене клопотання.

Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., пояснення представників сторін та третьої особи, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, доводи відзиву на касаційну скаргу та письмові пояснення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, предметом позову у справі, що переглядається, є вимоги ТОВ "Промислова інноваційна компанія" про стягнення з Національного банку України майнової шкоди у розмірі 128 942 532 грн.

Позовна заява обґрунтована тим, що у результаті прийняття відповідачем неправомірного рішення - постанови Правління Національного банку України № 452/БТ від 09.07.2015 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Радикал Банк" до неплатоспроможних", позивачу - ТОВ "Промислова інноваційна компанія" як акціонеру ПАТ "Радикал Банк" було завдано шкоду у вигляді позбавлення корпоративних прав, якими позивач володів станом на дату прийняття відповідачем вказаної постанови.

При цьому позивач зазначає, що протиправність постанови Правління Національного банку України № 452/БТ від 09.07.2015 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Радикал Банк" до неплатоспроможних" була встановлена судовими рішеннями в межах розгляду адміністративної справи № 826/24203/15 за позовом ТОВ "Промислова інноваційна компанія" та ОСОБА_2 до Національного банку України, треті особи - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, ПАТ "Радикал Банк" про визнання протиправними та скасування рішень.

Розмір шкоди позивач доводив Звітом (висновком) СОД ТОВ "РМ Консалтинг" про вартість майна (корпоративних прав) від 05.07.2017, згідно з яким ринкова вартість об`єкту оцінки (без урахування ПДВ) складає 181 609 200, 00 грн. Відповідно, вартість майнових (корпоративних) прав ТОВ "Промислова інвестиційна компанія", володіння якими засвідчується акціями у розмірі 71% від статутного капіталу товариства, становить 128 942 532, 00 грн (181 609 200 грн. * 71%).

Під час нового розгляду справи позивач, на підтвердження розміру заявленої до стягнення шкоди, долучив до матеріалів справи Висновок експертів з проведення комісійної судово-економічної експертизи № -27/09/2019-се від 27.09.2019, відповідно до якого вартість 100% акцій ПАТ "Радикал Банк" у кількості 120 000 шт. станом на 09.07.2015 складає 181 609 200, 00 грн; вартість чистих активів ПАТ "Радикал Банк" станом на 09.07.2015 складає 161 902 128,01 грн.

Рішення суду першої інстанції про задоволення позову мотивоване тим, що права позивача - ТОВ "Промислова інноваційна компанія", за захистом яких він звернувся до суду, порушено Національним банком України у зв`язку з прийняттям постанови Правління Національного банку України № 452/БТ від 09.07.2015 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Радикал Банк" до неплатоспроможних", внаслідок чого позивачу як власнику акцій ПАТ "Радикал Банк" завдана шкода у розмірі вартості корпоративних прав.

За висновком суду, неправомірність дій Національного банку України підтверджується постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.03.2016 у справі № 826/24203/15, якою визнана протиправною та скасована вказана постанова Правління Національного банку України № 452/БТ від 09.07.2015 .

При цьому, місцевий суд виходив з того, що Національний банк України за своєю організаційно-правовою формою є органом державної влади, а тому у спірних правовідносинах є суб`єктом відповідальності в розумінні ст. 1173 ЦК України незалежно від вини державного органу.

Суд першої інстанції дійшов також висновку, що позбавлення позивача корпоративних прав відбулося саме як наслідок прийняття протиправної постанови відповідача. Подальші процедури, які були застосовані до ПАТ "Радикал Банк", та рішення Національного банку України (введення тимчасової адміністрації, відкликання ліцензії і т. д.) не призвели до відновлення майнових (корпоративних) прав ТОВ "Промислова інноваційна компанія", незважаючи на визнання в судовому порядку протиправною та скасування постанови Правління Національного банку України №452/БТ від 09.07.2015 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Радикал Банк" до категорії неплатоспроможних".

Разом з цим, судом прийнято наданий позивачем висновок судових експертів з проведення комісійної судово-економічної експертизи № 1-27/09/2019-се від 27.09.2019 у якості належного доказу для визначення розміру заподіяної ТОВ "Промислова інноваційна компанія" шкоди неправомірним рішенням Національного банку України.

Апеляційний господарський суд погодився з висновками суду першої інстанції в повному обсязі.

При цьому, суд апеляційної інстанції, відхиляючи доводи апеляційної скарги відповідача, дійшов висновків, що механізм виведення неплатоспроможного банку з ринку, який запустив Національний банк України своєю постановою №452/БТ від 09.07.2015 відносно ПАТ "Радикал банк", саме позбавив, а не обмежив акціонерів банку їх корпоративних прав (право на управління акціонерним товариством через участь у загальних зборах, право контролю, отримання дивідендів та право на отримання майна банку у разі його ліквідації), не передбачаючи можливості виплати грошових коштів акціонерам банку на жодному з етапів його ліквідації, та призвів до ліквідації цього банку в силу закону; зв`язок між протиправним рішенням відповідача і наслідками у вигляді позбавлення корпоративних прав позивача доводиться метою відповідача - застосувати до позивача найсуворіший засіб впливу та фактичною реалізацією такої мети через директивний механізм виведення банку з ринку.

Крім того, дійшовши висновку, що виведення ПАТ "Радикал банк" з ринку на підставі постанови Національного банку України, яку було прийнято всупереч Закону України "Про банки і банківську діяльність", свідчить фактично про незаконність усієї процедури його виведення з ринку, апеляційним судом не прийнято до уваги і посилання відповідача на чинність у даному випадку постанови Правління Національного банку України від 09.11.2015 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Радикал Банк", рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.07.2015 №130 "Про запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ "Радикал Банк", від 09.11.2015 №203 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Радикал Банк" і делегування повноважень ліквідатора банку", оскільки це не виключає та не заперечує факту протиправності дій відповідача по відношенню до позивача саме винесенням постанови №452/БТ від 09.07.2015, яка і запустила весь механізм виведення неплатоспроможного банку з ринку та у майбутньому була визнана незаконною та скасована судом у межах адміністративної справи №826/24203/15.

Статтею 236 ГПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Однак, Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду вважає, що ухвалені у справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій вказаним вище вимогам не відповідають, виходячи з наступного.

Так, згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України визначено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками, згідно з ч. 2 цієї статті є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За загальними положеннями, передбаченими ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Підставою для відшкодування шкоди за загальними правилами є наявність таких чотирьох елементів складу цивільного правопорушення як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 56 Конституції України надає право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органом державної влади, його посадовою або службовою особою при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі ст. ст. 1173, 1174 ЦК України.

Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності.

Зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності органів державної влади, їх посадових або службових осіб наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.

Так, необхідною підставою для притягнення органу державної влади та її посадових осіб до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу (посадової особи), наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про Національний банк України" Національний банк України є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України.

За висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 15.02.2022 у справі № 910/6175/19, до закінчення перегляду якої зупинялось касаційне провадження у справі № 910/9095/18, яка розглядається, аналіз норм ст. ст. 4, 55, 66, 67 Закону України "Про Національний банк України" свідчить, що Національний банк України бере участь у виконанні функцій держави в банківському секторі та наділений при цьому певними владно-розпорядчими повноваженнями для виконання своїх функцій, що притаманно органам державної влади.

Враховуючи викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.02.2022 у справі № 910/6175/19 висновки щодо юридичного статусу Національного банку України, змісту його прав та обов`язків у спірних правовідносинах, підставою для притягнення Національного банку України до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є факти неправомірних дій цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою.

Водночас, положення про можливість застосування ст. 1173 ЦК України у справах за позовами до Національного банку України про відшкодування шкоди містяться, зокрема, в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15.05.2019 у справі № 757/72592/17, від 28.01.2020 у справі № 369/11928/17, від 15.04.2020 у справі № 757/27124/19-ц, від яких Велика Палата Верховного Суду при розгляді справи № 910/6175/19 не відступила.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про застосування до спірних правовідносин норм ст. 1173 ЦК України.

Як було зазначено вище, ТОВ "Промислова інноваційна компанія" у позовній заяві посилається на те, що у результаті прийняття Постанови Правління Національного банку України № 452/БТ від 09.07.2015 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Радикал Банк" до неплатоспроможних", йому (ТОВ "Промислова інноваційна компанія") як акціонеру ПАТ "Радикал Банк" було завдано шкоду у вигляді позбавлення корпоративних прав, володіння якими засвідчується акціями у розмірі 71% від статутного капіталу товариства та становить 128 942 532,00 грн.

За загальними правилами розподілу обов`язку доказування, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України).

Таким чином, у спірних правовідносинах, при зверненні з позовом про стягнення з Національного банку України збитків, ТОВ "Промислова інноваційна компанія" повинно довести належними, допустимими та достовірними доказами протиправність (неправомірність) поведінки Національного банку України як заподіювача збитків, наявність збитків та їх розмір, а також причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками, що виражається в тому, що збитки мають виступати об`єктивним наслідком поведінки відповідача.

Так, як вбачається із матеріалів справи та встановили суди попередніх інстанцій, 09.07.2015 Правлінням Національного банку України була прийнята постанова № 452/БТ "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Радикал Банк" до неплатоспроможних".

На підставі вказаної постанови виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийняте рішення № 130 від 09.07.2015 "Про запровадження тимчасової адміністрації ПАТ "Радикал Банк", згідно з яким з 10.07.2015 в банку запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду на тимчасову адміністрацію в ПАТ "Радикал Банк". Тимчасову адміністрацію в ПАТ "Радикал Банк" запроваджено строком на 3 місяці з 10.07.2015 до 09.10.2015 включно.

Фондом гарантування вкладів фізичних осіб 12.10.2015 був продовжений строк здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Радикал Банк" до 09.11.2015 включно.

Відповідно до постанови Правління НБУ № 769 від 09.11.2015 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Радикал Банк" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 203 від 09.11.2015 "Про початок процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства "Радикал Банк" та делегування повноважень ліквідатора банку".

Фондом гарантування вкладів фізичних осіб 25.10.2017 було прийнято рішення про продовження процедури ліквідації ПАТ "Радикал Банк" строком на один рік до 09.11.2018 включно.

Як установлено попередніми судовими інстанціями, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.03.2016 у справі № 826/24203/15 за позовом ТОВ "Промислова інноваційна компанія" та ОСОБА_2 , яка набрала законної сили, визнана протиправною та скасована постанова Правління Національного банку України № 452/БТ від 09.07.2015 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Радикал Банк" до неплатоспроможних". При цьому Окружний адміністративний суд міста Києва виходив з відсутності підстав, передбачених чинним законодавством, для прийняття рішення про віднесення банку до неплатоспроможних.

Що стосується наявності шкоди, її розміру, а також причинного зв`язку між протиправною поведінкою Національного банку України та шкодою, яку як вважає позивач, він зазнав, то Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду зазначає наступне.

Під час розгляду справи судами установлено, що станом на 09.07.2015 ТОВ "Промислова інноваційна компанія" володіло акціями ПАТ "Радикал Банк" у кількості 85200 шт., що становило 71 % статутного капіталу товариства.

Відповідно до ч. 1 ст. 152 ЦК України акціонерне товариство - це господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість часток однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями.

Згідно з ч. 1 ст. 20 Закону України "Про акціонерні товариства" акція товариства посвідчує корпоративні права акціонера щодо цього акціонерного товариства.

Частиною 1 ст. 167 ГК України визначено, що корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Пункт 8 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про акціонерні товариства" визначає корпоративні права як сукупність майнових і немайнових прав акціонера - власника акцій товариства, які випливають з права власності на акції, що включають право на участь в управлінні акціонерним товариством, отримання дивідендів та активів акціонерного товариства у разі його ліквідації відповідно до закону, а також інші права та правомочності, передбачені законом чи статутними документами.

Згідно з ч. 1 ст. 190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 ГК України майном у цьому Кодексі визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб`єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб`єктів.

Згідно з ч. 7 ст. 139 ГК України особливим видом майна суб`єктів господарювання є цінні папери.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" цінним папером є документ установленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право, визначає взаємовідносини емітента цінного папера (особи, яка видала цінний папір) і особи, що має права на цінний папір, та передбачає виконання зобов`язань за таким цінним папером, а також можливість передачі прав на цінний папір та прав за цінним папером іншим особам.

Акція - іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені Цивільним кодексом України та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств (ч. 1 ст. 6 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок").

Відповідно до ст. 25 Закону України "Про акціонерні товариства" кожною простою акцією акціонерного товариства її власнику - акціонеру надається однакова сукупність прав, включаючи права на: участь в управлінні акціонерним товариством; отримання дивідендів; отримання у разі ліквідації товариства частини його майна або вартості частини майна товариства; отримання інформації про господарську діяльність акціонерного товариства. Одна проста акція товариства надає акціонеру один голос для вирішення кожного питання на загальних зборах, крім випадків проведення кумулятивного голосування. Акціонери - власники простих акцій товариства можуть мати й інші права, передбачені актами законодавства та статутом акціонерного товариства.

Виходячи з аналізу наведених вище норм, корпоративні права ТОВ "Промислова інноваційна компанія", посвідчені акціями ПАТ "Радикал Банк" є майном (майновими правами).

Звертаючись до суду з позовом, ТОВ "Промислова інноваційна компанія" вказувало, що йому як акціонеру ПАТ "Радикал Банк" постановою Правління Національного банку України № 452/БТ від 09.07.2015 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Радикал Банк" до неплатоспроможних", було завдано майнову шкоду, яка полягає у позбавленні корпоративних прав.

За змістом приписів глави 82 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним, є зокрема, зменшення майна потерпілого.

Водночас, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов`язане з порушенням його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.

Реальні збитки - це втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Упущена вигода - це доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується.

Статтею 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Наслідком віднесення банку до категорії неплатоспроможних є початок виведення Фондом гарантування вкладів фізичних осіб неплатоспроможного банку з ринку і призначення тимчасової адміністрації (ст. 34 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

На виконання постанови Правління Національного банку України № 452/БТ від 09.07.2015 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Радикал Банк" до неплатоспроможних" було запроваджено тимчасову адміністрацію та розпочато процедуру ліквідації банку.

У справі, що розглядається, судом апеляційної інстанції встановлено, що станом на дату подання позову та прийняття оскаржуваної постанови апеляційного суду, процедура ліквідації ПАТ "Радикал Банк" триває.

Задоволення вимог кредиторів здійснюється у процедурі ліквідації банку, в рамках якої Фонд гарантування вкладів фізичних осіб визначає суму заборгованості кожному кредиторові та відносить вимоги до певної черги погашення, складає реєстр акцептованих вимог кредиторів (ст. 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"), формує ліквідаційну масу банку (ст. 50 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"), реалізує майно банку (ст. 51 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"), здійснює задоволення вимог кредиторів (ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з дня початку процедури ліквідації банку припиняються всі повноваження органів управління банку.

Згідно з ч. 2 ст. 104 ЦК України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Виходячи з аналізу наведених норм, віднесення банку до категорії неплатоспроможних та запровадження процедури ліквідації банку не має наслідком припинення права власності акціонера на належні йому акції. Під час здійснення ліквідаційної процедури банку, акціонер не позбавляється права власності на акції банку, а в силу ст. 319 ЦК України та ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" лише обмежується на певний період у праві на управління банком.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.02.2018 у справі № 910/13134/17.

Разом з цим, подібна правова позиція викладена також у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20.06.2018 у справі № 757/46587/17-ц (провадження № 61-15720св18), від 29.06.2022 у справі № 757/60479/19-ц (провадження № 61-19635св20).

При цьому Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій вказаних правових висновків Верховного Суду не врахували, неправильно застосували наведені вище норми, а відтак, дійшли помилкових висновків, що механізм виведення неплатоспроможного банку з ринку, який введено Національним банком України постановою № 452/БТ від 09.07.2015 відносно ПАТ "Радикал банк", саме позбавив, а не обмежив акціонерів банку у їх корпоративних правах.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено попередніми судовими інстанціями, ТОВ "Промислова інвестиційна компанія" у позовній заяві визначало майнову шкоду у розмірі 128 942 532,00 грн, понесену ним внаслідок прийняття Національним банком України постанови № 452/БТ від 09.07.2015 як вартість корпоративних прав, якими позивач володів станом на дату прийняття відповідачем вказаної постанови та яких він був позбавлений в результаті її прийняття.

Розмір такої шкоди позивач доводив Звітом (висновком) СОД ТОВ "РМ Консалтинг" про вартість майна (корпоративних прав) від 05.07.2017, згідно з яким ринкова вартість об`єкту оцінки (без урахування ПДВ) складає 181 609 200, 00 грн. Відповідно, вартість майнових (корпоративних) прав ТОВ "Промислова інвестиційна компанія", володіння якими засвідчується акціями у розмірі 71% від статутного капіталу товариства, становить 128 942 532, 00 грн (181 609 200 грн. * 71%).

Під час нового розгляду справи позивач на підтвердження розміру заявленої до стягнення шкоди долучив до матеріалів справи Висновок експертів з проведення комісійної судово-економічної експертизи № 1-27/09/2019-се від 27.09.2019, відповідно до якого вартість 100% акцій ПАТ "Радикал Банк" у кількості 120 000 шт. станом на 09.07.2015 складає 181 609 200, 00 грн; вартість чистих активів ПАТ "Радикал Банк" станом на 09.07.2015 складає 161 902 128,01 грн.

При цьому, як встановлено судами, експертами з`ясовано, що сума матеріальної шкоди (збитків), яку було нанесено акціонеру - ТОВ "Промислова Інноваційна Компанія" протиправними діями Національного банку України, які полягали у винесенні постанови НБУ від 09.07.2015 №452/БТ "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Радикал Банк" до категорії неплатоспроможних", яку у подальшому було скасовано, та які призвели до зменшення майна акціонера у вигляді позбавлення його корпоративних прав, які в свою чергу витікають з права власності акціонера на акції ПАТ "Радикал Банк", погіршення і втрата їх певних характеристик, складає 128 942 532,00 грн (181 609 200 грн. * 71%).

Проте, приймаючи наданий позивачем висновок судових експертів з проведення комісійної судово-економічної експертизи № 1-27/09/2019-се від 27.09.2019 у якості належного доказу для визначення розміру заподіяної ТОВ "Промислова інноваційна компанія" шкоди неправомірним рішенням відповідача, суд першої інстанції, як і апеляційний господарський суд, не надав цьому висновку як доказу жодної оцінки на предмет його належності відповідно до ст. 76 ГПК України, а також не врахував, що відповідно до ст. 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими ст. 86 цього Кодексу.

При цьому суди не звернули уваги, що судові експерти при проведенні вказаної комісійної судово-економічної експертизи досліджували у тому числі і питання права, що суперечить вимогам ч. 2 ст. 98 ГПК України.

Ухвалюючи рішення про стягнення з Національного банку України на користь ТОВ "Промислова інноваційна компанія" 128 942 532,00 грн майнової шкоди, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, і при новому розгляді справи не врахував, що визначення розміру завданої шкоди не може базуватися виключно на вартості акцій, що належали позивачу, а слід враховувати як вартість активів, так і розмір наявних зобов`язань ПАТ "Радикал Банк", а також відхилив без надання належної оцінки заперечення та подані Національним банком України докази на спростування висновків судових експертів із проведення комісійної судово-економічної експертизи.

З огляду на наведені порушення, допущені судами попередніх інстанцій при визначенні розміру майнової шкоди позивача як вартості корпоративних прав, яких на його думку він був позбавлений в результаті прийняття Національним банком України постанови № 452/БТ від 09.07.2015, а також враховуючи правовий висновок про те, що віднесенням банку до категорії неплатоспроможних та запровадженням процедури ліквідації банку акціонер не позбавляється права власності на акції банку, а лише обмежується на певний період у праві на управління банком, Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду вважає таким, що не відповідає встановленим обставинам та нормам чинного законодавства висновок судів попередніх інстанцій про те, що розмір шкоди, завданої позивачу рішенням Національного банку України, відповідає вартості корпоративних прав на дату прийняття відповідного рішення і така вартість складає 128 942 532,00 грн.

Оскільки постанова Правління Національного банку України №452/БТ від 09.07.2015 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Радикал Банк" до категорії неплатоспроможних", з якою ТОВ "Промислова інвестиційна компанія" пов`язує настання шкоди у вигляді позбавлення його корпоративних прав, має наслідком запровадження процедур, що застосовуються до неплатоспроможного банку, наявність/відсутність причинно-наслідкового зв`язку у спірних правовідносинах слід встановлювати виходячи із того, чи призвело прийняття саме відповідачем і саме цієї постанови до зменшення майна позивача як акціонера ПАТ "Радикал Банк".

Так, Верховний Суд акцентує, що причинно-наслідковий зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння.

У справі, що розглядається, місцевим та апеляційним господарськими судами не було враховано, що процедура здійснення тимчасової адміністрації і процедура ліквідації банку хоч і спрямовані на виведення неплатоспроможного банку з ринку, проте, кожна окремо передбачає певну послідовність дій, які вчиняються на підставі прийнятих рішень двох окремих органів - як Національного банку України, так і Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Так само судами залишено поза увагою, що тимчасова адміністрація та ліквідація банку - це різні етапи виведення банку з ринку. Зокрема, тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а ліквідація банку - це вже процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач доводить, що у спірних правовідносинах його було позбавлено корпоративних прав, у тому числі правомочностей на участь в управлінні банком та отримання певної частини прибутку та активів у разі ліквідації банку.

Проте, як встановлено судами та не заперечується учасниками справи, Окружним адміністративним судом по справі № 826/24203/15 було скасовано лише постанову Правління Національного банку України № 452/БТ від 09.07.2015 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Радикал Банк" до неплатоспроможних". Постанова ж Правління Національного банку України № 769 від 09.11.2015 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Радикал Банк" (згідно з якою розпочато процедуру припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства) та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.11.2015 № 203 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Радикал Банк" і делегування повноважень ліквідатора банку" ніким не оспорювались та є чинними.

У зв`язку з викладеним, висновок суду про те, що факт чинності зазначених постанови та рішення не виключає факту протиправності дій відповідача по відношенню до позивача саме винесенням скасованої у судовому порядку постанови Правління Національного банку України № 452/БТ від 09.07.2015, за наведеного судом мотивування жодним чином не спростовує заперечення відповідача щодо відсутності прямого причинно-наслідкового зв`язку між неправомірними діями Національного банку України та майновою шкодою, яка на думку ТОВ "Промислова інвестиційна компанія" йому завдана.

При цьому висновок апеляційного суду про те, що зв`язок між протиправним рішенням відповідача і наслідками у вигляді позбавлення корпоративних прав позивача доведений, оскільки саме механізм виведення неплатоспроможного банку з ринку, який запустив Національний банк України своєю постановою №452/БТ від 09.07.2015 відносно ПАТ "Радикал банк", позбавив акціонерів банку їх корпоративних прав (право на управління акціонерним товариством через участь у загальних зборах, право контролю, отримання дивідендів та право на отримання майна банку у разі його ліквідації), за встановлених обставин не можна визнати законним та обґрунтованим, оскільки як зазначено вище, шкода має бути прямим наслідком саме протиправного діяння відповідної особи, а не якихось інших обставин, проста послідовність подій не повинна братися до уваги.

Зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що судами не було встановлено прямого причинно-наслідкового зв`язку між винесеною постановою Правління Національного банку України № 452/БТ від 09.07.2015 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Радикал Банк" до категорії неплатоспроможних", яку надалі було скасовано, та шкодою, якої, як зазначає позивач, він зазнав.

При цьому висновок суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, про те, що прийняття відповідачем постанови № 452/БТ від 09.07.2015 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Радикал Банк" до категорії неплатоспроможних" мало своїм наслідком запровадження процедур тимчасової адміністрації та ліквідації ПАТ "Радикал Банк" і призвело до позбавлення ТОВ "Промислова інвестиційна компанія" корпоративних прав, посвідчених акціями ПАТ "Радикал Банк" не свідчить про встановлення судами безпосереднього (прямого) причинно-наслідкового зв`язку між постановою Правління Національного банку України № 452/БТ від 09.07.2015 та шкодою, про яку зазначає позивач.

Як було зазначено вище, необхідною підставою для притягнення органу державної влади (у даному випадку Національного банку України) до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є факти неправомірних дій цього державного органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою.

Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду (аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 07.10.2015 у справі № 916/3371/14, від 28.01.2015 у справі № 5023/3993/12(5023/9057/11), від 04.11.2014 у справі № 904/1197/14, від 02.09.2014 у справі № 910/2023/13, від 22.01.2013 у справі № 5011-71/2684-2012).

Таким чином, враховуючи відсутність причинно-наслідкового зв`язку між постановою Правління Національного банку України № 452/БТ від 09.07.2015 та шкодою, якої, як зазначав позивач, він зазнав у зв`язку з позбавленням його корпоративних прав (що не відповідає вимогам закону), об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність усіх елементів складу правопорушення Національного банку України для застосування такої міри деліктної відповідальності, як відшкодування шкоди.

У зв`язку з зазначеним, Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду вважає, що місцевий та апеляційний господарські суди неправильно застосували норми матеріального права до спірних правовідносин, порушили норми процесуального права та дійшли помилкових висновків про доведеність позивачем усіх обставин, на які останній посилається як на підставу своїх вимог у цій справі.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, а лише на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (ст. 300 ГПК України).

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Статтею 311 ГПК України передбачено, що суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Відтак, Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду дійшов висновку, що аргументи касаційної скарги, які охоплюються підставою касаційного оскарження, передбаченою п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, знайшли своє підтвердження.

Враховуючи викладене у цій постанові, об`єднана палата Касаційного господарського суду не вбачає підстав для відступлення від висновку Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеного у постанові від 28.02.2018 у справі № 910/13134/17, про те, що незалежно від здійснення процедури ліквідації банку, позивач продовжує бути його акціонером, права власності на акції якого позбавлено не було, а лише обмежено право позивача як акціонера на управління банком в силу ч. 7 ст. 319 ЦК України та п. 1 ч. 2 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Водночас, доводи позивача у відзиві на касаційну скаргу про законність та обґрунтованість ухвалених у справі судових рішень зводяться до неправильного тлумачення наведених у цій постанові норм чинного законодавства, якими врегульовані спірні правовідносини, а відтак, відхиляються Верховним Судом.

З огляду на викладене, встановивши, що оскаржувані судові рішення ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що постанова Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2020 та рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2020 у справі № 910/9095/18 підлягають скасуванню. При цьому Верховний Суд, керуючись нормами п. 3 ч. 1 ст. 308 ГПК України, вважає за необхідне постановити нове рішення - про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 300, 301, 308, 314, 315, 317 ГПК України, Суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Національного банку України - задовольнити.

Постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2020 та рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2020 у справі № 910/9095/18 - скасувати.

Постановити нове рішення. Відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ "Промислова інноваційна компанія" до Національного банку України про відшкодування шкоди в розмірі 128 942 532,00 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий, суддя - Ткаченко Н.Г.

Судді- Селіваненко В.П.

Дроботова Т.Б.

Булгакова І.В.

Баранець О.М.

Львов Б.Ю.

Васьковський О.В.

Уркевич В.Ю.