Постанова

від 05.09.2022 по справі 927/695/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2022 року

м. Київ

cправа № 927/695/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,

представники учасників справи:

позивача - Кутуков С. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спортивний клуб "Чернігів"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.06.2022 (судді: Хрипун О. О. - головуючий, Мальченко А. О., Агрикова О. В.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спортивний клуб "Чернігів"

до Чернігівської міської ради та Національного університету "Чернігівський колегіум" імені Т. Г. Шевченка,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головне управління Держгеокадастру в Чернігівській області,

про визнання незаконними та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. У серпні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Спортивний клуб "Чернігів" (далі - ТОВ "СК "Чернігів") звернулося до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Чернігівської міської ради та Національного університету "Чернігівський колегіум" імені Т. Г. Шевченка (далі - Університет) (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, прийнятої судом) про:

- визнання незаконним та скасування пункту 460 рішення Чернігівської міської ради від 12.04.2005 про вилучення із постійного користування ТОВ "СК "Чернігів" земельної ділянки площею 0,3284 га на вул. Блакитного, 14 у м. Чернігові;

- визнання незаконним та скасування пункту 223 рішення Чернігівської міської ради від 04.02.2008 про вилучення із постійного користування ТОВ "СК "Чернігів" земельної ділянки площею 0,7973 га на вул. Блакитного, 14 у м. Чернігові;

- визнання незаконним та скасування пункту 77 рішення Чернігівської міської ради від 27.11.2009 про затвердження проекту відведення та надання в постійне користування Університету земельної ділянки площею 0,7042 га на вул. Блакитного, 14 для облаштування спортивно-оздоровчого центру;

- визнання недійсним та нечинним державного акта на право постійного користування земельною ділянкою від 27.09.2010 серії ЯЯ № 376204, виданого Університету.

1.2. Позовні вимоги з посиланням, зокрема, на положення статей 95, 141, 142, 149 Земельного кодексу України обґрунтовані тим, що 27.04.1994 ТОВ "СК "Чернігів" придбало у Фірми "Віон" будівництво спортивного майданчика в м. Чернігові на вул. Блакитного, 14.

17.06.1996 згідно з рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради № 114 ТОВ "СК "Чернігів" було надано в постійне користування земельну ділянку на вул. Блакитного, 14 у м. Чернігові площею 1,2 га, а 26.06.1996 товариству було видано державний акт на право постійного користування землею.

Позивач зазначає, що для реєстрації придбаного 27.04.1994 майна та набутих на нього прав, ТОВ "СК "Чернігів" звернулося до Деснянського районного суду, який рішенням від 19.03.2001 у справі № 2-1206/2001 установив факт наявності власності товариства на об`єкт будівництва.

Право власності на об`єкти нерухомості було зареєстровано 10.01.2009.

При цьому, у 2009 році ТОВ "СК "Чернігів" дізналося про порушення справи № 5/239б про банкрутство товариства, ініційованої прокурором міста Чернігова в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у м. Чернігові, яка розглядалася з 2006 року.

Проте, товариство продовжувало свою діяльність, а тому у 2011 році подало до Господарського суду Чернігівської області у справі № 4/99б/26/10 документи, які свідчать про продовження діяльності товариства та його платоспроможності, у зв`язку з чим суд ухвалою від 29.11.2011 припинив провадження у справі, а ТОВ "СК "Чернігів" визнало таким, що не має боргів і може продовжувати свою господарську діяльність.

Позивач зазначав, що маючи намір відновити будівництво спортивно-розважального комплексу на вул. Блакитній, 14 у м. Чернігові, ТОВ "СК "Чернігів" 14.05.2020 звернулося до Чернігівської міської ради із запитом щодо стану земельної ділянки, розташованої на вул. Блакитній, 14 для присвоєння у подальшому кадастрового номера.

Однак, з відповіді Чернігівської міської ради (лист від 22.05.2020 № 159/2-08.02/2020вих./193/2020ПІ), ТОВ "СК "Чернігів" дізналося, що рішенням міської ради від 04.02.2008 позивача фактично позбавлено прав на землю шляхом вилучення земельної ділянки, з подальшою передачею земельної ділянки Університету, що порушує права позивача та норми законодавства. При цьому про існування оскаржуваних рішень міської ради позивачеві не було відомо.

1.3. Чернігівська міська рада у відзиві на позовну заяву просила відмовити в її задоволенні, акцентуючи увагу на вчиненні органом місцевого самоврядування дій в межах наданих законом повноважень та з урахуванням наявності судового рішення у справі № 5/239б.

Чернігівська міська рада також подала до суду заяву про застосування позовної давності.

1.4. Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 09.09.2020, зокрема, задоволено клопотання ТОВ "СК "Чернігів" про залучення до участі у справі співвідповідача у справі, та залучено Університет до участі у справі як співвідповідача.

1.5. У відзиві на позовну заяву Університет просив відмовити в її задоволенні, вказуючи на те, що постановою Господарського суду Чернігівської області від 27.07.2006 у справі № 5/239б ТОВ "СК "Чернігів" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, а обов`язки ліквідатора покладено на Державну податкову інспекцію в м. Чернігові.

Листом від 27.12.2007 вх. № 18-12932 Державна податкова інспекція в м. Чернігові повідомила Чернігівську міську раду про визнання ТОВ "СК "Чернігів" банкрутом та просила вчинити дії, передбачені законодавством стосовно припинення права користування товариством земельною ділянкою на вул. Блакитній, 14 у м. Чернігові, яка перебуває в постійному користуванні товариства банкрута.

Так, рішенням Чернігівської міської ради від 04.02.2008 "Про надання, вилучення і передачу земельних ділянок юридичним і фізичним особам в межах міста Чернігова", враховуючи постанову Господарського суду Чернігівської області від 27.07.2006 у справі № 5/2399б, було вилучено із постійного користування ТОВ "СК "Чернігів" земельну ділянку на вул. Блакитного, 14 у м. Чернігові, площею 0,7973 га, і факт вилучення цієї земельної ділянки з постійного користування позивача відображено в розділі "Зміни в землекористуванні" державного акта на право постійного користування землею від 26.06.1996 І-ЧН № 000722-199.

У подальшому, згідно з рішенням Чернігівської міської ради від 27.11.2009 земельну ділянку площею 0,7040 га, кадастровий номер 7410100000:02:026:0130 було передано в постійне користування Університету, якому видано державний акт від 27.09.2010 серія ЯЯ № 376204.

Університет акцентував увагу на тому, що відповідно до частини 2 статті 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з дня призначення ліквідатора до нього переходять права керівника (органів управління) юридичної особи - банкрута. Тобто Чернігівська міська рада надавши оцінку листу Державної податкової інспекції у м. Чернігові від 27.12.2007 розцінила цей лист як відмову від права користування земельною ділянкою, що раніше перебувала у постійному користуванні ТОВ "СК "Чернігів", яке визнано банкрутом за судовим рішенням. При цьому у матеріалах справи відсутні докази скасування судового рішення у справі № 5/239б, що могло би поставити під сумнів чинність зазначеного клопотання ліквідатора підприємства банкрута - ТОВ "СК "Чернігів".

1.6. Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 03.11.2020 провадження у справі зупинено до вирішення та набрання законної сили судовим рішенням у справі № 927/934/20, та було поновлено згідно з ухвалою від 10.12.2021.

2. Короткий зміст судових рішень у справі

2.1. Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 10.01.2022 (суддя Фесюра М. В.) позов задоволено повністю, а саме визнано незаконними та скасовані пункт 223 рішення Чернігівської міської ради від 04.02.2008; пункт 460 рішення Чернігівської міської ради від 12.04.2005; пункт 77 рішення Чернігівської міської ради від 27.11.2009; визнано недійсним державний акт на право постійного користування земельною ділянкою від 27.09.2010 серії ЯЯ № 376204.

2.2. Мотивуючи рішення суд першої інстанції зазначив, що Чернігівська міська рада без законних підстав вилучила у ТОВ "СК "Чернігів" земельну ділянку на вул. Блакитного, 14 у м. Чернігові, і таке вилучення земельної ділянки із постійного користування товариства не є законною підставою у розумінні статті 141 Земельного кодексу, яка містить вичерпний перелік.

Суд першої інстанції також вказав на те, що провадження у справі про банкрутство ТОВ "СК "Чернігів" порушено і здійснювалося з урахуванням особливостей, передбачених статтею 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до 18.01.2013) "Особливості банкрутства відсутнього боржника". Фактично ТОВ "СК "Чернігів" не було обізнано про порушення провадження у справі про банкрутство, про визнання його банкрутом, оскільки органи управління товариством не знаходились за адресою: м. Чернігів, вул. Блакитного, 14.

Ліквідатором - Державною податковою інспекцією у м. Чернігові під час проведення ліквідаційної процедури ТОВ "СК "Чернігів" своєчасно не встановлено наявність нерухомого майна, що призвело до незаконного звернення до міської ради з приводу припинення права постійного користування земельною ділянкою.

Суд першої інстанції зазначав, що у подальшому, ухвалою суду від 29.11.2011 припинено провадження у справі № 4/99б/26/10 про банкрутство ТОВ "СК "Чернігів", товариство визнано таким, що не має боргів, і може продовжувати свою підприємницьку діяльність.

Тобто, суд першої інстанції зазначив, що фактично ТОВ "СК "Чернігів" не припинилося і продовжило свою діяльність як юридична особа, а Чернігівська міська рада не довела наявність доказів звернення ТОВ "СК "Чернігів" із заявою до Чернігівської міської ради про припинення права користування земельною ділянкою площею 0,7973 га на вул. Блавкитного,14 у м. Чернігові, а також надання згоди ТОВ "СК "Чернігів" на вилучення з його постійного користування земельної ділянки.

Стосовно позовної давності, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовна давність у цьому випадку не пропущена, погодившись із твердженням позивача про те, що він дізнався про оскаржуване рішення після звернення до Чернігівської міської ради із листом та одержанням відповіді у травні 2020 року, а також вказавши, що Чернігівською міською радою не спростовано належними і допустимими доказами обізнаність позивача про прийняті Чернігівською міською радою рішення у 12.04.2005, 04.02.2008 та 27.11.2009 роках.

2.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.06.2022 рішення Господарського суду Чернігівської області від 10.01.2022 скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

2.4. Суд апеляційної інстанції зазначив, що в цьому випадку в межах ліквідаційної процедури у справі про банкрутство ТОВ "СК "Чернігів" ліквідатор, реалізуючи повноваження, визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в листі адресованому Чернігівській міській раді, просив здійснити дії, передбачені чинним законодавством щодо припинення права товариства на користування земельною ділянкою, зареєстрованою за підприємством банкрутом на вул. Блакитного, 14 у м. Чернігові.

За змістом статті 141 Земельного кодексу України припинення діяльності юридичної особи як і добровільна відмова від права користування земельною ділянкою, в розумінні статті 141 Земельного кодексу України, є підставами для припинення права користування земельною ділянкою.

Суд апеляційної інстанції вказав на те, що дії ліквідатора під час проведення ліквідаційної процедури ТОВ "СК "Чернігів" щодо звернення до Чернігівської міської ради з приводу припинення права постійного користування земельною ділянкою не були оскаржені до господарського суду у справі про банкрутство, а зі змісту постанови суду у справі № 5/239б вбачається, що станом на час порушення справи про банкрутство ТОВ "СК "Чернігів", товариство фактично не здійснювало господарської діяльності на спірній земельній ділянці.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що земельна ділянка від користування якою відмовилась уповноважена особа ТОВ "СК "Чернігів" у зв`язку із припиненням діяльності юридичної особи (ліквідатор в процедурі банкрутства) була обґрунтовано вилучена Чернігівською міською радою та передана в користування іншій особі як земля рекреаційного призначення.

При цьому суд апеляційної інстанції установив, що ТОВ "СК "Чернігів" не надало суду доказів належного виконання ним обов`язків землекористувача, зокрема щодо внесення плати за землю.

Суд апеляційної інстанції погодився з доводами Чернігівської міської ради про те, що сама лише державна реєстрація у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності на майно, позначене як "незавершене будівництво", яка відбулась 02.05.2018, не надає ТОВ "СК "Чернігів" прав землекористувача на земельну ділянку, на якій воно знаходиться, у той час як позивач не довів суду наявності дозвільних документів на забудову спірної земельної ділянки під об`єктом незавершеного будівництва, факт належності на праві власності якого ТОВ "СК "Чернігів" встановлений рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 19.03.2001 у справі № 2-1206/2001. При цьому державний акт на право постійного користування землею серії І-ЧН № 000722-199 позивачу права забудови земельної ділянки не надавав.

Крім того, суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позову ТОВ "СК "Чернігів", установив, що позивач належними та допустимими доказами не довів суду порушення своїх прав на спірну земельну ділянку, не обґрунтував незаконності внесення змін до державного акта на право постійного користування землею.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Не погоджуючись із постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.06.2022, ТОВ "СК "Чернігів" у касаційній скарзі просить її скасувати, а рішення Господарського суду Чернігівської області від 10.01.2022 залишити в силі, обґрунтовуючи підстави для касаційного оскарження судового рішення посиланням на пункти 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, вказуючи на ухвалення судового рішення без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах та у зв`язку із відсутністю висновку Верховного Суду щодо застосовування норми права.

Скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції застосував положення статей 141- 143 Земельного кодексу України без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 18.03.2019 у справі № 922/3312/14, від 05.11.2019 у справі № 906/392/18, від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, від 15.11.2021 у справі № 906/620/19 щодо припинення права постійного користування земельною ділянкою тільки із визначених законом підстав.

Заявник касаційної скарги також вважає, що суд апеляційної інстанції не застосував положення статті 377 Цивільного кодексу України та статті 120 Земельного кодексу України всупереч висновкам щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16, від 16.06.2020 у справі № 689/26/17.

ТОВ "СК "Чернігів" вважає, що наразі відсутній правовий висновок Верховного Суду щодо застосування норми права, а саме статей 32, 40 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), а також статей 91, 104 Цивільного кодексу України щодо відновлення платоспроможності і правосуб`єктності (діяльності) юридичної особи - ТОВ "СК "Чернігів" у справі про банкрутство у зв`язку із відсутністю боргів та встановленням наявності майна для задоволення вимог кредиторів.

Разом з цим, скаржник зазначає, що саме Державна податкова інспекція у м. Чернігові як ліквідатор ТОВ "СК "Чернігів" у справі № 5/239б про банкрутство товариства не вживала ніяких заходів, визначених статтею 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" для відшукування та встановлення майна боржника. Саме бездіяльність ліквідатора - Державної податкової інспекції у м. Чернігові у справі № 5/239б стала підставою для винесення судом ухвали від 15.04.2008 у справі № 5/239б/49б/14б, яку за заявою ТОВ "СК "Чернігів" про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами було скасовано ухвалою від 04.11.2008 у справі № 5/106б (5/239б/49б/17б).

Суд апеляційної інстанції, на думку скаржника, проігнорував те, що Державна податкова інспекція у м. Чернігові на час звернення до Чернігівської міської ради із листом від 27.12.2007 про необхідність вирішення питання припинення права користування ТОВ "СК "Чернігів" земельною ділянкою, не мала повноважень ліквідатора, оскільки такі повноваження були встановлені до 27.10.2007, про що зазначено в ухвалі Господарського суду Чернігівської області від 22.05.2007 у справі № 5/239б/49б. Тобто, Державна податкова інспекція у м. Чернігові не мала повноважень відмовитися від імені ТОВ "СК "Чернігів" від права постійного користування земельною ділянкою.

3.2. У відзиві на касаційну скаргу Чернігівська міська рада, заперечуючи проти її задоволення, акцентує увагу на недоведеності та необґрунтованості доводів скаржника, а отже відсутності підстав для скасування законної постанови суду апеляційної інстанції.

4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

4.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з огляду на таке.

4.2. Відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.

За змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду, після подання касаційної скарги.

З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції не приймає і не розглядає доводи скаржника, пов`язані з переоцінкою доказів та встановленням обставин справи.

4.3. Суди попередніх інстанцій установили такі обставини:

- рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради народних депутатів від 17.06.1996 № 114 від 17.06.1996 "Про затвердження матеріалів інвентаризації земель підприємств міста та надання земельних ділянок для державного та індивідуального будівництва" надано в постійне користування ТОВ "СК "Чернігів" земельну ділянку, площею 1,2 га, на вул. Блакитного, 14 у м. Чернігові (пункт 24);

- 26.06.1996 ТОВ "СК "Чернігів" видано державний акт на право постійного користування землею І-ЧН № 000722-199, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 199. Земельну ділянку площею 1,2 га надано у постійне користування для виробничих потреб відповідно до рішення виконкому Чернігівської міської ради народних депутатів від 17.06.1996 № 114. У плані зовнішніх меж земельної ділянки, який є додатком до державного акта на право постійного користування землею І-ЧН № 000722-199, інформація щодо розміщення в межах земельної ділянки об`єктів незавершеного будівництва (креслень з позначенням меж) відсутня;

- 28.01.2003 рішенням Чернігівської міської ради "Про надання, вилучення та передачу земельних ділянок в межах м. Чернігова", враховуючи договір дарування житлового будинку від 12.07.2001 № 3479, вилучено із постійного землекористування ТОВ "СК "Чернігів" земельну ділянку, площею 0,0743 га, на вул. Блакитного, 14 у м. Чернігові (пункт 206 рішення);

- 12.04.2005 рішенням Чернігівської міської ради "Про надання, вилучення і передачу земельних ділянок в межах м. Чернігова та надання дозволу на розроблення проекту відведення земельних ділянок" у зв`язку з уточненням матеріалів інвентаризації, вилучено із постійного користування ТОВ "СК "Чернігів" земельну ділянку площею 0,3284 га, на вул. Блакитного, 14 у м. Чернігові (пункт 460);

- зміни у землекористуванні відображені в державному акті на право постійного користування землею І-ЧН № 000722-199;

- згідно з постановою Господарського суду Чернігівської області від 27.07.2006 у справі № 5/239б ТОВ "СК "Чернігів" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, обов`язки ліквідатора покладено на Державну податкову інспекцію у м. Чернігові за її згодою та зобов`язано ліквідатора виконати дії, передбачені статтею 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом";

- 27.12.2007 ліквідатор - Державна податкова інспекція в м. Чернігові звернулася до Чернігівської міської ради та повідомила про визнання ТОВ "СК "Чернігів" банкрутом, та просила здійснити дії, передбачені чинним законодавством з припинення права користування земельною ділянкою, зареєстрованою за підприємством - банкрутом площею 0,7973 га за адресою: м. Чернігів, вул. Блакитного, 14;

- 04.02.2008 Чернігівська міська рада прийняла рішення "Про погодження місця розташування об`єктів та надання згоди на розроблення проектів відведення земельних ділянок юридичним та фізичним особам в межах м. Чернігова" та враховуючи постанову Господарського суду Чернігівської області від 27.07.2006 у справі за № 5/293б вилучила з постійного користування ТОВ "СК "Чернігів" земельну ділянку, площею 0,7973 га, на вул. Блакитного, 14 у м. Чернігові (пункт 223 рішення);

- 27.11.2009 рішенням Чернігівської міської ради "Про надання, вилучення і передачу земельних ділянок юридичним і фізичним особам в межах м. Чернігова" Університету затверджено проект відведення та надано в постійне користування земельну ділянку рекреаційного призначення, площею 0,7042 га, на вул. Блакитного, 14 у м. Чернігові для облаштування спортивно-оздоровчого центру;

- 27.09.2010 на підставі рішення ради Університет отримав державний акт серія ЯЯ № 376204 на право постійного користування земельною ділянкою в м. Чернігові, вул. Блакитного, 14, площею 0,7042 га.

4.4. Суди попередніх інстанцій також установили, що згідно з ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 29.11.2011 ТОВ "СК "Чернігів" судом визнано таким, що не має боргів і може продовжувати свою підприємницьку діяльність, припинено провадження у справі № 4/99б/16/10 про визнання боржника - ТОВ "СК "Чернігів".

Зі змісту ухвали Господарського суду Чернігівської області від 29.11.2011 вбачається, що ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 15.04.2008 у справі № 5/239б/49б/17б було затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс ТОВ "СК "Чернігів", ліквідовано юридичну особу - ТОВ "СК "Чернігів", провадження у справі припинено, вимоги кредиторів визнано погашеними. У подальшому, ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 04.11.2008 у справі № 5/106б (5/239б/49б/17б) задоволено заяву ТОВ "СК "Чернігів" про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, скасовано ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 15.04.2008 у справі № 5/239б/49б/17б, зобов`язано державного реєстратора внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запис про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи - ТОВ "СК "Чернігів", призначено ліквідатором ТОВ "СК "Чернігів" арбітражного керуючого Рязанову С. М. Заборгованість боржника перед кредиторами відсутня. Ліквідатором вжито заходів щодо виявлення майна банкрута. Згідно з довідкою Чернігівського МБТІ від 01.09.2009 № 24309 за боржником зареєстрований об`єкт нерухомості на вул. Блакитного, 14 у м. Чернігові. Також, ліквідатором проведено інвентаризацію майна боржника, про що складений інвентаризаційний опис від 10.07.2009 № 1. Ліквідаційним балансом станом на 08.11.2011 підтверджується наявність у боржника основних засобів залишковою вартістю 510,8 тисяч грн.

4.5. Судами також встановлено, що згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 02.05.2018 № 122499839 державним реєстратором КП "Чернігівське МБТІ" зареєстровано право власності ТОВ "СК "Чернігів" на об`єкт незавершеного будівництва, розташований за адресою: м. Чернігів, вул. Блакитного, 14.

4.6. 14.05.2020 ТОВ "СК "Чернігів" звернулося до Чернігівської міської ради із запитом щодо стану земельної ділянки, розташованої на вулиці Блакитного, 14 у м. Чернігові для присвоєння кадастрового номера, у відповідь на який Чернігівська міська рада повідомила (лист від 22.05.2020 № 159/2-08.02/2020/вих/193/2020ПІ), що враховуючи постанову Господарського суду Чернігівської області від 27.07.2006 у справі № 5/239б, згідно з рішенням органу місцевого самоврядування, земельну ділянку, площею 0,7973 га, на вул. Блакитного, 14 у м. Чернігові вилучено із постійного користування ТОВ "СК "Чернігів" згідно з рішенням міської ради від 04.02.2008.

4.7. Як свідчать матеріали справи, предметом позову у справі, яка розглядається, є вимоги ТОВ "СК "Чернігів" про визнання незаконними та скасування (частково) рішень Чернігівської міської ради від 12.04.2005, від 04.02.2008, від 27.11.2009 та визнання недійсним і нечинним державного акта на право постійного користування земельною ділянкою від 27.09.2010 серії ЯЯ № 376204, виданого Університету, з посиланням на порушення прав позивача як землекористувача та власника нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці.

4.8. Відповідно до частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною 1 цієї статті передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Відповідний порядок звернення до господарського суду встановлюють положення Господарського процесуального кодексу України, частиною першою статті 162 якого передбачено, що у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Згідно з пунктами 4, 5 частини 3 зазначеної норми позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

За наведеними положеннями предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Наведений висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17.

4.9. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно зі статтею 155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

4.10. За змістом статті 7 Земельного кодексу України (1990 року, у редакції, чинній на час видачі позивачеві державного акта на право постійного користування земельною ділянкою 1996 року) користування землею може бути постійним або тимчасовим. Постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку.

Згідно зі статтями 22 та 23 зазначеного Кодексу (у редакції, чинній станом на 1996 рік) право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Право користування земельною ділянкою може бути припинено лише з певних підстав, закріплених у законодавстві.

Зокрема, статтею 141 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час прийняття міською радою оспорюваних рішень) передбачалося, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати.

4.11. Як свідчать матеріали справи та встановлено судами, що не заперечувалося учасниками справи, підставою для вилучення із постійного користування земельної ділянки згідно з рішенням Чернігівської міської ради від 04.02.2008 було звернення до органу місцевого самоврядування Державної податкової інспекції у м. Чернігові, яка виконувала обов`язки ліквідатора ТОВ "СК "Чернігів" відповідно до постанови Господарського суду Чернігівської області від 27.07.2006 у справі № 5/239б.

4.12. За змістом статті 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) до повноважень ліквідатора з дня його призначення відносить зокрема: прийняття до свого відання майна боржника; виконання функцій з управління та розпорядження майном банкрута; формування ліквідаційної маси; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом. З дня призначення ліквідатора до нього переходять права керівника (органів управління) юридичної особи - банкрута. Дії ліквідатора можуть бути оскаржені до господарського суду власником майна (органом, уповноваженим управляти майном) банкрута.

Статтею 26 цього Закону передбачено, що усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об`єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об`єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку. Індивідуально визначені речі, що належать банкруту на підставі речових прав, крім права власності і повного господарського відання, не можуть бути включені до складу ліквідаційної маси.

4.13. Суд апеляційної інстанції установив, що в межах ліквідаційної процедури у справі про банкрутство ТОВ "СК "Чернігів" ліквідатор - Державна податкова інспекція у м. Чернігові, реалізуючи повноваження, визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в листі від 27.12.2007 просив Чернігівську міську раду вчинити дії, передбачені чинним законодавством, щодо припинення права користування земельною ділянкою, що зареєстрована за підприємством-банкрутом за адресою: м. Чернігів, вул. Блакитного, 14.

4.14. При цьому за змістом статті 206 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин шляхом ухвалення міською радою оспорюваних рішень) використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Водночас, суд апеляційної інстанції установив, що ТОВ "СК "Чернігів" не надав доказів належного виконання ним обов`язків землекористувача, зокрема щодо внесення плати за землю.

4.15. Ураховуючи встановлені судом апеляційної інстанції обставини справи, а також те, що оскільки припинення діяльності юридичної особи як і добровільна відмова від права користування земельною ділянкою, в розумінні статті 141 Земельного кодексу України, є підставами для припинення права користування земельною ділянкою, правильним є висновок суду апеляційної інстанції про недоведення позивачем порушення його прав.

4.16. При цьому доводи ТОВ "СК "Чернігів", викладені у касаційній скарзі, стосовно того, що Державна податкова інспекція у м. Чернігові на час звернення до Чернігівської міської ради із листом від 27.12.2007 про необхідність вирішення питання припинення права користування ТОВ "СК "Чернігів" земельною ділянкою, не мала повноважень ліквідатора, оскільки такі повноваження були встановлені до 27.10.2007, про що зазначено в ухвалі Господарського суду Чернігівської області від 22.05.2007 у справі № 5/239б/49б, не беруться до уваги з огляду на таке.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 22.05.2007 у справі № 5/239б/49б прийнято відмову ліквідатора банкрута - Державної податкової інспекції у м. Чернігові від клопотання про заміну ліквідатора на арбітражного керуючого, припинено провадження з розгляду клопотання про заміну ліквідатора на арбітражного керуючого, а також задоволено клопотання ліквідатора банкрута - Державної податкової інспекції у м. Чернігові про продовження строку ліквідаційної процедури та терміну дії повноважень ліквідатора ТОВ "СК "Чернігів" у зв`язку із необхідністю надання часу для прийняття рішення Чернігівською міською радою щодо скасування право постійного користування земельною ділянкою банкрута, що зареєстрована за ним на праві постійного користування до 27.10.2007.

Водночас доказів припинення повноважень ліквідатора банкрута - Державної податкової інспекції у м. Чернігові після 27.10.2007 ТОВ "СК "Чернігів" не надано, у матеріалах справи такі дані відсутні.

4.17. Як вже зазначалося, ТОВ "СК "Чернігів" у касаційній скарзі, оскаржуючи постанову суду апеляційної інстанції, обґрунтовує свої доводи посиланням на пункт 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскільки скаржник вважає, що наразі відсутній правовий висновок Верховного Суду щодо застосування норми права, а саме статей 32, 40 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), а також статей 91, 104 Цивільного кодексу України щодо відновлення платоспроможності і правосуб`єктності (діяльності) юридичної особи - ТОВ "СК "Чернігів" у справі про банкрутство.

З огляду на зміст вимог процесуального закону, при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити, зокрема зазначення норми права щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній та обґрунтувати необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.

Водночас, ТОВ "СК "Чернігів" у касаційній скарзі не навів обґрунтувань щодо необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо положень статей 32, 40 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та статей 91, 104 Цивільного кодексу України, оскільки позовні вимоги товариства стосувалися визнання незаконними та скасування рішень органу місцевого самоврядування (2005, 2008, 2009 років), у той час як судом апеляційної інстанції встановлено, що лише 29.11.2011 згідно з ухвалою Господарського суду Чернігівської області ТОВ "СК "Чернігів" судом визнано таким, що не має боргів і може продовжувати свою підприємницьку діяльність, припинено провадження у справі № 4/99б/16/10 про визнання боржника - ТОВ "СК "Чернігів".

Отже, оскільки формування Верховним Судом висновку має стосуватися спірних правовідносин, ураховуючи положення чинного законодавства та встановлені судом апеляційної інстанції під час розгляду справи обставини, колегія суддів вважає відсутніми підстави для формування висновку Верховного Суду з питання, заявленого заявником касаційної скарги.

4.18. Як вже зазначалося, ТОВ "СК "Чернігів", оскаржуючи постанову суду апеляційної інстанції, також посилався на пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, вказуючи на застосування судом положення статей 141- 143 Земельного кодексу України без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 18.03.2019 у справі № 922/3312/14, від 05.11.2019 у справі № 906/392/18, від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, від 15.11.2021 у справі № 906/620/19 щодо припинення права постійного користування земельною ділянкою тільки із визначених законом підстав.

4.19. Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики з вирішення господарських спорів, що виникають із подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстави, зазначеної в пункті 1 частини 2 цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, в якій подано касаційну скаргу, і в справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

4.20. Так, у справі № 922/3312/14 (постанова Верховного Суду від 18,03.2019) за позовом Селянського (фермерського) господарства "Відродження" до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 про визнання права користування та визнання недійсним наказу, Верховний Суд виходив з того, що суд першої інстанції правильно зазначив, що єдиним належним і допустимим доказом належності спірної земельної ділянки тій чи іншій особі є наявність правовстановлюючого документа. Проте, як установив суд першої інстанції і не спростував суд апеляційної інстанції, СФГ "Відродження" не надано документів на підтвердження наявності у фермерського господарства оформленого права постійного користування спірною земельною ділянкою. Натомість належність ОСОБА_1 права постійного користування земельною ділянкою, кадастровий номер 6322081500:05:000:0884, підтверджено державним актом серії III-ХР № 006131. Отже, ураховуючи положення законодавства, яке регулює спірні правовідносини, а також зважаючи на встановлені судом першої інстанції обставини, Верховний Суд погоджується з висновком суду першої інстанції про виключення можливості приналежності СФГ "Відродження" на титулі постійного користування земельної ділянки, переданої у постійне користування громадянину ОСОБА_1 у 2000 році на підставі відповідного рішення згідно з державним актом на землю.

Крім того, суд першої інстанції установив, що станом на час звернення до суду з позовом і розгляду справи судом такого об`єкта цивільних прав як земельна ділянка, кадастровий номер 6322081500:05:000:0884 немає, що, у свою чергу, також свідчить і про відсутність підстав для задоволення позову в частині визнання за СФГ "Відродження" права постійного користування земельною ділянкою, кадастровий номер 6322081500:05:000:0884.

У справі № 906/392/18 (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.11.2019) за позовом Попільнянського кооперативного ринку (далі - Кооперативний ринок) до Ради про визнання недійсним рішення Попільнянської селищної ради Попільнянського району Житомирської області від 27.03.2018 № 502, яким припино право постійного користування земельною ділянкою, Верховний Суд зазначив, що право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 Земельного кодексу України, перелік яких є вичерпним. Дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення суб`єкта права користування земельною ділянкою після державної реєстрації такого права поза межам, є такими, що порушують право користування земельною ділянкою. У справі У 906/392/18, суди попередніх інстанцій установили, що Попільнянський колгоспний ринок, який є землекористувачем земельної ділянки згідно з державним актом від 27.05.1994, на підставі постанови правління Житомирської облспоживспілки та постанови правління Попільнянського РайСТ, у володінні якого перебуває ринок, змінив назву юридичної особи на Кооперативний ринок, та здійснено перереєстрацію статуту вказаної юридичної особи, при цьому код ЄДРПОУ Попільнянського ринку не змінювався. З огляду на такі обставини Верховний Суд визнав правильним висновок судів попередніх інстанцій про те, що Попільнянський колгоспний ринок та Кооперативний ринок є однією і тією ж юридичною особою, якій 27.05.1994 було видано державний акт на право постійного користування спірною земельною ділянкою, и позбавлення такого права згідно з оскаржуваним рішенням селищної ради є неправомірним.

У справі № 129/1033/13-ц (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020) розглядалися вимоги ОСОБА_2 до Колективного підприємства "Гайсинська меблева фабрика" (далі - підприємство), Гайсинського районного управління юстиції Вінницької області в особі Реєстраційної служби Гайсинського районного управління юстиції Вінницької області, Тростянецького міськрайонного управління юстиції Вінницької області в особі Реєстраційної служби по місту Ладижину Тростянецького міськрайонного управління юстиції Вінницької області про визнання недійсними рішень загальних зборів співвласників підприємства, а також зобов`язати внести до державного реєстру зміни про керівника підприємства шляхом виключення відомостей про Вітюка В. П. як директора підприємства та включення відомостей про позивача як директора; зобов`язання скасувати записи про зміну керівника юридичної особи та зміну складу підписантів.

У справі № 906/620/19 (постанова Верховного Суду від 15.11.2021) за позовом керівника Бердичівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі: 1. Житомирської обласної державної адміністрації та 2. Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області до Товариства з додатковою відповідальністю "Житомирське обласне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Державного підприємства "Укрриба" про припинення права постійного користування земельною ділянкою, скасування державного акта на право постійного користування землею, скасування запису про реєстрацію державного акта на право постійного користування землею та зобов`язання повернути земельну ділянку, Верховний Суд зазначив, що положення Земельного кодексу України потрібно застосовувати таким чином, що коли відбувається припинення особи без правонаступництва, то у такому випадку виникають підстави для припинення права користування земельною ділянкою. У разі ж реорганізації особи, зміни її організаційно-правової форми чи назви, підстави для припинення права користування земельною ділянкою не виникають. Суд зазначив, що зміна організаційно-правової форми державного підприємства у процедурі приватизації не мала наслідком припинення його діяльності, а мала таким наслідком його реорганізацію (з перереєстрацією) з набуттям правонаступником - СВАТ "Житомиррибгосп" прав та обов`язків приватизованого державного підприємства.

4.21. Водночас у справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції установив обставини щодо наявності підстав для прийняття Чернігівською міською радою оскаржуваних рішень відповідно до статті 141 Земельного кодексу України у зв`язку зі зверненням ліквідатора підприємства банкрута - ТОВ "СК "Чернігів" та обставини недоведення позивачем порушення його прав.

Отже, обставини, встановлені судами у справах, на які посилався заявник касаційної скарги, та у справі, що розглядаються, не є подібними.

4.22. Щодо посилань заявника касаційної скарги на те, що суд апеляційної інстанції не застосував положення статті 377 Цивільного кодексу України та статті 120 Земельного кодексу України всупереч висновкам щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16, від 16.06.2020 у справі № 689/26/17, колегія суддів зазначає таке.

Як убачається зі змісту позовної заяви, ТОВ "СК "Чернігів", звертаючись у 2020 році до суду з вимогами про визнання частково незаконними та скасування рішень Чернігівської міської ради від 12.04.2005, від 04.02.2008, від 27.11.2009 та визнання недійсним державного акт на право постійного користування земельною ділянкою, виданого 27.09.2010 Університету, вказувало на те, що у 2008 році Чернігівська міська рада без згоди і відома ТОВ "СК "Чернігів" із постійного користування та з-під об`єктів нерухомості, без виконання обов`язкової процедури вилучення земельної ділянки, позбавила власника нерухомого майна цивільного права на землю, на якій таке майно розташоване.

Суд апеляційної інстанції установив, що згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 02.05.2018 № 122499839 державним реєстратором Комунального підприємства "Чернігівське МБТІ" зареєстровано право власності ТОВ "СК "Чернігів" на об`єкт незавершеного будівництва, розташований за адресою; м. Чернігів, вул. Блакитного, 14.

Питання переходу права на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю, споруду, що розміщені на ній, регулюються статтею 120 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час реєстрації позивачем права власності на об`єкт незавершеного будівництва) і статтею 377 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 377 Цивільного кодексу України (у відповідній редакції) передбачено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Згідно із частинами 1, 2 статті 120 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час реєстрації позивачем права власності на об`єкт незавершеного будівництва) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Відповідно до статті 377 Цивільного кодексу України, статей 120, 125 Земельного кодексу України (у відповідній редакції) та принципу слідування юридичної долі земельної ділянки долі нерухомості, у разі переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку право на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на розташовані на земельній ділянці об`єкти, оскільки право власності на будівлі з усіма відповідними власності складовими - володінням, користуванням, розпорядженням ними, неможливе без перебування у власника будівель земельної ділянки, на якій розташовані об`єкти нерухомості, у власності або користуванні.

Отже, наведені положення земельного та цивільного законодавства закріплюють загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. Визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

Відповідно до частини 1 статті 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

За змістом частини 1 статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Частиною 1 статті 317 та частиною 1 статті 328 Цивільного кодексу України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Порядок набуття права власності на новостворене майно та об`єкти незавершеного будівництва врегульований статтею 331 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 2 статті 331 Цивільного кодексу України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, то право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, то право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Частиною 3 статті 331 Цивільного кодексу України передбачено, що до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). У разі необхідності особа, зазначена в абзаці 1 цієї частини, може укласти договір щодо об`єкта незавершеного будівництва після проведення державної реєстрації права власності на нього відповідно до закону.

Отже, об`єкт незавершеного будівництва за визначенням частини 3 статті 331 Цивільного кодексу України за своєю правовою природою є сукупністю матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва, що належить забудовнику (особі, яка на законних підставах здійснює відповідне будівництво), оскільки правовий статус об`єкта як нерухомого майна виникає з моменту завершення будівництва.

Подібний правовий висновок викладений, зокрема у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 916/633/19, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 200/22329/14-ц.

Державна реєстрація права власності як на об`єкт незавершеного будівництва, так і на нерухоме майно здійснюється у порядку, встановленому Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", у статті 1 якого зазначено, що державна реєстрація прав на об`єкт незавершеного будівництва та їх обтяжень у випадках, установлених законом, проводиться у порядку, визначеному цим Законом, з урахуванням особливостей правового статусу такого об`єкта.

Державна реєстрація прав є лише офіційним визнанням державою факту виникнення права власності, але саме право власності у забудовника на об`єкт незавершеного будівництва виникає в силу приписів статті 331 Цивільного кодексу України, а тому безумовним правом власника є здійснення державної реєстрації права власності на належний йому об`єкт нерухомого майна.

За змістом частини 4 статті 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації

4.23. Ураховуючи положення чинного законодавства, та з огляду на реєстрацію за ТОВ "СК "Чернігів" на об`єкт незавершеного будівництва, розташований за адресою: м. Чернігів, вул. Блакитного, 14, колегія суддів вважає безпідставними посилання скаржника у касаційній скарзі на незастосування судом апеляційної інстанції положень статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України та неврахування судом правової позиції Верховного Суду зазначених норм у подібних правовідносинах.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що як установив суд апеляційної інстанції під час розгляду справи, позивач не довів наявності дозвільних документів на забудову спірної земельної ділянки під об`єктом незавершеного будівництва, факт належності на праві власності якого ТОВ "СК "Чернігів" встановлений рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 19.03.2001 у справі № 2-1206/2001? а Державний акт на право постійного користування землею серії І-ЧН № 000722-199 позивачу права забудови земельної ділянки не надавав.

4.24. Зважаючи на викладене колегія суддів зазначає, що правовідносини у наведених заявником касаційної скарги справах не є подібними, а судові рішення у справах, на які посилається скаржник у касаційній скарзі та у справі, що розглядається, ухвалені за різних встановлених обставин справи. Отже оскільки наведена скаржником підстава для касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 цього Кодексу дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "СК "Чернігів" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.06.2022 у справі № 927/695/20, а з інших підстав оскарження судового рішення - про залишення оскаржуваної постанови без змін.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. Згідно зі статтею 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За змістом частини 1 статті 300 цього Кодексу, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.2. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

Відповідно до положень статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскільки під час здійснення касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "СК "Чернігів" у цій справі з підстав касаційного оскарження, визначених пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, Верховним Судом не було встановлено допущених судом апеляційної інстанції порушень норм матеріального та процесуального права з наведених у касаційній скарзі мотивів, то і підстав для зміни чи відміни оскаржуваної постанови у касаційного суду немає.

6. Розподіл судових витрат

6.1. Оскільки підстав для скасування судових рішень, а також задоволення касаційної скарги немає, судовий збір за подання касаційної скарги слід покласти на скаржника.

Керуючись статтями 296, 300, 301, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Спортивний клуб "Чернігів" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.06.2022 у справі № 927/695/20, відкрите з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.

2. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спортивний клуб "Чернігів" залишити без задоволення.

3. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.06.2022 у справі № 927/695/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Б. Дроботова

Судді Н. О. Багай

Ю. Я. Чумак