Рішення

від 11.09.2022 по справі 515/765/22

ТАТАРБУНАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 515/765/22

Провадження № 2/515/1107/22

Татарбунарський районний суд Одеської області

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2022 року м.Татарбунари

Татарбунарський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Квєтка І.А.,

секретар судового засідання Комерзан Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Татарбунари цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування,

встановив:

У липні 2022 року позивачі через свого представника ОСОБА_6 звернулися до суду з вказаним позовом, в якому послалися на таке.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла їх бабуся ОСОБА_7 . Після її смерті відкрилася спадщина на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 6,2133 га, що розташована на території Татарбунарської міської ради Одеської області (за межами села Білолісся).

Позивачі є спадкоємцями за законом п`ятої черги.

За звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, позивачам було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв`язку з реєстрацією на час відкриття спадщини разом зі спадкодавцем спадкоємця першої черги ОСОБА_5 , сина померлої та батька позивачів.

Відповідач у справі ОСОБА_5 з 2015 року у будинку АДРЕСА_1 не проживає.

З народження позивачі проживали та були зареєстровані разом з бабусею. Їх батько та син спадкодавиці на день відкриття спадщини не проживав разом зі своєю матір`ю, а отже вони, а не відповідач, фактично прийняли спадщину.

Враховуючи викладене, позивачі, як спадкоємці п`ятої черги, просять визнати за ними право власності, по 1/3 частині за кожним, на земельну ділянку площею 6,2133 га, що розташована на території Татарбунарської міської ради Білгород-Дністровського району Одеської області в порядку спадкування після смерті бабці ОСОБА_7 .

Учасники справи у судове засідання не з`явилися.

Представник позивачів надав суду заяву про слухання справи в його та їх відсутність, позовні вимоги підтримав повністю, щодо ухвалення по справі заочного рішення заперечень не мають.

Відповідач про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся за зареєстрованим місцем проживання, поштовий конверт повернуто з відміткою пошти "адресат відсутній за вказаною адресою", повторний виклик відповідача здійснено через оголошення опубліковане на офіційному сайті суду на веб-порталі "Судова влада України". Відповідно до п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України відповідач вважається належним чином повідомленим про розгляд справи. Про причини неявки відповідач суд не повідомив, відзив на позов не подав.

За наявності умов, визначених у ч.1 ст.280 ЦАК України, суд ухвалив про проведення заочного розгляду справи.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши письмові докази у матеріалах справи, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути у тому числі, визнання права.

ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Татарбунари Татарбунарського району Одеської області померла бабуся позивачів та матір відповідача ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що 26 травня 2017 року складено актовий запис №230 та видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 (а.с. 18).

Після її смерті відкрилася спадщина на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 6,2133 га, що розташована на території Татарбунарської міської ради Одеської області (бувшої Білоліської сільської ради Татарбунарського району Одеської області), яка їй належала на підставі державного акта на право приватної власності на землю І-ОД № 090537, виданого Білоліською сільскою Радою народних депутатів 17 січня 2001 року, зареєстрованого в Книзі реєстрації державних актів на право приватної власності на землю за № 368 (а.с.19). Вказану земельну ділянку зареєстровано та присвоєно кадастровий номер: 5125080400:01:001:0662 (а.с. 20-26). Згідно з довідкою про оціночну вартість об`єкта нерухомості (а.с.27-29), вартість спірної земельної ділянки становить 180 183,66 грн.

Судом перевірено, що згідно інформації з Державного ресєтру речових прав на нерухоме майно та Реєстру власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об"єктів нерухомого майна щодо об"єкту нерухомого майна (номер інформаційної довідки 309536974 , сформованої 12.09.2022 року), земельна ділянка кадастровим номером 5125080400:01:001:0662, на праві власності ні за ким не зареєстрована, під забороно, в іпотеці не перебуває.

Згідно з копією спадкової справи №90/2022, заведеної приватним нотаріусом Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області Монастирліу О.П. 27 травня 2022 року після смерті ОСОБА_7 за оформленням спадкових прав у встановлений законом шестимісячний строк звернулися її онуки ОСОБА_2 , в інтересах якого діє ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . Свідоцтва про право на спадщину нікому не видавалися.

Спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_7 є її син та відповідач у справі ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Родинні відносини підтверджені копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого на підставі актового запису № 16 від 10 червня 1975 року Білоліською сільською радою Татарбунарського району Одеської області (а.с. 17).

Позивачі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , після смерті бабусі ОСОБА_8 є спадкоємцями п`ятої черги. На підтвердження родинних відносин, як між онуками та бабусею, позивачами надані копії свідоцтв про встановлення батьківства серії НОМЕР_3 та серії НОМЕР_4 , видані виконкомом Білоліської сільської ради Татарбунарського району Одеської області 04 червня 2002 року та 02 листопада 2000 року, відповідно, та про народження: серії НОМЕР_5 , виданого 05 лютого 2014 року на підставі актового запису № 46 від 05 лютого 2014 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Татарбунарського районного управління юстиції в Одеській області; серії НОМЕР_6 , виданого Виконкомом Білоліської сільської ради Татарбунарського району Одеської області на підставі актового запису № 11; серії НОМЕР_7 , виданого 04 червня 2002 року на підставі актового запису № 15, вчиненого Виконкомом Білоліської сільської ради Татарбунарського району Одеської області, відповідно (а.с. 7, 8, 12, 15, 16).

27 червня 2022 року приватний нотаріус Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області Монастирліу О.П. виніс постанову, якою відмовив позивачам у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом на майно померлої ОСОБА_7 , оскільки на день відкриття спадщини разом з нею був зареєстрований спадкоємець першої черги та син спадкодавця ОСОБА_5 (а.с.30).

Згідно з довідкою № 285 від 04 червня 2020 року, виданою головою Білоліської сільської ради Татарбунарського району Одеської області Ліповим О.О., ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до записів погосподарської книги № 6 на 2016-2020 року на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 була зареєстрована та проживала в АДРЕСА_1 (а.с.31).

Відповідно до довідки № 733 від 13 листопада 2017 року, виданою головою Білоліської сільської ради Татарбунарського району Одеської області Ліповим О.О., ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , але на території сільської ради не проживає більше року (а.с.32).

Згідно довідки №449 від 01 серпня 2022 року, виданою старостою села Білолісся ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , згідно запису погосподарської книги №6 на 2016-2020 роки погосподарського обліку №501, на момент своєї смерті, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_8 проживала на теориторії АДРЕСА_1 . На момент смерті разом з померлою проживали: невістка - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 ; онука - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , онука - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , онук - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_12 (а.с.69).

З копії паспорту громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , серії НОМЕР_8 , виданого Татарбунарським РВ УМВС України в Одеській області 31 жовтня 2000 року, місце проживання останньої зареєстровано 31 жовтня 2000 року за адресою АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 є матір"ю позивачів. На час смерті спадкодавиці позивачі були неповнолітніми: ОСОБА_10 мав вік 3 роки, ОСОБА_11 - 15 років, ОСОБА_12 - 17 років.

Відповідно до ч.ч.3, 6 ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. Фізична особа може мати кілька місць проживання.

Місце проживання ОСОБА_4 зареєстровано з 25.10.2016 року за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджено копією її паспорту серії НОМЕР_9 , виданого Татарбунарським РС УДМС України в Одеській області 11 жовтня 2016 року (а.с.13).

Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (стаття 1216 ЦК України).

Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Частинами першою та другою статті 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Статтею 1261 ЦК України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Статтею 1265 ЦК України передбачено, що у п`яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення.

Ступінь споріднення визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця не входить до цього числа. Онуки спадкодавця відносяться до другого ступіня споріднення.

Відповідно до частини першої статті 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

На підставі частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статті 1270 цього Кодексу (шість місяців), він не заявив про відмову від неї.

Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина друга статті 1220 ЦК України).

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам надано роз`яснення, що будь-яка особа, яка постійно проживала разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається такою, що своєчасно прийняла спадщину.

Згідно частини першої статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Даною статтею унормовано, що у випадку, коли особа постійно не проживає із спадкодавцем, єдиним виявом бажання прийняти спадщину є подана нотаріусу заява.

Відповідно до частини першої статті 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Звертаючись до суду із указаним позовом, позивачі посилалися на те, що ОСОБА_5 , як спадкоємець за законом першої черги, не може вважатись таким, що прийняв спадщину, оскільки на час її відкриття постійно не проживав разом із спадкодавцем ОСОБА_7 та у передбачений законом строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 не подав нотаріусу відповідної заяви про прийняття спадщини. Отже, він не набув права на неї, тобто є таким, що не прийняв спадщину за законом. Зазначали, що ОСОБА_5 хоча і був зареєстрований у вищевказаному будинку, однак з 2015 року там не проживав, а тому прийняти спадщину після смерті ОСОБА_7 шляхом спільного проживання зі спадкодавцем не міг.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом на підставі представлених позивачами належних та допустимих доказів встановлено, що відповідач спадщину після смерті матері не прийняв, оскільки протягом тривалого часу та на час її смерті разом з нею не проживав та заяву у встановлений законом строк про прийняття спадщини у нотаріальну контору не подав, тоді як позивачі на час смерті спадкодавця постійно проживали разом з нею, а отже набули право на спадщину як спадкоємці п"ятої черги.

Верховний Суд у постанові від 19 травня 2021 року у справі № 937/10434/19-ц зробив висновок про те, що державна реєстрація позивача у спірному житловому будинку сама по собі не є беззаперечним доказом його постійного проживання на момент смерті матері за адресою реєстрації .

Остільки, позивачі довели наявність спадкового майна, пістави до його успадкування, неможливість реалізації спадкових прав у інший спосіб, суд визнає їх позовні вимоги обґрунтованими та ухвалює про їх задоволення.

На прохання позивачів суд не стягує з відповідача судові витрати.

Керуючись ст.ст. 4, 13, 81, 263-265, 141, 268, 280 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування, - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженцем м. Татарбунари Татарбунарського району Одеської області, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженкою с. Білолісся Татарбунарського району Одеської області, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженкою с. Білолісся Татарбунарського району Одеської області, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у рівних частках (по 1/3 частці) право власності на земельну ділянку для для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 6,2133 га в межах території Татарбунарської міської ради Одеської області (бувшої Білоліської сільської ради Татарбунарського району Одеської області), кадастровий номер 5125080400:01:001:0662, що належала померлій на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії І-ОД № 090537, виданого Білоліською сільською Радою народних депутатів 17 січня 2001 року.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду, який відраховується з дня складення повного судового рішення.

Суддя

Дата складення повного судового рішення 12.09.2022