Постанова

від 11.05.2010 по справі 7/265-09

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

 ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.05.2010 року                                    Справа №  7/265-09

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:  судді Науменка І.М. –доповідача

суддів: Білецької Л.М., Джихур О.В.,

при секретарі судового засідання: Колесник Д.А.,

Представники сторін у судове засідання не з’явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

розглянувши матеріали апеляційної скарги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Дніпропетровськ, на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.02.2010р. у справі №7/265-09

за позовом            публічного акціонерного товариства “УкрСиббанк”, м.Харків

до відповідача     фізичної особи-підприємця ОСОБА_1,

                              м.Дніпропетровськ

про                         стягнення заборгованості за кредитним

                              договором у сумі 228 616,88 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 16.02.2010р.               (суддя Коваль Л.А.) у справі №7/265-09 позовні вимоги публічного акціонерного товариства “УкрСиббанк”, м.Харків, задоволено частково.

Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Дніпропетровськ, на користь публічного акціонерного товариства “УкрСиббанк”, м.Харків, 207 915,41 грн. заборгованості за кредитом, 18 396,02 грн. заборгованості по відсотках за користування кредитними коштами, 297,24 грн. пені, 2 266,09 грн. державного мита та 233,92 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позову відмовлено.

Не погодившись з даним рішенням, скаржник звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій називає дане рішення таким, що прийнято за умов неповного з’ясування важливих для вирішення спору обставин, у зв’язку з чим підлягає скасуванню.

Вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що остання задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як видно із матеріалів справи, 26.05.2008р. між сторонами був укладений кредитний договір №11348988000 на придбання нерухомості, за умовами якого банк /позивач/ зобов’язався надати позичальникові /відповідач/ кредит у сумі 28 000,00 доларів США на період з 26.05.2008р. по 26.05.2015р. зі сплатою 14% відсотків річних.

Позичальник /відповідач/, в свою чергу, зобов’язався повернути банку одержаний кредит та своєчасно сплачувати нараховані за кредитом відсотки. (п.1.2.2. кредитного договору). Порядок сплати кредитної заборгованості визначений графіком погашення кредиту та має відбуватись до 30 числа поточного місяця з остаточним погашенням не пізніше 26.05.2015р.

У разі недотримання позичальником умов кредитного договору, банк має право на нарахування підвищених відсотків в розмірі діючої процентної ставки на момент такого прострочення, збільшеної до 28%.

Також, відповідно до п.5.5. кредитного договору, у випадку прострочення сплати позичальником чергового кредитного платежу більше, ніж на один місяць або порушення ним інших умов кредитного договору, банк має право вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту.

Отже, позивач свої зобов’язання за кредитним договором виконав належним чином, адже наявним у матеріалах справи ордером-розпорядженням від 27.05.2008р. підтверджується отримання відповідачем кредитних коштів на підставі зазначеного вище кредитного договору у сумі 28 000,00 доларів США.

Натомість, відповідач зобов’язання зі своєчасного погашення кредиту та відсотків за його користуванням належним чином не виконав, з огляду на що, 29.04.2009р. банк звернувся до нього з досудовою вимогою за вих.№26-51-461 про виконання кредитного зобов’язання.

Зокрема, у зазначеному повідомленні банк вимагав погашення позичальником у 31-денний термін з моменту вручення повідомлення /29.04.2009р./ існуючої заборгованості у сумі 207 915,41 грн., у тому числі 18 396,02 грн. відсотків за користування кредитом за період з 01.01.2009р. по 31.08.2009р.

Окрім того, за неналежне виконання відповідачем умов кредитного договору, згідно п.8.1. договору, позивач вимагає сплати останнім штрафних санкцій у вигляді                1 053,56 грн. пені за порушення строків слати кредиту за період з 27.01.2009р. по 07.09.2009р. у розмірі та 1 251,89 грн. пені за порушення сплати відсотків за користування останнім.

Однак, відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за  прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Між тим позивачем положення вищевказаної статті при розрахунках штрафних санкцій застосовані не були, з огляду на що, господарським судом першої інстанції цілком правомірно задоволено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача пені за час прострочення погашення кредиту за період з 27.01.2009р. по 28.04.2009р. у  розмірі лише 217,40 грн., а також, 297,24 грн. за прострочення сплати відсотків за кредитом за аналогічний період.

Слід також зазначити, що жодних доказів погашення заявленої позивачем кредитної заборгованості, у відповідності до вимог ст.ст.22, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідач суду не надав, доводи позивача не спростував.

В свою чергу, викладені в апеляційній скарзі заперечення в ході апеляційного провадження свого підтвердження не знайшли, виявились безпідставними та необґрунтованими.

Наразі, в матеріалах справи наявне документальне підтвердження належності відповідача на момент укладення кредитного договору до суб’єктів підприємницької діяльності, що спростовує твердження останнього стосовно порушення господарським судом першої інстанції умов підсудності./а.с.20/.

Безпідставними колегія суддів вважає також заперечення скаржника з приводу незалучення до участі у справі ОСОБА_2, що є дружиною відповідача, та, на думку останнього, відповідає за спірними кредитними зобов’язаннями на праві спільної сумісної власності, згідно ч.2 ст.52 Цивільного кодексу України, оскільки п.2.1. кредитного договору виконання спірних зобов’язань забезпечено, зокрема, поручительством останньої, відповідно до договору поруки №11348988000/2 від 26.05.2008р.

Отже, враховуючи наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів вважає викладені в апеляційній скарзі заперечення відповідача безпідставними та необґрунтованими, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.02.2010р. у справі №7/265-09 таким, що відповідає вимогам чинного законодавства України, а тому, підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст.101, 103-105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:          

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.02.2010р. у справі №7/265-09  –залишити без змін, а апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Дніпропетровськ, –без задоволення.

          Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України.

           Головуючий  суддя                                                                 І.М. Науменко

           Суддя                                                                              Л.М. Білецька

           Суддя                                                                                        О.В. Джихур

Дата підписання повного тексту 17.05.2010р.