Рішення

від 01.09.2022 по справі 278/729/22

ЖИТОМИРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 278/729/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2022 року м. Житомир

Житомирський районний суд Житомирської області у складі головуючого судді Дубовік О. М., за участю секретаря судового засідання Мороз К. Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області, Комунальної установи "Центр надання соціальних послуг" Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вище вказаною позовною заявою. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 19.03.2021 року між Новогуйвинською селищною радою Житомирського району Житомирської області та ОСОБА_1 було укладено контракт № 1/2021 з керівником підприємства, установи, організації, які належать до комунальної власності Новогуйвинської селищної ради. У відповідності до умов контракту позивача призначено на посаду директора КУ "Центр надання соціальних послуг" Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області.

Відповідачем КУ «Центр надання соціальних послуг» Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області на підставі наказу № 2-к від 04.01.2022 року було звільнено позивача та розірвано контракт. Підставою такого звільнення є розпорядження Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області № 615-к від 28.12.2021 року «Про звільнення ОСОБА_1 » з посади директора КУ «Центр надання соціальних послуг» Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області. Вважає, що звільнення було проведено з порушенням норм чинного законодавства, оскільки зауважень щодо виконання посадових обов`язків за весь час роботи не було. З копією акту проведення перевірки № 16 від 24.12.2021 року його ознайомили 28.12.2021 року і практично одразу його було звільнено без надання можливості підготувати заперечення та зауваження на вказаний акт, не були відібрані пояснення з приводу виявлених порушень.

У подальшому спірний наказ № 2-к від 04.01.2021 року та розпорядження № 615-к від 28.12.2021 року були скасовані.

Також просив поновити строк звернення до суду із позовною заявою про визнання незаконним розпорядження та наказу про звільнення, їх скасування, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв`язку з пропуском такого з поважних причин, а саме: неотримання ухвали про залишення позову без руху, введення воєнного стану на території України та провадження воєнних дій на території Житомирської області.

У зв`язку з наведеним, з урахуванням уточнених позовних вимог (т. 1, а.с. 131-136) та з урахуванням наданого розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу (т. 2, а.с. 11-12), позивач просить суд:

визнати незаконним та скасувати пункт другий розпорядження Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області № 54-к від 21.02.2022 року "Про звільнення ОСОБА_1 " в частині звільнення ОСОБА_1 з посади директора Комунальної установи "Центр надання соціальних послуг" Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області з 21 лютого 2022 року;

визнати незаконним та скасувати пункт другий наказу Комунальної установи "Центр надання соціальних послуг" Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області від 21.02.2022 року за № 11-к "Про звільнення ОСОБА_1 " у частині звільнення ОСОБА_1 з посади директора Комунальної установи "Центр надання соціальних послуг" Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області з 21 лютого 2022 року;

поновити ОСОБА_1 на посаді директора Комунальної установи "Центр надання соціальних послуг" Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області;

стягнути з Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 141125,25 грн.

Представник Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області (далі відповідач - 1) направив відзив, у якому вважає, що вимога про визнання незаконним та скасування розпорядження Новогуйвинської селищної ради № 615-К від 28.12.2021 року «Про звільнення ОСОБА_1 » заявлена до неналежного відповідача, оскільки оскаржуване розпорядження про звільнення позивача було прийнято і підписано секретарем ради Логвинюком О. Г., якого обрано виконуючим тимчасово повноваження селищного голови, а не Новогуйвинською селищною радою Житомирського району Житомирської області, як суб`єктом владних повноважень або юридичною особою, відтак зазначена позовна вимога до відповідача - 1 задоволенню не підлягає.

Зазначив, що оскаржуване розпорядження було скасовано пунктом першим розпорядження секретаря ради № 54-К від 21.02.2022 року, яким було змінено дату звільнення позивача, у зв`язку з чим відсутній предмет спору.

Вказав, що поновлення позивача на посаді директора згідно контракту 1/2021 від 19.03.2021 року неможливе також у зв`язку із тим, що даний контракт втратив свою чинність, оскільки відповідно до п. 6.1. контракту його було укладено на строк до 22.03.2022 року.

Окрім того, представник відповідача - 1 вважає, що позивач звернувся до суду із пропущенням строку передбаченого ст. 233 КЗпП України, що є окремою підставою для відмови у задоволенні позову (т. 1, а.с. 86-92).

Представником КУ «Центр надання соціальних послуг» Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області (далі відповідач - 2) у відзиві на позовну заяву (т. 1, а.с. 110-112) зазначає, що наказ № 2-К від 04.01.2022 року про звільнення позивача було скасовано наказом директора КУ «Центр надання соціальних послуг» Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області від 21.02.2022 року, у зв`язку з чим, задоволенню позовна вимога про скасування даного наказу не підлягає. Також вважає, що відсутні підстави для поновлення позивача на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки позовна вимога про незаконність звільнення не підлягає до задоволення.

Окрім того зазначає, що поновлення позивача на посаді директора згідно контракту № 1/2021 від 19.03.2021 року є неможливим, так як на час розгляду справи судом даний контракт втратив свою чинність.

Враховуючи викладені обставини, просить у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

25.05.2022 року представником позивача подано уточнену позовну заяву (т. 1, а.с. 131-136).

У судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві, та наданих поясненнях.

Представники відповідачів під час судового розгляду Хоменко С. та ОСОБА_2 позовні вимоги не визнали; просили відмовити у їх задоволенні з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, та наданих поясненнях.

Представник відповідача - 1 заперечував щодо задоволення позовних вимог, надав пояснення аналогічні з відзивом на позовну заяву.

Представник відповідача - 2 просив відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, викладениих у відзиві на позовну заяву.

Суд, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов є обґрунтованим та підлягає до часткового задоволення із наступних підстав.

Щодо застосування строків позовної давності.

Відповідно до ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатись про порушення свого права, а у справах про звільнення в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Відповідно до вимог статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п`ятоїстатті 267 ЦК Українипозивач має право отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності. При цьому саме на позивача покладений обов`язок доказування тієї обставини, що строк звернення до суду був пропущений ним з поважних причин.Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункти 61, 62), від 19 листопада 2019 року у справі № 911/3680/17 (провадження № 12-104гс19, пункти 5.43, 5.44) та у справі № 911/3677/17 (провадження №12-119гс19, пункти 6.43, 6.44).

У разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Строки, встановлені статтею 233 КЗпП України, можуть бути поновлені лише за наявності поважних причин. При цьому, поважність причин означає, що працівник не ставився зневажливо до питання про захист своїх прав, але його зверненню за захистом перешкоджали такі причини, які можна вважати поважними.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

При цьому, саме на позивача покладено обов`язок доказування тієї обставини, що строк було пропущено з поважних причин, що випливає із загального правила, встановленого ст. 81 ЦПК України.

Встановлені статтями 228, 223 КЗпП строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов`язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк (постанова Верховного Суду України від 06 квітня 2016 року у справі № 6-409цс16).

У статті 234 КЗпП України не передбачається переліку поважних причин для поновлення строку, оскільки їх поважність має визначатися в кожному випадку, залежно від конкретних обставин. Вочевидь, що як поважні причини пропущення строку, встановленого в ч.1 ст. 233 КЗпП України, мають кваліфікуватися як ті, які об`єктивно перешкоджали чи створювали труднощі для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами (постанова Верховного Суду від 16 січня 2018 року у справі № 490/9707/14-ц (провадження № 61-256св17).

Наказ та розпорядження, які позивач просив суд визнати незаконними та скасувати, були винесені 04.01.2021 року, ознайомився з їх змістом ОСОБА_1 21.01.2022 року.

Позивач звертався до суду (вперше) з позовною заявою, яку ухвалою суду від 03.02.2022 року у справі № 278/290/22 було залишено без руху (т. 1, а.с. 72-73).

Дана ухвала була скерована позивачу поштовим відправленням № 1001100258501 в с. Іванковичі Житомирського району Житомирської області, але як слідує з трекінгу з сайту «Укрпошти» (а.с. 78) відправлення 10.02.2022 року прямувало до точки видачі/доставки, але 14.03.2022 року поштове відправлення повернулось з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання» (т. 1, а.с. 76).

18.03.2022 року ухвалою суду від 18.03.2022 року повернуто позовну заяву у зв`язку з не виконанням вимог ухвали суду від 03.02.2022 року; ухвала набрала законної сили 05.04.2022 року (т. 1, а.с. 77).

З матеріалів справи встановлено, що позивач звернувся до суду з позовом 15.04.2022 року (вдруге).

Отже, суд вважає за можливе поновити позивачу строк для звернення до суду з позовом з метою захисту порушених прав.

Щодо позовних вимог про визнання незаконними та скасування пункту другого розпорядження № 54-к від 21.02.2022 року та пункту другого наказу № 11-к від 21.02.2022 року «Про звільнення ОСОБА_1 »; поновлення ОСОБА_1 на посаді директора КУ «Центр надання соціальних послуг» Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області, суд зазначає наступне.

Рішенням Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської п`ятої сесії восьмого скликання № 178 від 16.03.2021 року (т. 1, а.с. 97) створено КУ «Центр надання соціальних послуг» Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області.

Згідно п. 2 положення про комунальну установу «Центр надання соціальних послуг» Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області, затвердженого рішенням 5 сесії Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області № 178 від 16.03.2021 року (далі Положення), власником (засновником) центру є Новогуйвинська селищна рада Житомирського району Житомирської області (т. 1, а.с. 98-102).

Відповідно до п. 22 Положення вищим органом управління центру є засновник.

Пунктом 24 Положення передбачено, що центр очолює директор, якого призначає на посаду (за контрактом) та звільняє з посади засновник (розпорядженням голови за поданням заступника, який здійснює безпосередній контроль за діяльністю комунальної установи).

19.03.2021 року між Новогуйвинською селищною радою Житомирського району Житомирської області та ОСОБА_1 укладено контракт № 1/2021 про таке: ОСОБА_1 призначається на посаду директора комунальної установи «Центр надання соціальних послуг» Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області на термін з 22.03.2021 року по 22.03.2022 року (т. 1, а.с. 8-11).

У період з 13.12.2021 року по 24.12.2021 року Головним управлінням Національної соціальної сервісної служби у Житомирській області у Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області було проведено перевірку дотримання вимог законодавства під час надання соціальної підтримки, соціальних послуг та стосовно дотримання прав дітей № 16 від 24.12.2021 року (а.с. 17-61 т.1); в ході перевірки було встановлено ряд порушень у діяльності КУ «Центр надання соціальних послуг»

Заступник селищного голови з питань діяльності виконавчих органів ради В. Сорока поданням від 28.12.2021 року (т. 1, а.с. 14-16) запропонував, керуючись п. 8 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, п. 5.3 розділу 5 контракту з керівником підприємства, установи, організації, які належать до комунальної власності Новогуйвинської селищної ради № 1/2021 від 19.03.2021 року, припинити дію контракту з керівником КУ «Центр надання соціальних послуг» Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області від 19.03.2021 року № 1/2021 шляхом розірвання та звільнення ОСОБА_1 з посади директора КУ «Центр надання соціальних послуг» Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області.

Розпорядженням секретаря Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області № 615-К від 28.12.2021 року звільнено ОСОБА_1 з посади директора КУ «Центр надання соціальних послуг» Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області 28.12.2021 року; припинено дію контракту з керівником КУ «Центр надання соціальних послуг» Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області (т. 1, а.с. 13).

Наказом директора КУ «Центр надання соціальних послуг» Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області № 2-к від 04.01.2021 року звільнено ОСОБА_1 , директора КУ «Центр надання соціальних послуг» Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області 28.12.2021 року; підстава розпорядження секретаря Новогуйвинської селищної ради від 28.12.2021 року № 615-К (т. 1, а.с. 12).

28.12.2021 року розпорядженням секретаря Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області № 616-к призначено ОСОБА_3 з 29.12.2021 року, за контрактом, на посаду директора КУ «Центр надання соціальних послуг» Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області (т. 1, а.с. 103).

28.12.2021 року між Новогуйвинською селищною радою Житомирського району Житомирської області та ОСОБА_3 укладено контракт № 5/2021 про таке: ОСОБА_3 призначається на посаду директора комунальної установи «Центр надання соціальних послуг» Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області на термін з 29.12.2021 року по 29.12.2022 року (т. 1, а.с. 104-108).

Відповідно до виписного епікризу (т. 1, а.с. 65-66) ОСОБА_1 був госпіталізований 28.12.2021 року; дата виписки: 06.01.2022 року; електронний лист непрацездатності з 28.12.2021-08.01.2022 року, продовжує хворіти.

Розпорядженням секретаря Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області Логвинюком О. № 54-к від 21.02.2022 року (т. 1, а.с. 115): скасовано розпорядження Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області від 28.12.2021 року № 615-к; звільнено ОСОБА_1 з посади директора КУ «Центр надання соціальних послуг» Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області 21.02.2022 року.

Відповідно до витягу з наказу № 11-к від 21.02.2022 року, директором КУ «Центр надання соціальних послуг» Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області Загорудько Р. скасовано наказ № 2-к від 04.01.2022 року по КУ «Центр надання соціальних послуг» Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області; звільнено ОСОБА_1 , директора КУ «Центр надання соціальних послуг» Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області 21.02.2022 року; підстава розпорядження секретаря Новогуйвинської селищної ради від 21.02.2022 року № 54-К (т. 1, а.с. 114).

22.02.2022 року Управлінням Держпраці у Житомирській області здійснено перевірку Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області щодо звільнення ОСОБА_1 з посади директора КУ «Центр надання соціальних послуг» Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області, про що складено акт № ЖТ0029/1316/АВ (т. 1, а.с. 103-172).

Приписом про усунення виявлених порушень законодавства про працю Управління Держпраці у Житомирській області № ЖТ0029/1316/АВ/П від 02.02.2022 року (т. 1, а.с. 173-175) зобов`язано секретаря ради Логвенюка О. Г. усунути порушення, що висвітлені в окремій таблиці.

Відповідно до інформаційної довідки (т. 1, а.с. 216) відповідачем - 2 надано роз`яснення про нарахування розрахункових та лікарняних виплат ОСОБА_1 , а саме: нараховано виплату компансації за дні невикористаної відпустки, виплата лікарняних листів з 28.12.2021 року по 18.02.2022 року, нараховано виплату компенсації за дні невикористаної відпустки. На підтвердження викладено надано ряд доказів (т. 1, а.с. 217-245).

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 1 - 4 ст. 12 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 77 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України).

Статтею 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Пунктом 8 частини першої статті 36 КЗпП України передбачено, що підставами припинення трудового договору є підстави, передбачені контрактом.

Відповідно до п. 5.2. розділу 5 контракту від 19.03.2021 року № 1/2021 контракт припиняється: після закінчення терміну його дії; за угодою сторін; до закінчення терміну дії контракту у випадках, передбачених пунктами 5.3 цього контракту; з інших підстав, передбачених законодавством та цим контрактом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладенів постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду у справі № 452/970/17 (провадження № 14-157цс19) дійшла висновку про те, що звільнення працівника на підставі пункту 8 частини першої статті 36 КЗпП України з формулюванням причини - невиконання чи неналежне виконання обов`язків, передбачених контрактом, - не може вважатися законним без визначення конкретних умов контракту, які не виконував чи неналежним чином виконував працівник, і без встановлення на підставі належних і допустимих доказів допущених ним конкретних порушень.

У постанові Верховного Суду України від 21 травня 2014 року у справі № 6-33цс14 зроблено висновок, за яким звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника. Відповідно до частини першої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Таким чином, аналіз зазначених правових норм у їх сукупності з положеннями статті 43 Конституції України та статті 240-1 КЗпП України дає підстави для висновку про те, що за змістом частини першої статті 235 КЗпП України працівник підлягає поновленню на попередній роботі у разі незаконного звільнення, під яким слід розуміти як звільнення без законної підстави, так і звільнення з порушенням порядку, установленого законом.

Як вбачається зі змісту спірного розпорядження № 54-к від 21.02.2022 року про звільнення позивача, воно взагалі не містить правових підстав звільнення, не містить посилань на конкретні пункти контракту, в чому саме полягає порушення контракту працівником, за яке його звільнено.

Посилання представника відповідача на наявність акту перевірки № 16 від 24.12.2021 року, яким, на його думку, встановлено порушення директором КУ «Центр надання соціальних послуг» Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області, судом не взято до уваги, оскільки в розпорядженні № 115 від 21.02.2022 року не зазначено, що підставою для звільнення ОСОБА_1 є встановлені в цьому акті факти.

Окрім того, п. 5.3 розділу 5 контракту від 19.03.2021 року № 1/2021 передбачає ряд підстав для звільнення керівника з посади та розірвання контракту, однак у спірних розпорядженнях та наказах не зазначено з яких саме підстав ОСОБА_1 звільнено та розірвано контракт.

Таким чином, при розірванні контракту з ОСОБА_1 були допущені порушення норм законодавства, яке регулює вивільнення працівників, відтак позовні вимоги про визнання незаконними та скасування п. 2 розпорядження № 54-к від 21.02.2022 року та п. 2 наказу № 11-к від 21.02.2022 року про звільнення підлягають задоволенню.

Інші доводи учасників справи суд відхиляє, як такі, що не містять інформацію щодо предмету доказування та є особистими тлумаченнями норм законодавства, яке підлягає застосуванню до цих спірних правовідносин.

Щодо позовноївимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 28.01.2021 року по день фактичного поновлення на посаді суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За змістом п. 3, 4 ч. 5 ст. 12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Згідно ч. 4 ст. 10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

При цьому Європейський суд зауважив, що національні суди, застосовуючи процесуальні норми, повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства.

За змістом ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Отже, позивачу має бути виплачений середній заробіток за час вимушеного прогулу по момент ухваленні рішення суду, однак з урахуванням обставин данної справи, про що зазначено нище.

Зі змісту п. 2 затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 Порядку обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок) вбачається, що середньомісячна зарплата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (п. 8 Порядку).

Відповідно до наданого представником позивача розрахунку середнього заробітку (т. 2, а.с. 11-12) середньоденний заробіток позивача складає 806,43 грн (т. 1, а.с. 219); середній заробіток за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 за період з 29.12.2021 року по 31.08.2022 року включно складає 141125,25 грн.

Однак суд не погоджується із наданим розрахунком з огляду на таке.

Час вимушеного прогулу позивача розпочався з моменту його незаконного фактичного звільнення - 21.02.2022 року (оскільки оскаржувані розпорядження від 28.12.2021 року та наказ від 04.01.2021 р. були скасовані); контракт № 1/2021 від 19.03.2021 року укладений з ОСОБА_1 на термін до 22.03.2022 року, відтак останньою датою стягнення буде 22.03.2022 року.

Окрім того, середній заробіток за час вимушеного прогулу позивач просить стягнути з Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області, однак відповідно до п. 4 положення про комунальну установу "Центр наданнясоціальних послуг»Новогуйвинської селищноїради Житомирськогорайону Житомирськоїобласті,затвердженого рішенням5сесії Новогуйвинськоїселищної радиЖитомирського районуЖитомирської областівід 16.03.2021року №178, КУ «Центр надання соціальних послуг» Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області - є юридичною особою, неприбутковою установою, має самостійний баланс, рахунки в органах Казначейства, банківських установах, печатку із своїм найменуванням, штампи та бланки.

Утримання Центру забезпечується за рахунок коштів місцевого бюджету Новогуйвинської селищної територіальної громади, інших місцевих бюджетів, а також за рахунок інших джерел, не заборонених діючим законодавством (п. 7 Положення).

У зв`язку з чим суд вважає за потрібне стягнути з КУ «Центрнадання соціальнихпослуг» Новогуйвинськоїселищної радиЖитомирського районуЖитомирської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 21.02.2022 року по день припинення контракту 22.03.2022 року в сумі 25805,76 грн, оскільки суд позбавлений можливості визначити чи буде (було б) у майбутньому КУ «Центр надання соціальних послуг» Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області ппродовження дії контракту або укладання огстаннього на новий термін.

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, суд вважає за потрібне стягнути з відповідачів на користь позивача по 992,40 грн судового збору (пропорційно задоволенним позовним вимогам).

Керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 76-83, 89, 141, 229, 265, 268, 354 ЦПК, ст. ст. 36, 235 КЗпП, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області, Комунальної установи "Центр надання соціальних послуг" Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати пункт другий розпорядження Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області № 54-к від 21.02.2022 року "Про звільнення ОСОБА_1 " в частині звільнення ОСОБА_1 з посади директора Комунальної установи "Центр надання соціальних послуг" Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області з 21 лютого 2022 року.

Визнати незаконним та скасувати пункт другий наказу Комунальної установи "Центр надання соціальних послуг" Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області від 21.02.2022 року за № 11-к "Про звільнення ОСОБА_1 " у частині звільнення ОСОБА_1 з посади директора Комунальної установи "Центр надання соціальних послуг" Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області з 21 лютого 2022 року.

Поновити ОСОБА_1 на посаді директора Комунальної установи "Центр надання соціальних послуг" Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області.

Стягнути з Комунальної установи "Центр надання соціальних послуг" Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 25805,76 грн.

Стягнути з Комунальної установи "Центр надання соціальних послуг "Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області та Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області на користь ОСОБА_1 по 992,40 грн судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 09.09.2022 року.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ;

Відповідач-1: Новогуйвинська селищна рада Житомирського району Житомирської області, місцезнаходження: Житомирська область, Житомирський район, смт Новогуйвинське, вул. Дружби Народів, 5; код ЄДРПОУ: 04348303;

Відповідач-2: Комунальна установа "Центр надання соціальних послуг" Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області, місцезнаходження: Житомирська область, Житомирський район, смт Новогуйвинське, вул. Дружби Народів, 5; код ЄДРПОУ: 44144630.

Суддя О. М. Дубовік