Рішення

від 11.09.2022 по справі 360/537/22

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

12 вересня 2022 року Справа № 360/537/22

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Смішлива Т.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду через підсистему Електронний суд надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі І відповідач), Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі ІІ відповідач), Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі ІІІ відповідач), в якій просить:

- визнати противоправним та скасувати рішення - відповідь Головного управління ПФУ в Харківській області від 03.08.2021 стосовно ОСОБА_1 про відмову зараховувати до стажу період навчання та стаж роботи згідно трудової книжки у зв`язку з відсутністю документів про зміну прізвища з ОСОБА_2 на ОСОБА_3 , та того, що в записах ТК № 1-2, 3-4, про звільнення не читається печатка підприємства. В запису ТК № 12 виправлення дати наказу на звільнення, запис ТК № 13-14 - відсутні номер та дата наказів на прийом та звільнення;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Луганській області зарахувати ОСОБА_1 весь стаж роботи, зазначений у трудовій книжці НОМЕР_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області повторно розглянути заяву від 30.07.2021 та призначити пенсію ОСОБА_1 з 30.07.2021 зі сплатою усієї заборгованості.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач є внутрішньо переміщеною особою.

27.07.2021 позивач звернулась через портал ПФУ до І відповідача із заявою на призначення пенсії за віком (№ звернення 6026). На порталі статус цього звернення значився як помилковий.

30.07.2021 позивач подала друге звернення № 6200 на призначення пенсії за віком. Заяву прийняв Рубіжанський сервісний центр.

06.08.2021 на порталі ПФУ з`явилась відмова від Рубіжанського сервісного центру.

03.08.2021 від ІІ відповідача залишено повідомлення: Не зараховано до стажу період навчання та стаж роботи згідно трудової книжки у зв`язку з відсутністю документів про зміну прізвища з ОСОБА_2 на ОСОБА_3 . Крім того, в записах ТК № 1-2, 3-4, про звільнення не читається печатка підприємства. В запису ТК № 12 виправлення дати наказу на звільнення, запис ТК № 13-14 - відсутні номер та дата наказів на прийом та звільнення..

Відповідачами не здійснено жодних дій, спрямованих на отримання відомостей, додаткових документів, на підставі яких можна було б підтвердити стаж позивача.

З посиланням на норми Конституції України, Законів України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування позивач вважає рішення відповідача протиправним.

До Луганського окружного адміністративного суду надійшов відзив на позов Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, у якому відповідач заперечує проти позову та зазначає, що 27.07.2021 позивач звернулась через портал ПФУ до І відповідача із заявою на призначення пенсії за віком (№ звернення 6026). На порталі статус цього звернення значався як помилковии?. 30.07.2021 позивач подала друге звернення № 6200 на призначення пенсії за віком. За результатами розгляду другого звернення у порядку Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» Головним управлінням ПФУ в Миколаївській області прийнято рішення від 06.08.2021 №121630008359 про відмову у призначенні пенсії.

Підставою для винесення органом Пенсійного фонду рішення щодо призначення/перерахунку пенсії (або про відмову) є подання в установленому порядку відповідної заяви, реєстрації її в журналі прийняття рішень.

Обов`язок проведення управлінням призначення (перерахунку) пенсій відповідно до ч. 4 ст. 45 Закону України №1058 виникає виключно у разі подання заявником належного за формою документа, передбаченого Порядком № 22-1.

Подання іншого за формою та змістом письмового документа з приводу призначення пенсії за правилами ст. 44 Закону № 1058-IV не створює правового наслідку у вигляді обов`язку прийняти письмове рішення у формі протоколу стосовно призначення пенсії.

В матеріалах електронної пенсійної справи позивачки відсутні будь-які рішення відповідача II.

За наслідками розгляду заяви позивачки від 06.08.2021 Головним управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії позивачці. Так як Головне управління в Миколаївській області відмовило позивачці в призначенні пенсії, то відповідачем у справі має бути той суб`єкт, який не здійснив призначення пенсії, а саме Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області.

Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області та Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області право на подання відзиву на позов не скористались, що з урахуванням приписів частини четвертої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України кваліфіковано судом як визнання позову.

Ухвалою суду від 24.01.2022 позов залишено без руху.

Ухвалою суду від 02.02.2022 відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу в порядку строщеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, відстрочено позивачу сплату судового збору у розмірі 992,40 гривень за подання до суду позовної заяви до ухвалення судового рішення в даній справі.

Ухвалою суду від 18.02.2022 залучено до участі у справі в якості співвідповідача Головне управління Пенсійного фонду в Миколаївській області, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду в Миколаївській області протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання даної ухвали надіслати (надати) суду відзив на позовну заяву (відзив) і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду) разом з документами, що підтверджують надіслання (надання) учасникам справи копії відзиву та доданих до нього документів.

Ухвалою суду від 23.05.2022 витребувано у Головного управління Пенсійного фонду в Миколаївській області докази.

Ухвалою суду від 11.07.2022 повторно зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду в Миколаївській області надати суду в належним чином засвідчених копіях: рішення про відмову у призначенні пенсії № 121630008359 від 06.08.2021 та документи на підставі яких прийняте вказане рішення.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. ст. 72-79, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд дійшов такого.

ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса фактичного проживання: АДРЕСА_1 ) є громадянкою України та внутрішньо переміщеною особою, що підтверджено матеріалами справи.

Згідно з свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 16.06.1958 народилась ОСОБА_4 » ОСОБА_5 в селищі Северо Гундоровське міста Краснодону Луганської області, про що зроблено запис в книзі реєстрації актів громадянського стану за № 79 від 06.06.1958.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 17.02.1981 народився ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що зроблено запис у книзі реєстрації актів про народження за номером 82 від 17.02.1981. Батько ОСОБА_7 , мати ОСОБА_8 .

Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_5 від 27.06.1982 шлюб між громадянином ОСОБА_7 та ОСОБА_8 розірваний, про що зроблено запис у книзі реєстрації актів про розірвання шлюбу 22.06.1982 за номером 355. Після розірвання шлюбу присвоєні прізвища їй ОСОБА_3 .

Відповідно до запису на 10 сторінці паспорта громадянина України серії НОМЕР_6 , виданого Суходільським РВ УМВС України в Луганській області 13.11.1997, позивач уклала шлюб з ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Згідно з свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_7 від 30.09.1982 ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уклала шлюб з ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та після укладення шлюбу присвоєні прізвища, зокрема, дружині « ОСОБА_10 », про що зроблено запис в книзі реєстрації актів про укладення шлюбів за № 40.

Відповідно до диплома серії НОМЕР_8 від 01.07.1976 ОСОБА_2 в 1976 році закінчила Лисичанське медичне училище по спеціальності медична сестра та рішенням Державної кваліфікаційної комісії від 01.07.1976 присвоєно кваліфікацію медичної сестри.

Суд звертає увагу, що згідно з свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 16.06.1958 прізвище позивачки є ОСОБА_11 , а не ОСОБА_2 , по батькові позивачка ОСОБА_12 , а не ОСОБА_13 , як вказано у дипломі.

На першій сторінці трудової книжки НОМЕР_9 від 19.08.1976, оформленої на ім`я ОСОБА_14 ( ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_1 наявні записи: «Исправленому на Васину верить согл. свид. о браке», «Фамилия Васина изменина на ОСОБА_1 на основания свидетельства о браке от 30.09.1982 № 291795 ІІ-ЕД» та « ОСОБА_16 на ОСОБА_17 верить правильно считать ОСОБА_18 на основании паспорта НОМЕР_6 от 13.11.1997».

Відповідно до записів у трудовій книжці у межах спірних правовідносин, судом встановлено, що позивачка працювала:

Краснодонська міськлікарня:

запис 1. 19.08.1976 зарахована медсестрою в травматологічне відділення;

запис 2. 15.09.1977 переведена в амбулаторію сел. Северо Гундоровський;

запис 3. 15.09.1977 зарахована медсестрою травматологічної дільниці;

запис 4. 10.04.1978 переведена медсестрою травматологічного відділення Центральної міськлікарні;

запис 5. 10.04.1978 зарахована на посаду медсестри в травматологічне відділення;

запис 6. 30.07.1980 переведена на посаду медсестри в реанімаційне відділення;

запис 7. 25.09.1982 звільнена за ст. 38 КЗпП УРСР;

запис 8. 06.12.1982 зарахована на посаду медсестри;

запис 9. 05.07.1987 переведена на посаду дільничної терапевтичної медсестри;

запис 10. 11.08.1987 звільнена по переводу в Суходільську міську лікарню;

запис 11. 15.08.1987 зарахована медсестрою пункту охорони здоров`я ш. Є- Східна;

запис 12. 01.02.1996 звільнена по переводу на ш. Суходільська - східна;

шахта Суходільська східна:

запис 13. 02.02.1996 зарахована черговою медсестрою в пункт охорони здоров`я шахти;

запис 14. 17.11.2000 звільнена по ст. 38 КЗпП України;

Краснодонський міськрайцентр зайнятості Луганської області:

запис 15. 23.05.2001 розпочата виплата допомоги по безробіттю відповідно до ч. 1 п. 4 ст. 22 Закону України «Про загальнообов`язкове державне страхування на випадок безробіття»;

запис 16. 16.02.2002 закінчено виплату допомоги по безробіттю відповідно до п.п.12 п. 1 ст. 31 Закону України «Про загальнообов`язкове державне страхування на випадок безробіття»;

Відкрите акціонерне товариство «Юність»:

29.04.2002 прийнято сторожем бази відпочинку;

запис 18. 05.09.2013 звільнена згідно п. ст. 40 КЗпП України;

запис 19. Запис в графі 18 рахувати помилковою;

запис 20. 01.11.2010 переведена майстром бази відпочинку;

запис 21. 05.09.2013 звільнена згідно п. ст. 40 КЗпП України.

Згідно з довідкою № 132 від 08.02.2008 позивач працювала на посаді медсестри реанімаційного відділення з 30.07.1980 по 25.09.1982.

27.07.2021 позивач звернулась через портал ПФУ із заявою на призначення пенсії за віком, проте зверненню встановлено статус, як помилковий.

30.07.2021 позивач звернулась з клопотанням щодо зміни прізвища та по батькові з ОСОБА_1 на такі, що зазначені у паспорті: ОСОБА_1 .

03.08.2021 на клопотання ІІ відповідачем надано відповідь зазначивши: «На виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 червня 2012 року № 401 «Про доступ до послуг у сфері загальнообов`язкового державного пенсійного страхування» Пенсійним фондом України було запроваджено механізм надання громадянам електронних послуг засобами вебпорталу. Інформація про застрахованих осіб на вебпортал надходить з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Основним джерелом наповнення Реєстру застрахованих осіб є звітність страхувальників. Помилкові дані щодо Вашого прізвища, ім`я та по батькові надійшли зі звітності страхувальника ВIДКРИТЕ АКЦIОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "ЮНІСТЬ" (ЄДРПОУ 14312766), подані за грудень 2009 року. Відповідно до Положення про реєстр застрахованих осіб, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 18.06.2014 №10-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27.03.2018 № 8-1), у разі виявлення застрахованою особою некоректних відомостей в їі? обліковій картці (прізвище, ім`я, по батькові на поточний момент; реєстраційний номер облікової картки платника податків; дата народження, місце народження; стать; громадянство; серія та номер паспорта; номер телефону (за згодою); адреса місця проживання) ця особа може подати до територіального органу Пенсійного фонду України особисто або через представника анкету застрахованої особи для внесення/зміни/уточнення даних в Реєстр(і) застрахованих осіб (далі - Анкета) за формою згідно з додатком 2 до цього Положення та документи, що підтверджують внесення/зміну/уточнення даних та належність помилкових даних цій особі (паспорт (інший документ, що посвідчує особу), трудова книжка, документ, який підтверджує реєстраційний номер облікової картки платника податків або право здійснювати будь-які платежі за серією та/ або номером паспорта, фото 3х4). Внесення/зміни/уточнення даних до умовно-постійної частини облікової картки відповідно до поданої Анкети та доданих до неї документів, а у частині інформації про реєстраційний номер облікової картки платника податків - після підтвердження відповідності реєстраційних даних згідно з пунктом 3 розділу III цього Положення здійснюється на підставі наказу керівника відповідного територіального органу Пенсійного фонду України у п`ятиденний строк. Для користувачів вебпорталу, які увійшли із кваліфікованим електронним підписом є можливість подати Анкету через особистий кабінет у розділі Комунікації з ПФУ «Анкета для зміни даних в Реєстрі застрахованих осіб». Стан розгляду звернення доступний для перегляду в розділі Мої звернення у лівому боковому меню. Коли запит виконано, це відображатиметься в колонці Статус звернення і, відповідно, інформація в обліковій картці за поданими даними буде оновлена в Реєстрі застрахованих осіб.».

30.07.2021 позивач звернулась через портал ПФУ із заявою про призначення/перерахунок пенсії.

03.08.2021 позивач через портал ПФУ подала звернення, тип скан-копія трудової книжки, на яке 03.08.2021 ІІ відповідачем повідомлено, що не зараховано до стажу період навчання та стаж роботи згідно трудової книжки у зв`язку з відсутністю документів про зміну прізвища з ОСОБА_2 на ОСОБА_3 . Крім того, в записах ТК № 1-2, 3-4, про звільнення не читається печатка підприємства. В запису ТК № 12 виправлення дати наказу на звільнення, запис ТК № 13-14 - відсутні номер та дата наказів на прийом та звільнення.

Рішенням Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 06.08.2021 № 121630008359 відмовлено у призначенні пенсії за віком, оскільки страховий стаж позивача становить: 09 років 00 місяців 09 днів; до страхового стажу позивача не зараховано період з серпня 1976 року по грудень 1988 року, оскільки не підтверджено документально зміну прізвищ « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_3 »; період з 01.09.1973 по 01.07.1976, оскільки прізвище в дипломі « ОСОБА_2 », що не відповідає паспортним даним заявниці.

Відповідно до протоколу призначення пенсії від 06.08.2021 страховий стаж позивача становить 09 років 00 місяців 09 днів, та зараховано періоди: з 30.07.1980 по 25.09.1982, з 07.08.1985 по 06.08.1988 (догляд за дитиною), 01.01.1999 по 17.11.2000, з 01.01.2005 по 31.12.2005 та з 01.01.2009 по 31.12.2009.

Відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу за 1999-2009 роки за формою ОК-5 від 10.12.2009 за персоніфікованими відомостями номер облікової картки позивача в Реєстрі застрахованих осіб наявні відомості про страхувальників застрахованих осіб: січень 1999 року листопад 2000 року щодо сплати внесків Державним відкритим акціонерним товариством шахта "СУХОДІЛЬСЬКА-СХІДНА" (ідентифікаційний код 05517009), за 2005, 2009 роки щодо сплати страхових внесків Відкритим акціонерним товариством «Юність», а також записи щодо відомостей за звітнии? рік по БСВ за 2001 рік 7 місяців 13 днів та за 2002 рік 1 місяць 17 днів (Краснодонський міськрайцентр зайнятості).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім`ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров`я; екологічної безпеки (пункт 6 абз. 1 статті 92 Конституції України).

Статтею 8 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) закріплено право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг. Так, відповідно до пункту 1 частини першої цієї статті право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (абзац перший частини першої статті 24 Закону № 1058-IV).

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Згідно з абзацом першим частини третьої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом (абзац дев`ятий частини третьої статті 24 Закону № 1058-IV).

Згідно з частиною першою статті 44 Закону № 1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Абзацом першим частини першої статті 26 Закону № 1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Відповідно до абзаців другого, третього частини першої статті 26 Закону №1058-IV починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Позивачу виповнилось повних 60 років 06.06.2018, за призначенням пенсії звернулась лише 03.08.2021, тобто останньою не дотримано вимоги щодо строку звернення для призначення пенсії за віком у зв`язку з досягнення відповідного віку.

Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії (частини п`ята статті 45 Закону № 1058-IV).

Постановою Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846, затверджений Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі Порядок № 22-1).

Відповідно до пункту 1.1 Порядку № 22-1 заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).

Заява про призначення, перерахунок пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера може подаватись заявником разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України (далі - вебпортал) з використанням кваліфікованого електронного підпису або електронної системи BankID відповідно до Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 липня 2015 року № 13-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 серпня 2015 року за № 991/27436.

За приписами пункту 1.9 Порядку № 22-1 у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу). Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви, або дата реєстрації заяви на вебпорталі.

Якщо поданих документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон).

За приписами пункту 4.3 Порядку № 22-1 рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії приймається без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Згідно з пунктом 4.7 Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.

Відповідно до статті 62 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII) основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок №637), передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку № 637 визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Тобто, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Таким чином, страховий стаж, набутий до 01.01.2004, підтверджується трудовою книжкою та документами, визначеними Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637, а страховий стаж, набутий після 01.01.2004, підтверджується довідкою з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

В свою чергу, порядок ведення трудових книжок визначається наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, яким затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі - Інструкція № 58).

Так, згідно з п. п. 2.3, 2.4 Інструкції № 58 записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону. Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується "05.01.93". Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Тобто, враховуючи положення п. 2.3, 2.4 Інструкції № 58, записи про звільнення завіряються печаткою та повинні точно відповідати тексту наказу.

Відповідно до п. п. 2.6.-2.9 Інструкції № 58 про порядок ведення трудових книжок працівників у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу. У разі необхідності власник або уповноважений ним орган видає працівникам на їх прохання завірені виписки з трудових книжок відомостей про роботу. Якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м. Києва, держархівом м. Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму. Виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу роботу, про нагородження та заохочення та інші мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження.

Відповідно до абз. 2 пункту 6.1 Інструкції № 58 у разі невірного первинного заповнення трудової книжки або вкладиша до неї, а також псування їх бланків внаслідок недбалого зберігання, вартість зіпсованих бланків сплачується підприємством.

Суд зазначає, що станом на час внесення частини спірних записів діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затверджена 20.06.1974 № 162 ДК СРСР по праці і соціальним питанням (далі - Інструкція № 162), положення якої подібні положенням Інструкції № 58.

Пунктом 1.4 Інструкції № 162 визначалося, що питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання та обліку, регулюються постановою Ради Міністрів СРСР та ВЦСПС від 06.09.1973 № 656 "Про трудові книжки працівників та службовців" (далі - Порядок № 656) та цією Інструкцією.

Відповідно до пункту 18 Порядку № 656 відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, що призначається наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а у передбаченихзакономвипадках іншу відповідальність.

Згідно з пунктом 1.5 Інструкції № 58 питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання і обліку, регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.93 № 301 Про трудові книжки працівників, цією Інструкцією та іншими актами законодавства.

Відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301«Про трудові книжки працівників відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок» покладається на керівника підприємства, установи, організації.

Таким чином, власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.08.2019 у справі № 654/890/17, від 06.02.2018 у справі № 677/277/17 та від 11.07.2019 № 683/737/17.

Суд звертає увагу, що записи у трудовій книжці здійснені у хронологічній послідовності із внесенням записів щодо зміни анкетних даних та зазначення підстав таких внесень.

Суд наголошує, що саме на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання покладається відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок.

На підставі викладеного, суд вважає безпідставним посилання, що в записах трудової книжки № 1-2, 3-4, про звільнення не читається печатка підприємства, № 12 виправлення дати наказу на звільнення, запис № 13-14 - відсутні номер та дата наказів на прийом та звільнення.

Щодо неврахування періоду навчання з 01.09.1973 по 01.07.1976, суд зазначає таке.

Згідно з пунктом «д» статті 56 Закону № 1788-XII до стажу роботи, що дає право на пенсію, зараховується час навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Відповідно до Порядку № 637 основним документом, що підтверджує трудовий стаж є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними документами.

Час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

Відповідно до записів диплому серії НОМЕР_8 від 01.07.1976 викладеного українською мовою ОСОБА_2 « ОСОБА_13 » в 1976 році закінчила Лисичанське медичне училище по спеціальності медична сестра та рішенням Державної кваліфікаційної комісії від 01.07.1976 присвоєно кваліфікацію медичної сестри.

Відповідно до паспорта громадянина України серії НОМЕР_6 , виданий Суходільським РВ УМВС України в Луганській області 13.11.1997, дані позивача зазначено як ОСОБА_1 .

Зміст наведених документів свідчить проте, що диплом не підтверджує факт навчання та отримання освіти позивачем, оскільки по батькові позивача в дипломі значиться « ОСОБА_13 », а не « ОСОБА_12 » українською мовою, як вказано у паспорті.

Суд зазначає, що встановлення юридичного факту врегульовано нормами Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), та вирішення даного питання відновиться до підсудності місцевих загальних судів.

Суд звертає увагу, що у разі наявності помилок у дипломі, з урахуванням приписів ЦПК України, позивач має право звернутися безпосередньо до суду із заявою про встановлення факту належності особі правовстановлюючого документу - диплома.

Суд вказує на те, що згідно із пунктом 6 частиною першою статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту, зокрема, належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Таким чином, законодавством встановлено порядок подання до органів Пенсійного фонду документів про призначення та/або перерахунок пенсії та вимоги до таких документів, які не допускають зазначення даних у них, які не збігаються із даними паспорту особи, яка звернулася щодо її прізвища, ім`я та по батькові. Підтвердження факту приналежності документів, що містять суперечності певній особі здійснюється в рамках цивільного окремого провадження про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

У зв`язку із розбіжностями в написанні по батькові позивача у документі, що підтверджує період навчання, суд вказує про необхідність встановлення фактів належності позивачу диплому, що дасть їй у подальшому звернутися до органу Пенсійного фонду України, з приводу зарахування періоду навчання.

З викладеного, суд дійшов висновку, що ІІІ відповідач правомірно не врахував період навчання до страхового стажу, тобто у суду відсутні правові підстави для скасування рішення в цій частині.

З матеріалів справи, зокрема з документів, які надані позивачем як суду при зверненні з позовом так і органу Пенсійного фонду України при подачі заяви про призначення пенсії встановлено, що позивач при народжені мала прізвище ОСОБА_2 , у подальшому уклала шлюб з ОСОБА_3 , який розірвано в 1982 році та вдруге уклала шлюб з ОСОБА_19 , що підтверджено записами на першій сторінці трудової книжки.

Суд звертає увагу, що жодним з відповідачів не спростованого факту приналежності вищевказаної трудової книжки саме позивачу.

З наведеного, суд критично оцінює посилання ІІІ відповідача у рішенні про відмову у призначенні пенсії за віком щодо неможливості підтвердження документально зміну прізвищ « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_3 » та не відповідності паспортним даним заявниці, оскільки встановлені обставини спростовують наведені підстави для прийняття спірного рішення.

За приписами пункту 4.2 Порядку № 22-1, відповідач мав право надсилати запити про витребування з відповідних інформаційних систем необхідних відомостей, передбачених пунктом 2.28 розділу II цього Порядку, зокрема: укладення шлюбу, розірвання шлюбу.

Крім того, до страхового стажу позивача зараховано період роботи з 30.07.1980 по 25.09.1982 з урахуванням відомостей довідки № 132 від 08.02.2008, а саме період роботи який відповідає записам трудової книжки №№ 6-7 (частину трудової діяльності в Краснодонській міськлікарні з 19.08.1976 по 25.09.1982).

У зв`язку з викладеним, суд дійшов висновку про безпідставність не зарахування до страхового стажу позивача період роботи з 19.08.1976 по 29.07.1980.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (пункт 53 рішення у справі Ковач проти України від 07.02.2008, пункт 59 рішення у справі Мельниченко проти України від 19.10.2004, пункт 50 рішення у справі Чуйкіна проти України від 13.01.2011, пункт 54 рішення у справі Швидка проти України від 30.10.2014 тощо).

Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області до страхового стажу позивача зараховано періоди роботи: з 30.07.1980 по 25.09.1982, з 07.08.1985 по 06.08.1988, з 01.01.1999 по 17.11.2000, з 01.01.2005 по 31.12.2005 та з 01.01.2009 по 31.12.2009 (09 років 00 місяців 09 днів);

та не зараховано: 19.08.1976 по 29.07.1980, з 06.12.1982 по 06.08.1985, з 07.08.1988 по 01.02.1996, з 23.05.2001 по 16.02.2002, з 29.04.2002 по 31.12.2004, з 01.01.2006 по 31.12.2008 та з 01.01.2010 по 05.09.2013.

При цьому (зі змісту спірного рішення) не враховуючи до страхового стажу періоди роботи позивача, ІІІ відповідачем надано лише оцінку періоду з серпня 1976 року по грудень 1998 року, та не вказано причини (підстави) не зарахування до страхового стажу періоди: з 23.05.2001 по 16.02.2002, з 29.04.2002 по 31.12.2004, з 01.01.2006 по 31.12.2008 та з 01.01.2010 по 05.09.2013, що свідчить про не надання вказаним періодам оцінки при прийнятті рішення.

Відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу за 1999-2009 роки за формою ОК-5 від 10.12.2009 за персоніфікованими відомостями номер облікової картки позивача в Реєстрі застрахованих осіб відомості про страхувальників застрахованих осіб за невраховані періоди відсутні.

Суд звертає увагу, що відповідно до абзацу 2 частини другої статті 44 Закону № 1058-IV у разі відсутності в системі персоніфікованого обліку даних про страховий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком (у тому числі за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку), територіальний орган Пенсійного фонду інформує застраховану особу, у тому числі через її особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду, про відсутність таких відомостей та необхідність їх подання (за наявності). Документи про страховий стаж можуть бути подані до територіального органу Пенсійного фонду або через особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду.

В матеріалах справи відсутні докази вчинення відповідачами вказаних дій.

Також ІІІ відповідачем при прийнятті рішення про відмову в призначенні пенсії не враховано приписи пункту 4.2 Порядку № 22-1, а саме при прийманні документів працівник сервісного центру повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що вищевказані мотиви свідчать про передчасність та протиправність прийнятого ІІІ відповідачем рішення про відмову у призначенні пенсії за віком та необхідності його скасування в частині.

Отже, суд доходить висновку щодо наявності підстав для захисту порушеного права позивача шляхом скасування рішення від 06.08.2021 №121630008359 в частині відмови за період з серпня 1976 року по грудень 1998 року та зобов`язання відповідача розглянути заяву позивача, з прийняттям за наслідками його розгляду рішення відповідно до вимог законодавства, з урахуванням висновків суду.

Стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: […] визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; […].

Згідно з частиною другою статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

В рамках адміністративного судочинства:

дії - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб`єктом владних повноважень своїх обов`язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;

бездіяльність - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов`язків згідно із законодавством України;

рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).

Верховний Суд України у постанові від 24.11.2015 по справі № П/800/259/15 (21-3538а15) зазначив, що сама по собі бездіяльність - це триваюча пасивна поведінка суб`єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов`язаний був і міг вчинити. Тобто бездіяльність не має чітко окреслених часових меж, а саме явище бездіяльності є триваючим (№ рішення в ЄДРСР 54398764).

Частиною другою статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:

- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2);

- визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3);

- визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4);

- інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).

У разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду (частина третя статті 245 КАС України).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

При цьому, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Порушене право позивача полягає у фактичній відмові відповідача - суб`єкта владних повноважень призначити пенсію.

Суд наголошує на тому, що порушення прав позивача відбулось ще під час розгляду заяви позивача.

Згідно з пунктом 4.2 розділу IV Порядку № 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких він просить, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає, що у спірних правовідносинах є достатнім, необхідним та ефективним способом захисту є:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 06.08.2021 №121630008359 про відмову у призначені пенсії за віком згідно частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в частині не зарахування до страхового стажу періодів роботи з серпня 1976 року по грудень 1998 року згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_9 дата заповнення 19.08.1976;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 30.07.2021, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У задоволенні вимоги про визнання противоправним та скасування рішення - відповідь Головного управління ПФУ в Харківській області від 03.08.2021 слід відмовити, оскільки саме рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 06.08.2021 №121630008359 створює відповідні правові наслідки.

Позовні вимоги про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Луганській області зарахувати ОСОБА_1 весь стаж роботи, зазначений у трудовій книжці НОМЕР_1 та призначити пенсію ОСОБА_1 з 30.07.2021 зі сплатою усієї заборгованості, не підлягає задоволенню, оскільки з урахуванням приписів пункту 4.2 Порядку № 22-1, за встановлених обставин та мотивів викладених в рішенні є необґрунтованістю.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З огляду на викладене, позовні вимоги належить задовольнити частково.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.

При зверненні до суду з позовом позивачем сплачено судовий збір в сумі 992,40 грн.

Як вже вказано судом, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню внаслідок обрання позивачем неналежного способу захисту порушеного права.

З огляду на те, що судом встановлено порушення відповідачем конституційного права позивача на перерахунок та отримання пенсії, як складової частини права на соціальний захист, внаслідок чого позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, суд присуджує позивачу понесені ним і документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 992,40 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса фактичного проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (ідентифікаційний код 21782461, місцезнаходження: вул. Шевченка, буд. 9, м. Сєвєродонецьк, Луганська область), Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, (ідентифікаційний код 14099344, місцезнаходження: майдан Свободи, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, м. Харків), Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (ідентифікаційний код 13844159, місцезнаходження: вул. Морехідна, буд.1, м. Миколаїв) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 06.08.2021 №121630008359 про відмову у призначені пенсії за віком згідно частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в частині не зарахування до страхового стажу періодів роботи з серпня 1976 року по грудень 1998 року згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_9 , дата заповнення 19.08.1976.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 30.07.2021, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В іншій частині вимог відмовити за необґрунтованістю.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 992,40 грн (дев`ятсот дев`яносто дві грн 40 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Т.В. Смішлива