Постанова

від 11.09.2022 по справі 634/340/19

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 634/340/19 Номер провадження 22-ц/814/2666/22Головуючий у 1-й інстанції Єрьоміна О.В. Доповідач ап. інст. Лобов О. А.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2022 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Лобов О.А.

судді: Дорош А.І., Триголов В.М.

за участю секретаря судового засідання Коротун І.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Всеукраїнський кооператив «Надія» на рішення Сахновщинського районного суду Харківської області від 21 січня 2021 року у складі судді Єрьоміної О.В. (час ухвалення судового рішення не зазначений; дата виготовлення повного текста судового рішення 28 січня 2021 року) у справі за позовом Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Україна» до ОСОБА_1 , Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Всеукраїнський кооператив «Надія» про визнання договору емфітевзису недійсним.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, апеляційний суд

в с т а н о в и в :

У березні 2019 року СВК «Україна» звернулося до суду із вкзаним позовом, просило ухвалити рішення, яким визнати недійсним договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) земельної ділянки площею 4,83 га, кадастровий номер: 6324885500:02:000:0006, укладений 04 квітня 2018 року між ОСОБА_1 та СВК «Всеукраїнський кооператив «Надія», зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 05 квітня 2018року.

Заявлені вимоги мотивовані тим, що оспорюваний договір укладений під час дії договору оренди від 01 березня 2007 року, що був укладений ОСОБА_1 із СВК «Україна».

Рішенням Сахновщинського районного суду Харківської області від 21 січня 2021 року позовні вимоги СВК «України» задоволено частково.

Визнано недійсним договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) земельної ділянки площею 4,83 га, кадастровий номер: 6324885500:02:000:0006, укладений 04 квітня 2018 року між ОСОБА_2 та СГВК «Всеукраїнський кооператив Надія», зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 05 квітня 2018року.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та СВК «Всеукраїнський кооператив Надія» на користь СВК «Україна» витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 921,00 грн у рівних частках з кожного по 960,50 грн та витрат на правничу допомогу у розмірі 1 536,80 грн у рівних частках з кожного по 764,80 грн.

В решті позовних вимог - відмовлено.

СВК «Всеукраїнський кооператив Надія» в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги стверджується, що висновки суду першої інстанції не узгоджуються із висновками, викладеними у постанові ВП ВС від 01 квітня 2020 року по справі № 610/1030/18.

Суд першої інстанції не взяв до уваги істотні обставини, а саме те, що за станом на час звернення до суду з позовом у СВК «Україна» було відсутнє право оренди спірної земельної ділянки, оскільки строк дії договору від 01 березня 2007 року закінчився 15 вересня 2018 року. Додаткова угода до цього договору, на яку посилається позивач, не була зареєстрована у встановленому законом порядку, тоді як оспорюваний договір емфітевзису зареєстрований 05 квітня 2018 року.

Звертається увага, що суд першої інстанції не дав належної оцінки змісту оспорюваного договору про те, що він починає свою дію лише із 16 вересня 2018 року, при цьому позивачем не заявлена вимога про поновлення дії договору оренди від 01 березня 2007 року.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.03.2021 року справу передано в провадження колегії суддів Харківського апеляційного суду.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 13.05.2021 року відкрито провадження у справі.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 13.05.2021 року закінчено підготовку до апеляційного розгляду справи та призначено справу до розгляду в апеляційній інстанції у судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного суду.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 14.09.2021 року справу за позовом СВК «Україна» знято з апеляційного розгляду і повернуто до суду першої інстанції для вирішення питання щодо виправлення описки, надано строк 10 днів з дня отримання матеріалів справи.

Ухвалою Сахновщинського районного суду Харківської області від 20 жовтня 2021 року виправлено описку у резолютивній частині повного тексту рішення Сахновщинського районного суду Харківської області від 21.01.2021 року.

У резолютивній частині повного тексту рішення Сахновщинського районного суду Харківської області від 21.01.2021 року визначено вважати вірним 2-й абзац:

«Визнати недійсним договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) земельної ділянки площею 4,83 га, кадастровий номер: 6324885500:02:000:0006, укладений 04 квітня 2018 року між ОСОБА_1 та СГВК «Всеукраїнський кооператив Надія», зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 05 квітня 2018 року.».

Відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України №133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовженого строк дії воєнного стану з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.

Розпорядженням голови Верховного Суду № 14/0/9-22 від 25.03.2022 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (окремі суди Сумської, Харківської області), відповідно до ч. 7 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», з урахуванням неможливості судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, змінено територіальну підсудність справ Харківського апеляційного суду на Полтавський апеляційний суд.

Указом ПрезидентаУкраїнивід18.04.2022року№259/2022«Пропродовженнястроку діївоєнногостанув Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.

Указом ПрезидентаУкраїнивід17.05.2022року№341/2022«Пропродовженнястроку діївоєнногостанув Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Полтавського апеляційного суду від 28 липня 2022 року справу передано до провадження колегії суддів під головуванням судді Лобова О.А., суддів учасників колегії Дорош А.І., Триголов В.М.

Відзив на апеляційну скаргу судом не отриманий.

Апеляційний суд, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити таких підстав:

Відповідно п.2 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення у разі порушення судом першої інстанції норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 березня 2007 року між СВК «Україна» (орендар) та ОСОБА_1 (власник землі орендодавець) укладений договір оренди земельної ділянки площею 4,83 га, кадастровий номер: 6324885500:02:000:0006 , розташованої на території Огіївської сільської ради Сахновщинського району Харківської області.

Договір укладений строком на десять років.

Державна реєстрація договору оренди вчинена 15 вересня 2008 року.

05 січня 2018 року між СВК «Україна» та ОСОБА_1 укладена додаткова угода до договору оренди від 01 березня 2007 року, згідно умов якої строк дії договору оренди продовжений до 15 вересня 2028 року. Додаткова угода у встановленому законом порядку не зареєстрована.

04 квітня 2018 року між СВК «Всеукраїнський кооператив «Надія» та ОСОБА_1 укладений договір емфітевзису земельної ділянки площею 4,83 га, кадастровий номер: 6324885500:02:000:0006 , розташованої на території Огіївської сільської ради Сахновщинського району Харківської області. Строк дії договору десять років. Договір емфітевзису зареєстрований 04 травня 2018 року.

Пунктами 2.2, 6.3 договору емфітевзису передбачено, що право користування землею, право емфітевзису виникає 16 вересня 2018 року.

03 травня 2018 року ОСОБА_1 направив на адресу СВК «Україна» повідомлення про небажання продовжити дію договору від 01 березня 2007 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оспорюваний договір укладений під час дії попереднього договору оренди, що становить перешкоду позивачу як добросовісному користувачу у реалізації його права на укладення договору на новий строк.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з таких міркувань.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення суду першої інстанції не відповідає.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 квітня 2020 року (справа № 610/1030/18) викладена правова позиція такого змісту: «якщо особа, якій належить право оренди земельної ділянки (первинний орендар) за законодавством, що було чинним до 1 січня 2013 року, після настання цієї дати не зареєструвала її право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, то укладення наступного договору оренди того ж майна під час дії первинного договору оренди може порушити відповідне право первинного орендаря у разі, коли на підставі наступного договору оренди відповідна земельна ділянка передана у користування наступному орендареві, а право останнього - зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Така реєстрація унеможливлює внесення запису до вказаного реєстру про право оренди тієї ж ділянки первинним орендарем. У такому випадку суд може захистити право первинного орендаря, якщо на підставі відповідного судового рішення цей орендар зможе зареєструвати своє право оренди у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Проте означену можливість первинний орендар матиме тільки тоді, коли на момент набрання судовим рішенням про задоволення відповідного позову законної сили цей орендар матиме чинне право оренди, зокрема якщо не спливе строк оренди чи буде поновленим первинний договір оренди. В іншому випадку в позові слід відмовити».

Відповідно до частини першої статті 182ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 4Закону України«Про державнуреєстрацію речовихправ нанерухоме майнота їхобтяжень» державній реєстрації прав підлягають речові права на нерухоме майно, похідні від права власності, зокрема право оренди земельної ділянки.

Відповідно до частини четвертої статті 334ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону; згідно із частиною другою статті 3Закону України«Про державнуреєстрацію речовихправ нанерухоме майнота їхобтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Отже, орендар набуває речове право оренди земельної ділянки з моменту державної реєстрації такого права.

Правочин, на підставі якого здійснюється продовження орендних прав та обов`язків, у силу загальних приписів ЦК України щодо порядку укладення, зміни та розірвання договорів має бути вчинений у тій самій формі, що й первісний договір оренди.

Укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди землі кореспондує передбаченому пунктом 6 частини другої статті 16ЦК України способу захисту порушеного права шляхом зміни правовідношення та відповідає підставам виникнення, припинення та зміни прав та обов`язків сторін за статтею 11 цього Кодексу.

У справі, що переглядається, встановлено, що первісний орендар (позивач у справі) під час дії договору оренди, а саме 05 січня 2018 року, уклав із орендодавцем додаткову угоду, пунктом другим якої передбачено: «Продовжити термін дії договору до 15 вересня 2028 року».

Договір оренди викладений в новій редакції і підпунктом п`ятим Прикінцевих положень встановлено, що ця угода (додаткова) є невід`ємною частиною Договору, набуває чинності з моменту підписання її сторонами та підлягає державній реєстрації у встановленому чинним законодавством порядку (т.1 а.с.13-16).

Отже, відповідно до умов додаткової угоди та вимог законодавства первісний орендар (позивач) мав набути речове право оренди спірної земельної ділянки з моменту державної реєстрації такого права, проте речове право згідно умов додаткової угоди не було зареєстроване.

У зв`язку із наведеним слід виходити з того, що на час звернення до суду із позовом 14 березня 2019 року, позивач не мав чинного права оренди спірної земельної ділянки, оскільки строк дії договору від 01 березня 2007 року сплинув 15 вересня 2018 року. При цьому позивачем не заявлена вимога про поновлення дії договору оренди на підставі укладеної додаткової угоди у зв`язку із виконанням дій, передбачених ст.33 ЗУ «Про оренду землі».

Суд першої інстанції наведеного не врахував та зробив хибний висновок про обґрунтованість заявлених вимог, у зв`язку з чим рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову за недоведеністю.

Частиною 13 ст.141 ЦПК України визначено, що суд апеляційної чи касаційної інстанціях, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Частиною 1 та п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача у разі задоволення позову.

З матеріалів справи вбачається, що СВК «Всеукраїнський кооператив «Надія» сплатило за подачу апеляційної скарги 2 881,50 грн судового збору (т.2 а.с.74).

Оскілки апеляційна скарга задоволена у повному обсязі, то СВК «Всеукраїнський кооператив «Надія» має право натягнення із СВК «Україна» витрат зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги у сумі 2881,50 грн.

Керуючись ст.367, п.2 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.376, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційний суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Всеукраїнський кооператив «Надія» задовольнити.

Рішення Сахновщинського районного суду Харківської області від 21 січня 2021 року скасувати, ухвалити нове рішення по суті заявлених вимог.

Сільськогосподарському виробничому кооперативу «Україна» відмовити за недоведеністю у задоволенні позову до ОСОБА_1 , Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Всеукраїнський кооператив «Надія» про визнання договору емфітевзису недійсним.

Стягнути із СВК «Україна» на користь СВК «Всеукраїнський кооператив «Надія» 2 881,50 грн витрат зі сплати судового збору.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її прийняття.

Повний текст судового рішення виготовлений 12 вересня 2022 року.

Головуючий суддя О.А.Лобов

Судді: А.І.Дорош

В.М.Триголов