Постанова
Іменем України
25 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 303/3511/19
провадження № 61-2057св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Росток-Сіті»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Закарпатського апеляційного суду від 16 грудня 2021 року у складі колегії суддів: Куштана Б. П., Джуги С. Д., Кожух О. А.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2019 року товариство з обмеженою відповідальністю «Росток-Сіті» (далі - ТОВ «Росток-Сіті») звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП).
Позовна заява мотивована тим, що постановою Мукачівського міськрайонного суду від 18 березня 2019 року відповідача було визнано винним у скоєнні ДТП, у якому автомобіль, що належить позивачу, отримав механічні пошкодження, що призвело до матеріальних збитків.
Відповідальність відповідача на момент вчинення ДТП була застрахована у ПрАТ «СК Арсенал Страхування» у межах 100 000 грн за шкоду, заподіяну майну потерпілого, а позивач був застрахований у АТ «СК «АХА Страхування». Вказані страхові компанії є учасниками угоди про пряме врегулювання збитків.
06 лютого 2019 року АТ «СК «АХА Страхування» здійснило виплату страхового відшкодування товариству в розмірі 99 000 грн, однак на момент подачі позову завдана відповідачем шкода в розмірі 526 221,76 грн залишилися без відшкодування, а суми страхового відшкодування недостатньо для відновлення пошкодженого майна.
Відповідно до складеної страховиком потерпілого (товариства) ремонтної калькуляції від 22 січня 2019 року вартість ремонтних робіт пошкодженого автомобіля позивача складає 625 221,76 грн.
Отже, розмір завданої відповідачем шкоди у сумі 625 221,76 грн перевищив ліміт відповідальності страховика відповідача в сумі 100 000 грн за шкоду, заподіяну майну потерпілого, на суму 526 221,76 грн.
Враховуючи наведене ТОВ «Росток-Сіті» просило суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь 526 221,76 грн майнової шкоди.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 16 березня 2020 року у задоволенні позову ТОВ «Росток-Сіті» відмовлено.
Судове рішення місцевого суду мотивовано тим, що постанова про притягнення відповідача до адміністративної відповідальності, на яку посилається позивач як на підставу своїх вимог, не містить відмітки про набрання законної сили, у зв`язку з чим вона не може слугувати доказом учинення ДТП із вини відповідача. При цьому судом також зазначено, що позивач не надав доказів того, що автомобіль марки Mercedes-Benz, номерний знак НОМЕР_1 , належить товариству.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 16 грудня 2021 року апеляційну скаргу ТОВ «Росток-Сіті» задоволено.
Рішення Мукачівського міськрайонного суду від 16 березня 2020 року скасовано.
Позов ТОВ «Росток-Сіті» задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Росток-Сіті» 526 221,76 грн майнової шкоди та 19 733,32 грн у відшкодування судового збору.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що з Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що постанова, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності, набрала законної сили 29 березня 2019 року, а позивач звернувся до суду із вказаним позовом 31 травня 2019 року, тому висновок місцевого суду про те, що вказана постанова не може слугувати доказом спричинення ДТП з вини відповідача, не відповідає обставинам справи.
Також судом вказано, що висновок місцевого суду про те, що позивачем не надано доказів того, що автомобіль марки Mercedes-Benz, номерний знак НОМЕР_1 , належить товариству, є помилковим, оскільки спростовується матеріалами справи.
Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача грошових коштів у якості відшкодування спричиненої майнової шкоди, апеляційний суд виходив із того, що у вказаних правовідносинах наявний склад усіх елементів деліктної відповідальності, тому наявні підстави для задоволення позовних вимог.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У лютому 2022 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 .
Ухвалою Верховного Суду від 21 квітня 2022 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10 серпня 2022 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судове рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування судами норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 02 червня 2021 року у справі № 340/250/18, провадження № 61-21864св19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції в порушення вимог статті 83, частини третьої статті 367 ЦПК України встановив обставини, що мають значення для справи на підставі доказів, поданих до апеляційного суду, що є протиправним. При цьому позивачем до апеляційного суду клопотання про приєднання нових доказів з обґрунтуванням неможливості їх подачі до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього, не подавалося.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У травні 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 від ТОВ «Росток-Сіті», у якому вказано, що судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
З постанови Мукачівського міськрайонного суду від 18 березня 2019 року вбачається, що 05 січня 2019 року о 14 год. 00 хв. на автодорозі Київ-Чоп М-06 762 км+900 м ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки FORD Transit, номерний знак НОМЕР_2 , не врахував дорожньої обстановки, на слизькій ділянці дороги не впорався із керуванням, виїхав на смугу зустрічного руху та скоїв зіткнення із автомобілем марки Mercedes-Benz, номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_3 , який рухався у зустрічному напрямку. Внаслідок цієї ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.
ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 340,00 грн.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).
Статтею 1194 ЦК України встановлено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Суд апеляційної інстанції, ухвалюючи оскаржуване судове рішення, виходив із того, що оскільки наявні усі складові деліктної відповідальності, тому позовні вимоги товариства є обґрунтованими, і різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою підлягає стягненню з відповідача.
Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Під час розгляду справи позивачем не спростовано пред`явлений позивачем розмір шкоди, який підлягає відшкодуванню.
Натомість позивач під час розгляду справи надав докази на підтвердження своїх вимог.
З урахуванням того, що позивачем доведено наявність усіх складових деліктної відповідальності, суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
У касаційній скарзі заявник посилається на те, що місцевий суд, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив із того, що позивачем не надано доказів, що він є власником транспортного засобу марки Mercedes-Benz, номерний знак НОМЕР_1 , тому останній не має права на відшкодування отриманих збитків.
Натомість апеляційний суд в порушення частини третьої статті 367 ЦПК України прийняв договір купівлі-продажу від 20 червня 2017 року та копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, які не надавалися суду першої інстанції, й ухвалив судове рішення з порушенням вимог закону.
Разом із тим, колегія суддів відхиляє вказані посилання заявника з огляду на таке.
Згідно з частиною третьою статті 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
Звертаючись до суду із вказаним позовом, ТОВ «Росток-Сіті» надало суду наступні документи: акт огляду транспортного засобу (дефектна відомість) від 12 січня 2019 року де у графі «П.І.Б. власника ТЗ» значиться ТОВ «Росток-Сіті» (т. 1., а. с.12-13), у заяві про страхове відшкодування від 31 січня 2019 року страхувальником і потерпілим значиться ТОВ «Росток-Сіті» (т. 1., а. с. 14), у ремонтній калькуляції від 22 січня 2019 року власником пошкодженого транспортного засобу також указане ТОВ «Росток-Сіті» (т. 1, а. с. 53-59), а страхове відшкодування у сумі 99 000 грн СК «АХА Страхування» виплачено ТОВ «Росток-Сіті» як потерпілій особі.
Вказані докази містили інформацію про те, що саме ТОВ «Росток-Сіті» є власником транспортного засобу Mercedes-Benz, номерний знак НОМЕР_1 .
Отже, з наведеного вбачається, що ТОВ «Росток-Сіті» надало місцевому суду документи, які підтверджують те, що воно є власником транспортного засобу Mercedes-Benz, номерний знак НОМЕР_1 , й, відповідно, має право на відшкодування спричиненої шкоди.
Таким чином, колегія суддів вважає, що подання позивачем до апеляційного суду договору купівлі-продажу від 20 червня 2017 року та копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу не впливає на встановлені обставини про те, що ТОВ «Росток-Сіті» є власником транспортного засобу, оскільки документи, які це підтверджують, були подано до суду першої інстанції.
Оцінюючи вищевказані докази, суд апеляційної інстанції правомірно зазначив, що висновок місцевого суду про те, що товариство не є власником транспортного засобу, не відповідає обставинам справи. При цьому додаткове посилання на докази, подані позивачем до апеляційного суду, свідчить про правильну оцінку попередньо поданих доказів, тобто доказів, поданих позивачем до суду першої інстанції, а не означає, що такі докази були вирішальними.
Отже, відсутні підстави вважати, що судом апеляційної інстанції під час апеляційного перегляду вказаної справи було порушено вимоги частини третьої статті 367 ЦПК України.
Посилання заявника у касаційній скарзі на постанову Верховного Суду від 02 червня 2021 року у справі № 340/250/18, провадження № 61-21864св19, не можуть бути прийняті судом, оскільки судове рішення апеляційного суду у справі, яка переглядається, та у вказаній постанові ухвалено за різних фактичних обставин.
Вказані, а також інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні відповідачем норм матеріального і процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» (Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, § 58).
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають.
Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Постанову Закарпатського апеляційного суду від 16 грудня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
С. Ф. Хопта
В. В. Шипович
Суд | Касаційний цивільний суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 24.08.2022 |
Оприлюднено | 15.09.2022 |
Номер документу | 106190900 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них про відшкодування шкоди, з них завданої внаслідок ДТП |
Цивільне
Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Сакара Наталія Юріївна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні