Рішення

від 07.09.2022 по справі 332/4097/21

ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

Заводський районний суд м. Запоріжжя

69009 Україна м. Запоріжжя вул. Лізи Чайкіної 65 тел.(061) 236-59-98

Справа № 332/4097/21

Провадження №: 2/332/482/22

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2022 р. м.Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді - Сінєльніка Р.В., при секретарі - Васильченко Н.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Заводському району, про позбавлення батьківських прав,-

ВСТАНОВИВ:

04.10.2021 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Заводському району, про позбавлення батьківських прав на малолітню дитину, в обґрунтування якого зазначила , що вона є рідною матір`ю малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який перебуває на її вихованні та утриманні, знаходиться під її фактичною опікою. Рідний батько дитини ОСОБА_2 покинув дитину чотири роки тому. Відповідач постійно ухиляється від покладених на нього батьківських обов`язків, тому позивач просить суд позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою суду від 20.10.2021р. відкрито загальне позовне провадження по справі та розпочато підготовче провадження (а.с.29).

Ухвалою суду від 24.05.22р. закрито підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду (а.с.60).

Представник позивачки адвокат Зінченко М.В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити на підставі обставин, викладених у позовній заяві.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про причини неявки суду не повідомив, відзиву на позовну заяву не подав. Про дату, час і місце судового засідання відповідач повідомлений своєчасно та належним чином, в установленому законом порядку шляхом надіслання судової повістки за адресою його зареєстрованого місця проживання.

Від представника третьої особи Органу опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Заводському району надійшла заява про розгляд справи у їх відсутність, щодо задоволення позовних вимог не заперечують .

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні суду пояснила, що позивачка -це її дочка. З 09.10.2018 року вони вже не проживали разом. Зустрічає відповідача на вулиці, але він навіть не звертає уваги на дитину. ОСОБА_2 не хотів дитину взагалі , він не з`являється в житті дитини,в дитячий садок дитину не водить, спілкуватись з дитиною не бажає. Вихованням займаються лише вона з донькою та її мама.

Свідок ОСОБА_6 суду пояснила, що позивачка - це її онука, яка з дня народження живе з нею. Відповідач жив разом з ними з з квітня до жовтня 2018 року , потім пішов. З дитиною відповідач не спілкується , участі у вихованні не приймає , може пройти поряд по вулиці і не помітити дитину. До пологового будинку не приходив, в дитсадочок до дитини також не приходить.

На підставі наявних у справі доказів, суд ухвалив рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши учасників процесу, встановивши фактичні обставини та відповідні їм правовідносини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню з нижченаведених підстав.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи , що 28.04.2018 р. між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 був укладений шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб, виданим Заводським районним у місті Запоріжжі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, серії НОМЕР_1 від 31.10.2018 р., актовий запис №57. Прізвище Позивача після державної реєстрації шлюбу з Відповідачем змінено на « ОСОБА_1 »(а.с.11).

Від шлюбу сторони мають спільного неповнолітнього сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 20.07.2018 р., виданого Шевченківським районним у місті Запоріжжі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області. Відповідно до копії свідоцтва про народження матір`ю дитини зазначено ОСОБА_1 , батьком - ОСОБА_2 (а.с.12).

Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 26.12.2018 р. у справі № 332/3813/18 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частки усіх видів його заробітку (доходу) щомісяця, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 07 листопада 2018 року і до досягнення дитиною повноліття та аліменти на утримання дружини у розмірі 1/6 частки його заробітку (доходу) щомісяця, до досягнення сином ОСОБА_3 трьохрічного віку(а.с. 14).

Заочним рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 03.10.2019 р. у справі № 332/2924/19 шлюб між Позивачем та Відповідачем було розірвано. Прізвище Позивачки після розірвання шлюбу змінено на дошлюбне - « ОСОБА_1 » ( а.с. 13, зворотній бік ).

Малолітня дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає з матір`ю ОСОБА_1 та перебуває на її утриманні.

Як зазначається у позовній заяві батько дитини ОСОБА_2 покинув дитину чотири роки тому. Дитина мешкає з позивачкою та прабабусею в двохкімнатній квартирі, яка облаштована для комфортного проживання дитини. Дитина повністю облікована в медичних установах, забезпечена одягом та належним харчуванням зусиллями позивача та її матері. В свою чергу, протягом всього часу проживання дитини з позивачем, батько до дитини не навідувався, не цікався її долею, наявним харчуванням, умовами її проживання. Батько не надає матеріальної допомоги на утримання малолітнього ОСОБА_3 .

Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 22.09.2021 р., підготовленому старшим державним виконавцем Заводського ВДВС у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Цисарською К.Г., за відповідачем ОСОБА_2 обліковується заборгованість зі сплати аліментів у сумі 32 336,91 грн.(а.с. 18-19).Тим самим підтверджується той факт, що Відповідачем шостий календарний місяць поспіль не здійснювалась виплата аліментів на дитину, визначених у відповідному розмірі рішенням суду.

Відповідач ніяким чином не піклується про дитину, не проявляє заінтересованості в його подальшій долі, не цікавиться успіхами сина, станом здоров`я, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, його навчанням, підготовкою до самостійного життя, зокрема - не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на його фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для його нормального самоусвідомлення; не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до її внутрішнього світу; не створює умов для отримання нею освіти. Відтак створились умови, які шкодять інтересам дитини.

Відповідач, покладених законом на батьків обов`язків, не виконує, не бере педагогічної, матеріальної, грошової, посильної трудової, або будь-якої іншої участі у вихованні сина. Всі питання щодо виховання вирішуються позивачем самостійно без участі та підтримки з боку відповідача.

Відповідно до Довідки дошкільного навчального закладу (ясла-садок) №256 «Пролісок» (вих. №07.02-07/106 від 29.09.2021 р.), батько дитини ОСОБА_2 в дошкільному закладі жодного разу не з`являвся, участі у житті групи та виховних заходах для батьків (батьківських зборах, днях відкритих дверей та інших) не приймав, про стан розвитку, здоров`я дитини не цікавився з дня початку відвідування дитиною вказаного закладу, а саме з 07.09.2020 р., по теперішній час (а.с.23).

Відповідно до довідки КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №4 № від 11.11.2021 року на ОСОБА_3 , 2018 р.н. укладена декларація з лікарем , хлопчик здоровий, до Центру звертався у супроводі матері , яка рекомендації щодо лікування та спостереження за хлопчиком виконує у повному обсязі. (а.с. 36)

Крім того, згідно довідки виданої 30.09.2021 року головою ОСББ «ІСТОРИЧНА 38» (ЄДРПОУ 43914259) ОСОБА_10 за місцем реєстрації та проживання позивача та дитини, за адресою АДРЕСА_1 проживає позивачка, її син та бабуся ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Батько дитини не проживає за зазначеною адресою та жодного разу не з`являвся за місцем проживання позивача(а.с. 21-22).

Зазначені факти, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини батьком, свідомого нехтування ним своїми обов`язками, що підтверджує відсутність серйозного ставлення відповідача до своїх батьківських обов`язків.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Утримання дітей, надання їм матеріальної допомоги є природним обов`язком батьків, що випливає звичайно зі змісту положення ст. 180 Сімейного кодексу України , яке зобов`язує батьків утримувати дітей до досягнення ними повноліття.

Відповідно до ч.ч. 1-5 ст. 150 СК України, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Згідно зі ст. 155 СК України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Згідно зі ст.ст. 150, 157 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, той із батьків, хто проживає окремо від дитини зобов`язаний брати участь у її вихованні та утриманні.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько може бути позбавлений батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Відповідно до ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» на батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов`язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно з п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30.03.2007 року «Про застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» факт ухилення від виховання може бути підтверджено наведеними доказами.

В п.16 цієї ж постанови роз`яснено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

У принципі 6 Декларації прав дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння, вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

За правилами статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Положеннями ч.5 ст. 19 СК України передбачено, що орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання, зокрема спору про позбавлення батьківських прав, на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Відповідно до висновку від 17.02.22р. про доцільність позбавлення батьківських прав, районна адміністрація Запорізької міської ради по Заводському району, як орган опіки та піклування, вирішила, що ОСОБА_2 доцільно позбавити батьківських прав відносно малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.56).

Вказані обставини, які зазначені в позові, повідомлені під час розгляду справи та не спростовані відповідачем, також підтверджуються наступними письмовими доказами, які досліджені судом, та копії яких долучені до справи: паспорт та податковий код позивача(а.с. 8,10), свідоцтво про народження дитини(а.с. 12) , розрахунком з ВДВС щодо заборгованості по аліментах відносно боржника ОСОБА_2 ( а.с. 18-19), висновком органу опіки про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав( а.с.56), довідкою ДНЗ №256 «Пролісок» ЗМР Запорізької області від 29.09.21 р.( а.с. 23), довідкою ОСМД «ІСТОРИЧНА 38 від 30.09.21 р.» (а.с.21-22) та наданими в судовому засіданні поясненнями свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , які підтвердили факт ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків.

За викладених обставин, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо належних доказів на підтвердження свідомого нехтування відповідачем своїх обов`язків відносно дитини, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є законними, обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 абатьківських прав відносно неповнолітнього сина: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по оплаті судового збору у сумі 908 грн. 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення до Запорізького апеляційного суду.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення виготовлено 12.09.2022 року.

Суддя Р.В. Сінєльнік