Постанова

від 31.08.2022 по справі 456/1642/21

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 456/1642/21 Головуючий у 1 інстанції: Бучківська В.Л.

Провадження № 22-ц/811/320/22 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Савуляка Р.В.,

суддів: Мікуш Ю.Р.,Приколоти Т.І.,

секретаря: Іванової О.О.

з участю: представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 , представника Приватного підприємства «Приватна агрофірма «Батько і син» - Галушко О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційноюскаргою представника ОСОБА_1 ОСОБА_3 на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 30 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Приватна агрофірма «Батько і син» про розірвання договорів оренди землі,-

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2021 року адвокат Мидзка Р.В. звернувся в інтересах ОСОБА_1 до суду з позовом до Приватного підприємства «Приватна агрофірма «Батько і син» про розірвання договорів оренди землі.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що в лютому 2019 року він уклав з Приватною агрофірмою «Батько і Син» два договори оренди землі на власні земельні ділянки, підписання тексту договору відбувалося в односторонньому порядку, тобто лише зі сторони позивача.

Вказував, що відповідач запропонував для підписання власну редакцію договору. У момент зустрічі представник орендаря договір не підписував, зазначав, що підписувати договір буде керівник підприємства, пообіцяв підписати його в офісі підприємства, завірити печаткою підприємства та невдовзі передати примірники власнику, однак примірники договорів оренди землі власнику землі не були надані.

Вказує, що відповідач порушив свої зобов`язання щодо своєчасного та повного розрахунку за користування земельними ділянками, не сплатив на користь позивача орендну плату за 2019 та 2020 роки відповідно до умов договорів, що є істотним порушенням їх умов. Відтак, несплату орендної плати відповідачем на користь позивача за цих умов можна вважати систематичною, що є істотним порушенням зобов`язань відповідача за договорами оренди землі та підставою для їх розірвання в судовому порядку.

Позивач, як власник землі та орендодавець за договорами оренди землі, очікував на добросовісне виконання відповідачем своїх зобов`язань за цими договорами та, як наслідок, очікував скористатися результатами виконання таких зобов`язань - витратити отримані кошті на власну користь, однак цього не трапилося, що становить собою порушення його прав та інтересів.

Зазначає, що він змушений захищати свої порушені права та вживати заходів щодо запобігання порушенню таких прав в майбутньому, тому звертається до суду з метою розірвання договорів оренди землі.

Просив суд розірвати договори оренди землі б/н від 01 лютого 2019 року, на земельні ділянки площею 0,6981 га, кадастровий номер 4625380800:04:000:0721, площею 0,3326 га, кадастровий номер 4625380800:06:000:0772, укладені між приватною агрофірмою Батько і Син", код у ЄДРПОУ 30772103, та ОСОБА_1 , право користування за якими зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номерами 33479116 та 33540632.

Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 30 листопада 2021 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду оскаржив представник ОСОБА_1 ОСОБА_3 .

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що суд першої інстанції, не взявши до уваги доводів представника позивача, зазначених у відповіді на відзив про недопустимість виправлень та дефектів відомості із виплати орендної плати не врахував наявність підстав сумніватись у достовірності цієї відомості та не дослідив обставин, що мають значення для справи в частині реальності господарських операцій із виплати орендної плати з урахуванням відповідної податкової звітності.

Стверджує, що відомість на видачу орендної плати, що містить виправлення та закреслення не може вважатись належним та допустимим доказом в цілому.

Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити та змінити розподіл судових витрат..

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 на підтримання апеляційної скарги, представника Приватного підприємства «Приватна агрофірма «Батько і син» - Галушко О.І. на її заперечення, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення у межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом та матеріалами справи встановлено, що відповідно до Інформації державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 01.04.2021, Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №240739790 від 16 січня 2021 року, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 0,6981 га, кадастровий номер 4625380800:04:000:0721, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Дідушицької сільської ради Стрийського району Львівської області; право оренди земельної ділянки належить ПАФ «Батько і Син»; власником земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею площею 0,3326 га, кадастровий номер 4625380800:06:000:0772, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Дідушицької сільської ради Стрийського району Львівської області; право оренди земельної ділянки належить ПАФ «Батько і Син»; /а.с.10з-12/.

Згідно договору оренди землі б/н від 01.02.2019, між ПАФ «Батько і Син» та ОСОБА_1 було укладено договір оренди землі, а саме, земельної ділянки, площею 0,6981 га, кадастровий номер 4625380800:04:000:0721, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Дідушицької сільської ради Стрийського району Львівської області /а.с.68/.

Земельна ділянка на підставі вказаного договору оренди землі була передана у користування ПАФ «Батько і Син» на підставі Акту при приймання-передачі об`єкту оренди від 01 лютого 2019 року /а.с.69/.

Згідно договору оренди землі б/н від 01.02.2019, між ПАФ «Батько і Син» та ОСОБА_1 було укладено договір оренди землі, а саме, земельної ділянки, площею 0,3326 га, кадастровий номер 4625380800:06:000:0772, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Дідушицької сільської ради Стрийського району Львівської області /а.с.70/.

Земельна ділянка на підставі вказаного договору оренди землі була передана у користування ПАФ «Батько і Син» на підставі Акту при приймання-передачі об`єкту оренди від 01 лютого 2019 року /а.с.71/.

Згідно відомостей ПАФ «Батько і Син» на видачу орендної плати с. Великі Дідушичі (по договорах оренди) за 2019 рік, ОСОБА_1 отримав орендну плату в розмірі 515 кг пшениці, запис під порядковим номером №69 /а.с.72-74/.

Згідно видаткової накладної №140 від 05 грудня 2019 року, ПАФ «Батько і син» продаж продукції третім особам здійснювала за наступними цінами: пшениця - 1 тонна (тобто 1000 кг) за 4500,00 грн., з розрахунку 4 грн. 50 коп. за 1 кг пшениці /а.с.75/.

Статтею 1 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької діяльності.

За змістом ст. 4 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи.

Стаття 13 Закону України «Про оренду землі» визначає поняття договору оренди землі як договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній на момент укладання договору, істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Стаття 21 Закону України «Про оренду землі» визначає орендну плату за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

У відповідності до ст. 22 Закону України «Про оренду землі», за згодою сторін розрахунки щодо орендної плати за землю можуть здійснюватися у натуральній формі. Розрахунок у натуральній формі має відповідати грошовому еквіваленту вартості товарів за ринковими цінами на дату внесення орендної плати.

Як вказано у ст. 24 Закону України «Про оренду землі», орендодавець має право вимагати від орендаря, поміж іншого, своєчасного внесення орендної плати. Ця стаття кореспондується із статтею 96 Земельного кодексу України щодо своєчасного внесення орендної плати на користь орендодавця.

Статтею 31 Закону України «Про оренду землі» встановлюються підстави припинення договору оренди землі. Передбачено, що договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Стаття 35 Закону України «Про оренду землі» вказує, що спори, пов`язані з орендою землі, вирішуються у судовому порядку.

За правилами частини першої статті 32 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній на момент укладання договорів, на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Стаття 93 Земельного кодексу України визначає право оренди земельної ділянки як засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до пункту «д» частини першої статті 141 Земельного кодексу України, підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Стаття 11 Цивільного кодексу України встановлює, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Стаття 626 Цивільного кодексу України встановлює поняття договору. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України законодавець встановлює в Україні свободу договору. Передбачається, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 629 Цивільного кодексу України встановлює обов`язковість договору для виконання його сторонами.

Стаття 651 Цивільного кодексу України передбачає підстави для зміни або розірвання договору. Зокрема, встановлює, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється відповідно до критеріїв, що встановлені наведеною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини 2 статті 551 ЦК України.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дає змоги потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й про випадки, коли потерпіла сторона не зможе скористатися результатами договору.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 409 Цивільного кодексу України передбачає право власника земельної ділянки вимагати від землекористувача використання її за призначенням, встановленим у договорі. Власник земельної ділянки має право на одержання плати за користування нею. Розмір плати, форма, умови, порядок та строки її виплати встановлюються договором.

Відповідно до ст. 410 Цивільного кодексу України, землекористувач зобов`язаний вносити плату за користування земельною ділянкою, а також інші платежі, встановлені законом.

Стаття 412 Цивільного кодексу України визнає за можливе припинення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб за рішенням суду.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею площею 0,6981 га, кадастровий номер 4625380800:04:000:0721, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Дідушицької сільської ради Стрийського району Львівської області. Позивач ОСОБА_1 також є власником земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 0,3326 га, кадастровий номер 4625380800:06:000:0772, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Дідушицької сільської ради Стрийського району Львівської області.

Сторонами не заперечується, що між ними існують правовідносини з приводу оренди земельних ділянок площею 0,6981 га, кадастровий номер 4625380800:04:000:0721, площею 0,3326 га, кадастровий номер 4625380800:06:000:0772.

Так, 01 лютого 2019 року між ПАФ «Батько і Син» та ОСОБА_1 були укладені договори оренди землі: договір оренди землі б/н, а саме, земельної ділянки площею 0,6981 га, кадастровий номер 4625380800:04:000:0721, договір оренди землі б/н, а саме, земельної ділянки, площею 0,3326 га, кадастровий номер 4625380800:06:000:0772.

Земельні ділянки на підставі вказаних договорів оренди землі були передані у користування ПАФ «Батько і Син» на підставі Актів при приймання-передачі об`єкту оренди від 01 лютого 2019 року.

Відповідно до п. 5 Договору оренди земельної ділянки площею 0,6981 га нормативно-грошова оцінка земельної ділянки становить 8377,20 гривень.

Згідно з п. 8 Договору оренди земельної ділянки площею 0,6981 га орендна плата вноситься Орендарем у формі та розмірі 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки в рік, у тому числі 1005, 26 гривень в грошовій формі або в натуральній формі (продукцією, вирощеною орендарем). У випадку, якщо орендна плата вноситься в натуральній формі, ціна продукції встановлюється на рівні ціни, за якою Орендар продає аналогічну продукцію третім особам.

Пунктом 10 Договору оренди земельної ділянки площею 0,6981 га встановлено, що орендна плата вноситься в такі строки: щороку до 30 грудня за весь рік оренди земельної ділянки.

Відповідно до п. 5 Договору оренди земельної ділянки площею 0,3326 га нормативно-грошова оцінка земельної ділянки становить 3991,20 гривень.

Згідно з п. 8 Договору оренди земельної ділянки площею 0,3326 га орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки в рік, у тому числі 478,94 гривень в грошовій формі або в натуральній формі (продукцією, вирощеною орендарем). У випадку, якщо орендна плата вноситься в натуральній формі, ціна продукції оновлюється на рівні ціни, за якою Орендар продає аналогічну продукцію третім особам.

Пунктом 10 Договору оренди земельної ділянки площею 0,3326 га встановлено, що орендна пата вноситься в такі строки: щороку до 30 грудня за весь рік оренди земельної ділянки.

Пунктом 35 договорів оренди землі від 01.02.2019 передбачено, що дія договору припиняється у наступних випадках: 1. Закінчення строку, на який його було укладено; 2. Придбання орендарем земельної ділянки у власність; 3. Викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; 4. Ліквідації юридичної особи орендаря.

Згідно з п.36 вказаних договорів, дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сорін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків передбачених договором та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Як на підставу для розірвання договорів оренди землі позивач покликається на систематичну несплату орендної плати відповідачем позивачу за 2019 і 2020 роки.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до пункту «д» частини першої статті 141 Земельного кодексу України, підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

За вказаних обставин, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме систематична несплата орендної плати (несплата в повному розмірі), оскільки зазначені положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди.

Частиною 1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі» визначено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

За змістом статті 141 ЗК України та статті 32 Закону України «Про оренду землі» підставою розірвання договору оренди землі є систематична (два та більше випадки) несплата орендної плати, а не разове порушення умов договору у цій частині.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 12 грудня 2012 року у справі № 6-146цс12, у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) та у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 31 січня 2019 року у справі № 527/570/17-ц (провадження № 61-34296св18).

У постанові Верховного Суду від 10.03.2021 року у справі №704/1559/15-ц суд зазначив: «У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі 912/1385/17 (провадження №12-201гс18) міститься висновок, про те що: «враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України. Відповідна правова позиція була викладена Верховним Судом України також у постанові від 11 жовтня 2017 року у справі № 6-1449цс17 і підстав для відступу від неї, як і від висновку у справі № 910/16306/13, Велика Палата Верховного Суду не вбачає».

Одночасно у постанові від 19.03.2019 року у справі № 371/628/18, Верховний Суд підкреслив, що одноразова несплата орендної плати, передбаченої договором, не є підставою для розірвання договору оренди землі.

Крім цього, у постанові №484/3687/16 від 11.07.2018, Верховний Суд підтримав позицію апеляційного суду про те, що відсутні підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, оскільки не встановлено систематичної несплати відповідачем орендної плати, адже відповідач виплачував орендну плату позивачу, однак у меншому розмірі.

Щодо розміру орендної плати за користування земельною ділянкою площею 0,6981 га: орендна плата за користування вказаною земельною ділянкою за один місяць становить 83,77 грн. Відтак, на підставі вищенаведених положень Договору оренди земельної ділянки площею 0,6981 га ПАФ «Батько і Син» була зобов`язана сплатити Позивачу орендну плату в наступному розмірі: 921,49 грн за 2019 рік; 1005,26 грн за 2020 рік.

Щодо розміру орендної плати за користування земельною ділянкою площею 0,3326 га: орендна плата за користування вказаною земельною ділянкою за один місяць становить 39,91 грн. Відтак, на підставі вищенаведених положень Договору оренди земельної ділянки площею 0,3326 га ПАФ «Батько і Син» була зобов`язана сплатити Позивачу орендну плату в наступному розмірі: 439,03 грн за 2019 рік; 478,94 грн за 2020 рік.

Згідно видаткової накладної №140 від 05 грудня 2019 року, ПАФ «Батько і син» продаж продукції третім особам здійснювала за наступними цінами: пшениця - 1 тонна (тобто 1000 кг) за 4500,00 грн, з розрахунку 4 грн 50 коп. за 1 кг пшениці.

Також встановлено, що сплата орендної плата відбувалась в натуральній формі про що вносились записи у відомість ПАФ «Батько і Син» на видачу орендної плати с. Великі Дідушичі (по договорах оренди) за 2019 рік. Сплата орендної плати відбувалася за місцем проживання позивача.

Згідно з дослідженими в суді першої інстанції відомостями ПАФ «Батько і Син» на видачу орендної плати с. Великі Дідушичі (по договорах оренди) за 2019 рік вбачається, що ОСОБА_1 отримав орендну плату у виді 515 кг пшениці. Факт отримання орендної плати в зазначеному розмірі підтверджується особистим підписом ОСОБА_1 на вищевказаній відомості /запис під №69.

Надані відповідачем відомості містять рік виплати орендної плати, розмір суми видачі, підпис отримувача та його прізвище. Доводи представника позивача про те, що виплати пшениці у такому розмірі не було, а відомості підготовлені не відомо в який час, та подані відповідачем лише з метою уникнення відповідальності за порушення вимог спірного договору оренди, - не спростовують обставин підписання ОСОБА_1 зазначених відомостей.

Суд першоїінстанції обґрунтовановиходив зтого,що позивачемна моментрозгляду справив першійінстанції таухвалення оскаржуваногорішення небуло наданожодних доказівна підтвердженнятого,що унаданих позивачемвідомостях провиплату орендноїплати міститьсяне йогопідпис і про проведенняекспертних дослідженьв частинідостовірності підписуна зазначенихвідомостях позивачта йогопредставник клопотаньне заявлялита дійшов обґрунтованого висновку що ПАФ «Батько і Син» виконала свої зобов`язання щодо сплати орендної плати ОСОБА_1 за 2019 рік, яка передбачена договором оренди земельної ділянки площею площею 0,6981 га, кадастровий номер 4625380800:04:000:0721, договором оренди земельної ділянки площею 0,3326 га, кадастровий номер 4625380800:06:000:077.

У зв`язку з наведеним, суд першої інстанції обгрунтовано виходив з того, що безпідставними твердження представника позивача щодо наявності систематичної несплати орендної плати ПАФ «Батько і Син» та дійшов висновку про відсутність підстав для розірвання вищевказаних договорів оренди землі.

Згідно правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі №341/245/19, враховуючи. що до відносин, пов`заних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку. що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України. Згідно з частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди.

Зважаючи на встановлені в судовому засіданні факичні обставини справи, та виплату орендарем орендодавцю орендної плати за 2019 рік, в суду відсутні підстави вважати, позивач значною мірою був позбавлений того, на що він розраховував при укладенні договору, а відтак, про наявність істотного порушення умов договору.

У ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено терміни, зокрема: «первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства».

Разом з тим, відповідно до п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Відтак, правильно складений первинний документ є доказом здійснення господарської операції та інформація з нього має бути систематизована на рахунках бухгалтерського обліку.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових реєстрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями встановлює Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України N88 від 24.05.1995 (із змінами та доповненнями).

Надані відповідачем відомості вказаним вимогам відповідають, інформацію щодо предмету доказування містять, оскільки підтверджують здійснення ПАФ «Батько і Син» господарської операції із виплати орендної плати ОСОБА_1 . Надані відомості чітко ідентифікують особу, яка отримувала такі виплати, її підпис, а також організацію, яка їх здійснювала, містять дату складання документу, зміст та обсяг проведених операції, а стороною позивача не спростовані дані обставини належними та допустимими доказами.

Доводи апеляційної скарги щодо порушення відповідачем бухгалтерського обліку, фінансової дисципліни при здійсненні своєї діяльності відповідачем, порушення податкових зобов`язань, не заслуговують на увагу, оскільки не відносяться до предмету доказування у даній справі.

При цьому суд враховує правові висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 28 лютого 2018 року у справі № 806/1033/17, згідно яких неістотні недоліки в оформленні первинних документів не є такими, що нівелюють правове значення первинного документа та реальність господарської операції.

Посилання скаржника на висновок почеркознавчого дослідження, складений 28 січня 2022 року, тобто вже після ухвалення оскаржуваного рішення та долучений на стадії апеляційного провадження не заслуговує на увагу, виходячи із наступних обставин.

Відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.

Вищезазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №911/3250/16, від 06.02.2019 у справі №916/3130/17, від 26.02.2019 у справі №913/632/17 та від 06.03.2019 у справі №916/4692/15.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для їх задоволення немає.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Судом правильно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, ухвалено справедливе рішення, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ст.374 ст.ст.375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 30 листопада 2021 року залишити без змін.

Постанова апеляційногосуду набираєзаконної силиз дняїї прийняття,але можебути оскарженоюу касаційномупорядку шляхомподачі касаційноїскарги безпосередньодо судукасаційної інстанціїпротягом тридцятиднів здня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 12 вересня 2022 року.

Головуючий: Савуляк Р.В.

Судді: Мікуш Ю.Р.

Приколота Т.І.