Рішення

від 12.09.2022 по справі 904/1904/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.09.2022м. ДніпроСправа № 904/1904/22

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Татарчука В.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Вігор" (м. Запоріжжя)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Діпко" (м. Дніпро)

про стягнення заборгованості в розмірі 6300,00грн

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Вігор" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Діпко" про стягнення заборгованості у розмірі 6300,00грн. Судові витрати на сплату судового збору просить покласти на відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на поставку відповідачем товару неналежного асортименту, який не відповідає умовам договору, що і зумовило не прийняття з боку позивача товару та звернення з даним позовом до суду про повернення суми оплати за товар у розмірі 6300,00грн.

Зважаючи на те, що ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, враховуючи приписи ст. 12, ч. 1 ст. 247, ч. 7 ст. 250 ГПК України, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.07.2022 справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними в матеріалах справи документами. Зобов`язано відповідача надати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

26.07.2022 відповідач подав до канцелярії суду відзив на позов в якому заперечував проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування своїх заперечень зазначає, що між сторонами було укладено договір поставки у спрощений спосіб, умови якого викладені в рахунку-фактурі №СФ-0000127 від 17.06.2022. Позивач, здійснивши оплату зазначеного рахунку, надав згоду на асортимент товару та умови поставки викладені в рахунку, однак позивач не здійснював дій на отримання товару. Відповідач зазначає, що товар був готовий до відвантаження, про наміри позивача щодо поставки іншого товару стало відомо лише 23.06.2022, після отримання копії довіреності.

11.08.2022 позивач подав до канцелярії суду відповідь на відзив в якому надав пояснення та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень, а також мотиви їх відхилення. Зазначає, що:

- твердження відповідача щодо відсутності в договорі домовленостей про цілісність є недоречним, адже в спірному рахунку зазначено, що замовлено два метра труби (одиниця виміру метри, кількість -2), тобто відповідно до даних, зазначених у рахунку, до відвантаження належить двометрова труба;

- відповідно до рахунку товар є у наявності у відповідача та готовий до відвантаження у м. Дніпро, з дня отримання передоплати. У зв`язку з чим, позивачем було здійснено оплату рахунку у день його складання, однак відповідачем не було надано можливості отримати товар у день його оплати, а також в подальшому наданий товар який не відповідає замовленому асортименту, що фактично є односторонньою зміною умов договору зі сторони відповідача.

30.08.2022 відповідач подав до канцелярії суду заперечення на відповідь на відзив. В обґрунтування своїх заперечень зазначає, що позивач не зацікавлений в отриманні замовленого товару, а має на меті лише повернення сплачених коштів.

Враховуючи предмет та підстави позову у даній справі, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення.

Приймаючи до уваги достатність часу наданого сторонам для подання заяв по суті справи чи з процесуальних питань, суд вважає за можливе завершити розгляд справи 13.09.2022.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без виклику учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

17.06.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Діпко" (далі відповідач, постачальник) виставив Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Вігор" (далі позивач, покупець) для оплати рахунок-фактуру №СФ-0000127 за поставку товару: назва труба 108х12 ст20 ГОСТ 8732, од. м, кількість 2.000, на загальну суму 6300,00 грн. з ПДВ (а.с. 6 том 1).

Вказаний рахунок, позивачем було оплачено у розмірі 100%, а саме: відповідно до наявного в матеріалах справи платіжного доручення №449 від 17.06.2022 на суму 6300,00грн з призначенням платежу "Оплата за металопродукцію згідно Рах.№ СФ-0000127 від 17.06.2022" (а.с. 7 том 1).

Зі змісту електронного листування між сторонами, яке надано до справи позивачем (а.с. 8-10, 31-36 том 1), вбачається, що останнім було замовлено два метри цільної труби, в той час, як вважає відповідач, рахунок був виставлений на оплату труби у кількості двох одиниць по метру у зв`язку з чим позивач вимагав повернення відповідачем отриманої попередньої оплати за товар.

Позивач, прибувши 23.06.2022 на склад відповідача за адресою: м. Дніпро, пров. Самаркандський, 4, склав акт №23/06/22-Н про невідповідність замовленого товару до відвантаження та акт №23/0622-В про відмову відповідача від підписання акту про невідповідність (а.с. 12-15 том 1).

Матеріали справи містять лист-вимогу на повернення грошових коштів №332221 від 24.06.2022, який позивач направляв на адресу відповідача (а.с. 16-18 том 1).Відповідно до даних з сайту ПАТ "Укрпошти", лист отримано відповідачем 05.07.2022 (а.с. 70 том 1).

Відповідачем зазначена вимога залишена без відповіді.

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за непоставлений товар у розмірі 6300,00грн, що і є причиною виникнення спору.

Предметом доказування є обставини, пов`язані з укладенням сторонами договору поставки, попередньою оплатою позивачем товару, поставки відповідачем товару неналежного асортименту та наявністю підстав для повернення відповідачем позивачу грошових коштів.

Частинами першою, четвертою статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до частин першої, третьої статті 626 цього Кодексу договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Наявні матеріали справи дозволяють стверджувати про те, що сторони вживали дії з укладення договору поставки в порядку ч. 1 ст. 207 ЦК України.

Згідно з наведеною нормою, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до частини першої статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Положення аналогічного змісту викладені в частині першій статті 712 Цивільного кодексу України.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 665 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як зазначалось вище, в матеріалах справи міститься копія рахунку-фактури №СФ-0000127 від 17.06.2022 виписаного Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Діпко". В наведеному рахунку зазначено одержувачем Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Вігор", назва труба 108х12 ст20 ГОСТ 8732, од. м, кількість 2.000, на загальну суму 6300,00грн з ПДВ (а.с. 6 том 1).

Позивачем сплачено на користь відповідача платіжним дорученням №449 від 17.06.2022 6300,00грн як оплату за металопродукцію згідно рах. № СФ-0000127 від 17.06.2022.

Позивач стверджує, що він замовляв одну двометрову трубу.

Фактично відповідач був готовий поставити товар, який має суттєво іншу технічну характеристику: Труба 108х12 ст20 ГОСТ 8732 довжиною 1 (один) метр у кількості 2 штук.

На думку суду, наведений рахунок-фактури не дає можливості чітко встановити який саме вид та кількість товару сторони визначили як предмет поставки.

Не дає змоги чітко встановити наведені обставини і листування сторін в програмі Viber та через електронну пошту.

Таким чином, сторонами не було узгоджено у встановленому законом порядку таку суттєву умову договору як вид та кількість предмету поставки.

Наведене дозволяє стверджувати про те, що відповідний договір поставки є неукладеним, а відповідачем отримані спірні кошти без належної правової підстави.

Статтею 1212 Цивільного кодексу України встановлені загальні положення про зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави, а саме:

1.Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

2. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Таким чином, судом застосовуються положення Цивільного кодексу України, згідно з якими особа зобов`язана повернути безпідставно отримане майно.

Слід також зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

На момент розгляду справи відповідачем не надано суду доказів повернення позивачу грошових коштів у сумі 6300грн.

Враховуючи зазначені норми чинного законодавства України та обставини справи, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими та доведеними належними доказами, у зв`язку з чим підлягають задоволенню, оскільки відсутня правова підстава, за якою відповідач отримав грошові кошти.

Таким чином, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача 6300грн.

Щодо судового збору.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача у розмірі 2481,00грн.

Керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 76, 77 79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Вігор" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Діпко" про стягнення заборгованості у розмірі 6300,00грн задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Діпко" (49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, просп. Олександра Поля (стара назва Кірова), буд. 139, кв. 49, ідентифікаційний код 39734930) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Вігор" (69002, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, буд. 84, оф. 408, ідентифікаційний код 31139857) 6300,00грн основного боргу, 2481,00грн витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено: 13.09.2022

Суддя В.О. Татарчук