Рішення

від 05.07.2022 по справі 910/20143/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.07.2022Справа № 910/20143/21

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Літвінової М.Є.

за участю секретаря судового засідання: Заїки О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом Фізичної особи - підприємця Гайдар Івана Григоровича

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СІТІМЕДАЛЬЯНС"

про стягнення 1 636 240, 58 грн,

Представники учасників справи:

Від позивача: Скрипчук М.Є.;

Від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа - підприємець Гайдар Іван Григорович (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СІТІМЕДАЛЬЯНС" (далі - відповідач) про стягнення 1 636 240, 58 грн, з яких: основна заборгованість у розмірі 300 000, 00 грн; інфляційні втрати у розмірі 42 932, 17 грн, 3 % річних у розмірі 19 308, 41 грн, неустойка у розмірі 680 ,00 грн та збитки у розмірі 594 000, 00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.2021 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 19.01.2022.

19.01.2022 у підготовче засідання не з`явився представник відповідача, про дату та час підготовчого засідання був повідомлений належним чином, як вбачається з витягу сайту АТ "Укрпошта" за штрих-кодом поштового відправлення № 0105491614303.

Судом у підготовчому засіданні 19.01.2022 без виходу до нарадчої кімнати постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 09.02.2022.

09.02.2022 у підготовче засідання не з`явився представник відповідача, про дату та час підготовчого засідання був повідомлений належним чином, як вбачається з витягу сайту АТ "Укрпошта" за штрих-кодом поштового відправлення № 0105491947159.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.02.2022 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи № 910/20143/21 по суті на 14.03.2022.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", на території України із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 введено воєнний стан строком на 30 діб.

Відповідно до положень статті 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів.

Рішенням Ради суддів України від 24.02.2022 № 9 запроваджено невідкладні заходи для забезпечення сталого функціонування судової влади в Україні в умовах воєнного стану. Зокрема, пунктом 2 вказаного рішення зборам суддів, головам судів, суддям судів України у випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів рекомендовано оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

За наведених обставин призначене на 14.03.2022 судове засідання з розгляду справи № 910/20143/21 не відбулося з об`єктивних причин, що не залежали від суду.

Ухвалою Господарського суду від 20.04.2022 призначено судове засідання по справі №910/20143/21 на 08.06.2022.

30.05.2022 через електронну пошту суду від представника позивача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду від 02.06.2022 клопотання представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено.

06.06.2022 через електронну пошту суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

Представник відповідача в судове засідання 08.06.2022 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час підготовчого засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0105492165804.

Представник позивача в судовому засідання 08.06.2022 оголосив позовну заяву та підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Судом у судовому засіданні 08.06.2022 без виходу до нарадчої кімнати постановлено протокольну ухвалу про оголошення перерви у справі на 06.07.2022.

29.06.2022 через електронну пошту суду від представника позивача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.07.2022 клопотання Фізичної особи - підприємця Гайдар Івана Григоровича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів задоволено.

Присутній у судовому засіданні 06.07.2022 представник позивача позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача в засідання суду не з`явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

У судовому засіданні 06.07.2022, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

10.07.2017 між Фізичною особою - підприємцем Гайдар Івана Григоровича (за договором - Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СІТІМЕДАЛЬЯНС" (за договором - Орендар) було укладено Договір оренди обладнання №1007/17 (далі - Договір або Договір оренди), відповідно до п.1.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Орендодавець зобов`язується передати Орендареві, а Орендар зобов`язується прийняти в строкове платне користування майно, визначене у цьому договорі, строком з 10 липня 2017 року до 10 липня 2018 року, а також сплачувати Орендодавцеві плату за користування названим майном.

Згідно п. 1.2. Договору оренди, приймання-передача майна здійснюється сторонами шляхом укладення Акту прийому-передачі майна.

Повний перелік майна, що передається за цим Договором (далі - майно), та визначення його ознак (найменування, тип, номери та інші характеристики) містяться в додатку № 1 до цього Договору. Сторони визначили, що майно перебуває в робочому стані, відповідає вимогам техніки безпеки при роботі на ньому і підлягає переданню орендарю 10.07.2017 в передбаченій додатком № 1 до цього договору комплектації (пункти 1.3., 1.5. Договору).

Орендар щомісячно сплачує Орендодавцеві плату за користування майном в розмірі 8 000,00 гривень, шляхом перерахування на розрахунковий рахунок Орендодавця у строк до 10 числа місяця, що слідує за звітним (п. 3.1. Договору).

У п. 4.3. Договору сторони погодили, що за прострочення передання майна Орендарю Орендодавець за кожний день прострочення сплачує Орендарю неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та скріплення печатками Сторін (п. 6.1. Договору).

Строк оренди Об`єкта оренди починається з моменту підписання Акту приймання-передачі Об`єкта оренди Орендарем та закінчується в останній день строку користування (оренди) Об`єктом оренди зі складанням відповідного Акту (п. 6.2. Договору).

У разі якщо жодна із сторін не пізніше як за 30 (тридцять) календарних днів до закінчення строку дії цього Договору не заявить про свій намір розірвати цей Договір, цей Договір вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, що передбачені Цим Договором (п. 6.3. Договору).

Якщо інше прямо не передбачено цим Договором або чинним законодавством України, цей Договір може бути розірваний тільки за домовленістю Сторін, яка оформлюється додатковою угодою до цього Договору (п. 6.7. Договору).

Договір вважається розірваним з моменту належного оформлення сторонами відповідної додаткової угоди до цього Договору, якщо інше не встановлено у самій додатковій угоді, цьому Договорі або у чинному законодавстві України (п.6.8 Договору).

Сторони підписали Додаток №1 до Договору оренди обладнання №1007/17 від 10.07.2017, у якому погодили перелік майна, що передається в оренду.

Додатковою угодою №1 від 01 листопада 2017 року до Договору сторони збільшили розмір щомісячної плати за користування майном до 10 000 грн, починаючи з 01 листопада 2017 року.

Додатковою угодою №2 від 01 грудня 2017 року до Договору сторони збільшили розмір щомісячної плати за користування майном до 15 000 грн, починаючи з 01 грудня 2017 року.

Додатковою угодою №3 від 02 січня 2018 року до Договору сторони збільшили розмір щомісячної плати за користування майном до 20 000 грн, починаючи з 02 січня 2018 року.

На виконання умов Договору позивач передав відповідачу обладнання згідно з Додатком № 1 до Договору, а саме: процесор Fujinon EVE EPX-201 (серійний номер 5795720) в кількості 1 шт.; колоноскоп Fujinon EC-200 WN2 Type 15 (серійний номер Snic219d078) в кількості 1 шт.; гастроскоп Fujinon EO-200FP Type S (серійний номер 7352867) в кількості 1 шт.; монітор NEC LCD 2170NX-BK-4 (серійний номер 82B08267HB) в кількості 1 шт.; система відеозапису Dell Optiplex 380 (серійний номер GXH8240) в кількості 1 шт.; ендоскопічний візок ATON СТ-ЭЯ в кількості 1 шт., про що уповноваженими представниками сторін був складений та підписаний Акт приймання-передачі від 10 липня 2017 року.

Позивач стверджує, що відповідач неналежним чином виконав зобов`язання за Договором оренди обладнання №1007/17 від 10.07.2017, внаслідок чого виникла заборгованість по орендній платі за період з березня 2019 року по червень 2020 року в сумі 300 000,00 грн, за прострочення сплати якої додатково нараховані інфляційні втрати в сумі 42 932,17 грн та 3% річних в сумі 19 308,41 грн.

У червні 2020 року позивач отримав від відповідача лист №454 від 09.06.2020 щодо припинення договору оренди, у якому ТОВ "СІТІМЕДАЛЬЯНС" вказало, що не має наміру продовжувати орендні відносини за Договором оренди обладнання №1007/17 від 10.07.2017. Так, у вказаному листі ТОВ "СІТІМЕДАЛЬЯНС" вважає, що Договір оренди обладнання №1007/17 від 10.07.2017 припинив свою дію з 30 березня 2018 року, оскільки ФОП Гайдар І.Г. фактично відмовився від виконання зобов`язань за вказаним Договором, вилучивши орендоване обладнання у відповідача без його повідомлення та погодження.

З огляду на вказаний лист, позивач вважає, що Договір оренди обладнання №1007/17 від 10.07.2017 припинив свою дію та з липня 2020 року по грудень 2021 року нараховує до стягнення з відповідача 680 000,00 грн неустойки в порядку ст. 785 ЦК України.

Також, з огляду на неповернення орендованого майна після закінчення строку дії Договору оренди обладнання №1007/17 від 10.07.2017, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 594 000,00 грн збитків з втрати майна

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступного висновку.

Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Норми вказаної статті кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Судом встановлено, що укладений Договір за своїм змістом та правовою природою є договором найму (оренди), який підпадає під правове регулювання норм глави 58 Цивільного кодексу України та §5 глави 30 Господарського кодексу України.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ст. 759 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

За приписами ст. 760 Цивільного кодексу України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права.

За приписами ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов`язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк встановлений договором найму.

Як вбачається з матеріалів справи та зазначено позивачем? у відповідності до умов Договору оренди обладнання №1007/17 від 10.07.2017 та Додатку №1 до Договору орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду обладнання, а саме: процесор Fujinon EVE EPX-201 (серійний номер 5795720) в кількості 1 шт.; колоноскоп Fujinon EC-200 WN2 Type 15 (серійний номер Snic219d078) в кількості 1 шт.; гастроскоп Fujinon EO-200FP Type S (серійний номер 7352867) в кількості 1 шт.; монітор NEC LCD 2170NX-BK-4 (серійний номер 82B08267HB) в кількості 1 шт.; система відеозапису Dell Optiplex 380 (серійний номер GXH8240) в кількості 1 шт.; ендоскопічний візок ATON СТ-ЭЯ в кількості 1 шт., на підтвердження чого між орендодавцем та орендарем без зауважень було підписано та скріплено печатками Акт приймання-передачі від 10 липня 2017 року.

За таких обставин суд приходить до висновку, що у відповідності до укладеного між сторонами Договору позивачем було належним чином виконано свій обов`язок з передачі Товариству з обмеженою відповідальністю "СІТІМЕДАЛЬЯНС" в оренду обладнання, а відповідачем, у свою чергу, прийнято обладнання без будь - яких зауважень.

Статтею 762 Цивільного кодексу України та статтею 286 Господарського кодексу України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму; плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Частинами 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Суд звертає увагу, що відповідно до Цивільного кодексу України договір найму (оренди) не є договором про надання послуг, тож як наслідок - такі операції не повинні щомісяця засвідчуватись актом наданих послуг.

Отже чинне законодавство про оренду не вимагає щомісячного підтвердження факту користування майном актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), які притаманні здебільшого договорам підряду та/або договорам про надання послуг (ст.ст. 882,901 ЦК України).

За твердженнями позивача, відповідач не виконував умови Договору в частині сплати орендної плати у період з березня 2019 року по червень 2020 року, в зв`язку з чим у нього утворилась заборгованість в сумі 300 000,00 грн.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Частиною 2 статті 795 Цивільного кодексу України визначено, що повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Судом встановлено за матеріалами справи, що відповідачем не здійснено повернення позивачу обладнання, переданого в оренду. Доказів протилежного матеріали справи не містять. Вказане свідчить, що відповідач користувався орендованим майном у заявлений позивачем період з березня 2019 року по червень 2020 року.

Надаючи оцінку листу відповідача №454 від 09.06.2020 щодо припинення договору оренди, суд зазначає наступне.

Так, у вказаному листі відповідач зазначив, що не має наміру продовжувати орендні відносини за Договором оренди обладнання №1007/17 від 10.07.2017.

Також, у вказаному листі ТОВ "СІТІМЕДАЛЬЯНС" вважає, що Договір оренди обладнання №1007/17 від 10.07.2017 припинив свою дію з 30 березня 2018 року, оскільки ФОП Гайдар І.Г. фактично відмовився від виконання зобов`язань за вказаним Договором, вилучивши орендоване обладнання у відповідача без його повідомлення та погодження.

Суд зазначає, що вказані обставини досліджувались у справі Господарського суду міста Києва №910/2122/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сітімедальянс" до Фізичної особи - підприємця Гайдара Івана Григоровича про зобов`язання вчинити дії, а саме зобов`язати відповідача підписати акт приймання - передачі від 31.03.2018 до Договору оренди обладнання № 1007/17 від 10.07.2017 та про розірвання Договору оренди обладнання № 1007/17 від 10.07.2017.

В обґрунтування позовних вимог у справі №910/2122/19 ТОВ "Сітімедальянс" посилалось на порушення Гайдара І.Г. умов укладеного між сторонами Договору оренди обладнання № 1007/17 від 10.07.2017 року, зокрема, шляхом самовільного вилучення орендованого майна, що позбавило ТОВ "Сітімедальянс" як орендаря можливості користування предметом оренди, та відмовити підписати акт приймання - передачі обладнання від 31.03.2018 до вказаного договору оренди.

Отже в межах справи №910/2122/19 досліджувались обставини щодо самовільного вилучення орендованого майна орендарем, на які відповідач посилається в листі №454 від 09.06.2020.

Рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/2122/19 від 30.01.2020, залишеним без змін Постановою північного апеляційного Господарського суду від 26.05.2020, у задоволенні вказаного позову судом відмовлено.

У рішенням Господарського суду міста Києва №910/2122/19 від 30.01.2020 суд дійшов висновку про недоведеність самовільного вивозу орендарем обладнання без підпису з ТОВ "Сітімедальянс" акту прийому-передачі (повернення) майна.

Частиною 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, обставини, встановлені у рішенні Господарського суду міста Києва у справі №910/2122/19 від 30.01.2020, в силу вимог ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, мають преюдиційне значення для даної справи та не підлягають доведенню.

При цьому, суд зазначає, що матеріали даної справи також не містять доказів вилучення позивачем орендованого обладнання у відповідача без його повідомлення та погодження, а отже твердження відповідача викладені в листі №454 від 09.06.2020 не підтверджені жодними доказами та не приймаються судом до уваги.

Отже, відповідач у період з березня 2019 року по червень 2020 року продовжував користуватись орендованим обладнанням та зобов`язаний був сплачувати орендну плату відповідно до умов Договору оренди обладнання №1007/17 від 10.07.2017.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Матеріалами справи підтверджено і не спростовано відповідачем, що належні платежі у загальному розмірі 300 000,00 грн за Договором оренди за період з березня 2019 року по червень 2020 року відповідачем не сплачені.

У зв`язку із викладеним, у відповідача виникла заборгованість за Договором оренди за період з березня 2019 року по червень 2020 року в сумі 300 000,000 грн.

Оскільки, заборгованість відповідача по орендній платі у сумі 300 000,00 грн належним чином доведена, доказів сплати відповідачем заборгованості матеріали справи не містять, а тому суд дійшов висновку про задоволення позову в цій частині.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши розрахунок 3% річних позивача, суд дійшов висновку, що він є арифметично вірним, а тому задовольняє позовні вимоги про стягнення 19 308,41 грн 3% річних.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань»).

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

В частині нарахування інфляційних втрат судом враховується правовий висновок, викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 20.11.2020 року у справі № 910/13071/19. Зокрема, сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат позивача, суд дійшов висновку, що він є арифметично вірним, а тому задовольняє позовні вимоги про стягнення 42 932,17 грн інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору, є строком дії останнього.

За приписами ст. 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Приписами ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України встановлено, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін.

За змістом частини 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до частини 2 ст. 763 Цивільного кодексу України якщо строк найму не встановлений, договір найму вважається укладеним на невизначений строк.

Кожна із сторін договору найму, укладеного на невизначений строк, може відмовитися від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за один місяць, а у разі найму нерухомого майна - за три місяці. Договором або законом може бути встановлений інший строк для попередження про відмову від договору найму, укладеного на невизначений строк.

Таким чином, враховуючи, що при укладенні Договору оренди обладнання №1007/17 від 10.07.2017 не визначений строк його дії, за висновками суду спірний його слід вважати таким, що укладений на невизначений строк, до якого застосовуються положення частини 2 ст. 763 Цивільного кодексу України.

Судом встановлено, що листом №454 від 09.06.2020 щодо припинення договору оренди, ТОВ "СІТІМЕДАЛЬЯНС" вказало, що не має наміру продовжувати орендні відносини за Договором оренди обладнання №1007/17 від 10.07.2017.

Отже, фактично відповідач скористався правом, встановленим ст. 763 Цивільного кодексу України, на відмову від договору, а тому Договір оренди обладнання №1007/17 від 10.07.2017 є припиненим з липня 2020 року.

Вказані обставини визнаються позивачем у позовній заяві.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Передбачені статтею 785 Цивільного кодексу України наслідки пов`язані з моментом припинення договору оренди (найму).

Водночас, неустойка, стягнення якої передбачено ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається законодавцем як подвійна плата за користування річчю за час прострочення.

Отже, законодавством, що регулює орендні правовідносини, встановлено можливість стягнення неустойки за весь час прострочення виконання зобов`язання щодо повернення об`єкта оренди.

Як встановлено судом вище, Договір оренди обладнання №1007/17 від 10.07.2017 є припиненим з липня 2020 року.

Натомість, матеріали справи не містять доказів повернення відповідачем орендованого обладнання позивачу.

Таким чином, відповідач є таким, що прострочив виконання зобов`язання з повернення орендованого майна, а тому позивач правомірно нарахував та заявив до стягнення неустойку на підставі ст. 785 Цивільного кодексу України за період з липня 2020 року по грудень 2021 року.

Враховуючи вищевикладене та перевіривши розрахунок позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 680 000,00 грн неустойки за липень 2020 року - грудень 2021 є обґрунтованими та підлягають до задоволення в повному обсязі.

Законодавством визначено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій (ч. 2 ст. 614 ЦК України, ч.ч. 3, 4 ст.13 ГПК України).

Таким чином, обов`язок доведення факту належного виконання умов договору суборенди щодо повернення майна із суборенди закон покладає на відповідача - орендаря.

Відповідач доказів належного виконання своїх договірних зобов`язань щодо повернення майна із оренди орендарю не надав, доводи позивача не спростував.

У разі пошкодження або знищення (псування) майна внаслідок порушення правил використання такого майна чи інших умисних дій Орендаря, останній відшкодовує Орендодавцю заподіяну цими діями (бездіяльністю) шкоду в повному обсязі або за згодою Орендодавця проводить за свої кошти ремонт майна в строк 10 (десяти) календарних днів (п. 4.22. договору).

Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків (ч. 3 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Враховуючи вищевикладене, що Договір оренди обладнання №1007/17 від 10.07.2017 був припинений з ініціативи відповідача, ним не виконаний обов`язок щодо негайного повернення об`єкту оренди, встановлений ст. 785 ЦК України, протягом тривалого часу після припинення Договору, а саме з липня 2020 року по дату винесення даного рішення (06.07.2022), тобто протягом більш як двох років, не надано суду доказів цілісності та схоронності орендованого обладнання та/або можливості виконання обов`язку з повернення орендованого обладнання, суд дійшов висновку, що у позивача виникло право вимагати від відповідача відшкодування вартості неповернутого майна з оренди по ціні згідно комерційної пропозиції наявної в матеріалах справи.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги щодо стягнення 594 000,00 грн вартості неповернутого майна є правомірними та підлягають задоволенню.

Згідно статей 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними в справі доказами, судом встановлено, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Фізичної особи - підприємця Гайдар Івана Григоровича задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СІТІМЕДАЛЬЯНС" (01010, м. Київ, вул. Івана Мазепи, 3, оф. 197, ідентифікаційний код 39004552) на користь Фізичної особи-підприємця Гайдара Івана Григоровича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 300 000 (триста тисяч) грн - основного боргу, 42 932 (сорок дві тисячі дев`ятсот тридцять дві) грн. 17 коп. - інфляційних втрат, 19 308 (дев`ятнадцять тисяч триста вісім) грн 41 коп. - 3% річних, 680 000 (шістсот вісімдесят тисяч) грн - неустойки, 594 000 (п`ятсот дев`яносто чотири тисячі) грн. - вартості неповернутого майна та 24 543 (двадцять чотири тисячі п`ятсот сорок три) грн. 61 коп. - судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.

СуддяМ.Є. Літвінова

Повний текст рішення складено та підписано 12.09.2022.