Рішення

від 26.07.2022 по справі 910/18804/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.07.2022Справа № 910/18804/21

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Літвінової М.Є.

за участю секретаря судового засідання: Заїки О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕКТ-К"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Планеттойс.Ком"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача- Товариство з обмеженою відповідальністю "ПЛАНЕТТОЙС"

про стягнення 897 004, 05 грн.

Представники учасників справи:

від позивача: Усс Ю.В.;

від відповідача: не з`явився;

від третьої особи: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Елект - К" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Планеттойс.Ком" (далі - відповідач) про стягнення 897 004, 05 грн, з яких: 744 131, 00 грн основний борг, 83 281, 51 грн пеня, 52 833, 30 грн інфляційні втрати, 16 758, 24 грн відсотки за користування грошовими коштами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.11.2021 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження та позивачу строк для подачі відповіді на відзив протягом п`яти днів з дня отримання відзиву на позов.

01.12.2021 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшла заява про долучення доказів по справі.

04.01.2022 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд продовжити строк для подачі відзиву, відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог та просив суд залучити до участі у справу третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "ПЛАНЕТТОЙС". В обґрунтування заперечень проти позову відповідач вказав, що вважає Договір про переведення боргу №02-12 від 01.02.2021 неукладеним, оскільки ним не отримано жодних первинних бухгалтерських документів від Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЛАНЕТТОЙС". Також відповідач вказує, що Договір про переведення боргу №02-12 від 01.02.2021 є договором про заміну сторони у постачання №11 від 01.07.2017, а оплата 50 000,00 грн у травні 2021 року здійснена ним в якості передплати товару, поставленого безпосередньо йому позивачем у червні 2021 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.01.2022 задоволено клопотання відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання 02.02.2022.

Крім того, ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.01.2022 залучено до участі у справу третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "ПЛАНЕТТОЙС".

27.01.2022 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшла заява про відкладення розгляду справи.

02.02.2022 в підготовче засідання представник позивача не з`явився, про дату та час підготовчого засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням № 0105491797505.

Представник третьої особи у підготовче засідання 02.02.2022 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Представник відповідача в підготовчому засіданні 02.02.2022 не заперечував щодо задоволення заяви представника позивача про відкладення підготовчого засідання.

Судом у підготовчому засіданні 02.02.2022 без виходу до нарадчої кімнати постановлено протокольну ухвалу про задоволення заяви представника позивача та відкладено підготовче засідання на 21.02.2022.

08.02.2022 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшла заява щодо виконання вимог ухвали від 17.01.2022 по справі №910/18804/21.

08.02.2022 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшла відповідь на відзив.

21.02.2022 в підготовчому засіданні представник відповідача заявив усне клопотання про відкладення підготовчого засідання.

Представник позивача в підготовчому засіданні 21.02.2022 не заперечував щодо відкладення підготовчого засідання.

Представник третьої особи у підготовче засідання 21.02.2022 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Судом у підготовчому засіданні 02.02.2022 без виходу до нарадчої кімнати постановлено протокольну ухвалу про задоволення заяви представника відповідача та відкладено підготовче засідання на 14.03.2022.

Водночас, указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", на території України із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 введено воєнний стан строком на 30 діб.

Відповідно до положень статті 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів.

Рішенням Ради суддів України від 24.02.2022 № 9 запроваджено невідкладні заходи для забезпечення сталого функціонування судової влади в Україні в умовах воєнного стану. Зокрема, пунктом 2 вказаного рішення зборам суддів, головам судів, суддям судів України у випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів рекомендовано оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

За наведених обставин призначене на 14.03.2022 підготовче засідання з розгляду справи № 910/18804/21 не відбулось з об`єктивних причин, що не залежать від суду.

Ухвалою Господарського суду від 21.04.2022 призначено підготовче засідання по справі № 910/18804/21 на 08.06.2022.

06.06.2022 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшла заява про закриття підготовчого засідання та призначення розгляду справи по суті.

Представники позивача, відповідача та третьої особи у підготовче засідання 08.06.2022 не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час підготовчого засідання були повідомлені належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.06.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 06.07.2022.

В судовому засіданні 06.07.2022 оголошено перерву на 27.07.2022.

Присутній у судовому засіданні 27.07.2022 представник позивача підтримав позовних вимог.

Представники відповідача та третьої особи в засідання суду не з`явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

У судовому засіданні 27.07.2022, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.07.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПЛАНЕТТОЙС" (за договором - Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕКТ-К" (за договором - Продавець) укладеного Договір постачання №11 (далі - Договір постачання), відповідно до п. 1.1. якого Постачальник зобов`язується постачати та передавати у власність Покупця непродовольчі Товари (далі Товар) з відповідною товарно-супровідною документацією згідно з наданим Покупцем замовленням, а Покупець зобов`язується приймати Товар та своєчасно сплачувати його вартість на умовах цього Договору.

У п. 3.1. Договору постачання зазначено, що поставки Товару здійснюються за адресами, які зазначені в замовленнях, на склади магазинів "PLANETTOYS" силами та за рахунок Постачальника протягом 7-ми робочих днів з моменту надання замовлення Покупцем.

Відповідно до п. 3.3. Договору постачання поставка товару на склад оформлюється підписанням сторонами відповідної товарно-транспортної накладної.

Пунктом 7.8. Договору постачання встановлено, що оплата Товару здійснюється кожні 14 календарних днів на підставі актів звірки розрахунків, які готує Покупець. У акті звірки розрахунків вказуються кількість отриманого Покупцем Товару, кількість реалізованого товару та сума, що підлягає оплаті на дату складання акту.

Цей Договір вступає в силу з дати його підписання та діє до 01.07.2019. Якщо протягом 14 календарних днів після закінчення строку дії договору жодна із сторін не повідомить про свій намір його розірвати, Договір вважається пролонгованим на кожний наступний календарний рік на тих же умовах (п. 13.1. Договору постачання).

На виконання умов Договору постачання №11 від 01.07.2017 ТОВ "ЕЛЕКТ-К" поставив ТОВ "ПЛАНЕТТОЙС" Товар у період з січня 2019 року по вересня 2020 року, що підтверджується підписаними та скріпленими печатками видатковими накладним та товарно-транспортними накладними, копії яких наявні в матеріалах справи.

Відповідно до підписаного та скріпленого печатками Акту звірки взаєморозрахунків за період з 01 січня 2020 по 31 грудня 2020, станом на 31.12.2020 заборгованість ТОВ "ПЛАНЕТТОЙС" перед ТОВ "ЕЛЕКТ-К" становила 771 041,11 грн.

Відповідно до підписаного та скріпленого печатками Акту звірки взаєморозрахунків за період з 01 січня 2021 по 31 грудня 2021, станом на 31.01.2020 заборгованість ТОВ "ПЛАНЕТТОЙС" перед ТОВ "ЕЛЕКТ-К" становила 741 041,11 грн.

05.01.2021 між Приватним підприємством «Двин Маркетинг» (за договором - Первісний кредитор) та ТОВ "ЕЛЕКТ-К" (за договором - Новий кредитор) було укладено Договір відступлення права вимоги (далі - Договір відступлення права вимоги).

Відповідно до п. 1.1. Договору відступлення права вимоги Первісний кредитор відступає Новому кредитору право вимоги за Договором №019-13 від 01 лютого 2013 року (далі - Основний договір), укладеним між Первісним кредитором і Товариством з відповідальністю Планеттойз, код ЄДРПОУ 33448416, зареєстровано за адресою вул. Багговутівська, буд. 17-21, м. Київ, 04107 (далі - боржник), в обсягах і на умовах, встановлених договором між Первісним кредитором і Боржником.

Відповідно до підписаного та скріпленого печатками Акту звірки взаєморозрахунків за період з 01 січня 2019 по 31 грудня 2020, станом на 31.12.2019 заборгованість ТОВ "ПЛАНЕТТОЙС" перед ПП «Двин Маркетинг» становила 73 090,21 грн.

З огляду на викладене, позивач вважає, що загальна сума заборгованості ТОВ "ПЛАНЕТТОЙС" перед ТОВ "ЕЛЕКТ-К" становить 844 131,00 грн, з розрахунку 771 041,11 грн (заборгованість за Договором постачання №11 від 01.07.2017) + 73 090,21 (заборгованість за Договором №019-13 від 01 лютого 2013 року, відступлену ПП «Двин Маркетинг» позивачу на підставі Договору відступлення права вимоги від 05.01.2021).

Обов`язок сплати вказаної заборгованості в сумі 844 131,00 грн на користь ТОВ "ЕЛЕКТ-К", на переконання позивача, перейшов від ТОВ "ПЛАНЕТТОЙС" перед до ТОВ "ПЛАНЕТТОЙС.КОМ" на підставі Договір про переведення боргу №02-12 від 01.02.2021.

01.02.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПЛАНЕТТОЙС" (за договором - Первісний боржник), Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕКТ-К" (за договором - Кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПЛАНЕТТОЙС.КОМ" за договором - Новий боржник) було укладено Договір про переведення боргу №02-12 (далі - Договір переведення боргу).

Відповідно до п. 1. Договору переведення боргу за цим Договором Первісний боржник у зобов`язанні, що виникло на підставі Договору постачання № 11 від 1 липня 2017 року, укладеного між Кредитором і Первісним боржником, замінюється на Нового боржника.

Пунктом 2 Договору переведення боргу встановлено, що Новий боржник стає стороною Договору постачання № 11 від 1 липня 2017 року, та до нього переходять усі права та усі обов`язки, які належали Первісному боржнику відповідно до Договору Постачання №11 від 1 липня 2017 року. Новий боржник виступає як самостійна сторона договору й у відносинах із Кредитором діє у власних інтересах.

Відповідно до п. 3 Договору переведення боргу підписанням цього Договору Кредитор засвідчує свою згоду на заміну сторони в Договорі постачання № 11 від 1 липня 2017 року, та переведенням боргу який становить на 01 лютого 2021 року 844 131,00 грн на Нового Боржника.

На виконання умов Договору переведення боргу у травні 2021 року відповідач здійснив часткову оплату в сумі 50 000,00 грн.

14 вересня 2021 року Позивач направив на адресу Відповідача Претензію вих. № 1/03 щодо невиконання умов Договору про переведення боргу № 02-12 від 01.02.2021 та Договору постачання № 11 від 01.07.2017 на загальну суму 794 131,00.

У передбачений ст. 222 ГК України строк, відповідь на претензію від відповідача на адресу позивача не надходила.

13 жовтня 2021 року відповідачем було перераховано Позивачу в рахунок погашення боргу 50 000,00 грн.

Решта суми, за Договором про переведення боргу №02-12 від 01.02.2021, в розмірі 744 131,00 відповідачем сплачена на користь позивача не була.

З огляду на викладене, позивач стверджує, що відповідачем неналежним чином виконано зобов`язання за Договором про переведення боргу №02-12 від 01.02.2021, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 744 131,00 грн.

Також, позивачем заявлено до стягненні з відповідача 83 281,51 грн пені, 52 833,30 грн інфляційних втрат, 16 758,24 грн 3% річних, нарахованих за період з 01.02.2021 по 01.11.2021.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно зі ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 628 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є не обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як підтверджено матеріалами справи, між 01.07.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПЛАНЕТТОЙС" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕКТ-К" укладеного Договір постачання №11, відповідно до п. 1.1. якого Постачальник зобов`язується постачати та передавати у власність Покупця непродовольчі Товари (далі Товар) з відповідною товарно-супровідною документацією згідно з наданим Покупцем замовленням, а Покупець зобов`язується приймати Товар та своєчасно сплачувати його вартість на умовах цього Договору.

Матеріалами справи також підтверджено, що позивачем як Кредитором, відповідачем як Новим боржником та ТОВ "ПЛАНЕТТОЙС" як Первісним боржником укладено трьохсторонній Договір переведення боргу № 02-12 від 01.02.2021, у відповідності до якого відповідач став стороною Договору постачання № 11 від 1 липня 2017 року, та до нього перейшли усі права та усі обов`язки, які належали Первісному боржнику відповідно до Договору постачання №11 від 1 липня 2017 року.

Дослідивши зміст договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про заміну боржника у зобов`язанні.

Статтею 520 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом

Відповідно до п. 3 Договору переведення боргу підписанням цього Договору Кредитор засвідчує свою згоду на заміну сторони в Договорі постачання № 11 від 1 липня 2017 року, та переведенням боргу який становить на 01 лютого 2021 року 844 131,00 грн на Нового Боржника.

Отже, зобов`язання відповідача, який став Новим боржником згідно договору переведення боргу, виникло на підставі Договору постачання №11 від 1 липня 2017 року.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги в сумі 844 131,00 грн, позивач вказав, що вказана сума складається з 771 041,11 грн заборгованість за Договором постачання №11 від 01.07.2017 та 73 090,21 заборгованість за Договором №019-13 від 01 лютого 2013 року, відступлену ПП «Двин Маркетинг» позивачу на підставі Договору відступлення права вимоги від 05.01.2021.

Так, судом встановлено, що 01 лютого 2013 року ТОВ "ПЛАНЕТТОЙС" та ПП «Двин Маркетинг» було укладено Договір №019-13.

На підставі Договору відступлення права вимоги від 05.01.2021, укладеного між «Двин Маркетинг» та ТОВ "ЕЛЕКТ-К, позивач отримав право вимоги за Договором №019-13 від 01 лютого 2013 року до ТОВ "ПЛАНЕТТОЙС".

При цьому, судом встановлено, що Договір переведення боргу № 02-12 від 01.02.2021 не містять положень про заміну боржника у зобов`язанні за Договором №019-13 від 01 лютого 2013 року.

Тобто, у зобов`язанні за Договором №019-13 від 01 лютого 2013 року не відбулась заміна боржника з ТОВ "ПЛАНЕТТОЙС" на відповідача на підставі Договору відступлення права вимоги від 05.01.2021.

Інших доказів, які б свідчили про заміну боржника у зобов`язанні за Договором №019-13 від 01 лютого 2013 року матеріали справи не містять.

А тому, твердження позивача, що у відповідача наявний обов`язок зі сплати заборгованості в сумі 73 090,21 грн за Договором №019-13 від 01 лютого 2013 року є необґрунтованим та недоведеним.

Враховуючи встановлені судом обставини щодо відсутності здійснення заміни боржника у зобов`язанні за Договором №019-13 від 01 лютого 2013 року з ТОВ "ПЛАНЕТТОЙС" на відповідача, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 73 090,21 грн.

Позивач, стверджує, що заборгованість ТОВ "ПЛАНЕТТОЙС" за Договором постачання №11 від 01.07.2017, яка відступлена відповідачу, становить 771 041,11 грн.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 78 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Як підтверджено наданими у матеріалах справи доказами, позивач у період з січня 2019 року по вересня 2020 року поставив, а ТОВ "ПЛАНЕТТОЙС" прийняв Товар по Договору постачання №11 від 01.07.2017, що підтверджується підписаними та скріпленими печатками видатковими накладним та товарно-транспортними накладними, копії яких наявні в матеріалах справи.

Доказів поставки позивачем товару за Договором постачання №11 від 01.07.2017 після вересня 2020 року матеріали справи не містять.

Судом встановлено, що станом на 31.12.2020 заборгованість ТОВ "ПЛАНЕТТОЙС" перед ТОВ "ЕЛЕКТ-К" за Договором постачання №11 від 01.07.2017 становила 771 041,11 грн, що підтверджується підписаним та скріпленим печатками Актом звірки взаєморозрахунків за період з 01 січня 2020 по 31 грудня 2020, у якому відображено поставка товару за вказаний період, повернення товару постачальнику, здійснення часткових оплат.

Разом з тим, згідно підписаного та скріпленого печатками Акту звірки взаєморозрахунків за період з 01 січня 2021 по 31 грудня 2021, станом на 31.01.2020 заборгованість ТОВ "ПЛАНЕТТОЙС" перед ТОВ "ЕЛЕКТ-К" становила 741 041,11 грн.

З вказаного Акту звірки взаєморозрахунків вбачається здійснення ТОВ "ПЛАНЕТТОЙС" часткових оплат.

Враховуючи відсутність у матеріалах справи Доказів поставки позивачем товару за Договором постачання №11 від 01.07.2017 після вересня 2020 року, суд дійшов висновку, що станом на дату укладення Договору переведення боргу № 02-12 від 01.02.2021 заборгованість ТОВ "ПЛАНЕТТОЙС" перед позивачем за Договором постачання №11 від 01.07.2017 становила 741 041,11 грн згідно Акту звірки взаєморозрахунків за період з 01 січня 2021 по 31 грудня 2021.

Відповідно, заміна боржника у зобов`язанні за Договором постачання №11 від 01.07.2017 на дату укладення Договору переведення боргу № 02-12 від 01.02.2021 могла бути здійснена лише в межах існуючого на той момент зобов`язання, а саме - 741 041,11 грн, оскільки укладення сторонами договору переведення боргу не породжує нових зобов`язань, а лише є замінює сторону у існуючому зобов`язанні..

Враховуючи вище викладене та факт укладення тристороннього Договору переведення боргу № 02-12 від 01.02.2021, суд констатує, що відбулась заміна боржника з ТОВ "ПЛАНЕТТОЙС" на відповідача у зобов`язанні за Договором постачання №11 від 01.07.2017 зі сплати заборгованості у розмірі 741 041,11 грн, який встановлений судом та визнаний доведеним.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що Договором переведення боргу № 02-12 від 01.02.2021 не встановлено строку погашення відповідачем як новим боржником переведеного боргу за Договором постачання №11 від 01.07.2017.

Разом з тим, положеннями Договору переведення боргу № 02-12 від 01.02.2021 встановлено, що Новий боржник стає стороною Договору постачання № 11 від 1 липня 2017 року, та до нього переходять усі права та усі обов`язки, які належали Первісному боржнику відповідно до Договору Постачання №11 від 1 липня 2017 року.

Таким чином, при визначенні строку сплати відповідачем як Новим боржником заборгованості за поставлений товар, переведеної Договором переведення боргу № 02-12 від 01.02.2021, слід керуватись умовами Договору постачання № 11 від 1 липня 2017 року.

Пунктом 7.8. Договору постачання встановлено, що оплата Товару здійснюється кожні 14 календарних днів на підставі актів звірки розрахунків, які готує Покупець. У акті звірки розрахунків вказуються кількість отриманого Покупцем Товару, кількість реалізованого товару та сума, що підлягає оплаті на дату складання акту.

Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку, що строк сплати заборгованості за поставлений Товар, яка відступлена за Договором переведення боргу № 02-12 від 01.02.2021, відповідачем як Новим боржником є таким, що настав на дату укладення вказаного Договору.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як свідчать матеріали справи, відповідач всупереч взятих на себе зобов`язань за Договору переведення боргу № 02-12 від 01.02.2021 зі сплати заборгованості за Договором постачання №11 від 01.07.2017 в повному обсязі не виконав, здійснивши часткову оплату в сумі 100 000,00 грн.

У зв`язку з викладеним у відповідача несплаченою залишилась заборгованість за Договором постачання №11 від 01.07.2017 в сумі 641 041,11 грн.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що строк сплати заборгованість за Договором постачання №11 від 01.07.2017 в сумі 641 041,11 грн є таким, що настав, а доказів її погашення станом на день розгляду справи відповідачем не надано, позовні вимоги про стягнення заборгованості є обґрунтованими в частині стягнення 641 041,11 грн. в іншій частині позовних вимог про стягнення основного боргу.

Щодо заперечень відповідача проти позову, викладених у відзиві, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що відповідачем здійснено оплату на користь позивача 100 000,00 грн згідно платіжних доручень № 35727 від 13.10.2021 на суму 50000,00 грн, №35308 від 27.05.2021 на суму 25 000,00 грн, №35263 від 17.05.2021 на суму 25 000,00 грн.

У призначенні платежу вказаних платіжних доручень зазначено «Оплата, згідно з Договором № 02-12 від 01 лютого 2021 року. Без ПДВ».

А отже твердження відповідача, що ним було перераховану позивачу 50 000,00 грн у травні 2021 року в якості передплати товару, поставленого безпосередньо йому позивачем у червні 2021 року, не відповідає дійсності.

Зі змісту частини 1 статті 241 Цивільного кодексу України вбачається, що наступним схваленням правочину законодавець не вважає винятково прийняття юридичного рішення про схвалення правочину. Схвалення може відбутися також і в формі мовчазної згоди, і у виді певних поведінкових актів (так званих конклюдентних дій) особи - сторони правочину. Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів тощо).

Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №914/3095/16, від 25.04.2018 у справі №910/9915/17, від 10.04.2018 у справі №910/11079/17, від 01.09.2019 у справі № 922/1597/18.

Таким чином, вищенаведені обставини свідчать про вчинення відповідачем конклюдентних дій на виконання Договору переведення боргу № 02-12 від 01.02.2021, що за своїми правовими наслідками вважається схваленням такого правочину та прийняттям його до виконання.

Щодо твердження відповідача, що ТОВ «Планеттойс» не передало йому жодних первинних документів, суд зазначає, умови Договору переведення боргу № 02-12 від 01.02.2021 не ставлять обов`язок відповідача зі сплати переведеного боргу на користь відповідача к залежність від отримання ним первинних бухгалтерських документів від Первинного боржника.

За частиною першою статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За наведеними вище положеннями ГК України господарське правопорушення може полягати як у порушенні нормативно встановлених правил здійснення господарської діяльності, так і у порушенні договірних зобов`язань. Господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов`язань також поділяється на встановлену законом і договірну. Необхідною умовою застосування такої відповідальності є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов`язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафні санкції і конкретний їх розмір.

Нормативно-правове забезпечення сфери господарювання є однією з форм здійснення державою регулювання господарської діяльності. Водночас за змістом статті 1 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» державна регуляторна політика у сфері господарської діяльності є спрямованою, зокрема, на зменшення втручання держави у діяльність суб`єктів господарювання та усунення перешкод для розвитку господарської діяльності, та здійснюється в межах, у порядку та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.

Так, за пунктом 22 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них.

Таким чином, тлумачення умов укладеного сторонами справи договору щодо підстав застосування відповідальності за порушення відповідачем грошового зобов`язання має здійснюватися у системному взаємозв`язку з положеннями чинного законодавства, які регулюють загальні засади та умови настання такої відповідальності у господарських правовідносинах.

Стаття 231 ГК України регулює розмір штрафних санкцій таким чином: «Законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

У разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов`язань, зазначених у частині другій цієї статті.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов`язання спір може бути вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу.

. Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Розмір штрафних санкцій, що застосовуються у внутрішньогосподарських відносинах за порушення зобов`язань, визначається відповідним суб`єктом господарювання - господарською організацією».

З аналізу положень статті 231 ГК України вбачається, що нею передбачено можливість законодавчого встановлення щодо окремих видів зобов`язань штрафних санкцій, що мають імперативний характер (тобто, їх розмір не може бути змінений за згодою сторін та не залежить від їх волевиявлення), а також можливість законодавчого встановлення щодо окремих видів зобов`язань штрафних санкцій, розмір яких може бути змінений сторонами за умовами договору.

Так, частина друга статті 231 ГК України визначає уніфікований розмір штрафних санкцій за певні види правопорушень (порушення вимог щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг), порушення строків виконання негрошового зобов`язання) у господарському зобов`язанні, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, якщо інше не передбачено законом або договором. Частина третя цієї статті передбачає можливість законодавчого встановлення розміру штрафних санкцій і за інші види правопорушень у окремих видах господарських зобов`язань, перелічених у частині другій статті 231 ГК України.

Частиною четвертою статті 231 ГК України законодавець передбачає застосування штрафних санкцій, у разі якщо їх розмір законом не визначено, у розмірі, визначеному умовами господарського договору, а також надає сторонам право встановлювати різні способи визначення штрафних санкцій, - у відсотковому відношенні до суми зобов`язання (виконаної чи невиконаної його частини) або у певній визначеній грошовій сумі, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Положення частини шостої статті 231 ГК України регулюють виключно правовідносини сторін щодо їх відповідальності за невиконання грошових зобов`язань, передбачаючи їх встановлення у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. На відміну від, наприклад, частини другої статті 231 ГК України, у частині шостій цієї статті не вказано про застосування штрафної санкції у певному розмірі, а йдеться про спосіб її визначення.

Разом з тим за частиною другою статті 343 ГК України, як спеціальною нормою, яка регулює відповідальність за порушення строків розрахунків, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Також за статтями 1 та 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Нарахування пені у відповідному відсотковому розмірі від суми простроченого платежу на підставі спеціального нормативного акта, який регулює відповідні правовідносини, передбачено, зокрема, частиною першою статті 1 Закону України «Про відповідальність суб`єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій», частинами чотирнадцятою-шістнадцятою статті 14 Закону України «Про державний матеріальний резерв», частиною другою статті 36 Закону України «Про телекомунікації».

Суд зазначає, що за змістом наведених вище положень законодавства розмір пені за порушення грошових зобов`язань встановлюється в договорі за згодою сторін. У тому випадку, коли правочин не містить в собі умов щодо розміру та бази нарахування пені, або містить умову про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, сума пені може бути стягнута лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду у справі № 904/4156/18 від 10.12.2019.

Проте, ні умовами Договору постачання, ні умовами Договору переведення боргу не встановлений розмір пені за порушення виконання грошового зобов`язання, а положення законодавства, на які не посилається позивач, не встановлюють конкретного розміру (відсотку) належної до стягнення пені, а лише встановлює порядок його визначення у договорі виходячи з облікової ставки Національного банку України та період, протягом якого може бути застосовано таку санкцію.

А тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування такої міри відповідальності як договірна санкція за відсутності конкретно визначеного її розміру в договорі та законі, а відтак відмовляє у позові в частині стягнення

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань»).

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Такі висновки суду підтверджуються висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18, від 05.07.2019 у справі №905/600/18.

Перевіривши розрахунки позивача щодо нарахування 3% річних за період з 01.02.2021 по 01.11.2021 та інфляційних втрат за період з лютого 2021 року по жовтень 2021 року, суд дійшов висновку, що вони є невірним, оскільки здійсненні на заборгованість в сумі 744 131,00, яка визнана судом необґрунтованою.

За перерахунком суду, розмір інфляційних втрат становить 50 185,26 грн, 3 % річних - 15 932,50 грн.

З огляду на викладене позовні вимоги підлягають частковому задоволенню на вказані суми.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; диспозитивність (ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України).

Частинами 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Обов`язок позивача довести обставини, на які він посилається, визначений у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вище наведене, повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Судові витрати за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 231, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕКТ-К" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Планеттойс.Ком" (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, буд 12 А, ; ідентифікаційний код 44072540) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕКТ-К" (03150, м. Київ, вул. Предславинська, буд. 34-Б; ідентифікаційний код 31777741) основний борг у розмірі 641 041 (шістсот сорок одна тисяча сорок одна) грн 11 коп., інфляційні втрати в розмірі 50 185 (п`ятдесят тисяч сто вісімдесят п`ять) грн 26 коп., 3% річних в розмірі 15 932 (п`ятнадцять тисяч дев`ятсот тридцять дві) грн 50 коп., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 11 457 (одинадцять тисяч чотириста п`ятдесят сім) грн 72 коп.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.

СуддяМ.Є. Літвінова

Повний текст рішення складено та підписано 12.09.2022.