Рішення

від 11.09.2022 по справі 910/733/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.09.2022Справа № 910/733/22

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Літвінової М.Є.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛТАЙМ РЕНТ»

(вул. Колекторна, буд. 18, м. Київ, 02660)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕКУРІ-ТОН»

(вул. Академіка Корольова, буд. 2А, кв. 97, м. Київ, 03148)

про стягнення 20 092,99 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ОЛТАЙМ РЕНТ» (далі - позивач, ТОВ «ОЛТАЙМ РЕНТ») звернулось до Господарського суду міста Києва (далі - суд) з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕКУРІ-ТОН» (далі - відповідач, ТОВ «С-Т») про стягнення 20 092,99 грн, з яких: 18 338,00 грн заборгованості, 1 062,41 грн пені, інфляційні збитки у розмірі 495,64 грн та 3% річних у розмірі 196,94 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору суборенди № 164Р від 01 лютого 2021 року, а саме: несплата орендної плати за період з 01.04.2021 по 30.04.2021 та не відшкодування комунальних послуг за період з лютий, березень та квітень 2021 року згідно додатку № 1 до договору суборенди, у зв`язку з чим у відповідача утворилась заборгованість зі сплати орендної плати та комунальних послуг за вказаний період, на яку було нараховано пеню, інфляційні збитки та 3% річних.

Автоматизованою системою документообігу суду здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справі присвоєно єдиний унікальний номер 910/733/22 та справу передано на розгляд судді Літвіновій М.Є.

Ухвалою суду від 24.01.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Вказаною ухвалою суду було встановлено відповідачу строк для надання обґрунтованого письмового відзиву на позовну заяву з доказами його направлення позивачу - не пізніше п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження, а також для подання всіх доказів, що підтверджують заперечення проти позову та усі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову; визначено відповідачу строк для надання заперечень на відповідь на відзив (якщо такі будуть) з доказами направлення заперечень позивачу - протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив, а позивачу встановлено строк для надання відповіді на відзив на позов - протягом п`яти днів з дня отримання відзиву на позовну заяву.

Також, відповідача було попереджено, що у разі ненадання ним відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи відповідно до частини другої ст. 178 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Частиною п`ятою ст. 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст. 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої ст. 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини одинадцятої ст. 242 ГПК України, у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до частин другої та третьої ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Нормами частини четвертої ст. 89 Цивільного кодексу України передбачено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини першої ст. 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Згідно із частиною першою ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає (частина сьома ст. 120 ГПК України).

Так, на виконання приписів ГПК України, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи, ухвала від 24.01.2022 про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення (№ 0105491947205) на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0105491947205 зазначена ухвала суду вручена відповідачу 07.02.2022.

Крім того, відповідно до частини другої ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень», усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (частина перша ст. 4 цього Закону).

Відтак, відповідач мав право та не був позбавлений можливості ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 24.01.2022 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Однак, обґрунтованого письмового відзиву на позов відповідачем не подано, будь-яких доказів на підтвердження своїх заперечень проти заявлених позовних вимог також не надано.

Відповідно до частини другої ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічні положення містяться у частині дев`ятій ст. 165 ГПК України.

Частиною першою ст. 252 ГПК України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно частини восьмої ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Частинами першою та другою ст. 161 ГПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

З огляду на вказані приписи ГПК України, оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву відповідно до частини першої ст. 251 ГПК України, суд приходить до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до приписів частини дев`ятої ст. 165 ГПК України та частини другої ст. 178 ГПК України.

Частиною четвертою ст. 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 01.02.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ОЛТАЙМ РЕНТ» (далі - Орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕКУРІ-ТОН» (далі - Суборендар) був укладений Договір суборенди №164Р (далі - Договір), відповідно до умов п. 1.1. та п. 1.2. Договору, Орендар зобов`язується передати Суборендарю в тимчасове платне користування (далі - суборенду): нежиле приміщення, що знаходиться за адресою: м. Київ, вулиця Курінного Петра, будинок 2-А (далі - Приміщення). Площа Приміщення, що передається Суборендарю, складає 34,60 м2.

Згідно з п. 2.1. та п. 2.2. Договору, Приміщення передається Суборендарю на підставі акту приймання-передачі, у якому повинні бути зазначені розмір площі, місце розташування. Акт приймання-передачі складається і підписується Сторонами на дату фактичної передачі Приміщення Суборендарю.

Умовами п. 2.5. Договору передбачено, що після закінчення строку оренду або у випадку дострокового припинення або розірвання Договору, Суборендар зобов`язується передати Орендарю Приміщення, що орендується, протягом трьох днів з моменту закінчення строку дії цього Договору на підставі акту приймання-передачі. У випадку прострочення виконання зобов`язання повернути Приміщення Орендарю в зазначений у даній статті термін, Суборендар зобов`язаний здійснювати оплату всіх платежів, передбачених даним Договором, до моменту фактичного звільнення Приміщення і його передачі Орендарю.

Приміщення, що орендується вважається поверненим Орендарю з моменту підписання сторонами і скріплення печатками сторін акту приймання-передачі (п. 2.7. Договору).

Відповідно до п. 2.10. Договору, Суборендар не звільняється від орендної плати та компенсації витрат передбачених Додатком № 1 (Сервісною угодою) з моменту установлення карантину, введеного постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої короновірусом SARS-CoV-2» від 11 березня 2020 року № 211 (з наступними змінами і доповненнями) і до його завершення в установленому порядку у зв`язку з використанням Приміщення для власних потреб. Суборендар не може вимагати від Орендаря відшкодування або зменшення орендної плати у випадку перерви в експлуатації (користуванні) Приміщенням, за яких би умов це не сталося, включаючи форс-мажорні обставини.

Згідно з п. 3.1. Договору, строк оренди - строк користування Приміщенням, зумовлений строком дії Договору, з урахуванням дострокового розірвання чи припинення, відповідно до умов даного Договору. Строк цього Договору починає свій перебіг у момент підписання акту приймання-передачі сторонами та закінчується після повернення Приміщення, що орендується Суборендарем Орендарю, що оформлюється актом приймання-передачі Приміщення (п. 3.2. Договору).

Пунктом 4.1. Договору передбачено, що строк оренди може бути скорочений за згодою сторін, про що сторони укладають додаткову угоду з обов`язковим додержанням вимог чинного законодавства. Строк оренди припиняється у випадку, якщо до дати закінчення даний Договір буде розірваний чи буде припинений з інших підстав, відповідно до умов Договору чи положеннями чинного законодавства України (п. 4.2. Договору).

Відповідно до умов даного Договору, Суборендар сплачує Орендарю плату за користуванням Приміщенням - оренду плату (п. 5.1. Договору).

Умовами п. 5.2. Договору передбачено, що при укладенні цього Договору сторони засвідчують, що Орендар повідомив, а Суборендар отримав інформацію про те, що будинок де знаходиться Приміщення належить Орендарю на праві користування на підставі Договору оренди № 169Р від 01.02.2021, укладеного між Орендарем та Товариством з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ІНВЕСТЦЕНТРОБУД». Суборендар, за попередньою домовленістю з Орендарем, може користуватися послугами електропостачання, а також послугами охорони (контрольно пропускний режим, згідно поданих списків від Орендаря, щодо осіб які мають право проїзду/проходу по території до Приміщення), опалення, прибирання приміщень спільного користування та інші супутні послуги (далі - комунальні послуги). За отриманні послуги Суборендар компенсує Орендарю понесені ним витрати за послуги передбачені сервісною угодою, яка є невід`ємною частиною даного Договору. Орендар та Суборендар домовилися, що компенсація за надані та спожиті послуги становить справедливу долю (яка розрахована пропорційно співвідношенню орендованої площі до загальної площі будинку), що стосується кожного виду послуг з експлуатації, обслуговування та утримання будинку, або згідно показників лічильника.

Нарахування платежів за Договором починається з дня підписання сторонами акту приймання-передачі Приміщення до підписання акту приймання-передачі щодо повернення приміщення Орендарю (п. 6.2. Договору).

Пунктом 7.1. Договору передбачено, що якщо в будь-який момент сума платежів чи інших сум коштів, отриманих Орендарем від Суборендаря за даним Договором, буде недостатньо для покриття усіх фінансових зобов`язань Суборендаря перед Орендарем, такі суми зараховуються і можуть бути використані для виконання зобов`язань Суборендаря в наступному порядку: 7.1.1. Компенсація будь-яких пошкоджень Приміщення, заподіяних з вини Суборендаря; 7.1.2. Будь-які види неустойки, якщо вони передбачені Договором чи законодавством України; 7.1.3. Прострочена оренда плата та комунальні послуги; 7.1.4. поточна орендна плата та комунальні послуги.

Згідно з п. 8.1. Договору, плата за користування Приміщенням встановлюється у розмірі 8 650,00 грн, в тому числі ПДВ (20%) - 1 441,67 грн за один календарний місяць.

Якщо інше не передбачене даним Договором, оплата за користування Приміщенням сплачується Суборендарем один раз на місяць, не пізніше 10-го числа поточного місяця, за який здійснюється оплата (п. 8.3. Договору).

Пунктами 8.4. та 8.5. Договору передбачено, що для зручності Суборендаря Орендар до 5-го числа кожного місяця виставляє рахунок Суборендареві. Якщо до настання вищезазначеного терміну оплати орендної плати відповідний рахунок не буде отриманий Суборендарем, Суборендар повинен оплатити орендну плату згідно Договору. Неотримання Суборендарем рахунка (несвоєчасне його отримання) не є підставою для несплати або затримки оплати орендної плати за Договором.

Відповідно до п. 8.6. Договору, у разі потреби визначення розміру орендної плати за визначену частину місяця чи за визначену кількість днів, розмір орендної плати за один місяць може бути розділений на кількість календарних днів у відповідному місяці. Орендар до 5-го числа кожного місяця, наступного за яким були надані послуги оренди, вручає особисто або направляє Суборендарю поштою чи кур`єром оригінал акту виконаних робіт (надання послуг) в двох примірниках. Суборендар зобов`язаний підписати та повернути Орендарю один підписаний примірник (оригінал) акту здачі-приймання робіт (надання послуг) до 10-го числа місяці, наступного за яким було надано послуги. У випадку неповернення (несвоєчасного повернення) акту виконаних робіт (надання послуг) і відсутності письмової мотивованої відмови Суборендаря від підписання цього Акту, такий Акт вважається визнаним Суборендарем, а послуга вважається прийнятою в повному обсязі (на вказану в Акті суму). Якщо останні день підписання акту виконаних робіт (надання послуг) припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строк є перший за ним робочий день.

Згідно з п. 15.1. Договору, сторони домовились, що у випадку прострочення Суборендарем виконання зобов`язань, що передбачає здійснення платежів на користь Орендаря, і якщо будь-який платіж (його частина) за даним Договором буде прострочений Суборендарем, Суборендар зобов`язаний сплатити Орендарю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого зобов`язання за кожен календарний день прострочення.

Пунктом 15.2. Договору передбачено, що строк нарахування вказаних штрафних санкцій та строк позовної давності щодо них встановлюється та складають 3 роки.

Даний Договір набирає чинності з моменту підписання уповноваженими представниками сторін, зазначеними в преамбулі на першій сторінці тексту Договору, і діє до 31 січня 2022 року (п. 19.1. Договору).

За винятком випадків, прямо обумовлених у даному Договору, будь-які зміни та доповнення до Договору будуть дійсними і вважатимуться такими що набули чинності, якщо вони складені у письмовій формі і підписані уповноваженими представниками сторін та засвідченні печатками сторін (за наявності) (п. 20.1. Договору).

Умовами п. 22.1. та п. 22.2. Договору передбачено, що даний Договір може бути розірваний чи може бути припинений з інших підстав, передбачених умовами Договору чи положеннями діючого законодавства України. У випадку розірвання Договору чи його припинення по інших підставах зобов`язання сторін припиняються в дату, з якої Договір є розірваний чи припинений, згідно умов чи положень діючого законодавства України.

Відповідно до п. 22.3. Договору, кожна зі сторін має право розірвати Договір з попереднім письмовим повідомленням іншої сторони не менш ніж за 30 (тридцять) календарних днів до бажаної дати розірвання, шляхом укладання додаткової угоди до даного Договору, якщо така пропозицію про розірвання Договору не стосується неналежного виконання зобов`язань по Договору. У зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань по Договору Орендар має право в односторонньому порядку відмовитись від цього Договору, письмово повідомивши про це Суборендаря за 30 календарних днів. В такому випадку цей Договір вважається розірваним з тридцять першого дня з моменту відправки повідомлення про односторонню відмову від Договору, якщо сторони не домовляться про інше.

У випадку розірвання Договору до закінчення його терміну дії, не припиняються і залишаються в силі ті умови і положення Договору, що стосуються наслідків його розірвання. Розірвання чи припинення Договору не звільняє Суборендаря від його зобов`язань за Договором, включаючи, але не обмежуючись, здійснення Суборендарем всіх належних за Договором платежів, сплати штрафних санкцій, відшкодування збитків (п. 22.4. Договору).

Згідно з п. 22.5. Договору, Орендар вправі ініціювати дострокове розірвання даного Договору, у випадку невиконання Суборендарем будь-якого із зобов`язань, передбачених умовами Договору.

Умовами п. 22.6. Договору передбачено, що по закінченні строку оренди Суборендар зобов`язаний повернути Приміщення Орендарю протягом 3 (трьох) робочих днів, у стані не гіршому, ніж Приміщення був отриманий в оренду і з урахуванням нормального зносу.

Повернення Приміщення Суборендарем і його передача Орендарю здійснюється на підставі акту приймання-передачі, що підписується сторонами (п. 22.7. Договору).

Відповідно до п. 22.8. Договору, у випадку прострочення виконання зобов`язань повернути Приміщення Орендарю в зазначений у даній статті термін, Суборендар зобов`язаний сплатити Орендарю пеню за кожний день прострочення у розмірі 5 (п`яти) відсотків від розміру орендної плати за останній місяць та неустойку в розмірі, що передбачений ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України. За цим Договором строк нарахування вказаної неустойки та позовної давності щодо неї встановлюються та складають три роки.

У випадку прострочення виконання зобов`язання повернути Приміщення Орендарю в зазначений у даній статті термін, Суборендар зобов`язаний здійснювати оплату всіх платежів, передбачених даним Договором, до моменту фактичного звільнення Приміщення і його передачі Орендарю (п. 22.9. Договору).

Згідно з п. 26.1. Договору, повідомлення, що направляються Стороні у виконання Договору чи в зв`язку з ним, повинні бути складені в письмовій формі і підписані представниками Сторін, що мають для цього повноваження. Зазначені вище повідомлення будуть вважатися переданими стороні належним чином, якщо вони спрямовані одним з наступних способів: нарочним (вручені особисто) або за допомогою послуг підприємств поштового зв`язку (рекомендованим листом) чи кур`єрської служби (п. 26.2. Договору).

Пунктом 26.3. Договору передбачено, що повідомлення отримані стороною протягом робочого часу у робочий день, будуть вважатись переданими і набирають силу в дату їхнього одержання, а в інших випадках - на наступний робочий день.

Усі повідомлення направляються по адресах сторін, що проводиться нижче в даному Договорі, чи по інших адресах, що будуть повідомленні Стороною (п. 26.3. Договору).

Також 01.02.2021 сторонами було укладено Сервісну угоду, Додаток № 1 до Договору, згідно п. 1 якої, Орендар у відповідності з умовами цієї угоди зобов`язується забезпечити, а Суборендар належним чином споживати, оплачувати вказані нижче послуги та компенсувати або відшкодовувати вартість послуг, що надаються та/або оплачуються Орендарем у відповідності до договорів із спеціалізованими підприємствами, які необхідні для використання Приміщення згідно цільового призначення (далі - Послуги).

Відповідно до п. 2 Сервісної угоди, Орендар забезпечує та надає можливість користуватися наступними послугами: по електропостачанню до об`єкту оренди - згідно показників лічильника, згідно виставленого рахунку; за опалення - згідно виставлених рахунків, пропорційно орендованій площі за опалювальний період; за охорону - 1 211,00 грн за один календарний місяць; за прибирання приміщень спільного використання - 865,00 грн за один календарний місяць.

Сторони домовились, що компенсація (або відшкодування) за надані послуги становить справедливу долю (яка розрахована пропорційно співвідношенню орендованих площ), що стосується кожного виду послуг з експлуатації, обслуговування та утримання будинку (п. 3 Сервісної угоди).

Умовами п. 4 Сервісної угоди передбачено, що облік обсягу спожитих послуг здійснюється за даними встановлених лічильників. Обсяг спожитих послуг протягом розрахункового місяця встановлюється як різниця між зафіксованими поточними показаннями лічильника і попередніми (у попередньому місяці) зафіксованими показниками лічильника.

Згідно з п. 5 Сервісної угоди, Суборендар до 10 числа поточного місяця сплачує авансовий платіж, наступний за звітній місяць платежем 100% від вартості спожитих послуг за попередній період у безготівковому порядку на банківський рахунок Орендаря.

Нарахування плати за надані послуги здійснюється з дати підписання акту приймання-передачі Приміщення до дня підписання акту приймання-передачі, щодо повернення Приміщення Орендарю. У разі, якщо договір суборенди № 164Р від 01 лютого 2021 року достроково розривається, цей Додаток № 1 автоматично закінчує строк своєї дії. Даний Додаток № 1 є невід`ємною частиною Договору суборенди № 164Р від 01 лютого 2021 року (п. 8 Сервісної угоди).

Відповідно до Акту приймання-передачі від 01.02.2021 до Договору суборенди №164Р від 01 лютого 2021 року, підписаного уповноваженими представниками сторін та скріпленого печатками товариств, Орендар здає, а Суборендар приймає в тимчасове платне користування: нежиле приміщення, що знаходиться за адресою: м. Київ, вулиця Курінного Петра, будинок 2-А, загальною площею 34,60 м2. Цей акт є невід`ємною частиною Договору суборенди № 164Р від 01 лютого 2021 року.

Позивач зазначає в позовній заяві, що 30.04.2021 договір суборенди було розірвано та суборендар фактично припинив користування приміщенням.

З Акту звірки взаємних розрахунків станом за період: 01.01.2021 - 13.01.2022 за Договором суборенди № 164Р від 01.02.2021, наданого позивачем, який не має підпису уповноваженої особи відповідача, вбачається, що відповідачу нараховано орендну плату: за лютий 2021 року у розмірі 8 650,00 грн, за березень 2021 року у розмірі 8 650,00 грн та за квітень 2021 року у розмірі 8 650,00 грн, а також комунальні послуги: за лютий 2021 року у розмірі 3 460,00 грн, за березень 2021 року у розмірі 3 460,00 грн та за квітень 2021 року у розмірі 2 768,00 грн, разом суми орендної плати та суми комунальних послуг складають 35 638,00 грн.

Також з вказаного Акту вбачається, що 22.02.2021 відповідачем, згідно вхідного платіжного доручення № 271 від 22.02.2021 було здійснено проплату у розмірі 17 300,00 грн, що включає в собі оплату орендної плати за два місяці.

У зв`язку з викладеним, 01.12.2021 ТОВ «ОЛТАЙМ РЕНТ» звернулось до ТОВ «С-Т» з вимогою вих. 54 від 19.11.2021 про погашення заборгованості, в якій позивач просив відповідача погасити існуючу заборгованість, що станом на 19.11.2021 складає 18 338,00 грн з ПДВ згідно Договору суборенди, на протязі трьох календарних днів з моменту отримання даної вимоги за реквізитами, зазначеними у вимозі, що підтверджується накладною оператора поштового зв`язку «Укрпошта» № 0306106742571 від 01.12.2021, описом вкладення у цінний лист № 0306106742571 та фіскальним чеком від 01.12.2021.

Згідно опису вкладення у цінний лист № 0306106742571 разом із зазначеною вимогою про погашення заборгованості відповідачу було надіслано Акт звірки взаємних розрахунків станом за період: 01.01.2021 - 19.11.2021, рахунки на оплату № 1620 та № 1621 від 19.11.2021 та Акти здачі-приймання робіт (наданих послуг) № 253 та № 254 від 28.02.2021, № 361 та № 362 від 31.03.2021 та № 545 та № 546 від 30.04.2021.

Однак вказана вимога була залишена відповідачем без уваги та належного виконання, що і стало підставою звернення позивача з даною позовною заявою до суду за захистом своїх прав.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини першої ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, що кореспондується із положеннями ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (частина друга ст. 509 ЦК України).

Зі змісту частини першої ст. 11 ЦК України вбачається, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини другої ст. 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Аналогічні положення містяться у ст. 174 ГК України.

Як вбачається з матеріалів справи спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі Договору суборенди № 164Р від 01.02.2021.

Відповідно до частини першої ст. 283 ГК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина шоста ст. 283 ГК України).

Згідно з частиною першою ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Частиною першою ст. 774 ЦК України, передання наймачем речі у володіння та користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом.

До договору піднайму застосовуються положення про договір найму (частина третя ст. 774 ЦК України).

Частиною першою ст. 762 ЦК України передбачено, що за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (частина п`ята ст. 762 ЦК України).

Частиною першою ст. 763 ЦК України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Умовами п. 19.1. Договору передбачено, що даний Договір набирає чинності з моменту підписання уповноваженими представниками сторін, зазначеними в преамбулі на першій сторінці тексту Договору, і діє до 31 січня 2022 року.

Згідно з п. 22.1. Договору, даний Договір може бути розірваний чи може бути припинений з інших підстав, передбачених умовами Договору чи положеннями діючого законодавства України.

Частиною першою та третьою ст. 291 ГК України передбачено, що одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Положеннями частини першої ст. 188 ГК України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду (частини друга - п`ята ст. 188 ГК України).

Положеннями ст. 615 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов`язання або воно припиняється.

Відповідно до частин першої та третьої ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Отже, за змістом наведених норм розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Право сторони на одностороннє розірвання договору може бути передбачено законом або безпосередньо в договорі, а може залежати від вчинення/невчинення сторонами договору певних дій, так і без будь-яких додаткових умов (безумовне право сторони на відмову від договору).

Умовами п. 22.3. Договору передбачено, що кожна зі сторін має право розірвати Договір з попереднім письмовим повідомленням іншої сторони не менш ніж за 30 (тридцять) календарних днів до бажаної дати розірвання, шляхом укладання додаткової угоди до даного Договору, якщо така пропозицію про розірвання Договору не стосується неналежного виконання зобов`язань по Договору. У зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань по Договору Орендар має право в односторонньому порядку відмовитись від цього Договору, письмово повідомивши про це Суборендаря за 30 календарних днів. В такому випадку цей Договір вважається розірваним з тридцять першого дня з моменту відправки повідомлення про односторонню відмову від Договору, якщо сторони не домовляться про інше.

Тобто, сторони умовами Договору передбачили можливість розірвання Договору шляхом укладання додаткової угоди до нього або односторонньої відмови від Договору у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань по Договору.

Як зазначає позивач у позовній заяві, 30.04.2021 Договір суборенди було розірвано, у підтвердження чого надає Договір від 30.04.2021 про розірвання Договору суборенди №164Р від 01 лютого 2021 року, відповідно умов якого, сторони домовились розірвати (припинити) Договір суборенди № 164Р від 01 лютого 2021 року (п. 1); Договір вважається припиненим з моменту підписання сторонами цього Договору (п. 2); Останнім днем користування Приміщенням суборендарем сторони визначили 30.04.2021 (п. 3); Цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами (п. 4); Сторони зобов`язуються підписати акт звірки взаєморозрахунків на дату підписання даного договору та провести взаєморозрахунки (п. 5).

Також, позивачем було надано Акт приймання-передачі від 30.04.2021 до Договору суборенди № 164Р від 01 лютого 2021 року, згідно якого Орендар приймає, а Суборендар здає нежиле приміщення, що знаходиться за адресою: м. Київ, вулиця Курінного Петра, будинок 2-А, загальною площею 34,60 м2. Цей акт є невід`ємною частиною Договору суборенди № 164Р від 01 лютого 2021 року.

Вказаний Договір про розірвання від 30.04.2021 та Акт приймання-передачі від 30.04.2021 разом з рахунками на оплату № 237 від 01.02.2021, № 439 від 01.03.2021, № 547 та № 548 від 01.04.2021, а також Актом звірки взаємних розрахунків за період: 01.02.2021 - 23.06.2021 були надіслані на адресу ТОВ «СЕКУРІ-ТОН», що підтверджується накладною оператора поштового зв`язку «Укрпошта» № 0306106590976 від 23.06.2021, описом вкладення у цінний лист № 0306106590976 та фіскальним чеком від 23.06.2021.

Пунктом 20.1. Договору передбачено, що за винятком випадків, прямо обумовлених у даному Договору, будь-які зміни та доповнення до Договору будуть дійсними і вважатимуться такими що набули чинності, якщо вони складені у письмовій формі і підписані уповноваженими представниками сторін та засвідченні печатками сторін (за наявності).

Однак, як вбачається з матеріалів справи Договір від 30.04.2021 про розірвання Договору суборенди № 164Р від 01 лютого 2021 року та Акт приймання-передачі від 30.04.2021 не підписаний уповноваженим представником відповідача та не засвідчені його печаткою (за наявності), у зв`язку з чим останні не можуть бути належними доказами на підтвердження розірвання Договору.

Також в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази односторонньої відмови позивача від Договору у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань по Договору.

Частиною першою ст. 762 ЦК України передбачено, що за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (частина п`ята ст. 762 ЦК України).

Пунктом 5.1. Договору передбачено, що відповідно до умов даного Договору, Суборендар сплачує Орендарю плату за користуванням Приміщенням - оренду плату.

Згідно з п. 8.1. Договору, плата за користування Приміщенням встановлюється у розмірі 8 650,00 грн, в тому числі ПДВ (20%) - 1 441,67 грн за один календарний місяць.

Умовами п. 5.2. Договору передбачено, що Суборендар, за попередньою домовленістю з Орендарем, може користуватися послугами електропостачання, а також послугами охорони (контрольно пропускний режим, згідно поданих списків від Орендаря, щодо осіб які мають право проїзду/проходу по території до Приміщення), опалення, прибирання приміщень спільного користування та інші супутні послуги (далі - комунальні послуги). За отриманні послуги Суборендар компенсує Орендарю понесені ним витрати за послуги передбачені сервісною угодою, яка є невід`ємною частиною даного Договору. Орендар та Суборендар домовилися, що компенсація за надані та спожиті послуги становить справедливу долю (яка розрахована пропорційно співвідношенню орендованої площі до загальної площі будинку), що стосується кожного виду послуг з експлуатації, обслуговування та утримання будинку, або згідно показників лічильника.

Відповідно до п. 2 Сервісної угоди, Орендар забезпечує та надає можливість користуватися наступними послугами: по електропостачанню до об`єкту оренди - згідно показників лічильника, згідно виставленого рахунку; за опалення - згідно виставлених рахунків, пропорційно орендованій площі за опалювальний період; за охорону - 1 211,00 грн за один календарний місяць; за прибирання приміщень спільного використання - 865,00 грн за один календарний місяць.

Сторони домовились, що компенсація (або відшкодування) за надані послуги становить справедливу долю (яка розрахована пропорційно співвідношенню орендованих площ), що стосується кожного виду послуг з експлуатації, обслуговування та утримання будинку Облік обсягу спожитих послуг здійснюється за даними встановлених лічильників. Обсяг спожитих послуг протягом розрахункового місяця встановлюється як різниця між зафіксованими поточними показаннями лічильника і попередніми (у попередньому місяці) зафіксованими показниками лічильника (п. 3 та п. 4 Сервісної угоди).

Частиною першою ст. 193 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Так, відповідно до частини першої ст. 526 ЦК України, Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною першою ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовами п. 8.3. Договору передбачено, що якщо інше не передбачене даним Договором, оплата за користування Приміщенням сплачується Суборендарем один раз на місяць, не пізніше 10-го числа поточного місяця, за який здійснюється оплата.

Пунктами 8.4. та 8.5. Договору передбачено, що для зручності Суборендаря Орендар до 5-го числа кожного місяця виставляє рахунок Суборендареві. Якщо до настання вищезазначеного терміну оплати орендної плати відповідний рахунок не буде отриманий Суборендарем, Суборендар повинен оплатити орендну плату згідно Договору. Неотримання Суборендарем рахунка (несвоєчасне його отримання) не є підставою для несплати або затримки оплати орендної плати за Договором.

Позивач у позовній заяві зазначає суборендар фактично припинив користування Приміщенням 30.04.2021.

Згідно Актів здачі-приймання робіт (надання послуг) № 253 та № 254 від 28.02.2021, підписаних зі сторони відповідача: оренда плата за лютий 2021 року становить 8 650,00 грн, компенсація витрат за прибирання приміщень спільного користування за лютий 2021 року становить 865,00 грн, компенсація витрат по охороні приміщення за лютий 2021 року становить 1 211,00 грн, компенсація витрат по електропостачанню до приміщення за лютий 2021 року становить 692,00 грн та компенсація витрат за опалення приміщень на лютий 2021 року становить 692,00 грн.

Згідно з п. 5 Сервісної угоди, Суборендар до 10 числа поточного місяця сплачує авансовий платіж, наступний за звітній місяць платежем 100% від вартості спожитих послуг за попередній період у безготівковому порядку на банківський рахунок Орендаря.

З урахуванням вказаних умов, Актами здачі-приймання робіт (надання послуг) № 361 та № 362 від 31.03.2021 нараховані: оренда плата за березень 2021 року становить 8 650,00 грн, компенсація витрат за прибирання приміщень спільного користування за березень 2021 року становить 865,00 грн, компенсація витрат по охороні приміщення за березень 2021 року становить 1 211,00 грн, компенсація витрат по електропостачанню до приміщення за березень 2021 року становить 692,00 грн та компенсація витрат за опалення приміщень на березень 2021 року становить 692,00 грн; № 545 та 546 від 30.04.2021 нараховані: оренда плата за квітень 2021 року становить 8 650,00 грн, компенсація витрат за прибирання приміщень спільного користування за квітень 2021 року становить 865,00 грн, компенсація витрат по охороні приміщення за квітень 2021 року становить 1 211,00 грн, компенсація витрат по електропостачанню до приміщення за квітень 2021 року становить 692,00 грн.

Відповідно до п. 8.6. Договору, Орендар до 5-го числа кожного місяця, наступного за яким були надані послуги оренди, вручає особисто або направляє Суборендарю поштою чи кур`єром оригінал акту виконаних робіт (надання послуг) в двох примірниках. Суборендар зобов`язаний підписати та повернути Орендарю один підписаний примірник (оригінал) акту здачі-приймання робіт (надання послуг) до 10-го числа місяці, наступного за яким було надано послуги. У випадку неповернення (несвоєчасного повернення) акту виконаних робіт (надання послуг) і відсутності письмової мотивованої відмови Суборендаря від підписання цього Акту, такий Акт вважається визнаним Суборендарем, а послуга вважається прийнятою в повному обсязі (на вказану в Акті суму). Якщо останні день підписання акту виконаних робіт (надання послуг) припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строк є перший за ним робочий день.

Акти здачі-приймання робіт (надання послуг) № 253 та № 254 від 28.02.2021, № 361 та № 362 від 31.03.2021 та № 545 та № 546 від 30.04.2021 були направлені на адресу відповідача 01.12.2021, що підтверджується накладною оператора поштового зв`язку «Укрпошта» № 0306106742571 від 01.12.2021, описом вкладення у цінний лист №0306106742571 та фіскальним чеком від 01.12.2021, однак не підписані та не повернені позивачу у строк, обумовлений Договором, докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

Також матеріали справи не містять доказів письмової мотивованої відмови Суборендаря від підписання вказаних Актів, у зв`язку з чим, згідно умов Договору, вищезазначені Акти здачі-приймання робіт (надання послуг) вважається визнаним Суборендарем, а послуги вважаються прийнятими в повному обсязі (на вказану в Актах суму).

Таким чином, згідно наданих в матеріали справи документів, оренда плата за період з 01.02.2021 по 30.04.2021 становить 25 950,00 грн, а комунальні послуги за період з лютого 2021 року по квітень 2021 року становлять 9 688,00 грн, разом 35 638,00 грн.

Проте, як зазначається позивачем відповідачем, згідно вхідного платіжного доручення № 271 від 22.02.2021 було здійснено оплату у розмірі 17 300,00 грн, що включає в собі оплату орендної плати за два місяці, у зв`язку з чим оренда плата за період з 01.04.2021 по 30.04.2021 становить 8 650,00 грн, а комунальні послуги за період з лютого 2021 року по квітень 2021 року становлять 9 688,00 грн, разом 18 338,00 грн.

Докази сплати відповідачем 8 650,00 грн орендної плати та 9 688,00 грн комунальних послуг в матеріали справи відсутні.

Також відповідач не скористався своїми процесуальними правами, не надав суду аргументи, доводи та міркування щодо заявлених позовних вимог, хоча обізнаний про розгляд даної справи судом, не виконав обов`язку щодо надання відзиву на позов з мотивуванням заперечень за наявності таких.

Відповідно до частини першої ст. 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом положень ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Відповідно до частини першої ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі № 914/1131/18, від 26.02.2019 у справі № 914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 904/6455/17, від 05.11.2019 у справі № 915/641/18.

Статтею 129 Конституції України унормовано, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У частині третій ст. 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у ст. 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин третьої-четвертої ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29.01.2021 по справі № 922/51/20).

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 20.08.2020 у справі № 914/1680/18). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Крім того, 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким було, зокрема, внесені зміни до ГПК України та змінено назву ст. 79 ГПК України з «Достатність доказів» на нову - «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування «вірогідність доказів».

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (п. 1 ст. 32 Конвенції).

Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що наявними в матеріалах справи документами підтверджується наявність заборгованості відповідача перед позивачем з оплати орендної плати за період з 01.04.2021 по 30.04.2021 у розмірі 8 650,00 грн та з оплати комунальних послуг за період з лютого 2021 року по квітень 2021 року у розмірі 9 688,00 грн, разом 18 338,00 грн, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені у розмірі 1 062,41 грн, суд зазначає наступне.

В силу приписів ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Згідно з частиною першою ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.

Частиною першою ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з пунктом 2 статті 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частинами четвертою та шостою статті 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому співвідношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з п. 15.1. Договору, сторони домовились, що у випадку прострочення Суборендарем виконання зобов`язань, що передбачає здійснення платежів на користь Орендаря, і якщо будь-який платіж (його частина) за даним Договором буде прострочений Суборендарем, Суборендар зобов`язаний сплатити Орендарю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого зобов`язання за кожен календарний день прострочення.

Частиною шостою ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої ст. 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін (п. 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» № 14 від 17.12.2013 року).

Отже, встановивши розмір, термін і порядок нарахування штрафних санкцій за порушення грошового зобов`язання, законодавець передбачив також і право сторін врегулювати ці відносини у договорі. Тобто сторони мають право визначити у договорі не лише інший строк нарахування штрафних санкцій, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 Цивільного кодексу України), а взагалі врегулювати свої відносини щодо нарахування штрафних санкцій на власний розсуд (частина третя статті 6 Цивільного кодексу України), у тому числі, мають право пов`язувати період нарахування пені з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (фактичний момент оплати). Аналогічна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 21.06.2017 у справі № 910/2031/16, від 10.04.2018 у справі № 916/804/17 та від 10.09.2020 року в справі № 916/1777/19.

Положеннями ст. 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною першою ст. 258 ЦК України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог, зокрема, про стягнення неустойки (штрафу, пені) (частина друга ст. 258 ЦК України).

Згідно частини першої ст. 259 ЦК України, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Пунктом 15.2. Договору сторони передбачили, що строк нарахування вказаних штрафних санкцій та строк позовної давності щодо них встановлюється та складають 3 роки.

Оскільки положення Договору містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 ГК України та збільшено строк позовної давності, то нарахування штрафних санкцій здійснюється з урахуванням погоджених сторонами умов Договору.

Із розрахунку пені, наведеного у позовній заяві, вбачається, що період нарахування позивачем пені становить з 12.04.2021 по 13.01.2022.

Крім того, слід зазначити, що згідно зі ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

За приписами ст. 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до частини першої ст. 255 ЦК України, якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (частина п`ята ст. 254 ЦК України)

Як передбачено п. 8.3. Договору, оплата за користування Приміщенням сплачується Суборендарем один раз на місяць, не пізніше 10-го числа поточного місяця, за який здійснюється оплата.

При цьому, 10 число квітня місяця 2021 року, за який позивач просить стягнути заборгованість з орендної плати, припадає на вихідний день - суботу, у зв`язку з чим, з урахуванням положення частини п`ятої ст. 254 ЦК України, закінчення строку сплати відповідачем орендної плати за квітень місяць є перший за ним робочий день, тобто 12.04.2021, а нарахування пені починається на наступний день відповідної календарної дати, з якою пов`язано його початок, а саме з 13.04.2021.

Згідно з частиною третьою ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Таким чином, штрафні санкції за несвоєчасну оплату орендної плати у вигляді неустойки (пені) починає нараховуватись з 13.04.2021.

Приймаючи до уваги викладене, судом здійснено власний розрахунок пені за період з 13.04.2021 по 13.01.2022, згідно з яким з відповідача за неналежне виконання зобов`язань, передбачених Договором, зі сплати орендної плати підлягає стягненню пеня у розмірі 1 059,33 грн, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 196,94 грн, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 3.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п. 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань»).

Отже, в даному випадку, за порушення виконання грошового зобов`язання на відповідача покладається відповідальність відповідно до ст. 625 ЦК України, яка полягає у приєднанні до невиконаного обов`язку, нового додаткового обов`язку у вигляді відшкодування матеріальних втрат позивача від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст. 625 ЦК, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3% річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Стягнення 3% річних та інфляційних витрат можливе до моменту фактичного виконання зобов`язання та обмежується останніми 3 роками, які передували подачі позову. Аналогічні за змістом висновки сформульовано у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/16945/14, від 27.04.2018 у справі № 908/1394/17, від 30.01.2019 у справі № 922/175/18.

Враховуючи, що прострочення виконання зобов`язання з оплати орендної плати підлягає застосуванню починаючи з 13.04.2021, суд враховуючи положення ЦК України та ГК України, здійснив перерахунок 3% річних, згідно з яким розмір 3% річних, що підлягає стягненню з відповідача розраховується за період з 13.04.2021 по 13.01.2022 та становить 196,22 грн, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню частково.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 495,64 грн інфляційних збитків, суд зазначає наступне.

Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв`язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов`язання.

Водночас, частиною першою ст. 8 ЦК України визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Частиною п`ятою ст. 4 ЦК України передбачено, що інші органи державної влади України у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини.

Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 06.02.2003 № 491-IV (далі - Закон № 491-IV) визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (ст. 1 Закону № 491-IV).

Положеннями ст. 2 Закону № 491-IV передбачено, що як об`єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру. Водночас вказаною статтею Закону № 491-IV законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об`єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.

З метою реалізації Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» Кабінет Міністрів України постановою № 1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок).

Положеннями п. 1 Порядку передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання державних та приватних виконавців, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.

Абзацем другим п. 1-1 Порядку передбачено, що індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (п. 4 Порядку).

Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку із простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону № 491-IV, приписи Порядку та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007.

Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування ст. 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий п. 4 Порядку).

Умовами ст. 625 ЦК України визначено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення. Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - «дефляція», то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком.

Об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз`яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

З урахуванням початку виникнення прострочення виконання зобов`язання з 13.04.2021, судом здійснено розрахунок інфляційних збитків за період з 13.04.2021 по 13.01.2022, за яким розмір інфляційних втрат становить 495,71 грн.

Однак, оскільки суд не може вийти за заявлений позивачем розмір інфляційних збитків, то позовні вимоги в частині стягнення інфляційних збитків підлягають задоволенню повністю у розмірі 495,64 грн.

Відповідач доводів позивача не спростував, контррозрахунок заявлених до стягнення сум не надав.

За таких обставин позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 74, 129, 236 - 238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛТАЙМ РЕНТ» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕКУРІ-ТОН» (вул. Академіка Корольова, буд. 2А, кв. 97, м. Київ, 03148; ідентифікаційний код юридичної особи: 43320738) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛТАЙМ РЕНТ» (вул. Колекторна, буд. 18, м. Київ, 02660; ідентифікаційний код юридичної особи: 35198696) 20 089 (Двадцять тисяч вісімдесят дев`ять) грн 19 коп., з яких: 18 338 (Вісімнадцять тисяч триста тридцять вісім) грн 00 коп. заборгованості, 1 059 (Одна тисяча п`ятдесят дев`ять) грн 33 коп. пені, інфляційні збитки у розмірі 495 (Чотириста дев`яносто п`ять) грн 64 коп. та 3% річних у розмірі 196 (Сто дев`яносто шість) грн 22 коп. та судовий збір у розмірі 2 480 (Дві тисячі чотириста вісімдесят) грн 53 коп.

3. У задоволенні іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.

СуддяМ.Є. Літвінова

Повний текст рішення складено та підписано 12.09.2022.