Рішення

від 29.08.2022 по справі 911/3244/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" серпня 2022 р.

м. Київ

Справа № 911/3244/21

Суддя Черногуз А.Ф., за участю секретаря Парасочки Т.О., розглянувши в порядку загального позовного провадження

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Поінт" (03189, м. Київ, вул. Ломоносова, буд. 58-А, код ЄДРПОУ 40782610)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Роял Спейс Концепт" (08131, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Тернопільська, буд. 10, корпус 1, кв. 53, код ЄДРПОУ 40676097)

про стягнення заборгованості за договором суборенди та компенсації наданих комунальних послуг,

за участю представників: не з`явились,

ВСТАНОВИВ:

1. Виклад обставин справи

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява від 02.11.2021 Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Поінт" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Роял Спейс Концепт" про стягнення заборгованості.

Позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за договором суборенди в наступному розмірі: 491051,90 грн заборгованості за договором суборенди № 228 від 02.09.2019; 68200,49 грн пені; 19307,23 грн трьох відсотків річних; 52674,90 грн інфляційних збитків; 127470,00 грн подвійну орендну плату за весь час неповернення об`єкту оренди; судовий збір.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 10.11.2021 вказану позовну заяву залишено без руху.

Позивачем, на виконання ухвали Господарського суду Київської області про залишення позовної заяви без руху подано заяву про усунення недоліків. Суд, перевіривши подані документи, встановив, що позивачем усунуто недоліки позовної заяви та відкрив провадження у справі ухвалою від 13.12.2022. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження.

У перше підготовче судове засідання 10.01.2022 учасники справи не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили. З цих підстав, суд в порядку ч. 2 ст. 183 ГПК України відклав підготовче засідання на 24.01.2022 на 14:00.

Від позивача надійшла заява про проведення судового засідання без участі представника, яка прийнята судом та долучена до матеріалів справи.

У судовому засіданні 24.01.2022 суд, з метою дотримання процесуальних строків, відповідно до ч. 3 ст. 177 ГПК України продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів.

Розгляд справи відкладено на 07.02.2022. У судовому засіданні 07.02.2022 суд, за клопотанням позивача відклав розгляд справи у підготовчому провадженні на 28.02.2022 на 15:15.

У зв`язку з введенням на території України воєнного стану наказом Господарського суду Київської області «Про встановлення особливого режиму роботи господарського суду Київської області в умовах воєнного стану» від 03.03.2022, зокрема, зупинено розгляд справ у відкритих судових засіданнях за участю учасників судового процесу до усунення обставин, які зумовлюють загрозу життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду в умовах воєнної агресії проти України та запроваджено з 04.03.2022 роботу у господарському суді Київської області в віддаленому режимі.

Таким чином судове засідання 28.02.2022 не відбулося. Ухвалою суду від 22.04.2022 суд визначив нову дату проведення судового засідання як 10.05.2022 о 14:50.

У судове засідання 10.05.2022 учасники справи не з`явились. Також суд на момент проведення судового засідання не мав відомостей про отримання учасниками справи ухвали від 22.04.2022 про призначення судового засідання.

Таким чином проведення наступного судового засідання вирішено здійснити 06.06.2022 о 15:30. 06.06.2022 з огляду на неявку сторін суд вчергове відклав проведення підготовчого судового засідання.

У судовому засіданні 20.06.2022 суд задовольнив заяву позивача про зменшення позовних вимог, закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті.

Разом зі зменшенням позовних вимог позивач заявив клопотання про повернення частини судового збору, яке задоволене судом, про що винесено відповідну ухвалу. Суд повернув Товариству з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Поінт" 1912,05 грн з Державного бюджету України сплаченого за подання позовної заяви.

В день проведення судового засідання 05.07.2022 до суду з`явилась представник позивача Ганна Галай. У приміщенні Господарського суду Київської області відбулося аварійне вимкнення електропостачання про що працівниками суду складено відповідний акт. З огляду на неможливість проведення засідання з використанням засобів фіксування, ведення протоколу, записування фонограми судового засідання - засідання 05.07.2022 не відбулося. Судом визначено іншу дату проведення засідання, як 19.07.2022 о 15:40.

У судовому засіданні 19.07.2022 суд зобов`язав позивача надати докази фактичного надання послуг, які надавалися як власником так і орендарем, а також третіми особами по окремим договорам укладеними з власником або з орендарем, у періоди які охоплюють непідписані акти приймання передачі послуг та згідно номенклатури послуг вказаних в актах. Зазначене стосується електроенергії, вивозу сміття, обслуговування прибудинкових територій, комплексного обслуговування. У судовому засіданні оголошено перерву.

У судовому засіданні 17.08.2022 суд оголосив перерву на стадії судових дебатів до 30.08.2022.

29.08.2022 до суду подано письмові пояснення позивача, які долучено до матеріалів справи.

30.08.2022 до суду учасники справи не з`явились, суд виніс рішення у справі.

Судом перевірено та встановлено, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи судом. Вказаний факт підтверджується рекомендованим повідомленням № 0103280845195 про вручення ухвали суду та конвертами з ухвалами, що повернуті Господарському суду Київської області № 0103281378477, № 0103280600800 з відмітками поштового оператора про причини повернення «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до ч. ч. 3, 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, і яка повернута підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат належним чином повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії (аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17).

Оскільки, судом надсилались ухвали суду на адреси відповідача, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, усі вони розміщені в Єдиному державному реєстрі судових рішень, відтак, відповідач вважається належним чином повідомленим про розгляд справи.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Реалізація норми ст. 81 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб`єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права витребовувати через суд докази.

Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне та обгрунтоване рішення у справі неможливо.

Згідно з положеннями статті 236 Господарського процесуального кодексу України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Від повноти встановлення відповідних обставин справи та правильної оцінки доказів залежить обґрунтованість висновків суду при ухваленні судом рішення по суті спору. При цьому, суд в кожному випадку повинен навести мотиви через які він приймає одні докази та відхиляє інші.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що положеннями п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

2. Виклад обставин правовідносин та позицій сторін

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд з`ясував, що між ТОВ «Територіальне міжгосподарче об`єднання "Ліко-холдінг" (надалі орендодавець) та ТОВ "Сервіс-Поінт" (далі орендар, позивач) було укладено договір оренди № 54 від 02.09.2019, за яким орендодавець передав, а орендар прийняв у тимчасове платне користування нежилі приміщення, до яких відповідно до додатку № 1 договору (Перелік об`єктів оренди), серед інших, входить приміщення № 1119 по вулиці Ломоносова, 46/1, в місті Києві.

Між ТОВ "Сервіс-Поінт" та ТОВ "Роял Спейс Концепт" (далі відповідач, суборендар) було укладено договір суборенди № 288 від 02.09.2022 (далі Договір суборенди), відповідно до пункту 1.1 якого орендар передає суборендарю, а суборендар приймає у строкове платне користування нежиле приміщення № 1119, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Михайла Ломоносова 46/1, загальною площею 121,4 кв.м (відповідно до технічного паспорту), на умовах визначених цим договором.

В цьому ж пункті договору визначено, що приміщення, знаходиться у володінні та користуванні орендаря у відповідності до Договору оренди № 54 від 02.09.2019 між орендарем і ТОВ «Територіальне міжгосподарче об`єднання "Ліко-холдінг".

У відповідності до пункту 2.2 Договору суборенди передача приміщення, здійснюється за актом приймання-передачі, підписання якого свідчить про фактичну передачу його в суборенду. Передача приміщення не призводить до передачі права власності на приміщення суборендарю.

Пунктом 3.1 Договору суборенди визначено, що строк дії цього договору починає свій перебіг з дати його підписання сторонами і діє до 31.07.2022.

Розділом 4 цього договору сторони узгодили розміри орендної плати. Відповідно до підпункту 4.1.1 Договору орендна плата за один календарний місяць з моменту підписання акту приймання-передачі об`єкту оренди по 28.02.2020 становить 33506,40, у тому числі ПДВ 20% 5584,40 копійок. Відповідно до підпункту 4.1.2 Договору з моменту підписання Договору вноситься орендна плата за останній місяць оренди в розмірі 33506,40, у тому числі ПДВ 20%.

Відповідно до пункту 4.3 орендна плата сплачується суборендарем не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним на розрахунковий рахунок орендаря, незалежно від того чи отримав суборендар рахунок фактуру.

28.02.2020 внаслідок укладення між сторонами додаткового договору № 1 до Договору оренди сторони змінили розміри орендної плати за календарний місяць. Таким чином, відповідно до пункту 4.1. Договору орендна плата за один календарний місяць становить з 01.03.2020 по 31.03.2020 23369,50 грн, у тому числі ПДВ 20% 3894,92 грн; з 01.04.2020 по 30.04.2020 4249,00 грн, у тому числі ПДВ 20% - 708,17 грн; з 01.05.2020 по 31.05.2020 14665,12 грн; з 01.06.2020 по 31.12.2020 42490,00 грн, у тому числі ПДВ 20% 7081,67 грн.

Також пунктом 4.5 Договору сторони погодили, що в розмір орендної плати не включені комунальні послуги, які необхідні для забезпечення діяльності суборендаря, а саме: відшкодування активної електроенергії; відшкодування з компенсації перетікання реактивної електричної енергії; відшкодування з водопостачання та приймання стічних вод; відшкодування теплопостачання кодування з постачання гарячої води; відшкодування за вивіз твердих побутових відходів; відшкодування за додаткові послуги, а саме: повірка засобів обліку холодного водопостачання, тепла та електроенергії; зняття показників з засобів обліку, обробка та передача даних постачальникам комунальних послуг.

Комунальні послуги, відшкодовуються суборендарем окремо на підставі виставлених орендарем рахунків, показників лічильників та рахунків, виставлених постачальниками послуг про що також вказано в пункті 4.5 Договору.

Згідно пункту 4.7 Договору суборенди факт надання послуг з суборенди щомісячно підтверджується актом прийому-передачі наданих послуг, підписаного сторонами. Суборендар, що користується приміщенням, не вправі відмовитися від підписання акту прийому-передачі наданих послуг. Надіслані орендарем акти прийому передачі наданих послуг вважаються підписаними протягом п`яти робочих днів з дня надсилання.

У відповідності до пункту 6.1.1 Договору суборендар зобов`язується своєчасно здійснювати орендні платежі та відшкодовувати вартість комунальних послуг.

Пунктом 7.1 Договору суборенди передбачено, що в день закінчення строку суборенди суборендар зобов`язаний передати орендарю приміщення за актом приймання-передачі Приміщення. У разі невиконання п. 7.1. Договору суборендар сплачує подвійну вартість орендної плати та інших платежів передбачених Договором відповідно дням, які пройдуть до передачі приміщення за актом повернення приміщення, про що вказано у пункті 7.2 Договору.

Відповідно до пунктів 8.1 та 8.2 Договору сторони несуть відповідальність відповідно до норм чинного законодавства України. Орендар має право вимагати від суборендаря за прострочення внесення орендних платежів сплати, крім простроченої орендної плати; також і в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми такої заборгованості за кожен день прострочення.

Договір підписано уповноваженими представниками сторін, директором орендаря та директором суборендаря.

Позивач подав до суду підписані копії актів надання послуг:

- № 1102 від 30.09.2019 на суму 36438,55 грн;

- № 1237 від 31.10.2019 на суму 35487,45 грн;

- № 1386 від 30.11.2019 на суму 35566,60 грн;

- № 1545 від 31.12.2019 на суму 36058,48 грн;

- № 101 від 31.01.2020 на суму 36284,14 грн (акт не підписано відповідачем);

- № 238 від 29.02.2020 на суму 36840,11 грн (акт не підписано відповідачем);

- № 384 від 31.03.2020 на суму 26617,60 грн;

- № 511 від 30.04.2020 на суму 6153,07 грн;

- № 631 від 31.05.2020 на суму 15735,25 грн;

- № 756 від 30.06.2020 на суму 44452,49 грн;

- № 881 від 31.07.2020 на суму 44607,60 грн;

- № 1010 від 31.08.2020 на суму 44931,77 грн;

- № 1127 від 30.09.2020 на суму 45092,12 грн;

- № 1243 від 31.10.2020 на суму 44513,50 грн;

- № 1362 від 30.11.2020 на суму 44113,59 грн;

- № 1402 від 31.12.2020 на суму 44464,58 грн (акт не підписано відповідачем).

Згідно наданих позивачем разом із заявою про усунення недоліків позовної заяви виписок АТ "Альфа-Банк" по рахунку ТОВ "Сервіс-Поінт" ТОВ "Роял Спейс Концепт" було здійснено наступні оплати за Договором суборенди 36305,00 грн 18.10.2019 та 50000,00 грн 14.01.2020.

До матеріалів справи позивачем також долучено акт звірки взаєморозрахунків, відповідно до якого заборгованість на користь ТОВ "Сервіс-Поінт" станом на 06.07.2020 становила 223328,74 грн.

Доказів проведення оплати за суборенду за останній місяць суборенди до суду не надано.

Позивач подав до суду копію Акту приймання передачі об`єкту оренди від 15.02.2021, згідно якого ФОП Дмитренко Марина Сергіївна, як новий суборендар, прийняла у порядку укладеного договору № 438 від 15.02.2022 нежитлове приміщення № 1119, що знаходиться за адресою: м. Київ, вулиця Михайла Ломоносова, 46/1.

ТОВ "Сервіс-Поінт" подаючи позовну заяву просило суд стягнути з відповідача, зокрема, подвійну орендну плату за весь час неповернення об`єкту оренди у розмірі 127470,00 грн. Частиною 2 статті 785 ЦК України передбачено, що якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

В процесі розгляду справи з заявою № 17/06-22 від 17.06.2022 позивач відмовився від цих вимог, де вказано, що у відповідача відсутнє господарське порушення в частині неповернення майна, надано копію акту зворотного приймання-передачі об`єкту оренди від 31.12.2020 за яким суборендар передав, а орендар прийняв нежитлове приміщення № 1119, що знаходиться за адресою: м. Київ, вулиця Михайла Ломоносова, 46/1 у належному стані.

Таким чином ця вимога позивача судом не розглядається. Водночас на розгляді суду залишились вимоги в яких позивач просив стягнути з відповідача 491051,90 грн заборгованості за договором суборенди № 228 від 02.09.2019; 68200,49 грн пені; 19307,23 грн трьох відсотків річних; 52674,90 грн інфляційних збитків; 9468,52 грн судового збору.

3. Висновки господарського суду, мотиви

прийнятого рішення, застосовані норми

Розглядаючи позовні вимоги у справі, суд перш за все звертає увагу учасників провадження, що статтею 16 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 Господарського кодексу України(далі ГК України), встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Названими нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Як встановлено у статті 5 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Положеннями статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства

Згідно зі статтею 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 759 ЦК та ч. 1 ст. 283 ГК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до частини 1 статті 288 ГК України орендар має право передати окремі об`єкти оренди в суборенду, якщо інше не передбачено законом або договором оренди.

За приписами частини 1 ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов`язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку, і обов`язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм статей 759, 762, 763 Цивільного кодексу України, статей 283, 284, 286 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Виходячи зі змісту ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Підсумовуючи вищенаведене, судом встановлено, що між відповідачем і позивачем у законному порядку було укладено Договір суборенди, відповідно до якого орендоване майно перебувало у користуванні відповідача. Сторонами погоджено порядок, розміри та строки сплати орендних платежів. Позивач та відповідач узгодили фіксовані розміри орендної плати за Договором суборенди у відповідності до статті 762 ЦК України: з моменту передачі об`єкту оренди по лютий 2020 року, за березень, квітень, травень 2020 року (окремо) та з червня по кінець грудня 2020 року.

Також Договором суборенди передбачалося, що комунальні послуги не включені в розмір орендної плати за договором. Водночас, визначено, що факт надання послуг з суборенди щомісячно підтверджується актами прийому передачі. Суд зауважує, що пунктом 4.7 Договору суборенди сторони погодили, що акти вважаються підписаними протягом п`яти робочих днів з дня надсилання, а суборендар не вправі відмовитись від їх підписання.

Не зважаючи на проведені 18.10.2019 та 14.01.2020 часткові оплати за виставленими рахунками щодо договору № 288 за позивачем утворилася заборгованість. Враховуючи наявний у справі акт звірки взаєморозрахунків станом на 06.07.2022 сторонами погоджено розмір заборгованості, і відповідно, розміри орендних платежів, що мали бути здійснені з вересня 2019 по червень 2020 (які також зафіксовані в актах надання послуг). Актами надання послуг з липня по листопад 2020 року, що підписані обома сторонами, узгоджено розміри орендних та комунальних платежів за цей період. Водночас акт надання послуг № 1402 від 31.12.2020 не підписаний зі сторони відповідача. За вказаним актом відповідачем було надано послуги оренди нежитлового приміщення, відшкодування за вивіз сміття, за обслуговування будинків і споруд, та прибудинкових територій, комплексне обслуговування приміщення, відшкодування активної та реактивної електричної енергії.

Дослідивши подані акти надання послуг в сукупності, судом встановлено, що нарахування за послуги оренди приміщення, відшкодування витрат за вивіз сміття, обслуговування будинків і споруд прибудинкових територій, комплексне обслуговування нежитлового приміщення здійснювалося у фіксованому розмірі. Водночас розміри відшкодування витрат за електричну енергію (електрична енергія активна та реактивна), що також входять до наданих за актами послуг, вираховуються за показниками лічильників.

Таким чином, з огляду на те, що акт надання послуг № 1402 від 31.12.2020 за послуги, що надані за в грудні 2020 року не містить підпису представника ТОВ "Роял Спейс Концепт", також до суду не надано належних доказів які б підтверджували факт надання послуг щодо постачання електричної енергії відповідачу у вказаних в акті розмірах, відповідно до наведених показань лічильників суд доходить до висновку, що вимоги позивача щодо стягнення 903,45 грн за відшкодування електричної енергії активної та 1,13 грн відшкодування електричної енергії реактивної не доведені належними доказами.

Таким чином, розмір основної заборгованості за Договором суборенди № 288 від 02.09.2020 становить 490147,32 грн. На підставі вищенаведеного, суд вважає за можливе задовольнити вимогу позивача про стягнення основної заборгованості за Договором суборенди частково.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Позивач, у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за довоговором, просив стягнути з відповідача три відсотки річних у розмірі 19307,23 грн. Здійснивши розрахунок нарахувань відсотків за заявлений період (з 10.10.2019 по 09.11.2020) з урахуванням часткових оплат та моменту з якого настає прострочення (з 11.10.2019, оскільки відповідно до пункту 4.3 Договору орендна плата здійснюється не пізніше 10 числа наступного за звітним), судом встановлено, що розмір відсотків який підлягає задоволенню становить 18113,64 грн та стягує вказану суму з відповідача у порядку статті 625 ЦК України.

За неналежне виконання умов Договору позивачем в порядку ст. 625 ЦК України також нараховано відповідачу інфляційні витрати у розмірі 52674,90 грн.

Судом перевірено розрахунок наданий позивачем, здійснено власний та встановлено, що розмір інфляційних витрат за заявлений період (з жовтня 2019 по вересень 2021) є більшим ніж заявлено позивачем. Оскільки при прийнятті рішення суд не може вийти за межі позовних вимог, заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідача інфляційних втрат є обґрунтованою та підлягає задоволенню в заявленому до стягнення розмірі.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Враховуючи визначений у Договорі розмір пені у вигляді подвійної облікової ставки НБУ (пункт 8.2 Договору), заявлений до стягнення період (з 02.11.2020 по 02.11.2021), встановлений частиною 6 статті 232 ГК України строк у який здійснюється нарахування, суд здійснивши розрахунок пені щодо кожного простроченого платежу, з урахуванням часткового погашення суми заборгованості встановив, що загальний можливий до стягнення розмір пені становить 15782,98 грн, в той час як позивач нараховує відповідачу 68200,49 грн.

Таким чином, з огляду на дійсне прострочення сплати заборгованості за надані послуги відповідно до наявних у матеріалах справи актів, суд вважає за можливе стягнути з відповідача пеню в сумі 15782,98 грн, яка вирахувана судом за заявлений період, замість заявлених до стягнення 68200,49 грн.

4. Підсумки, вирішення питання щодо судових витрат

Відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення позову суд вважає за необхідне стягнути з відповідача 8616,12 грн судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах Трофимчук проти України, Серявін та інші проти України обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Відтак, сторони, звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 81 Господарського процесуального кодексу України сторонами доказів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Роял Спейс Концепт" (08131, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Тернопільська, буд. 10, корпус 1, кв. 53, код ЄДРПОУ 40676097) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Поінт" (03189, м. Київ, вул. Ломоносова, буд. 58-А, код ЄДРПОУ 40782610) 490147,32 грн заборгованості за договором суборенди № 228 від 02.09.2019; 15782,98 грн пені; 18113,64 грн трьох відсотків річних; 52674,90 грн інфляційних збитків; 8616,12 грн судового збору.

В решті вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України.

Рішення господарського суду підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 13.09.2022.

Суддя А.Ф. Черногуз