Рішення

від 06.09.2022 по справі 914/651/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.09.2022 Справа № 914/651/22

Господарський суд Львівської області у складі судді Долінської О.З., за участю секретаря судового засідання Лазаренко С.В.,

розглянувши матеріали справи за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Львівенергозбут, м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Експлуатаційна служба Нова оселя Фасілітіс, м. Львів

про стягнення заборгованості в розмірі 316 614,95 грн.

Представники сторін:

від позивача: Дятлов О.Л. адвокат, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, серія ЛВ № 000921 від 27.03.2018 р.; довіреність за вих. № 904-2021-8309 від 30.12.2021 р.

від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Львівенергозбут до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Експлуатаційна служба Нова оселя Фасілітіс про стягнення заборгованості в розмірі 316 614,95 грн.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 12.04.2022 р., прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Судом постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 11.05.2022 р.

10.05.2022 р. представником позивача подано на адресу суду клопотання з додатками за вх. № 1286/22, в якому позивач зазначає про те, що відповідачем оплачено частину заборгованості в розмірі 20 000,00 грн., у зв`язку з наведеним просить суд закрити провадження в цій частині та повернути сплачений судовий збір. До вказаного клопотання позивачем долучено копію платіжного доручення № 333 від 19.04.2022 р. на суму 20 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 11.05.2022 р. підготовче засідання призначено на 08.06.2022 р.

07.06.2022 р. представником позивача подано на електронну адресу суду клопотання з додатком за вх. № 12010/22, в якому позивач зазначає про те, що відповідачем оплачено частину заборгованості в розмірі 45 000,00 грн., у зв`язку з наведеним просить суд закрити провадження в цій частині та повернути сплачений судовий збір. До вказаного клопотання позивачем долучено копію платіжного доручення № 390 від 23.05.2022 р. на суму 45 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 08.06.2022 р. продовжено строк підготовчого провадження у справі № 914/651/22 на тридцять днів. Розгляд справи у підготовчому засіданні відкладено на 13.07.2022 р.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 13.07.2022 р. постановлено закрити підготовче провадження та призначити справу № 914/651/22 до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 17.08.2022 р.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 17.08.2022 р. розгляд справи по суті призначено на 07.09.2022 р.

07.09.2022 р. представник позивача в судове засідання з розгляду справи по суті з`явився, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві з врахуванням поданих клопотань про закриття провадження у справі стосовно позовної вимоги про стягнення з відповідача основного боргу у сумі 65 000,00 грн. та поясненнях, наданих в судовому засіданні.

07.09.2022 р. представник відповідача в судове засідання з розгляду справи по суті не з`явився, вимог ухвали суду від 12.04.2022 р. не виконав, письмового відзиву на адресу суду не подав, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).

Рух справи та причини відкладення розгляду справи викладено в ухвалах суду, що містяться в матеріалах справи.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до частин третьої та сьомої статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Ухвали суду у даній справі скеровувалась відповідачу судом за адресою: 79008, м. Львів, вул. Валова, 25/4, тобто за його місцезнаходженням, зазначеним у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Крім того, ухвали суду у даній справі скеровувалась відповідачу судом на його електронну адресу.

Заяв про зміну відповідачем місцезнаходження на адресу суду не поступало.

Суд зазначає, що відповідач повідомлявся завчасно та належним чином про час, дату та місце розгляду справи, проте своїми процесуальними правами відповідач не скористався, явки представника в судове засідання не забезпечив, причин неявки не повідомив, відзиву не подав. Таким чином, в розумінні ст. ст. 120, 122, 242 ГПК України, відповідач повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином.

За змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі (Постанова Верховного Суду від 11.12.18р. у справі № 921/6/18.).

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, про належне повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду даної справи.

Згідно ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач, будучи належним чином повідомлений про день, час і місце розгляду даної справи, що підтверджується наявними у справі доказами, не скористався своїм правом на подання відзиву, не заперечив у визначеному Законом порядку проти розгляду справи за його відсутності, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 ГПК України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог ГПК України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів.

Враховуючи те, що норми ст.81 ГПК України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом учасників справи подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції у справі.

Отже, судом було забезпечено принцип змагальності сторін, рівність сторін, що полягає у наданні їм однакових можливостей для реалізації ними своїх процесуальних прав, з огляду на сплив строків для подання доказів, з метою дотримання прав позивача на своєчасне вирішення спору.

В силу приписів ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Одним із основних принципів (засад) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи.

Крім того, суд враховує, що пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справ упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейського суду з прав людини у справах проти України.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суд з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).

Водночас, необґрунтоване відкладення розгляду справи призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що може призвести до порушення положень ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.

Враховуючи те, що подані сторонами у цій справі докази, дозволяють суду встановити та оцінити конкретні обставини (факти), які мають суттєве значення для вирішення цього спору, а отже, розглянути та вирішити спір по суті й здійснити розподіл судових витрат у цій справі, що в свою чергу, вказує на можливість виконання завдань господарського судочинства та з урахуванням необхідності дотримання розумних строків розгляду справи і те, що учасники справи повідомлені судом належним чином про день, час і місце розгляду справи, беручи до уваги те, що явка повноважного представника відповідача не визнавалась судом обов`язковою ухвалами суду у даній справі, суд вважає, що в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення у справі № 914/651/22.

В судовому засіданні 07.09.2022 р., відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позиція позивача.

25.06.2021 р. відповідач приєднався до публічного договору позивача про постачання електричної енергії споживачу постачальником універсальних послуг за №73878 (надалі - Договір), що розміщений на веб-сайті позивача, на умовах комерційних пропозицій №2 та №3, що є невід`ємними частинами цього Договору.

Своїх зобов`язань з повної та своєчасної оплати за електроенергію споживач належним чином не виконав, внаслідок чого, станом на дату позовної заяви, утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 316 614,95 грн. за грудень 2021 р. лютий 2022 року.

10.05.2022 р. представником позивача подано на адресу суду клопотання з додатками за вх. № 1286/22, в якому позивач зазначає про те, що відповідачем оплачено частину заборгованості в розмірі 20 000,00 грн., у зв`язку з наведеним просить суд закрити провадження в цій частині та повернути сплачений судовий збір. До вказаного клопотання позивачем долучено копію платіжного доручення № 333 від 19.04.2022 р. на суму 20 000,00 грн.

07.06.2022 р. представником позивача подано на електронну адресу суду клопотання з додатком за вх. № 12010/22, в якому позивач зазначає про те, що відповідачем оплачено частину заборгованості в розмірі 45 000,00 грн., у зв`язку з наведеним просить суд закрити провадження в цій частині та повернути сплачений судовий збір. До вказаного клопотання позивачем долучено копію платіжного доручення № 390 від 23.05.2022 р. на суму 45 000,00 грн.

Таким чином, на даний час залишається непогашеною основна заборгованість в сумі 251 614,95 грн. за період, вказаний у позовній заяві, яку позивач просить стягнути з відповідача.

Позиція відповідача.

В судові засідання з розгляду даної справи відповідач не забезпечив явки повноважного представника, вимог ухвали суду від 12.04.2022 р. не виконав, письмового відзиву на адресу суду не подав, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).

Відповідач у визначеному законом порядку не заперечив проти позову, не скористався своїми процесуальними правами, визначеними ГПК України, як відповідач у справі.

Ухвали суду у даній справі скеровувалась відповідачу судом за адресою: 79008, м. Львів, вул. Валова, 25/4, тобто за його місцезнаходженням, зазначеним у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Крім того, ухвали суду у даній справі скеровувалась відповідачу судом на його електронну адресу.

Заяв про зміну відповідачем місцезнаходження на адресу суду не поступало.

Таким чином, відповідач повідомлявся судом завчасно та належним чином про дату, час і місце розгляду даної справи, в розумінні ст.ст. 120, 122, 242 ГПК України.

Крім того, ухвалами суду явка учасників справи не визнавалась судом обов`язковою.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані суду документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, здійснивши огляд документів, в т.ч. оригіналів, суд встановив наступне.

Згідно з п. п. 3.1.5., 3.1.7., 3.2.6. «Правил роздрібного ринку електричної енергії», затверджених постановою НКРЕКП № 312 від 14.03.2018 р. (із змінами та доповненнями) (надалі Правила), договір між електропостачальником та споживачем укладається, як правило, шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору про постачання електричної енергії споживачу постачальником універсальних послуг на умовах комерційної пропозиції, опублікованих електропостачальником на офіційному веб-сайті.

Відповідач 25.06.2021 р. приєднався до публічного договору позивача про постачання електричної енергії споживачу постачальником універсальних послуг за №73878 (надалі - Договір), що розміщений на веб-сайті позивача, на умовах комерційних пропозицій №2 та №3, що є невід`ємними частинами цього Договору.

Згідно п. 2.1. цього Договору Постачальник продає електроенергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купленої) електроенергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Відповідно до абз. 1 п. 6.2. Договору Споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов цього Договору та пов`язаних з постачанням електричної енергії послуг згідно з умовами цього Договору.

В графі «Спосіб оплати» публічної комерційної пропозиції від 16.01.2019 р. Додаток №2 передбачено, що повна оплата вартості електроенергії здійснюється по факту, згідно обсягів визначених постачальником послуг комерційного обліку (Оператором системи).

Відповідно до графи «Термін виставлення рахунку за електричну енергію та термін його оплати» цієї комерційної пропозиції оплата здійснюється протягом 5 робочих днів від дати отримання рахунку. Розрахунковий період - календарний місяць (з першого по останнє число місяця (включно)).

В графі «Спосіб оплати» публічної комерційної пропозиції №3 від 10.12.2018 р. передбачено, що попередня оплата здійснюється до 19 числа місяця, що передує розрахунковому періоду з остаточним розрахунком, що проводиться за фактично відпущену електричну енергію згідно з даними комерційного обліку.

Відповідно до графи «Термін виставлення рахунку за електричну енергію та термін його оплати» цієї комерційної пропозиції, остаточний рахунок за розрахунковий період надається протягом 3 робочих днів з моменту отримання інформації про обсяги споживання згідно з даними комерційного обліку, який оплачується протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунку. Розрахунковий період - календарний місяць (з першого по останнє число місяця включно)).

Відповідно до п. 4.12. Правил розрахунки між споживачем та електропостачальником здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії.

В п. 10 вказаної постанови НКРЕКП зазначено, що до запуску електронної платформи Датахаб адміністратора комерційного обліку функції адміністратора комерційного обліку на роздрібному ринку електричної енергії, у тому числі адміністрування процедури зміни постачальника електричної енергії у межах території ліцензованої діяльності, виконує відповідний ОСР.

Обсяги електричної енергії, спожитої споживачем за спірні розрахункові періоди грудень 2021 р. - лютий 2022 року підтверджені актами про фактичний обсяг спожитої електричної енергії відповідачем, що складені між позивачем та оператором системи розподіл ПрАТ «Львівобленерго», до мереж якого технологічно приєднані електромережі відповідача. Вказані акти приймання-передачі фактичних обсягів спожитої електричної енергії по ТзОВ Експлуатаційна служба Нова оселя Фасілітіс за грудень 2021 року, січень 2022 року та лютий 2022 року долучені позивачем до матеріалів справи.

В графі «Термін виставлення рахунку за електричну енергію та термін його оплати» вказаних комерційних пропозицій передбачено, що споживач самостійно отримує рахунок через систему онлайн-розрахунків «Персональний кабінет» не пізніше 4 (четвертого) календарного дня наступного за розрахунковим періодом, який вважається таким, що наданий Споживачу Постачальником не пізніше 4 (четвертого) календарного дня наступного за розрахунковим. У разі відсутності можливості отримання електронних документів через Персональний кабінет, Споживач зобов`язаний отримати документи в паперовому вигляді наручно в центрі обслуговування клієнтів Постачальника не пізніше 4 (четвертого) календарного дня наступного за розрахунковим. Якщо рахунок за електроенергію не був отриманий ні через Персональний кабінет, ні у паперовому вигляді у Постачальника на 4 (четвертий) календарний день наступний за розрахунковим - він вважається таким, що вручений Постачальником Споживачу 4 (четвертого) календарного дня наступного за розрахунковим та Споживач вважається з ним ознайомлений. Строк оплати такого рахунку обчислюється з наступного робочого дня після його вручення.

Відповідачем не здійснено повної оплати за спожиту електроенергію за Договором про постачання електричної енергії споживачу постачальником універсальних послуг згідно отриманих рахунків за розрахункові періоди грудень 2021 р. лютий 2022 року, внаслідок чого станом на день подання позову заборгованість відповідача перед позивачем за подану електричну енергію становила 316 614,95 грн., що і слугувало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Оцінка суду.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 174 ГК України передбачено, що однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг - домовленість між постачальником універсальних послуг та побутовим або малим непобутовим споживачем, або іншим споживачем, який відповідно до законодавства має право на отримання універсальних послуг, яка передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу постачальником універсальних послуг за цінами постачальника універсальних послуг (положення пп. 1.1.2. п. 1.1. Розділу І Правил роздрібного ринку електричної енергії, затв. постановою НКРЕКП від 14.03.2018р. №312 (надалі Правила).

Так, положеннями ч. 1 ст. 692, ч. 1 ст. 693 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У відповідності із ст. 193 ГК України, положення якої є аналогічні до положень ст. 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частин 1 та 2 статті 275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України Про ринок електричної енергії.

Як встановлено судом, 25.06.2021 р. відповідач приєднався до публічного договору позивача про постачання електричної енергії споживачу постачальником універсальних послуг за №73878, що розміщений на веб-сайті позивача, на умовах комерційних пропозицій №2 та №3, що є невід`ємними частинами цього Договору.

Позивач повністю виконав взяті на себе зобов`язання щодо постачання електричної енергії, що підтверджується актами приймання-передачі фактичних обсягів спожитої електричної енергії по ТзОВ Експлуатаційна служба Нова оселя Фасілітіс за грудень 2021 року, січень 2022 року та лютий 2022 року, які долучені до матеріалів справи.

В порушення умов договору, відповідачем не здійснено повної оплати за спожиту електроенергію за Договором згідно отриманих рахунків за розрахункові періоди грудень 2021 р. лютий 2022 року, внаслідок чого станом на день подання позову заборгованість відповідача перед позивачем за подану електричну енергію становила 316 614,95 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.05.2022 р. представником позивача подано на адресу суду клопотання з додатками за вх. № 1286/22, в якому позивач зазначає про те, що відповідачем оплачено частину заборгованості в розмірі 20 000,00 грн. та у зв`язку з наведеним просить суд закрити провадження в цій частині та повернути сплачений судовий збір. До вказаного клопотання позивачем долучено копію платіжного доручення № 333 від 19.04.2022 р. на суму 20 000,00 грн.

Крім того, 07.06.2022 р. представником позивача подано на електронну адресу суду клопотання з додатком за вх. № 12010/22, в якому позивач зазначає про те, що відповідачем оплачено частину заборгованості в розмірі 45 000,00 грн. та у зв`язку з наведеним просить суд закрити провадження в цій частині та повернути сплачений судовий збір. До вказаного клопотання позивачем долучено копію платіжного доручення № 390 від 23.05.2022 р. на суму 45 000,00 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи те, що відповідачем оплачено частково основну заборгованість перед позивачем в розмірі 65 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 333 від 19.04.2022 р. на суму 20 000,00 грн. та платіжним дорученням № 390 від 23.05.2022 р. на суму 45 000,00 грн., суд вважає за необхідне клопотання позивача за вх. № 1286/22 від 10.05.2022 р. та клопотання позивача за вх. № 12010/22 від 07.06.2022 р. в частині закриття провадження задоволити та закрити провадження у справі стосовно позовної вимоги позивача до відповідача в частині про стягнення основного боргу у сумі 65 000,00 грн. згідно з п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України (відсутній предмет спору у цій частині).

Згідно з ч. 3, ч. 4 ст. 231 ГПК України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору. Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Стосовно решти позовних вимог, суд зазначає наступне.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (ст.610 ЦК України).

Згідно із ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст. 526 ЦК України та ст.193 ГК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст.530 ЦК України).

За приписами ст.599 ЦК України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Згідно із ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Доказів наявності обставин зазначених у ст. 617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання відповідачем не подано.

Як підтверджується матеріалами справи, відповідач не здійснив повної оплати за спожиту електроенергію згідно договору за надані йому послуги в період з грудня 2021 року по лютий 2022 року. Відтак, сума заборгованості відповідача перед позивачем з врахування проведених відповідачем оплат 19.04.2022 р. та 23.05.2022 р. за вказаний період становить 251 614,95 грн. (316 614,95-65 000,00).

Доказів повного погашення основної заборгованості сторонами на день ухвалення рішення у справі не подано.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов`язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення з відповідача основної заборгованості в розмірі 251 614,95 грн. за заявлений в позовній заяві період наданих йому послуг за договором.

Станом на момент прийняття рішення у справі у матеріалах справи відсутні та відповідачем суду не подані докази, які б спростували позовні вимоги або свідчили про добровільне погашення відповідачем боргу в сумі 251 614,95 грн., доказів протилежного суду не надано.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 610 Цивільного кодексу України зазначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, які досліджені в ході судового розгляду.

Враховуючи те, що позивачем подано суду достатньо доказів на обгрунтування позовних вимог, а відповідачем не подано жодних доказів, які б спростовували позовні вимоги або свідчили про добровільне їх погашення, та із врахуванням здійснених відповідачем проплат в загальній сумі 65 000,00 грн. після відкриття провадження у даній справі, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають до задоволення і необхідно стягнути з відповідача на користь позивача 251 614,95 грн. основної заборгованості.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У зв`язку з викладеним, враховуючи вищенаведені положення норм чинного законодавства України, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними належними, допустимими, достовірними, вірогідними доказами, не спростовані відповідачем і таким чином позовні вимоги підлягають до задоволення в сумі 251 614,95 грн.

У поданих на адресу суду клопотаннях про закриття провадження у справі за вх. № 1286/22 від 10.05.2022 р., за вх. № 12010/22 від 07.06.2022 р., позивач просить суд повернути з Державного бюджету України судовий збір на підставі п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір визначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Таким чином, враховуючи положення п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір, суд вважає за необхідне повернути Товариству з обмеженою відповідальністю Львівенергозбут з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 975,00 грн. внаслідок закриття провадження у справі стосовно позовної вимоги про стягнення основного боргу у сумі 65 000,00 грн., cплачений на підставі платіжного доручення № 100367 від 04.04.2022 р. на суму 4 749,22 грн.

Здійснюючи розподіл судових витрат, суд зазначає, що відповідно до положень ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, сплачений судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у зв`язку з чим з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 3 774,22 грн. понесених витрат на сплату судового збору.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 43, 46, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 120, 122, 123, 129, ч. 9 ст. 165, ч.2 ст. 178, ч. 1, ч. 3 ст. 202, п. 2 ч. 1 ст. 231, ст.ст. 236-241, 242, 327 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Закрити провадження у справі стосовно позовної вимоги про стягнення з відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Експлуатаційна служба Нова оселя Фасілітіс (79008, м. Львів, вул. Валова, 25/4; код ЄДРПОУ №43695657) основного боргу у сумі 65 000,00 грн. на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України (відсутній предмет спору).

2. Позов стосовно решти позовних вимог задоволити повністю.

3. Стягнути з відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Експлуатаційна служба Нова оселя Фасілітіс (79008, м. Львів, вул. Валова, 25/4; код ЄДРПОУ №43695657) на користь позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю Львівенергозбут (81500, м. Львів, вул. Шевченка, 1; код ЄДРПОУ №42092130) 251 614,95 грн. заборгованості та 3 774,22 грн. понесених витрат на сплату судового збору.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.

5. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю Львівенергозбут (81500, м. Львів, вул. Шевченка, 1; код ЄДРПОУ №42092130) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 975,00 грн., cплачений на підставі платіжного доручення № 100367 від 04.04.2022 р. на суму 4 749,22 грн.

6. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено 13.09.2022 р.

Суддя Долінська О.З.