Рішення

від 05.09.2022 по справі 918/333/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" вересня 2022 р. м. РівнеСправа № 918/333/22

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Пашкевич І.О., за участі секретаря судового засідання Ткачук І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом керівника Вараської окружної прокуратури (34400, Рівненська обл., м.Вараш, мікрорайон Будівельників, 1, код ЄДРПОУ 02910077)

в інтересах держави в особі

позивача 1: Вараської міської ради Рівненської області (34400, Рівненська обл., м.Вараш, майдан Незалежності, 1, код ЄДРПОУ 35056612)

позивача 2: Комунального некомерційного підприємства Вараської міської ради "Вараська багатопрофільна лікарня" (34400, Рівненська обл., м.Вараш, мікрорайон Енергетиків, 23, код ЄДРПОУ 33992414)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-роздрібна компанія "Форт-Трейд ЛТД" (04119, м. Київ, вул. Сім`ї Хохлових, 15/110, код ЄДРПОУ 39993570)

про стягнення коштів, що перевищують гранично-допустиму надбавку у сумі 188 247 грн 00 коп.

у судовому засіданні приймав участь прокурор: Немкович І.І.;

Відповідно до ч. 14 ст. 8, ст. 222 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), при розгляді судової справи здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу програмно-апаратного комплексу "Діловодство суду".

ВСТАНОВИВ:

У червні 2022 року керівник Вараської окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Рівненської області в інтересах держави в особі Вараської міської ради (далі - позивач-1,) Комунального некомерційного підприємства Вараської міської ради "Вараська багатопрофільна лікарня" (позивач - 2) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-роздрібна компанія "Форт-Трейд ЛТД" (відповідач, ТОВ "Форт-Трейд ЛТД") про стягнення коштів, що перевищують гранично-допустиму надбавку у сумі 188 247 грн. 00 коп.

Ухвалою від 13.06.2022, серед іншого, позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 918/333/22, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 19.07.2022.

Ухвалою від 19.07.2022 судом оголошено перерву та повідомлено учасників справи, що наступне судове засідання з розгляду справи по суті відбудеться 02.08.2022.

Ухвалою від 02.08.2022 судом оголошено перерву та повідомлено учасників справи, що наступне судове засідання з розгляду справи по суті відбудеться 06.09.2022.

У судове засідання 06.09.2022 представники позивачів, в інтересах яких подано прокурором позов не з`явилися. Про час, дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення (а саме - ухвали від 02.08.2022). Про причини неявки суд не повідомили.

Відповідач у судове засідання 06.09.2022 не з`явився, однак на адресу суду повернулося поштове відправлення з ухвалою суду від 02.08.2022 із зазначенням причин повернення "адресат відсутній за вказаною адресою". Вказана ухвала суду направлялася відповідачу за адресою вказаною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04119, м. Київ, вул. Сім`ї Хохлових, 15/110.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Зважаючи на викладене, оскільки судом встановлено, що причиною невручення поштового відправлення з ухвалою від 02.08.2022 для відповідача є відсутність вказаної особи за адресою місцязнаходження, відтак суд дійшов висновку що в розумінні вимог ГПК України вказана ухвала вважається врученою відповідачу належним чином 11.08.2022.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Зважаючи на те, що явка учасників справи у судове засідання 06.09.2022 не визнавалася обов`язковою, суд дійшов висновку про можливість проведення судового засідання з розгляду справи по суті без участі представників позивачів-1, -2 та відповідача.

При цьому, судом встановлено, що оскільки відповідач вважається таким, що отримав 15.06.2022 ухвалу про відкриття провадження у справі, відтак 30.06.2022 було останнім днем для подання відповідачем відзиву.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач не скористався процесуальним правом на подання відзиву у справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 ГПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються аргументи прокурора, судом встановлено наступне.

За результатами процедури закупівлі (UA-2018-11-15-001602-а) Державним закладом «Спеціалізована медико-санітарна частина № 3 Міністерства охорони здоров`я України» (далі - ДЗ "СМСЧ № 3 МОЗ України") укладено з ТОВ "Форт-Трейд ЛТД" Договір від 17.12.2018 № 34 на придбання медичного обладнання, а саме: відеогастроскоп Ноуа (один комплект), вартістю 2 329 925 грн 00 коп.

Додатковою угодою № 1/39 від 21.12.2018 зменшено суму вказаного Договору на 40 125,00 грн, в т.ч. ПДВ 2 625,00 грн. У зв`язку із цим, п. 3.1 Договору від 17.12.2018 № 34 викладено в новій редакції: «Ціна цього Договору становить 2 289 800 грн 00 коп., в т.ч. ПДВ 149 800 грн 00 коп.».

Згідно з видатковою накладною № ФТ189 від 21.12.2018 ТОВ "Форт-Трейд ЛТД" поставило ДЗ «СМСЧ №3 МОЗ України» відеогастроскоп на суму 2 289 800 грн 00 коп., в т.ч. ПДВ 149 800 грн 00 коп.».

У подальшому, ДЗ «СМСЧ №3 МОЗ України» складено платіжне доручення № 6 від 26.12.2018 та подано його до Управління казначейської служби у м. Вараш, а 27.12.2018 Управління казначейської служби у м. Вараш проведено оплату за рахунок бюджетних коштів по вказаному платіжному дорученню шляхом перерахування коштів для ТОВ "Форт-Трейд ЛТД" на відповідний рахунок ПАТ «ПУМБ» № 2600017009 на загальну суму 2 289 800 грн 00 коп.

До складу комплекту відеогастроскопу згідно з авторизаційним листом, виданим ТОВ «Асека» та Наказом директора ТОВ "Форт-Трейд ЛТД" № 8 від 17.12.2018, входить: Відеогастроскоп EG-2990K -1 к-кт., Відеоколоноскоп - 3890LK - 1 шт.

Судом встановлено, що 21.06.2018 між ТОВ «Асека» та ТОВ "Форт-Трейд ЛТД" укладено договір поставки медичного обладнання № 25/2018 від 21.06.2018.

На виконання вказаного договору складено та підписано видаткову накладну № 132 від 18.12.2018 між ТОВ «Асека» та ТОВ "Форт-Трейд ЛТД", згідно з якою вартість Відеогастроскопа EG-2990K становить 959 586,92 грн, а Відеоколоноскопа - 3890LK - 825 929,91 грн. Всього - 1 910 503,00 грн, в т.ч. ПДВ - 124 986,17 грн.

Таким чином, вказаний комплект "Відеогастроскоп" в складі Відеогастроскопа та Відеоколоноскопа ТОВ "Форт-Трейд ЛТД" реалізовано для ДЗ «СМСЧ № 3 України» як товар за ціною 2 289 800,00 грн. відповідно до платіжного доручення від 26.12.2018.

В обґрунтування позовних вимог прокурор вказує, що Вараською окружною прокуратурою розпочато кримінальне провадження, відомості щодо якого 24.11.2021 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42021185550000025 за фактом зловживання службовим становищем, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 191 КК України. В ході проведення досудового розслідування встановлено вищевказані обставини, із укладення 17.12.2018 № 34 Договору ДЗ "СМСЧ № 3 МОЗ України" із ТОВ "Форт-Трейд ЛТД" за результатами процедури закупівлі (UA-2018-11-15-001602-а) на придбання медичного обладнання, а саме відеогастроскоп Ноуа (один комплект). При цьому в рамках кримінального провадження проведено судову експертизу від 02.05.2022, за результатами якої встановлено, що ТОВ "Форт-Трейд ЛТД" при формуванні ціни за Договором ТОВ "Форт-Трейд ЛТД" безпідставно включено граничну постачальницько-збутову надбавку в сумі 9,85% від закупівельної ціни, що становить 188 247 грн. 00 коп.

Відповідно прокурор звернувся з даним позовом до суду обґрунтовуючи необхідність стягнення з відповідача 188 247 грн. 00 коп. сплачених йому ДЗ «СМСЧ № 3 України» з перевищенням граничної постачальницько-збутової надбавки, а відтак набутих за відсутності правової підстави.

Рішенням Вараської міської ради від 28.08.2020 № 1839 «Про реорганізацію державного закладу «Спеціалізована медико-санітарна частина №3 Міністерства охорони здоров`я України» шляхом перетворення у комунальне некомерційне підприємство Вараської міської ради «Вараська міська багатопрофільна лікарня» передбачено реорганізацію «Спеціалізованої медико-санітарної частини № 3 Міністерства охорони здоров`я України» у юридичну особу комунальне некомерційне підприємство Вараської міської ради «Вараська міська багатопрофільна лікарня». Пунктом 2 вказаного рішення визначено комунальне некомерційне підприємство Вараської міської ради «Вараська міська багатопрофільна лікарня» правонаступником усього майна, прав та обов`язків реорганізованого закладу «Спеціалізованої медико-санітарної частини № 3 Міністерства охорони здоров`я України».

В подальшому, 05.11.2020 рішенням міської ради № 2 «Про затвердження передавального акту та створення юридичної особи - комунальне некомерційне підприємство Вараської міської ради «Вараська багатопрофільна лікарня», затверджено передавальний баланс та припинено «Спеціалізовану медико- санітарну частину № 3 Міністерства охорони здоров`я України» шляхом перетворення в комунальне некомерційне підприємство Вараської міської ради «Вараська багатопрофільна лікарня».

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються аргументи прокурора, об`єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 202 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; правочин може вчинятися усно або в письмовій формі.

Частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі ст. 179 Господарського кодексу України (далі - ГК України), майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-до говір ними зобов`язаннями.

Статтею 180 ГК України передбачено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Відповідно до ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом ст. 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Враховуючи викладене, сторони мають право встановлювати ціну в договорі на власний розсуд, водночас в окремих випадках, визначених законом, в договорах застосовуються ціни, що встановлені або регулюються уповноваженими на те органами. Тобто держава або уповноважені нею органи можуть встановлювати фіксовані ціни у вигляді граничного рівня цін або рівня рентабельності тощо.

Частиною 2 ст. 2 Закону України «Про публічні закупівлі» (чинного на момент укладення договору) визначено, що умови, порядок та процедури закупівель товарів, робіт і послуг можуть установлюватися або змінюватися виключно цим Законом та/або Законом України «Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони», крім випадків, передбачених цим Законом. Зміна положень цього Закону може здійснюватися виключно шляхом, внесення змін до цього Закону та/або до Закону України «Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони».

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про публічні закупівлі», закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель: недискримінація учасників; об`єктивна та неупереджена оцінка тендерних пропозицій; запобігання корупційним діям і зловживанням.

Згідно з ст. 1 Закону «Про ціни та ціноутворення»:

- постачальницько-збутова надбавка (постачальницька винагорода) - сума витрат суб`єкта господарювання, що пов`язані з обігом товару та здійснюються в процесі його продажу (реалізації) під час надходження від виробника (постачальника) на відповідний товарний ринок, та прибутку. Гранична постачальницько-збутова надбавка є її максимально допустимим рівнем, який повинен враховуватися суб`єктом господарювання, що здійснює оптову торгівлю, під час встановлення ціни товару;

- торговельна надбавка (націнка) - сума витрат суб`єкта господарювання, що пов`язані з обігом товару та здійснюються в процесі його продажу (реалізації) у роздрібній торгівлі, та прибутку. Гранична торговельна надбавка (націнка) є її максимально допустимим рівнем, який повинен враховуватися суб`єктом господарювання під час реалізації товару в роздрібній торгівлі.

Згідно з ст.ст. 10-13 Закону «Про ціни та ціноутворення», суб`єкти господарювання під час провадження господарської діяльності використовують вільні ціни та державні регульовані ціни.

Вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

Державні регульовані ціни запроваджуються на товари, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, мають істотну соціальну значущість, а також на товари, що виробляються суб`єктами, які займають монопольне (домінуюче) становище на ринку.

Державне регулювання цін здійснюється Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади, державними колегіальними органами та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень шляхом, зокрема, граничних рівнів торговельної надбавки (націнки) та постачальницько-збутової надбавки (постачальницької винагороди).

Згідно ст. 191 ГК України, державні регульовані ціни запроваджуються Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень у встановленому законодавством порядку.

Таким чином, гранична постачальницько-збутова надбавка є її максимально допустимим рівнем, який повинен враховуватись суб`єктом господарювання, що здійснює оптову торгівлю, під час встановлення ціни товару, а гранична торговельна надбавка (націнка) є її максимально допустимим рівнем, який повинен враховуватись суб`єктом господарювання під час реалізації товару в роздрібній торгівлі.

Згідно з Постановою КМ України від 17.10.2008 № 955 (в редакції станом на дату реалізації - 21.12.2018), на лікарські засоби (крім наркотичних, психотропних лікарських засобів, прекурсорів та медичних газів), оптово-відпускні ціни на які внесені до реєстру оптово-відпускних цін на лікарські засоби, і медичні вироби, які придбаваються повністю або частково за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, граничні постачальницько-збутові надбавки не вище ніж 10 відсотків, що нараховуються для лікарських засобів до задекларованої зміни оптово-відпускної ціни з урахуванням податків та зборів і для медичних виробів до оптово-відпускної ціни з урахуванням податків та зборів, а граничні торговельні (роздрібні) надбавки не вище ніж 10 відсотків, що нараховуються до закупівельної ціни з урахуванням податків.

Згідно пп. 9 п.2 Технічного Регламенту щодо медичних виробів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 02.10.2013 № 753, медичний виріб - будь-який інструмент, апарат, прилад, пристрій, програмне забезпечення, матеріал або інший виріб, що застосовуються як окремо, так і в поєднанні між собою (включаючи програмне забезпечення, передбачене виробником для застосування спеціально для діагностичних та/або терапевтичних цілей та необхідне для належного функціонування медичного виробу), призначені виробником для застосування з метою забезпечення діагностики, профілактики, моніторингу, лікування або полегшення перебігу хвороби пацієнта в разі захворювання, діагностики, моніторингу, лікування, полегшення стану пацієнта в разі травми чи інвалідності або їх компенсації, дослідження, заміни, видозмінювання або підтримування анатомії чи фізіологічного процесу, контролю процесу запліднення та основна передбачувана дія яких в організмі або на організм людини не досягається за допомогою фармакологічних, імунологічних або метаболічних засобів, але функціонуванню яких такі засоби можуть сприяти.

Порядком формування цін на лікарські засоби і вироби медичного призначення, щодо яких запроваджено державне регулювання, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2009 № 333 визначено що цей Порядок визначає механізм формування цін на лікарські засоби і вироби медичного призначення, щодо яких запроваджено державне регулювання, для реалізації суб`єктом господарювання на внутрішньому ринку (далі - товар) з урахуванням граничних постачальницько-збутових і торговельних (роздрібних) надбавок.

Гранична постачальницько-збутова надбавка є максимально допустимим її розміром, який може враховуватися суб`єктом господарювання, що здійснює оптову торгівлю, при визначенні ціни товару.

Гранична постачальницько-збутова надбавка не повинна перевищувати її встановленого розміру незалежно від кількості здійснених суб`єктами господарювання операцій з реалізації товару.

Суб`єкт господарювання, що здійснює оптову торгівлю, зазначає розмір оптово-відпускної ціни у первинних документах для проведення ним операцій з реалізації товару.

Гранична торговельна (роздрібна) надбавка є максимально допустимим її розміром, який може враховуватися суб`єктом господарювання при реалізації товару через аптечну мережу.

Оптово-відпускна ціна є ціною одиниці імпортованого товару або ціною одиниці товару, що встановлюється в договорі, укладеному між вітчизняним товаровиробником та суб`єктом господарювання, що здійснює оптову торгівлю товаром.

Формування цін на товар здійснюється суб`єктом господарювання за такими алгоритмами:

1) ціна одиниці імпортованого товару визначається суб`єктом господарювання, що здійснює оптову торгівлю, за формулою Ціт = Мв (Кдр / Кмв),

де Ціт - ціна одиниці імпортованого товару;

Мв - ціна одиниці товару зазначена в декларації митної вартості;

Кдр - середній курс гривні, встановлений на міжбанківському валютному ринку України на дату, що передує даті реалізації товару, до іноземної валюти, за якою здійснюється закупівля товару;

Кмв - офіційний курс гривні до іноземної валюти, встановлений Національним банком на дату митного оформлення товару, за якою здійснюється його закупівля;

2) закупівельна ціна одиниці товару визначається суб`єктом господарювання, що здійснює оптову торгівлю товаром, для його подальшої реалізації через аптечну мережу, за формулою Цз = Цов + Нпз,

де Цз - закупівельна ціна;

Цов - оптово-відпускна ціна;

Нпз - постачальницько-збутова надбавка в межах граничного розміру;

3) роздрібна ціна одиниці товару визначається суб`єктом господарювання, що здійснює реалізацію товару через аптечну мережу, за формулою Цр = Цз + Нтр, де

Цр - роздрібна ціна;

Цз - закупівельна ціна або оптово-відпускна ціна, встановлена вітчизняним товаровиробником;

Нтр - торговельна (роздрібна) надбавка в межах граничного розміру.

Із висновку експерта за результатами проведення судової економічної експертизи № 7025 від 02.05.2022, виготовленого судовим експертом Харченко Г. Волинського відділення Львівського НДІСЕ вбачається, що

-дослідженням документів підтверджується застосування ТОВ "Форт-Трейд ЛТД" надбавки в розмірі 379297,00 грн;

- дослідженням документів підтверджується застосування ТОВ "Форт-Трейд ЛТД" надбавки в розмірі 19,85 % при реалізації медичного обладнання (відеогастроскоп (1 комплект) виробництва HOYA Corporation, Японія) для ДЗ «СМСЧ № 3 МОЗ України», придбаного в ТОВ «Асека» згідно накладної №132 від 18.12.2018;

-дослідженням документів підтверджується документальна втрата ДЗ «СМСЧ № 3 МОЗ України» активів на суму 188 247 грн. 00 коп. через перерахування коштів для ТОВ "Форт-Трейд ЛТД" за медичне обладнання (відеогастроскоп (1 комплект) виробництва HOYA Corporation, Японія) для ДЗ «СМСЧ № 3 МОЗ України», придбаного в ТОВ «Асека» згідно накладної № 132 від 18.12.2018, з урахуванням встановленої Постановою КМ України від 17.10.2008 № 955 для медичних виробів граничної торговельної (роздрібної) надбавки в розмірі не вище ніж 10%.

Згідно зі ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Зміст і вимоги до висновку експерта у господарській справі визначені ст. 98 ГПК України. Відповідно до статті 98 ГПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи. Суд має право за заявою учасників справи або з власної ініціативи викликати експерта для надання усних пояснень щодо його висновку.

За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Суд зауважує, що належність та допустимість доказів відноситься до властивостей доказів.

Вирішуючи питання про прийняття доказу, суд перевіряє наявність у ньому інформації, яка має значення для справи, належність доказу і відповідність доказу закону - допустимість. При цьому суд перевіряє, чи відповідає конкретний доказ дійсності, тобто впевнюється в тому, чи є доказ достовірним, чи можна із сукупності доказів зробити висновок про існування або відсутність певного юридичного факту, на підтвердження якого вони представлені, тобто чи є ці докази достатніми у своїй сукупності.

Належність доказу вказує на спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, які входять до предмета доказування. Це логічний зв`язок з обставинами, які становлять предмет доказування, до якого можуть належати факти матеріально правового та процесуального характеру.

Суд, дослідивши висновок експерта № 7025 від 02.05.2022, дійшов висновку про його належність як доказу у справі, оскільки такий відповідає вимогам, передбаченим ст. 98 ГПК України, та експертиза проведена у кримінальному провадженні унесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42021185550000025 та стосується правовідносин, які склалися між ДЗ "СМСЧ № 3 МОЗ України" із ТОВ "Форт-Трейд ЛТД" у зв`язку із укладенням та виконанням Договору № 34 від 17.12.2018 на поставку відеогастроскопа, придбаного у ТОВ "Асека" та застосуванням граничної постачальницько-збутової надбавки.

Можливість використання в якості доказів (одного з доказів) при розгляді іншої справи, виконаних у кримінальному провадженні висновків експертиз, підтверджено Верховним Судом при розгляді справ № 678/364/15-ц (постанова від 17.10.2019 (ЄДРСРУ № 85033223)), № 461/3675/17 (постанова від 05.02.2020) та № 9901/740/18 (постанова від 10.03.2020).

У постановах Верховного Суду від 10.07.2019 у справі № 686/23256/16-ц та від 25.03.2021 у справі № 752/21411/17 зроблено висновок, що отриманий відповідно до вимог закону висновок експерта у кримінальній справі, є письмовим доказом у цивільній справі, якому суд має надати оцінку та мотивувати, чи визнає доказ, чи відхиляє його.

Отже, висновок експерта підготовлений у рамках кримінального провадження судовим експертом, відповідає положенням господарського процесуального закону, якщо експертиза проведена у кримінальному провадженні містила інформацію щодо предмета доказування у господарському провадженні, навіть незважаючи на те, що на момент розгляду справи вирок у кримінальній справі ще не ухвалений.

Відтак, суд приймає до уваги висновок експерта № 7025 від 02.05.2022, оскільки такий містить інформацію щодо предмета доказування у справі № 918/333/22, незважаючи на те, що на момент розгляду справи № 918/333/22 вирок у кримінальній справі не ухвалений.

Господарський суд, дослідивши висновок експертизи від 02.05.2022 у сукупності із іншими доказами у справі, встановив, що ТОВ "Форт-Трейд ЛТД" при формуванні ціни безпідставно включено граничну постачальницько-збутову надбавку в сумі 9,85 % від закупівельної ціни, що становить 188 247 грн. 00 коп.

Так, ТОВ "Форт-Трейд ЛТД" під час реалізації для ДЗ «СМСЧ № 3 України» медичного обладнання, а саме: Відеогастроскопу EG-2990K та Відеоколоноскопу 3890LK застосовано граничну постачальницько-збутову надбавку в сумі (2 289 800,00- 1 910 503,00=379 297,00) 379 297,00 грн, що становить (379 297,00 * 100% І 1 910 503,00=19,85%)19,85% від закупівельної ціни, що в свою чергу перевищує на 9,85% гранично-допустиму надбавку в 10%, яка передбачена Постановою КМ України № 955 від 17.10.2008.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується документальна втрата ДЗ «СМСЧ № 3 МОЗ України» активів на суму 188 247 грн. 00 коп. через перерахування коштів для ТОВ "Форт-Трейд ЛТД" за медичне обладнання (відеогастроскоп (1 комплект) виробництва HOYA Corporation, Японія) для ДЗ «СМСЧ № 3 МОЗ України», придбаного в ТОВ «Асека» згідно з накладною № 132 від 18.12.2018, з урахуванням встановленої Постановою КМ України від 17.10.2008 № 955 для медичних виробів граничної торговельної (роздрібної) надбавки в розмірі не вище ніж 10%.

Вказані правовідносини підпадають під дію глави 83, зокрема ст. ст. 1212, 1213 ЦК України, згідно з якими особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

За правовим висновком п. 50 постанови Верховного Суду від 13.06.2018 у справі № 910/4749/16 кондикційне зобов`язання виникає за наявності таких умов: (1) набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); (2) набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. Узагальнюючи викладене, Верховний Суд зазначив, що можна дійти висновку про те, що кондикція - позадоговірний зобов`язальний спосіб захисту права власності або іншого речового права, який може бути застосований самостійно. Аналогічний правовий висновок сформульований Верховним Судом України у постанові від 02.03.2016 у справі № 6-3090цс15).

Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна. Наведену правову позицію викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17.

Конструкція статті 1212 ЦК, як і загалом норм глави 83 ЦК, свідчить про необхідність установлення так званої «абсолютної» безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06.02.2020 у справі № 910/13271/18 скасовано рішення судів першої та апеляційної інстанції про відмову у позові про зобов`язання відшкодувати вартість безпідставно набутого майна з тих мотивів, та зауважено, що у тому разі, коли правова підстава для набуття у власність майна відпала, у позивача виникає право вимагати повернення безпідставно набутого майна на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Вищенаведене свідчить про наявність правових підстав для стягнення з відповідача 188 247 грн. 00 коп. сплачених йому ДЗ «СМСЧ № 3 України» з перевищенням граничної постачальницько- збутової надбавки, як коштів, набутих за відсутності правової підстави.

Щодо представництва прокурором інтересів держави у суді.

Пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частинами 3 та 5 ст. 53 ГПК України встановлено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до ч. 4 ст. 53 ГПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

За змістом ч. 1, ч. 3, ч. 4 та ч. 7 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.

З системного аналізу вказаних правових норм вбачається, що виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 зі справи № 806/1000/17).

Таким чином, наведені вище норми законів та Рішення Конституційного Суду України, надають прокуророві право звертатися до суду з позовами про захист інтересів держави, обґрунтовуючи при цьому, в чому саме полягає таке порушення.

Таку правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 26.07.2018 у справі №926/1111/15.

У постанові Верховного Суду у справі №910/11919/17 від 17.10.2018 зазначено, що існує категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі «Менчинська проти Російської Федерації» (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) Європейський суд з прав людини висловив таку позицію (у неофіційному перекладі): «Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави».

Водночас, Європейський суд з прав людини уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у відповідному провадженні.

Розглядаючи кожен випадок окремо суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) «Про роль прокуратури в демократичному суспільстві заснованому на верховенстві закону» щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.

Враховуючи викладене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України ). Положення п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України «Про прокуратуру».

Крім того, в Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про правовий висновок щодо порядку здійснення представництва органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах, запровадженого Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 13.03.2017 № 5 щодо повноважень прокурора при зверненні до суду з позовами в інтересах держави зазначено наступне.

Якщо інтереси держави вимагатимуть захисту прав певного органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, то представництво такого органу в судах здійснюється через прокурора.

Правовідносини, пов`язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес.

Порушення законодавства про публічні закупівлі та щодо націнки на медичні вироби, при закупівлі медичного обладнання, а саме: Відеогастроскопу EG-2990KTa Відеоколоноскопу 3890LK, зі сплатою граничної постачальницько- збутової надбавки не сприяє раціональному та ефективному використанню бюджетних коштів і створює загрозу порушення економічних інтересів держави.

Порушення вимог законодавства, які встановлено судом при вирішення даного спору, призвели до фактичних втрат бюджетних коштів на суму 188 247 грн 00 коп., що засвідчує нераціональне та неефективне використання бюджетних коштів та становить безумовне порушення інтересів держави у сфері публічних закупівель та націнки на медичні вироби.

Відповідно до п.п.1.3-1.4 Статуту КНП Вараської міської ради «Вараська багатопрофільна лікарня» (яка є правонаступником ДЗ "СМЧСЧ № 3 України") затвердженого рішенням сесії Вараської міської ради № 1178 від 22.12.2021 (далі - Статут), засновником є Вараська міська територіальна громада в особі Вараської міської ради (далі - Власник). Підприємство є підпорядкованим, підзвітним та підконтрольним Власнику. Майно підприємства перебуває у комунальній власності та закріплене на праві оперативного управління. Пунктом 5.1. Статуту передбачено, що майно підприємства становлять необоротні та оборотні активи, основні засоби та грошові кошти, а також інші цінності, передані йому Засновником, вартість яких відображається у самостійному балансі Підприємства. Відповідно до п.5.5 Статуту, джерелами формування майна підприємства є комунальне майно, передане підприємству відповідно до рішення про його створення; кошти державного та місцевого бюджетів (бюджетні кошти); власні надходження Підприємства: кошти від здачі в оренду майна, закріпленого на праві оперативного управління; кошти та інше майно, одержані від реалізації продукції (робіт, послуг); цільові кошти; кошти, отримані за договорами з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державних фінансових гарантій медичного обслуговування населення; кредити банків; майно, придбане у інших юридичних або фізичних осіб; майно, що надходить безоплатно або у вигляді безповоротної фінансової допомоги чи добровільних благодійних внесків, пожертвувань юридичних і фізичних осіб; надходження коштів на виконання програм соціально-економічного розвитку регіону, програм розвитку медичної галузі; інші джерела, не заборонені законодавством України.

Окрім того, п. 7.4.2 Статуту передбачено, що Засновник (Вараська міська рада) має право здійснювати контроль за ефективністю використання майна підприємства, організовує перевірку (аудит).

Відтак, неповернення коштів сплаченої граничної постачальницько-збутової надбавки за договором призводять до порушення майнових прав, окрім лікарні як правонаступника, так і територіальної громади в особі Вараської міської ради, яка є власником вказаного закладу, створила його та передала у користування майно, яке є комунальною власністю.

Згідно з частиною третьою статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Таким чином, саме на Вараську міську раду покладаються функції контролю за ефективністю використання фінансових ресурсів місцевого бюджету, комунальної власності Вараської об`єднаної територіальної громади, в тому числі при проведенні публічних закупівель, а тому остання в даному випадку становить собою орган, уповноважений на виконання функцій захисту інтересів держави (місцевого самоврядування) в розумінні Закону України «Про прокуратуру».

Однак, Вараська міська рада, будучи наділеною повноваженнями щодо контролю за ефективним та цільовим використанням коштів місцевого бюджету та комунального майна об`єднаної територіальної громади будь-яких заходів щодо стягнення з ТОВ «Форт-трейд ЛТД» грошових коштів не вживала.

Вараською окружною прокуратурою листом №52-156вих-22 від 16.02.2022 повідомлено Вараську міську раду та листом № 52-153вих-22 від 16.02.2021 поінформовано КНП BMP «Вараська багатопрофільна лікарня», що за результатами опрацювання сайту «ProZorro» проаналізовано закупівлю та встановлено порушення вимог законодавства України про публічні закупівлі та ціноутворення, надавався час для добровільного усунення виявлених порушень та можливості звернення з відповідним позовом до ТОВ "Форт-Трейд ЛТД".

Згідно з п. 6.43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі №903/129/18 сам факт незвернення до суду уповноваженого органу, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та мав змогу захистити порушені інтереси, свідчить, що такий орган неналежно виконує свої повноваження.

Наведене утворює собою передбачений вимогами Конституції України та Закону України «Про прокуратуру» винятковий випадок, за якого порушення відповідачем інтересів держави супроводжується неналежним виконанням уповноваженими органами функцій із їх захисту, що призводить до виникнення в органів прокуратури не лише права, а й обов`язку вжити заходів з представництва інтересів держави в суді.

У постанові колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17 містяться такий правовий висновок стосовно представництва прокурором держави в суді: щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні компетентний орган, який відсутній або всупереч вимогам закону не здійснює захисту чи робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі №903/129/18 факт не звернення до суду органом, уповноваженим на захист інтересів держави у спірних правовідносинах, є достатньою підставою для захисту інтересів держави прокурором, та свідчить про неналежне виконання уповноваженим органом своїх повноважень.

Окрім того, аналіз ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Такої правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.05.2020 по справі № 912/2385/18 (постанова № 12-194гс19).

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що, звертаючись до суду із позовом у даній справі, прокурор відповідно до вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру" обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави в суді, визначив, у чому саме полягає порушення інтересів держави та правильно визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, який, попри те, не здійснює захист прав та інтересів держави у спірних правовідносинах. Відтак Вараська окружна прокуратура правомірно самостійно звернулася до суду з даною позовною заявою в інтересах держави в особі Вараської міської ради та КНП Вараської міської ради «Вараська багатопрофільна лікарня».

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За результатами з`ясування обставин, на які прокурор посилається як на підставу своїх вимог, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст. ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, то сплачений Рівненською обласною прокуратурою судовий збір пропорційно задоволеним позовним вимогам у розмірі 2 823 грн 70 коп. покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов керівника Вараської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Вараської міської ради Рівненської області та Комунального некомерційного підприємства Вараської міської ради "Вараська багатопрофільна лікарня" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-роздрібна компанія "Форт-Трейд ЛТД" про стягнення коштів, що перевищують гранично-допустиму надбавку у сумі 188 247 грн 00 коп. задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-роздрібна компанія "Форт-Трейд ЛТД" (04119, м. Київ, вул. Сім`ї Хохлових, 15/110, код ЄДРПОУ 39993570) на користь Комунального некомерційного підприємства Вараської міської ради "Вараська багатопрофільна лікарня" (34400, Рівненська обл., м.Вараш, мікрорайон Енергетиків, 23, код ЄДРПОУ 33992414) кошти, що перевищують гранично-допустиму надбавку у сумі 188 247 (сто вісімдесят вісім тисяч двісті сорок сім) грн 00 коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-роздрібна компанія "Форт-Трейд ЛТД" (04119, м. Київ, вул. Сім`ї Хохлових, 15/110, код ЄДРПОУ 39993570) на користь Рівненської обласної прокуратури (вул. 16-го Липня, 52, м. Рівне, Рівненська область, 33000, код ЄДРПОУ 02910077, р/р UA228201720343130001000015371, МФО 820172, ЗКПО 02910077, ДКСУ м. Київ, код класифікації - 2800) судовий збір у сумі 2 823 (дві тисячі вісімсот двадцять три) грн 00 коп.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно - західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку визначеному ст. 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 12.09.2022.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.

Суддя І.О. Пашкевич