Постанова

від 31.08.2022 по справі 459/1522/20

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 459/1522/20 Головуючий у 1 інстанції: Рудаков Д.І.

Провадження № 22-ц/811/3447/20 Доповідач в 2-й інстанції: Крайник Н. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2022 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ в складі:

головуючої: Н. П. Крайник

суддів: О.М. Ванівського, О.Я. Мельничук

при секретарі: К.О. Ждан

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргами Державноїказначейської службиУкраїни та Львівської обласної прокуратури на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 06 жовтня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державноїказначейської служби України, Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області, Управління Державноїказначейської служби України у м. Червонограді Львівської області, Прокуратури Львівськоїобласті,Головного управлінняНаціональної поліціїу Львівськійобласті провідшкодування моральноїшкоди,-

в с т а н о в и в:

03.06.2020 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути зДержавної казначейської служби України за рахунокДержавного бюджету України на його користь йому моральну шкоду в розмірі 350000 грн.

В обґрунтування позовних вимог покликався на те, що вироком Червоноградського міського суду Львівської області від 03.01.2018 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 12.09.2018 його було виправдано у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.152 КК України у зв`язку із відсутністю в його діях складу даного кримінального правопорушення. Зазначив, що кримінальне переслідування відносно нього було розпочато 02.06.2013 та завершилось лише 12.09.2018, тобто тривало 5 років 3 місяці 10 днів (63 місяці).Внаслідок тривалого перебування під слідством він перебував у тяжкій моральній, духовній, психічній обстановці, що вплинуло на його психічне здоров`я, відносини з сусідами, односельчанами, близькими та родичами, понад 5 років він переносив моральні страждання від почуття невизначеності свого майбутнього.

Оскаржуваним рішенням позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )до Державноїказначейської службиУкраїни (ЄДРПОУ37567646,м.Київ,вул.Бастіонна,6),Головного управлінняДержавної казначейськоїслужби Україниу Львівськійобласті (ЄДРПОУ38008294,м.Львів,вул.К.Левицького,18),Управління Державноїказначейської службиУкраїни ум.ЧервоноградіЛьвівської області(ЄДРПОУ37983843,м.Червоноград,вул.Грушевського,5,Львівська область),Прокуратури Львівськоїобласті (ЄДРПОУ02910031,м.Львів,пр.Шевченка,17/19),Головного управлінняНаціональної поліціїу Львівськійобласті (ЄДРПОУ40108833,м.Львів,пл.ГенералаГригоренка,3)про відшкодуванняморальної шкодизадоволено.

Стягнуто зДержавної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 350 000 (триста п`ятдесят тисяч) грн на відшкодування моральної шкоди.

Рішення суду оскаржила Львівськаобласна прокуратура.

В апеляційній скарзі покликається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Вказує, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, не обґрунтував, чим підтверджується факт заподіяння позивачу моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю), яких органів чи службових осіб вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить.

Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Також вказане рішення оскаржила Державнаказначейська службаУкраїни.

Вважає безпідставним стягнення моральної шкоди саме з Казначейства, оскільки це змінює встановлений законодавством порядок виплат коштів моральної шкоди, які відшкодовуються Казначейством безпосередньо з Державного бюджету України, яке виступає виконавцем судових рішень по даній категорії справ. Тобто, суд розглянув позов, пред`явлений до неналежного відповідача (Казначейства) та не дослідив обгрунтованості позовних вимог саме до цього відповідача. Суд першої інстанції, не дослідивши усі обставини справи, задоволив позовні вимоги позивача в повному обсязі, хоча всупереч статті81 Цивільного процесуальногокодексу України вимога позивача про відшкодування моральної шкоди не підтверджена жодними доказами.

Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У засіданні суду апеляційної інстанції прокурор Слиш Г. скаргу підтримала.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, тому суд вважає за можливе розглянути справу у їх відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора, перевіривши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних мотивів.

Згідно з п.1 ст.1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідокнезаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

Відшкодування шкоди у випадках, передбаченихпунктами 1,3,4і5статті 3, ч. ч. 2, 3 ст. 13 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Встановлено, що вироком Червоноградського міського суду Львівської області від 03.01.2018 року ОСОБА_2 виправдано у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.152 КК Українибуло у зв`язку із відсутністю в його діях складу даного кримінального правопорушення.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 12.09.2018 вказаний вирок було залишено без змін і такий набрав законної сили 12.09.2018.

Кримінальне переслідування відносно позивача було розпочато 02.06.2013 і завершилось 12.09.2018, тобто тривало 5 років 3 місяці 10 днів (63 місяці).

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 в повному обсязі, районний суд виходив з того, що є доведеним факт спричинення позивачеві внаслідок протиправних дій органів досудового розслідування та прокуратури моральної шкоди, адже останній протягом 63 місяців перебував під слідством та судом та в кінцевому результаті був виправданийу зв`язку із відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.152 КК України.

Однак, колегія суддів не може погодитися з таким висновком районного суду виходячи з наступного.

Згідно ч.2 ст.176 ЦК України, право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність , досудове розслідування, прокуратури або суду виникає у випадках, передбачених законом.

Так, ст.2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено право на відшкодування шкоди в розмірах і порядку, передбачених цим законом, яке виникає у випадках : постановлення виправдального вироку, закриття кримінального провадження за відсутності події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або не встановлення достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

Ці реабілітуючи підстави, передбачено п.п.1-3 ст.284 КПК України та свідчать про повну невинуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення.

До нереабілітуючих підстав закриття кримінального провадження належить підстава, передбачено п.7 ч.1 ст.284 КПК України - якщо потерпілий, а у випадках, передбачених КПК, його представник відмовився від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення. Нереабілітуючі підстави означають, що відносно особи зібрано достатньо доказів для підозри у вчиненні кримінального правопорушення, однак в силу певних обставин кримінальне провадження щодо цієї особи виключається.

У зв`язку з цим, колегія суддів при розгляді даної справи враховує покази ОСОБА_1 та потерпілого ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 12013150280000212 від 02.06.2013 року про обвинувачення ОСОБА_1 за ч.2 ст.296,ч.1ст.15.,ч.3 ст.152,ч.1ст.304,ч.3 ст.152 КК України, яке витребовувалося судом за клопотанням прокурора.

Так, ОСОБА_1 визнав частково свою вину та зізнався у побитті Біганського (том 3, а.с.93 16.36 год). ОСОБА_3 також вказав на побиття його ОСОБА_1 (том 3 а.с.94).

Згідно протоколу судового засідання від 07.04.2016 року ОСОБА_1 також давав визнавальні покази у побитті ОСОБА_3 (том 3 а.с.131).

Водночас, з урахуванням зміни показань потерпілого ОСОБА_3 щодо обставин виникнення конфлікту з ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та спричинення йому останніми тілесних ушкоджень (том 4,а.с.210, журнал судового засідання від 26.10.2017 року - покази ОСОБА_3 щодо побиття;а.с.212 - заява ОСОБА_3 ; а.с.243 - заява ОСОБА_3 від 13.11.2017 року про відсутність претензій до ОСОБА_1 , кваліфікацію дій обвинувачених змінено з ч.2 ст.296 КК України на ч.2 ст.125 КК України.

Змінений обвинувальний висновок затверджено 19.12.2017 року.

Таким чином, внаслідок зміни кваліфікації, ОСОБА_1 обвинувачувався за ч.2 ст.125,ч.3 ст.152 КК України. Проте, потерпілий ОСОБА_3 19.12.2017 року подав суду заяву про відмову від обвинувачення за ч.2 ст.125 КК України (том 4,а.с.275).

З урахуванням відмови від обвинувачення, ухвалою Червоноградського міського суду Львівської області від 27.12.2017 року кримінальне провадження № 12013150280000212 від 02.06.2013 року про обвинувачення ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 за ч.2 ст.125 КК України закрито на підставі п.7 ч.1 ст.284 КПК України (том 4,а.с.278). Вказана ухвала не оскаржувалась та набрала законної сили. Зі змісту ухвали вбачається, що обвинувачений не заперечив проти клопотання про закриття кримінального провадження на підставі п.7 ч.1 ст.284 КПК України у зв`язку з відмовою потерпілого від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, хоча КПК України передбачає право особи заперечити проти цього до довести свою повну невинуватість у вчиненні інкримінованого правопорушення та ухвалення виправдального вироку.

У постанові Верховного Суду від 18.11.2020 року у справі № 199/794/19 зроблено правовий висновок, що право на відшкодування шкоди у громадянина, який був незаконно засуджений судом, виникає у випадку повної його реабілітації, а закриття кримінального провадження у зв`язку з відмовою потерпілого від обвинувачення, не є реабілітуючою підставою та не виправдовує особу, яка вчинила діяння, а тому не є підставою для відшкодування моральної шкоди за вказаним Законом.

Аналогічний висновок зроблено Верховним Судом у справах № 161/10842/15ц від 06.03.2019 року, від 06.03.2019 року у справі № 161/10842/15ц, від 15.12.2021 року у справі № 451/1215/18).

Окрім цього, ч.4 ст.1176 ЦК України визначено, що особа, яка в процесі досудового розслідування або судового провадження шляхом самообмови перешкоджала встановленню істини і цим сприяла незаконному засудженню, незаконному притягненню до кримінальної відповідальності, незаконному застосуванню запобіжного заходу, незаконному затриманню, незаконному накладенню адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, не має права на відшкодування шкоди.

Матеріалами кримінального провадження № 12013150280000212 встановлено, що в ході досудового розслідування кримінального провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.152 ,ч.2 ст.296,ч.1 ст.15,ч.3 ст.152 КК України, розпочатого за заявою ОСОБА_5 , ОСОБА_1 03.06.2013 року оголошено підозру.

У присутності захисника 03.06.2013 року ОСОБА_1 допитано в якості підозрюваного. Під час допиту він давав визнавальні покази.

З метою перевірки достовірності показань підозрюваних, 05.06.2013 року з підозрюваними ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 проведено слідчі експерименти, в ході яких ОСОБА_1 та інші підозрювані підтвердили факт вчинення ними кримінальних правопорушень (том2,а.с111).

Тобто, вироком Червоноградського міського суду Львівської області від 03.01.2018 року ОСОБА_1 виправдано за ч.3 ст.125 КК України. Однак, ухвалою цього ж суду від 27.12.2017 року кримінальне провадження № 12013150280000212 від 02.06.2013 року про обвинувачення ОСОБА_1 за ч.2 ст.125 КК України закрито на підставі п.7 ч.1 ст.284 КПК України (з нереабілітуючих підстав).

Враховуючи наведене вище та практику Верховного Суду у даній категорії справ, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення суду про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 слід скасувати з ухваленням нової постанови про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, п.п. 1-4 ч. 1 ст. 376, ст. 381, ст. 382, ст. 383, ст. 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Львівської обласної прокуратури та Державноїказначейської служби України задоволити.

Рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 06 жовтня 2020 року скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 до Державноїказначейської служби України, Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області, Управління Державноїказначейської служби України у м. Червонограді Львівської області, Прокуратури Львівськоїобласті,Головного управлінняНаціональної поліціїу Львівськійобласті провідшкодування моральноїшкоди - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 09 вересня 2022 року.

Головуючий: Н.П. Крайник

Судді: О.М. Ванівський

О.Я. Мельничук