Постанова

від 11.09.2022 по справі 126/2200/20

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 126/2200/20

Провадження № 22-ц/801/1519/2022

Категорія: 21

Головуючий у суді 1-ї інстанції Рудь О. Г.

Доповідач:Медвецький С. К.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2022 рокуСправа № 126/2200/20м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Медвецького С. К. (суддя-доповідач),

суддів: Оніщука В. В., Рибчинського В. П.,

за участю секретаря судового засідання Олійник Г. Є.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідачі: Державний кадастровий реєстратор відділу у Бершадському районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області Чвертко Роман Петрович, Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області, Бершадська міська рада, ОСОБА_2 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 2 цивільну справу № 126/2200/20 за апеляційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області на додаткове рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 20 червня 2022 року та апеляційною скаргою адвоката Рижавського С. С. в інтересах ОСОБА_2 на рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 12 травня 2022 року та додаткове рішення цього ж суду від 20 червня 2022 року, ухвалені у складі судді Рудя О. Г.,

встановив:

Короткий зміствимог

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Державного кадастрового реєстратора відділу у Бершадському районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, Бершадської міської ради Вінницької області, ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом скасування запису в Поземельній книзі, скасування в Державному земельному кадастрі реєстрацію земельної ділянки, визнання незаконним рішення від 22 липня 2020 року № РВ-0501833442020 і зобов`язання вчинити дії, скасування запису про державну реєстрацію речового права та витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння.

Позов мотивований тим, що на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ВН № 083652 від 10 лютого 2003 року, зареєстрованого в книзі записів державних актів за № 403, вона є власником земельної ділянки, розташованої на території Устянської сільської ради Бершадського району Вінницької області (за межами населеного пункту), площею 1,7953 га.

06 лютого 2020 року Устянська сільська рада провела державну реєстрацію речових прав на земельну ділянку, кадастровий номер 0520485400:03:001:0078, в яку увійшла земельна ділянка, яка належить їй на праві власності.

Знаючи, що її земельна ділянка перебуває в масиві іншої земельної ділянки, без проведення аукціону, Устянська сільська рада Бершадського району передала земельну ділянку кадастровий номер 0520485400:03:001:0078, площею 15 га, що розташована на території села Устя Бершадського району Вінницької області в користування ОСОБА_2 . Державна реєстрація права оренди проведена 06 лютого 2020 року, номер запису про право (в державному реєстрі прав) 35400245.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 20 травня 2020 року встановлено порушення її прав як власника земельної ділянки на встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Рішенням № РВ-0501833442020 від 22 липня 2020 року відмовлено у внесенні інформації до Державного земельного кадастру відносно меж належної їй земельної ділянки, оскільки має місце накладання на іншу земельну ділянку з кадастровим номером 0520485400:03:001:0078.

Посилаючись на порушення її прав землевласника, ОСОБА_1 , з урахуванням уточнених позовних вимог, просила суд:

- скасувати запис про реєстрацію земельної ділянки в Поземельній книзі, яка відкрита при формуванні земельної ділянки, яка має кадастровий номер: 0520485400:03:001:0078, площею 15 гектар, розташовану в с. Устя Бершадського району Вінницької області;

- скасувати в Державному земельному кадастрі реєстрацію земельної ділянки, яка має кадастровий номер: 0520485400:03:001:0078, площею 15 гектар, розташовану в с. Устя Бершадського району Вінницької області;

- визнати незаконним рішення від 22 липня 2020 року № РВ-0501833442020 та зобов`язати Державного кадастрового реєстратора відділу у Бершадському районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області внести відомості до Державного земельного кадастру відповідно до поданої заяви від 27 вересня 2018 року (реєстраційний номер ЗВ-9703968352018);

- скасувати запис про державну реєстрацію речового права від 06 лютого 2020 року, номер запису про право (в державному реєстрі прав): 35400187, відносно земельної ділянки, яка має кадастровий номер: 0520485400:03:001:0078, площею 15 гектар, розташованої в с. Устя Бершадського району Вінницької області;

- витребувати з володіння Бершадської міської ради Вінницької області, ОСОБА_2 на її користь земельну ділянку площею 1,7953, яка належить їй на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ВН № 083652 від 10 лютого 2003 року, зареєстрованого в книзі записів державних актів за № 403;

- вирішити питання про розподіл судових витрат.

Короткий зміст рішень суду першої інстанції

Рішенням Бершадського районного суду Вінницької області від 12 травня 2022 року позов задоволено.

Скасовано запис про реєстрацію земельної ділянки в Поземельній книзі, яка відкрита при формуванні земельної ділянки, яка має кадастровий номер: 0520485400:03:001:0078, площею 15 гектар, розташовану в с. Устя Бершадського району Вінницької області.

Скасовано в Державному земельному кадастрі реєстрацію земельної ділянки, яка має кадастровий номер: 0520485400:03:001:0078, площею 15 гектар, розташовану в с. Устя Бершадського району Вінницької області.

Визнано незаконним рішення від 22 липня 2020 року № РВ-0501833442020 та зобов`язано Державного кадастрового реєстратора відділу у Бершадському районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області внести відомості до Державного земельного кадастру відповідно до поданої заяви від 27 вересня 2018 року (реєстраційний номер ЗВ-9703968352018).

Скасовано запис про державну реєстрацію речового права від 06 лютого 2020 року, номер запису про право (в державному реєстрі прав): 35400187, відносно земельної ділянки, яка має кадастровий номер: 0520485400:03:001:0078, площею 15 гектар, розташованої в с. Устя Бершадського району Вінницької області.

Витребувано з володіння Бершадської міської ради Вінницької області, ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 земельну ділянку площею 1,7953, яка належить їй на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ВН № 083652 від 10 лютого 2003 року, зареєстрованого в книзі записів державних актів за № 403.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що внаслідок виділення земельної ділянки комунальної власності, кадастровий номер 0520485400:03:001:0078, площею 15,0000 га, розташованої на території Устянської сільської ради с. Устя Бершадського району Вінницької області, в оренду ОСОБА_2 має місце порушення межі земельної ділянки № НОМЕР_1 , яка належить ОСОБА_1 .

Позивачем та його представником доведено належними та допустимими доказами те, що ОСОБА_1 на даний час є власником спірної земельної ділянки площею 1,7953, яка належить їй на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ВН № 083652 від 10 лютого 2003 року. Цей державний акт не скасований. Також є чинним розпорядження № 21 від 13 січня 2003 року Бершадської районної державної адміністрації, на підставі якого виданий вказаний державний акт.

Додатковим рішенням Бершадського районного суду Вінницької області від 20 червня 2022 року стягнуто з Державного кадастрового реєстратора відділу у Бершадському районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, Бершадської міської ради Вінницької області, ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рівних частинах 30000 грн витрат на професійну правничу допомогу, 1681,60 грн сплаченого судового збору та 8460 грн витрат на проведення експертизи.

Стягуючи з відповідачів витрати на правничу допомогу, суд першої інстанції керувався положеннями ст. ст. 133, 137 ЦПК України.

Короткий зміст вимог апеляційних скарг

У липні 2022 року Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить додаткове рішення суду першої інстанції скасувати й ухвалити нове рішення, яким відмовити у стягнення з відповідачів витрат на правничу допомогу, а судовий збір та витрати на проведення експертизи стягнути з відповідачів у рівних частинах.

У липні 2022 року адвокат Рижавський С. С. в інтересах ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції та додаткове рішення цього ж суду скасувати й ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 22 липня 2022 року для розгляду указаної справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Медвецький С. К., судді: Оніщук В. В., Рибчинський В. П.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 25 липня 2022 року відкрито провадження у цій справі за апеляційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області на додаткове рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 20 травня 2022 року.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 29 липня 2022 року апеляційну скаргу адвоката Рижавського С. С. залишено без руху та надано строк для усунення її недоліків.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 03 серпня 2022 року відкрито провадження у цій справі за апеляційною скаргою адвоката Рижавського С. С. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 09 серпня 2022 року справу призначено до апеляційного розгляду на 25 серпня 2022 року о 09:00 год.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 25 серпня 2022 року відмовлено у задоволенні клопотання адвоката Рижавського С. С. про зупинення провадження у справі.

Аргументи учасників справи

Доводи апеляційної скарги адвоката Рижавського С. С.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення та додаткове рішення суду ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Указує, що в матеріалах справи відсутня заява щодо розгляду справи без представника відповідача, оскільки вказана заява до суду не подавалась.

Вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що Устянська сільська рада мала провести аукціон для передачі земельної ділянки, кадастровий номер 0520485400:03:001:0078, в оренду ОСОБА_2 .

Також на адресу представника відповідача та безпосередньо ОСОБА_2 судом не було направлено ухвали суду щодо результатів розгляду клопотань, а саме: від 20 грудня 2021 року «Про призначення судової почеркознавчої експертизи», від 31 січня 2022 року «Про зупинення провадження у справі», від 03 лютого 2022 року «Про відвід судді», від 11 травня 2022 року «Про повернення справи у підготовче провадження».

Вважає, що суд першої інстанції неправильно встановив обставини, які мають значення для справи, внаслідок надання невірної оцінки доказам, наявним в матеріалах справи та неправильно визначив відповідно до встановлених обставин справи характер спірних правовідносин сторін, у зв`язку з чим невірно застосував норми матеріального права та практику Верховного Суду, порушив норми процесуального права.

Указує, що під час ухвалення додаткового рішення судом першої інстанції задоволено заяву позивача про розподіл судових витрат, які подані до суду без належних доказів та належного оформлення, передбаченого нормами ст. 137 ЦПК України.

Доводи апеляційної скарги Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області

Апеляційна скарга мотивована тим, що додаткове рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Доводи апеляційної скарги полягають у тому, що суд першої інстанції поверхнево звернув увагу на доводи Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області щодо неспівмірності витрат на правничу допомогу.

У матеріалах справи відсутні докази та детальний опис робіт (надання послуг) виконаних адвокатом, здійснених ним витрат необхідних для надання правової допомоги.

У договорі про надання правничої допомоги не вказано ціни на конкретні послуги адвоката, що унеможливлює встановити яким чином адвокат обраховує суму його гонорару та витрат, понесених у зв`язку із наданням правової допомоги позивачеві. Доказів щодо дійсної домовленості сторін щодо адвокатського гонорару та порядку його обчислення позивачем не надано.

Акт приймання-передачі адвокатських послуг містить неконкретизований перелік послуг адвоката.

У заяві про розподіл судових витрат не обґрунтовуються причини перевищення судових витрат.

Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу

У відзиві на апеляційну скаргу Держгеокадастру адвокат Рижавський С. С. зазначає, що відповідач погоджується з вимогою апеляційної скарги в частині скасування додаткового рішення (п. 3 прохальної частини апеляційної скарги). Інші вимоги апеляційної скарги вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Адвокат Рижавський С. С. просить апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області задовольнити частково, скасувати додаткове рішення та ухвалити нове рішення, яким в стягненні з відповідачів на користь позивачки судових витрат відмовити.

У відзиві на апеляційну скаргу Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області зазначає, що вважає рішення суду першої інстанції упередженим, безпідставним та таким, що підлягає скасуванню на підставі неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області просить апеляційну скаргу адвоката Рижавського С. С. подану в інтересах ОСОБА_2 задовольнити в повному обсязі.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом установлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 0520485402:01:001:0446, що розташована на території Устянської сільської ради Бершадського району Вінницької області, загальною площею 1,7953 га.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 20 травня 2020 року зобов`язано Державного кадастрового реєстратора відділу у Бершадському районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області повторно розглянути заяву від 27 вересня 2018 року (реєстраційний номер: ЗВ-9703968352018) про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру.

Рішенням № РВ-0501833442020 від 22 липня 2020 року державним кадастровим реєстратором відділу у Бершадському районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області відмовлено внести інформацію до Державного земельного кадастру відносно меж земельної ділянки ОСОБА_1 , оскільки має місце накладення на земельну ділянку, кадастровий номер 0520485400:03:001:0078.

Листом № 01-21/87 від 04 червня 2020 року Устянська сільська рада повідомила, що інформація щодо передачі в оренду земельної ділянки, яка належить ОСОБА_1 , відсутня.

Як слідує з листа Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області № 0-2-0.442-6780/2-20 від 17 серпня 2020 року, ДП «Вінницьким науково-дослідним та проектним інститутом землеустрою» на підставі рішення 33 сесії 6 скликання Устянської сільської ради від 20 жовтня 2014 року було розроблено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 15 га, кадастровий номер 0520485400:03:001:0078, на умовах оренди ОСОБА_2 для ведення фермерського господарства із земель комунальної власності сільськогосподарського призначення (земель не наданих у власність або постійне користування в межах населеного пункту) на території с. Устя.

Також зазначено, що Устянська сільська рада Бершадського району та ОСОБА_2 уклали договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, загальною площею 15 га. Договір зареєстровано 06 лютого 2020 року за № 35400245 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

У висновку експерта від 28 травня 2021 року № СЕ-19/102-20/16868-ЗТ зазначено, що:

«земельна ділянка кадастровий номер 0520485400:03:001:0078, площею 15,0000 га на території Устянської сільської ради с. Устя Бершадського району Вінницької області, комунальної власності, яка перебуває в оренді ОСОБА_2 має місце накладення на земельну ділянку № НОМЕР_2 , яка належить ОСОБА_1 згідно Державного акта на право власності на земельну ділянку, серія ВН № 083652 від 10 лютого 2003 року, тобто наявне порушення меж. Площа накладання становить 2,1004 га (в т. ч. дві опори ЛЕП 0,0014 га) та схематично відображено в Додатку 3, що додається до висновку експерта».

Позиція суду апеляційної інстанції

Апеляційний суд у складі судової колегії, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, дійшов таких висновків.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

За змістом частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Указаним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.

Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Частиною першою статті 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом: визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Звертаючись до суду, позивач обґрунтовувала позовні вимоги тим, що записом про реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 0520485400:03:001:00078 площею 15 га порушується її право володіння користування та розпорядження земельною ділянкою з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,7953 га, яка належить їй на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку від 10 лютого 2003 року.

Так, на підставі розпорядження Бершадської РДА від 13 січня 2003 року №21 ОСОБА_1 було видано державний акт про право власності на земельну ділянку.

У січні 2004 року ОСОБА_1 подала до Устянської сільської ради заяву про відмову від земельного паю, який виділений їй для товарного виробництва при розпаюванні землі в колишньому КСП «Ранок» (а.с.159).

Рішенням 11 сесії 4 скликання Устянської сільської ради від 29 березня 2004 року надано згоду на передачу земельної ділянки частки (паю) площею 1,7953 га до резервного фонду на території Устянської сільської, враховуючи відмову від неї землевласниці ОСОБА_1 . Цим же рішенням сільська рада просила Бершадську районну державну адміністрацію передати у резервний фонд на території Устянської сільської ради 1,7953 га земель на підставі відмови власника та прийнятого рішення. Надано дозвіл на виготовлення технічної документації по передачі земельних ділянок у власність членам фермерського господарства ОСОБА_3 (а.с.160).

Пунктом а) ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачалось, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою.

Відповідно до ст. 142 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) припинення права власності на земельну ділянку у разі добровільної відмови власника землі на користь держави або територіальної громади здійснюється за його заявою до відповідного органу. Органи виконавчоївлади абооргани місцевогосамоврядування уразі згодина одержанняправа власності наземельну ділянкуукладають угодупро передачуправа власностіна земельнуділянку.Угода пропередачу прававласності наземельну ділянкупідлягає нотаріальномупосвідченню тадержавній реєстрації. Припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Отже, ОСОБА_1 відмовилась від права власності на земельну ділянку, кадастровий номер 0520485402:01:001:0446, площею 1,7953 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Ця обставина підтверджується відповіддю відділу у Бершадському районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 11 вересня 2018 року з якого слідує, що в 2004 році при розпаюванні фермерського господарства «Надія», ОСОБА_1 дала згоду на отримання у власність земельної ділянки із земель фермерського господарства в розмірі земельної частки (паю) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва взамін ділянки, яка була включена в межі населеного пункту (а.с.166).

На підставі розпорядження Бершадської районної державної адміністрації від 30 листопада 2012 року № 665 ОСОБА_1 передано у власність земельну ділянку площею 1,9222 га в розмірі земельної частки (паю) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.163-164).

Відповідно до ч. 2 ст. 116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Частиною четвертою статті 116 Земельного кодексу України передбачено, що передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду цільового призначення.

Отже, відмовившись від земельної ділянки площею 1,7953 га, у подальшому ОСОБА_1 реалізувала своє право на безоплатне, разове набуття у власність земельної ділянки з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, отримавши у власність земельну ділянку площею 1,9222 на території Устянської сільської ради.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України, частин другої, третьої статті 13ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Принцип добросовісності проявляється у тому, що жодна особа не може отримувати переваги від своєї незаконної або недобросовісної поведінки.

Відповідно до пункту 3.6 рішення Конституційного Суду України від 28 квітня 2021 року № 2-р(ІІ)/2021 у справі № 3-95/2020(193/20) за конституційною скаргою ПАТ АКБ «ІНДУСТРІАЛБАНК» щодо відповідності Конституції України (конституційності) частини третьої статті 13, частини третьої статті 16ЦК України дійшов наступних висновків:

«частина третя статті 13 Кодексу містить словосполуку «а також зловживання правом в інших формах», яку учасник цивільних відносин, суд або інший суб`єкт правозастосування може розуміти як таку, що створює юридичну невизначеність в аспекті порушення вимоги передбаченості ситуацій та правовідносин, оскільки її зміст нібито чітко та однозначно не визначений. Проте, оцінюючи доводи Товариства щодо браку юридичної визначеності частини третьої статті 13 Кодексу, Конституційний Суд України зважає на те, що цей припис, зокрема словосполуку «а також зловживання правом в інших формах», слід тлумачити та застосовувати не відокремлено: від інших приписів права, а в їх посутньому взаємозв`язку з нормами Кодексу, насамперед із тими, що містяться в його статтях 3, 12, 13. Унаслідок цього, на думку Конституційного Суду України, учасник цивільних відносин у разі потреби за допомогою відповідної консультації зможе розумно передбачити, які його дії можуть бути в подальшому кваліфіковано як недобросовісні та такі, що порушують межі здійснення цивільних прав, зокрема у формі зловживання правом, та якими можуть бути юридичні наслідки таких дій»

Конституційний Суд України, оцінюючи частину третю статті 13 та частину третю статті 16ЦК України на відповідність приписам частини другої статті 58 Основного Закону України, у пункті 8.2 вказаного рішення констатував, що ці приписи Кодексу не визначають дій особи як правопорушення за цивільним правом або як іншу умову для притягнення особи до цивільно-правової відповідальності. Оспорювані приписи Кодексу встановлюють для учасників цивільних відносин заборону порушувати межі здійснення цивільних прав, а також дають суду можливість відмовити в захисті цивільного права в разі порушення особою вимог частин другої - п`ятої статті 13 Кодексу. Тобто ці приписи Кодексу містять вказівку на юридичні наслідки дій особи, що їх не може бути кваліфіковано як умови, підстави або міри цивільно-правової відповідальності.

Можна виділити такі критерії добросовісної поведінки:

1) поведінка сторони має бути очікуваною, характерною для інших учасників цивільних правовідносин в порівнянних обставинах;

2) поведінка учасника цивільно-правових відносин не повинна обмежувати право чи позбавляти права інших осіб та має враховувати права та законні інтереси іншої сторони правовідносин;

3) поведінка сторони має бути законною, не допускаються дії виключно з протиправною метою або з наміром заподіяти шкоду іншій особі;

4) учасники цивільних правовідносин повинні сприяти своєму контрагенту різними способами, у тому числі отримання необхідної інформації.

Наявність всіх перерахованих критеріїв дозволить оцінити дії сторони як добросовісні. Якщо всіх критеріїв у сукупності немає, то є підстави говорити про недобросовісну поведінку та зловживання правом.

Одним із способів захисту добросовісної сторони є правовий принцип, згідно з яким особа втрачає право посилатися на будь-які факти на обґрунтування своїх домагань, якщо його попередня поведінка свідчила про те, що вона дотримується протилежної позиції (принцип естопелю).

Оцінюючи дії учасника стосовно добросовісності, необхідно враховувати не лише сам факт відмови від права власності на землю, а й подальші дії сторін щодо прийняття такої відмови та правових наслідків.

Головне завдання застосування принципу добросовісності полягає в тому, щоб перешкодити стороні отримати переваги та вигоду як наслідок своєї непослідовності у поведінці на шкоду іншій стороні, яка добросовісно поклалася на певну юридичну ситуацію, створену першою стороною або обома.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 12 січня 2022 року у справі № 520/13586/18 (провадження № 61-13247св21):

«якщо особа, яка має право на оспорення документу (наприклад, свідоцтва про право на спадщину) чи юридичного факту (зокрема, правочину, договору, рішення органу юридичної особи), висловила безпосередньо або своєю поведінкою дала зрозуміти, що не буде реалізовувати своє право на оспорення, то така особа пов`язана своїм рішенням і не вправі його змінити згодом. Спроба особи згодом здійснити право на оспорення суперечитиме попередній поведінці такої особи і має призводити до припинення зазначеного права.»

Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (ст. I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20) зроблений такий правовий висновок:

«добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (п. 55). Отже, принцип добросовісності передбачає, що сторони повинні діяти добросовісно під час реалізації своїх правта передбаченого договором та/або закономвиконання своїх зобов`язань(п. 60). Введення в цивільне законодавство принципу добросовісності як одного з найбільш загальних і важливих принципів цивільного права є заходом, спрямованим на зміцнення моральних засад цивільно-правового регулювання. Саме з позиції моральності слід підходити до оцінки поведінки суб`єкта права як добросовісного або недобросовісного (пункт 61)».

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16 лютого 2022 року у справі № 914/1954/20 наголошується на необхідності врахування принципу добросовісності (пункт 6 статті 3 ЦК України) - стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення

Доктрина заборони суперечливої поведінки, в основі якої лежить принцип добросовісності, базується ще на римській максимі - ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона розумно покладається на них (постанови Верховного суду від 28 квітня 2021 року у справі № 910/9351/20, від 09 червня 2021 року у справі № 911/3039/19, від 08 вересня 2021 року у справі № 910/10444/20).

У справі, що є предметом перегляду, дії ОСОБА_1 щодо усунення їй перешкоди у здійсненні правомочностей з володіння і користування земельною ділянкою, від якої вона добровільно відмовилася, є недобросовісними.

Така недобросовісність виявляється у тому, що ОСОБА_1 добровільно відмовилась від земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Добровільна відмова від права на землю дала ОСОБА_1 право знову претендувати на одноразове отримання у власність земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва у порядку визначеному ст. 116 ЗК України, і це право вона реалізувала, отримавши 30 листопада 2012 року у власність земельну ділянку площею 1,9222 га на території Устянської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Звертається увага на те, що в силу положень ст. 116 ЗК України передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду цільового призначення.

Тобто, ОСОБА_1 має право на безоплатне отримання лише однієї земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Оскільки позивач у 2012 році безоплатно отримала у власність земельну ділянку з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, то її вимоги стосовно первісної земельної ділянки, від якої вона відмовилась свідчать про недобросовісну поведінку.

Поведінка є недобросовісною, оскільки ОСОБА_1 добровільно відмовилась від права власності на землю, а після цього посилається на порушення її права на цю ж земельну ділянку.

Відмова ОСОБА_1 від права власності на спірну земельну ділянку надала учасникам справи підстави вважати цю земельну ділянку вільною та приймати відповідні рішення щодо цієї земельної ділянки, зокрема передачу у комунальну власність сільської ради, включення її до новосформованої земельної ділянки розміром 15 га з подальшою передачею в оренду ОСОБА_2 (а.с.165).

У результаті поведінки позивачки (відмови) на даний час земельної ділянки, кадастровий номер 0520485402:01:001:0446, площею 1,7953 га фактично не існує.

Отже, поведінка позивачки давала іншим учасникам спірних правовідносин підстави вважати цю земельною ділянку вільною, тому наступне висунення вимог про право на спірну земельну ділянку є недобросовісним і таким, що спрямоване на порушення прав інших осіб.

Суд першої інстанції ці обставини не врахував, неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Судом не надано оцінки тому, чи відповідає поведінка позивачки за тих обставин, що склалися, засадам добросовісності, послідовності та передбачуваності, а також, чи не суперечать її дії спрямовані за захист права власності на землю, попередній поведінці, з огляду на добровільну відмову від такого права та отримання іншої земельної ділянки.

Принцип справедливості має особливе значення. Він найбільше виражає загальносоціальну суть права, прагнення до пошуку компромісу між учасниками правових зв`язків, між особою та суспільством, громадянином та державою. Принцип справедливості вимагає, щоб правосуддя здійснювалося на законних і чесних підставах. Справедливе рішення суду - те, яке основане на принципі верховенства права.

Європейський Суд з прав людини визначив, що оскільки призначенням Конвенції є захищати реальні права людини, а не ілюзорні, справедливий баланс між різними інтересами, що розглядаються, може бути порушено не тільки тоді, коли відсутні положення для захисту гарантованих прав, а й коли їх не дотримуються належним чином (пункти 56 та 61 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Морено Гомес проти Іспанії", заява № 4143/02).

Гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Наявність права на пред`явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а є лише однією з необхідних умов реалізації встановленого права.

Ураховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними та задоволенню не підлягають, оскільки її право на разове безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва не порушено.

Доводи представника позивача про те, що відмова ОСОБА_1 від права власності на земельну ділянки належним чином не оформлена, оскільки нотаріально не посвідчена, як то передбачалась ст. 142 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не заслуговують на увагу.

Так, частина друга статті 142 Земельного кодексу України передбачала лише нотаріальне посвідчення угоди про передачу права власності на земельну ділянку.

ОСОБА_1 угоди про передачу права власності на земельну ділянку не укладала, тому аргументи її представника є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на вимогах закону.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно зі ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, які зроблені з порушенням та неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України є підставами для його скасування з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.

Щодо оскарження додаткового рішення

Відповідно до пункту третього частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.

У п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» роз`яснено, що:

«у разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу.»

Отже, додаткове рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, як наслідок скасування основного рішення у цій справі. При цьому доводи та вимоги учасників справи будуть враховані під час нового розподілу судових витрат у справі.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381 384 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів,

постановив:

Апеляційні скарги адвоката Рижавського С. С. в інтересах ОСОБА_2 на рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 12 травня 2022 року та додаткове рішення цього ж суду від 20 червня 2022 року задовольнити.

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області на додаткове рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 20 червня 2022 року задовольнити.

Рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 12 травня 2022 року та додаткове рішення цього ж суду від 20 червня 2022 року скасувати й ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий С. К. Медвецький

судді: В. В. Оніщук

В. П. Рибчинський