Постанова

від 11.09.2022 по справі 521/4426/22

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 33/813/706/22

Номер справи місцевого суду: 521/4426/22

Головуючий у першій інстанції Черевко С. П.

Доповідач Князюк О. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.09.2022 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

Головуючого судді - Князюк О.В.,

за участю секретаря судового засідання Дубрянської Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Одеської митниці Держмитслужби на постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 24.05.2022 року в адміністративній справі відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Лозова Харківської області, працюючого керівником ТОВ «Тріангурлар інвест» (65026, Україна, м. Одеса, вул. Приморська, 18, ЄДРПОУ 43946411), проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України,-

ІІ. ОПИСОВА ЧАСТИНА

Постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 24.05.2022 року провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за ч. 1 ст. 483 МК закрито на підставі п.1 ст. 247 КпАП, в зв`язку з відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення.

Вилучені за протоколом про тимчасове вилучення товарів, транспортних засобів і документів у справі про порушення митних правил № 0056/50000/22 від 10.01.2021 року постановлено повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 або уповноваженій ним особі для митного оформлення у відповідному митному режимі.

Представником Одеської митниці Держмитслужби Євдокимовим Дмитром Анатолійовичем 31 травня 2022 року подано апеляційну скаргу на вищевказану постанову суду. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції апелянт просить суд постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 24.05.2022 року скасувати, та прийняти нову постанову, якою директора ТОВ «Тріангулар інвест» гр. України ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 483 Митного кодексу України та накласти адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 100% вартості товарів безпосередніх предметів правопорушення, що становить 8280,00 грн, з конфіскацією товарів.

Апелянт не погоджується з постановою суду першої інстанції, вважає її необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню, оскільки постановлена всупереч вимог статті 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення та статті 486 МК України про повне, всебічне, об`єктивне з`ясування обставин справи та вирішення її у точній відповідності закону, а також без належного урахування характеру вчиненого правопорушення.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги представник Одеської митниці зазначає, що товари переміщено через митний кордон України з приховуванням від митного контролю шляхом подання митному органу ОСОБА_1 , як підстави для їх переміщення документів, що містять неправдиві відомості щодо наявності цих товарів.

З огляду на зазначене, апелянт посилається відповідно на п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних прави» від 03.06.2005 року № 8 (зі змінами), відповідно до якого: «переміщення предметів із приховуванням від митного контролю це їх переміщення через митний кордон України, у тому числі шляхом подання митному органу як підстави для переміщення товарів підроблених документів чи таких, що містять неправдиві дані».

Згідно ч.6 вищевказаної Постанови Пленуму, необхідно врахувати, що підставою для переміщення товарів через митний кордон є визначення нормативними актами документи, без яких неможливо одержати дозвіл митного органу на пропуск товарів. Це зокрема, можуть бути митна декларація, контракт, коносамент, ліцензія, квота, товаросупровідні документи, дозвіл відповідних державних органів.

Документами, що містять неправдиві дані, є зокрема, такі, в яких відомості щодо суті угоди, є найменування, асортименту, ваги, кількості чи вартості товарів, а також їх відправника чи одержувача, держави, з якої вони вивезені чи в яку переміщуються, не відповідають дійсності.

Апелянт наголошує на тому. Що директором ТОВ «Тріангулар інвест» ОСОБА_1 були вчинені дії. Спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю шляхом подання митному органу, як підстави для переміщення товарів, документ МД «ІМ40ЕЕ» № UA500000/2021/947038 від 28.12.2021 року. Інвойс № AG-TI/21-5910 від 11.11.2021 року, які містять неправдиві дані стосовно наявності, найменування, кількості та ваги товарів, чим скоєно порушення митних правил, передбачених ч. 1 ст. 483 МК України.

12 вересня 2022 року в судове засідання з`явився представник ОСОБА_1 адвокат Білоус І.І.. заперечував щодо задоволення апеляційної скарги та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник апелянта в судове засідання не з`явився. 12.09.2022 року на електронну адресу Одеського апеляційного суду від Одеської митниці надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з службовою необхідністю посадових осіб бути задіяних в діях передбачених ст. 508 МК України по іншій справі про порушення митних правил.

Апеляційний суд відхиляє подане клопотання, з огляду на те, що заявником не надано жодних доказів на підтвердження зазначених обставин.

ІІІ. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду у справі про порушення митних правил, у порядку визначеному Кодексом України про адміністративні правопорушення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст. 486 МК України завданням провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону.

Положеннями ст. 489 МК України передбачено, що при розгляді справи про порушення митних правил суд зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

З протоколу про порушення митних правил вбачається, що 10.09.2021 між ТОВ «Тріангулар інвест» (код ЄДРПОУ 43946411) та компанією «Agritex Solution FZ-LLC» (ОАЕ) було укладено контракт № АG-ТІ/21 щодо поставки товарів в Україну.

В рамках наведеного зовнішньоекономічного контракту 22.12.2021 з порту «Ningbo» (Китай) до Одеського морського торговельного порту, в зону діяльності м/п «Одеса» Одеської митниці на т/х «МSC ZOЕ» надійшов контейнер ZCSU9025910 з товаром "взуття", загальною вагою брутто 11210 кг.

24.12.2021 року для переміщення зазначеного контейнеру з товаром на митну територію України до Одеської митниці від декларанта/директора ТОВ «Тріангулар інвест» гр. України ОСОБА_1 було подано та зареєстровано митну декларацію в режимі «ІМ 40 ЕЕ» (далі МД) №UА500000/2021/947038.

Переміщення вантажу на адресу компанії-одержувача ТОВ «Тріангуар інвест» (65026, Україна, м. Одеса, вуя. Приморська, 18, ЄДРПОУ 43946411) здійснюється за інвойсом № АG-ТІ/21-5910 від 11.11.2021 року. Відправником товарів зазначено компанію «Zhejiang chixiang industry trade co.ltd» (Китай).

В подальшому, з метою переміщення вантажу через митний кордон України та направлення його для митного оформлення до місця призначення (митний пост «Одеса- аеропорт»), Одеській митниці було надано наступні документи: МД № №UA500000/2021/947038 від 28.12.2021 року, коносамент №WMS21102440 від 11.11.2021 року, інвойс № АG-ТІ/21-5910 від 11.11.2021 року, наряд №4093 від 23.12.2021 року.

Відповідно до наданої митному органу МД № UА500000/2021/947038 від 28.12.2021 року та інших товаросупровідних документів, для ввезення на митну територію України передбачався наступний товар:

-товар №1 «взуття на підошві з гуми та з верхом з текстильних матеріалів: взуття - кросівки - 1710 пар. Торгівельна марка: нема даних. Країна виробництва: СN. Виробник: нема даних вага брутто 1502 кг, вагою нетто 1425 кг;

-товар №2 «рукавички трикотажні з вовни - 164760 пар. Торгівельна марка: нема даних. Країна виробництва: СN. Виробник: нема даних вага брутто 9708 кг, вагою нетто 9220 кг.

Згідно інвойсу компанії «Аgritex Solution FZ-LLC» (ОАЕ) від 11.11.2021 року №» АG- ТІ/21-5910 загальна вартість вищевказаного товару складає 3142 доларів США (по курсу НБУ 85697,11 грн.).

Під час проведення митного огляду товарів із повним вивантаженням та перерахунком, відповідно доручення ДБР від 29.12.2021 року №05.17/05.17/27624 було виявлено невідповідність товару даним заявленим у МД №UА500000/2021/947038 та товаросупровідним документам, тобто фактично у контейнері ZCSU9025910 знаходиться товар №1 «взуття на підошві з гуми та з верхом з текстильних матеріалів: взуття - кросівки - 12864 пари, загальною вагою брутто 11570 кг (згідно акту зважування №409792), а товар №2 «рукавички трикотажні з вовни» відсутній.

Посадовою особою підприємства ТОВ «Тріангулар інвест» (ЄДРПОУ 43946411), яке вчинило правопорушення митних правил, є його директор ОСОБА_1 .

Таким чином, на думку митного органу, директором ТОВ «Тріангулар інвест» порушено процедуру декларування та не було задекларовано за встановленою формою, передбаченою ст. 257 МК України, точних відомостей про наявність та кількість товару, що підлягає обов`язковому декларуванню, що призвело до порушення митних правил, передбачених ч. 1 ст. 483 МК України, про що відносно директора ТОВ «Тріангулар інвест» (код ЄДРПОУ 43946411) 10.01.2022 року складено протокол №0056/50000/22 про порушення митних правил.

Представник ОСОБА_1 адвокат Білоус І.І.. заперечував проти притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, вважає що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, з тих підстав, що 24.12.2021 року для переміщення зазначеного товару до місця фактичного митного оформлення на підставі пакету документів отриманого ОСОБА_1 від відправника товару, було подано та зареєстровано попередню митну декларацію. 28.12.2021 року на підставі отриманої інформації від продавця, щодо суперечностей в пакеті документів до партії товару, ОСОБА_1 була подана остаточна декларація, яка відповідала точним відомостям про наявність та кількість товару, чому митний орган взяв до уваги тільки першу декларацію, а не останню не зрозуміло, у зв`язку з чим, на його думку, провадження у справі підлягає закриттю відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП. Товар підлягає поверненню.

Згідно з п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил» від 03.06.2005 № 8 (зі змінами): «переміщення предметів із приховуванням від митного контролю - це їх переміщення через митний кордон України, у т.ч. шляхом подання митному органу як підстави для переміщення товарів підроблених документів чи таких, що містять неправдиві дані». Згідно з п. 6 цієї Постанови Пленуму, необхідно враховувати, що підставою для переміщення товарів через митний кордон є визначені нормативними актами документи, без яких неможливо одержати дозвіл митного органу на пропуск товарів через митний кордон. Це, зокрема, можуть бути митна декларація, контракт, коносамент, ліцензія, квота, товаросупровідні документи, дозвіл відповідних державних органів. Документами, що містять неправдиві дані, є, зокрема, такі, в яких відомості щодо суті угоди, найменування, асортименту, ваги, кількості чи вартості товарів, а також їх відправника чи одержувача, держави, з якої вони вивезені чи в яку переміщуються, не відповідають дійсності.

Відповідно до ч. 2 ст. 459 МК України суб`єктами адміністративної відповідальності за порушення митних правил можуть бути громадяни, які на момент вчинення такого правопорушення досягли 16-річного віку, а при вчиненні порушень митних правил підприємствами - посадові особи цих підприємств. Посадова особа підприємства керівник та інші працівники підприємства (резиденти та нерезиденти), які в силу постійно або тимчасово виконуваних ними трудових (службових) обов`язків відповідають за виконання вимог, встановлених законами та іншими нормативно-правовими актами України, а також міжнародними договорами України з питань митної справи.

Відповідно до статті 65 Господарського кодексу України: пункт 3 - для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) або уповноважений ним орган призначає (обирає) керівника підприємства. пункт 5 - керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.

Згідно зі ст. 487 Митного кодексу України провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним,- відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління, і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 458 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Підставою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність в її діях складу адміністративного правопорушення - сукупності юридичних ознак (об`єктивних і суб`єктивних), що визначаються вчинене протиправне діяння як конкретне адміністративне правопорушення.

Тобто при складанні протоколу про порушення митних правил враховуються ознаки складу правопорушення, які мають узгоджуватись з диспозицією статті, до відповідальності за якою притягується особа. У іншому випадку відсутність однієї із ознак складу правопорушення виключає можливість притягнення особи до відповідальності.

Згідно з ч. 1 ст. 483 МК України відповідальність настає за дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, тобто з використанням спеціально виготовлених сховищ (тайників) та інших засобів або способів, що утруднюють виявлення таких товарів, або шляхом надання одним товарам вигляду інших, або з поданням митному органу як підстави для переміщення товарів підроблених документів чи одержаних незаконним шляхом, або таких, що містять неправдиві дані.

Безпосереднім об`єктом посягання при вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 483 МК України, є встановлений порядок переміщення товарів через митний кордон України.

Об`єктивною стороною правопорушення є дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України, тобто, розуміється активна поведінка (вчинок) особи.

Переміщення предметів із приховуванням від митного контролю - це їх переміщення через митний кордон різними шляхами, зокрема, шляхом подання до митного органу України підроблених документів, які містять неправдиві дані.

Суб`єктивна сторона вказаного правопорушення характеризується прямим умислом, тобто усвідомленням особою, яка вчинила правопорушення характеру незаконного переміщення товарів через митну територію України.

Не можна розглядати як порушення митних правил дії особи, яка, переміщуючи товари через митний кордон України, надала митним органам супровідні документи з відомостями, що не відповідають дійсності, без умислу порушити митні правила, передбачені чинним законодавством України (п. 6 Постанови Пленуму Верховного суду від 03.06.2005 року N 8 "Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил").

При цьому, що стосується використання документів, то судам необхідно враховувати, що підставою для переміщення товарів через митний кордон є визначені нормативними актами документи, без яких неможливо одержати дозвіл митного органу на пропуск товарів через митний кордон. Це, зокрема, можуть бути митна декларація, контракт, коносамент, ліцензія, квота, товаросупровідні документи, дозвіл відповідних державних органів. Тобто ті, що подаються митному органу на кордоні та є підставою для пропуску товару на митну територію України.

Відповідно до роз`яснень, наведених у постанові Пленуму Верховного Суду України від 03.06.2005 року N 8 "Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил", порушення митних правил, відповідальність за яке встановлена ст. 483 МК України, може бути вчинене лише умисно.

Згідно зі ст. 10 КУпАП України адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 318 МК України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

Під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України декларант, уповноважена ним особа або перевізник подає митному органу документи та відомості, необхідні для митного контролю, передбачені ст. 335 МК України.

Відповідно до ч. 8 ст. 264 МК України з моменту прийняття митним органом митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.

Як визначено диспозицією ст. 266 МК України, декларант зобов`язаний: здійснювати декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; на вимогу органу доходів і зборів пред`явити товари, транспортні засоби комерційного призначення для митного контролю і митного оформлення; надати органу доходів і зборів передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних формальностей.

Митний кодекс України нормою ст. 257 вичерпно формулює поняття "декларування", яке здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, в тому числі необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Заявлення таких відомостей здійснюється за встановленою законом формою в ході процедури декларування, повноваженнями щодо якого відповідно до положень ст. 265 МК України наділений декларант. Виходячи з аналізу цих положень, особа може брати участь у митних відносинах як декларант у двох випадках: коли вона особисто здійснює декларування товарів або як його власник, або як уповноважений власником. Декларант може здійснювати декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення самостійно або уповноважувати інших осіб на здійснення декларування від свого імені.

У разі самостійного декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення декларантом передбачену цим Кодексом відповідальність за вчинення порушення митних правил у повному обсязі несе декларант.

Особа, уповноважена на декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення від імені декларанта, має такі самі обов`язки, права і несе таку саму відповідальність, що й декларант.

Таким чином, представник власника товару підлягає відповідальності лише у тому випадку, коли він здійснював декларування товару або з метою приховування від митного контролю особисто вчиняв будь-які дії, що складають об`єктивну сторону такого порушення. При цьому таке діяння за суб`єктивною стороною характеризується прямим умислом на подання митному органу документів, що містять неправдиві дані.

За відсутності зазначених умов само по собі зайняття особою керівної посади на підприємстві - власника товару, переміщеного з приховуванням від митного контролю, не утворює в її діях складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України.

Митне оформлення - це виконання митних формальностей (тобто сукупності дій, що підлягають виконанню відповідними особами і митними органами з метою дотримання вимог законодавства України з питань митної справи) необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; випуск товарів - це надання митним органом права на користування та/або розпорядження товарами, щодо яких здійснюється митне оформлення, відповідно до заявленої мети (стаття 4 МК України).

Відповідно до ст. 259 МК, попередня митна декларація подається до ввезення в Україну товарів, транспортних засобів комерційного призначення (у тому числі з метою транзиту) або після їх ввезення, якщо ці товари, транспортні засоби перебувають на території пункту пропуску через державний кордон України.

Попередня митна декларація типу «ІМЕЕ» свідчить про попереднє інформування декларантом митного органу, у зоні діяльності якого товари будуть пред`явлені для митного оформлення, про намір ввезти ці товари.

Відповідно до роз`яснень, які містяться в п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 03.06.2005 року «Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил», із послідуючим змінами від 30.05.2008 року №8, для притягнення до відповідальності за ст.483 МК України необхідна наявність умислу в діях особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Не можна розглядати як порушення митних правил дії особи, яка переміщуючи товари через митний кордон України, надала митним органом супровідні документи з відомостями, що не відповідають дійсності, без умислу порушити митні правила, передбачені чинним законодавством України.

Подання митної декларації типу «ЕЕ» в даному випадку є лише попереднім повідомленням, в розумінні ст.194 МК України, і використовувалась не для митного оформлення товарів в митному режимі «Імпорт» та сплати необхідних митних платежів, а для контролю доставки товару під час внутрішнього перевезення по митній території України.

В подальшому, відповідно до ч.13 ст.259 МК України та із використанням прав, передбачених ст.266 МК України, подається додаткова декларація до попередньої митної декларації типу «ІМ 40 ДЕ». Таким чином , митна декларація типу «ІМ 40 ДЕ», це додаткова декларація до попередньої митної декларації (наказ Мінфіну №1011), яка подається до відповідного митного органу, яким була оформлена відповідна попередня митна декларація та які становлять митну декларацію, заповнену в звичайному порядку.

Таким чином, митна декларація, яка заповнена в звичайному порядку повинна містити обсяг відомостей (даних), достатній для завершення митного оформлення товарів у заявлений митний режим та її оформлення випуском товарів у заявлений митний режим (ч.1 ст.258 МК України).

На підставі вищевикладеного, невідповідність товару та відомостям, які містяться в попередніх деклараціях типу «ІМЕЕ» для переміщення вантажу, не утворюють склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.483 МК України, оскільки на підставі цих документів митницею не приймається рішення про випуск товару у вільний обіг на територію України та за якою нараховуються і проводяться митні платежі за ввезення товару.

Суд вважає, що працівниками митниці при застосуванні законодавчих актів, хибно зроблено висновок та надана не правильна кваліфікація діям громадянина України ОСОБА_1 , що встановлено під час розгляду справи.

Зокрема, посадовою особою митниці зазначено, що відповідно до вимог ч. 7 ст. 259 МК України, при поданні попередньої митної декларації відповідальність декларанта або уповноваженої ним особи за достовірність відомостей, наведених в цій декларації, настає з моменту: «п. 3 надання декларанту або уповноваженій ним особі митним органом, яким оформлена така попередня митна декларація, інформації про проведення митного огляду пред`явлених товарів, транспортних засобів комерційного призначення».

В даному випадку, товар переміщувався за попередньою митною декларацією типу «ІМ ЕЕ» під митним контролем від пункту ввезення на кордоні України до митниці призначення для завершення митного оформлення у відповідний режим. Формою повідомлення точних відомостей про товар є додаткова митна декларація, яку ще не встиг заповнити та подати ОСОБА_1 , або інша уповноважена особа підприємства ТОВ « Тріангулар інвест» (код ЄДРПОУ 43946411)».

В даному випадку, попередня митна декларація використовується як документ контролю доставки товарів, по прибуттю товару до місця призначення, декларант, або уповноважена на то особа, подає додаткову митну декларацію типу «ДЕ», в якій товар декларується у повному обсязі, та за якою нараховуються і проводяться митні платежі за ввезення товару.

Частина 1 статті 6 Конвенції передбачає, що "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який … встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення". Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції, "кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку". А згідно з положеннями ч. 3 ст. 6 Конвенції, кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення. Наприклад, у справі "Лучанінова проти України" (рішення від 09.06.2011 р., заява N 16347/02) провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 51 КУпАП стосовно заявниці, яка вчинила дрібну крадіжку на загальну суму 0,42 грн., ЄСПЛ розцінив як кримінальне для цілей застосування Конвенції "з огляду на загальний характер законодавчого положення, яке порушила заявниця, а також профілактичну та каральну мету стягнень, передбачених цим положенням".

У рішенні у справі "Карелін проти Росії" ("Karelin v. Russia", заява N 926/08, рішення від 20.09.2016 р.) ЄСПЛ розглянув ситуацію, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення без участі сторони обвинувачення, що цілком відповідало нормам російського законодавства, ініціював дослідження доказів обвинувачення та за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення. При цьому, за логікою ЄСПЛ, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення ч. 1 ст. 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п. 34 рішення у справі "Тейксейра де Кастор проти Португалії" від 09.06.98 року, п. 54 рішення у справі "Шабельника проти України" від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.

Так, відповідно до ч.ч. 2, 3 п. 6 постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил» № 8 від 03.06.2005 року підставою для переміщення товарів через митний кордон є визначені нормативними актами документи, без яких неможливо одержати дозвіл митного органу на пропуск товарів через митний кордон. Це, зокрема, можуть бути митна декларація, контракт, коносамент, ліцензія, квота, товарно-супровідні документи, дозвіл відповідних державних органів тощо.

При цьому підробленими треба вважати як фальшиві документи, так і справжні, до яких внесено неправдиві відомості чи окремі зміни, що перекручують зміст інформації щодо фактів, які ними посвідчуються, а також документи з підробленими підписами, відбитками печаток та штампів. Незаконно одержаними слід визнавати документи, які особа отримала за відсутності законних підстав або з порушенням установленого порядку.

Також відповідно до роз`яснень, наведених у зазначеній вище постанові, порушення митних правил, відповідальність за яке встановлена ст. 483 МК України, може бути вчинене лише умисно.

Тобто, склад правопорушення в даному випадку полягає саме в умисному переміщенні товару через митний кордон України з приховуванням від митного контролю шляхом подання митному органу як підстави для переміщення товару підроблених документів чи документів, що містять неправдиві відомості.

Згідно зі ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Отже, суд, аналізуючи вищевикладені обставини, враховуючи наведені норми та керуючись конституційним принципом презумпції невинуватості, вказаним в ст. 62 Конституції України (тобто, вина особи, яка притягається до відповідальності повинна бути доведена органом який склав протокол, а доводи вини повинні ґрунтуватися на доказах, об`єктивність яких не викликала б жодних сумнівів), вважає, що матеріалами справи не підтверджено наявність в діях ОСОБА_1 події та складу правопорушення, а тому провадження по справі підлягає закриттю.

Суд першої інстанції, беручи до уваги наведені обставини та норми закону, дійшов вірного висновку, що у діях ОСОБА_1 відсутні подія та склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України, що є підставою для закриття провадження по справі, відповідно до п. 1 ст.247 КУпАП.

За таких обставин, постанова Малиновського районного суду м. Одеси від 29 жовтня 2020 року є законною та обґрунтованою, у зв`язку з чим відсутні підстави для її скасування, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову - без змін.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника Одеської митниці Держмитслужби залишити без задоволення.

Постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 24.05.2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 13.09.2022 року.

Суддя Одеського апеляційного суду О.В. Князюк