Рішення

від 11.09.2022 по справі 380/8201/22

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2022 року

справа №380/8201/22

провадження № П/380/8259/22

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сподарик Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області до підприємства Львівської облспоживспілки «ВАТО» про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області (79029, м. Львів. вул. Героїв УПА, 73; код ЄДРПОУ 41322361) до підприємства Львівської облспоживспілки «ВАТО» (79034, м. Львів, вул. Навроцького, 25; код ЄДРПОУ 01737234) з вимогою:

- стягнути з підприємства Львівської облспоживспілки «ВАТО» на користь Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області заборгованість зі сплати капіталізованих платежів у сумі 779483,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до статті 11 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» одним із джерел формування коштів Фонду є капіталізовані платежі, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників, у порядку визначеному Кабінетом Міністрів України. Враховуючи, що відповідач вніс до ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомості про ліквідацію вказаного підприємства, позивач, здійснивши розрахунок потреби в капіталізації коштів для розрахунку з потерпілими на виробництві, що складає 779483,00 грн, просить стягнути з відповідача спірну суму в примусовому порядку.

Ухвалою суду від 09.06.2022 позовну заяву залишено без руху та надано десятиденний строк на усунення її недоліків. На виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, позивачем усунуто вказані недоліки.

Ухвалою суду від 16.06.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Відповідач позов не визнав, 02.08.2022 за вх. №50693 надав до суду відзив на позовну заяву. Зазначив, що на даний час підприємство Львівської облспоживспілки «ВАТО» перебуває в процесі припинення. В зв`язку із зменшенням об`ємів діяльності та відсутністю перспективи розвитку підприємства, 14.02.2022 засновником підприємства Львівською обласною спілкою споживчих товариств було прийнято рішення припинити підприємство Львівської облспоживспілки «ВАТО» шляхом ліквідації. Рішення про припинення підприємства було зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (дата запису 15.02.2022, номер запису 1004151100015009306). На сьогоднішній день працівники підприємства звільнені з роботи і з ними проведено повний розрахунок по заробітній платі, рахунки підприємства в банківських установах закриті, грошові кошти, інше рухоме або нерухоме майно в підприємства відсутнє, господарська діяльність не ведеться і поступлення коштів не передбачається. З огляду на наведене просить відмовити у задоволенні позову.

Інших заяв та клопотань на адресу суду не надходило.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.

Підприємство Львівської облспоживспілки «ВАТО» (код ЄДРПОУ - 01737234) зареєстровано в якості юридичної особи за адресою: Україна, 79034, Львівська область, м. Львів, вул. Навроцького, будинок 25, що підтверджено наявною в ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань інформацією та станом на день розгляду справи перебуває «в стані припинення». Відповідач перебуває на обліку позивача як платник страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

З матеріалів справи слідує, що відповідно до акта № 2 про нещасний випадок, зафіксовано факт нещасного випадку, який стався 13.12.1998 з працівником підприємства ОСОБА_1 .

Згідно з постановою Фонду соціального страхування Львівського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області від 29.03.2021 №46022/445869/70229/79 «Про призначення потерпілому перерахованої щомісячної страхової виплати відповідно до частини другої статті 37 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» призначено потерпілому ОСОБА_1 номер справи 445869, номер виплати 70229, перераховану щомісячну страхову виплату в розмірі 3036,14 грн з 01.03.2021 безстроково.

Згідно з розрахунком суми капіталізації коштів по Підприємству «ВАТО» для розрахунку з потерпілими на виробництві станом на 23.02.2022 загальна потреба в капіталізації платежів по вказаному підприємству становить 779483,00 грн.

Заявою про визнання кредиторських вимог та її сплату в сумі 779483,00 грн від 01.04.2022 № 10-14-825, позивач просив відповідача визнати кредиторські вимоги Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області на загальну суму 779483 та сплатити їх на поточний рахунок.

Відповідач надав відповідь від 27.04.2022 за №1, у якій зазначив про те, що у ліквідаційної комісії немає можливості виконати дані вимоги оскільки у підприємства відсутні кошти та майно за рахунок яких можна здійснити капіталізацію коштів. На сьогоднішній день працівники підприємства звільнені з роботи і з ними проведено повний розрахунок по заробітній платі, рахунки підприємства в банківських установах закриті, грошові кошти, інше рухоме або нерухоме майно в підприємства відсутнє, господарська діяльність не ведеться і поступлення коштів не передбачається

На час прийняття рішення у цій справі підтверджуючих документів щодо сплати сум спірних капіталізованих платежів від відповідача до суду не надійшло, у зв`язку з цим позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходив з такого.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров`я врегульовані нормами Закону України від 23.09.1999 № 1105-ХІV «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі Закон № 1105-ХІV у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 15 Закону № 1105-ХІV, роботодавець зобов`язаний надавати та оплачувати застрахованим особам у разі настання страхового випадку відповідний вид матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг згідно із цим Законом.

Частинами першою та другою статті 4 Закону № 1105-ХІV передбачено, що Фонд соціального страхування України є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом.

Фонд є некомерційною самоврядною організацією, що діє на підставі статуту, який затверджується його правлінням.

Основними принципами страхування від нещасного випадку, зокрема, є: своєчасне та повне відшкодування шкоди страховиком; обов`язковість страхування від нещасного випадку осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством про працю, а також добровільність такого страхування для осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та громадян-суб`єктів підприємницької діяльності.

В силу вимог пункту 2 частини першої статті 16 Закону № 1105-ХІV, застраховані особи мають право на отримання у разі настання страхового випадку матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг, передбачених цим Законом.

Частинами першою та сьомою статті 36 Закону 1105-XIV передбачено, що страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.

Страхові виплати складаються, зокрема, із страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата).

Відповідно до частини другої статті 1205 Цивільного кодексу України, у разі ліквідації юридичної особи платежі, належні потерпілому або особам, визначеним статтею 1200 цього Кодексу, мають бути капіталізовані для виплати їх потерпілому або цим особам у порядку, встановленому законом або іншим нормативно-правовим актом.

Пунктом 5 частини першої статті 11 Закону № 1105-ХІV передбачено, що джерелами формування коштів Фонду є капіталізовані платежі, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, законодавством України передбачено, що підприємства, установи, організації, у разі їх ліквідації, не звільняються від фінансування Фонду соціального страхування від нещасних випадків шляхом внесення капіталізованих платежів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 № 986 затверджений Порядок капіталізації платежів до Фонду соціального страхування України у випадках ліквідації страхувальників (далі Порядок № 986), відповідно до пунктів 2 та 3 якого термін «капіталізація платежів» означає визначення суми грошових зобов`язань страхувальника у випадку його ліквідації (зокрема у зв`язку з банкрутством), що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров`ю застрахованим особам, які належить сплатити до Фонду соціального страхування України для забезпечення страхових виплат і витрат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.

Терміни «застрахована особа» та «страхувальники» вживаються у значенні, наведеному в Законі України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Капіталізація платежів проводиться щодо кожної застрахованої особи з урахуванням заборгованості за попередні роки та необхідних подальших платежів для забезпечення страхових виплат і витрат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності. Під час капіталізації платежів враховуються заробітна плата потерпілого, відсоток втрати професійної працездатності, витрати на догляд за потерпілим, на реабілітацію, протезування, придбання транспортних засобів, види соціальної допомоги відповідно до медичного висновку, одноразова допомога в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого, а також інші виплати, передбачені законодавством.

Пунктом 4 Порядку № 986 передбачено, що капіталізація платежів перед застрахованими особами або перед особами, визначеними у статті 41 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», розраховується на період, що визначається як різниця між середньою очікуваною тривалістю життя для чоловіків і жінок у країні та віком особи на момент її проведення.

Пунктами 6-8 Порядку № 986 передбачено, що капіталізація платежів для забезпечення витрат на одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого проводиться у розмірах, що встановлюються відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування». Нарахування такої виплати здійснюється на підставі висновку лікувального закладу щодо можливості настання стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого.

Капіталізація платежів включає заборгованість страхувальника з виплат, пов`язаних із його зобов`язаннями відшкодувати шкоду, заподіяну життю або здоров`ю застрахованої особи, а саме суми одноразової допомоги, щомісячних виплат втраченого заробітку, витрат на догляд за потерпілим і виплат за листками непрацездатності.

У кредиторських вимогах Фонду соціального страхування України до страхувальника, щодо якого розпочато ліквідацію, зазначається сума грошових зобов`язань, обчислена з урахуванням кожного платежу, що підлягає капіталізації.

Суми капіталізованих платежів відповідно до зазначених кредиторських вимог у випадках ліквідації страхувальника перераховуються робочому органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України, у якому страхувальник перебуває на обліку.

Таким чином, наведеними нормами законодавства страхувальника зобов`язано проводити капіталізацію страхових виплат у всіх випадках ліквідації та не залежно від вини у настанні нещасного випадку на виробництві.

Частиною першою статті 104 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Відповідно до частини першої статті 110 Цивільного кодексу України, юридична особа ліквідується, зокрема серед іншого, за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв`язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

Частиною третьою статті 105 Цивільного кодексу України передбачено, що учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється.

Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи.

Кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора (частина шоста статті 105 Цивільного кодексу України).

У силу вимог статті 112 Цивільного кодексу України, у разі ліквідації платоспроможної юридичної особи вимоги її кредиторів задовольняються у такій черговості: у першу чергу задовольняються вимоги щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом.

Як убачається з матеріалів справи, відповідач ліквідується як юридична особа без правонаступника, на підставі чого повинна бути проведена капіталізація платежів для продовження страхових виплат особі, потерпілій на підприємстві протягом всього її життя.

З урахуванням викладеного, наведеними нормами Цивільного кодексу України та Закону № 1105-ХІV передбачено обов`язок страхувальника проводити капіталізацію платежів для продовження страхових виплат особам, потерпілим на підприємстві, протягом їх життя. Капіталізація платежів здійснюється щодо кожної особи з урахуванням заборгованості за попередні роки та необхідності виплати майбутніх платежів, коли страхувальник припинить свою діяльність та не буде сплачувати страхові внески, при цьому, визначено обов`язок страхувальника проводити капіталізацію страхових виплат у всіх випадках ліквідації, передбачених законодавством.

Велика Палата Верховного Суду, аналізуючи поняття публічно-правового спору в постанові від 30.05.2018 року у справі № 822/1472/17, зазначила, що за змістом п. 5 ч. 1 ст. 11 Закону № 1105-XIV, джерелом формування коштів Фонду є, зокрема, капіталізовані платежі, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Відповідним актом Кабінету Міністрів України, чинним як на час виникнення спірних відносин, так і нині, є Порядок капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов`язань підприємства-банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров`ю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2000 року № 765.

Суд зазначає, що у разі відсутності в юридичної особи, що ліквідується, коштів для капіталізації платежів, які підлягають сплаті, обов`язок щодо їх капіталізації покладається на ліквідаційну комісію на підставі рішення суду за позовом потерпілого.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що як на час звернення позивача до відповідача із заявою з грошовими вимогами про стягнення капіталізованих платежів, так і на час розгляду справи чинним законодавством визначено, що капіталізація платежів здійснюється у всіх випадках ліквідації юридичної особи та в межах ліквідаційної процедури із застосуванням правил Порядку № 986, а не лише у випадку ліквідації підприємства-банкрута.

Як наслідок, суд зазначає, що з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи у такої особи виникають зобов`язання перед управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України щодо сплати капіталізованих платежів, розрахованих відносно потерпілих від нещасного випадку на виробництві. Відтак, обов`язок щодо сплати капіталізованих платежів виникає у всіх випадках ліквідації юридичних осіб та припинення діяльності фізичних осіб-підприємців.

Аналогічна правова позиція у подібних правовідносинах висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 27 травня 2020 у справі № 809/1738/17, Верховним Судом у постановах від 18 червня 2020 у справі №820/2837/17, від 2 листопада 2020 у справі №1940/1440/18 та Верховним Судом України у постанові 26 червня 2012 в справі № 21-156а12.

Згідно з наявним у матеріалах справи розрахунком, загальна потреба в капіталізації коштів для розрахунку з потерпілим складає 779483,00 грн.

Заперечень щодо правильності обчислення суми капіталізованих платежів відповідач не надав. Розрахунок не оскаржив.

Оскільки капіталізовані платежі сплачені не були, тому вони підлягають стягненню з відповідача у судовому порядку.

У матеріалах справи наявні належні та допустимі докази, якими підтверджено обґрунтованість заявлених позовних вимог, а саме: акт про нещасний випадок на виробництві №2 від 17.12.1998; постанова про призначення перерахованої щомісячної страхової виплати з 01.03.2021 безстроково; розрахунок потреби в капіталізації платежів щодо відповідача та заява-вимога від 01.04.2022 № 10-14-825, виписка з акту огляду МСЕК 10.11.2011, заява про визнання кредиторських вимог.

Доказів сплати сум спірних капіталізованих платежів відповідачем також не надано.

Враховуючи викладене суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача суми капіталізованих платежів у розмірі 779483,00 грн є обґрунтованими та підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами.

Відповідно до ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 90 Податкового кодексу України , оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з ч.2 ст.73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Отже, на підставі викладеного суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення у повному обсязі.

Відповідно до приписів статті 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Оскільки позивач не надав доказів понесення таких судових витрат, суд не має підстав вирішувати питання про їх розподіл.

Керуючись 14, 72-77, 139, 242-246, 255,293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області (79029, м. Львів. вул. Героїв УПА, 73; код ЄДРПОУ 41322361) до підприємства Львівської облспоживспілки «ВАТО» (79034, м. Львів, вул. Навроцького, 25; код ЄДРПОУ 01737234) про стягнення заборгованості -задовольнити повністю.

Стягнути з підприємства Львівської облспоживспілки «ВАТО» на користь Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області заборгованість зі сплати капіталізованих платежів в сумі 779483 (сімсот сімдесят дев`ять тисяч чотириста вісімдесят три) гривні 00 копійок.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Сподарик Н.І.