Рішення

від 11.09.2022 по справі 380/5396/22

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/5396/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 вересня 2022 рокум. Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Коморного О.І. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби України у Львівській області.

Обставини справи.

До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 з вимогою визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Ф» Головного управління ДПС у Львівській області №999915-2410-1325 від 09.06.2021 року, яким визначено ОСОБА_1 суму податкового зобов`язання по земельному податку в розмірі 406 012,12 грн.;

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що позивачу на праві власності належить земельна ділянка площею 3,0085 га, кадастровий номер: 4623685300:01:004:0129, яка знаходиться за адресою: Львівська область, Львівський район, село Підберізці. Цільове призначення земельної ділянки - « 12.11. Для розміщення та експлуатації об`єктів дорожнього сервісу» (категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення). Вказує, що 09.06.2021 року відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення форми «Ф» №999915-2410-1325, яким визначено позивачу суму податкового зобов`язання по земельному податку в розмірі 406 012, 12 грн. Вказане податкове повідомлення-рішення направлене на адресу позивача 13.11.2021 року та отримане ним 17.11.2021 року. Вказує, що сума визначена у спірному рішенні є безпідставною, оскільки рішенням Підберізцівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області №1701 від 13.07.2020 року «Про встановлення податків та зборів на території Підберізцівської ОТГ» не затверджувались ставки земельного податку для земель з цільовим призначенням 12.11 - для розміщення та експлуатації інших технічних засобів зв`язку. З огляду на наведене, позивачу незрозуміло яким чином контролюючим органом визначалась сума податкового зобов`язання за платежем - Земельний податок з фізичних осіб, оскільки рішенням Підберізцівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області №1701 від 13.07.2020 року ставки земельного податку для земель з цільовим призначенням 12.11 - для розміщення та експлуатації інших технічних засобів зв`язку не визначено. Просить позов задовольнити.

Ухвалою від 21 березня 2022 року відкрито спрощене провадження в адміністративній справі без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач проти задоволення позову заперечив повністю з підстав викладених у поданому відзиві. Зазначає, що вищезазначеним податковим повідомлення-рішенням позивачу збільшено грошове зобов`язання за платежем «Земельний податок з фізичних осіб» за період 2021 рік. Вказує, що за змістом п.289.1 ст. 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства. Повідомляє, що Головним управлінням ДПС у Львівській області отримано лист за №780 від 21.05.2021 року від Підберізцівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області у якому повідомлено про нарахування земельного податку власникам земельних ділянок, я кі розташовані на території Підберізцівської сільської ради, зокрема ОСОБА_1 . Згідно Інформації про власників земель на території Підберізцівської територіальної громади у власності ОСОБА_1 перебуває земельна ділянка (кадастровий номер 4623685300:01:004:0129) площею 3,0085 га із цільовим призначенням: 12:11 для розміщення та експлуатації об`єктів дорожнього сервісу. Згідно витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки нормативно грошова оцінка зазначеної земельної ділянки ОСОБА_1 становить 13533737,25 грн. Відповідач вказує, що відповідно за результатами опрацювання отриманої інформації згідно листа №780 від 21.05.2021 року від Підберізцівської сільської ради, Головне управління ДПС у Львівській області сформувало податкове повідомлення-рішення №999915-2410-1325 від 09.06.2021 року в сумі 406 012,12 грн. (13 533 737,25 НГО * 3%). Також відповідач зазначає, що згідно із пп. 266.7.3 п.266.7 ст. 266 Податкового кодексу України платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за своєю податковою адресою для проведення звірки даних щодо: об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності платника податку; розміру загальної площі об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності платника податку; права на користування пільгою із сплати податку; розміру ставки податку; нарахованої суми податку. У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, контролюючий орган за своєю податковою адресою платника податків проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення рішення вважається скасованим (відкликаним). Стверджує, що вищенаведеним правом позивач не скористався, та не звертався до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №999915-2410-1325 від 09.06.2021 року згідно ст. 56 Податкового кодексу України. Вважає, що враховуючи вищевикладене, податкове повідомлення-рішення прийняте у відповідності до вимог Податкового кодексу України, а отже дії контролюючого органу щодо визначення ОСОБА_1 податкового зобов`язання з земельного податку є правомірним. Просить у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою суду від 19.07.2022 відмовлено у розгляді справи в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 19.07.2022 замінено відповідача у справі, розгляд справи розпочато спочатку.

Ухвалою суду від 19.07.2022 залучено за клопотанням відповідача третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Підберізцівську сільську раду.

Від третьої особи до суду 01.08.2022 надійшло пояснення у справі. Третя особа вказує, що прийняттю спірного податкового повідомлення-рішення передувало одержання податковим органом листа за вих. №780 від 21.05.2021 року від Підберізцівської сільської ради і нарахування податку проведено з урахуванням рішення Підберізцівської сільської ради №1701 від 13.07.2020 року «Про встановлення податків та зборів на території Підберізцівської ОТГ». Повідомляє, що 19.05.2022 року Головне управління ДПС у Львівській області зверталося до Підберізцівської сільської ради з листом за вих. № 3678/5/13-01-20-03-06 щодо пояснення розбіжностей в інформації, яка була викладена у листі за вих. №780 від 21.05.2021 року та у рішенні №1701 від 13.07.2020 року «Про встановлення податків та зборів на території Підберізцівської ОТГ». 16.06.2022 року Підберізцівською сільською радою було надано відповідь за вих. №650, відповідно до якої зазначеним вище листом за вих. № 780 від 21.05.2021 року Підберізцівська сільська рада зверталася з проханням нарахувати земельний податок власникам земельних ділянок, які розташовані на території Підберізцівської територіальної громади Львівської області, в тому числі ОСОБА_1 . Третя особа вказує, що 13.07.2020 року Підберізцівською сільською радою було прийнято рішення № 1701 «Про встановлення податків та зборів на території Підберізцівської ОТГ». При прийнятті зазначеного рішення Підберізцівська сільська рада керувалася Постановою Кабінету Міністрів від 24 травня 2017 р. № 483 «Про затвердження форм типових рішень про встановлення ставок та пільг із сплати земельного податку та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки». Додаток 1 до Типового рішення про встановлення ставок та пільг із сплати земельного податку, затвердженого зазначеною вище Постановою, містить перелік видів цільового призначення земель, ставки земельного податку за користування якими встановлюються органами місцевого самоврядування, серед яких цільове призначення: 12:11 - для розміщення та експлуатації об`єктів дорожнього сервісу - не передбачено. З огляду на це Підберізцівською сільською радою помилково опущено цільове призначення: 12:11 - для розміщення та експлуатації об`єктів дорожнього сервісу, яке доповнене Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 23.05.2017 №261. В подальшому цей недолік було усунуто рішенням Підберізцівської сільської ради від року № 700 «Про внесення змін в рішення Підберізцівської сільської ради щодо встановлення податків та зборів на території Підберізцівської ТГ», що вступило в дію з року. Вважає, що будь-які розбіжності в інформації, яка була викладена у листі за вих.№780 від 21.05.2021 року та Рішенні № 1701 від 13.07.2020 року «Про встановлення податків та зборів на території Підберізцівської ОТГ» відсутні, адже нарахування чи ненарахування земельного податку фізичним особам відповідно до положень Податкового кодексу України належить до компетенції відповідних податкових органів, а сільська рада листом за вих.№780 від 21.05.2021 року, фактично, лише проінформувала податкові органи про власників земельних ділянок на її території (в т.ч. щодо ОСОБА_1 ) щодо яких необхідно вчинити дії передбачені пунктом 286.5 статті 286 Податкового кодексу України. Зазначає, що при розгляді справи №380/5396/22 Підберізцівська сільська рада покладається на розсуд суду та просить здійснювати розгляд справи за відсутності представника Підберізцівської сільської ради.

Суд всебічно і повно з`ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та

встановив:

Позивачу на праві власності належить земельна ділянка площею 3,0085 га, кадастровий номер: 4623685300:01:004:0129, яка знаходиться за адресою: Львівська область, Львівський район, село Підберізці. Цільове призначення земельної ділянки - « 12.11. Для розміщення та експлуатації об`єктів дорожнього сервісу» (категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення), що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Відповідно до технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, нормативно грошова оцінка зазначеної земельної ділянки ОСОБА_1 становить 13533737,25 грн.

13.07.2020 року Підберізцівською сільською радою прийнято рішення № 1701 «Про встановлення податків та зборів на території Підберізцівської ОТГ».

Листом за №780 від 21.05.2021 року Підберізцівська сільська рада Пустомитівського району Львівської області звернулась до Головного управління ДПС у Львівській області про нарахування земельного податку власникам земельних ділянок, які розташовані на території Підберізцівської сільської ради, зокрема ОСОБА_1 .

За результатами опрацювання отриманої інформації згідно листа №780 від 21.05.2021 року від Підберізцівської сільської ради, Головне управління ДПС у Львівській області сформувало податкове повідомлення-рішення №999915-2410-1325 від 09.06.2021 року, яким визначило позивачеві за 2021 рік грошове зобов`язання за платежем земельний податок з фізичних осіб в сумі 406 012,12 грн. (13 533 737,25 НГО * 3%).

Позивач не погодився з нарахованою сумою грошового зобов`язання та звернувся до суду.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Закріплений у ч. 1 ст.9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України (ПК України) (п.1.1 ст. 1 ПК України).

Платниками земельного податку згідно з пп.269.1.1 п.269.1ст. 269 ПКУкраїни є власники земельних ділянок, земельних часток (наїв).

Об`єктом оподаткування земельним податком згідно пп.270.1.1 п.270.1 ст. 270 ПК України є земельні ділянки, які перебувають у власності.

Базою оподаткування відповідно до пп.271.1.1 та пп.271.1.2 п.271.1 ст. 271 ПК України є:

- нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом:

-площа земельної ділянки, нормативну грошову оцінку якої не проведено.

Відповідно до пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів та податкових пільг зі сплати місцевих податків і зборів до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та/або зборів, та про внесення змін до таких рішень.

Пунктом 271.2 ст. 271 Податкового кодексу України визначено, що рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному період}, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Відповідно до п.274.1 ст. 274 Податкового кодексу України ставка податку за земельні ділянки, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0.3 відсотка та не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для лісових земель - не більше 0.1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

Підставою для нарахування земельного податку відповідно до п.286.1 ст. 286 Податкового кодексу України є дані державного земельного кадастру.

Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав па нерухоме майно, у сфері будівництва щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Нарахування фізичним особам сум плати за землю відповідно до пункту 286.5 статті 286 Податкового кодексу України проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки, у тому числі право на яку фізична особа має як власник земельної частки (паю), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, разом із детальним розрахунком суми податку, який, зокрема, але не виключно, має містити кадастровий номер та площу земельної ділянки, розмір ставки податку та розмір пільги зі сплати податку.

Згідно ті.287.5 ст. 287 Податкового кодексу України податок фізичними особами сплачується; протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

За змістом п.289.1 ст. 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.

Судом встановлено належність позивачу на праві власності земельної ділянки площею 3,0085 га, кадастровий номер: 4623685300:01:004:0129, яка знаходиться за адресою: Львівська область, Львівський район, село Підберізці. Цільове призначення земельної ділянки - « 12.11. Для розміщення та експлуатації об`єктів дорожнього сервісу» (категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення), що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Рішенням Підберізцівської сільської ради №1701 від 13.07.2020 року «Про встановлення податків та зборів на території Підберізцівської ОТГ» встановлено на території Підберізцівської об`єднаної територіальної громади (села Підберізці, Миклашів, Підгірне, Чорнушовичі, Журавники, Тарасівка, Чижиків, Глуховичі та у випадку приєднання Верхньобілківсьої сільської ради згідно перспективного плану формування територій громад Львівської області, села Верхня Білка, Нижня Білка, Сухоріччя) місцеві податки, зокрема, ставки земельного податку згідно з Додатком 1 та пільги для юридичних осіб, надані відповідно до п. 284.1 статті 284 Податкового кодексу України, за переліком згідно з Додатком 2; елементи плати за землю згідно з Додатком 3.

Судом встановлено, що додатком №1 до вказаного рішення Підберізцівської сільської ради №1701 від 13.07.2020 року передбачені ставки земельного податку, які вводяться в дію з 01 січня 2021 року.

Відповідно до вказаного Додатку, сільською радою встановлено ставки земельного податку для земель транспорту (розділ 12 Класифікатора видів цільового призначення земель, затвердженого наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 року №548) для наступних видів цільового призначення:

1)12.01 - для розміщення та експлуатації будівель і споруд залізничного транспорту;

2)12.02 - для розміщення та експлуатації будівель і споруд морського транспорту;

3)12.03 - для розміщення та експлуатації будівель і споруд річкового транспорту;

4)12.04 - для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства;

5)12.05 - для розміщення та експлуатації будівель і споруд авіаційного транспорту;

6)12.06 - для розміщення та експлуатації об`єктів трубопровідного транспорту;

7)12.07 - для розміщення та експлуатації будівель і споруд міського електротротранспорту;

8)12.08 - для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій;

9)12.09 - для розміщення та експлуатації будівель і споруд іншого наземного транспорту;

10)12.10 - для цілей підрозділів 12.01-12.09 та для збереження та використання земель природно-заповідного фонду.

Наведені встановлені судом обставини справи підтверджують доводи позивача, що рішенням Підберізцівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області №1701 від 13.07.2020 року «Про встановлення податків та зборів на території Підберізцівської ОТГ» не затверджувались ставки земельного податку для земель з цільовим призначенням 12.11 - для розміщення та експлуатації інших технічних засобів зв 'язку.

Водночас позивачеві належить земельна ділянка площею 3,0085 га, кадастровий номер: 4623685300:01:004:0129, яка знаходиться за адресою: Львівська область, Львівський район, село Підберізці саме з цільовим призначенням земельної ділянки - « 12.11. Для розміщення та експлуатації об`єктів дорожнього сервісу» (категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення),

Та обставина, що Підберізцівською сільською радою опущено цільове призначення: 12:11 - для розміщення та експлуатації об`єктів дорожнього сервісу, яке доповнене Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 23.05.2017 №261, визнається третьою особою.

Стосовно доводів третьої особи, що в подальшому цей недолік було усунуто рішенням Підберізцівської сільської ради від 09.07.2021 року № 700 «Про внесення змін в рішення Підберізцівської сільської ради щодо встановлення податків та зборів на території Підберізцівської ТГ», що вступило в дію з 01.01.2021 року суд зазначає, що такі доводи жодним чином не впливають на неправомірність прийняття відповідачем 09.06.2021 оскаржуваного податкового повідомлення рішення (за місяць до вказаного рішення), оскільки на час його прийняття відповідачем ставка земельного податку для землі з цільовим призначенням 12.11 - для розміщення та експлуатації інших технічних засобів зв`язку, яка є у власності позивача, не була визначена у встановленому законом порядку.

Відповідно до ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оскільки у даній справі оспорюється дії вчинені відповідачем, суб`єктом владних повноважень, суд відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України, перевіряє чи вчинені вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що відповідні положення відповідачем на час прийняття спірного рішення дотримані не були внаслідок помилкового визначення позивачеві сум грошового зобов`язання за відсутності встановленої третьою особою ставки земельного податку для землі з цільовим призначенням 12.11, що в свою чергу зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню.

Оскільки позивачем документально підтверджено сплату судового збору в сумі 4060,12 грн. за подання позову, такі слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Вирішуючи питання стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правову допомогу в сумі 10000 грн вказану у відповіді на відзив, суд зазначає наступне.

Стаття 132 КАС України встановлює, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п`ятій статті 134 КАС України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з частиною сьомою статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Зазначені вимоги кореспондуються з положеннями частини третьої статті 143 КАС України, якими передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Таким чином, необхідною умовою для відшкодування витрат на правничу допомогу є подання стороною детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.

Відповідно до частини дев`ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Згідно з положеннями статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі Баришевський проти України, від 10.12.2009 у справі Гімайдуліна і інших проти України, від 12.10.2006 у справі Двойних проти України, від 30.03.2004 у справі Меріт проти України, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, слід виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.

Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Суд при вирішенні вказаного питання враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 22.11.2019 у справі №810/1502/18.

Суд також зазначає, що в пункті 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Суд, вирішуючи питання про відшкодування судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу, у відповідності до частини п`ятої статті 242 КАС України також враховує висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладений у постанові 21.01.2021 №280/2635/20, відповідно до якого КАС України у редакції, чинній з 15.12.2017, імплементував нову процедуру відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Зазначені норми (статті 134, 139) були введені в КАС України з 15.12.2017, у тому числі, з метою унормування відносин між суб`єктами, які потребують юридичного супроводу, та адвокатами. Так, за існуючого правового регулювання у сторін з`явилась можливість відшкодувати понесені на правову допомогу витрати (у разі доведення власної правоти у спорі із суб`єктом владних повноважень). При цьому, норми зазначених статей спрямовані саме на захист прав та інтересів позивачів-суб`єктів господарювання, а не адвокатів. Встановлена на законодавчому рівні можливість позивачів отримати відшкодування понесених витрат на правничу допомогу сприяє нормальному розвитку галузі, дозволяє учасникам судових процесів залучати для захисту свої прав кваліфікованих адвокатів, даючи при цьому таким особам законне право сподіватись на повне або часткове відшкодування понесених витрат у разі доведення власної правової позиції.

Суд встановив, що між позивачем та адвокатом Малишак А.С. укладено договір про надання правової допомоги від 12.12.2021 року, відповідно до п.5.2 якого підставою для оплати послуг адвоката є акт прийому-передачі наданих послуг.

Згідно акта наданих послуг №1 від 17.05.2022 адвокатом із врахуванням умов Договору надано послуги на суму 10000 грн:

- попередня консультація з вивчення документів вартістю 1000 грн;

- підготовка адвокатського запиту від 13.12.2021 року вартістю 1000 грн;

- підготовка адвокатського запиту від 08.02.2022 року вартістю 1000 грн;

- підготовка адміністративного позову вартістю 4000 грн;

- підготовка відповіді на відзив вартістю 3000 грн.

Суд вказує на те, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, слід керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

На підставі системного аналізу матеріалів справи та долучених представником позивача доказів на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає за необхідне зазначити, що витрати пов`язані з вивченням обставин справи (консультація) та вивчення документів, підготовка та поданням адвокатських запитів включаються до витрат пов`язаних з складанням позовної заяви.

Суд також зазначає, що підготовка відповіді на відзив, що становить вартість 3000,00 грн, не потребувала значних зусиль та часу, а є лише технічною та базується на викладеному у позовній заяві.

Суд наголошує, що розгляд справи відбувався в порядку спрощеного позовного провадження та враховуючи незначну складність категорії справи, суд вважає, що підготовка і подання адміністративного позову, підготовка та подання заяви не відповідають критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності).

Суд також зазначає, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду за результатами розгляду справи №200/14113/18-а ухвалив постанову від 26.06.2019, в якій сформував правову позицію, згідно з якою, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору.

Вказаний висновок Верховного Суду у відповідності до приписів частини п`ятої статті 242 КАС України та частини шостої статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів суд враховує під час вирішення такого питання.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини щодо присудження судових витрат, суд при розподілі судових витрат має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі East/WestAllianceLimited проти України, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі Ботацці проти Італії (Bottazzi v. Italy), № 34884/97).

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що сума судових витрат на правничу допомогу, яку позивач просить стягнути за рахунок відповідача, за встановлених обставин справи щодо дій третьої особи, підлягає зменшенню у зв`язку з відсутністю ознак співмірності, визначених частиною п`ятою статті 134 КАС України.

Таким чином, заявлені позивачем до відшкодування 10000 грн витрат на правничу допомогу, є необґрунтованими, не відповідають реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а їх стягнення з відповідача становить надмірний тягар для останнього, що суперечить принципу розподілу таких витрат. Заявлений розмір витрат не є співмірним із складністю справи та виконаним адвокатом робіт (наданих послуг), із реальним часом витраченим адвокатом та із обсягом наданих адвокатом послуг (виконаних робіт).

Відтак, з огляду на незначну складність справи та обсяг наданих послуг, суму визначеного грошового зобов`язання 406012,12 грн, суму сплаченого судового збору 4060,12 грн, суд, виходячи з критерію пропорційності та розумності вважає, що розмір витрат на правничу допомогу, що підлягає стягненню з відповідача, повинен становити 4000,00 грн.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що на користь позивача необхідно стягнути витрати на професійну правничу допомогу у сумі 4000,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 255, 262, 294, 295, КАС України, суд

у х в а л и в :

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Ф» Головного управління ДПС у Львівській області №999915-2410-1325 від 09.06.2021 року, яким визначено ОСОБА_1 суму податкового зобов`язання по земельному податку в розмірі 406 012,12 грн.

3. Стягнути на користь ОСОБА_1 (01021, Львівська область, Стрийський район, с. Дуліби, РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Львівській області (79003, м. Львів, вул. Стрийська 35, ЄДРПОУ ВП 43968090) судовий збір в сумі 4060 (чотири тисячі шістдесят) грн. 12 коп.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 (01021, Львівська область, Стрийський район, с. Дуліби, РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Львівській області (79003, м. Львів, вул. Стрийська 35, ЄДРПОУ ВП 43968090) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4000 (чотири тисячі) грн.

5. У стягненні витрат на професійну правничу допомогу в сумі 6000 грн відмовити.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 12.09.2022.

Суддя Коморний О.І.