Постанова

від 12.09.2022 по справі 812/333/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 812/333/16

касаційне провадження № К/9901/21974/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 14.07.2016 (суддя Шембелян В.С.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.12.2016 (судді: Арабей Т.Г., Геращенко І.В., Міронова Г.М.) за позовом Державної податкової інспекції у місті Красному Лучі Головного управління ДФС у Луганській області (далі у тексті - ДПІ у м. Красний Луч, позивач, Інспекція 1) до Державної податкової інспекції у місті Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області (далі у тексті - ДПІ у м. Сєвєродонецьк, відповідач, Інспекція 2) про визнання неправомірним та рішення від 16.10.2015 № 0014621703,

УСТАНОВИВ:

15.04.2016 Державна податкова інспекція у м. Красному Лучі Головного управління ДФС у Луганській області звернулось до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області про визнання неправомірним та скасування рішення відповідача від 16.10.2015 № 0014621703 про застосування штрафних санкцій у розмірі 28 933, 80 грн за період з 22.11.2014 по 20.01.2015 та нарахування пені у розмірі 12 955, 70 грн за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальну суму 41 889, 50 грн.

На обґрунтування своїх вимог посилався на те, що ДПІ у м. Красному Лучі ГУ Міндоходів у Луганській області здійснювала свою діяльність у місті Красний Луч, яке визначено у Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція згідно з розпорядженням КМУ № 1275-р від 02.12.2015, зважаючи на що вважає рішення відповідача незаконним, оскільки положення Розділу VІІІ Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 № 1669 (далі у тексті - Закон № 1669), відповідно до якого платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону № 1669, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України» від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014 № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування «(далі у тексті - Закон № 2464), на період з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану, а тому відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Відповідач у своїх письмових запереченнях вказував, що згідно з частиною 8 статті 9 Закону № 2464 платники єдиного внеску, роботодавці, зокрема, підприємства, установи та організації, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, однак позивач несвоєчасно сплатив зобов`язання з єдиного внеску. Так, на підставі частини 10 та п.2 ч.11 статті 25 Закону № 2464 за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до ДПІ у м. Красний Луч застосовано штраф у розмірі 28 933, 80 грн та нараховано пеню в сумі 12 955, 70 грн. Крім того, відповідач зазначив, що позивач не надав сертифікат ТПП, який засвідчив би настання обставин непереборної сили, що стосуються сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 14.07.2016, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.12.2016, адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції, Державна податкова інспекція у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області подала касаційну скаргу, у якій просила Верховний Суд скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову. Касаційна скарга обґрунтована тим, що позивачем не доведено наявності правових підстав для звільнення його від відповідальності за невиконання обов`язків визначених Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», у т.ч. в частині своєчасного нараховування, обчислення та сплати єдиного внеску.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 20.01.2017 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 09.09.2022 прийняв касаційну скаргу Інспекції 2 до провадження та призначив справу до касаційного розгляду в попередньому судовому засіданні на 13.09.2022.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Ханова Р.Ф.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про обґрунтованість позовних вимог та дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Судами у межах спірних правовідносин встановлено, що згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Державна податкова інспекція у м. Красному Лучі Головного управління ДФС у Луганській області є юридичною особою (ЄДРПОУ 38696140), місцезнаходження якої: 93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Енергетиків, 72. Податкова інспекція зареєстрована як платник єдиного внеску в Державній податковій інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області. Діє на підставі Положення.

Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, відповідачем прийнято рішення від 16.10.2015 № 0014621703 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску позивачу нараховано штраф розмірі 28 933, 80 грн за період з 22.11.2014 по 20.01.2015 та пеню у розмірі 12 955, 70 грн, загальна сума складає 41 889, 50 грн. Штрафні санкції та пеня застосовані до позивача за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску. Факт несвоєчасної сплати сум єдиного внеску не є спірною обставиною між сторонами.

Обґрунтовуючи свою позицію ДПІ у м. Сєвєродонецьку ГУ ДФС у Луганській області посилалась на положення частини другої статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», згідно з якою платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та у повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, подавати звітність до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади. Частиною дванадцятою статті 9 цього Закону чітко визначено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Стосовно застосування штрафних санкцій, відповідач керувався частиною одинадцятою статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», якою передбачено, що у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати, повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 цього Закону єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з частиною другою статті 2 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» виключно цим Законом визначаються принципи збору та ведення обліку єдиного внеску, платники єдиного внеску, порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, розмір єдиного внеску, орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність, склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є: роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію її як підприємця), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Порядок обчислення та строки сплати єдиного внеску передбачені статтею 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування». Частиною восьмою цієї статті встановлено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Стаття 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» регламентує заходи впливу та стягнення, і частиною першої цієї статті передбачено, що рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов`язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами. Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до частини десятої статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Частиною одинадцятою цієї статті передбачено, що орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції, зокрема за несвоєчасну сплату єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20% своєчасно не сплачених сум (у редакції Закону до 01 січня 2015 року - 10%).

Згідно вимог статті 25 цього Закону у разі виявлення своєчасно несплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів та підлягають сплаті платником єдиного внеску протягом десяти робочих днів після надходження відповідного рішення.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та визнається сторонами у справі, позивачем платежі в рахунок погашення зобов`язань з єдиного внеску в строк, визначений Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» здійснені не були (реалізовані із затримкою).

Указом Президента України від 14.04.2014 №405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

Верховною Радою України прийнято Закон України від 02.09.2014 №1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», яким, крім іншого, внесені зміни до Закону № 2464-VI та доповнено його розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» пунктом 9-3, який передбачає, що платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014 №405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», на період з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014 № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу».

Згідно з пунктом 2 Закону України «Про внесення змін до розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці» від 02.03.2015 №219-VIII пункт 9-3 в редакції Закону України від 2 вересня 2014 року №1669-VII вважати пунктом 9-4.

Отже, з аналізу зазначених норм права вбачається, що підставою для звільнення платників єдиного внеску від відповідальності за невиконання вимог законодавства щодо його (внеску) вчасної сплати, є факт перебування такого платника на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводиться антитерористичної операція.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 № 1053-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція (дію розпорядження зупинено згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 1079-р), яке втратило чинність згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України».

Місто Сєвєродонецьк Луганської області, на території якого знаходиться відповідач, в якій на обліку як платник єдиного внеску перебуває позивач входить до Переліків населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затверджених розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 № 1053-р(втратило чинність) та від 02.12.20154 № 1275-р (чинне).

Таким чином, на час виникнення спірних правовідносин, Позивач перебував на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводиться антитерористична операція, тому згідно із положеннями Закону №1669-VII не несе фінансової відповідальності за порушення вимог Закону № 2464-VI в частині несвоєчасного або не в повному обсязі нараховування, обчислення і сплати єдиного внеску за період з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Водночас, Верховний Суд наголошує на тому, що Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» не скасовує обов`язків платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а надає можливість на період антитерористичної операції не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі.

При цьому, з урахуванням характеру спірних правовідносин, наявність сертифіката Торгово-промислової палати України не є обов`язковою підставою для звільнення платників від відповідальності за невиконання вимог законодавства щодо вчасної сплати єдиного внеску, в даному випадку, зважаючи на законодавче закріплення такого права, достатньо підтвердженого факту знаходження платника податку на обліку в податкових органах, розміщених на території проведення АТО, з урахуванням чого колегія суддів вважає, що доводи контролюючого органу в цій частині є необґрунтованими.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області залишити без задоволення, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 14.07.2016 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.12.2016 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова