Постанова

від 04.09.2022 по справі 910/23717/13

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" вересня 2022 р. Справа№ 910/23717/13

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Зубець Л.П.

Кропивної Л.В.

при секретарі судового засідання Алчієвій І.В.

учасники справи у судове засідання не з`явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НОТАПС"

на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 28.06.2022

у справі № 910/23717/13 (суддя: Удалова О.Г.)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НОТАПС"

про розподіл судових витрат на правничу допомогу

у справі № 910/23717/13 за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НОТАПС" на бездіяльність державного виконавця Печерського районного відділу ДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НОТАПС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "НК-Груп"

про стягнення 50 836,40 грн

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство "Агроінвест-Топилище" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "НК-ГРУП" про стягнення 50 836,40 грн, а саме: 50 000,00 грн попередньої оплати та 836,40 грн трьох процентів річних за договором № 65/12 купівлі-продажу від 31.07.2012.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.01.2014 позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "НК-Груп" на користь Фермерського господарства "Агроінвест-Топилище" 50 000,00 грн основного боргу, 836,40 грн 3% річних та 1 720,50 грн витрат по сплаті судового збору.

04.03.2014 на виконання рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/23717/13 було видано наказ.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.08.2021 постановлено замінити сторону (стягувача) у справі № 910/23717/13 під час примусового виконання рішення Господарського суду міста Києва № 910/23717/13 від 28.01.2014, яке набрало законної сили, та наказу Господарського суду міста Києва від 04.03.2014 у справі № 910/23717/13 - Фермерське господарство "Агроінвест-Топилище" на правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "НОТАПС".

07.02.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "НОТАПС" звернулось до Господарського суду міста Києва зі скаргою на бездіяльність державного виконавця Печерського районного відділу ДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.06.2022 скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НОТАПС" на бездіяльність державного виконавця Печерського районного відділу ДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) задоволено частково. Визнано за період з 20.04.2017 по 05.02.2022 неправомірною бездіяльність державного виконавця Печерського ВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні № 53751770 щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 04.03.2014 по справі № 910/23717/13, що полягає у порушенні строків та порядку вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні із врахуванням норм та положень Закону України «Про виконавче провадження». Зобов`язано державного виконавця Печерського ВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) усунути допущене порушення (поновити порушене право заявника) шляхом дотримання строків та порядку вчинення дій у виконавчому провадженні № 53751770 щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 04.03.2014 по справі № 910/23717/13 з урахуванням норм та положень Закону України «Про виконавче провадження». У задоволенні іншої частини скарги відмовлено.

06.06.2022 через відділ діловодства суду від ТОВ "Компанія "НОТАПС" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу, відповідно до якої останній просив стягнути з Печерського районного відділу ДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) 8 900,00 грн витрат на правничу допомогу.

28.06.2022 Господарським судом міста Києва було прийнято додаткове рішення, яким заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НОТАПС" про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат у справі № 910/23717/13 задоволено частково. Стягнуто з Печерського районного відділу ДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НОТАПС" витрати на правничу допомогу в розмірі 3 200,00 грн 00 коп. У задоволенні іншої частини заяви відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТОВ "Компанія "НОТАПС" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 28.06.2022 у справі № 910/23717/13 скасувати в частині відмови в задоволенні заяви ТОВ Компанія "НОТАПС" про покладення на Печерський ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства юстиції (м. Київ) судових витрат на професійну правничу допомогу в порядку, передбаченому ст.ст. 123, 126, 124, 129, 244, 344 ГПК України, у розмірі 5700,00 грн, та прийняти нове рішення, яким заяву ТОВ Компанія "НОТАПС" про покладення на Печерський ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства юстиції (м. Київ) судових витрат на професійну правничу допомогу в порядку, передбаченому ст.ст. 123, 126, 124, 129, 244, 344 ГПК України, задовольнити повністю. Стягнути з Печерського ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства юстиції (м. Київ) на користь ТОВ "Компанія "НОТАПС" судові витрати на правничу допомогу у розмірі 8900,00 грн згідно договору № 16-09-2021/1 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 16.09.2021.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що викладені в оскаржуваній ухвалі висновки суду першої інстанції не відповідають не лише нормам чинного законодавства, а й сталій судовій практиці у вирішенні аналогічних спорів. Скаржник зазначає, що від Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) не надходило жодних клопотань про зменшення розміру витрат на правничу допомогу. Зауважує, що відповідно до ухвали Господарського суу міста Києва від 02.06.2022 задоволено кількість вимог відповідно до заяви, а тому у суду першої інстанції були відсутні підстави для посилання на принцип пропорційності при виначенні та призначенні до стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу. Наголошує, що заявлений до відшкодування розмір судових витрат не є надмірним та завищеним, оскільки відповідає як принципам матеріального (договірного) права, так і процесуального права (оскільки висвітлює затрати по роботі адвоката у даній справі). Підкреслює, що висновок суду щодо відмови у задоволенні до стягнення розміру витрат часу на очікування відповідного судового засідання є протиправним та неправомірним.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.07.2022, дана апеляційна скарга у справі № 910/23717/13 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Владимиренко С.В., Зубець Л.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.07.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НОТАПС" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 28.06.2022 у справі № 910/23717/13; розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НОТАПС" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 28.06.2022 у справі № 910/23717/13 призначено на 15.08.2022; запропоновано учасникам судового процесу подати відзив, заперечення на апеляційну скаргу та інші заяви/клопотання протягом 10 днів з дня отримання даної ухвали.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.08.2022 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НОТАПС" на додаткове рішення на Господарського суду міста Києва від 28.06.2022 у справі № 910/23717/13 відкладено на 05.09.2022.

У зв`язку з перебуванням у відпустці судді Владимиренко С.В., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.09.2022, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Зубець Л.П., Кропивна Л.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.09.2022 справу № 910/23717/13 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НОТАПС" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 28.06.2022 прийнято до провадження визначеним складом суду.

Представники учасників справи в судове засідання 05.09.2022 не з`явились, про час та місце судового розгляду повідомлялись у передбаченому законом порядку, що підтверджується наявними в матеріалах справи зворотніми повідомленнями про вручення поштових відправлень.

При цьому, 05.09.2022 від представника ТОВ «Компанія «НОТАПС» на адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи без його участі за наявними матеріалами.

За змістом ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції з метою дотримання прав сторін на судовий розгляд справи упродовж розумного строку, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, враховуючи те, що явка представників сторін обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, зважаючи на відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників учасників справи, які повідомлені про судовий розгляд справи в апеляційному порядку.

Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Статтею 131-2 Конституції України унормовано, що для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Згідно ст. 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За приписами ч. 3 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 ЦК України. Зокрема, стаття 903 ЦК України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Глава 52 ЦК України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 ЦК України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Згідно зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Правовий аналіз вищенаведених норм права дає підстави для висновку, що за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права. Ціна в договорі про надання правової допомоги є істотною умовою, встановлюється за домовленістю сторін шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару.

Ціна договору, тобто розмір адвокатського гонорару, може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата, кожний з яких відрізняється порядком обчислення. При зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (аналогічна правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.11.2020 у справі № 922/1948/19, від 12.08.2020 у справі № 916/2598/19, від 30.07.2019 у справі № 911/1394/18).

Як вбачається з матеріалів справи, стягувач просить покласти на орган Державної виконавчої служби понесені судові витрати у розмірі 8900,00 грн на професійну правничу допомогу.

Так, матеріалами справи підтверджується, що позивачем в підтвердження розміру понесених стороною судових витрат до матеріалів справи було надано копії: договору про надання адвокатських послуг (правової допомоги) № 16-09/2021/1 від 16.09.2021, укладений між ним (замовник) та адвокатом Грищенко О.М. (виконавець), акту здачі приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 03.06.2022.

Згідно з п. 1.2 договору правова допомога за цим договором вважається наданою та виконаною з моменту підписання уповноваженими представниками сторін акту здачі-приймання виконаних робіт щодо надання правової допомоги.

У п. 3.1 договору сторони погодили, що вартість виконання передбачених цим договором комплексу правових послуг та робіт визначається в актах здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) щодо надання адвокатських послуг, виходячи з того, що вартість однієї години роботи виконавця складає 800,00 грн (включаючи всі витрати (поштові, комісійні, банківські, транспортні, тощо) по підготовці матеріалів відповідно до пункту 1.1 договору). При цьому сторонами враховано як середній розмір вартості аналогічного роду здійснення комплексу правових послуг та робіт в регіонах України, так і рекомендовані ставки аналогічного роду здійснення комплексу правових послуг та робіт, котрі пропонуються Радами Адвокатів відповідного регіону.

Окремо сторони дійшли згоди, що вартість послуг та роботи виконавця, зокрема, та не обмежуючись, становить: ознайомлення з матеріалами справи, отриманими у суді відповідної судової інстанції - 900,00 грн; судові засідання - 1500,00 грн/ за одне судове засідання; побудова правової позиції, аналіз судової практики, вивчення первинної документації, складання процесуальних документів, надсилання їх та документів до них сторонам та до суду; інші види правової допомоги у межах судового розгляду справи - із розрахунку 800,00 грн./год.; витрати (квитки, добові тощо) - згідно підтверджуючих документів.

Відповідно до п. 3.2 договору замовник повинен здійснити сплату грошових коштів (виконання грошового зобов`язання) наступним чином: 100% вартості наданих послуг та/або виконаних робіт відповідно до акту здачі-прийняття виконаних робіт та наданих послуг, оплачуються протягом 30-ти календарних днів з дня проголошення/прийняття судового рішення суду за результатами завершення розгляду судом справи № 911/23717/13 за скаргою ТОВ «Компанія «НОТАПС» на бездіяльність державного виконавця Печерського ВДВС у м. Києві Центрального МРУ Міністерства юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні № 53751770 щодо примусового виконання наказу Господарського суду м. Києва у справі № 911/23717/13 від 04 березня 2014 року.

Згідно з п. 3.8 договору сторони погодили та визначили, що заохочувальним розміром гонорару виконавця у випадку прийняття позитивного рішення на користь замовника (задоволення повністю та/або частково вимог замовника, у відповідності до пункту 1.1, 2.1 договору) визначається на рівні одного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Договір вважається укладеним з дня його підписання та діє до його повного виконання (п. 6.1 договору).

З акта здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 03.06.2022, який підписаний в двосторонньому порядку повноваженими представником позивача та адвокатом, вбачається, що адвокатом Грищенком О.М. у період з 16.09.2021 по 02.06.2022 були надані позивачу наступні послуги:

- зустріч з замовником з метою з`ясування обставин справи № 911/23717/13 в призмі існування та допущення Печерським ВДВС у м. Києві Центрального МРУ Міністерства юстиції (м. Київ) порушення прав та інтересів замовника у виконавчому провадженні № 53751770 щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва у справі № 911/23717/13 від 04 березня 2014 року (1 година);

- організація, процесуально-правовий супровід, належне процесуальне проведення робіт/послуг щодо розроблення, підготовки тексту скарги та наповнення її правовим змістом, належним обґрунтуванням правомірності доводів/посилань скарги вих. № 05-1/02 від 05 лютого 2022 року ТОВ «Компанія «НОТАПС» на бездіяльність державного виконавця Печерського ВДВС у м. Києві Центрального МРУ Міністерства юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні № 53751770 щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 04 березня 2014 року у справі № 911/23717/13;

- підготовка щодо подання до Господарського суду міста Києва скарги вих. № 05-1/02 від 05 лютого 2022 року ТОВ «Компанія «НОТАПС» на бездіяльність державного виконавця Печерського ВДВС у м. Києві Центрального МРУ Міністерства юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні № 53751770 щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 04 березня 2014 року у справі № 911/23717/13 (6 годин);

- за участь у судовому засіданні, котре відбулось 02 червня 2022 року у справі № 911/23717/13 за скаргою вих. № 05-1/02 від 05 лютого 2022 року ТОВ «Компанія «НОТАПС» на бездіяльність державного виконавця Печерського ВДВС у м. Києві Центрального МРУ Міністерства юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні № 53751770 щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 04 березня 2014 року у справі № 911/23717/13, з врахуванням часу очікування початку судового засідання та його тривалості, надання пояснення, підтримання процесуальної та правової позиції, тощо - 1 500,00 грн;

- додаткова оплата (гонорар) адвоката на підставі пункту 3.8. договору № 16-09-2021/1 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 16.09.2021 у зв`язку з прийняттям позитивного для замовника судового рішення у справі № 911/23717/13 за скаргою вих. № 05-1/02 від 05 лютого 2022 року ТОВ «Компанія «НОТАПС» на бездіяльність державного виконавця Печерського ВДВС у м. Києві Центрального МРУ Міністерства юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні № 53751770 щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 04 березня 2014 року у справі № 911/23717/13 - 1 800,00 грн.

Так, загальна вартість вказаних послуг по акту склала 8 900,00 грн.

Печерським районним відділом ДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) клопотань про зменшення витрат на правничу допомогу під час розгляду скарги на бездіяльність ДВС та заяви про розподіл судових витрат суду не надано.

Розподіл судових витрат, пов`язаних з розглядом скарги на дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця регулюється спеціальною нормою процесуального закону, а саме, статтею 344 Господарського процесуального кодексу України.

Так, статтею 344 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

Зокрема відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Водночас, Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Тобто, норми, якими встановлено, що «суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони» та «суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачем відповідне клопотання» не є тотожними за своєю суттю, що фактично відповідає висновку викладеному у вищевказаній постанові.

При цьому, у постанові від 05.10.2021 у справі №907/746/17 колегія суддів Верховного Суду акцентувала увагу на тому, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав не пов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання учасника справи про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.

Позивачем до складу судових витрат включені витрати за участь у судовому засіданні, котре відбулось 02 червня 2022 року по справі № 911/23717/13 за скаргою на бездіяльність ДВС, з врахуванням часу очікування початку судового засідання та його тривалості, надання пояснення, підтримання процесуальної та правової позиції, тощо - 1 500,00 грн.

Щодо вказаних витрат, судова колегія зазначає, що між позивачем та виконавцем в договорі погоджено такі судові витрати як участь в судовому засіданні - 1 500,00 грн/ за судове засідання в суді відповідної інстанції.

Судове засідання з розгляду скарги було призначено на 02.06.2022 о 12:30 год, як вбачається з протоколу судового засідання, таке засідання розпочалось о 13:40 год та закінчилось о 13:47 год, у даному засіданні брав участь лише представник позивача, адвокат Грищенко О.М.

Тобто з врахуванням часу очікування початку судового засідання таке засідання відбувалось 1 годину 17 хвилин (12:30 - 13:47), проте саме засідання відбувалось 7 хвилин.

При цьому, ухвалою суду від 17.05.2022 у даній справі задоволено клопотання позивача про участь в судовому засіданні, призначеному на 02.06.2022, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Колегія суддів, серед іншого, враховує, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

При цьому, критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема наданих у підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.

Окрім того, судом враховано, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №911/2737/17 та від 21.10.2021 у справі №420/4820/19).

Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Судова колегія звертає увагу на те, що надані позивачем документи на підтвердження розміру понесених ним витрат на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 8900,00 грн не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію, зокрема, розумної необхідності таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена у додаткових постановах Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 910/2170/18, від 18.06.2019 у справі №922/3787/17, а також у постанові Верховного Суду від 25.08.2022 у справі № 911/3323/14, якою касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НОТАПС" залишено без задоволення, а додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.07.2022 у справі № 911/3323/14 - без змін.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відшкодування витрат за одне судове засідання тривалістю трохи більше години (з урахуванням часу очікування), матиме надмірний характер для органу ДВС, а тому, з урахуванням зазначеного, заявлені позивачем до стягнення витрати в розмірі 1 500,00 грн за одне засідання є необґрунтованими та нерозумними.

При цьому, з урахуванням погоджених між замовником та виконавцем в договорі від 16.09.2021 № 16-09-2021/1 розцінок за 1 годину роботи - 800,00 грн, судова колегія вважає за можливе відшкодувати позивачу витрати, понесені за участь в судовому засіданні, згідно погодженої в договорі години роботи виконавця (800,00 грн/год).

Доводи апелянта про те, що час на прибуття в судове засідання та очікування цьго засідання є складовою частиною правничої допомоги і підлягає компенсації на рівні з іншмим витратами, не спростовують вказаних вище висновків суду першої інстанції, з якими погоджується колегія суддів, оскільки позивачу не було відмовено у стягненні витрат на правничу допомогу у вказаній частині, а визнано заявлений розмір таких витрат необгрунтованим та нерозумним, що відповідно мало наслідком його зменшення.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 зауважила, що за наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v. Turkey, заява №35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6672,90 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3000,00 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§70-72).

Таким чином не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Отже, з урахуванням зазначеного та критеріїв, які визначені у ч. 4 ст. 126 ГПК України, колегія суддів зазначає, що заявлений до стягнення заявником з органу ДВС «гонорар успіху» в розмірі 1 800,00 грн, не відповідає вказаним критеріям, оскільки не має характеру необхідного, є неспівмірним з виконаною адвокатом роботою, відсутнє обґрунтування обсягу фактичних дій представника сторони, яке достатньою мірою може бути співвіднесене з досягненням успішного результату, а його відшкодування матиме надмірний характер для органу ДВС, а тому, з урахуванням зазначеного, заявлені позивачем до стягнення витрати в розмірі 1 800,00 грн. є необґрунтованими та нерозумними (подібний висновок щодо «гонорару успіху» викладено в додатковій постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.02.2022 у справі № 903/326/21).

За встановлених обставин, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відсутність підстав для покладення на відповідача відшкодування "гонорару успіху", який сплачує заявник на користь адвоката в межах їх домовленості за умовами договору.

Згідно ст. 344 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

Ухвалою суду від 02.06.2022 у даній справі скаргу позивача на бездіяльність ДВС задоволено частково.

Разом з тим, вищевказана норма не регламентує розподілу судових витрат при частковому задоволенні скарги.

За вказаних обставин, такі витрати підлягають розподілу відповідно до вимог ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням наведеного та враховуючи, що вимоги скарги у даній справі було задоволено частково, то відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між позивачем та виконавчою службою покладається судом на них обох порівну.

Аналогічний висновок щодо покладення судових витрат при частковому задоволенні скарги на дії/бездіяльність органу ДВС викладено в постанові Верховного Суду № 755/12052/19 від 26.10.2021.

Колегія суддів враховує позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження №14-16цс20), відповідно до якої у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справи є важливими для визначення подібності правовідносин.

На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить в першу чергу від позиції сторін спору, а також доводів і доказів, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, визначають фактичний склад у справі, що формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування, який може змінюватися в процесі її розгляду.

Колегія суддів, проаналізувавши вказані ТОВ «Компанія «НОТАПС» в апеляційній інстанції постанови Верховного Суду, висновки, в яких, на думку скаржника, не було враховано місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення, встановила, що застосування судом першої інстанції норм права в оскаржуваному рішенні не суперечить жодному з вказаних скаржником висновків суду касаційної інстанції. Застосування судами норм права у вказаних справах залежало від доведеності надання адвокатами послуг з правничої допомоги, наданих до суду доказів на підтвердження здійснення відповідних витрат та від обставин обґрунтованості і співмірності відповідних витрат.

На підставі вкладеного вище, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про часткове задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат у даній справі та покладення на орган ДВС витрат на правничу допомогу позивача в розмірі 3 200,00 грн (6 400,00/2), відповідно вимоги про відшкодування витрат у розмірі 5 700,00 грн задоволенню не підлягають.

Таким чином, твердження апелянта про те, що викладені в оскаржуваній ухвалі висновки суду першої інстанції не відповідають не лише нормам чинного законодавства, а й сталій судовій практиці у вирішенні аналогічних спорів - не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає, що додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 28.06.2022 у справі № 910/23717/13 прийняте у відповідності до наявних в матеріалах справи документів, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення в розумінні приписів ст. 277 ГПК України не вбачається. Скаржником не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.

Судові витрати зі сплати судового збору, що були понесені стороною в суді апеляційної інстанції, в порядку ст. 129 ГПК України, покладаються на апелянта (ТОВ «Компанія «НОТАПС»).

Керуючись ст. ст. 129, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 276, 281-284, 344 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НОТАПС" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 28.06.2022 у справі № 910/23717/13 залишити без задоволення.

2. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 28.06.2022 у справі № 910/23717/13 залишити без змін.

3. Справу №910/23717/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, що передбачені ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 14.09.2022.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді Л.П. Зубець

Л.В. Кропивна