ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
УХВАЛА
про відмову у забезпеченні позову
14.09.2022м. ДніпроСправа № 904/2587/22
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мельниченко І.Ф., розглянув заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Алмазнік", м. Дніпро
про забезпечення позову
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Алмазнік", м. Дніпро
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство Будвироби", м. Дніпро
про стягнення у сумі 33 900,00 грн.
Суддя Мельниченко І.Ф.
Без виклику представників сторін.
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Алмазнік" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення 33 900,00 грн., що складають суму попередньої оплати за непоставлений товар за договором № 01/04 від 01.04.2022.
Судові витрати позивач просить покласти на відповідача, в тому числі 14 000,00 грн., що складають суму витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвалою суду від 29.08.2022 відкрити провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.
12.09.2022 позивачем через канцелярію Господарського суду Дніпропетровської області подано заяву про забезпечення позову, в якій останній просить вжити заходи забезпечення позову у справі № 904/2587/22 шляхом накладання арешту на нерухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство Будвироби", а саме: нерухоме майно за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Винокурова, б. 2а.
Заява про вжиття заходів забезпечення позову обґрунтована тим, що позивачу стало відомо що у власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство Будвироби" перебуває нерухоме майно за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Винокурова, б. 2а, яке останнє має намір відчужити.
Так, на думку позивача, метою такого відчуження, є уникнення стягнення за судовим рішенням.
Крім того, позивач зазначає, що станом на день звернення до суду з даною заявою відповідач не має і не матиме змоги задовольнити вимоги останнього у розмірі суми позову, інакше ніж за рахунок наявного у відповідача нерухомого майна, що зумовлює обґрунтованість накладання арешту на це майно.
Таким чином, вжиття відповідних заходів сприятиме запобіганню порушення прав позивача на час вирішення спору в суді, а у разі задоволення позову забезпечить можливість уникнення труднощів при виконанні рішення суду.
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Алмазнік" про забезпечення позову суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні заяви, виходячи з наступного.
У відповідності до вимог статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
За змістом цієї норми обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.
Згідно з положеннями пункту 2 частини першої статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії.
Отже, забезпечення позову - це, по суті обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача і з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
При цьому, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Отже, у кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановить наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
Аналогічні правові висновки щодо застосування статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України наведені в постанові Верховного Суду від 13.01.2020 №922/2163/17.
Як зазначає заявник, необхідність вжиття заходів забезпечення позову, викликана тим, що відповідач не має намір відчужити нерухоме майно за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Винокурова, б. 2а, з метою уникнення стягнення за судовим рішенням.
Крім того, позивач зазначає, що станом на день звернення до суду з даною заявою відповідач не має і не матиме змоги задовольнити вимоги останнього у розмірі суми позову, інакше ніж за рахунок наявного у відповідача нерухомого майна, що зумовлює обґрунтованість накладання арешту на це майно.
Проте, як вже зазначалося, саме лише посилання заявника на те, що відповідач має намір відчужити нерухоме майно, не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову у вигляді запропонованому в його заяві, оскільки вказане майно не є предметом спору в даній справі.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідності вжиття відповідного заходу забезпечення позову. При цьому достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтвердження доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.
Так, згідно зі статтями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника, суд дійшов висновку, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Алмазнік" про вжиття, визначених ним заходів забезпечення позову, не містить обґрунтованих мотивів та посилань на докази, на підставі яких, суд міг би дійти висновку щодо доцільності та необхідності термінового забезпечення позову.
Статтею 129 Конституції України, як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Згідно із ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Пункт 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
В рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України", від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України", зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
Таким чином, обмеженням права на доступ до суду, зокрема, є, визначений в Господарському процесуальному кодексу України, обов`язок заявника у заяві наводити обґрунтуванням доцільності та необхідності вжиття кожного конкретного заходу забезпечення позову відповідними обставинами та надавати докази, що підтверджують такі обставини. Невиконання заявником вищенаведених вимог процесуального законодавства наділяє суд правом повертати заяву заявнику.
За таких обставин, оцінивши доводи заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості, співмірності та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів учасників судового процесу, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
УХВАЛИВ:
У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Алмазнік" про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття - 14.09.2022 та може бути оскаржена до Центрального апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 ГПК України, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI "Перехідні положення" цього Кодексу.
Суддя І.Ф. Мельниченко
Суд | Господарський суд Дніпропетровської області |
Дата ухвалення рішення | 13.09.2022 |
Оприлюднено | 15.09.2022 |
Номер документу | 106224897 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Мельниченко Ірина Федорівна
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Мельниченко Ірина Федорівна
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Мельниченко Ірина Федорівна
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Мельниченко Ірина Федорівна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні