Ухвала

від 30.08.2022 по справі 910/23097/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

31.08.2022Справа № 910/23097/17За позовом Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС (код ЄДРПОУ ВП: 44116011)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Грант Резорт" -1

Товариства з обмеженою відповідальністю "Нибулон прайм" -2

про визнання недійсним договору

в межах справи № 910/23097/17

Суддя Івченко А.М.

Представники:

ліквідатор ТОВ "Грант Резорт": Палій О.П.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У грудні 2017 року Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві звернулося до суду із заявою про порушення справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Грант Резорт" у зв`язку з неспроможністю останнього погасити прострочену заборгованість перед бюджетом, вказуючи на наявність безспірних грошових вимог до боржника у розмірі 4 208 547,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.12.2017 № 910/23097/17 заяву Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві було прийнято до розгляду, підготовче засідання призначено на 05.01.2018, визначеного автоматизованою системою з відбору кандидатів на призначення арбітражного керуючого у справах про банкрутство арбітражного керуючого Славного Є.М. зобов`язано подати заяву про участь у справі.

15.01.2018 постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Грант Резорт" з відповідними процесуальними наслідками, якою, зокрема, визнано безспірні грошові вимоги ініціюючого кредитора до боржника у сумі 4 192 547,00 грн, призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Палія Олександра Петровича, визначено дату проведення попереднього засідання тощо.

12.03.2018 відбулося попереднє засідання, у якому було розглянуто заявлені до боржника грошові вимоги та затверджено реєстр вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю "Грант Резорт", а також визначено дату проведення підсумкового засідання суду.

У підсумковому засіданні 23.04.2018 судом постановлено ухвалу про затвердження звітів арбітражного керуючого Палія О.П. про нарахування грошової винагороди та витрат арбітражного керуючого за період виконання повноважень розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Грант Резорт" та прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Палія О.П.

У червні 2019 року Головне управління Державної фіскальної служби України у м. Києві звернулось до Господарського суду міст Києва із заявою про визнання недійсним договору у межах справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Грант Резорт".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.06.2019 заяву Головного управління ДФС у м. Києві про визнання недійсними договору у межах провадження у справі про банкрутство залишено без руху, встановлено строк десять днів з дня вручення цієї ухвали Головному управлінню ДФС у м. Києві на усунення недоліків заяви про визнання недійсними договорів у межах провадження про банкрутство, встановлено Головному управлінню ДФС у м. Києві спосіб усунення недоліків заяви шляхом подання до суду письмової заяви, яка буде містити докази надсилання ліквідатору банкрута та Товариству з обмеженою відповідальністю "Нибулон Прайм" копії заяви і доданих до неї документів, а також подання до суду письмової заяви із нормативним обґрунтуванням подання заяви з урахуванням приписів ч. 4 ст. 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

16.07.2019 від Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві надійшли для залучення до матеріалів справи документи на вимогу ухвали суду про залишення заяви без руху, а саме: докази направлення позовної заяви сторонам, заява про нормативне обґрунтування звернення до суду та копія довіреності представника заявника.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.07.2019 було відкрито провадження за позовною заявою Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю "Грант Резорт" (ідентифікаційний код: 39399440) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Нибулон прайм" (ідентифікаційний код: 39429375) про визнання недійсним договору у межах справи № 910/23097/17 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Грант Резорт" (ідентифікаційний код: 39399440), позовну заяву вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі, підготовче засідання у справі призначено на 09.09.2019 о 12:40, витребувано у відповідачів - Товариства з обмеженою відповідальністю "Грант Резор" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Нибулон прайм" належним чином завірену копію договору поставки від 01.02.2015, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Нибулон Прайм" (ідентифікаційний код:39429375) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Грант Резорт" (ідентифікаційний код: 39399440) з усіма додатками та додатковими угодами до нього, а також його оригінал для огляду та дослідження у судовому засіданні, встановлено відповідачам строк для надання суду обґрунтованого письмового відзиву на позовну заяву з доказами направлення відзиву позивачу у порядку, передбаченому статтями 165, 178 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство; усіх письмових та електронних доказів (які можливо доставити до суду), висновків експертів і заяв свідків, що підтверджують заперечення проти позову - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі; для надання заперечень на відповідь на відзив з доказами направлення заперечень позивачу - протягом 5-ти днів з дня отримання відповіді на відзив, попереджено відповідачів, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи (частина 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України). При цьому, якщо докази не можуть бути подані разом з відзивом з об`єктивних причин, відповідач повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (частини 3,4 статті 80 Господарського процесуального кодексу України), встановлено позивачу строк для надання суду відповіді на відзив на позов, а також доказів направлення відповіді на відзив відповідачам - протягом п`яти днів з дня отримання відзиву на позов, повідомлено учасників справи, що додаткові письмові докази, висновки експертів, клопотання, заяви, пояснення можуть бути подані до суду у строк до 16.09.2019 (включно).

05.09.2019 через відділ діловодства суду від ліквідатора банкрута - Товариства з обмеженою відповідальністю "Грант Резорт" арбітражного керуючого Палія О.П. надійшли письмові пояснення щодо витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю "Грант Резорт" договору поставки, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Грант Резорт" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нибулон Прийм".

Присутній у судовому засіданні 09.09.2019 ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю "Грант Резорт" арбітражний керуючий Палій О.П. підтримав викладені ним письмові пояснення про те, що зв`язок з керівними органами Товариства з обмеженою відповідальністю "Грант Резорт" відсутній, бухгалтерську та іншу документацію банкрута, печатки та штампи, матеріальні та інші цінності банкрута ліквідатору банкрута не передавали, відтак у ліквідатора банкрута відсутній Договір поставки від 01.02.2015, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Нибулон Прайм" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Грант Резорт" з усіма додатками та додатковими угодами до нього, у зв`язку з чим відсутня можливість надати їх до суду для огляду та дослідження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2019 було продовжено строк підготовчого засідання у справі на 30-ть днів, відкладено розгляд справи у підготовчому засіданні на 16.10.2019 об 11:00, встановлено строк до 14.10.2019 (включно) відповідачам - Товариству з обмеженою відповідальністю "Грант Резор" та Товариству з обмеженою відповідальністю "Нібулон прайм" для надання належним чином завіреної копії договору поставки від 01.02.2015, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Нибулон Прайм" (ідентифікаційний код:39429375) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Грант Резорт" (ідентифікаційний код: 39399440) з усіма додатками та додатковими угодами до нього, а також їх оригінали для огляду та дослідження у судовому засіданні.

15.10.2019 через відділ діловодства суду від ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Грант Резорт" арбітражного керуючого Палія О.П. надійшли письмові пояснення щодо витребування договору поставки від 01.02.2015, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Грант Резорт" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нибулон Прайм" та копія запиту № 02-04/79 від 17.09.2019, направленого на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нибулон Прайм".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.10.2019 було закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/23097/17 за позовом Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю "Грант Резорт" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Нибулон прайм" про визнання недійсним договору до судового розгляду по суті, вирішено розпочати розгляд справи по суті у загальному позовному провадженні та призначити судове засідання на 11.11.19 о 12:00, здійснено виклик у судове засідання учасників справи, визнавши їх явку обов`язковою.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.11.2019 у задоволенні позову Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (ідентифікаційний код: 39439980) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Грант Резорт" (ідентифікаційний код: 39399440) та Товариств з обмеженою відповідальністю "Нибулон прайм" (ідентифікаційний код: 39429375) про визнання недійсним договору поставки від 01.02.2015 - відмовлено у повному обсязі.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2020 апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві залишено без задоволення; рішення Господарського міста Києва від 11.11.2019 залишено без змін.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.01.2021 справу № 910/23097/17 разом із касаційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2020 та рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2019 передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2021 касаційну скаргу задоволено частково, постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2020 та рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2019 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Протоколом передачі автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.07.2021 справу № 910/23097/17 передано судді Івченко А.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.07.2021 прийнято справу № 910/23097/17 до свого провадження, призначено розгляд справи на 22.09.21; зобов`язано учасників провадження у справі надати суду письмові обґрунтовані пояснення з урахуванням змісту постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2021.

20.09.2021 від відповідача 1 надійшла заява про відмову у задоволенні позову у зв`язку із спливом строку позовної давності.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.09.2021 заяви про заміну сторони задовольнити; замінено Головне управління ДПС у м. Києві (ЄДРПОУ 43141267) його правонаступником Головним управлінням ДПС у м. Києві (код згідно з ЄДРПОУ ВП: 44116011); відкладено розгляд справи на 24.11.21.

24.11.2021 від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.11.2021 відкладено розгляд справи на 12.01.22.

02.12.2021 від Головного управління ДПС у м. Києві надійшли заперечення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.01.2022 закрито підготовче провадження з розгляду заяви Головного управлінням ДПС у м. Києві про визнання недійсним договору в межах справи № 910/23097/17; призначено розгляд заяви до розгляду по суті на 02.03.22.

02.03.2022 судове засідання не відбулося.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.04.2022 призначено розгляд заяви на 06.07.22.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.07.2022 відкладено розгляд заяви на 31.08.22.

В судовому засіданні ліквідатор ТОВ "Грант Резорт" надав пояснення по суті та подав письмові пояснення до заяви.

Суд розглянувши позовну заяву, заяву про застосування строків позовної давності, ухвалив відмовити у задавлені позову у зв`язку із спливом строку позовної давності.

Так, Головним управлінням ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС подано позовну заяву про визнання недійсним договору у межах справи № 910/23097/17 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Грант Резорт", яка розглядається Господарським судом м. Києва.

Зі змісту позовної заяви судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Грант Резорт" зареєстровано Деснянською районною у м. Києві державною адміністрацією 18.09.2014, про що внесено запис № 10661020000010873.

За твердженням позивача, відповідно до єдиного реєстру податкових накладних єдиним постачальником товарів/послуг Товариству з обмеженою відповідальністю "Грант Резорт" за період з моменту державної реєстрації боржника та до моменту звернення до суду було Товариство з обмеженою відповідальністю "Нибулон Прайм" (ідентифікаційний код: 39429375).

Позивач зазначає, що вказані операції з постачання товарно-матеріальних цінностей Товариством з обмеженою відповідальністю "Нибулон прайм" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Грант Резорт" у порушення ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України не мали реального характеру, а лише відображалися на паперових носіях, а тому вказаний правочин є недійсним.

За твердженням позивача, у період 01.02.2015 по 27.02.2015 на підставі договору поставки від 01.02.2015 б.н. Товариством з обмеженою відповідальністю "Нибулон прайм" було нібито поставлено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Грант Резорт" комплектуючі (датчик реле тиску, двигун, кронштейн, термометр, тощо) на загальну суму 8 821 200,02 грн у тому числі з ПДВ, за результатами чого складено податкові накладні.

З пояснень позивача вбачається, що відповідно до аналізу фінансово-господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Нибулон Прайм" останнє було зареєстровано 07.10.2014 року, в період з моменту державної реєстрації до цього часу жодних операцій щодо постачання на свою користь товарів/послуг (крім реєстрації електронного ключа в центрі сертифікації ключів) не здійснювало, про що свідчить витяг з реєстру податкових накладних.

Отже, на переконання Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС Товариство з обмеженою відповідальністю "Нибулон прайм" фактично не могло поставити відповідні товарно-матеріальні цінності на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Грант Резорт" у зв`язку з відсутності вказаних товарів у постачальника.

На думку позивача, вказані операції з постачання товарно-матеріальних цінностей Товариством з обмеженою відповідальністю "Нибулон прайм" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Грант Резорт" не мали реального характеру, а лише відображалися на паперових носіях з метою надання податкової вигоди Товариству з обмеженою відповідальністю "Грант Резорт" з огляду на відсутність в структурі активів постачальника відповідних товарно-матеріальних цінностей.

У зв`язку з викладеним вище, позивач звернувся з позовом до суду із вимогою про визнання недійсним договору поставки від 01.02.2015 б.н., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Нибулон прайм" (ідентифікаційний код: 39399440) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Грант Резорт" (ідентифікаційний код: 39399440) та застосування наслідків недійсності правочину.

На підтвердження позовних вимог позивачем було надано до позовної заяви наступні документи: копію довіреності представника позивача, відомості щодо державної реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю "Нибулон прайм", копії податкових накладних № 93 від 16.02.2015, № 260 від 27.02.2015, № 88 від 16.02.2015, № 201 від 26.02.2015, № 188 від 25.02.2015, № 10 від 02.02.2015, № 316 від 28.02.2015, № 189 від 25.02.2015, № 94 від 16.02.2015, № 200 від 26.02.2015, № 12 від 02.02.2015, № 155 від 23.02.2015, № 158 від 23.02.2015, № 161 від 23.02.2015, № 313 від 28.02.2015, № 253 від 27.02.2015, № 44 від 06.02.2015, № 86 від 16.02.2015, № 187 від 25.02.2015, № 256 від 27.02.2015, № 174 від 24.02.2015, № 249 від 27.02.2015, № 261 від 27.02.2015, № 185 від 25.02.2015, № 11 від 02.02.2015, № 104 від 18.02.2015, № 198 від 26.02.2015, № 26 від 04.02.2015, № 246 від 27.02.2015, № 159 від 23.02.2015, № 89 від 16.02.2015, № 65 від 10.02.2015, № 106 від 18.02.2015, № 159 від 23.02.2015, № 249 від 27.02.2019, № 257 від 27.02.2015, № 134 від 20.02.2015, виписки з реєстру податкових накладних, копії податкових накладних № 1 від 31.01.2015, № 66 від 10.02.2015, № 159 від 23.02.2015, № 108 від 18.02.2015, № 204 від 26.02.2015, № 260 від 27.02.2015, № 92 від 16.02.2015, № 13 від 02.02.2015, № 158 від 23.02.2015, № 258 від 27.02.2015, № 85 від 16.02.2015, № 92 від 16.02.2015, № 156 від 23.02.2015, № 88 від 16.02.2015, № 173 від 24.02.2015, № 255 від 27.02.2019, № 84 від 16.02.2015, № 63 від 10.02.2015, № 43 від 06.02.2015, № 93 від 16.02.2015, № 159 від 23.02.2015, № 252 від 27.02.2015, № 199 від 26.02.2015, № 163 від 23.02.2015, №м 257 від 27.02.2015, № 86 від 16.02.2015, № 259 від 27.02.2015, № 171 від 24.02.2015, № 135 від 20.02.2015, № 189 від 25.02.2015, № 85 від 16.02.2015, № 185 від 25.02.2015, № 172 від 24.02.2015, № 315 від 28.02.2015, № 42 від 06.02.2015, № 89 від 16.02.2015, № 163 від 23.02.2015, № 253 від 27.02.2015, № 246 від 27.02.2015, № 12 від 02.02.2015, № 248 від 27.02.2015, № 44 від 06.02.2015, № 157 від 23.02.2015, № 156 від 23.02.2015, № 90 від 16.02.2015, № 81 від 16.02.2015, № 251 від 27.02.2015, № 171 від 24.02.2015, № 64 від 10.02.2015, № 87 від 16.02.2015, № 91 від 16.02.2015, № 250 від 7.02.2015, № 107 від 18.02.2015, № 186 від 25.02.2015, № 162 від 23.02.2015, № 105 від 18.02.2015, № 160 від 23.02.2015, № 160 від 23.02.2015, № 65 від 10.02.2015, № 95 від 16.02.2015, № 11723 від 04.02.2015, № 25 від 04.02.2015, № 83 від 16.02.2015, № 203 від 26.02.2015, № 13 від 2.02.2015, № 133 від 20.02.2015, № 10 від 02.02.2015, № 11 від 02.02.2015, № 202 від 26.02.2015, № 260 від 27.02.2015, № 254 від 27.02.2015, оригінал платіжного доручення від 14.06.2019.

Крім того, супровідним листом від 16.07.2019 позивач надав для залучення до матеріалів справи докази направлення позову іншим учасникам справи, заяву про нормативне обґрунтування звернення до суду, копію довіреності представника.

У відповідності до ст. 256, 257 Цивільний кодекс України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно ч. 4 ст. 267 Цивільний кодекс України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З матеріалів справи вбачається, що в період з 01.02.2015 по 27.02.2015 на підставі договору поставки б/н від 01.02.2015 ТОВ «НИБУЛОН ПРАЙМ» було поставлено комплектуючі ТОВ "ГРАНТ РЕЗОРТ" за результатами чого у період з 01.02.2015 по 27.02.2015 складено податкові накладні та внесено їх до Єдиного реєстру податкових накладних ДПС.

Про укладання договору поставки б/н від 01.02.2015 між ТОВ «НИБУЛОН ПРАЙМ» та ТОВ "ГРАНТ РЕЗОРТ" Головному управлінню ДПС у м. Києві стало відомо в момент реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних ДПС, що згідно стовпчика «дата реєстрації» Єдиного реєстру податкових накладних доданих до заяви становить дату 26.03.2015, а звернулося ГУ ДПС у м. Києві в червні 2019 року, після спливу строку позовної давності для пред`явлення позов.

Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (порушення права), так і суб`єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) аспекти. Порівняльний аналіз понять "довідався" та "міг довідатися", що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Згідно з положеннями частини першої статті 261 ЦК України у визначенні початку перебігу строку позовної давності має значення не лише встановлення, коли саме особа, яка звертається за захистом свого порушеного права або охоронюваного законом інтересу, довідалася про порушення цього права або про особу, яка його порушила, а й коли ця особа об`єктивно могла дізнатися про порушення цього права або про особу, яка його порушила.

В постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 10/5026/995/2012 зазначено, що і разі пред`явлення позову самою особою, право якої порушене, і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою початок/перебігу позовної давності визначається з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Тому при визначенні початку перебігу позовної давності у спорі за вимогами боржника/арбітражного керуючого не допускається врахування як обставин (дати) порушення провадження у справі про банкрутство та дати призначення (заміни кандидатури) арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), оскільки ні Закон про банкрутство (положення якого втратили чинність), ні чинний Кодекс України з процедур банкрутства не встановлюють спеціальних норм про позовну давність (у тому числі щодо звернення до суду із заявою про визнання недійсними правочинів, укладених боржником). Отже, до цих правовідносин застосовуються загальні норми позовної давності, що становить 3 роки.

Вимога про визнання правочину недійсним відрізняється від вимоги про виконання зобов`язання не лише по суті, а й моментом виникнення права на захист. Для вимоги про визнання правочину недійсним перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась, або могла довідатись про вчинення цього правочину. Натомість для вимоги про виконання зобов`язання початок перебігу позовної давності обумовлюється виникненням у кредитора права на вимогу від боржника виконання зобов`язання. Тому положення частини п`ятої статті 261 ЦК застосовуються до вимог про виконання зобов`язання, а не до вимог про визнання правочину недійсним.

Також, щодо переривання позовної давності в постанові Верховного Суду 01.08.2018 у справі № 641/76/17 зазначено, що у постанові Верховного Суду України від 02.12.2015 у справі № 6-895цс15 зроблено висновок, що перебіг позовної давності шляхом пред`явлення позову може перериватися не в разі будь-якого направлення позову поштою, а здійсненого з додержанням вимог процесуального законодавства, зокрема статей 109, 119, 120 ЦПК України. Якщо судом у прийнятті позовної заяви відмовлено або її повернуто, то перебіг позовної давності не переривається. Не перериває перебігу такого строку й подача позову з недодержанням правил підсудності.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом. Європейський Суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства" за заявами №№ 22083/93, 22095/93).

Отже, як вбачається з доданих до позовної заяви документів про укладання договору поставки б/н від 01.02.2015 між ТОВ «НИБУЛОН ПРАЙМ» та ТОВ "ГРАНТ РЕЗОРТ" Головному управлінню ДПС у м. Києві стало відомо в момент реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних ДПС, що згідно стовпчика «дата реєстрації» Єдиного реєстру податкових накладних доданих до заяви становить дату 26.03.2015.

Позивач в поданих запереченнях зазначає, що порядок та строки нарахування податкових зобов`язань здійснюються відповідно до положень Податкового кодексу України, а питання їх погашення та стягнення відповідно до положень Кодексу України з процедур банкрутства.

Суд зазначає, що до позовних вимог про визнання недійсними договорів на підставі ст. 203,215 ЦК України, застосовується загальна позовна давність.

Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму).

Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа довідалася або повинна була довідатись про це порушення) чинники. Отже, у випадку звернення з позовом заінтересованої особи, яка не є стороною правочину, однак оспорюваний нею правочин порушує її права та інтереси, перебіг позовної давності розпочинається з встановлення судом обставин коли така особа дізналася або повинна була дізнатися (мала можливість дізнатися) про порушення свого права.

Слід зазначити, що позивачем не подано до суду клопотання про поновлення строку.

До правовідносин про визнання недійсними правочинів у справах про банкрутство застосовуються загальні норми цивільного законодавства про позовну давність, а мораторій у справі про банкрутство не є загальною підставою для зупинення позовної давності відповідно до пункту 2 частини 1 статті 263 ЦК України, він стосується тільки задоволення певних грошових вимог до боржника, які виникли до моменту порушення справи про банкрутство. Подібного правового висновку дійшов Верховний Суд у складі Судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у двох постановах 17.03.2020 у справі №10/5026/995/2012 (пункти 10.12 постанов) щодо застосування статті 19 Закону про банкрутство, чинного з 19.01.2013.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмету спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному зверненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

З огляду на викладені обставини на наведені норми суд дійшов висновку щодо відмови у задоволенні позовної заяви Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС про визнання недійсним договору в межах справи № 910/23097/17 у зв`язку із спливом строку позовної давності для пред`явлення позову.

Враховуючи вищезазначене, керуючись Кодексом України з процедур банкрутства, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд м. Києва -

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні позовної заяви Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС про визнання недійсним договору в межах справи № 910/23097/17 відмовити у зв`язку із спливом строку позовної давності для пред`явлення позову.

2. Копію ухвали направити усім учасникам провадження у справі.

Повний текст ухвали складено 14.09.2022

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено Господарським процесуальним кодексом України, Кодексом України з процедур банкрутства та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя А.М.Івченко