Рішення

від 04.09.2022 по справі 927/490/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

05 вересня 2022 року м. Чернігівсправа № 927/490/22 Господарським судом Чернігівської області, в складі судді Романенко А.В., за участю секретаря судового засідання Мігди Р.Ю., за правилами загального позовного провадження в відкритому судовому засіданні розглянуто справу

за позовом: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях,

юридична адреса: проспект Голосіївський, 50, м. Київ, 03039;

адреса для листування: проспект Миру, 43, м. Чернігів, 14000; e-mail: chernigiv@spfu.gov.ua;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармацевтична фірма «АКБОФАРМ», вул. І. Мазепи, 1, м. Чернігів, 14005;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державна установа «Чернігівський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я», вул. Любецька, 11а, м. Чернігів, 14000;

e-mail: admin@cnobldses.gov.ua;

предмет спору: про стягнення 33065,60грн та повернення нерухомого майна з орендного користування

за участю представників сторін:

від позивача: Руденко Н.В. діє в порядку самопредставництва згідно витягу з ЄДРПОУ;

від відповідача: не прибув;

від третьої особи: Гринь Ю.П. адвокат, ордер серія СВ №1033968 від 10.08.2022; договір про надання правової допомоги адвоката б/н від 10.08.2022;

У судовому засіданні 05.09.2022, Господарським судом Чернігівської області, на підставі частини 1 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

25.07.2022, надійшла позовна заява Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (надалі - РВ ФДМ України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармацевтична фірма «АКБОФАРМ» (надалі ТОВ «ФФ «АКБОФАРМ»), з проханням:

- стягнути з ТОВ «Фармацевтична фірма «АКБОФАРМ» на користь РФ ФДМ України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях 28432,06грн заборгованості по орендній платі (в розмірі 50% на користь Державного бюджету України) за договором оренди №109-12 індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності від 18.05.2012 (надалі Договір) за період з червня 2021 року по лютий 2022 року; 4633,54грн пені за період з 16.07.2021 по 15.07.2022 на підставі п.3.7. Договору;

- зобов`язати ТОВ «Фармацевтична фірма «АКБОФАРМ» повернути державне нерухоме майно нежитлове приміщення, площею 140,8м.кв, одноповерхової адмінбудівлі (реєстровий номер: 21391884.1. УШЦУОК006), розташованої за адресою: вул. І. Мазепи, 1, м. Чернігів, на користь балансоутримувача Державної установи «Чернігівський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я» (код ЄДРПОУ 38509742) шляхом підписання акту приймання передачі з балансоутримувачем.

Позов мотивовано порушенням відповідачем грошових зобов`язань по розрахунку по орендній платі за користування нерухомим майном, що триває понад три місяці поспіль, що як наслідок, призвело до розірвання орендодавцем в односторонньому порядку Договору шляхом направлення орендарю відповідного листа-повідомлення та настання в останнього обов`язку щодо повернення орендованого майна з користування.

Ухвалою суду від 27.07.2022 відкрито провадження в справі №927/490/22 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 17.08.2022; залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державну установу «Чернігівський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я» (код ЄДРПОУ 38509742) (Балансоутримувача спірного майна).

Також даним процесуальним документом установлено учасникам справи строки для подачі до суду заяв по суті спору, зокрема відповідачу тривалістю 15 календарних днів з дня отримання ухвали суду, для подачі відзиву на позов.

Ухвала суду про відкриття провадження в справі від 27.07.2022 направлена відповідачу 28.07.2022 та повторно 18.08.2022 за адресою його державної реєстрації згідно з виписками з ЄДРПОУ: вул. І. Мазепи, 1, м. Чернігів, 14005 (наявні в матеріалах справи), під час доставки адресату не вручені, про що службою судових розпорядників Господарського суду Чернігівської області складено акт №91/2022 від 29.07.2022 та сформовано втяг з офіційного сайту АТ «Укрпошта» «Відстеження трекінгу» (номер поштового відправлення: 1400054734648).

17.08.2022, у підготовче засідання прибули повноважні представники позивача та третьої особи.

Третя особа, в установлений судом строк, скористалась правом на подання, в порядку статей 168, 179 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України), письмових пояснень по суті спору №11-11/589 від 05.08.2022, в яких позовні вимоги підтримала в повному обсязі. Повідомила, що незважаючи на припинення дії Договору, спірне майно Орендарем добровільно з користування Балансоутримувачу не повернуто.

За результатами підготовчого засідання, судом, у порядку п.3 частини 2 статті 185 ГПК України, закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 05.09.2022, про що відповідач повідомлений, в порядку статей 120, 121 ГПК України, за адресою його державної реєстрації (номер поштового відправлення: 1400054734648).

За пунктом 5 частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення в поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто поштою з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Факт неотримання поштової кореспонденції за офіційною адресою реєстрації сторони не може вважатися поважною причиною невиконання стороною вимог ухвали суду, оскільки зумовлено необ`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка в належному порядку зареєстрована за такою адресою.

Частиною 1 статті 202 ГПК України встановлено, що неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи в разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки (п.2 частини 3 статті 202 ГПК України).

За умовами частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Застосовуючи при розгляді справи, з огляду на зміст статті 3 ГПК України, статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає за необхідне зазначити, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язку добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини в справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain від 07.07.1989).

За приписами статті 42 ГПК України учасники справи зобов`язані користуватися визначеними законом процесуальними правами; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Судом враховано, що відкладення справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення наявного спору в відповідному судовому засіданні.

Таким чином, враховуючи, що відповідач двічі належним чином, за адресою його державної реєстрації, повідомлявся про дату, час та місце судових засідань у справі, однак явку повноважного представника до суду не забезпечив (без пояснення причин), правом на подання відзиву на позов в установлений строк не скористався, враховуючи зміст частини 9 статті 165, частини 2 статті 178, частини 1 статті 202 ГПК України, суд вважає за можливе вирішити наявний спір за відсутності відповідача, оскільки неприбуття його представника в судові засідання 17.08.2022 та 05.09.2022 не перешкоджає розгляду справи по суті за наявними матеріалами.

05.09.2022, судом розпочато розгляд справи по суті, заслухано повноважних представників позивача та третьої особи, які підтримали позовні вимоги в повному обсязі. До початку слухання спору по суті, позивачем, через канцелярію суду, подано (02.09.2022) додаткові пояснення №52-04.03-00737, до яких додано копію супровідного листа від 14.01.2022 №50-04.03-00055 з повідомленням для ТОВ «Фармацевтична фірма «АКБОФАРМ» про відмову від договору оренди №109-12 від 18.05.2022, направленого 14.01.2022 на юридичну адресу відповідача (вул. І. Мазепи, 1, м. Чернігів, 14000) рекомендованою кореспонденцією (поштове відправлення №1400053826824). Дані пояснення завчасно направлені на адреси інших учасників, залучені судом до матеріалів справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, заслухавши повноважних представників позивача та третьої особи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

18.05.2012, між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Чернігівській області (правонаступником прав та обов`язків якого є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях) (Орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фармацевтична фірма «АКБОФАРМ» (Орендар, відповідач) укладено договір оренди №109-12 індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності (надалі Договір), за умовами якого (пункти 1.1., 1.2.) Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування, без права приватизації, передачі в суборенду, переходу права власності третім особам, державне окреме індивідуально визначене (нерухоме) майно нежитлові приміщення одноповерхової будівлі площею 140,8 м.кв. (надалі майно), розміщене за адресою: м. Чернігів, вул. Щорса, 1, що перебуває на балансі Чернігівської обласної санітарно-епідеміологічної станції (надалі Балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку на 14.12.2011 і становить за незалежною оцінкою 561414,32грн.

Майно передається в оренду для розміщення аптеки, що реалізує готові ліки.

Договором від 14.08.2019 про внесення змін до договору оренди №109-12 від 18.05.2012, сторони внесли зміни до п.1.1. Договору та виклали його в новій редакції, за яким: Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування, без права приватизації та передачі в суборенду державне нерухоме майно нежитлові приміщення, площею 140,8м.кв. одноповерхової адмінбудівлі (реєстровий номер 21391884.1.УШЦУОК006), розташованої за адресою: м. Чернігів, вул. І. Мазепи, 1, що перебуває на балансі Державної установи «Центр громадського здоров`я Міністерства охорони здоров`я України» (надалі Балансоутримувач). Вартість майна визначена згідно з висновком про вартість станом на 30.04.2019 і становить за незалежною оцінкою 833960,19грн.

Договором від 26.11.2021 про внесення змін до договору оренди №109-12 від 18.05.2012, сторони погодили, що Балансоутримувачем за Договором виступає Державна установа «Чернігівський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України» (третя особа).

За пунктами 2.1., 2.2. Договору Орендар вступає в строкове платне користування майном у термін, указаний в Договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього Договору, його нотаріального посвідчення та державної реєстрації, та акту приймання-передавання майна. Передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в Орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається держава, а Орендар користується ним протягом строку оренди.

Факт прийому-передачі спірного майна в строкове оплатне користування відповідача підтверджується актом приймання передавання від 18.05.2012 до Договору, що складений за підписом Орендодавця та Орендаря, за погодженням з Балансоутримувачем.

З урахуванням установлених обставин, суд дійшов висновку, що починаючи з 18.05.2012 між сторонами склались правовідносини з оренди нерухомого майна державної власності, що врегульовані положеннями §5 глави 30 Господарського кодексу України (надалі ГК України), §1 та §4 глави 58 Цивільного кодексу України (надалі -ЦК України), Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Сторони, в п.10.1. договору оренди №109-12 від 18.05.2012 погодили, що цей Договір укладено строком на 2 роки, що діє з 18.05.2012 до 17.05.2014 включно. Дія цього Договору неодноразово пролонгувалась сторонами шляхом укладення: угоди від 08.05.2014 до Договору (на період з 18.05.2014 по 17.05.2016); договором від 01.06.2016 до Договору (на період з 18.05.2016 по 16.05.2019); договором від 14.08.2019 до Договору (на період з 17.05.2019 по 16.04.2022).

За п.3.1. (в редакції договору від 14.08.2019 до Договору №109-12 від 18.05.2012) орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою КМУ від 04.10.1995 №786 (зі змінами), і становить (без ПДВ) за базовий місяць розрахунку, травень 2019 року 5654,25грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється в порядку, визначеному законодавством (п.3.2. Договору).

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції на наступний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції, розміщується на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері статистики (п.3.3. Договору в редакції договорів від 08.05.2014 та 14.08.2019 до нього).

У разі користування майном протягом неповного календарного місяця (першого та/або останнього місяців оренди) добова оренда за дні користування визначається згідно з чинною Методикою розрахунку на основі орендної плати за відповідні місяці пропорційно дням користування (п.3.4. Договору).

Орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу, в співвідношенні 50% до 50%, щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до пропорцій розподілу, установлених Методикою розрахунку і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж (п.3.6. Договору в редакції договору від 14.08.2019 до нього).

Сплачена сума орендної плати, що надійшла до державного бюджету та Балансоутримувачу, в першу чергу підлягає заліку в рахунок плати минулих періодів незалежно від того який період вказано в платіжному дорученні (п.3.12. Договору в редакції договору від 01.06.2016 до нього).

Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та Балансоутримувачу в визначеному п.3.6. співвідношенні відповідно до чинного законодавства України, з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, уключаючи день оплати (п.3.7. Договору).

Обґрунтовуючи заявлений позов позивач указав, що в період з червня 2021 року по лютий 2022 року (по 23.02.) в відповідача утворилась заборгованість за Договором по сплаті орендної плати на користь Державного бюджету України (50%) в загальному розмірі 28432,06грн, зокрема: за червень 2021 року в сумі 3153,47грн; за липень 2021 року в сумі 3156,63грн; за серпень 2021 року в сумі 3150,31грн; за вересень 2021 року в сумі 3188,12грн; за жовтень 2021 року в сумі 3216,81грн; за листопад 2021 року в сумі 3242,55грн; за грудень 2021 року в сумі 3262грн; за січень 2022 року в сумі 3304,41грн; за лютий 2022 року в сумі 2757,76грн (01.02 по 23.02.).

Порушення договірних зобов`язань стало підставою для нарахування пені в сумі 4633,54грн, за п.3.7. Договору в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за період з 16.07.2021 по 15.07.2022 за прострочення сплати орендних платежів у червні 2021 року лютому 2022 року.

Відповідач проти заявленого позову не заперечив, доказів погашення наявного боргу до суду не надав.

За п.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статей 626, 627 та частини 1 статті 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що в певних умовах звичайно ставляться, і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 цієї статті визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За дефініцією закріпленою статтею 1 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», дія якого поширюється на спірні правовідносини сторін, оренда - речове право на майно, відповідно до якого орендодавець передає або зобов`язується передати орендарю майно в користування за плату на певний строк.

Як установлено частинами 1, 6 статті 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України, з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Судом установлено, що починаючи з 18.05.2012, у користуванні відповідача знаходилось державне нерухоме майно нежитлові приміщення площею 140,8м.кв, одноповерхової адмінбудівлі (реєстровий номер 21391884.1.УШЦУОК006), розташоване за адресою: м. Чернігів, вул. І. Мазепи, 1, що обліковується на балансі Державної установи «Чернігівський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я».

За частиною 1 статті 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частинами 1 та 4 статті 286 ГК України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

З урахуванням змісту наведених норм вбачається, що в орендаря наявний обов`язок сплачувати оренду плату за весь час користування об`єктом оренди.

За п.9.4. Договору в разі несплати орендної плати Орендарем протягом трьох місяців підряд Орендодавець має право відмовити від Договору та вимагати повернення майна в порядку, передбаченому статтею 782 ЦК України.

Наведене узгоджується зі змістом п.10.7. Договору (в редакції договору від 14.08.2019 до нього) яким сторони погодили, що цей Договір буде достроково розірвано на вимогу Орендодавця, якщо Орендар не сплачує орендну плату протягом трьох місяців підряд.

За статтею 782 ЦК України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за найм речі протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

У контексті наведеної норми заява орендодавця про відмову від договору оренди, з підстав несплати орендної плати протягом трьох місяців підряд, є одностороннім правочином, який відображає волевиявлення орендодавця у спірних правовідносинах, що не потребує узгодження з орендарем в силу прямої норми закону, і є підставою для припинення відповідних зобов`язальних правовідносин.

Повідомлення орендодавцем орендаря про припинення договору є юридично значимою дією, яка засвідчує наявність такого волевиявлення та забезпечує своєчасну обізнаність з ним іншої сторони, є передумовою для настання обумовлених таким одностороннім правочином наслідків також для іншої особи за правилами абзацу 3 частини 3 статті 202 ЦК України.

Враховуючи, що за відповідачем обліковувалась заборгованість по сплаті орендної плати за Договором понад півроку (починаючи з червня 2021 року), позивач, керуючись наведеними умовами Договору та статтею 782 ЦК України, звернувся до відповідача 14.01.2022 з листом-повідомленням №50-04.03-00055 про відмову від Договору оренди №109-12 від 18.05.2012. У листі зазначив, що з моменту отримання Орендарем цього повідомлення Договір вважається розірваним, відтак останній має терміново повернути державне майно Балансоутримувачу в порядку, передбаченому п.10.10. Договору, шляхом підписання акту приймання-передачі та погасити наявну заборгованість по сплаті орендної плати.

Лист-повідомлення від 14.01.2022 №50-04.03-00055 направлений на юридичну адресу Орендаря (вул. І. Мазепи, 1, м. Чернігів, 14000) (поштове відправлення 1400053826824), адресату не вручений та повернутий відділенням поштового зв`язку за зворотною адресою 18.02.2022 з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Разом з тим, неотримання ТОВ «Фармацевтична фірма «АКБОФАРМ» листа-повідомлення від 14.01.2022 №50-04.03-00055, який направлений РВ ФДМ України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях за адресою місця реєстрації Орендаря, зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони, відтак негативні наслідки неотримання Орендарем відмови від Договору оренди №109-12, беручи до уваги, що таке звернення здійснено в установленому законом порядку, покладаються на Орендаря. Наведене узгоджується з правовою позицією ВП ВС у постанові від 19.05.2020 у справі №910/719/19.

З урахуванням установлених обставин, суд дійшов висновку про припинення, станом на 18.02.2022, дії Договору оренди №109-12 індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності від 18.05.2012.

У свою чергу, повідомлення про відмову від Договору оренди №109-12 від 18.05.2012 додатково, 02.02.2022, листом №50-04.03-00197, направлено РВ ФДМ України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях на адресу керівника ТОВ «Фармацевтична фірма «АКБОФАРМ» Доценку О.А. (вул. Толстого, 134/59, м. Чернігів, 14014), що ним отриманий 03.02.2022 (номер поштового відправлення: 1400053513370).

Відповідно до умов пунктів 10.9., 10.10. Договору в разі припинення або розірвання цього Договору майно протягом трьох робочих днів повертається Орендарем Балансоутримувачу. Майно вважається повернутим Балансоутримувачу з моменту підписання акту приймання-передавання. Обов`язок щодо складання акту приймання-передавання про повернення майна покладається на Орендаря.

Сторони в п.3.11 Договору погодили, що в разі припинення (розірвання) Договору оренди Орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання передавання включно. Закінчення строку дії Договору оренди не звільняє Орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, в повному обсязі, враховуючи санкції до Державного бюджету та Балансоутримувачу.

За доводами позивача, майно з орендного користування відповідачем до цього часу в установленому Договором порядку не повернуто. Наведені обставини відповідачем не спростовуються.

Сторони мають право врегулювати в договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд (частини 2, 3 статті 6 ЦК України).

Таким чином, сторони не позбавлені права передбачити в договорі оренди положення стосовно обов`язку орендаря сплачувати орендодавцю орендну плату після припинення дії договору оренди до дня фактичного повернення майна. Таке право сторін повністю узгоджується із приписами глави 58 ЦК України, оскільки буде передбачати продовження обов`язку щодо внесення плати за фактичне користування майном.

Тобто, сторони, погоджуючи умови правочину в певній частині, мають право відступити від загального правила та встановити обов`язок щодо сплати орендних платежів після припинення дії договору оренди до дня фактичного повернення майна.

Відтак, за висновком судом, орендна плата за Договором у період з червня 2021 року по лютий 2022 (по 23.02.) правомірно нарахована позивачем за час фактичного користування відповідачем орендованим майном (п.3.11. Договору), оскільки ним після припинення дії Договору не виконано обов`язок щодо повернення цього майна з орендного користування на користь Балансоутримувача шляхом підписання акту приймання-передавання, обов`язок по складанню якого за п.10.10. Договору покладено на Орендаря.

Суд установив, що розмір орендної плати в спірному періоді визначений позивачем у відповідності до погоджених сторонами умов пунктів 3.3., 3.4., 3.6. Договору, з урахуванням пропорцій її розподілу між Орендодавцем та Балансоутримувачем.

Беручи до уваги, що матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача простроченої заборгованості по орендній платі перед позивачем в сумі 28432,06грн (у розмірі 50% на користь Державного бюджету України), що утворилась за час фактичного користування відповідачем орендованим приміщенням у період з червня 2021 року по лютий 2022 року (по 23.02), суд дійшов висновку, що заявлений позов в цій частині вимог є обґрунтованим та правомірним, відтак підлягає задоволенню в повному обсязі.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом. Виходячи зі змісту частини 1 статті 612 вказаного Кодексу, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його в строк, установлений договором або законом.

Частина 1 статті 216 ГК України передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку передбаченими цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється в відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання.

За статтею 230 ГК України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції в вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. При цьому, стаття 3 вказаного Закону визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

За умовами п.3.7. Договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або в неповному обсязі, підлягає індексації та стягується до бюджету та Балансоутримувачу в визначеному п.3.6. співвідношенні відповідно до чинного законодавства України, з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

З урахуванням змісту наведених норм, суд констатує, що пеня може бути стягнута лише в тому випадку, коли основне зобов`язання прямо забезпечено неустойкою (пеня, штраф) у чинному договорі, що встановлює її розмір.

Тобто, необхідною умовою для застосування такої відповідальності є визначення в законі чи в договорі управненої та зобов`язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафних санкцій і конкретного їх розміру. Даний правовий висновок наведений в постанові ВП ВС від 10.12.2019 у справі №904/4156/18.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, до стягнення з відповідача заявлено пеню в розмірі подвійної облікової облікової ставки Національного банку України, нараховану за прострочення сплати орендних платежів за період з 16.07.2021 по 15.07.2022, тобто в тому числі і за період після розірвання договору (18.02.2022).

За висновком суду, враховуючи, що дія договору припинилася 18.02.2022, у зв`язку з його достроковим розірванням за вимогою позивача, починаючи з 18.02.2022 відсутні правові підстави для нарахування пені, встановленої за цим Договором, оскільки закінчення дії договору має своїм наслідком припинення забезпечувального зобов`язання - нарахування неустойки (у формі пені).

Таким чином, беручи до уваги, що матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання зі сплати орендної плати, суд, перевіривши наявний в матеріалах справи розрахунок штрафних санкцій (пені), дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення пені (в розмірі подвійної облікової ставки НБУ) частково в сумі 1353,18грн за період з 16.07.2021 по 17.02.2022.

Судом відмовлено в частині стягнення 3280,36грн пені за період з 18.02.2022 по 15.07.2022, оскільки забезпечення неустойкою виконання грошового зобов`язання припинилося в зв`язку з припиненням дії Договору.

У межах даного позову також заявлено вимогу про зобов`язання відповідача повернути з орендного користування спірне нерухоме майно на користь Балансоутримувача шляхом підписання акту приймання передачі.

За частиною 1 статті 785 ЦК України в разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або в стані, який було обумовлено в договорі.

За частиною 1 статті 25 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» в разі припинення договору оренди орендар зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.

Таким чином, виходячи з наведених норм орендар має обов`язок після припинення дії договору оренди повернути об`єкт оренди орендодавцю, якому кореспондує право орендодавця вимагати повернення об`єкта оренди.

Наведене узгоджується з умовами пунктів 5.10., 10.9., 10.10. Договору, зі змісту яких вбачається, що майно вважається повернутим Балансоутримувачу з моменту підписання акту приймання-передавання, при цьому, обов`язок щодо його складання покладено саме на відповідача.

Матеріали справи не містять належних, допустимих, достовірних та вірогідних доказів, в розумінні статей 76-79 ГПК України які б свідчили, що відповідачем у добровільному порядку виконано обов`язок щодо повернення Балансоутримувачу майна з орендного користування в порядку, встановленому Договором.

Судом установлено, що відповідач не має правових підстав для ухилення від повернення об`єкту оренди в установленому Договором порядку, після припинення дії Договору оренди.

Неповернення відповідачем як орендарем спірного майна, що належить до державної власності та перебуває на балансі третьої особи, після припинення дії Договору оренди, є порушенням орендарем взятого на себе зобов`язання з повернення об`єкта оренди. Невиконання відповідачем обов`язку щодо повернення спірного майна створює позивачу перешкоди в реалізації ним своїх повноважень на розпорядження таким майном.

Наведене за висновком суду свідчить про наявність у позивача відповідного суб`єктивного права, яке підлягає захисту в судовому порядку.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За частиною 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Установивши факт припинення дії договору оренди №109-12 від 18.05.2012 у зв`язку з його достроковим розірванням, за вимогою позивача, враховуючи, що в відповідача з 18.02.2022 відсутні правові підстави займати спірне нежитлове приміщення, за відсутності складеного в двосторонньому порядку акту приймання - передачі нерухомого майна з орендного користування, ініціатива з підписання якого покладена на саме відповідача, суд дійшов висновку про задоволення позову в цій частині в повному обсязі.

При ухваленні рішення суд, зокрема, вирішує питання розподілу між сторонами судових витрат, до яких у тому числі належить судовий збір.

Таким чином, беручи до уваги вимоги частини 1 статті 129 ГПК України суд вирішив покласти судові витрати по сплаті судового збору на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 4715,87грн.

Керуючись статтями 42, 46, 50, 73, 74, 76-80, 91, 123, 129, частиною 2 статті 178, статтями 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (юридична адреса: проспект Голосіївський, 50, м. Київ, 03039; поштова адреса: проспект Миру, 43, м. Чернігів, 14000; код ЄДРПОУ 43173325) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармацевтична фірма «АКБОФАРМ» (вул. І. Мазепи, 1, м. Чернігів, 14005; код ЄДРПОУ 24836818), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача Державної установи «Чернігівський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я (вул. Любецька, 11а, м. Чернігів, 14000; код ЄДРПОУ 38509742) про стягнення 33065,60грн та повернення нерухомого майна з орендного користування, задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармацевтична фірма «АКБОФАРМ» (вул. І. Мазепи, 1, м. Чернігів, 14005; код ЄДРПОУ 24836818) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (юридична адреса: проспект Голосіївський, 50, м. Київ, 03039; адреса для листування: проспект Миру, 43, м. Чернігів, 14000; код ЄДРПОУ 43173325) 28432,06грн заборгованості по орендній платі та 1353,18грн пені.

3. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Фармацевтична фірма «АКБОФАРМ» (код ЄДРПОУ 24836818) повернути державне нерухоме майно нежитлове приміщення, площею 140,8м.кв, одноповерхової адмінбудівлі (реєстровий номер: 21391884.1. УШЦУОК006), розташованої за адресою: вул. І. Мазепи, 1, м. Чернігів, на користь балансоутримувача Державної установи «Чернігівський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я (код ЄДРПОУ 38509742) шляхом підписання акту приймання передачі з балансоутримувачем.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармацевтична фірма «АКБОФАРМ» (вул. І. Мазепи, 1, м. Чернігів, 14005; код ЄДРПОУ 24836818) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (юридична адреса: проспект Голосіївський, 50, м. Київ, 03039; адреса для листування: проспект Миру, 43, м. Чернігів, 14000; код ЄДРПОУ 43173325) 4715,87грн судового збору.

5. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

6. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови в відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до статті 256 ГПК України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду в порядку визначеному статтею 257 ГПК України.

Повне судове рішення складено 14.09.2022

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя А.В. Романенко