Постанова

від 06.09.2022 по справі 495/1387/19

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/2508/22

Справа № 495/1387/19

Головуючий у першій інстанції Прийомова О.Ю.

Доповідач Сегеда С. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.09.2022 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого Сегеди С.М.,

суддів: Комлевої О.С.,

Цюри Т.В.,

за участю секретаря Хухрова С.В.,

представника Одеської обласної прокуратури Бондаревського О.М.,

розглянувши в режимівідеоконференції,за допомогоюпрограмного забезпечення«ВКЗ», апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 05 лютого 2021 року у цивільній справі за позовом Першого заступника керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури до Затоківської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області, ОСОБА_1 про визнання незаконним рішення селищної ради, недійсним свідоцтва про право власності,

встановив:

18.02.2019 року Перший заступник керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури звернувся до суду з позовом до Затоківської селищної ради, ОСОБА_1 про визнання незаконними рішень селищної ради, недійсними свідоцтв про право власності, та просив суд:

- визнати незаконним рішення Затоківської селищної ради від 29.12.2014 року № 2712 «Про передачу гр. ОСОБА_1 у власність земельної ділянки площею 0,0300 га, кадастровий номер 5110300000:02:005:0008, для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 »;

- визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно, індексний номер 32653452 від 26.01.2015 року щодо земельної ділянки площею 0,0300 га для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 05.02.2021 року позовні вимоги Першого заступника керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури задоволені.

Визнано незаконним рішення Затоківської селищної ради від 29.12.2014 року № 2712 «Про передачу гр. ОСОБА_1 у власність земельної ділянки площею 0,0300 га, кадастровий номер 5110300000:02:005:0008, для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 ».

Визнано недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно, індексний номер 32653452 від 26.01.2015 року щодо земельної ділянки площею 0,0300 га для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнуто з селищної ради на користь прокуратури Одеської області, р/р № 35213085000564 в ДКСУ м. Київ, МФО 820172, ЄДРПОУ 03528552, витрати по сплаті судового збору у розмірі 1708, 60 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь прокуратури Одеської області, р/р № 35213085000564 в ДКСУ м. Київ, МФО 820172, ЄДРПОУ 03528552, витрати по сплаті судового збору у розмірі 1708, 60 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування вищевказаного рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 05 лютого 2021 року, та ухвалення нового - про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального права (а.с.179-183).

Вирішуючи питанняпро слуханнясправи врежимі відеоконференції,за участюпредставника Одеськоїобласної прокуратури БондаревськогоО.М., колегія суддів виходить із того, що за заявою першого заступника керівника Одеської обласної прокуратури (а.с.230-231) ухвалою колегії суддів від 05.09.2022 року розгляд справи був призначений в режимі відеоконференції (а.с.236-237), про що учасники справи були належним чином повідомлені (а.с.238-240).

При цьому колегія суддів приймає до уваги, що всі учасники справи належним чином повідомлені про те, що розгляд справи призначений на 07.09.2022 року, на 12.00 год. (а.с. 221, 223, 224, 226, 228).

Крім того, відповідно до ст. 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» у період воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також судів, органів прокуратури України, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність. Згідно зі ст. 12-2 вказаного Закону в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосудді, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені. Згідно зі ст. 26 вказаного Закону правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. Явка сторони до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою, а тому перешкоди для розгляду справи в даному випадку відсутні.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що дана справа перебуває на розгляді суду апеляційної інстанції біля півтора року (а.с. 186), від учасників справи не надходило заяв або клопотань про відкладення слухання справи, колегія суддів вирішила дану справу розглядати судом апеляційної інстанції в режимі відеоконференції, за участю представника Одеської обласноїпрокуратури Бондаревського О.М., у відсутність інших учасників справи, та за наявними доказами, які є в матеріалах справи.

Колегією суддів також враховано, що 28.04.2021 року від голови Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, яка є правонаступником Затоківської селищної ради, надійшла заява про розгляд справи без участі представника Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області (а.с.190).

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, додаткові пояснення до апеляційної скарги (а.с.179-183, 197-198, 200-202), колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови в задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Звертаючись до суду з позовом, перший заступник керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури, свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що Білгород-Дністровською місцевою прокуратурою виявлено схему земельних оборудок на території смт. Затока м. Білгород-Дністровського, пов`язаної із виведенням земель комунальної власності територіальної громади Затоківської селищної ради на користь приватних осіб.

Так, із матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Кимстрой» та Затоківською селищною радою 12.11.2004 року було укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 2,3 га, яка знаходиться за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, смт. Затока, Лиманський курортний район, для будівництва оздоровчо-розважального комплексу (а.с.31-35).

Зазначений договір оренди земельної ділянки було розірвано на підставі рішення господарського суду Одеської області від 02.04.2013 року у справі № 495/439/13-г (а.с.39-41).

У позовній заяві позивач зазначив, що на підставі технічної документації із землеустрою, щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, із земель, наданих раніше у користування ТОВ «Кимстрой», проведено державну реєстрацію земельних ділянок по АДРЕСА_2 .

Після державної реєстрації земельних ділянок Затоківською селищною радою 29.12.2014 року прийнято рішення про відведення вказаних земельних ділянок у власність на користь приватних осіб.

Рішенням Затоківської селищної ради від 29.12.2014 року № 2712 відповідачу ОСОБА_1 передано у власність земельну ділянку площею 0,0300 га, кадастровий номер 5110300000:02:005:0008, для індивідуального дачного будівництва, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.92).

У подальшому державним реєстратором реєстраційної служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області за результатами розгляду документів, поданих ОСОБА_1 для оформлення права власності, видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, індексний номер 32653452 щодо земельної ділянки площею 0,0300 га для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 .

Посилаючись на те, що відповідачем право власності на вказану земельну ділянку набуто з порушенням вимог діючого законодавства, а саме земельну ділянку, в порушення статей 79-1, 118 ЗК України, передано без розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Крім того, відведення земельної ділянки у власність для індивідуального дачного будівництва здійснено у порушення положень Генерального плану смт. Затока, у зв`язку з чим Перший заступник керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури просив його позовні вимоги задовольнити.

Після ухвалення вищевказаного оскаржуваного рішення Затоківської селищної ради від 29.12.2014 року № 2712 державним реєстратором реєстраційної служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області за результатами розгляду документів, поданих ОСОБА_1 для оформлення права власності, видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, індексний номер 32653452 щодо земельної ділянки площею 0,0300 га для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач вважає, що відповідачем ОСОБА_1 право власності на вказану земельну ділянку набуто з порушенням вимог діючого законодавства, а саме земельну ділянку, у порушення статей 79-1, 118 Земельного кодексу України, передано без розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та у порушення положень Генерального плану смт. Затока.

Вказані порушення і стали підставою для звернення до суду Першого заступника керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури з відповідним позовом, в інтересах держави.

11 червня 2019 року відповідачем - Затоківською селищною радою наданий відзив на позовну заяву прокурора, відповідно до якого Затоківська селищна рада вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими що ґрунтуються на вимогах діючого законодавства України, просив суд розглядати справу за їх відсутності (а.с. 81).

Крім того, 17 липня 2019 року від відповідача - Затоківської селищної ради був наданий відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач вказав, що спірна земельна ділянка сформована на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу земельних ділянок, із земель наданих раніше у користування ТОВ «Кимстрой» згідно договору оренди, укладеного 12.11 2004 року Затоківською селищною радою щодо земельної ділянки площею 2,3 га, що знаходиться за адресою: Одеська область, смт. Затока м. Білгород-Дністровський, Лиманський курортний район, для будівництва оздоровчо-розважального комплексу. Разом з тим, залишили вирішення питання на розсуд суду (а.с. 91).

05 серпня 2019 року від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Садовського В.Е. надійшла заява про застосування наслідків спливу позовної давності, у зв`язку з чим він просив суд в задоволенні позову прокурора відмовити у повному обсязі, вказуючи, що початок перебігу позовної давності, відповідно до ст. 251 ЦК України, поширюється і на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів, але не наділяє прокурора повноваженнями ставити питання про поновлення строку позовної давності за відсутності такого клопотання зі сторони самої особи, в інтересах якої прокурор звертається до суду (а.с.94-96).

Крім того, заперечуючи проти позовних вимог, 18 березня 2020 року представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Садовський В.Є. надав письмову промову, а 06 липня 2020 року додаткові пояснення, відповідно до яких вказував на те, що на момент прийняття оскаржуваного рішення Затоківської селищної ради, земельна ділянка була сформованою та зареєстрована посадовою особою державного органу виконавчої влади - державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру (далі - Держгеокадастр) із внесенням відомостей про неї, в т.ч. з визначенням виду використання земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва. При цьому вказав, що оскільки єдиним органом наділеним повноваженнями щодо формування земельної ділянки є саме Держгеокадастр, то будь-яка юридична чи фізична особа, будь-який інший орган державної влади, окрім Держгеокадастру не може втручатись в діяльність як кадастрових реєстраторів, так і Держгеокадастру в цілому.

Посилаючись на зазначені обставини, представник відповідача стверджував, що Затоківська селищна рада, приймаючи рішення про передачу спірної земельної ділянки із визначеним кадастровим номером, цільовим призначенням земельної ділянки та видом її використання, не порушила вимог законодавства, в частині надання у власність фізичній особі земельної ділянки в межах безоплатної приватизації, визначеної ст. 121 ЗК України.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції виходив із того, що 12.11.2004 року між Затоківською селищною радою та ТОВ «Кимстрой» дійсно було укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 2,300 га терміном на 25 років для будівництва оздоровчо-розважального комплексу, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 31-36).

Проте, рішенням Господарського суду Одеської області від 02 квітня 2013 року по справі № 916/439/13-г, вищевказаний договір оренди земельної ділянки було розірвано. Зобов`язано ТОВ «Кимстрой» звільнити земельну ділянку площею 2,3 га, вартістю 5 737 580 грн., яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 39-41).

У відповідності до листа № 55/01-27 Затоківської селищної ради, 19.12.2014 року на сесії Затоківської селищної ради передано громадянам у власність для індивідуального дачного будівництва земельні ділянки за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.42).

29.12.2014 року Затоківською селищною радою винесено рішення № 2712, яким відповідачу ОСОБА_1 передано у власність земельну ділянку площею 0,0300 га, кадастровий номер 5110300000:02:005:0008, для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 . Вказана земельна ділянка сформована на підставі технічної документації щодо поділу земельної ділянки, яка раніше перебувала у користуванні ТОВ «Кимстрой» згідно вищевказаного договору оренди, укладеного 12.11.2004 року з Затоківською селищною радою.

26.01.2015 року на ім`я відповідачки ОСОБА_1 видано свідоцтво про право власності на земельну ділянку площею 0,0300 га по АДРЕСА_1 , яке зареєстроване державним реєстратором реєстраційної служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області, серія та номер 32653452.

Суд зазначив, що відповідно до ч. 2 ст. 2 ЦК України одним із учасників цивільних правовідносин є держава, яка згідно зі статтями 167, 170 цього Кодексу набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

Статтею 45 ЦПК України 2004 року передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Разом з тим, відповідно до вимог, передбачених ст.ст. 256, 261, 267 ЦК України та ст. 45 ЦПК України (у редакції, чинній на час звернення прокурора до суду з відповідним позовом), положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

При чому, дата прокурорської перевірки не має значення для визначення початку перебігу позовної давності.

Як вбачається з позовної заяви, як на підставу задоволення позовних вимог, прокурор посилався на порушення відповідачем - Затоківською селищною радою Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, вимог ст.ст. 79-1, 118, 122 ЗК України.

Саме, посилаючись на вищевказані норми земельного законодавства щодо отримання громадянином земельної ділянки у власність, позивач зазначив про необхідність виготовлення та надання на погодження відповідного проекту землеустрою бажаної земельної ділянки.

Прокурор зазначив, що в даному випадку був порушений порядок розпорядження Затоківською селищною радою спірною земельною ділянкою, а тому вважає, що внаслідок поділу земельної ділянки, належної раніше ТОВ «Кимстрой», Затоківська селищна рада мала б розпорядитись спірною земельною ділянкою до цього ж цільового призначення, а не передавати земельну ділянку у власність для індивідуального дачного будівництва, а тому в даному випадку порушено положення Генерального плану смт. Затока, чим порушено державні інтереси.

Такі доводи прокурора суд прийняв до уваги, з чим погоджується також і колегія суддів, виходячи з наступного.

У відповідностідо ст. 19 ЗК України закріплено такі категорії земель: землі сільськогосподарського призначення; землі житлової та громадської забудови; землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; землі оздоровчого призначення; землі рекреаційного призначення; землі історико-культурного призначення; землі лісогосподарського призначення; землі водного фонду; землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

За змістом ст. 20 ЗК України, віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності провадиться: щодо земельних ділянок, розташованих у межах населеного пункту, - сільською, селищною, міською радою; щодо земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, - районною державною адміністрацією, а щодо земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, що не входять до території району, або в разі якщо районна державна адміністрація не утворена, - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною державною адміністрацією.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки приватної власності, цільове призначення якої змінюється, розробляється на замовлення власника земельної ділянки без надання дозволу Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування на його розроблення та погоджується в порядку, встановленому ст. 186-1 ЗК України.

В подальшому, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у місячний строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, має прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та зміну її цільового призначення. Відмова у зміні цільового призначення земельної ділянки або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Так,за змістомст.ст.50-52ЗК Українидо земельрекреаційного призначенняналежать землі,які використовуютьсядля організаціївідпочинку населення,туризму тапроведення спортивнихзаходів. До земельрекреаційного призначенняналежать земельніділянки зеленихзон ізелених насадженьміст таінших населенихпунктів,навчально-туристськихта екологічнихстежок,маркованих трас,земельні ділянки,зайняті територіямибудинків відпочинку,пансіонатів,об`єктівфізичної культуриі спорту,туристичних баз,кемпінгів,яхт-клубів,стаціонарних інаметових туристично-оздоровчихтаборів,будинків рибалокі мисливців,дитячих туристичнихстанцій,дитячих таспортивних таборів,інших аналогічнихоб`єктів,а такожземельні ділянки,надані длядачного будівництваі спорудженняінших об`єктівстаціонарної рекреації. Прицьому, землірекреаційного призначенняможуть перебуватиу державній,комунальній таприватній власності. На земляхрекреаційного призначеннязабороняється діяльність,що перешкоджаєабо можеперешкоджати використаннюїх запризначенням,а такожнегативно впливаєабо можевплинути наприродний станцих земель. Порядок використання земель рекреаційного призначення визначається законом.

Відповідно дост. 1 Закону України «Про землеустрій» поняття «цільове призначення земельної ділянки» - це її використання за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Тобто, цільове призначення конкретної земельної ділянки фіксується у рішенні уповноваженого органу про передачу їй у власність або надання у користування та в документі, що посвідчує право на земельну ділянку.

Таким чином, виходячи з принципу ЗК України щодо раціонального використання та охорони земель, зміна виду використання землі в межах її цільового призначення повинна проводитися у порядку, встановленому для зміни цього цільового призначення землі, яке проводиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проект землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів для ведення фермерського господарства.

Доводи заявника апеляційної скарги з приводу того, що право визначати, які об`єкти рекреації буде розміщено на земельних ділянках і для яких цілей будуть використовуватись земельні ділянки, належить виключно власнику земельних ділянок, є слушними, однак відповідно до ч. 3 ст. 20 ЗК України, зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється згідно з Порядком зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2008 року № 502 та за ініціативою власників.

Тобто,обов`язковою умовоюдотримання встановленоїпроцедури зміницільового призначенняземельної ділянкиє складанняабо перепогодження(увипадку,якщо змініцільового призначенняпідлягає всяземельна ділянка,а неїї частина)проекту відведенняземельної ділянкиз місцевимиорганами виконавчоївлади (районним(міським)органом земельнихресурсів,природоохоронним ісанітарно-епідеміологічниморганами,органом містобудуванняй архітектурита охороникультурної спадщини),а такожпідлягає державнійземлевпорядній експертизі. Встановлення та зміна цільового призначення земельних ділянок може здійснюватись виключно відповідно до вимог закону та у встановленому порядку, порушення якого має наслідком скасування таких розпоряджень (стаття 21 ЗК України).

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що встановлення та зміна цільового призначення земельних ділянок може здійснюватись виключно відповідно до вимог закону та у встановленому порядку. З цих підстав та у відповідності до ст. 21 ЗК України порушення порядку зміни цільового призначення земельної ділянки (не дотримання процедури) має наслідком скасування розпоряджень, ухвалених без його дотримання.

Суд правильно зазначив, що такі правові позиції викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 712/10864/16-а та від 30 травня 2018 року у справі № 308/7923/16-ц, постановах Верховного Суду від 24 лютого 2020 року у справі № 701/473/17, від 26 червня 2019 року у справі № 701/902/17-ц, та від 27 червня 2018 року у справі № 362/3134/14-ц.

Однак,в даномувипадку матеріалисправи немають жодного рішення уповноваженого органу щодо зміни виду використання і цільового призначення спірної земельної ділянки, відповідна землевпорядна документація не розроблялась.

Заперечуючи проти позовних вимог, а також при наданні апеляційної скарги, представник відповідачки ОСОБА_1 адвокат Садовський В.Є. у своїх заявах від 05.08.2019 року та від 08.11.2021 року наполягав на застосуванні наслідків спливу строку позовної давності, з огляду на обізнаність Білгород-Дністровської місцевої прокуратури щодо спірної земельної ділянки, оскільки місцевою прокуратурою представлялись інтереси Затоківської селищної ради у справі № 916/439/13-г, на рішення, в якій прокурор посилається як на доказ незаконного відчуження земельної ділянки (а.с.94-96, 200-202).

Відмовляючи в задоволенні вказаної заяви, суд першої інстанції виходив із того, що про наявність порушень інтересів держави у вигляді незаконного відчуження земель комунальної власності територіальної громади смт. Затока місцевій прокуратурі стало відомо за наслідками опрацювання листа Затоківської селищної ради від 05.02.2018 року № 55/01-27, якою надано копії оспорюваного рішення селищної ради та повідомлено, що земельні ділянки були передані на підставі технічної документації по поділу земельної ділянки.

З такими висновками погоджується колегія суддів, оскільки вони є правомірними і обгрунтованими, а тому підстав для застосування наслідків спливу позовної давності не вбачається, ні в суді першої, ні в суді апеляційної інстанції.

При цьому суд першої інстанції, з чим погоджується колегія суддів, виходив з наступного.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч.1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Таким чином, враховуючи, що про наявність порушень інтересів держави у вигляді незаконного відчуження земель комунальної власності територіальної громади смт. Затока місцевій прокуратурі стало відомо за наслідками опрацювання листа Затоківської селищної ради від 05.02.2018 року № 55/01-27, якою надано копію оспорюваного рішення селищної ради та повідомлено, що земельні ділянки були передані на підставі технічної документації по поділу земельної ділянки, а до суду Перший заступник керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури з даним позовом звернувся 18.02.2019 року, то строк позовної давності ним не пропущено.

Колегія суддів також зазначає, що оскільки прокурор при зверненні до суду з відповідним позовом вказав про відсутність суб`єкту контролю за законністю прийняття органом місцевого самоврядування рішення щодо відведення земельної ділянки з відповідними повноваженнями, Перший заступник керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури самостійно виступив в якості позивача у даній справі.

Зазначеними обставинами спростовуються доводи заявника апеляційної скарги з приводу того, що Перший заступник керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури не наділений повноваженнями пред`являти даний позов.

Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги не надав суду достатніх, належних і допустимих доказів існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог та доводів апеляційної скарги.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

При цьому, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Колегія суддів також зазначає, що Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду - залишити без змін.

Та обставина, що відповідач ОСОБА_1 мала усі підстави вважати, що спірне рішення Затоківської селищної ради є дійсним та розраховувала на певний стан речей, тобто правомірно очікувала, що селищна рада, передаючи їй цю земельну ділянку, має право нею розпоряджатись, а вона після отримання цієї земельної ділянки, матиме змогу мирно володіти своїм майном, на що представник ОСОБА_1 посилався в письмовій промові і в апеляційній скарзі, правового значення не відіграє і не є підставою для скасування законного і обгрунтованого судового рішення.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 05 лютого 2021 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 14.09.2022 року.

Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда

О.С. Комлева

Т.В. Цюра