Рішення

від 13.09.2022 по справі 120/4973/22

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

14 вересня 2022 р. Справа № 120/4973/22

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маслоід Олени Степанівни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом: Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вул. Пирогова, б. 135а, м. Вінниця, 21037)

до: Селянського (фермерського) господарства ВІА "ПРОГРЕС" (вул. Васильєва, 4, с. Збараж, Козятинський р-н, Вінницька обл., 22165)

про: стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось Вінницьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - позивач) з позовною заявою до Селянського (фермерського) господарства ВІА "ПРОГРЕС" (далі - відповідач) про стягнення адміністративно-господарських санкцій в сумі 118 888 грн. 90 коп. та пені в сумі 6943 грн. 03 коп..

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідачем не виконано встановленого нормативу одного робочого місця для працевлаштування особи з інвалідністю та не сплачено адміністративно-господарських санкцій в розмірі 118 888 грн. 89 коп., що зумовило нарахування пені в розмірі 6943 грн. 92 коп.

Ухвалою суду від 06.07.2022 року дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, а також визначено, що вона буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

21.07.2022 року за вх.№37073/22 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти заявлених позовних вимог. Аргументуючи свою позицію відповідач вказує, що ним у встановленому порядку подано до позивача звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю за 2021 рік, в якому чітко зазначено, що в 2021 році середньооблікова кількість штатних працівників в господарстві становила 18 осіб, в свою чергу кількість осіб з інвалідністю, які повинні працювати на робочих місяцях, створених відповідно до ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в України", становила 1 особа. Тобто відповідачем створено робоче місце для осіб з інвалідністю та повідомлено відповідні органи про те, яку категорію осіб він може прийняти на таке створене місце. Водночас осіб, які виявили бажання займати робоче місце у відповідача не виявлено. Відповідач зауважує, що посилання позивача на вимоги ст. 18,19 вищевказаного закону щодо обов`язку фермерського господарства самостійно працевлаштувати осіб з інвалідністю не може трактуватися як обов`язок відповідача самостійно розшукувати таких осіб для працевлаштування. З огляду на викладене, відповідач зазначає, що ним вчинено всі передбачені чинним законодавством дії по виділенню та створенню робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та, як наслідок, відсутні підстави для застосування адміністративно-господарських санкцій та пені.

Ч. 4 ст. 243 КАС України передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

У відповідності до вимог ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши усі обставини справи та надавши їм юридичну оцінку, суд встановив наступне.

Відповідач подав позивачеві звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2021 рік за формою 10-ПОІ, згідно з яким самостійно визначив середньооблікову кількість штатних працівників в кількості 18 осіб, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність «-» осіб; кількість осіб з інвалідністю-штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 ЗУ «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» розрахована відповідачем і становить 1 особа.

Позивач вважає, що відповідач не виконав нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в кількості одного робочого місця, і, як наслідок, повинен сплатити санкції в сумі 118 888 грн. 90 коп.

Водночас, за порушення термінів сплати вищезазначених санкцій відповідач зобов`язаний сплатити пеню у сумі 6943 грн. 92 коп., яка розрахована починаючи з наступного дня граничного строку сплати адміністративно-господарських санкцій по день звернення до суду з цим позовом.

Несплачені адміністративно-господарська санкція та нарахована у зв`язку з цим пеня, стали підставою для звернення до суду з цим позовом.

Визначаючись стосовно позовних вимог, суд виходив з наступного.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно вимог ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Ст. 18 ЗУ "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" передбачено, що забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань особи з інвалідністю, наявних у неї професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно із ст. 18-1 вказаного Закону особа з інвалідністю, яка не досягла пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованим у державній службі зайнятості як безробітний. Рішення про визнання особи з інвалідністю безробітним і взяття її на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання інваліда на підставі поданих ним рекомендації МСЕК та інших передбачених законодавством документів. Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Відповідно до ст. 19 ЗУ "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Водночас ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 50 ЗУ "Про зайнятість населення", роботодавці зобов`язані своєчасно та в повному обсязі подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

Згідно п. 5 та 6 р. 1 Порядку надання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 року № 316 (далі - Наказ № 316), який був дійсним протягом 2021 року, форма № 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником. Роботодавець визначає вид звітності - первинна або уточнювальна. Первинна звітність подається з метою інформування про наявність попиту на робочу силу (вакансії). Уточнювальна звітність подається в разі необхідності на заміну первинної та містить уточнення характеристик вакансії: умов праці, розміру заробітної плати, вимог до претендента тощо. При цьому не можуть бути змінені дані щодо кількості вакансій та назви професії (посади).

Системний аналіз наведених норм доводить, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій, громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць. Вказаний норматив коливається залежно від кількості працюючих осіб. Роботодавці самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу. Таку інформацію вони передають до центрів зайнятості, які й займаються безпосередньо підбором осіб з інвалідністю бажаючих працювати. В іншому випадку, роботодавці не виконають, передбачених чинним законодавством заходів, спрямованих на забезпечення виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, в результаті чого до них застосовують адміністративно-господарські санкції. Чинне законодавство покладає на роботодавців обов`язок щодо виділу та/або створення робочих місць саме для працевлаштування інвалідів, а обов`язок по працевлаштуванню інвалідів відповідно до встановленого нормативу, покладається як на роботодавця, так і на державну службу зайнятості.

Отже, згідно діючих положень Наказу № 316 звітність за формою № 3-ПН роботодавці подають до центрів зайнятості за наявності попиту на робочу силу (вакансії), тобто лише у разі наявності на підприємстві чи в організації вільних робочих місць. При цьому періодичності подачі такої звітності не встановлено, оскільки вона подається не пізніше ніж через 3 робочих дні з дати відкриття вакансії.

Так, судом встановлено, що відповідач перебуває на обліку у позивача як підприємство, яке у своїй діяльності використовує найману працю. Згідно звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2021 рік форми № 10-ПОІ у відповідача в 2021 році середньооблікова чисельність штатних працівників становила 18 осіб, серед яких за даними звіту немає працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність. Отже, відповідач формально не виконав нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в кількості однієї особи.

Водночас, з матеріалів справи вбачається, що про наявність вакантних місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідач впродовж звітного періоду (2021 року) повідомляв Козятинську міськрайонну філію Вінницького обласного центру зайнятості, зокрема, у спосіб подання звітності за формою № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" для працевлаштування осіб з інвалідністю, які не досягли пенсійного віку, що не заперечується позивачем.

Так, на запит позивача за вх. № 01-11/124 від 20.04.2022 року Вінницький обласний центр зайнятості надав відповідь за вих. № 03-14/145/-22 від 12.05.2022 року, згідно із якою відповідач 03.03.2021 року подав первинний звіт за формою № 3-ПН, в якому відобразив наявність вакансії для працевлаштування осіб з інвалідністю, які не досягли пенсійного віку за посадою «сторож».

Крім того з вказаної відповіді вбачається, що при відвідуванні безробітними центру зайнятості вказану вакансію було запропоновано19 особам з інвалідністю, які не досягли пенсійного віку. Однак всі безробітні під час прийому від запропонованої вакансії відмовились з причини транспортної недоступності. Також зазначено, що відмов працевлаштування інвалідів з числа безробітних не було.

За наведеного вище суд вважає, що відповідачем повністю виконано вимоги чинного законодавства щодо подання у встановленому порядку інформації про зайнятість і працевлаштування інвалідів до центру зайнятості, при цьому ним вжито необхідних заходів для недопущення господарських правопорушень, зокрема, протягом 2021 року (з січня по грудень), відповідач відкрив вакансію для працевлаштування інвалідів, про що повідомив центр зайнятості шляхом подання звіту форми № 3-ПН, та підтверджував цю вакансію до кінця року, на яку особа з інвалідністю працевлаштована не була з причин, які не залежали від відповідача.

В силу положень ч. 3 ст. 181 ЗУ "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.

У свою чергу позивач, дійшовши висновку про необхідність стягнення з відповідача санкцій, помилково не врахував, що обов`язок підприємства зі створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком займатись пошуком осіб з інвалідністю для працевлаштування.

Даний висновок суду узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 26.06.2018 року у справі № 806/1368/17, від 08.08.2019 року у справі № 805/1436/16-а, яка є обов`язковою для врахування судами при застосування подібних норм права.

Адміністративно-господарська відповідальність, передбачена ст. 20 ЗУ "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", за своєю правовою природою є господарсько-правовою відповідальністю. Підставою для застосування такої відповідальності учасника господарських відносин, згідно ч. 1 ст. 218 ГК України, є вчинене роботодавцем правопорушення в сфері господарювання. Відповідно до частини другої зазначеної статті учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Оскільки в матеріалах справи наявні відомості про виконання відповідачем обов`язку, передбаченого нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні по створенню кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та відомості про вжиття ним усіх можливих для цього заходів по інформуванню органів державної влади з питань праці та соціальної політики щодо направлення для працевлаштування осіб з інвалідністю на створене робоче місце, суд приходить до переконання, що відповідач здійснив усі належні заходи для недопущення вчинення ним господарського правопорушення. Наявність на підприємстві вакантного робочого місця для працевлаштування особи з інвалідністю через відсутність такої особи, яка б виявила бажання працевлаштуватися, не може ставитися в провину відповідачу.

Таким чином, в контексті даних правовідносин не вбачається вини відповідача у не працевлаштуванні осіб з інвалідністю, як наслідок, в діях відповідача відсутній склад правопорушення, пов`язаного із невиконанням нормативу робочих місць по працевлаштуванню інвалідів.

Враховуючи вище викладене, підстави для застосування адміністративно-господарських санкцій, передбачених ст. 20 ЗУ "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", в сумі 118 888 грн. 90 коп. відносно відповідача відсутні. Як наслідок відсутні також підстави і для стягнення з відповідача пені за порушення строків сплати суми адміністративно-господарських санкцій в розмірі 6943 грн. 03 коп.

Отже, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтримку заявлених позовних вимог, суд констатує відсутність підстав для задоволення позовної заяви.

Керуючись Конституцією України, Господарським кодексом України, Законом України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», Законом України "Про зайнятість населення" та ст. 2, 6, 9, 73- 78, 90, 245, 246, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Селянського (фермерського) господарства ВІА "ПРОГРЕС" про стягнення адміністративно-господарських санкцій в сумі 118 888 грн. 90 коп. та пені в сумі 6943 грн. 03 коп. відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач Вінницьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вул. Пирогова, б. 135а, м. Вінниця, 21100, код ЄДРПОУ 13308892)

Відповідач Селянське (фермерське) господарство ВІА "ПРОГРЕС" (вул. Васильєва, 4, с. Збараж, Козятинський р-н, Вінницька обл., 22165, код ЄДРПОУ 03732034)

Повний текст судового рішення складено та підписано суддею 14.09.2022 року.

Суддя Маслоід Олена Степанівна