Рішення

від 31.08.2022 по справі 160/3897/22

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2022 року Справа № 160/3897/22

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді: Букіної Л.Є., розглянувши у загальному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ПрАТ "Проектний і проектно- конструкторський інститут "МЕТАЛУРГАВТОМАТИКА", на стороні відповідача - Дніпровська міська рада про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.12.2019 року № 0009590504.

Обґрунтовуючи позовну заяву у заявах по суті позивач зазначив, що оскаржене податкове повідомлення-рішення прийнято з розрахунку, в якому річне зобов`язання зі сплати орендної її плати становить 1 529 820,87 гривень або 9% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, у той час як рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 09 січня 2013 року, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11 березня 2013 року, у справі № 31/5005/6946/2012, внесено зміни у договір від 21 грудня 2006 року, якими встановлено річну орендну плату за земельну ділянку у розмірі 389 897,33 гривень. При цьому, контролюючим органом, на підставі власного тлумачення умов договору від 21 грудня 2006 року, визначено орендну плату в розмірі, що втричі перевищує встановлений пунктом 288.5 статті 288 Податкового кодексу України, мінімальний розмір. Позивач зазначив, що контролюючий орган, не будучи суб`єктом цивільно-правових відносин за договором оренди, фактично втрутився у договірні відносини.

Ухвалою суду від 21.02.2022 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі № 160/3897/22 залишено без задоволення.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.02.2022 р. відкрито загальне позовне провадження з призначенням підготовчого засідання. Тією ж ухвалою суду роз`яснено право на подання до суду відзиву на позовну заяву.

Відповідач скористався наданим правом та надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому указав про відсутність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на те, що під час прийняття оскарженого рішення порушень вимог податкового законодавства допущено не було. Зазначає, що ним правомірно збільшено позивачеві суму грошового зобов`язання по орендній платі з юридичних осіб у розмірі 3 399 601,95 гривень (в т.ч. за податковими зобов`язаннями 2 719 681,56 гривень, за штрафними (фінансовими) санкціями 679 920,39 гривень), ураховуючи, що орендна плата підлягала зміні з урахуванням рішень міськради, якими встановлені ставки плати за користування земельними ділянками та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09 січня 2013 року, та мала дорівнювати трикратному розміру орендної плати, що встановлена приписами Податкового кодексу України.

Ухвалою суду від 15.07.2022 року залучено до участі у справі як третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ПрАТ "Проектний і проектно- конструкторський інститут "МЕТАЛУРГАВТОМАТИКА".

Третьою особою (ПрАТ "Проектний і проектно- конструкторський інститут "МЕТАЛУРГАВТОМАТИКА") надано до суду пояснення аналогічні тим, що викладені у позовній заяві.

Ухвалою суду від 25.07.2022 року залучено до участі у справі як третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Дніпровську міську раду.

Третьою особою (ПрАТ "Проектний і проектно- конструкторський інститут "МЕТАЛУРГАВТОМАТИКА") надано до суду пояснення аналогічні тим, що викладені відповідачем у відзиві на позовну заяву.

Ухвалою суду від 16.08.2022 року закрито підготовче засідання та призначено розгляд справи по суті.

Ухвалою суду від 16.08.2022 року у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про закриття провадження у справі відмовлено.

У судове засідання, яке призначене на 01.09.2022 р., позивач ОСОБА_1 , його представник та представник ПрАТ "Проектний і проектно- конструкторський інститут "МЕТАЛУРГАВТОМАТИКА" повторно не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином через веб-сторінку суду на порталі судової влади України.

Представник відповідача Малишева А.Є. та представник Дніпровської міської ради надали суду пояснення, аналогічні тим, що викладені у відзиві на позовну заяву та письмових поясненнях, наполягали на розгляді справи за відсутності позивача та просили відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Протокольною ухвалою суду від 01.09.2022 р. подальший розгляд справи вирішено здійснювати у порядку письмового провадження.

Заслухавши пояснення представника відповідача та третьої особи - Дніпровської міської ради, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, проаналізувавши відповідні норми чинного законодавства, суд виходить із такого.

Судом встановлено, що позивач є акціонером ПрАТ "Проектний і проектно- конструкторський інститут "МЕТАЛУРГАВТОМАТИКА".

21 грудня 2006 року між Дніпропетровською міською радою та ПАТ "Проектний і проектно- конструкторський інститут "МЕТАЛУРГАВТОМАТИКА" (у подальшому реорганізовано у ПрАТ) укладено договір оренди земельної ділянки площею 1,2633 га, яка зареєстрована в Державному реєстрі земель за кадастровим номером 1210100000:03:246:0059 та розташована за адресою: місто Дніпропетровськ, вулиця Сімферопольська, 21, строком на 15 років. За умовами договору річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у грошовій формі (у гривнях), у розмірі земельного податку, збільшеного на коефіцієнт 1,3.

З 01 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, який, відповідно до пункту 1.1 статті 1, регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, і, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Приписами підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до підпункту 271.1.1 пункту 271.1 статті 271 Податкового кодексу України, базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом.

Статтями 274 та 288 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) встановлюється ставка земельного податку за земельні ділянки та порядок нарахування та сплати орендної плати.

Законотворець неодноразово в період чинності Податкового кодексу України змінював редакцію статті 288 цього Кодексу, проте в будь-якій редакції зазначена норма встановлювала, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

При цьому Податковий кодекс України, в спірному періоді в будь-якій своїй редакції, встановлював мінімальний та максимальний розмір річної суми платежу орендної плати, який з огляду на положення статей 274 та 288 ПК України станом на час подання декларацій не міг бути меншою за розмір земельного податку для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, але не міг перевищувати більше 12 відсотків від такої оцінки (пункт 274.1 статті 274, пункт 288.5 статті 288 ПК України).

Згідно із статтею 21 Закону України «Про оренду землі» (в редакції чинній станом на час спірного періоду) орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Частиною 1 статті 23 Закону України «Про оренду землі» визначено, що орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.

Із матеріалів справи слідує, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 09 січня 2013 року, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11 березня 2013 року у справі № 31/5005/6946/2012, внесено зміни до пунктів 2.3, 4.1 договору від 21 грудня 2006 року, які викладено у наступній редакції:

"2.3. Нормативна грошова оцінка 1 квадратного метру земельної ділянки на момент внесення змін до договору складає 1 028,78 грн";

"4.1. Річна орендна плата за земельну ділянку на момент внесення змін до договору встановлюється у грошовій формі (у гривнях) у розмірі 389 897,33 грн. Річна орендна плата не є сталою та може змінюватись у разі зміни нормативно-грошової оцінки земельної ділянки та обчислюється відповідно до Податкового кодексу України у трикратному розмірі земельного податку, що встановлюється цим кодексом. Орендна плата вноситься орендарем, незалежно від результатів його діяльності на банківський рахунок Дніпропетровської міської ради, який попередньо в письмовій формі уточнюється орендарем щорічно, на початку бюджетного року".

Таким чином, на підставі рішення Господарського суду Дніпропетровської області, яке набрало законної сили, внесено зміни до договору від 21 грудня 2006 року, яким визначено, що річна орендна плата у разі зміни нормативно-грошової оцінки земельної ділянки обчислюється відповідно до Податкового кодексу України у трикратному розмірі земельного податку, що встановлюється цим Кодексом.

Суд зазначає, що рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09 січня 2013 року, яким внесено зміни до договору від 21 грудня 2006 року, переглянуто в апеляційному та касаційному порядку, за результатами перегляду рішення суду першої інстанції залишено без змін, а тому суд у межах адміністративного провадження цієї справи позбавлений можливості надати оцінку рішенню господарського суду, яким внесено зміни до договору від 21 грудня 2006 року.

Відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи зазначену вище норму Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про необхідність, при ухваленні рішення у цій справі врахувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09 січня 2013 року у справі № 31/5005/6946/2012, оскільки саме зазначеним рішенням та на підставі нього внесено зміни до Договору від 21 грудня 2006 року, та визначено, що річна орендна плата не є сталою, може змінюватись у разі зміни нормативно-грошової оцінки земельної ділянки та обчислюватися відповідно до вимог Податкового кодексу України у трикратному розмірі земельного податку, як то встановлено умовами договору.

При цьому, сторонами у справі не надано жодних доказів, які б підтверджували внесення інших змін до пункту 4.1 договору оренди земельної ділянки від 21 грудня 2006 року, після ухвалення рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09 січня 2013 року у справі № 31/5005/6946/2012.

Крім того, відповідно до пункту 12.3 статті 12 ПК України, сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Підпунктом 12.4.3 пункту 12.4 статті 12 ПК України визначено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, щодо податків та зборів належать: до початку наступного бюджетного періоду прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів, зміну розміру їх ставок, об`єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг, яке тягне за собою зміну податкових зобов`язань платників податків та яке набирає чинності з початку бюджетного періоду.

Судом встановлено, що Дніпропетровською міською радою прийняті рішення, якими встановлені ставки плати за користування земельними ділянками житлової та громадської забудови у розмірі 3% на 2017-2019 рр. а саме:

- № 7/11 від 13.07.2016 року «Про внесення змін до рішення міської ради від 27.12.2010 № 5/6 «Про місцеві податки і збори на території міста;

- № 12/18 від 15.02.2017 року «Про внесення змін до рішення міської ради від 27.12.10 № 5/6 «Про місцеві податки і збори на території міста»;

-№ 13/27 від 06.12.2017 року «Про ставки земельного податку, розмір орендної плати за землю, пільги зі сплати земельного податку на території міста»;

-№ 8/30 від 21.02.2018 «Про внесення змін до рішення міської ради від 06.12.2017 р. № 13/27 «Про ставки земельного податку, розмір орендної плати за землю, пільги зі сплати земельного податку на території міста».

Таким чином, означеними рішеннями міської ради на відповідні періоди визначена ставка плати, яка не є меншою за розмір земельного податку для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено.

Відтак, з огляду на положення договору від 21 грудня 2006 року, з урахуванням змін внесених до договору на підставі судового рішення, враховуючи зміну нормативно-грошової оцінки земельної ділянки переданої за договором оренди та рішення Дніпровської міської ради, якими встановлено ставку земельного податку у місті Дніпро, суд погоджується з доводами відповідача щодо необхідності сплати позивачем річної орендної плати у розмірі не менше встановленого Податковим кодексом України від розміру нормативно-грошової оцінки земельної ділянки земельного податку, з урахуванням трикратного розміру відповідно до умов договору оренди.

Суд зазначає, що здійснюючи розрахунок розміру орендної плати, контролюючий орган не допустив жодного втручання у договірні відносини, які виникли між підприємством, акціонером якого є позивач та Дніпровською міською радою, не допустив їх зміни, а лише враховував рішення Дніпропетровської міської ради, якими визначені ставки плати за користування земельними ділянками у розмірі 3%, нормативно-грошову оцінку земельної ділянки та умови договору оренди землі від 21 грудня 2006 року.

За викладених обставин, суд доходить висновку, що річна орендна плата підлягала обчисленню з урахуванням розміру нормативно-грошової оцінки, рішень міськради та рішення Господарського суду Дніпропетровської області відповідно до умов договору та мала дорівнювати трикратному розміру земельного податку, що встановлена приписами ПК України.

Суд вважає безпідставними доводи про неврахування судом апеляційної інстанції висновків викладених в постановах Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 813/3819/17, від 05 червня 2018 року у справі № 818/1763/14, адже вони стосуються здебільшого оцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів та не містять будь-якого правового висновку стосовно конкретної норми права, яка на думку позивача застосована неправильно.

Суд зазначає про те, між цією справою та наведеними позивачем справами, має місце різні обставини справи, характер спірних правовідносин та нормативно-правове регулювання різних періодів, у тому числі з юрисдикційних питань.

Слід зазначити, що не виключена можливість для позивача, як орендатора та третьої особи, як орендодавця, усі спірні питання щодо врегулювання розміру орендної плати, безпосередньо трикратний розмір земельного податку встановлений умовами договору, який є основним спірним питанням у межах цієї справи та має безпосередній вплив на визначення розміру плати, вирішити шляхом внесення змін до умов відповідного договору оренди.

Посилання позивача на порушення прав власності позивача, гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основних свобод, а також на порушення пропорційності втручання та справедливого балансу є цілком необґрунтованим, є особливим враженням та суб`єктивним припущенням щодо такого порушення. Позивач жодним чином не розкриває зміст наведених порушень, окрім звичайного цитування положень Конвенції та ухвалених рішень Європейським судом з прав людини, як то у справі «Суханов та Ільченко проти України» від 26 вересня 2014 року.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Пономарьов проти України», «Рябих проти Росії», «Нєлюбін проти Росії»), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

З підстав викладеного, суд доходить висновку щодо правомірності податкового повідомлення-рішення від 13 грудня 2019 року №0009590504, а тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. 241-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, у разі якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного перегляду справи.

Рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Л.Є. Букіна