Рішення

від 29.08.2022 по справі 260/2824/20

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2022 року м. Ужгород№ 260/2824/20 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Рейті С.І.

при секретарі судового засідання Гавій Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Берегівської міської ради, третя особа - Головне управління ДПС у Закарпатській області, про визнання рішення протиправним та його скасування, -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 30 серпня 2022 року проголошено вступну та резолютивну частину Рішення. Рішення в повному обсязі складено 14 вересня 2022 року.

ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Яношівської сільської ради, якою просить визнати протиправним та скасувати рішення Яношівської сільської ради Берегівського району Закарпатської області від 22.06.2018 року № 85 «Про встановлення ставок та пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2019 рік».

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 19.01.2021 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.05.2021 року рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 19.01.2021 року у справі № 260/2824/20 залишене без змін.

Постановою Верховного Суду від 29.12.2021 року скасовано рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 19.01.2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.05.2021 року, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підставою скасування вказаних рішень слугувало те, що суди не з`ясували, в який саме спосіб було оприлюднено рішення Ради від 22.06.2018 року №85 «Про встановлення ставок та пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на 2019 рік», та чи було воно оприлюднено взагалі. Оскільки вказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судів як першої, так і апеляційної інстанцій, тому, з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), відсутня можливість перевірити правильність застосування судами норм матеріального права в цій частині.

В силу вимог ч. 5 ст. 353 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

З огляду на викладене, судом підлягають з`ясування обставини оприлюднення спірного рішення від 22.06.2018 року №85 «Про встановлення ставок та пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на 2019 рік», та чи було воно оприлюднено взагалі.

Ухвалою суду від 19.01.2022 року вказану адміністративну справу прийнято до провадження суддею Рейті С.І. та призначено справу до судового розгляду.

29.03.2022 року представником позивача - адвокатом Юрик П.І. було заявлено клопотання про заміну сторони по справі, а саме відповідача - Яношівську сільську раду Берегівського району Закарпатської області на правонаступника - Берегівську міську раду Закарпатської області.

З огляду на відсутність станом на дату подання вказаного клопотання можливості отримати інформацію з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо статусу Яношівської сільської ради Берегівського району, зокрема, в частині припинення юридичної особи, ухвалою суду від 29.03.2022 року розгляд справи було відкладено з метою отримання необхідних доказів.

Ухвалою суду від 30.06.2022 року замінено відповідача - Яношівську сільську раду Берегівського району Закарпатської області на правонаступника - Берегівську міську раду (далі відповідач, Берегівська міська рада).

Ухвалою суду від 12.07.2022 року витребувано у Берегівської міської ради докази оприлюднення Яношівською сільською радою Берегівського району Закарпатської області рішення від 22.06.2018 року № 85 «Про встановлення ставок та пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2019 рік».

25.07.2022 року відповідачем надано суду відповідь, зі змісту якої, у володінні Берегівської міської ради відсутні докази оприлюднення Яношівською сільською радою спірного рішення і відповідно виконання вимог ухвали є неможливим. При цьому, Берегівська міська рада підтримує позицію, що була викладена Яношівською сільською радою у поданому відзиві на позовну заяву та інших процесуальних документах поданих ними, як відповідач по даній справі.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Як встановлено судом, між позивачем та відповідачем виник спір з приводу процедури прийняття органом місцевого самоврядування рішення про встановлення ставки податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, в частині порядку офіційного оприлюднення оскаржуваних рішень.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідач посилався на те, що з огляду на норми Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році», у органів місцевого самоврядування у 2018 p., відсутній обов`язок офіційного оприлюднення рішення про встановлення місцевих податків та зборів. А доводи позивача про незаконність рішення Яношівської сільської Ради від 22.06.2018 року № 85, у зв`язку з його неоприлюдненням, є безпідставними та необґрунтованими.

В контексті наведеного суд зазначає, що за правилами ст. 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Згідно з п. 24 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання встановлення місцевих податків і зборів відповідно до Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Статтею 10 Податкового кодексу України визначено перелік місцевих податків і зборів. Зокрема, до місцевих податків належить плата за землю.

Підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлює, що плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Пунктом 4 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році» установлено, що в 2017 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів, які прийняті на виконання цього Закону, не застосовуються вимоги підпункту 4.1.9 пункту 4.1 та пункту 4.5 статті 4, підпункту 12.3.4 пункту 12.3, підпункту 12.4.3 пункту 12.4 та пункту 12.5 статті 12 Податкового кодексу України та Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Пунктом 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» від 21.12.2016 року № 1797-VIII установлено, що у 2017 році в частині плати за землю вимоги підпункту 4.1.9 пункту 4.1 та пункту 4.5 статті 4, підпункту 12.3.4 пункту 12.3, підпункту 12.4.3 пункту 12.4 та пункту 12.5 статті 12 Податкового кодексу України та Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» не поширюються на рішення органів місцевого самоврядування, які прийняті на виконання цього Закону.

Підпункт 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України визначає,що податкове законодавство України ґрунтується, крім інших, на принципі стабільності. Стабільність означає, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Пункт 4.5 статті 4 Податкового кодексу України забороняє при встановленні або розширенні існуючих податкових пільг застосовувати їх раніше, ніж з наступного бюджетного року.

Згідно з підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України орган місцевого самоврядування зобов`язаний офіційно оприлюднювати рішення про встановлення місцевих податків та зборів до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період) та зазначає, що в іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Підпункт 12.4.3 пункту 12.4 статті 12 Податкового кодексу України унормовує повноваження місцевих рад та встановлює, що до початку наступного бюджетного періоду прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів, зміну розміру їх ставок, об`єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг, яке тягне за собою зміну податкових зобов`язань платників податків, набирає чинності з початку бюджетного періоду.

Відповідно до пункту 12.5 статті 12 Податкового кодексу України офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.

З огляду на викладене вище правове регулювання, суд дійшов висновку, що рішення органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, яке приймається на підставі, за правилами й на виконання відповідних приписів Податкового кодексу України і оприлюднюється у встановленому цим Кодексом порядку. Вказані рішення не належать до регуляторних актів у розумінні Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», у зв`язку з чим цей Закон не поширює свою дію на такі рішення загалом та, зокрема, у 2017, 2018 роках.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 10.12.2021 року справі № 0940/2301/18.

Отже, наведені норми законодавства свідчать, що рішення органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків та зборів не є регуляторним актом і на таке рішення не поширюються положення Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Водночас, стосовно порядку оприлюднення рішень органів місцевого самоврядування, якими встановлюються податки і збори, колегія суддів Верховного Суду у справі № 0940/2301/18 дійшла таких висновків: «на відносини, пов`язані з порядком і способом офіційного оприлюднення нормативно-правових актів органів місцевого самоврядування, зокрема з питань оподаткування місцевими податками та зборами, можливо поширити дію частини п`ятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» і статті 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації», якою встановлено обов`язковість опублікування нормативно-правових актів органів місцевого самоврядування на офіційному веб-сайті (у разі наявності такого інформаційного ресурсу)».

Відповідно до ч. 5 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк введення цих актів у дію.

Наведене зумовлює висновок, що законодавець пов`язує набрання чинності актом нормативно-правового характеру органу місцевого самоврядування з моментом його офіційного оприлюднення.

В контексті спірних правовідносин, дослідивши офіційний сайт Яношівської сільської ради за посиланням https://yanoshi.rada.org.ua/news/, судом встановлено, що останній розпочав роботу 21.09.2016 року. Так, за посиланням https://yanoshi.rada.org.ua/r-e-z-u-l-t-a-t-i-vidkritogo-poimennogo-golosuvannya-deputativ-na-plenarnomu-zasidanni-tridcyat-drugoi-sesii-yanoshivskoi-silskoi-radi-vii-sklikannya-/ опубліковано результати поіменного голосування депутатів на пленарному засіданні тридцять другої сесії Яношівської сільської ради VІІ скликання, що відбулись 22.06.2018 року. При цьому, суд констатує, що спірне рішення на офіційному веб-сайті сільської ради не оприлюднено.

Разом з тим, доводи відповідача стосовно розміщення спірного рішення на дошці оголошень Яношівської сільської ради не можуть бути взяті судом до уваги з огляду на те, що останні не підтверджені належними та допустимими доказами.

Питання оприлюднення рішень органів місцевої влади з питань місцевого значення ЄСПЛ розглядав у справі STICHTING LANDGOED STEENBERGEN AND OTHERS v. THE NETHERLANDS (Application no. 19732/17; § § 46-54).

ЄСПЛ погодився, що електронна комунікація між органами влади та громадянами може сприяти досягненню мети більшої доступності та кращого функціонування державної служби. Однак існує ризик, що деякі громадяни можуть залишитися поза увагою. ЄСПЛ у цій справі зазначив, що повідомлення про проект рішення та про саме рішення було зроблено лише в мережі "Інтернет" і що скаржник міг би оскаржити це рішення лише в тому разі, якщо він уже висловив свою думку. Проте, беручи до уваги, зокрема, високі показники інтернет-покриття в Нідерландах та факт того, що практика оприлюднення повідомлень виключно онлайн-засобами вже мала місце впродовж певного періоду, висвітлювалась у місцевих газетах на час її запровадження, ЄСПЛ встановив, що заявники не надали жодних аргументів, які могли б дозволити Суду дійти висновку про незабезпечення їх чіткою, практичною та ефективною можливістю висловити свої погляди та подати скарг.

Суд констатує, що позивач як член та мешканець Яношівської та Берегівської громади має право та інтерес брати участь у обговоренні питань , які виносяться на порядок денний сесій місцевої ради, надавати свої пропозиції, а як фізична особа-підприємець має також і інтерес та обов`язки у питаннях встановлення та сплати місцевих податків, у плануванні своєї підприємницької діяльності на відповідні податкові періоди, що було унеможливлено в результаті порушення порядку оприлюднення рішення.

Залишаючи без оцінки окремі аргументи учасників справи, суд виходить з того, що такі обставини лише опосередковано стосуються суті і природи спору, а їх оцінка не має вирішального значення для його правильного вирішення.

На підставі наведеного, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам , на відповідність яких суд здійснює його перевірку згідно ч. 2 ст. 2 КАСУ, у зв`язку з чим, є незаконним та підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст. 5, 19, 49, 52, 77, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Берегівської міської ради (Закарпатська область, м. Берегово, вул. Б. Хмельницького, 7 код ЄДРПОУ 04053683), третя особа - Головне управління ДПС у Закарпатській області (Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Волошина, 52 код ЄДРПОУ 43143065), про визнання рішення протиправним та його скасування - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Яношівської сільської ради Берегівського району Закарпатської області від 22 червня 2018 року за № 85 "Про встановлення ставок та пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на 2019 рік".

3. Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 255 КАС України, та може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення, а в разі проголошення в судовому засіданні вступної та резолютивної частини рішення - протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

СуддяС.І. Рейті