Ухвала

від 13.09.2022 по справі 640/7487/21

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1У Х В А Л А

про залишення позовних вимог без розгляду в частині позовних вимог

14 вересня 2022 року м. Київ№ 640/7487/21Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Граф Україна»

до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві

Державної податкової служби України

про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Граф Україна» (далі - позивач) з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (далі - відповідач 1), Державної податкової служби України (далі - відповідач 2), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління Державної податкової служби у м. Києві від 18.06.2020 №1651494/41188387 про відмову в реєстрації податкової накладної від 27.05.2020 №145;

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління Державної податкової служби у м. Києві від 24.06.2020 №1666217/41188387 про відмову в реєстрації податкової накладної від 29.05.2020 №148;

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління Державної податкової служби у м. Києві від 16.07.2020 №1742774/41188387 про відмову в реєстрації податкової накладної від 03.06.2020 №154;

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління Державної податкової служби у м. Києві від 16.07.2020 №1742775/41188387 про відмову в реєстрації податкової накладної від 09.06.2020 №160;

- зобов`язати Державну податкову службу України (код ЄДРПОУ 43005393) зареєструвати податкові накладні від 27.05.2020 №145, від 29.05.2020 №148, від 03.06.2020 №154 та від 09.06.2020 №160.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.04.2021 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та запропоновано відповідачу протягом п`ятнадцяти днів надати відзив на позовну заяву.

Представником Головного управління ДПС у м. Києві подано клопотання про залишення позову без розгляду, в обгрунтування якого останній посилався на правову позицію Верховного Суду , що висвітлена 11.10.2019 у справі №640/20468/18 стосовно застосування окремих видів процесуальних строків.

Розглянувши матеріали справи, суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 5 Кодексу адмінстративного судочинства України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Згідно із частиною першою статті 122 Кодексу адмінстративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини другої статті 122 Кодексу адмінстративного судочинства України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

За приписами частини третьої статті 122 Кодексу адмінстративного судочинства України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною четвертою цієї статті встановлено, якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

За змістом частини третьої статті 123 Кодексу адмінстративного судочинства України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Спеціальним нормативно-правовим актом, який встановлює окремі правила та положення для регулювання відносин оподаткування та захисту прав учасників податкових відносин, в тому числі захисту порушеного права в судовому порядку, є Податковий кодекс України.

Статтею 56 Податкового кодексу України визначено порядок оскарження рішень контролюючих органів. Так, відповідно до пункту 56.1 цієї статті рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Згідно із пунктом 56.18 статті 56 вказаного Кодексу, з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

Відповідно до пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов`язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Так, відповідно до пункту 56.19 статті 56 Податкового кодексу України, в разі, коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Дослідження змісту аналізованих приписів статей Податкового кодексу України та статті 122 Кодексу адмінстративного судочинства України вказує на те, що на сьогодні є підхід, відповідно до якого строки звернення до суду після застосування досудового порядку вирішення спору є коротшими, ніж звичайні строки. При цьому є різні правові режими щодо оскарження податкових повідомлень-рішень і рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань та інших рішень контролюючих органів, що не пов`язані з їх нарахуванням, саме в частині різної тривалості скорочених строків оскарження при попередньому використанні досудового порядку вирішення спору.

Варто звернути увагу, що Законом України від 24 жовтня 2013 року № 657-VII "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо обліку та реєстрації платників податків та удосконалення деяких положень" (далі - Закон № 657-VII) були внесені зміни до абзацу першого пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України, шляхом виключення в ньому положення про нарахування грошового зобов`язання та поширення застосування спеціального тривалішого строку на оскарження будь-яких рішень контролюючих органів, з урахуванням строку давності, визначеного статтею 102 Податкового кодексу України. Водночас, до пункту 56.19 статті 56 Податкового кодексу України аналогічні зміни не були внесені.

Комплексний аналіз чинного правового регулювання на момент прийняття Закону № 657-VII дає підстави для висновку, що це не було технічною помилкою законодавця, оскільки частина четверта статті 99 Кодексу адмінстративного судочинства України, як і пункт 56.19 статті 56 Податкового кодексу України, визначали єдиний місячний строк звернення до суду у випадку, якщо законом була передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком. Водночас, норма пункту 56.19 статті 56 Податкового кодексу України була та залишається спеціальною нормою, яка регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань.

Спеціальні строки для звернення до суду з позовом про скасування рішень контролюючих органів, що не пов`язані з нарахуванням грошових зобов`язань, зокрема, рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних та зобов`язання її зареєструвати, після проведення процедури адміністративного оскарження та отримання рішення про залишення скарги без задоволення, нормами Податкового кодексу України не визначені, тобто не врегульовують спірне в цій справі питання.

Суд вважає за необхідне зазначити, що Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 11 жовтня 2019 року (справа №640/20468/18) здійснив правовий висновок, за яким рішення контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов`язань платника податків, за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України), оскаржуються в судовому порядку в такі строки:

а) тримісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги було прийнято та вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені Податкового кодексу України. При цьому такий строк обчислюється з дня вручення скаржнику рішення за результатами розгляду його скарги на рішення контролюючого органу;

б) шестимісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги не було прийнято та/або вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені Податковим кодексом України. При цьому такий строк обчислюється з дня звернення скаржника до контролюючого органу із відповідною скаргою на його рішення.

Також суд погоджується та вроховує висновки Верховного Суду, висловлені у постанові від 2 липня 2020 року по справі №1.380.2019.006119, за яким у справах за адміністративним позовом про оскарження рішення контролюючого органу про відмову в реєстрації податкової накладної застосовуються загальні строки звернення до суду, визначені нормами Кодексу адміністративного судочинства України, а не Податковим кодексом України.

Отже, строк звернення до суду з позовом про зобов`язання зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну, у разі, коли платником податків не використовувалася процедура адміністративного оскарження таких рішень як досудового порядку вирішення спору, визначається частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України і становить шість місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем направлено на реєстрацію до контролюючого органу податкові накладні від 27.05.2020 №145, від 29.05.2020 №148, від 03.06.2020 №154 та від 09.06.2020 №160, які прийнято, але реєстрацію зупинено 29.05.2019, у зв`язку тим, що відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України реєстрація ПН/РК відповідає вимогам підпункту 1.6 пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку. Позивачу запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

За посиланням позивача, останнім 12.06.2020 та 10.07.2020 направлено податковому органу повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено.

Отже, з 12.06.2020 та 10.07.2020 позивачу було відомо про неприйняття Комісією Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації на реєстрацію податкових накладних 27.05.2020 №145, від 29.05.2020 №148, від 03.06.2020 №154 та від 09.06.2020 №160.

Позивач звернувся з позовною заявою до суду лише 16.03.2021, що підтверджується відміткою на поштовому конверті, в якому надійшла позовна заява на адресу Окружного адміністративного суду міста Києва.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач скористався правом на адміністративне оскарження:

- рішення від 18.06.2020 №1651494/41188387 про відмову в реєстрації податкової накладної від 27.05.2020 року №145, звернувшись 25.06.2020 до Державної податкової служби України зі скаргою, за результатами розгляду яких Комісією з питань розгляду скарг прийнято рішення № 31871/41188387/2 від 03.07.2020 про залишення скарги без задоволення та рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 18.06.2020 №1651494/41188387 про відмову у реєстрації податкової накладної 27.05.2020 року №145 без змін.

- рішення від 24.06.2020 року №1666217/41188387 про відмову в реєстрації податкової накладної від 29.05.2020 року №148, звернувшись 30.06.2020 до Державної податкової служби України зі скаргою, за результатами розгляду яких Комісією з питань розгляду скарг прийнято рішення № 32606/41188387/2 від 09.07.2020 про залишення скарги без задоволення та рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 24.06.2020 року №1666217/41188387 про відмову в реєстрації податкової накладної від 29.05.2020 року №148 без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Граф Україна» рішення комісії регіонального рівня від 16.07.2020 №1742774/41188387 про відмову в реєстрації податкової накладної від 03.06.2020 №154 та від 16.07.2020 №1742775/41188387 про відмову в реєстрації податкової накладної від 09.06.2020 №160, в адміністративному порядку не оскаржувало.

Таким чином, з огляду на зазначені положення Кодексу адміністративного судочинства України та висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 11.10.2019 у справі №640/20468/18, суд прийшов до висновку, що позивач мав звернутися до адміністративного суду:

стосовно рішення від 24.06.2020 року №1666217/41188387 та від 18.06.2020 №1651494/41188387 з даним позовом у тримісячний строк з дня отримання рішень №31871/41188387/2 від 03.07.2020 та № 32606/41188387/2 від 09.07.2020 про відмову у задоволенні скарги;

стосовно рішень 16.07.2020 №1742774/41188387 про відмову в реєстрації податкової накладної від 03.06.2020 №154 та від 16.07.2020 №1742775/41188387 у шестимісячний строк та мав закінчитись 16.01.2021.

Так, позивач зазначає, що 02.12.2020 позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, Державної податкової служби України , в якому просив: визнати протиправними та скасувати рішення комісії Головного управління Державної податкової служби у м. Києві від 18 червня 2020 року №1651494/41188387, від 24 червня 2020 року №1666217/41188387, від 16 липня 2020 року №1742774/41188387, від 16 липня 2020 року №1742775/41188387; зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкові накладні від 27 травня 2020 року №145, від 29 травня 2020 року №148, від 03 червня 2020 року №154 та від 09 червня 2020 року №160.

Однак, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.03.2021 у справі №640/30412/20 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Граф Україна" повернуто без розгляду.

Так, суд зазначає, що стосовно рішень 16.07.2020 №1742774/41188387 та від 16.07.2020 №1742775/41188387 позивачем не пропущено строк звернення до суду.

Однак, суд звертає увагу, що навіть станом на 02.12.2020 позивачем подано позов щодо визнання протиправними та скасування рішень від 18.06.2020 №1651494/41188387 та від 24.06.2020 №1666217/41188387 з пропуском тримісячного строку на звернення до суду, заяви про поновлення цього строку та доказів поважності причин його пропуску до позовної заяви не додано.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див. mutatis mutandis, пункт 33 рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року в справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», заява №45783/05; пункт 53 рішення ЄСПЛ від 8 квітня 2010 року в справі «Меньшакова проти України», заява №377/02).

Процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (пункт 45 рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 1998 року в справі «Perez de Rada Cavanilles v. Spain» («Перез де Рада Каванілес проти Іспанії»), заява №28090/95). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна Держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (пункт 44 рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 1998 року «Osman v. the United Kingdom» («Осман проти Сполученого Королівства»), заява №23452/94 та пункт 54 рішення від 19 червня 2001 року «Kreuz v. Poland» («Круз проти Польщі»), заява №28249/95).

У рішенні ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008 року (пункт 47, заява №3236/03) суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їхня свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Поважними причинами пропуску строку визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.07.2022 у справі №420/5508/20.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу. При цьому, як вже зазначалося, відповідно до частини третьої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду на підставі статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки позивачем пропущено тримісячний строк звернення до суду і поважних причин такого пропуску товариством з обмеженою відповідальністю "ГРАФ Україна " стосовно визнання протиправними та скасувати рішення комісії Головного управління Державної податкової служби у м. Києві від 18.06.2020 №1651494/41188387 та від 24.06.2020 №1666217/41188387 не повідомлено.

Керуючись статтями 122, 123, 240, 241-243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву Головного управління ДПС у м. Києві задовольнити частково.

Позовну заяву в адміністративній справі №640/7487/21 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Граф Україна" до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, Державної податкової служби України в частині визнання протиправними та скасування рішень від 18.06.2020 №1651494/41188387 та від 24.06.2020 №1666217/41188387, зобов`язання зареєструвати податкові накладні від 27.05.2020 №145, від 29.05.2020 №148 - залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею в порядку, визначеному статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України і може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.