Постанова

від 12.09.2022 по справі 160/3631/22

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

13 вересня 2022 року м. Дніпросправа № 160/3631/22

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),

суддів: Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Поспєлової А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 травня 2022 року (суддя Віхрова В.С.) у справі №160/3631/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу, визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-

в с т а н о в и В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила:

- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області №Ф7883-56 У від 12.02.2021 року на загальну суму 10 078,84 грн.;

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області щодо не повернення надміру та/або помилково сплачених коштів єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на рахунок ОСОБА_1 на загальну суму 24 379,10 грн.;

- зобов`язати Головне управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області повернути надміру та/або помилково сплачені кошти єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за 2017-2020 роки на загальну суму 24 379,10 (двадцять чотири тисячі триста сімдесят дев`ять грн., 10 коп.) на рахунок ОСОБА_1 .

В обґрунтування заявлених вимог посилалась на неправомірність оскарженої вимоги про сплату боргу з ЄСВ, оскільки хоча вона є самозайнятою особою, але не має доходу від здійснення підприємницької діяльності, ЄСВ за неї сплачує роботодавець. Позивачка також вказувала, що нею помилково було сплачено ЄСВ у зв`язку з чим нею направлялась на адресу ГУ ДПС у Дніпропетровській області заява про повернення сплачених коштів, однак жодної відповіді від відповідача не отримано. Вказані обставини стали підставою для звернення до суду з позовом.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 травня 2022 року позов задоволено частково, а саме:

визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області №Ф-7883-56 У від 12.02.2021 року на загальну суму 10 078,84 грн.;

визнано протиправною бездіяльність Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області щодо не повернення надміру та/або помилково

сплачених коштів єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на рахунок ОСОБА_1 на загальну суму 24 379,10 грн.;

зобов`язано Головне управління ДПС у Дніпропетровській області сформувати і подати до Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області висновок про повернення ОСОБА_1 помилково сплаченої суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за 2017-2020 роки на загальну суму 24379,10 грн.

Частково задовольняючи позов, суд виходив з того, що особа, яка зареєстрована як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність (самозайнята особа), проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Встановивши те, що у спірному випадку за позивачку ЄСВ сплачував її роботодавець, суд дійшов висновку про відсутність в позивачки обов`язку самостійно сплачувати ЄСВ, а отже і про неправомірність нарахованої контролюючим органом недоїмки з ЄСВ.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову в повному обсязі. Фактично позиція відповідача полягає у тому, що особи, які провадять незалежну професійну діяльність, мають нараховувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за себе у розмірі не меншому мінімального страхового внеску, навіть якщо доходу від такої діяльності протягом всього року (або окремих його місяців) отримано не було.

У відзиві на апеляційну скаргу позивачка просить рішення суду першої інстанції залишити без змін з огляду на його законність та обґрунтованість.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Встановлені судом першої інстанції обставини справи свідчать про те, що ОСОБА_1 є арбітражним керуючим, яка діє на підставі свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №693 від 18.04.2013 року. Перебуває на обліку в податкових органах Дніпропетровської області з 2014 року, що підтверджується повідомленням про взяття на облік платника єдиного внеску від 30.01.2014 року №1404828000003.

Протягом 2019 та 2020 років позивачкою подано до ГУ ДПС у Дніпропетровській області звіти про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2019 та 2020 роки, відповідно до яких позивачкою не нараховувався єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

12.02.2021 року відповідачем на підставі даних інформаційної системи податкового органу прийнято вимогу № Ф-7883-56 У про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на суму 10078,84 грн.

Підставою для формування вимоги від 12.02.2021 року № Ф-7883-56 У є інформація, наявна в базі даних інформаційної системи податкового органу по інтегрованій картці платника податків, в якій відображено наступні несплачені нарахування на момент розгляду цієї справи з 4 кварталу 2019 року по 4 квартал 2020 року.

Також, встановлені обставини справи свідчать про те, що в період з 01.01.2017 року по 31.12.2019 року позивачкою сплачено єдиний соціальний внесок на загальну суму 24379,10 грн.

Позивачка 27.05.2020 року звернулась до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області із заявою про повернення сплачених коштів на загальну суму 24379,10 грн., сплачених відповідно до квитанцій від 03.04.2018 року, від 17.04.2018 року, від 10.07.2018 року, від 17.04.2019 року, від 16.07.2019 року, від 08.10.2019 року, від 15.01.2020 року.

Позивачка просила оформити розрахунковий документ на повернення коштів з рахунку 3719, на який їх було сплачено, та направити його відповідному управлінню (відділенню) Державної казначейської служби України в районі, районі у місті.

Проте, відповіді на її звернення не отримала, кошти повернуті не були.

Не погодившись з вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 12.02.2021 року № Ф-7883-56 У та бездіяльністю відповідача щодо повернення коштів, позивачка звернулась до суду з цим позовом.

За наслідками перегляду справи суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для часткового задоволення позову, з огляду на таке.

Так, суд першої інстанції, надавши аналіз положенням Закону №2464-VІ, в частині визначення платників ЄСВ, прийнявши до уваги правову позицію, висловлену Верховним Судом у справі №440/2149/19 (постанова від 04.12.2019), дійшов обґрунтованого висновку про те, що Отже, особа, яка провадить господарську діяльність, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний.

Судом першої інстанції встановлено та не спростовано відповідачем те, що згідно довідки Пенсійного фонду України форми ОК-5 «Реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування «Індивідуальні відомості про особу» у 2019 та 2020 роках за позивачку Адвокатським об`єднанням «Правовий альянс» (код ЄДРПОУ 41558229) було сплачено страхові внески на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі, що перевищує законодавчо встановлений мінімум.

З вказаної довідки Пенсійного фонду України форми ОК-5 вбачається, що позивачка доходу від власної діяльності арбітражного керуючого не отримувала.

Таким чином, у вказаний період протягом 4 кварталу 2019 року 4 кварталу 2020 року, який включає строк, за який позивачці нараховано суми єдиного внеску оскаржуваною вимогою, роботодавцем позивачки здійснювались відрахування єдиного соціального внеску за ОСОБА_1 до бюджету, що підтверджується наданою суду довідкою та не заперечується відповідачем.

Оскільки встановлені у цій справі обставини свідчать про те, що у періоді, за який контролюючим органом позивачці нараховані суми недоїмки зі сплати єдиного внеску, остання дохід від підприємницької діяльності не отримувала (іншого відповідачем до доведено), а ЄСВ за неї сплачував роботодавець, то суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про неправомірність оскаржуваної вимоги про сплату боргу з ЄСВ.

Стосовно заявлених позивачкою вимог про повернення помилкового сплачених сум єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за 2017-2020 роки на загальну суму 24 379,10 грн., суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.

Так, встановлені обставини справи, які не заперечуються відповідачем, свідчать про те, що у 2017-2020 роках позивачка перебувала в трудових відносинах з Акціонерним товариством «Оператор газорозподільної системи «Криіворіжгаз» (код ЄДРПОУ 03341397) (січень - березень 2017 року, з Товариством з обмеженою відповідальністю «Регіональна газова компанія» (код ЄДРПОУ 41558229) (січень листопад 2017 року), з Адвокатським об`єднанням «Правовий альянс» (код ЄДРПОУ 41558229) (грудень 2017 року грудень 2019 року). Вказана інформація підтверджується довідкою Пенсійного фонду України форми ОК-5 «Реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування «Індивідуальні відомості про особу».

Вказаними підприємствами роботодавцями позивача було сплачено страхові внески на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі, що перевищує законодавчо встановлений мінімум.

Позивачкою 31.05.2018 року направлено на адресу начальника Головного управління ДФС України в Дніпропетровській області звернення про отримання індивідуальної податкової консультації щодо нарахування ЄСВ, а саме щодо застосування законодавства в частині необхідності сплати внеску за 2017 рік, 1-2 квартали 2018 року, за умови перебування її в трудових відносинах та сплати ЄСВ за ОСОБА_1 роботодавцем.

У листі від 27.06.2018 року №2911/Д/99-99-13-02-03-14/1114, реєстраційний номер в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій 2911/Д/99-99-13-02-03-14/ІПК ДФС надало ОСОБА_1 податкову консультацію, в якій зазначено, що з 01 січня 2017 року базу нарахування єдиного внеску зобов`язані визначати платники, вказані у пункті 5 частини першої статті 4 Закону №2464, як такі, що отримують, так і ті, які не отримують дохід від провадження незалежної професійної діяльності; отже платник єдиного внеску, визначений у пункті 5 частини першої статті 4 Закону №2464, перебуваючи на обліку у контролюючому органі, зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок до визначеної статтею 7 Закону №2464 бази нарахування, незважаючи на наявність трудових відносин з роботодавцем; при цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць (у 2017 році у розмірі - 704 грн., у 2018 році - 819,06 грн.).

Вважаючи індивідуальну податкову консультацію такою, що не відповідає нормам законодавства, позивач звернулась до суду з позовом.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2018 року у справі №0440/5632/18, яке залишено без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2019 року, відмовлено в задоволенні адміністративного позову.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27.02.2020 року у справі №0440/5632/18 касаційну скаргу арбітражного керуючого ОСОБА_1 задоволено. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2018 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2019 року скасовано і ухвалено нове рішення, яким позов арбітражного керуючого ОСОБА_1 задоволено.

Визнано протиправною та скасовано індивідуальну податкову консультацію, викладену в листі Державної фіскальної служби України №2911/Д/99-99-13-02-03-14/1114 від 27 червня 2018 року, реєстраційний номер в Єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій 2911/Д/99-99-13-02-03-14/ІПК.

Верховний Суд в постанові від 27.02.2020 року у справі №0440/5632/18 зазначив, що особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема, арбітражного керуючого, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати ЄСВ не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі , не меншому за мінімальний.

Інше тлумачення норм Закону №2464-VI, на якому наполягає ДФС, щодо необхідності сплати єдиного внеску самозайнятими особами, які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 27 листопада 2019 року (справа №160/3114/19), від 05 грудня 2019 року (справа №260/358/19), від 23 січня 2020 року (справа №480/4656/18) .

Оскільки за позивачку протягом 2017-2020 років сплачували єдиний внесок роботодавці, а доходу від підприємницької діяльності позивачка не мала, то суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність у позивачки обов`язку сплачувати ЄСВ.

Встановлені обставини у цій справі також свідчать про те, що позивачкою було помилково сплачено єдиний внесок на суму 24379,10 грн. за період з 01.01.2017 року по 31.12.2019 року, відповідно до квитанцій від 03.04.2018 року, від 17.04.2018 року, від 10.07.2018 року, від 17.04.2019 року, від 16.07.2019 року, від 08.10.2019 року, від 15.01.2020 року, копії яких долучено до матеріалів справи.

Отже, встановивши зазначені обставини справи та прийнявши висновки суду касаційної інстанції у справі №0440/5632/18, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність у позивачки права на повернення помилково сплачених сум.

Оскільки на звернення позивачки щодо повернення помилково сплачених сум ГУ ДПС у Дніпропетровській області не було вчинено дій, передбачених Порядком зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 16.01.2016 року №6, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.02.2016 року за №193/28323, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив про допущену відповідачем протиправну бездіяльність у спірних відносинах.

Визначаючи спосіб захисту порушеного права, суд першої інстанції, прийнявши до уваги встановлений Порядком алгоритм повернення помилково сплачених коштів, дійшов праильного висновку про те, що належним способом захисту порушених прав позивача є зобов`язання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області сформувати і подати до Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області висновок про повернення ОСОБА_1 помилково сплаченої суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за 2017-2020 роки на загальну суму 24 379,10 грн.

Ураховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим підстав для його скасування не існує.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.315, ст.ст.316, 321, 325 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 травня 2022 року по справі №160/3631/22 без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, визначені ст.ст.328, 329 КАС України.

Вступна та резолютивна частини проголошено 13.09.2022

Повне судове рішення складено 14.09.2022

Головуючий - суддяЯ.В. Семененко

суддяН.А. Бишевська

суддяІ.Ю. Добродняк