Постанова

від 12.09.2022 по справі 580/10219/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 580/10219/21 Суддя (судді) першої інстанції: Валентина ТИМОШЕНКО

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого суддіЧерпіцької Л.Т.,суддівПилипенко О.Є., Собківа Я.М.,за участі секретаря Висоцького А.М.,

представника позивача Татаримова О.С.,

представника відповідача Левенець А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від "31" травня 2022 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Імпульс плюс" до Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області про скусування податкового повідомлення-рішення ,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Імпульс плюс" звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило:

1) Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.08.2021 №6552/2300070110 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість на 191003,00 грн;

2) Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.08.2021 №6553/2300070110 про збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 8281209, 00 грн за податковими зобов`язаннями та на суму 2070302 грн за штрафними (фінансовими) санкціями;

3) Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.08.2021 №6554/2300070110 про застосування штрафних санкцій на суму 552161,80 грн;

4) Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.08.2021 №6557/2300070110 про застосування штрафних санкцій на суму 58140,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем всупереч положенням Податкового кодексу України на підставі висновків акту про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «ВП «Імпульс Плюс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2015 по 31.03.2021, які не відповідають фактичним обставинам справи, а тому є протиправними та такими, що підлягають до скасування.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від "31" травня 2022 р. позов задоволено.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що дії відповідача є такими, що не відповідають вимогам частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, та вказують на те, що відповідач, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, діяв не на підставі, не межах повноважень та у не спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Відповідач, не погоджуючись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та недотримання норм матеріального права, просить скасувати рішення суду та ухвали нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, що висновки суду першої інстанції є передчасними, та такими, що зроблені без повного з`ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, а оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України.

Скаржник вказує, що ТОВ «ВП «Імпульс Плюс» реалізовувало транспортні засоби та сільськогосподарську техніку вартістю, яка нижче її фактичної залишкової вартості на загальну суму 6452254,47 грн, що призвело до заниження податкових зобов`язань з ПДВ на загальну суму 1290450,89 грн.

Також зазначає, що перерахування ТОВ «ВП «Імпульс Плюс» попередньої оплати по Договору №1 в сумі 2541656,28 грн, в т.ч. ПДВ 423609,38 грн та зарахування перерахованої попередньої оплати в погашення зустрічних вимог, не пов`язано з господарською діяльністю товариства. Крім того, ТОВ «ВП «Імпульс Плюс» податкові зобов`язання на суму перерахованої Договору №1 попередньої оплати не нарахувало та відповідно податкові накладні не складало та в ЄРПН не реєструвало.

Скаржник вказує, що операції з перерахування ТОВ «Агро Експорт Фарт» коштів по договору від 11.09.2019 року №418-АЕФ спрямовані ТОВ «ВП «Імпульс Плюс» виключно на зменшення податкових платежів по податку на додану вартість. Щодо взаємовідносин з ФОП ОСОБА_1 , то скаржник зазначив, що номенклатура послуг, яка зазначена в податкових накладних, не відповідає номенклатурі послуг, яка зазначена актах прийняття - здачі виконаних робіт.

Серед вказаного, скаржник також зазначає, що ТОВ «ВП «Імпульс Плюс» в порушення вимог п. 63.3 ст. 63 ПК України не подав повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою №20-ОПП.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, наполягаючи на необґрунтованості доводів скаржника і правильності висновків суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі наказу Головного управління ДПС у Черкаській області від 29.04.2021 №777-п ГУ ДПС посадовими особами відповідача проведена документальна планова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «ВП «Імпульс плюс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2017 по 31.03.2021.

У періоді, який перевірявся, ТОВ ВП "Імпульс Плюс" було платником податку на додану вартість, податку на доходи фізичних осіб, військового збору, фіксованого сільськогосподарського податку, єдиного податку четвертої групи, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, єдиного соціального внеску, збору за першу реєстрацію транспортного засобу та транспортного податку, екологічного податку.

За результатами перевірки ГУ ДПС складено акт від 20.07.2021 №5122/23-00-07- 0305/34150627 «Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ ВП «ІМПУЛЬС ПЛЮС» (код 34150627), тел. (047) 223-12-20, E-mail: impuls-plus.talne@ukr.net) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2017 по 31.03.2021, у розділі 4 «Висновок» якого зазначено (з урахуванням відповіді на заперечення, зокрема, про такі порушення:

- п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.189.1 ст.189, п.198.5 ст.198, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), пп.5 п.4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 29.01.2016 №21, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 8 957 006 грн., в т.ч. за січень 2019 року на 1 265 577 грн., вересень 2019 року - на 1 608 220 грн., жовтень 2019 року - на 1 905 007 грн., грудень 2019 року - на 3 523 909 грн., лютий 2020 року - на 233 439 грн., липень 2020 року на 391 730 грн., січень 2021 року - на суму 29 124 грн. та завищено на загальну суму 675 797 грн., в т.ч. за жовтень 2020 року на - 713 768 грн., за листопад 2020 року на 62 029 грн.;

- п. 187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.189.1 ст.189, п.198.5 ст.198, п.198.6 ст.198 п.201.1 ст.201 ПК України, пп.5 п.4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 29.01.2016 №21, в результаті чого завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за березень 2021 року на суму 191 003 грн;

- п.201.10 ст.201 ПК України, в результаті чого не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні з ПДВ в сумі 7742009,38 грн;

- п.63.3 ст.63 ПК України, абз.1 п.8.4, п.8.5 розд. 8 Порядку обліку платників податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588 (далі - Порядок №1588), в результаті чого несвоєчасно подано 95 повідомлень про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою №20-ОПП.

На підставі Акта перевірки від 20.07.2021 №5122/23-00-07- 0305/34150627 Головним управлінням ДПС у Черкаській області прийняті податкові повідомлення - рішення від 20.08.2021:

1) №6552/2300070110 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість на 191003,00 грн;

2) №6553/2300070110 про збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 8281209, 00 грн за податковими зобов`язаннями та на суму 2070302 грн за штрафними (фінансовими) санкціями;

3) №6554/2300070110 про застосування штрафних санкцій на суму 552161,80 грн;

4) №6557/2300070110 про застосування штрафних санкцій на суму 58140,00 грн.

Вважаючи, що висновки перевірки не відповідають фактичним обставинам та прийняті всупереч вимог чинного законодавства України, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам скаржника, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.

Пункт 188.1 статті 188 ПК України встановлює, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Водночас, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення; електричної енергії, ціна на яку склалася на ринку електричної енергії.

Відповідно до наданих в ході перевірки видаткових накладних, наказів на реалізацію основних засобів, ТОВ «ВП «Імпульс Плюс» реалізовано легкові автомобілі та сільськогосподарську техніку на загальну суму 7686073,27 грн.

У ході перевірки на підтвердження правильності визначення залишкової вартості по реалізованим транспортним засобам та сільськогосподарській техніці позивачу вручено запит від 23.06.2021 щодо надання належним чином завірених копій таких документів: накази на введення в експлуатацію основних засобів, актів приймання переміщення (внутрішнього переміщення) основних засобів, інвентарні картки, відомості нарахування основних засобів, накази щодо строку корисної дії. На цей запит позивач надав лише документи на вибуття транспортних засобів, картки рахунків 105, 131, наказ про знищення документів від 27.12.2017.

Отже, у зв`язку з відсутністю підтверджуючих первинних документів, а саме: накази на введення в експлуатацію основних засобів, актів приймання переміщення (внутрішнього переміщення) основних засобів, інвентарні картки, відомості нарахування основних засобів, накази щодо строку корисної дії, перевіркою неможливо підтвердити правильність визначення сум амортизаційних відрахувань у бухгалтерському обліку та відповідно залишкову вартість по реалізованим транспортним за перевіряєм період.

Тож, в акті перевірки зазначено, що позивач занизив податкові зобов`язання на загальну суму 1290451 грн.

З цього приводу, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до пункту 23 П(с)БО 7 «Основні засоби» нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об`єкта, який встановлюється підприємством/установою (у розпорядчому акті) при визнанні цього об`єкта активом при зарахуванні на баланс), і призупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації.

Пункт 29 П(с)БО 7 «Основні засоби» передбачає, що нарахування амортизації починається з місяця, наступного за місяцем, у якому об`єкт основних засобів став придатним для корисного використання. Нарахування амортизації при застосуванні виробничого методу починається з дати, що настає за датою, на яку об`єкт основних засобів став придатним для корисного використання.

Нарахування амортизації припиняється, починаючи з місяця, наступного за місяцем вибуття об`єкта основних засобів, переведення його на реконструкцію, модернізацію, добудову, дообладнання, консервацію. Нарахування амортизації при застосуванні виробничого методу амортизації припиняється з дати, що настає за датою вибуття об`єкта основних засобів.

Колегія суддів зауважує, що контролюючим органом не враховано, що факт введення в експлуатацію, визначення строку корисного використання та початок нарахування амортизації мало місце не в перевіряємому періоді, а в 2015-2017 роках. Тобто, даний період вже перевірено контролюючим органом плановою податковою перевіркою та попереднім Актом документальної планової виїзної перевірки податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи від 28.12.2017 №539/23-00-14-10/34150627, яким порушень/відсутності документів в частині нарахування амортизаційних відрахувань за період з 01.10.2014 до 01.10.2017 не встановлено.

Суд першої інстанції встановлено, що позивач надав до перевірки відомості бухгалтерського обліку, а саме: картки рахунку 105 за жовтень 2017 року - березень 2021 року, картки рахунку 131 за жовтень 2017 року - березень 2021 року, рахунок 286, а також документи, що засвідчують продаж основних засобів.

Про введення в експлуатацію автомобілів та колісного трактора свідчать дані бухгалтерського обліку та інші супутні витрати, які як в Акті перевірки від 20.07.2021 №5122/23-00-07-0305/34150627, так і в попередньому Акті перевірки не заперечуються, і з дати появи яких можна зробити висновок про початок використання автомобілів та колісного трактора.

Крім того, позивач надав звіти про паливно-мастильні матеріали, накази про закріплення транспортних засобів, лімітно-забірні картки, звіти по техніці щодо витрат на експлуатацію колісного трактора.

Отже, позивач використовував в господарській діяльності основні засоби, тому правомірно нарахував амортизацію та визначив залишкову вартість основних засобів.

Щодо порушення позивачем вимог п. 189.1 ст.189, п. 198.5 ст.198 ПК України, а саме: не нарахування позивачем податкових зобов`язань з ПДВ та не складення податкової накладної під час списання дебіторської заборгованості по контрагенту Договір про спільну діяльність №1 від 20.03.2018, уповноважена особа ТОВ «ВП «Імпульс плюс»», в результаті чого було занижено податкові зобов`язання з ПДВ за грудень 2018 року на суму 423 609 грн, колегія суддів зазначає таке.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 ПКУ, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Статтею 601 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання може бути припинено зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлено або визначено моментом пред`явлення вимоги.

Отже, обома контрагентами при отриманні оплати за товари мають бути визначені податкові зобов`язання, а при сплаті коштів за товари/послуги - податковий кредит.

Тобто, у результаті проведених операцій фактично обидві сторони залишились без прибутку, тому, здійснювати коригування податкового кредиту та податкових зобов`язань було недоцільно.

У той же час пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України закріплено принцип презумпції правомірності рішень платника податку. Належне застосування вищенаведеного принципу забезпечує реалізацію однієї зі складових верховенства права - правової визначеності. Саме можливість платника податків чітко розуміти та передбачати правові наслідки вчинюваних дій має фундаментальне значення для правильності його застосування.

Так, у пункті 78 постанови Великої Палати Верховного Суду від 1 липня 2020 року у справі №260/81/19 зроблено висновок про те, що за правилами ЄСПЛ, яка сформувалась з питань імперативності правил про прийняття рішення на користь платника податків, у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справа "Сєрков проти України". Заява " 39766/05, пункт 43).

Отже, висновки акту перевірки в цій частині суперечать принципу правомірності рішень платника податків та є необґрунтованими.

Щодо порушення вимог п. 189.1 ст.189, п. 198.5 ст.198 ПК України, внаслідок чого позивачем занижено податкові зобов`язання на загальну суму 7318400 грн по взаємовідносинам з ТОВ «Агро Експорт Фарт» згідно з договором від 11.09.2019 №418-АЕФ та не складено податкові накладні, колегія суддів зазначає наступне.

Так, в акті перевірки зазначено, що операції з перерахування ТОВ «Агро Експорт Фарт» коштів за договором від 11.09.2019 №418-АЕФ не пов`язані з господарською діяльністю товариства.

Крім того, відповідачем отримана податкова інформація ГУ ДПС у Закарпатській області від 31.05.2021 №53/07-16-07-05/40782605 щодо ТОВ «Агро Експорт Фарт» про те, що місцезнаходження платника податків не встановлено, а тому не можливо підтвердити реальність операцій.

Також в акті перевірки зазначено, що в періоді, що перевірявся ТОВ «ВП «Імпульс Плюс» отримувало від ТОВ «Агро Експорт Фарт» поворотну фінансову допомогу в сумі 9800000 грн згідно з договорами:

1) від 0910.2018 б/н в сумі 1100000 грн;

2) від 28.11.2018 б/н у сумі 6000000 грн;

3) від 24.12.2018 б/н у сумі 2700000 грн.

ТОВ «ВП «Імпульс» повернуто ТОВ «Агро Експорт Фарт» поворотну фінансову допомогу в сумі 9800000 грн.

Отримання поворотної фінансової допомоги в сумі 9800000 грн відображалося позивачем в бухгалтерському обліку товариства по рахунку 6851 «Розрахунки з іншими кредиторами».

Крім того, в періоді, що перевірявся ТОВ «ВП «Імпульс Плюс» надавало ТОВ «Агро Експорт Фарт» поворотну фінансову допомогу в сумі 510000 грн згідно з договором від 24.12.2019 б/н.

ТОВ «Агро Експорт Фарт» повернуто ТОВ «ВП «Імпульс» поворотну фінансову допомогу в сумі 510000 грн.

Надання поворотної фінансової допомоги в сумі 510000 грн відображалося позивачем в бухгалтерському обліку товариства по рахунку 3771 «Розрахунки з іншими дебіторами».

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що перекваліфікація платежів від ТОВ «Агро Експорт Форт» з передоплати на фінансову допомогу є необґрунтованими припущеннями посадових осіб контролюючого органу.

Так, в п. 5.1.1 Методичних рекомендацій щодо оформлення матеріалів документальних перевірок податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, та документування виявлених порушень, затверджених наказом ДФС України від 01.06.2017 №396 (далі - Методичні рекомендації) встановлено, що будь-який висновок акта (довідки) перевірки щодо оцінки повноти та своєчасності виконання платником зобов`язань перед бюджетом, дотримання вимог іншого законодавства має грунтуватись на визначених ст. 83 ПК України належних та допустимих доказах, отриманих безпосередньо від платника податків, а також з інших джерел у встановленому законом порядку. Доведення правомірності висновків перевірки повинно бути переконливим, логічним, аргументованим.

Відображення в акті (довідці) перевірки необґрунтованих даних, а також суб`єктивних припущень перевіряючих, які не мають підтверджуючих доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб платника податків (наприклад, «приховування об`єкта оподаткування», «розкрадання», «привласнення», «описка» тощо) при оформленні встановлених порушень не допускається.

Колегія суддів звертає увагу, що у висновку перевірки (арк. 20-22 Акту перевірки, а.с. 59-60 том №1) частина коштів за договором з ТОВ Агро Експорт Фарт» від 11.09.2019 №418-АЕФ була повернута, на підставі чого були зареєстровані розрахунки коригування до податкових накладних (арк. 22-23 Акту перевірки). Тобто, перевіркою не заперечується обґрунтованість коригування податкових зобов`язань.

Щодо тверджень в Акті перевірки про те, що товариством не правильно обліковувалися передплати за договором з ТОВ «Агро Експорт Форт» колегія суддів зазначає, що помилки щодо відображення заборгованості за договором в бухгалтерському обліку свідчать виключно про вчинення бухгалтером адміністративного правопорушення, а не про вчинення удаваного правочину.

Щодо посилань контролюючого органу на те, що спірні операції мали на меті заниження сплати податку на додану вартість, то колегія суддів зазначає, що такі твердження не підтверджені жодним фактом.

Що стосується посилання в Акті перевірки про наявність негативної податкової інформації щодо ТОВ «Агро Експорт Фарт», то колегія суддів зазначає, що відповідно до норм чинного податкового законодавства у податкового органу не має обов`язку, повноважень та можливості здійснювати контроль за дотриманням контрагентами-постачальниками вимог податкового, валютного та іншого законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а суб`єкт господарювання не повинен нести відповідальність за господарську діяльність своїх контрагентів.

Згідно пп.4.1.3 ст. 4 ПК України податкове законодавство України ґрунтується, окрема, на принципі невідворотності настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства.

Чинне законодавство України покладає відповідальність на особу, яка вчинила порушення певних норм податкового законодавства, але не містить норм, які можуть бути підставою для притягнення до відповідальності іншого суб`єкта господарювання.

Принцип співмірності (пропорційності) втручання означає, що таке втручання в мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та захисту основоположних прав особи (Рішення ЄСПЛ від 22.11.2007 у справі «Україна-Тюмень» проти України», від 06.11.2008 у справі «Ісмаїлов проти Росії»).

Також згідно з висновками ЄСПЛ у справі «Булвест» АД проти Болгарії» платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.06.2018 року по справі №826/16272/13-а, в якій Суд зазначив, що: «Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента...».

Відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 17 листопада 2020 року у справі №816/5040/14 норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними. Верховний Суд у постанові від 26 січня 2021 року у справі № 814/3617/14 зазначив, що «нормами Цивільного та Господарського кодексів України дійсність і реальність договорів та правомірність виписаних за ними, зокрема, податкових накладних та інших первинних документів бухгалтерського та податкового обліку не обумовлені наявністю у постачальника матеріальних та трудових ресурсів для здійснення фінансово-господарської діяльності.

Матеріали справи свідчать, що ТОВ «ВП «Імпульс Плюс» вживало заходи щодо встановлення згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР) статусу Контрагента та ідентифікації його керівника - уповноваженого підписанта.

Отже, на момент підписання відповідних первинних документів та на час виконання операцій контрагент був зареєстрованим в ЄДР, перебував на податковому обліку та мав не анульоване свідоцтво платника ПДВ.

Щодо порушення позивачем п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 ПК України, внаслідок чого завищено податковий кредит на загальну суму 114380 грн в результаті включення до податкового кредиту податкових накладних, отриманих від постачальника ФОП ОСОБА_1 , в яких неправильно зазначено номенклатуру послуг, що в свою чергу не дає права включати ПДВ за такими податковими накладними до складу податкового кредиту, колегія суддів зазначає таке.

Так, перевіркою встановлено, що ТОВ «ВП «Імпульс Плюс» до складу податкового кредиту відповідних звітних періодів включено податок на додану вартість в сумі 114380 грн згідно з податковими накладними, складеними ФОП ОСОБА_1 из номенклатурою товарів/послуг «Внесення аміаку рідкого технічного марки Б».

До перевірки по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_1 надано акти прийняття-здачі виконаних робіт з номенклатурою товарів/послуг «Оренда техніки для внесення безводного аміаку».

Отже, номенклатура послуг, яка зазначена в податкових накладних, не відповідає номенклатурі послуг, яка зазначена в актах приймання-здачі виконаних робіт.

Щодо зазначених порушень колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до абз.1 п. 201.1 ст.201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 01.07.2017 в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. (абз. 2 п. 201.10 ст. 201 ПК України).

Помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов`язань, не можуть бути причиною неприйняття податкових накладних у електронному вигляді.

Відповідно до абз. 1 п. 198.6 ст. 198 ПК України Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, право платника податків на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (робіт, послуг), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема щодо податкового кредиту - зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних (іншими подібними документами, перелік яких встановлений в ПК України) сум витрат на придбання товару робіт, послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) в ціні придбання товару (робіт, послуг).

Тож, позивач виконав всі умови для формування податкового кредиту, оскільки операції з ФОП ОСОБА_1 є реальними, підтвердженими належним чином складеними первинними документами, до форми та змісту яких перевіряючими не висловлено зауважень в Акті перевірки та зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними.

Крім того, вказана в податкових накладних номенклатура послуг дозволяє ідентифікувати здійснені операції, визначити їх зміст, учасників, податковий звітний період та суму податкових зобов`язань.

З огляду на викладене, позивач правомірно відніс до складу податкового кредиту по податку на додану вартість в 2018 році суму по податкових накладних отриманих від ФОП ОСОБА_1 .

Щодо порушення вимог п.63.3 ст.63 ПК України, абз.1 п.8.4 розд.8 Порядку №1588 та не подання позивачем 95 повідомлень про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, та набуттям права власності на земельні ділянки за формою №20-ОПП колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до п. 63.3 ст. 63 ПК України з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об`єктів оподаткування або об`єктів, які пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку). Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, може прийняти рішення про зміну основного та неосновного місця обліку великого платника податків. Об`єктами оподаткування і об`єктами, пов`язаними з оподаткуванням, є майно та дії, у зв`язку з якими у платника податків виникають обов`язки щодо сплати податків та зборів. Такі об`єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідним розділом цього Кодексу. Платник податків зобов`язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків. Заява про взяття на облік платника податків за неосновним місцем обліку подається у відповідний контролюючий орган протягом 10 робочих днів після створення відокремленого підрозділу, реєстрації рухомого чи нерухомого майна чи відкриття об`єкта чи підрозділу, через які провадиться діяльність або які підлягають оподаткуванню.

Згідно п.п. 8.1-8.4 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588 (далі - Порядок №1588) платник податків зобов`язаний повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючий орган за основним місцем обліку у порядку, встановленому цим розділом. Об`єктами оподаткування і об`єктами, пов`язаними з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (далі - об`єкти оподаткування), є майно та дії, у зв`язку з якими у платника податків виникають обов`язки щодо сплати податків та зборів. Такі об`єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідними розділами Податкового кодексу України. Якщо у платника податків відбувається реєстрація, створення чи відкриття об`єкта оподаткування на території адміністративно-територіальної одиниці, де він не перебуває на обліку, то такий платник податків зобов`язаний стати на облік за неосновним місцем обліку у контролюючому органі за місцезнаходженням такого об`єкта у порядку, визначеному розділом VII цього Порядку. Повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою № 20-ОПП подається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків.

Відповідачем під час здійснення перевірки встановлено що, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо ТОВ «ВП «Імпульс Плюс» у періоді з 01.10.2017 по 31.03.2021 оформляв права власності на земельні ділянки та реєстрацію іншого речового права (права надання в оренду земельних ділянок) проте повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться за формою №20-ОПП, не подавав.

Згідно з п. 117.1 ст. 117 Податкового кодексу України неподання у строки та у випадках, передбачених цим Кодексом, заяв або документів для взяття на облік у відповідному контролюючому органі, реєстрації змін місцезнаходження чи внесення інших змін до своїх облікових даних, неподання виправлених документів для взяття на облік чи внесення змін, подання з помилками чи у неповному обсязі, неподання відомостей стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського обліку та/або складення податкової звітності, відповідно до вимог встановлених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу на самозайнятих осіб у розмірі 340 гривень, на юридичних осіб, відокремлені підрозділи юридичної особи чи юридичну особу, відповідальну за нарахування та сплату податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність, - 1020 гривень.

У разі неусунення таких порушень або за ті самі дії, вчинені протягом року особою, до якої були застосовані штрафи за таке порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу на самозайнятих осіб у розмірі 680 гривень, на юридичних осіб, відокремлені підрозділи юридичної особи чи юридичну особу, відповідальну за нарахування та сплату податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність, - 2040 гривень.

На арк. 62-66 Акту перевірки контролюючим органом наведено перелік кадастрових номерів земельних ділянок, по яким позивачем зареєстровано право власності або інше речове право та не подано звіти за ф. №20-ОПП.

Судом першої інстанції встановлено, що земельні ділянки з кадастровими номерами 7124082800:01:001:116, 7124085400:01:001:1087, 7124082800:01:001:1550 7121287200:02:001:0162, 7121287200:02:004:0435, 7124082800:01:001:041, 7121287200:02:003:0059, 7124287200:02:001:0100, 7124287200:02:004:0022 7124287200:02:004:0685, 7124287200:02:004:0429, 7121287200:02:004:0272 взагалі не мають жодного відношення.

Право оренди земельних ділянок з кадастровими номерами 7124082800:01:001:0165, 7124082800:01:001:0167, 7124082800:01:001:0166, 7124082800:01:001:0879, 7124082800:01:001:0984, 7124082800:01:001:0078, 7124082800:01:001:1163 було зареєстровано в 2012 році. В 2020 році відбувалась лише реєстрація додаткових угод до даних договорів, що не передбачало підстав для виникнення обов`язку подання звітів за формою №20-ОПП, визначених п.8.4, 8.5 Порядку №1588.

Отже, застосування штрафних санкцій за неподання звітів за формою №20- ПП без детальної перевірки вищезазначених об`єктів є необґрунтованим та протиправним.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги колегія суддів не приймає, оскільки вони не спростовують правильність висновків суду першої інстанції щодо застосування норм матеріального права.

Крім того, аналізуючи всі доводи учасників справи, апеляційний суд враховує висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні від 21.01.1999 р. по справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.

Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм процесуального та матеріального права, судом першої інстанції встановлено всі обставини, що мають значення для справи, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, у зв`язку з чим підстав для скасування оскаржуваного рішення суду не вбачається.

Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від "31" травня 2022 р. - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено та підписано "13" вересня 2022 р.

Головуючий суддяЛ.Т. ЧерпіцькаСуддіО.Є. Пилипенко Я.М. Собків