Постанова

від 13.09.2022 по справі 240/3771/21

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/3771/21

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Горовенко А.В.

Суддя-доповідач - Курко О. П.

14 вересня 2022 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Курка О. П.

суддів: Шидловського В.Б. Боровицького О. А. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Яремчук Л.С,

представника позивача: Пилипенка А.С.,

представника відповідача: Левицького Я.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2021 року у справі за адміністративним позовом Фермерського селянського господарства "Мрія" до Головного управління ДПС у Житомирській області, Головного управління ДПС у Житомирській області, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

в березні 2021 року Фермерське селянське господарство "Мрія" звернулось до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2021 року позов задоволено, а саме:

- визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області від 20.01.2021 №402/06-30-09-02 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 500000 грн та від 20.01.2021 №404/06-30-09-02 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1020 грн.;

- стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби на користь Фермерського селянського господарства "Мрія" судові витрати зі сплати судового збору у сумі розміром 9770 (дев`ять тисяч сімсот сімдесят) грн 00 (нуль) коп та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) грн 00 (нуль) коп.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Відповідач вважає, що позивачем не доведено, що він використовував отримане пальне виключно для господарської діяльності.

В судовому засіданні представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав в повному обсязі та просив суд задовольнити її, а рішення суду першої інстанції скасувати.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив суд залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що Фермерське селянське господарство "Мрія" (далі - ФСГ "Мрія") (код ЄДРПОУ 24699691) зареєстроване як юридична особа з 04.03.1997 за юридичною адресою: с.Северинівка, Любарський район, Житомирська область. Основний вид діяльності згідно з КВЕД: 01.11 вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (т.1 а.с.12-17).

Посадовими особами Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області, на підставі наказу Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області "Про проведення фактичної перевірки" від 24.11.2020 №1895 та направлень на перевірку від 07.12.2020 №522 і №523, проведена фактична перевірка ФСГ "Мрія" з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, наявності ліцензій, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), починаючи з 09 грудня 2020 року (тривалістю 10 діб) за період з 01.01.2020 по дату закінчення перевірки.

Перевірка проведена за місцем фактичного провадження діяльності: Житомирська область, Любарський район, с.Наталія, вул.Довбиська, буд.41 з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, наявності ліцензій, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) ( т.1 а.с.20, 29-32).

09 грудня 2020 року під особистий підпис голова ФСГ «Мрія» Гарбовський Валентин Леонідович отримав запит про надання документів (копій документів) пояснень, довідок, інформації тощо, у листі визначено перелік документів, які необхідно надати до 11.12.2020 (т.1 а.с.209-210).

15 грудня 2020 податковим органом складено акт №95/06-30-09/24699691 про ненадання документів до перевірки ФСГ «Мрія» (т.1 а.с.211).

За результатами фактичної перевірки складено акт фактичної перевірки №2499/09/24699691 від 18.12.2020 (далі - акт перевірки) (т.1 а.с.29-32).

Перевіркою встановлено, зокрема, порушення позивачем:

- ст.15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" від 19.12.1995 № 481/95-ВР, а саме: зберігання пального (дизельного палива) без наявної ліцензії на даний вид діяльності за перевіряє мий період;

- податкового законодавства у зв`язку з ненаданням платником податків відповідних документів контролюючому органу.

Відповідач, відповідно до вимог пункту 86.5 статті 86 Податкового кодексу України відповідач направив на адресу позивача примірник акту про результати фактичної перевірки (т.1 а.с.193).

На підставі акту перевірки Головним управлінням Державної податкової служби у Житомирській області 20.01.2021 прийнято:

- податкове повідомлення-рішення №404/06-30-09-02 відповідно до якого до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем адміністративні штрафи та інші санкції у розмірі 1020,00 грн (т.1 а.с. 26);

- податкове повідомлення-рішення №402/06-30-09-02 відповідно до якого до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції , у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності за платежем адміністративні штрафи та інші санкції у розмірі 500000,00 грн (т.1 а.с.27).

Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для задоволення адміністративного позову.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Щодо правомірності прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення №402/06-30-09-02 від 20.01.2021 яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 500000 грн за порушення ст.15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та пального", у зв`язку з встановлення зберігання пального без ліцензії на даний вид діяльності, суд зазначає наступне.

Так, Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів" від 23 листопада 2018 року №2628-VIII внесено зміни до Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР (далі - Закон №481/95-ВР), зокрема запроваджено ліцензування видів господарської діяльності з виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним. Зазначені зміни набрали чинності з 1 липня 2019 року.

Відповідно до абзацу 8 частини 2 статті 17 Закону №481/95-ВР до суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі:- оптової торгівлі пальним або зберігання пального без наявності ліцензії - 500000 гривень.

Згідно з частиною 22 статті 18 Закону №481/95-ВР до суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) не застосовується фінансова санкція у вигляді штрафу, передбачена статтею 17 цього Закону, у разі зберігання пального до 31 березня 2020 року без наявності відповідної ліцензії.

Порядок застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 2 червня 2003 року №790, за приписами п.5 якого підставою для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій є, зокрема, акт перевірки додержання суб`єктом господарювання встановлених законодавством вимог, обов`язкових для виконання під час здійснення оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, складений органом, що видав ліцензію, у якому зазначається зміст порушення і конкретні порушені норми законодавства.

Відповідно до частин першої та восьмої статті 15 Закону №481/95-ВР оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії. Суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.

Відповідно до вимог статті 1 Закону №481/95-ВР місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування; зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик.

Згідно з п.п.6.1, 6.2,6.3 п.6 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Мінпаливенерго України, Мінтрансзв`язку України, Мінекономіки України, Держспоживстандарту України 20.05.2008 №281/171/578/155, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 2 вересня 2008 року за №805/15496 на всіх підприємствах ведеться облік нафти і нафтопродуктів із записом у журналі реєстрації проведення вимірювань нафтопродуктів (нафти) у резервуарах за формою №7-НП (додаток 6) (на НПЗ у спеціальних регістрах складського обліку) для кожного резервуара з відображенням усіх технологічних операцій, що здійснюються кожною зміною.

Для підприємств, у комплектованих для зберігання світлих нафтопродуктів винятково резервуарами місткістю до 100 м3, ведення обліку для кожного резервуара не є обов`язковим. Відображення технологічних операцій ведеться за марками нафтопродукту. Сторінки журналу нумеруються, шнуруються і скріплюються печаткою та підписом керівника підприємства (організації). Дизельне паливо різних видів (залежно від масової частки сірки) повинно зберігатися в окремих резервуарах. Нафта та нафтопродукти мають зберігатись відповідно до вимог ДСТУ 4454.

Заперечуючи факт зберігання пального, позивач вказує на те, що дизельне паливо, про яке йде мова в акті перевірки, не було у нього на зберіганні, оскільки зазначене пальне перебувало у паливних баках транспортних засобів, які займалися сільськогосподарськими роботами, що не є зберіганням палива у розумінні вимог чинного законодавства.

Колегія суддів звертає увагу апелянта, що законодавцем не передбачено, що пальне повинно зберігатися виключно у стаціонарних ємностях для зберігання пального; не визначає граничний об`єм пального чи обмежень по строку, з якого починається "зберігання пального"; саме по собі зберігання пального не є підставою для реєстрації акцизного складу, оскільки вимагає певного обсягу пального.

Крім того, резервуари, які використовуються для здійснення операцій з обігу пального та його зберігання, загальна місткість яких перевищує 1000 куб. метрів, з 01.10.2019, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками, які зареєстровані в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі (п. 230.1 ст. 230 ПК України).

Водночас, доказів того, що у позивача зареєстрований відповідний резервуар, який використовується для зберігання пального матеріали справи не містять.

В свою чергу, суд зазначає, що місце зберігання пального визначено як місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.

Проте, відповідно до змісту акту перевірки, контролюючим органом не встановлено у якій ємності чи у споруді за адресою: Житомирська область, Любарський район, с.Наталія, вул.Довбиська, буд.41, перебувало на зберіганні паливо.

Тобто, перевірку зберігання ФСГ «Мрія» палива здійснено податковим органом на підставі наявності акцизних накладних за період з 13.04.2020 по 25.10.2020, без реального встановлення факту такого зберігання та без визначення конкретного місця зберігання (т.1 а.с. 31). Вказані обставини підтвердив також представник відповідача у судовому засіданні.

Згідно з ст.14 ПК України у цьому Кодексі поняття вживаються в такому значенні: 14.1.6. акцизний склад - це:

а) спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі - приміщення), розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі, а також реалізації спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів;

б) приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Не є акцизним складом: г) паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої.

Не є акцизним складом пересувним: транспортний засіб, що використовується суб`єктом господарювання, який не є розпорядником акцизного складу та платником акцизного податку, для переміщення на митній території України власного пального або спирту етилового для потреб власного споживання чи промислової переробки; паливний бак транспортного засобу.

Поряд з цим, відповідно до роз`яснення ДФС України від 15 серпня 2019 року №3814/6/99-99-12-02-02-15/ІПК, у розумінні Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального", суб`єкту господарювання необхідно отримувати ліцензію для здійснення зберігання пального у стаціонарних цистернах/ємностях.

Таким чином, з урахуванням вимог ст.15 Закону №481/95-ВР та положень п.п.14.1.6. п.14.1. ст.14 ПК України, позивач не повинен отримувати ліцензію на право зберігання пального, якщо таке пальне було завантажене у паливні баки транспортних засобів.

Щодо використання придбаного дизельного пального ФСГ «Мрія» у своїй господарській діяльності в період весняно-польових робіт у 2020 році, позивачем надано до суду:

- копії книг обліку палива і мастильних матеріалів та відомості обліку видачі;

- відомості про наявність орендованої сільськогосподарської техніки, яка використовується для проведення польових робіт;

- копії звітів про посівні площі (т.2 а.с. 4-30).

Враховуючи викладене, з урахуванням вимог ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" та положень п.п. 14.1.6. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України, суд дійшов висновку, що позивач не повинен був отримувати ліцензію на право зберігання пального, якщо таке пальне після купівлі було завантажене у паливні баки транспортних засобів та використовувалося в господарській діяльності.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеної в рішеннях у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (PincovdandPine v. The Czech Republic), "Ґаші проти Хорватії" (Gashiv. Croatia), "Трго проти Хорватії" (Trgo v. Croatia) щодо застосування принципу "належного урядування", випливає, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Таким чином, оскільки держава не виконала свій обов`язок із запровадження чіткого порядку отримання ліцензії у разі знаходження пального в паливних баках транспортних засобів, що сприяло б юридичній визначеності у правовідносинах, які стосуються майнових інтересів суб`єктів господарювання, то негативні наслідки у вигляді штрафу не можуть покладатися на платника податків.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення №402/06-30-09-02 від 21.01.2021 про застосування штрафних санкцій в сумі 500000,00 грн за порушення ст.15 Закону №481/95-ВР, є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення рішення №404/06-30-09-02 відповідно до якого до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем адміністративні штрафи та інші санкції у розмірі 1020,00 грн, у зв`язку з ненаданням контролюючому органу документів, суд зазначає наступне.

Пунктом 85.2ст.85 цього ПК України визначено, що платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Пунктами 85.6 та 85.7 цієї статті встановлено, що у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис. Отримання копій документів оформляється описом. Копія опису, складеного посадовими (службовими) особами контролюючого органу, вручається під підпис платнику податків або його законному представнику. Якщо платник податків або його законний представник відмовляється від засвідчення опису або від підпису про отримання копії опису, то посадові (службові) особи контролюючого органу, які отримують копії, роблять відмітку про відмову від підпису.

З аналізу наведених норм слідує, що після початку проведення перевірки у платника податків виникає обов`язок надати усі документи, необхідні для проведення перевірки, а у разі відмови платника податків надати документи контролюючим органом складається акт відмови наданні документів у довільній формі.

Як встановлено судом, уповноважена особа позивача - ОСОБА_1 - 09.12.2020 отримав під підпис запит контролюючого органу від 09.12.2020 про надання документів до 12.12.2020 (т.1 а.с. 209-210).

Однак, в матеріалах справи міститься акт про ненадання документів до перевірки ФСГ «Мрія» від 15.12.2020 №95/06-30-09/24699691 (т.1 а.с.211).

При цьому, 15.12.2020 позивач подав до Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області відповідь на запит, в якому повідомив про відсутність підстав для направлення запиту (т.1 а.с. 23-25).

У подальшому, контролюючим органом складено акт №104/06-30-09-05/24699691 від 18.12.2020 про відмову від підписання та отримання матеріалів перевірки (т.1 а.с. 213).

Згідно з п. 85.4 ст. 85 ПК України при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п`ять робочих днів до дати закінчення перевірки.

Відповідно до п.73.3 ст.73 ПК України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і повинен містити: 1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує; 2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати; 3) печатку контролюючого органу.

Платники податків та інші суб`єкти інформаційних відносин зобов`язані подавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження (крім проведення зустрічної звірки) протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом). У разі якщо запит складено з порушенням вимог, визначених абзацами першим - п`ятим цього пункту, платник податків звільняється від обов`язку надавати відповідь на такий запит.

Аналогічні вимоги до змісту та форми запиту контролюючого органу містяться у п.9, п.10 Порядку отримання інформації контролюючими органами за їх письмовим запитом затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1245 від 27.12.2010 року (далі - Порядок №1245).

Суд зазначає, що запит контролюючого органу про надання документів (копій документів) від 09.12.2020, всупереч вимогам п.73.3 ст.73 ПК України, не містить такої обов`язкової складової, як печатки контролюючого органу, а тому позивач відповідно до п. 73.3 ст. 73 ПК України не мав обов`язку надавати відповідь на такий запит (т.1 а.с. 21-22, 209-210).

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 09 квітня 2019 року по справі № 804/5722/16, від 10 червня 2019 року по справі №804/5840/16, від 10 березня 2020 року у справі № 120/1378/19.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що про неправомірність податкового повідомлення-рішення №404/06-30-09-02 від 20.01.2021 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1020 грн та, як наслідок, наявність підстав для його скасування.

Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2021 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 14 вересня 2022 року.

Головуючий Курко О. П. Судді Шидловський В.Б. Боровицький О. А.