Рішення

від 20.06.2022 по справі 753/4153/22

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/4153/22

провадження № 2/753/4526/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" червня 2022 р. суддя Дарницького районного суду м. Києва Трусова Т. О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Брокерська контора № 777" про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків її виплати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2022 р. ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Брокерська контора № 777" (далі також - ТОВ "Брокерська контора № 777", відповідач) про стягнення заборгованості по заробітній платі в сумі 50 285,07 грн, компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків її виплати в сумі 1 511,23 грн, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за 83 робочих дні в сумі 66 248,94 грн та відшкодування моральної шкоди в сумі 45 000 грн.

Позов обґрунтований такими обставинами. З 01.01.1998 позивач працював в ТОВ "Брокерська контора № 777" на посаді заступника начальника відділу по роботі з Бориспільською митницею та був звільнений з роботи 29.10.2021 на підставі пункту 1 статті 36 Кодексу законів про працю України. На день звільнення з роботи позивачу була нарахована, але не виплачена, заробітна плата за період з 01.08.2021 по 29.10.2021 в сумі 50 285,07 грн. Позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогами щодо виплати йому заборгованості по заробітній платі, а також видачі довідки про нараховану але не виплачену заробітну плату, однак на ці звернення відповідач не відреагував. В день звільнення жодних розрахунків з позивачем відповідачем не було проведено, мотивуючи це тим, що в них відсутні кошти для виплат. Окрім того він має право на компенсацію, передбачену Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» на отримання середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, що передбачено статтею 117 Кодексу законів про працю України.

Вимоги про відшкодування моральної шкоди позивач мотивував тим, що внаслідок порушення трудових прав він не мав змоги гідно утримувати сімою, придбати продукти харчування, сплатити комунальні послуги, змушений був шукати додаткових засобів до існування. Така ситуація постійно пригнічувала його, принижувала його гідність і повагу, завдала моральних страждань, призвела до втрати життєвих зв`язків і потребувала додаткових зусиль для організації свого життя.

Ухвалою від 04.05.2022 суд відкрив провадження у даній справі та призначив її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними у справі матеріалами.

16.05.2022 вiдповiдач отримав ухвалу про відкриття провадження та позовну заяву з додатками, однак у встановлений судом строк відзиву на позов не подав, у зв`язку з чим суд вирішує справу за наявними матеріалами відповідно до положень частини 8 статті 178 ЦПК України.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у позовній заяві, суд встановив такі обставини та визначені відповідно до них правовідносини.

З 01.01.1998 ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ТОВ "Брокерська контора № 777", займаючи посади інженера 1-ої категорії, а з 01.04.2005 - заступника начальника відділу по роботі з Бориспільською митницею.

Наказом від 29.10.2021 № 25 ОСОБА_1 звільнено з роботи за згодою сторін на підставі пункту 1 статті 36 Кодексу законів про працю України.

Вказані обставини підтверджуються записами у трудовій книжці позивача.

Основний закон України проголошує право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом (стаття 43 Конституції України).

Відповідно до положень статті 94 Кодексу законів про працю України та статті 1 Закону України «Про заробітну плату» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Статтею 115 Кодексу законів про працю України передбачено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.

Розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника.

Згідно статті 47 Кодексу законів про працю України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу .

За приписами зазначеної норми при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Згідно з даними Пенсійного фонду України (Реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, Індивідуальні відомості про застраховану особу) відповідачем нараховано позивачу заробітну плату за серпень 2021 р. в сумі 16 761,69 грн, за вересень 2021 р. в сумі 16 761,69 грн та за жовтень 2021 р. в сумі 16761,69 грн, що в загальному розмірі становить 50 285,07 грн.

З позовної заяви вбачається, що починаючи з серпня 2021 р. відповідач взагалі не виплачував позивачу заробітну плату і ні в день звільнення, ні пізніше, не провів з ним повний розрахунок.

Відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, проте жодних доказів на спростування зазначених обставин суду не надано, як не надано і доказів, що позивач сам ухилявся від отримання належних йому коштів, а отже суд вважає доведеними факт невиплати позивачу при звільненні заробітної плати у зазначеному у позовній заяві розмірі та вину відповідача у затримці розрахункуз позивачем.

Відповідно до частини 1 статті 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівнику сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Враховуючи, що всі належні при звільнені суми ОСОБА_1 повинен був отримати 29.10.2021, станом на 24.02.2022 затримка розрахунку складає 81 робочих дні.

Відповідно до пункту 2 розділу IІ Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Отже ураховуючи, що подією, з якою пов`язана виплата позивачу коштів, є його звільнення, що відбулося 29.10.2021, при обчисленні середньомісячної заробітної плати варто виходити з виплат за останні два повні календарні місяці роботи, що передували цій події.

Довідки про середній заробіток позивача суду не надано, також суду не надано належних доказів на підтвердження сукупного розміру заробітної плати позивача за останні два повні календарні місяці роботи, що передували звільненню, а тому при розрахунку середньої заробітної плати суд бере до уваги дані Пенсійного фонду України (Реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, Індивідуальні відомості про застраховану особу).

За відомостями Пенсійного фонду України останніми двома повними календарними місяцями роботи позивача у відповідача були серпень та вересень 2021 р.

За ці два місяці роботи позивачу нараховано заробітну плату в загальному розмірі 33523,38 грн, фактично відпрацьовано робочих днів за цей період - 43, а відтак розмір середньоденного заробітку, який підлягає застосуванню при обчисленні компенсації в порядку статті 117 Кодексу законів про працю України, становить 779,61 грн.

Відтак розмір заробітної плати за вказаний період затримки розрахунку становить 63148,41 грн. (779,61 х 81).

Згідно з наданим позивачем розрахунком його середньоденний заробіток, розрахований у відповідності з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100, шляхом множення середнього (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбаченим чинним законодавством - на число календарних днів на цей період. З розрахунку середньомісячна заробітна плата за два календарні місяці роботи склала 33 523,38 грн, а середньоденна заробітна плата позивача за його розрахунком складає 798,18 грн. Відтак позивач вважає, що середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні за період з 1 листопада 2021 по 24 лютого 2022 р. (включно) за 83 робочих дні затримки становить 66 248,94 грн, судом встановлено, що затримка позивача становить 81 робочий день за вказаний ним період, а тому суд бере за основу суму затримки в розмірі 63 148,41 грн.

Вимоги позивача про компенсацію втрати ним частини доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати ґрунтуються на приписах статті 34 Закону України «Про оплату праці» (далі - Закон № 108/95-ВР) та статті 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (далі Закон № 2050-ІІІ), згідно з якими відповідно підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Відповідно до статті 2 Закону № 2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Перелік таких доходів наведено в пункті 3 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 (далі - Порядок № 159).

Компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством (стаття 34 Закону № 108/95-ВР).

Відповідно до пункту 4 Порядку № 159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.

Нарахування компенсації провадиться один раз безпосередньо перед виплатою заборгованості із заробітної плати. Виплачується компенсація в місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості із заробітної плати за відповідний місяць (пункт 5 Порядку № 159).

У Додатку до Порядку № 159 міститься приклад обчислення суми компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, з якого вбачається, що при розрахунку компенсації застосовується така формула: Ск = ЗПчист х (Iі х Iі + 1 х… х In х 100 - 100) : 100, де Ск - сума компенсації; ЗПчист - сума заробітної плати після вирахування з неї всіх обов`язкових утримань (тобто «до виплати працівнику»), але не виплачена у строк не з вини працівника; Iі - індекс споживчих цін (індекс інфляції) місяця, наступного за місяцем нарахування заробітної плати (ділений на 100); In - індекс споживчих цін (індекс інфляції) місяця, що передує місяцю виплати заборгованості (ділений на 100).

Оскільки відповідач не виплачував заробітну плату, починаючи з серпня 2021 по жовтень 2021 та враховуючи положення Законів № 108/95-ВР та № 2050-ІІІ, загальна сума компенсації, яка належить позивачу до виплати складає 1 511,23 грн, зазначену вимогу суд вважає доведеною і задовольняє її.

При вирішенні вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди суд керується загальними положеннями про відшкодування моральної шкоди як способу захисту суб`єктивних цивільних справ, встановленими ст. 23, 1167 ЦК України, та положеннями ст. 237-1 КЗпП України, відповідно до яких відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

З огляду на встановлені обставини суд вважає доведеним, що у зв`язку зі неправомірними діями відповідача, які пов`язані із значною затримкою виплати заробітної плати ОСОБА_1 завдано моральних страждань та переживань, оскільки відповідач без законних підстав порушив його законне право на заробітну плату та можливості отримувати винагороду за працю, був змушений економити на харчах, одязі та шукати додаткових засобів до існування. З вини відповідача позивач опинився у скрутному матеріальному становищі та змушений докладати додаткових зусиль для організації свого життя і відстоювання своїх прав у суді.

Суд вважає доведеним, що несвоєчасне отримання розрахунку при звільненні з роботи завдало ОСОБА_1 певних моральних страждань та переживань, оскільки з вини відповідача він своєчасно не одержав заробітну плату, на яку вправі був розраховувати при плануванні свого бюджету, що змусило його докладати додаткових зусиль для організації свого життя.

Враховуючи наведене, керуючись принципами розумності та справедливості, заподіяну позивачу моральну шкоду суд визначає в розмірі 5 000 грн.

Загальні положення про відшкодування моральної шкоди закріплює стаття 23 ЦК України, яка визначає, що моральна шкода, зокрема, полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Згідно з нормою статті 1167 цього Кодексу моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі, неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Обґрунтовуючи це тим, що внаслідок протиправних дій відповідача позивачу завдано моральної шкоди. У зв`язку зі значною затримкою заробітної плати він відчував моральні страждання, втратив нормальні життєві зв`язки, був змушений економити на харчах, одязі та шукати додаткових засобів до існування. Відповідно до статті 237-1 КЗпП у разі порушення законних прав працівника, що призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків i вимагають від нього додаткових зусиль для органiзацiї свого життя, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний відшкодувати працівнику моральну шкоду. Тому вважаю, що незаконними діями керівництвом ТОВ "Брокерська контора № 777" йому нанесено моральну шкоду в сумі 45 000 грн (еквівалент суми мiнiмальної заробітної плати за сім місяців заборгованості). Одночасно з цим, суд визначив доведеним та аргументованим стягнення моральної шкоди лише у сумі 5 000 грн.

Отже на підставі наведених позивачем аргументів і оцінки наданих ним доказів суд дійшов висновку про обґрунтованість і доведеність вимог про стягнення грошової компенсації застягнення грошових коштів невиплачених при звільненні у розмірі 50 285,07 грн., середній заробіток за весь період затримки у розмірі 63 148,41грн., моральну шкоду у розмірі 5 000 грн. та компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати у розмірі 1 511,23 грн., а усього 119 944,71 грн.

Сума, яку суд визначає до стягнення з відповідача на користь позивача, обрахована без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із цієї суми підлягають нарахуванню роботодавцем, як податковим агентом при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із присудженої суми, внаслідок чого належна до сплати працівнику на підставі судового рішення сума повинна бути зменшена на суму податків і зборів.

Позивачі у справах про стягнення заробітної плати звільнені від сплати судового збору на підставі статті 5 Закону України «Про судовий збір», а тому суд з урахуванням положень статті 141 ЦПК України стягує судовий збір з відповідача в дохід держави за ставкою, встановленою для юридичних осіб за подання позовної заяви майнового характеру.

На підставі викладеного, керуючись статтями 5, 7, 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 259, 263-265, 268, 273, 279, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Брокерська контора № 777" (код юридичної особи: 24923962, місцезнаходження: 02088, м. Київ, вул. 1-го травня, буд. 1-А) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) грошові кошти невиплачені при звільненні у розмірі 50 285,07 грн, середній заробіток за весь період затримки при звільненні за 81 робочих дня з моменту звільнення до 24.02.2022 (включно) у розмірі 63 148,41 грн, моральну шкоду у розмірі 5 000 грн та компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати у розмірі 1 511,23 грн, а усього 119 944 (сто дев`ятнадцять тисяч дев`ятсот сорок чотири) гривень 71 копійки із вирахуванням з цієї суми податку на доходи фізичних осіб та єдиного соціального внеску.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Брокерська контора № 777" (код юридичної особи: 24923962, місцезнаходження: 02088, м. Київ, вул. 1-го травня, буд. 1-А) в дохід держави судовий збір в розмірі 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: