Постанова

від 13.09.2022 по справі 923/330/13

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2022 рокум. ОдесаСправа № 923/330/13 (923/249/21)

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Таран С.В.,

Суддів: Аленіна О.Ю., Ярош А.І.,

при секретарі судового засідання Земляк А.В.,

за участю представників:

від Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Ізумрудний" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Добровольського Анатолія Петровича Добровольський А.П.,

від ОСОБА_1 участі не брали,

від ОСОБА_2 Проценко М.М.,

від Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" участі не брали,

від Публічного акціонерного товариства "Комерційний інвестиційний банк" участі не брали,

від Орендного підприємства "Ужгородський коньячний завод" участі не брали,

від Головного управління ДПС у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі участі не брали,

від Головного управління ПФУ в Херсонській області участі не брали,

від Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Херсонській області участі не брали,

від Публічного акціонерного товариства "Промінвестбанк" участі не брали,

від ОСОБА_3 участі не брали,

розглянувши апеляційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Ізумрудний" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Добровольського Анатолія Петровича

на рішення Господарського суду Херсонської області від 11.11.2021, прийняте суддею Нікітенком С.В., м. Херсон, повний текст складено 29.11.2021,

у справі №923/330/13(923/249/21)

за позовом: Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Ізумрудний" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Добровольського Анатолія Петровича

до відповідачів:

- ОСОБА_1 ;

- ОСОБА_2

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору:

-Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк";

-Публічного акціонерного товариства "Комерційний інвестиційний банк";

-Орендного підприємства "Ужгородський коньячний завод";

-Головного управління ДПС у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі;

-Головного управління ПФУ в Херсонській області;

-Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Херсонській області;

-Публічного акціонерного товариства "Промінвестбанк";

- ОСОБА_3

про визнання договору недійсним та витребування майна

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду Херсонської області знаходиться справа №923/330/13 про банкрутство Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Ізумрудний", порушена ухвалою суду від 09.04.2013.

24.02.2021 до суду першої інстанції ліквідатором Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Ізумрудний" арбітражним керуючим Добровольським Анатолієм Петровичем в межах справи про банкрутство було подано позовну заяву до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в якій останній просив визнати недійсним укладений між Сільськогосподарським виробничим кооперативом "Ізумрудний" в особі голови Бєлякова Володимира Валерійовича та ОСОБА_1 договір купівлі-продажу від 01.08.2013, посвідчений державним нотаріусом Генічевської державної нотаріальної контори Херсонської області Бернацькою Н.Г. за реєстровим №1-1423, та витребувати з незаконного володіння ОСОБА_2 нерухоме майно молочно-переробний комплекс, який складається з нежитлових приміщень: цеху по переробці молока літ. "А", прибудови літ "а", виробничої будівлі літ. "Б", сторожки літ. "В", трансформаторної літ "Г", контрольно-виробничого пункту літ. "Д", прибудови літ "д", гаражу літ. "С", майстерні літ. "Ж", котельні літ. "З", вбиральні літ "І", споруд №1-6, та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та розташований на земельній ділянці площею 1,7510 га, що передана для розміщення та будівництва молочно-промислового комплексу, кадастровий номер 6522110100:01:001:024.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відчуження належного боржнику молочно-переробного комплексу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі оспорюваного договору купівлі-продажу від 01.08.2013 відбулося з істотним порушенням норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та цивільного законодавства, а саме: без відповідного погодження з розпорядником майна, за заниженою ціною і з наявністю ознак зловмисної домовленості, у зв`язку з чим даний договір має бути визнаний недійсним. При цьому, з огляду на те, що спірний об`єкт нерухомого майна вибув з володіння Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Ізумрудний" поза його волею та в результаті подальшого неодноразового відчуження перебуває у володінні ОСОБА_2 , вказаний молочно-переробний комплекс підлягає витребуванню з незаконного володіння останньої на користь боржника.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 11.11.2021 у справі №923/330/13(923/249/21) (суддя Нікітенко С.В.) у задоволенні позову відмовлено повністю; стягнуто з Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Ізумрудний" на користь Державного бюджету України суму судового збору у розмірі 5675 грн.

Судове рішення мотивоване недоведеністю арбітражним керуючим Добровольським Анатолієм Петровичем наявності правових підстав для визнання оспорюваного договору купівлі-продажу від 01.08.2013 недійсним і факту порушення вказаним договором прав та інтересів сторін останнього або третіх осіб, тим більше, що керівник Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Ізумрудний" здійснив відчуження спірного молочно-переробного комплексу відповідно до вимог статті 22 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", тобто за письмовою згодою розпорядника майна і після скасування судом всіх арештів та обтяжень, які стосувались вказаного нерухомого майна. При цьому місцевий господарський суд зауважив, що відмова у задоволенні вимоги про визнання договору купівлі-продажу недійсним зумовлює відмову у задоволенні і позовної вимоги про витребування майна, оскільки така позовна вимога є похідною від основної вимоги про визнання договору недійсним.

Не погодившись з ухваленим рішенням, Сільськогосподарський виробничий кооператив "Ізумрудний" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Добровольського Анатолія Петровича звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Херсонської області від 11.11.2021 у справі №923/330/13(923/249/21) скасувати та винести рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Зокрема, в апеляційній скарзі скаржник наголошує на безпідставності висновку суду першої інстанції щодо продажу боржником спірного молочно-переробного комплексу за письмовою згодою розпорядника майна, оскільки наявний у матеріалах справи лист арбітражного керуючого Ратинської Сталіни Вікторівни №39 від 30.07.2013 про надання згоди на відчуження молочно-переробного комплексу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , є підробленим, при цьому за фактом службового підроблення вказаного документа правоохоронними органами було зареєстровано відповідне кримінальне провадження. Крім того, апелянт зазначає про те, що сам по собі факт зазначення у оспорюваному договорі його ціни не спростовує того, що відчуження спірного нерухомого майна відбулося безоплатно та без наміру реальної оплати по даному договору, про що також свідчить відсутність у матеріалах справи доказів проведення оплати за цим договором або вчинення дій по відстроченні або розстроченні оплати за ним. Водночас, за твердженням скаржника, маючи декілька підстав для визнання оспорюваного договору недійсним (порушення загальних вимог, необхідних для укладення договору; відсутність бажання настання реального правового результату; зловмисна домовленість представників сторін), Господарський суд Херсонської області за відсутності відповідного мотивування своїх висновків не застосував жодну з цих підстав та не вказав причин відхилення доречних аргументів позивача.

У відзиві на апеляційну скаргу б/н від 17.06.2022 (вх.№61/22/Д3 від 17.06.2022) ОСОБА_2 зазначає про її безпідставність та необґрунтованість, просить залишити апеляційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Ізумрудний" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Добровольського Анатолія Петровича без задоволення, а рішення Господарського суду Херсонської області від 11.11.2021 у справі №923/330/13(923/249/21) без змін. Зокрема, відповідачка звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що спірний об`єкт нерухомого майна керівником боржника було відчужено на користь визнаного кредитора Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Ізумрудний" за наявності згоди арбітражного керуючого Ратинської Сталіни Вікторівни, викладеної у листі №39 від 30.07.2013, належних доказів підробки якого до суду не подано. Відповідачка також посилається на те, що оспорюваний договір купівлі-продажу носить оплатний характер і безпосередньо в ньому передбачений обов`язок сплати покупцем грошових коштів за придбане майно, при цьому навіть у разі, якби відповідна сума коштів не була б сплачена, таке невиконання або неналежне виконання договору купівлі-продажу не призводить до його недійсності. Крім того, ОСОБА_2 наголошує на пропуску позивачем строку позовної давності для звернення з вимогами його позовної заяви, про що відповідачкою було подано відповідну заяву до суду першої інстанції.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Таран С.В., суддів: Будішевської Л.О., Аленіна О.Ю. від 14.02.2022 за вказаною апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження, встановлено учасникам справи строк для подання відзивів на апеляційну скаргу та роз`яснено останнім про їх право в строк до 01.03.2022 подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань.

З огляду на звільнення судді Будішевської Л.О. у відставку з 17.02.2022, за розпорядженням керівника апарату суду призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №923/330/13(923/249/21).

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Південно-західного апеляційного господарського суду для апеляційного розгляду справи №923/330/13(923/249/21) сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Таран С.В., суддів: Аленіна О.Ю., Ярош А.І.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.03.2022 у визначеному складі суддів справу №923/330/13(923/249/21) прийнято до свого провадження та, з огляду на введення в Україні воєнного стану внаслідок військової агресії Російської Федерації, вирішено про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Ізумрудний" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Добровольського Анатолія Петровича на рішення Господарського суду Херсонської області від 11.11.2021 у справі №923/330/13(923/249/21) повідомити додатково.

В подальшому ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.06.2022 вирішено розглянути апеляційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Ізумрудний" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Добровольського Анатолія Петровича на рішення Господарського суду Херсонської області від 11.11.2021 у справі №923/330/13(923/249/21) поза межами строку, встановленого частиною першою статті 273 Господарського процесуального кодексу України, у розумний строк, достатній з урахуванням обставин справи для здійснення її своєчасного апеляційного перегляду відповідно до завдань господарського судочинства згідно зі статтею 2 Господарського процесуального кодексу України; призначено дану справу до розгляду на 14.09.2022 о 12:30; попереджено учасників справи про те, що явка представників останніх у судовому засіданні 14.09.2022 обов`язковою не визнається, а також запропоновано їм надати до суду апеляційної інстанції заяви про розгляд справи без їх участі або заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

У судовому засіданні 14.09.2022, проведеному в режимі відеоконференції, Сільськогосподарський виробничий кооператив "Ізумрудний" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Добровольського Анатолія Петровича апеляційну скаргу підтримав; представник Куропятник Ольги Анатоліївни висловив заперечення проти її задоволення; представники Бєлякової Світлани Олександрівни, Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", Публічного акціонерного товариства "Комерційний інвестиційний банк", Орендного підприємства "Ужгородський коньячний завод", Головного управління ДПС у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі, Головного управління ПФУ в Херсонській області, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Херсонській області, Публічного акціонерного товариства "Промінвестбанк" та ОСОБА_3 участі не брали, хоча були належним чином сповіщені про дату, час та місце його проведення, що підтверджується матеріалами справи (т.ІІ а.с.195, 196).

ОСОБА_1 , Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", Публічне акціонерне товариство "Комерційний інвестиційний банк", Орендне підприємство "Ужгородський коньячний завод", Головне управління ДПС у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі, Головне управління ПФУ в Херсонській області, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Херсонській області, Публічне акціонерне товариство "Промінвестбанк" та ОСОБА_3 своїм правом згідно з частиною першою статті 263 Господарського процесуального кодексу України не скористалися, відзивів на апеляційну скаргу не надали, що в силу частини третьої статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

За умовами частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши пояснення арбітражного керуючого Добровольського Анатолія Петровича та представника Куропятник Ольги Анатоліївни, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування Господарським судом Херсонської області норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Господарського суду Херсонської області від 09.04.2013 порушено справу №923/330/13 про банкрутство Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Ізумрудний", визнано боржника неспроможним виконати свої грошові зобов`язання перед кредиторами, введено процедуру розпорядження майном боржника та призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Ратинську Сталіну Вікторівну.

Ухвалами від 14.05.2013, 23.05.2013 та 28.05.2013 місцевий господарський суд прийняв до розгляду у попередньому засіданні заяви конкурсних кредиторів: Товариства з обмеженою відповідальністю "Атан-Крим" з грошовою вимогою до боржника на суму 213436,44 грн; Управління Пенсійного фонду України в Генічеському районі Херсонської області з вимогою до боржника на суму 143859,51 грн; Орендного підприємства "Ужгородський коньячний завод" з грошовою вимогою до боржника на суму 2491156,03 грн; Публічного акціонерного товариства "Комерційний інвестиційний банк" з грошовою вимогою до боржника на суму 8174883,57 грн; ОСОБА_1 з грошовою вимогою до боржника на суму 3074842,44 грн; Генічеської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби з вимогою до боржника на суму 731886,06 грн; Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі Кримського Центрального Відділення ПАТ "Промінвестбанк" з грошовою вимогою до боржника на суму 818212,31 грн; Товариства з обмеженою відповідальністю "Юг-Авто-Сервіс-Х" з грошовою вимогою до боржника на суму 900000 грн. Розпорядником майна подано до суду реєстр вимог кредиторів, до якого включені усі вимоги кредиторів без заперечень.

В подальшому ухвалою Господарського суду Херсонської області від 13.06.2013 у справі №923/330/13 задоволено заяви розпорядника майна Ратинської Сталіни Вікторівни та керівника Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Ізумрудний" про скасування усіх арештів та обтяжень належного боржнику нерухомого майна молочно-переробного комплексу за адресою: АДРЕСА_1 .

Як зазначено безпосередньо у вищенаведеній ухвалі Господарського суду Херсонської області від 13.06.2013 у справі №923/330/13, розпорядник майна Ратинська Сталіна Вікторівна звернулася до суду з заявою про скасування арешту і заборон на майно боржника, яке не використовується у виробничому процесі та на яке накладено заборони за раніше виконаними зобов`язаннями боржника, а саме: на молочно-переробний комплекс за адресою: АДРЕСА_1 , з метою його продажу, що сприятиме відновленню платоспроможності боржника, при цьому заявниця також повідомила про те, що в даний час здійснюється інвентаризація і оцінка даного майнового комплексу. Крім того, керівник Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Ізумрудний" також звернувся до суду з заявою щодо зняття арешту і заборони та надання дозволу боржникові здійснити продаж вищенаведеного молочно-переробного комплексу, оскільки, за твердженням представників боржника, вказаний виробничий комплекс не здійснює діяльність понад три роки, потребує численних поточних видатків на своє утримання, між тим подальше його утримання поглиблює кризове становище боржника і перешкоджатиме відновленню платоспроможності останнього в майбутньому.

Листом №39 від 30.07.2013 розпорядник майна Ратинська Сталіна Вікторівна надала керівнику Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Ізумрудний" письмову згоду на здійснення відчуження молочно-переробного комплексу за адресою: Херсонська обл., Генічеський р., м. Генічеськ, вул. 40 років Перемоги, будинок 2а.

01.08.2013 між Сільськогосподарським виробничим кооперативом "Ізумрудний" в особі голови Бєлякова Володимира Валерійовича ("Продавець") та ОСОБА_1 ("Покупець") укладено договір купівлі-продажу (далі договір купівлі-продажу б/н від 01.08.2013), за умовами пунктів 1.1, 1.2 якого за цим договором Продавець зобов`язується передати майно у власність Покупцю, а Покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього обговорену грошову суму під час підписання цього договору. Предметом цього договору є молочно-переробний комплекс, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та розташований на земельній ділянці площею 1,7510 га, що передана для розміщення та будівництва молочно-промислового комплексу, кадастровий номер 6522110100:01:001:024. Цей молочно-переробний комплекс складається з нежитлових приміщень: цеху по переробці молока літ. "А", прибудови літ "а", виробничої будівлі літ. "Б", сторожки літ. "В", трансформаторної літ "Г", контрольно-виробничого пункту літ. "Д", прибудови літ "д", гаражу літ. "С", майстерні літ. "Ж", котельні літ. "З", вбиральні літ "І", споруд №1-6.

Згідно з пунктом 1.7 договору купівлі-продажу б/н від 01.08.2013 продаж молочно-переробного комплексу здійснюється відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" за згодою арбітражного керуючого Ратинської Сталіни Вікторівни, призначеної розпорядником майна відповідно до ухвали господарського суду від 09.04.2013.

В силу пункту 2.1 договору купівлі-продажу б/н від 01.08.2013 продаж молочно-переробного комплексу, який є предметом цього договору, вчинюється за узгодженою між сторонами ціною, яка складає 688262 грн.

Вищенаведений договір купівлі-продажу б/н від 01.08.2013 посвідчений державним нотаріусом Генічеської державної нотаріальної контори Херсонської області Бернацькою Н.Г. та зареєстрований за №1-1423.

На підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу б/н від 18.11.2016 ОСОБА_1 відчужила молочно-переробний комплекс за адресою: АДРЕСА_1 , який складається з нежитлових приміщень: цеху по переробці молока літ. "А", прибудови літ "а", виробничої будівлі літ. "Б", сторожки літ. "В", трансформаторної літ "Г", контрольно-виробничого пункту літ. "Д", прибудови літ "д", гаражу літ. "С", майстерні літ. "Ж", котельні літ. "З", вбиральні літ "І", споруд №1-6, та розташований на земельній ділянці площею 1,7510 га, переданій для розміщення та будівництва молочно-промислового комплексу (кадастровий номер 6522110100:01:001:024), на користь ОСОБА_4 , від імені якого в подальшому ОСОБА_5 , який діяв на підставі довіреності від 18.11.2016, відчужив вказаний молочно-переробний комплекс на користь ОСОБА_2 за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу б/н від 21.12.2017.

21.12.2017 було проведено державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_2 на вищезазначений молочно-переробний комплекс, розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 99887865221; номер запису про право власності: 24090411).

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 25.02.2019 у справі №923/330/13 зобов`язано розпорядника майном ОСОБА_6 подати звіт розпорядника майна за 2014-2018 роки з інформацією про наявні активи та пасиви Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Ізумрудний" до Господарського суду Херсонської області та кредитору Орендному підприємству "Ужгородський коньячний завод"; витребувано у розпорядника майном ОСОБА_6 та боржника докази погодження правочину щодо відчуження молочно-переробного комплексу за адресою: АДРЕСА_1 ; витребувано у розпорядника майном ОСОБА_6 та боржника копію правочину щодо відчуження молочно-переробного комплексу за адресою: АДРЕСА_1 ; витребувано у розпорядника майном ОСОБА_6 та боржника інформацію щодо отриманих коштів за наслідком відчуження молочно-переробного комплексу за адресою: АДРЕСА_1 та відомості про витрачені кошти.

04.03.2019 на виконання вищенаведеної ухвали розпорядник майна Ратинська Сталіна Вікторівна надала до місцевого господарського суду письмовий звіт розпорядника майна Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Ізумрудний" за 2014-2018 роки, а також повідомила про те, що при виконанні повноважень розпорядника майна вказаного кооперативу не надавала боржнику погодження щодо відчуження або передачу в оренду будь-якого належного йому нерухомого майна, при цьому остання не має копії правочину щодо відчуження молочно-переробного комплексу за адресою: АДРЕСА_1 , та інформації щодо отриманих коштів за наслідком відчуження цього майна, у зв`язку з чим надати відповідні документи та відомості до суду не має можливості.

Постановою Господарського суду Херсонської області від 04.04.2019 у справі №923/330/13 припинено процедуру розпорядження майном Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Ізумрудний"; припинено повноваження розпорядника майна арбітражного керуючого Ратинської Сталіни Вікторівни; визнано Сільськогосподарський виробничий кооператив "Ізумрудний" банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру стосовно банкрута строком на 12 місяців та призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Добровольського Анатолія Петровича.

Відповідно до довідки б/н та б/д, виданої АТ "Райфайзен Банк АВАЛЬ", залишок по рахунку Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Ізумрудний" № НОМЕР_1 , відкритому у даній банківській установі, станом на 27.12.2019 становить 0 грн.

Предметом спору у даній справі є вимоги арбітражного керуючого про визнання недійсним укладеного між Сільськогосподарським виробничим кооперативом "Ізумрудний" в особі голови Бєлякова Володимира Валерійовича та ОСОБА_1 договору купівлі-продажу б/н від 01.08.2013 та про витребування з незаконного володіння ОСОБА_2 нерухомого майна молочно-переробного комплексу за адресою: АДРЕСА_1 , який складається з нежитлових приміщень: цеху по переробці молока літ. "А", прибудови літ "а", виробничої будівлі літ. "Б", сторожки літ. "В", трансформаторної літ "Г", контрольно-виробничого пункту літ. "Д", прибудови літ "д", гаражу літ. "С", майстерні літ. "Ж", котельні літ. "З", вбиральні літ "І", споруд №1-6, та розташований на земельній ділянці площею 1,7510 га, що передана для розміщення та будівництва молочно-промислового комплексу, кадастровий номер 6522110100:01:001:024.

Відмовляючи у задоволенні позовної заяви ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Добровольського Анатолія Петровича, місцевий господарський суд послався на недоведеність наявності правових підстав для визнання оспорюваного договору купівлі-продажу від 01.08.2013 недійсним. При цьому суд першої інстанції зауважив, що відмова у задоволенні вимоги про визнання договору купівлі-продажу недійсним зумовлює відмову у задоволенні і позовної вимоги про витребування майна, оскільки така позовна вимога є похідною від основної вимоги про визнання договору недійсним.

Колегія суддів погоджується з висновком Господарського суду Херсонської області про наявність правових підстав для відмови у задоволенні позову з огляду на наступне.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Вказаний вище підхід є загальним і може застосовуватись при розгляді будь-яких категорій спорів, оскільки не доведеність порушення прав, за захистом яких було пред`явлено позов у будь-якому випадку є підставою для відмови у його задоволенні.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Чинне законодавство визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Крім того, суди мають виходити із того, що обраний позивачем спосіб захист цивільних прав має бути не тільки ефективним, а й відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами, та має бути спрямований на захист порушеного права.

Враховуючи вищевикладене, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб`єктивного права або інтересу, порушення такого суб`єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

Згідно з частиною другою статті 4 Цивільного кодексу України основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України.

Частиною шостою статті 104 Цивільного кодексу України унормовано, що порядок припинення юридичної особи в процесі відновлення її платоспроможності або банкрутства встановлюється законом.

Враховуючи положення статей 4, 104, 110, 112 Цивільного кодексу України, законодавство про банкрутство є частиною цивільного законодавства, що не виключає можливості застосування до правовідносин, які регулює спеціальний закон, також норм Цивільного кодексу України, зокрема, щодо загальних підстав для визнання недійсними правочинів за участі боржника.

В силу статті 16 Цивільного кодексу України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів.

Підстави недійсності правочину встановлені статтею 215 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин першої, третьої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Цивільний кодекс України імперативно не визнає оспорюваний правочин недійсним, а лише допускає можливість визнання його таким у судовому порядку, при цьому визнання такого правочину недійсним відбувається судом, по-перше, за вимогою однієї із сторін або іншої заінтересованої особи, а по-друге, якщо в результаті судового розгляду такого звернення буде доведено наявність визначених законодавством підстав недійсності правочину.

За умовами частин першої-п`ятої статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Отже, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі невідповідність волі та волевиявлення.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) є одним з основних учасників справи про банкрутство. Після введення процедури ліквідації до арбітражного керуючого (ліквідатора) переходить правомочність власника та керівника боржника. Ліквідатор у справі про банкрутство має статус особи, що за рішенням суду зобов`язана належним чином виконувати свої повноваження під час ліквідаційної процедури, зокрема ті, що спрямовані на формування ліквідаційної маси боржника та задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, викладеної в постанові від 02.06.2021 у справі №904/7905/16, до правовідносин, що склалися до 21.10.2019, в частині підстав визнання недійсними правочинів боржника підлягають застосуванню приписи статті 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а не приписи статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства.

Положення статті 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, чинній на час укладення оспорюваного договору; далі Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом") регулють відносини, що виникли між боржником та іншими особами з приводу дій боржника щодо розпорядження своїм майном, вчинені в період до порушення справи про банкрутство або після порушення справи про банкрутство. Зазначена стаття визначає підстави оспорювання майнових дій боржника з метою забезпечення зберігання майна в інтересах кредиторів або повернення майна боржника, у разі його вибуття, до ліквідаційної маси.

Правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку; боржник до порушення справи про банкрутство взяв на себе зобов`язання, в результаті чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови, що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів боржнику перевищувала вартість майна; боржник прийняв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог (частина перша статті 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом").

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Згідно з частинами другою, третьою статті 13 Цивільного кодексу України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Господарський договір не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення про стягнення коштів, що набрало законної сили. Правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.

Інститут визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності, що спрямована на дотримання балансу інтересів не лише осіб, які беруть участь у справі про банкрутство, а й осіб, залучених у справу про банкрутство, наприклад, контрагентів боржника. Визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливе справедливе задоволення вимог кредиторів.

Застосовуючи норми статті 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", судам належить брати до уваги, що дії боржника, зокрема (але не виключно), щодо безоплатного відчуження майна, відчуження майна за ціною, значно нижчою від ринкової, для цілей, не спрямованих на досягнення розумної ділової мети, або про прийняття на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, або відмова від власних майнових вимог, якщо вони вчинені у підозрілий період, можуть свідчити про намір ухилитися від розрахунків з контрагентами та спрямовані на завдання шкоди кредиторам.

З огляду на сферу регулювання Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" загалом і за змістом зазначеної норми статті 20 цього Закону, остання є спеціальною по відношенню до загальних, установлених Цивільним кодексом України підстав для визнання правочинів недійсними, тобто ця норма передбачає додаткові, специфічні підстави для визнання правочинів недійсними, які характерні виключно для правовідносин, що виникають в процесі відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом.

Колегією суддів не приймаються до уваги доводи апелянта про те, що за оспорюваним договором купівлі-продажу б/н від 01.08.2013 майно боржника у вигляді молочно-переробного комплексу, розташованого за адресою: Херсонська обл., Генічеський р., м, Генічеськ, вул. 40 років Перемоги, буд. 2а, було відчужено фактично безкоштовно, адже вказані твердження ліквідатора Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Ізумрудний" про неоплатність вказаного договору спростовуються безпосередньо самим змістом останнього, за умовами пунктів 2.1, 2.3 якого продаж даного молочного-переробного комплексу здійснюється за узгодженою між сторонами ціною, яка складає 688262 грн та яку ОСОБА_1 мала сплатити у визначений цим договором строк.

Додана позивачем до позовної заяви банківська довідка б/н та б/д підтверджує лише той факт, що станом на 27.12.2019 залишок коштів на рахунку Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Ізумрудний" становив 0 грн, у той час як відомостей про рух коштів по рахунку боржника, починаючи з 01.08.2013 (дата укладення оспорюваного договору) і по день звернення позивача з даним позовом до суду, у вказаній довідці не відображено, відтак даний документ жодним чином не свідчить про безоплатність відчуження боржником спірного молочно-переробного комплексу.

Водночас колегією суддів враховується, що у разі, якщо ОСОБА_1 , отримавши на підставі оспорюваного договору молочно-переробний комплекс за адресою: АДРЕСА_1 , не сплатила боржнику його вартість, вказане порушення умов договору не призводить до його недійсності, адже за таких умов підлягає застосуванню частина третьої статті 692 Цивільного кодексу України, відповідно до якої у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами. Наведений припис не передбачає можливості продавця за своїм вибором вдатися до іншого способу захисту, зокрема, шляхом визнання договору недійсним з цієї підстави в судовому порядку. Якщо порушення права продавця полягає в тому, що він не отримав грошових коштів від покупця, то способу захисту, який належним чином захистить саме це право, відповідає позовна вимога про стягнення неотриманих коштів.

Даний висновок Південно-західного апеляційного господарського суду повністю узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 08.09.2020 у справі №916/667/18.

Твердження позивача про те, що на підставі оспорюваного договору вищенаведений молочно-переробний комплекс було відчужено за заниженою ціною, апеляційним господарським судом відхиляються з огляду на їх необґрунтованість, адже вказані доводи фактично ґрунтуються на власних припущеннях арбітражного керуючого Добровольського Анатолія Петровича, не підтверджених жодними доказами, зокрема, звітом про експертну оцінку майна.

Посилання арбітражного керуючого Добровольського Анатолія Петровича на те, що у відчуженні спірного нерухомого майна Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Ізумрудний" наявні ознаки зловмисної домовленості, а саме: навмисних дій керівника боржника, який усвідомлював, що вчиняє оспорюваний правочин всупереч інтересам особи, які представляє, і бажав або свідомо допускав настання несприятливих наслідків, колегією суддів оцінюються критично, оскільки позивачем не доведено, яким чином оплатне відчуження належного боржнику об`єкта нерухомого майна суперечить його інтересам та погіршує становище останнього.

Стосовно доводів апелянта щодо протиправності відчуження належного боржнику молочно-переробного комплексу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , за відсутності відповідного погодження з розпорядником майна Південно-західний апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до абзацу 2 частини восьмої статті 22 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" керівник або орган управління боржника виключно за погодженням з розпорядником майна вчиняють правочини (укладають договори) щодо відчуження або обтяження нерухомого майна боржника, в тому числі його передачі в оренду, заставу, внесення зазначеного майна до статутного капіталу іншого підприємства або господарського товариства, розпорядження нерухомим майном боржника у будь-який інший спосіб.

Як зазначалося вище, у матеріалах справи міститься лист №39 від 30.07.2013, яким арбітражний керуючий Ратинська Сталіна Вікторівна, призначена розпорядником майна боржника на підставі ухвали Господарського суду Херсонської області від 09.04.2013 у справі №923/330/13, надала керівнику Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Ізумрудний" письмову згоду на здійснення відчуження молочно-переробного комплексу за адресою: Херсонська обл., Генічеський р., м. Генічеськ, вул. 40 років Перемоги, будинок 2а.

Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу частини першої статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, в господарському процесі є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).

Суд апеляційної інстанції зауважує на тому, що у матеріалах справи відсутні та скаржником до суду на підтвердження своїх доводів про сфальшованість вищенаведеної згоди розпорядника майна Ратинської Сталіни Вікторівни не подано жодного належного доказу, зокрема, висновку експерта або вироку суду у кримінальному провадженні, відкритому за фактом підробки вказаного документа, у зв`язку з чим у апеляційного господарського суду відсутні підстави не враховувати зазначену згоду розпорядника майна.

Крім того, колегія суддів зауважує на тому, що відповідно до ухвали Господарського суду Херсонської області від 13.06.2013 у справі №923/330/13, яка набрала законної сили та є чинною, саме розпорядник майна Ратинська Сталіна Вікторівна шляхом подання до місцевого господарську суду відповідної заяви стала ініціатором скасування усіх арештів та обтяжень належного боржнику нерухомого майна молочно-переробного комплексу за адресою: Херсонська обл., Генічеський р., м. Генічеськ, вул. 40 років Перемоги, буд 2а з метою його продажу.

Факт подання розпорядником майна Ратинською Сталіною Вікторівною до суду заяви про скасування усіх арештів та обтяжень належного боржнику молочно-переробного комплексу за адресою: Херсонська обл., Генічеський р., м. Генічеськ, вул. 40 років Перемоги, буд. 2а апелянтом не оспорюється.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що відчуження молочно-переробного комплексу за адресою: Херсонська обл., Генічеський р., м. Генічеськ, вул. 40 років Перемоги, буд. 2а відбулося з дотриманням вимог абзацу 2 частини восьмої статті 22 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", тобто за наявності письмової згоди розпорядника майна, наданої керівнику боржника після скасування судом всіх арештів та обтяжень, які стосувались вказаного об`єкта нерухомого майна.

За таких обставин, Південно-західний апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність позивачем наявності правових підстав для визнання оспорюваного договору купівлі-продажу б/н від 01.08.2013 недійсним, що зумовлює необхідність відмови у задоволенні вказаної вимоги.

Крім того, беручи до уваги недоведеність позивачем факту вибуття спірного об`єкта нерухомого майна з володіння Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Ізумрудний" поза його волею, висновок місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позовної вимоги про витребування молочно-переробного комплексу за адресою: Херсонська обл., Генічеський р., м. Генічеськ, вул. 40 років Перемоги, буд. 2а з володіння ОСОБА_2 є правильним.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Доводи апелянта щодо прийняття Господарським судом Херсонської області оскаржуваного рішення за відсутності відповідного мотивування судом своїх висновків спростовуються безпосередньо самим змістом вказаного судового рішення, в якому наведена обґрунтована оцінка доводам позивача, визначеним в якості підстав позовних вимог.

Колегія суддів також вбачає, що під час розгляду даної справи місцевим господарським судом ОСОБА_2 було подано заяву про застосування строків позовної давності б/н від 20.09.2021 (вх.№7225/21 від 21.09.2021).

Відповідно до статей 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з приписами частини четвертої статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року", наголошує, що "позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу" (пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою №14902/04 у справі Відкритого акціонерного товариства "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами №22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").

За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності встановлення судом факту доведеності порушення права особи, яка звернулися до суду з позовом.

Право на задоволення позову або право на позов у матеріальному розумінні це право позивача вимагати від суду задоволення позову. Зі спливом позовної давності особа втрачає право на позов саме в матеріальному розумінні. Отже, сплив позовної давності є підставою для відмови у позові. Однак, правила про позовну давність відповідно до статті 267 вказаного Кодексу мають застосовуватися лише тоді, коли буде доведено існування самого суб`єктивного права. У випадках відсутності такого права або коли воно не порушено, в позові має бути відмовлено не з причин пропуску строку позовної давності, а у зв`язку з необґрунтованістю самої вимоги.

У постанові Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013 зазначено, що перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Таким чином, беручи до уваги необґрунтованість позову, підстави для застосування до останнього наслідків спливу строку позовної давності відсутні.

Колегія суддів зауважує на тому, що відповідно до приписів частини першої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Інших доводів щодо незаконності та необґрунтованості рішення Господарського суду Херсонської області від 11.11.2021 у справі №923/330/13(923/249/21) скаржником в апеляційній скарзі не зазначено.

За умовами статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Перевіривши відповідно до статті 270 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції об`єктивно розглянув у судовому процесі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; правильно застосував матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, врахував положення статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із чим дійшов правильного висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову.

Доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції; твердження апелянта про порушення Господарським судом Херсонської області норм права при ухваленні рішення від 11.11.2021 у справі №923/330/13(923/249/21) не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового акту колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Ізумрудний" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Добровольського Анатолія Петровича залишити без задоволення, рішення Господарського суду Херсонської області від 11.11.2021 у справі №923/330/13(923/249/21) без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та у строки, визначені статтями 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 15.09.2022.

Головуючий суддя С.В. Таран

Суддя О.Ю. Аленін

Суддя А.І. Ярош