Постанова

від 18.07.2022 по справі 927/1023/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" липня 2022 р. Справа№ 927/1023/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Іоннікової І.А.

Станіка С.Р.

за участю секретаря судового засідання Рудь Н.В.

за участю представників згідно протоколу судового засідання від 19.07.2022

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією «Сантрейд» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 04.01.2022 (повний текст рішення складено та підписано 04.01.2022)

у справі № 927/1023/21 (суддя Ноувен М.П.)

за позовом Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією «Сантрейд»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Заньківське»

про стягнення 6 396 904,20 грн пені, штрафу та збитків.

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Сантрейд» (надалі - позивач, ДП «Сантрейд») звернулося до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Заньківське» (надалі - відповідач, ТОВ «Заньківське») про стягнення 6 396 904,20 грн, а саме:

3 844 243,85 грн збитків,

1 733 677,70 грн штрафу,

818 982,65 грн пені.

Крім того, позивач на підставі п. 10 ст. 238 ГПК України звернувся з вимогою про нарахуванням пені до моменту виконання рішення, з урахуванням положення 7.5. Договору не більше як за три роки, а саме:

Органу, що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нарахувати пеню за такою формулою:

Сума пені = (Б*В/100)/Г*А, де:

А - к-сть днів прострочки, починаючи з 11.08.2021;

Б - вартість Товару, поставку якого прострочено, а саме 8 668 388,50 грн. (без ПДВ),

В - облікова ставка НБУ (%)*2,

Г - кількість днів у році

за період з 11.08.2021 року і до моменту виконання цього рішення, але не більше ніж за три роки (починаючи з 16.11.2020), і стягнути отриману суму пені із Товариства з обмеженою відповідальністю «Заньківське» (код 37418822, місцезнаходження: вул. Заньковецької, буд.4, с. Заньки, Ніжинський р-н, Чернігівська обл., 16623) на користь Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією «САНТРЕЙД» (код: 25394566, місцезнаходження: 01054, місто Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 19-21 А).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач неналежним чином виконав умови договору поставки № 60426639 від 13.08.2020.

Заперечуючи проти позову, відповідач у своєму відзиві зазначає наступне:

- увесь обсяг соняшника, вирощений на орендованих полях ТОВ «Заньківське» (власне сільгоспвиробництво), був поставлений на користь ДП «Сантрейд», у кількості 976,07 т;

- 04.11.2020 відповідач надіслав позивачу лист №88 в якому повідомив, що весь обсяг урожаю, вирощеного у 2020 році було відвантажено і доставлено на користь позивача, однак повне виконання поставки неможливо через неврожай, який викликаний посухою, що не залежить від волі відповідача, і дана обставина відповідає ознаці форс-мажорної. Позивачу було запропоновано допоставити соняшник із урожаю 2021 року у термін до 31.10.2021, однак позивач відмовився від даної пропозиції;

- листом № 86 від 27.11.2020 відповідач повторно повідомив про причини недопоставки товару за договором, а обставини, які склалися підпадають під поняття форс-мажор;

- 03.02.2021 відповідачем було отримано протокол позачергового засідання районної Комісії з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій Ніжинської РДА щодо підтвердження факту несприятливих погодних умов для розвитку соняшника на території здійснення виробничої діяльності ТОВ «Заньківське»;

- відповідачем було подано заяву до Сумської регіональної ТПП. 26.03.2021 ТОВ «Заньківське» отримало сертифікат № 5900-21-0326, який підтверджує факт форс-мажорних обставин.

Враховуючи вищевикладене відповідач вважає, що ТОВ «Заньківське» не несе відповідальність перед іншою стороною по договору поставки. Позивачем не доведено факту понесення збитків. З наданих позивачем доказів не зрозуміло на який обсяг товарів укладалися угоди з третіми особами, не доведено, яка ціна була на ринку в той період, чому позивач укладає угоди лише через 6 місяців після того, як йому стало відомо про форс-мажорні обставини.

У відповіді на відзив, позивач зазначає наступне:

- умовами договору погоджено, що належним доказом існування форс-мажорних обставин є саме сертифікат Торгово-промислової палати України, а не регіонально-промислової палати. Отже, в розумінні п. 10.5. Договору поставки відповідач не надав сертифікату, виданого ТПП України;

- відповідачем не дотримано строк повідомлення позивача про дію форс-мажору;

- позивач належними і допустимими доказами довів факт завдання збитків, спричинені неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань;

- в результаті недопоставки відповідачем позивачу 723,93 тон соняшнику, останній був змушений придбати аналогічну кількість соняшнику у інших суб`єктів господарювання за вищою ціною;

- у даній справі наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою відповідача та збитками позивача з одного боку свідчить факт порушення відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки з поставки товару, а з іншого - понесенням позивачем додаткових витрат для відновлення свого права, які полягали у придбанні аналогічного товару у інших суб`єктів господарювання за вищою ціною.

У запереченні на відповідь на відзив, відповідач зазначив наступне:

- позивач не оскаржив рішення ТПП;

- позивач не заперечує факту існування форс-мажорних обставин і у відзиві на позов ставить лише під сумнів повноваження Сумської регіональної ТПП;

- у ТОВ «Заньківське» відсутня вина та протиправна поведінка зобов`язаної особи, що підтверджується довідкою про несприятливі умови для розвитку теплолюбивих культур у червні-вересні 2020 року по Ніжинському району, Протоколом позачергового засідання районної Комісії з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій Ніжинської РДА, сертифікатом Сумської РТПП. Вказане у сукупності свідчить про наявність законних підстав для звільнення відповідача від господарської відповідальності за порушення зобов`язання по договору поставки;

- відповідач ставить під сумнів коректність розрахунків позивачем штрафних санкцій;

- позивач не надав суду і відповідачу відомості про подальшу долю придбаного товару як у відповідача, так і інших постачальників.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 04.01.2022 у задоволенні позовних вимог Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією «Сантрейд» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Заньківське» про стягнення 6 396 904,20 грн відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Дочірнє підприємство з іноземною інвестицією «Сантрейд» 24.01.2022 звернулося безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд повністю скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 04.01.2022 у справі №927/1023/21 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги, скаржник вказав, що місцевий господарський суд, не повно та не об`єктивно з`ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив і не надав правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам, а тому, на думку скаржника, рішення суду про відмову у задоволення позову прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню. За доводами скаржника, позов підлягає задоволенню.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу у справі №927/1023/21 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. судді: Тищенко А.І., Станік С.Р.

У зв`язку з перебуванням судді Тищенко А.І. у відпустці, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 31.01.2022 у справі №925/1023/21 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Станік С.Р., Іоннікова І.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.01.2022 витребувано у Господарського суду Чернігівської області матеріали справи №927/1023/21, відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України, за апеляційною скаргою Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією «Сантрейд» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 04.01.2022 у справі № 927/1023/21.

14.02.2022 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №927/1023/21.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.02.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією «Сантрейд» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 04.01.2022, розгляд справи призначено на 22.03.2022.

У відзиві на апеляційну скаргу, відповідач заперечив проти задоволення скарги, мотивуючи тим, що доводи, викладені у апеляційній скарзі, не відповідають фактичним обставинам, суперечать вимогам чинного законодавства та ґрунтуються на припущеннях позивача, а рішення місцевого господарського суду від 04.01.2022 прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з чим, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.

Однак, судове засідання 22.03.2022 не відбулося, оскільки Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.03.2022 № 133/2022, від 18 04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 №341/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні, зокрема до 23 серпня 2022 року.

Відповідно до п. 1 наказу Голови Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2022 «Про встановлення особливого режиму роботи Північного апеляційного господарського суду в умовах воєнного стану» встановлено тимчасово до усунення обставин, які зумовили загрозу життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників суду, в умовах воєнної агресії проти України зупинено здійснення судочинства Північним апеляційним господарським судом.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.05.2022 справу призначено до розгляду на 19.07.2022, продовжено сторонам строки на подання відзиву на апеляційну скаргу та заперечень на відзив.

У судове засідання 19.07.2022 з`явилися представники позивача та відповідача.

Представник Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією «Сантрейд» у судовому засіданні надав суду апеляційної інстанції свої пояснення по справі в яких, підтримав вимоги апеляційної скарги на підставі доводів, зазначених у ній, просив їх задовольнити, рішення Господарського суду Чернігівської області від 04.01.2022 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Заньківське» у судовому засіданні також надав суду свої пояснення по справі в яких, заперечив проти доводів, викладених у апеляційній скарзі, на підставі доводів, зазначених у відзиві та просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

У відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Згідно до ч.1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, 13.08.2020 між Дочірнім підприємством з іноземною інвестицією «Сантрейд» (далі - Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Заньківське» (далі - Постачальник, Продавець) укладено договір поставки № 60426639 (далі - Договір).

За умовами п. 1.1. Договору, Продавець зобов`язується продати та поставити, а Покупець зобов`язується оплатити і прийняти Товар - Соняшник високоолеїновий урожаю 2020 року (далі - Товар), насипом, у відповідності до умов цього Договору.

Відповідно до п.1.2. Договору Продавець гарантує Покупцю, що Товар є його власністю і вільний від прав на нього третіх осіб, зокрема, не є предметом застави (в тому числі податкової), не знаходиться під арештом, не є спільною власністю і т.п.

Пунктом 1.3. Договору, сторони передбачили, що Підписуючи цей договір Продавець заявляє та гарантує Покупцю, що: Продавець є сільськогосподарським виробником у розумінні п. 14.1.235 Податкового кодексу України; увесь обсяг Товару, що визначений цим Договором, було вироблено (вирощено) особисто Продавцем як сільськогосподарським підприємством - виробником.

Згідно п.3.1. Договору Продавець зобов`язується поставити 1700 метричних тон з опціоном +5.0/-5.0% за вибором Покупця.

Базова ціна Товару без податку на додану вартість (ПДВ) за цим Договором складає 9978,39 грн за одну метричну тону. Базова ціна Товару з ПДВ за цим Договором складає 11974,07 грн за одну метричну тону, що є еквівалентом 435доларів США згідно офіційного курсу гривні до долара США, який встановлений Національним банком України на дату укладання цього Договору, у розмірі 27,5266 грн/долар США (п. 4.1. у редакції Додаткової угоди № 1 від 13.08.2020).

Відповідно до п.4.2. Договору загальна базова вартість Товару за цим Договором складає: без ПДВ 16963267,25 грн, загальна базова вартість Товару з ПДВ складає 20355920,70 грн+5.0/-5.0% згідно п. 3.1. Загальна базова вартість Товару може бути змінена в результаті можливого перерахунку базової ціни Товару (партії Товару) згідно п. 4.1. цього Договору (п. 4.1. у редакції Додаткової угоди № 1 від 13.08.2020).

Пунктом 5.2. Договору сторони передбачили, що Продавець зобов`язується поставити весь об`єм Товару за реквізитами поставки, вказаними в п.5.1. у строк з 15.09.2020 до 15.11.2020, обидві дати включно.

У відповідності до п. 7.3.1. Договору за непоставку (недопоставку) Товару у строк, вказаний в п. 5.2. цього Договору, Продавець зобов`язується сплатити Покупцю пеню (штрафну санкцію) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості Товару, поставку якого було прострочено, за кожен день прострочення такої поставки. За прострочення поставки більше ніж на 10 календарних днів Продавець, крім пені (додатково) зобов`язується також сплачувати Покупцю штраф у розмірі 20% від вартості непоставленого (недопоставленого) Товару. Пеня і штраф за цим пунктом сплачується Продавцем незалежно від заподіяних Покупцю збитків (штрафна неустойка).

За умовами п. 10.1. Договору, сторони погодили, що жодна із сторін не нестиме відповідальність перед іншою стороною чи вважатися такою, що порушила цей Договір у зв`язку із будь-якою затримкою у виконанні чи у зв`язку з невиконанням будь-якого свого зобов`язання за цим Договором, якщо така затримка чи невиконання були спричинені перешкодою, яка знаходиться поза розумним контролем сторони, включаючи, але не виключно наступні події Форс-мажору: (а) повна чи часткова заборона експорту, чи прийняття виконавчим чи законодавчим органом іншого нормативного акту, який впливає на виконання цього договору, чи (б) блокади, чи (в) терористичний акт війна, або події подібні до воєнних або загроза війни, чи (г) заворушення, (д) страйк, локаут чи дії профспілок, чи (з) стихійні лиха, чи (и) непереборні перешкоди для здійснення транспортування, чи (і) епідемії, пандемії чи (і) пожежа, повінь, чи (й) будь-які інші події, які підпадають під поняття визначення «Форс-мажор».

Відповідно до п. 10.3. Договору у випадку неможливості виконання зобов`язань за цим Договором частково чи іншим чином у зв`язку з подією форс-мажору, виконання цього Договору повинно бути призупинене на період дії форс-мажору, за умови, що сторона на чиє виконання впливає подія форс-мажору надала іншій стороні повідомлення протягом 7-и календарних днів після настання такого форс-мажору та повідомила про характер та масштаби впливу такої події. У разі, якщо подія форс-мажору триває більше 30 календарних днів кожна сторона матиме право відмовитися від невиконаної частини Договору шляхом надання іншій стороні повідомлення не пізніше ніж на кінець першого робочого дня, який настане після спливу 30-и денного періоду.

Доказом існування і тривалості події Форс-мажору є надання свідоцтва, виданого Торговою палатою відповідної країни, або офіційних текстів законодавчих актів, що набрали чинності (п. 10.5. Договору).

Відповідно до п.11.1. Договору, цей Договір вступає в силу з дати підписання та діє до повного виконання своїх зобов`язань.

Так, з матеріалів справи вбачається, що відповідно до видаткових накладних:

№ 28 від 01.10.2020 на суму 552652,36 грн, кількість Товару 48,04 т;

№ 29 від 03.10.2020 на суму 849 961,03 грн, кількість Товару 73,08 т;

№ 30 від 03.10.2020 на суму 1 724 532,76 грн, кількість Товару 144,54 т;

№ 31 від 04.10.2020 на суму 605 401,46 грн, кількість Товару 51,18 т;

№ 32 від 05.10.2020 на суму 1 162 483,88 грн, кількість Товару 96,86 т;

№ 33 від 06.10.2020 на суму 900 801,31 грн, кількість Товару 74,72 т;

№ 34 від 06.10.2020 на суму 280 820,50 грн, кількість Товару 23,78 т;

№ 35 від 07.10.2020 на суму 598 407,17 грн, кількість Товару 48,5 т;

№ 36 від 08.10.2020 на суму 1 457 880,50 , кількість Товару 121,02 т;

№ 37 від 08.10.2020 на суму 545 149,98 грн, кількість Товару 46,42 т;

№ 38 від 09.10.2020 на суму 901 012,97 грн, кількість Товару 73,68 т;

№ 39 від 10.10.2020 на суму 874 754,27 грн, кількість Товару 72,63 т;

№ 40 від 10.10.2020 на суму 318 005,65 грн, кількість Товару 27,12 т;

№ 41 від 11.11.2020 на суму 916 600,32 грн, кількість Товару 74,5 т,

відповідачем поставлено, а позивачем прийнято Товар в загальній кількості 976,07 тон, на загальну суму 11 688 464,16 грн.

Для перевірки посівів соняшнику урожаю 2020 року та визначення його врожайності ТОВ «Заньківське» було створено комісію за участю директора Олійника О.М., заступника директора з господарських питань Марченка В.М., заступника директора з виробництва Онищенка В.К.

За результатами обстеження 22.09.2020 складено Акта обстеження посівів соняшника під урожай 2020 року. Вказаним актом встановлено, що комісією проведено огляд посівів соняшника під врожай 2020 року на загальній площі 462 га; фаза, збиральна стиглість; механізація: з огляду на недостатні запаси продуктивної вологи в метровому шарі ґрунту, місцями проведене пробне комбайнування на площі 50 га. Бункерна врожайність 1,7т/га та 1,95т/га.

Спостереження: відмічається підвищена пустозерність насіння в центрі кошиків соняшника. Пустозерні сім`янки зосереджені в центрі кошика, що свідчить про нестачу вологи у ґрунті. Відсоток пустотілого (невиповненого) насіння складає 18%, що дає розрахункове зниження врожайності на перевірених ділянках без урахування технологічних втрат при комбайнуванні: 22,2%.

Висновок: температура повітря вдень, у період цвітіння соняшника спостерігається вище 30оС, що призвело до зниження життєздатності пилку в процесі перехресного запилення. Сума опадів була на 40% нижче норми.

Таким чином, комісією встановлено, що основною причиною зниження врожайності соняшника є посуха впродовж критичного періоду розвитку рослин, а саме формування кошика-цвітіння-наливу сім`янок.

З матеріалів справи вбачається, що листом № 88 від 04.11.2020 відповідач повідомив позивача, що ТОВ «Заньківське» відвантажило весь наявний обсяг соняшника, що був вирощений на власних (орендованих) полях. Зниження врожайності зазначеної культури у 2020 році стало наслідком несприятливих погодних умов, низького рівня опадів та високих температур у період вегетації посівів.

Крім того, відповідач просив продовжити ТОВ «Заньківське» термін поставки соняшника з урожаю 2021 року у період до 31.10.2021.

Також, відповідач листом № 86 від 27.11.2020 повідомив позивача про те, що поставка обумовленої договором поставки кількості Товару була прийнятною та можливою для Товариства з урахуванням планового збору врожаю з розрахунку 3,68 тон з одного гектара.

Разом з тим, за наслідками збиральної кампанії було встановлено, що середній об`єм зібраного соняшника з одного гектару сільськогосподарської площі склав лише 2,113 тон з гектару. Вказаний вище факт підтверджується поданим Товариством 01.11.2020 Звітом про збирання врожаю сільськогосподарських культур.

Внаслідок цього, Товариством з загальної площі оброблених земельних угідь (462 га) було вирощено лише 976,07 тон соняшнику (з урахуванням допустимих розходжень під час приймання за місцем поставки).

Крім того, відповідач повідомив позивача про те, що падіння врожаю соняшнику було спричинено не технологічними помилками при його вирощуванні, а тривалими погодними умовами, що виражались в низькому рівні опадів та високих температурних показниках під час вегетації посівів.

Про вказані вище обставини ТОВ «Заньківське» вже неодноразово повідомляло ДП «Сантрейд», проте жодної відповіді на направлені листи Товариство не отримало.

Листом № 88 від 29.12.2020 відповідач повідомив позивача, що відповідно до п. 10.3 Договору поставки № 60426639 від 13.08.2020 ДП «Сантрейд» було повідомлено про неможливість виконання у повному обсязі умов згаданого Договору через подію, що підпадає під визначення «Форс-Мажор, а саме - Посуху. Оскільки увесь товар, соняшник високоолеїновий врожаю 2020 року, зібраний на орендованих полях ТОВ «Заньківське», був поставлений ДП «Сантрейд», а недопоставлений обсяг товару буде вирощений (з`явиться на балансі) ТОВ «Заньківське» лише у вересні 2021 року, подія Форс-Мажору тривала більше 30 календарних днів, то в цьому випадку, відповідно до п. 10.3. Договору, «кожна сторона матиме право відмовитися від невиконаної частини Договору шляхом надання іншій стороні повідомлення не пізніше, ніж на кінець першого робочого дня, який настане після спливу 30-ти денного строку». Відповідач зазначив, що відповідно до п. 10.5. Договору ТОВ «Заньківське» передає документи до ТПП, про що позивача буде повідомлено після реєстрації заяви про засвідчення форс-мажорних обставин.

Листом № 33 від 24.11.2020 позивач звернувся до відповідача, в якому зазначив про готовність прийняти товар за Договором незважаючи на закінчення строків поставки.

Недопоставка Товару склала 723,93 тони.

Відповідно до Довідки Чернігівського обласного центру з гідрометеорології про несприятливі умови для розвитку теплолюбних культур у червні-вересні 2020 року по Ніжинському району № 25-03/872 від 11.11.2020 встановлено, що розвиток теплолюбних культур у червні по Ніжинському району відбувався переважно за умов жаркої погоди зі зливовими дощами в окремі дні. В липні переважала помірно тепла погода з недобором опадів. Підвищення денної температури повітря до 30о та вище протягом 5 днів, температури ґрунту на глибині 10 см до 25о і вище протягом 26 днів, періодів сухої погоди, пригнічували розвиток теплолюбних культур. У денні години на їх посівах відмічалась втрата тургору рослинами та засихання листя. Подальший розвиток теплолюбних культур у серпні відбувався за умов погоди з нестійким температурним режимом та зі зливовими дощами в окремі дні. Дозрівання теплолюбних культур у вересні відбувалося переважно за умов жаркої, переважно сухої погоди.

Відповідно до Протоколу позачергового засідання районної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій № 3 від 03.02.2021 за результатами доповідей та ознайомлення з наданими документами, комісія вирішила: природні умови у травні-вересні 2020 року, а саме: відсутність ефективних опадів впродовж критичного періоду розвитку рослин (бутонізація-цвітіння-налив насіння) та високий температурний режим були несприятливі для розвитку, запилення та дозрівання соняшнику, і вплинули на його урожай.

26.03.2021 відповідач отримав Сертифікат № 5900-21-0326 Сумської Торгово-промислової палати про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), відповідно до якого встановлено період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили): дата настання: 18.08.2020, дата закінчення: 30.09.2020.

З матеріалів справи також вбачається, що позивач уклав договори поставки з іншими контрагентами, а саме: договори поставки (з додатковими угодами) № 60472927 від 30.03.2021 з ТОВ «Колос» на поставку 150 т, № 60473530 від 01.04.2021 з ТОВ «Інтер-Ком» на поставку 17 т, № 60473655 від 02.04.2021 на поставку 60 т, №60473730 від 05.04.2021 з ТОВ АФ «Мар`янівська» на поставку 65 т, № 60473646 від 05.04.2021, № 60474700 від 09.04.2021, № 60475898 від 14.04.2021 з СП ТОВ «Райффайзен-Агро» на поставку 45 т по кожному з договорів відповідно, № 60475425 від 12.04.2021, 60476226 від 15.04.2021 з ТОВ «Катеринопільський торговий дім» на поставку 125 т по кожному з договорів відповідно.

До матеріалів справи позивачем додано рахунки-фактури на оплату та копії платіжних доручень на оплату Товару за вказаними угодами. Всього позивачем по даним договорам сплачено 12 494 790,98 грн.

У зв`язку з неналежним на думку позивача, виконання відповідачем своїх зобов`язань по спірному договору, ДП «Сантрейд» нараховано та пред`явлено до стягнення з відповідача 818982,65 грн пені за період з 16.11.2020 по 10.08.2021, 1733677,70 грн штрафу та 3844243,85 грн збитків.

Позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права у зв`язку з порушенням умов договору відповідачем.

Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (статті 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (стаття 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається (стаття 525 ЦК України).

За своєю юридичною природою, укладений між сторонами договір є договором поставки.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 663 ЦК України встановлено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено апеляційним господарським судом, відповідач частково виконав свої зобов`язання з поставки товару лише на 976,07 тон. Зазначене не заперечується й самим же відповідачем. Отже, відповідач порушив своє зобов`язання щодо поставки обумовленої договором кількості товару (1700 тони) у встановлений договором строк (з 15.09.2020 до 15.11.2020), що також не заперечується відповідачем.

Відповідно до ч. 3 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

За змістом ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відтак, як вірно зазначив місцевий господарський суд, обов`язковою передумовою для покладення на особу відповідальності за порушення зобов`язання є вчинення особою правопорушення у сфері господарювання та наявність вини особи, яка його порушила.

Колегія суддів апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що в господарському праві діє принцип вини зобов`язаної сторони, якщо не доведено протилежне. При цьому, за змістом ст. 614 ЦК України, особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Відповідач, як під час розгляду справи у суді першої інстанції, так і під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції обґрунтовуючи відсутність підстав для стягнення з нього штрафних санкцій у даній справі, посилається на те, що поставка товару за договором напряму залежить від кількості вирощеного насіння соняшника, тобто урожаю, що залежить від об`єктивних факторів, зокрема, погодних умов.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, відповідач планував зібрати на площі 462 га урожай соняшника виходячи з 3,68 тони з гектара.

Відповідно до п. 1.3. Договору сторони обумовили, що увесь обсяг Товару, що визначений цим Договором, було вироблено (вирощено) особисто Продавцем як сільськогосподарським підприємством - виробником.

Тобто, сторони обумовили, що відповідач повинен поставити позивачу саме насіння соняшнику, вирощене особисто Постачальником і саме врожаю 2020 року.

В матеріалах справи містяться звіти про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду станом на 01.12.2020 форми № 37-сг та звіт про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду форми № 29-сг, відповідно до яких площа посівна, площа зібрана - 462,00 га, обсяг виробництва - 976,070т.

Як зазначалось вище та встановлено судом, відповідач поставив позивачу 976,07 тон соняшнику, що складає 100% обсягу всього вирощеного ним та зібраного врожаю.

Відповідно до Сертифікату № 5900-21-0326 Сумської Торгово-промислової палати про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 26.03.2021 встановлено період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили): дата настання: 18.08.2020, дата закінчення: 30.09.2020.

Виходячи з викладеного, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що відповідач доклав значних зусиль для вирощення обумовленої договором сільськогосподарської продукції, однак був позбавлений реальної можливості поставити весь товар через обставини, які не залежали від його волі, а саме через низьку врожайність соняшника у зв`язку з вкрай несприятливими погодними умовами, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Як свідчать матеріали справи, відповідач не одноразово повідомляв позивача про зниження врожайності та неможливість поставити передбачений договором обсяг соняшнику.

Так, листом № 88 від 04.11.2020, до закінчення строку поставки (15.11.2020), відповідач повідомив позивача, що ТОВ «Заньківське» відвантажило весь наявний обсяг соняшника, що був вирощений на власних (орендованих) полях. Зниження врожайності зазначеної культури у 2020 році стало наслідком несприятливих погодних умов, низького рівня опадів та високих температур у період вегетації посівів. Відповідач просив продовжити ТОВ «Заньківське» термін поставки соняшника з урожаю 2021 року у період до 31.10.2021.

Листом № 88 від 29.12.2020 відповідач проінформував позивача, що у зв`язку з обставинами непереборної сили (посуха) ТОВ «Заньківське» не може виконати свої зобов`язання щодо поставки соняшнику врожаю 2020 року.

Позивач згоди на зміну строків поставки не надав.

Таким чином, враховуючи положення ст. 614 ЦК України, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність вини в діях відповідача, а відтак судом правомірно відмовлено у задоволенні позову щодо стягнення 1 733 677,70 грн штрафу та 818 982,65 грн пен.

Доводи скаржника про те, що Сертифікат Сумської ТПП № 5900-21-0326 від 26.03.2021 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) не є достовірним доказом форс-мажорних обставин, а зазначені обставини може засвідчити лише ТПП України, колегія суддів відхиляє, оскільки, відповідно до ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини впродовж семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

Необгрунтованими є посилання скаржника з посиланням на п. 10.5. Договору та те, що лише ТПП України може засвідчувати форс-мажорні обставини. Судова колегія звертає увагу, що за умовами п. 10.5. Договору доказом існування і тривалості події форс-мажору є надання свідоцтва, виданого Торговою палатою відповідної країни, або офіційних текстів законодавчих актів, що набрали чинності.

Як вказувалося вище, у відповідності до приписів ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» регіональні торгово-промислові палати мають право засвідчувати форс-мажорні обставини. Договором сторони не визначили що регіональні торгово-промислові палати не мають право засвідчувати форс-мажорні обставини, як і не визначено, що лише ТПП України може засвідчувати такі обставини. Пункт 10.5. Договору лише вказує, що доказом існування і тривалості події форс-мажору є надання свідоцтва, виданого Торговою палатою відповідної країни.

Доводи скаржника, що відповідач міг передбачити неврожай соняшника є безпідставними, оскільки на переконання колегії суддів, з Акта огляду посівів від 22.09.2020 не можна стверджувати про неврожай. При цьому, на дату складання акту факт зниження врожайності через посуху ще не був підтверджений, оскільки достеменно встановити такий факт (зниження врожайності у кількісному вираженні і, відповідно, обсяг недопоставки) стало можливим лише після завершення робіт зі збирання врожаю і формування показників звітності в цій частині (врожай соняшника 2020).

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи скаржника, що відповідачем було повідомлено позивача про форс-мажорні обставини з порушенням терміну, що на думку скаржника, виключає можливість застосування форс-мажорних обставин у даній справі. Судова колегія звертає увагу, що у Договорі поставки сторони не передбачили протягом якого терміну сторона повинна звернутися до ТПП за отриманням свідоцтва про форс-мажорні обставини. Терміни оформлення і підготовка документів, для отримання висновку ТПП, яка залежить від компетентних органів не залежать від волі господарюючого суб`єкта.

У постанові Верховного Суду від 17.08.2021 у справі №913/18/21 суд касаційної інстанції виклав свою правову позицію де розмежовував поняття «повідомлення сторони про існування форс-мажорної обставини» та «підтвердження стороною існування форс-мажорної обставини».

Судом апеляційної інстанції встановлено, що отримання відповідного документу з компетентного органу, який засвідчує форс-мажорні обставини потребує певного часу. Так, ТОВ «Заньківське» листом від 29.12.2020 №88 повідомило ДП «Сантрейд» про те, що відповідач планує звернутися до ТПП із заявою про засвідчення форс-мажорних обставин. При цьому, звернутися до ТПП із заявою про засвідчення форс-мажорних обставин зміг лише 15 березня 2021, а саме після того як було зібрано певний пакет документів враховуючи введений на територій України карантин у зв`язку з епідемією коронавірусної хвороби (COVID-19). Позачергове засідання районної Комісії з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій Ніжинської РДА щодо підтвердження факту несприятливих погодних умов для розвитку посівів соняшника на території здійснення виробничої діяльності ТОВ «Заньківське» було проведено лише 03.02.2021, протокол № 3 був отриманий ТОВ «Заньківське» лише 03.03.2021. Без відповідного висновку (протоколу) відповідна заява не могла бути подана до ТПП. Крім того, як зазначає відповідач, до 15.03.2021 ТОВ «Заньківське» сподівалося, що позивач погодиться на перенесення термінів поставки на врожай 2021 року.

Виходячи з підтверджених форс-мажорних обставин - несприятливі погодні умови впродовж червня - вересня 2020 року, що призвели до недостатньої кількості врожаю соняшнику, і ці обставини не залежали від волі відповідача і об`єктивно унеможливили належне виконання відповідачем свого зобов`язання за Договором у повному обсязі, на переконання колегії суддів, у діях відповідача відсутня вина та протиправна поведінка зобов`язаної особи, що виключає стягнення з відповідача збитків, штрафу, та пені.

Щодо стягнення 3 844 243,85 грн збитків, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі статтею 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до частини 1 статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Право на відшкодування завданих збитків виникає при наявності складу цивільного правопорушення: порушення цивільного права чи інтересу; завдання збитків, причинного зв`язку між порушенням права та збитками, наявність винної поведінки.

Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною шкоди, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками.

Відшкодування збитків є видом відповідальності учасників цивільних правовідносин за шкоду, яка є негативним наслідком правопорушення. При цьому, враховано, що збиток - це грошова оцінка шкоди, яка підлягає відшкодуванню за неможливості, недоцільності або у разі відмови потерпілого від відшкодування шкоди в натурі.

Отже, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Тобто, протиправна дія є причиною, а шкода - наслідком протиправної дії. Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов`язку з відшкодування збитків.

Відповідальність у вигляді відшкодування збитків може бути покладено на особу лише за наявності в її діях складу цивільного правопорушення. На позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок між такою поведінкою і заподіяними збитками. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №920/715/17 та від 14.04.2020 у справі №925/1196/18.

Частинами 1, 2 статті 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

З аналізу положень ст.1166 ЦК України вбачається, що для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків за порушення договірних зобов`язань потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка; збитки; причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора; вина боржника.

Судом встановлено відсутність причинно-наслідкового зв`язку між протиправними діями відповідача (непоставка товару) та витратами позивача (які заявлені до стягнення у вигляді збитків). Північний апеляційний господарський суд вважає, що позивачем не доведено, що витрати за договорами поставки з іншими юридичними особами знаходяться у причинному зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки, враховуючи наступне.

Відповідно до ч.1 ст.623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

З наведених норм убачається, що між порушенням зобов`язання у вигляді прострочення поставки товару та шкодою кредитора має існувати прямий і безпосередній причинний зв`язок. Постачальник товару відповідає не за будь-які додаткові витрати покупця, а лише за ті, які прямо викликані його (постачальника) бездіяльністю в частині передачі товару. Тобто, витрати, вчинені кредитором за власним бажанням або під впливом інших сторонніх обставин, не знаходяться в причинному зв`язку із порушенням боржника.

З огляду на зазначене, позивач повинен надати докази того, що: укладення ним договорів поставки з іншими юридичними особами об`єктивно є прямим та невідворотнім наслідком не поставки відповідачем товару за договором, цей наслідок суб`єктивно не залежить від волі та бажання самого позивача та/або не залежить від сторонніх обставин.

Проте, зазначені факти Дочірнім підприємством з іноземною інвестицією «Сантрейд», ані під час розгляду справи у суді першої інстанції, ані під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не доведені.

Так, укладення позивачем договорів поставки з іншими юридичними особами не є обставиною, котра автоматично та невідворотно виникає в результаті невиконання відповідачем спірного договору поставки №60426639 від 13.08.2020р. Укладення таких договорів та визначення їх істотних умов здійснювалося позивачем на його власний розсуд, у своїх комерційних інтересах і повністю залежало від волі позивача. Об`єктивна необхідність укладення таких договорів, саме як наслідок невиконання відповідачем обов`язків з поставки товару, не підтверджена належними та допустимими доказами.

На переконання колегії суддів, закупівля соняшника з метою його подальшої переробки та перепродажу входить до звичайного комплексу господарських операцій Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією «Сантрейд», здійснюється останнім у різних постачальників на постійній основі. Сама по собі хронологічна послідовність подій щодо укладення інших договорів та щодо спливу строку поставки товару за договором №60426639 від 13.08.2020 не може братися до уваги. Така послідовність не означає, що інші договори з іншими підприємствами не були б укладені позивачем і за звичайних обставин (безвідносно до стану виконання договору відповідачем).

При цьому, як встановлено судом апеляційної інстанції, договори на заміщення товару укладені позивачем з іншими постачальниками (березень, квітень 2021р.) більше ніж через 4 місяців від граничної дати поставки товару, визначеної у п.5.2 договору №60426639 від 13.08.2020. У відсутність належних доказів обґрунтованості значної тривалості пошуку контрагентів наведене викликає сумніви в твердженнях позивача щодо необхідності негайного заміщення товару та щодо наявності дійсного причинного зв`язку.

Позивачем не долучено до матеріалів справи доказів існування у нього критично необхідної виробничої потреби в обсягах товару, передбачених договорами на заміщення (договорів поставки в порядку подальшого перепродажу, переробки тощо), як і не надано доказів того, що незадоволення відповідної виробничої потреби у врожаї соняшника 2020р. (у разі її наявності) могло б потягнути за собою негативні для нього наслідки, зокрема застосування штрафних санкцій з боку контрагентів, зупинку ліній виробництва, простій передзамовлених складських потужностей, простій транспорту, тощо.

До того ж позивачем не надано доказів того, що закупівля товару за договорами на заміщення за завищеними цінами (як зазначає сам позивач), має наслідком меншу шкоду, ніж та, що могла б виникнути у нього в результаті незадоволення відповідної виробничої потреби у відповідному товарі. При цьому Дочірнім підприємством з іноземною інвестицією «Сантрейд» не долучено до матеріалів справи доказів відсутності у підприємства можливості придбати аналогічний товар за тими ж цінами, що були узгоджені в договорі поставки з ТОВ «Заньківське».

В позовній заяві позивач визнає, що ціни на товар за договорами поставки (заміщення) з іншими юридичними особами є вищими за ціну, за якою соняшник мав поставити відповідач, проте зазначає, що такі ціни були ринковими. Однак судова колегія звертає увагу, що позивачем не доведено неможливості придбати такий товар раніше до підвищення на нього цін.

Отже, ризик економічної неефективності чи збитковості договорів заміщення згідно зі статтею 42 ГК України лежить на позивачеві, правові підстави для перекладення такого ризику на відповідача відсутні.

Щодо долучених позивачем додаткових угод до договорів поставки що укладені з іншими юридичними особами, якими такі договори поставки були доповнені застереженнями про існування причинного зв`язку між цими договорами та спірним договором поставки, укладеним з відповідачем, судова колегія зазначає наступне.

Укладення додаткових угод до договорів поставки з іншими підприємствами із посиланням на причину укладання договорів саме по собі не свідчить про достовірне існування причинного зв`язку, а лише відображає волю сторін договору на закріплення погоджених умов договору. Крім того додаткові угоди були підписані в один день із договорами і не свідчать про намір сторін врегулювати реальні права та обов`язки сторін. Між тим, відповідно до положень ч.3 ст.13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Таким чином, на переконання колегії суддів, зазначені обставини разом з іншими обставинами справи дійсно вказують лише на штучний характер додаткових угод.

До того ж, колегія суддів апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що згідно з Договором поставки № 60426639 від 13.08.2020 (п. 5.1 даного Договору), поставка здійснювалася на користь вантажоодержувача: ТОВ «ГРІНТУР - ЕКС» (парк «Рудний», м. Миколаїв, вул. Заводська, 23) для ТОВ ЕТСК. Однак, відповідно до укладених договорів поставки, додаткових угод з іншими юридичними особами додатків до договорів, якими позивачем обгрунтовуються його додаткові витрати (збитки), в п. 5.1. Договорів які укладалися для заміщення товару, зазначено інше місце й інші вантажоодержувачі і набувачі. При цьому, позивач зазначав, що він був змушений докуповувати товар для допоставки обсягу товару контрагентам визначеним саме в Договорі поставки № 60426639 від 13.08.2020, що також критично оцінюється судом апеляційної інстанції.

На переконання колегії суддів, позивачем, ані під час розгляду справи у суді першої інстанції, ані під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не було надано доказів існування у нього критично необхідної виробничої потреби в обсягах товару, передбачених Договором (договорів поставки в порядку подальшого перепродажу, переробки тощо), як і доказів того, що незадоволення відповідної виробничої потреби (у разі її існування) могло б потягнути за собою які-небудь негативні наслідки (зупинку ліній виробництва, їх неефективну, внаслідок недозавантаженості роботу, простій передзамовлених складських потужностей, простій транспорту, застосування штрафних санкцій з боку контрагентів тощо).

Враховуючи вищевикладене, Північний апеляційний господарський суд вважає відсутнім причинного зв`язку між такою, що мала місце, на думку позивача, неправомірною поведінкою відповідача та витратами позивача. Зазначене свідчить про правомірність та обґрунтованість висновку суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією «Сантрейд» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Заньківське» збитків.

Статтею 79 ГПК України унормовано, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування вірогідності доказів, на відміну від достатності доказів, підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Вищевикладені обставини у своїй сукупності суд оцінює як такі, що не підтверджують умислу та протиправної поведінки відповідача в порушенні господарського зобов`язання щодо поставки соняшнику врожаю 2020 року за Договором, укладеного з ДП «Сантрейд». Отже, в діях відповідача була відсутня протиправна поведінка, а відтак відсутній склад цивільного правопорушення, наявність якого є обов`язковою умовою для стягнення збитків.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського вважає, що позивачем, ані під час розгляду справи у суді першої інстанції, ані під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не було підтверджено належними та допустимими доказами порушення його права зі сторони відповідача та завдання позивачу збитків, не доведено неправомірні дії відповідачів, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою.

Згідно частини 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року).

Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23.06.1993).

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

У Рекомендаціях R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на удосконалення судової системи, наголошується на тому, що суд повинен, принаймні в ході попереднього засідання, а якщо можливо, і протягом всього розгляду, відігравати активну роль у забезпеченні швидкого судового розгляду, поважаючи при цьому права сторін, в тому числі і їх право на неупередженість. Зокрема, він повинен володіти повноваженнями proprio motu, щоб вимагати від сторін пред`явлення таких роз`яснень, які можуть бути необхідними; вимагати від сторін особистої явки, піднімати питання права; вимагати показань свідків, принаймні в тих випадках, коли мова йде не тільки про інтереси сторін, що беруть участь у справі, тощо. Такі повноваження повинні здійснюватися в межах предмета розгляду.

Обов`язок доказування, встановлений статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 33 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б. В. проти Нідерландів» від 27.10.1993).

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи користуються рівними процесуальними правами. Учасники справи мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Отже, виходячи з вищевикладеного, як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції позивачем не було подано належних та переконливих доказів на підтвердження заявленого позову. Судова колегія звертає увагу, що доводи та заперечення викладені у апеляційній скарзі позивача на рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Чернігівської області від 04.01.2022, прийняте після повного з`ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв`язку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є таким що відповідає нормам закону.

Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією «Сантрейд» слід відмовити, а оскаржуване рішення господарського суду Чернігівської області від 04.01.2022 - залишити без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 129, 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією «Сантрейд» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 04.01.2022 у справі №927/1023/21 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 04.01.2022 у справі №927/1023/21 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.

4. Матеріали справи №927/1023/21 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст підписано 15.09.2022 після виходу суддів з відпустки.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді І.А. Іоннікова

С.Р. Станік