Ухвала

від 14.09.2022 по справі 146/17/21

ТОМАШПІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 146/17/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" вересня 2022 р. смт.Томашпіль

в складі головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні в режимівідеоконференції всмт.Томашпіль кримінальнепровадження,внесене доЄдиного реєструдосудових розслідуваньза 12020020290000252від 10грудня 2020року на підставі обвинувального акту по обвинуваченню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця м. Сєвєродонецька Луганської області, освіта неповна середня, не працюючого, на утриманні неповнолітніх дітей не має, зареєстрованоного в АДРЕСА_1 , фактично проживаючого в АДРЕСА_2 , особою з інвалідністю, учасником АТО, депутатом та потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи не є, раніше судимого:

1) 02 березня 2015 року Сєвєродонецьким міським судом Луганської області за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, на підставі ст. 75, п.п. 2, 3,4 ст. 76 КК України звільнений від відбування призначеного покарання з випробуванням на строк 2 роки;

2) 30 вересня 2015 року Сєвєродонецьким міським судом Луганської області за ч. 3 ст. 185, ст. 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 1 місяць. 22 червня 2017 року умовно-достроково звільненний від відбування покарання із Шосткинської виправної колонії № 66 Сумської області на підставі ухвали Шосткинського міського суду Сумської області від 14 червня 2017 року, невідбутий строк покарання 10 місяців 9 днів,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185 ч. 3 ст. 185 . ч.3 ст. 185 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Томашпільського районного суду Вінницької області перебуває кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України.

В судовому засіданні прокурор Томашпільського відділу Тульчинської окружної прокуратури ОСОБА_3 заявив клопотання про продовження ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з метою забезпечення виконання ОСОБА_4 покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам вчинити інше кримінальне правопорушення та переховуватися від органів досудового розслідування та суду.

Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні в режимі відеоконференції заперечив проти задоволення клопотання щодо продовження строку тримання під вартою. Просив змінити йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на домашній арешт.

Захисник обвинуваченого адвокат - ОСОБА_5 в судовому засіданні в режимі відеоконференції заперечив щодо продовження ОСОБА_4 строку тримання під вартою. Просив змінити ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на домашній арешт.

Розглянувши підстави заявленого клопотання, заслухавши думку учасників процесу, суд приходить до висновку, що обраний обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою необхідно продовжити з огляду на таке.

Відповідно до ч. 3 ст.331КПКУкраїни незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії», автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 строку тримання під вартою, суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України, зокрема: запобігання спробам обвинуваченого переховуватися від суду.

Крім того, відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є, зокрема, забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків та запобіганням спробам, у тому числі: 1) переховуватися від суду; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Зокрема, згідно зі ч. 1 ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; 4) міцність соціальних зв`язків; 6) репутацію обвинуваченого.

Вирішуючи питання щодо продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 суд виходить із того, що на теперішній час наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, зокрема, можливість переховування обвинуваченого від суду, оскільки будучи обізнаними про можливу міру покарання, яка загрожує йому у разі його засудження, він може переховуватися від суду, може впливати на потерпілих, стан його здоров`я не перешкоджає перебуванню у місцях попереднього ув`язнення, а також приймаючи до уваги, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає характеру та тяжкості діяння, яке інкримінується обвинуваченому, суд приходить до висновку про відсутність на даний час підстав для зміни обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на інший, більш м`який запобіжний захід.

На підставі викладеного, ст. 5 вказаної Конвенції, керуючись ст. ст. 177, 183, 331КПК України,-

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора Томашпільського відділу Тульчинської окружної прокуратури Вінницької області ОСОБА_3 про продовження строку тримання під вартою задовольнити.

Запобіжний захід ОСОБА_4 обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України, у вигляді тримання під вартою продовжити на строк 60 днів, а саме до 12 листопада 2022 року включно.

Копію ухвали вручити обвинуваченому та прокурору негайно після її проголошення та направити начальнику СІЗО м. Вінниця.

Ухвала може бути оскаржена протягом семи днів з дня її оголошення до Вінницького апеляційного суду через Томашпільський районний суд.

Повний текст ухвали проголошено о 13:00 год 14 вересня 2022 року.

Суддя: ОСОБА_1