Постанова

від 08.08.2006 по справі 207/6-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

207/6-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну, 16тел. 230-31-77

ПОСТАНОВА

Іменем України

"08" серпня 2006 р.                                                                   Справа № 207/6-06

10.00 год.

Господарський суд Київської області в складі:

головуючого                                                    судді Маляренка А.В.

при секретарі                                                             Петровій Л.М.

розглянувши адміністративну справу № 207/6-06

за позовом  Закритого акціонерного товариства „Ценрспецмонтаж”, м. Боярка

до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському р-ні Київської  області, м. Вишневе

про  визнання незаконним,  протиправним та скасувати повідомлення рішення від 28.04.2006 р. № 0000072300/3 та визнання незаконним,  протиправним та скасувати повідомлення рішення від 28.04.2006 р. № 0000082300/3.

Представники:

від   позивача  Мартиновський О.В. (дов. № 06/6 від 16.06.06 р.);

від   відповідача  не з'явився

Обставини спору:

Закрите акціонерне товариство „Ценрспецмонтаж” (далі - позивач) звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському р-ні Київської  області (далі - відповідач) про визнання незаконним,  протиправним та скасувати повідомлення рішення від 28.04.2006 р. № 0000072300/3 та повідомлення рішення від 28.04.2006 р. № 0000082300/3.

Ухвалою господарського суду Київської області від 29.05.2006 р. позовна заява була залишена без руху.

Провадження у справі було відкрите відповідно до ухвали від 09.06.2006 року  за правилами  Кодексу адміністративного судочинства України (далі –КАС України).

          В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач необґрунтовано зменшив позивачеві суму бюджетного відшкодування по ПДВ  за 2004 рік  на загальну суму  10 734,00 грн. та застосував штрафні (фінансові) санкції в сумі 5 367,00 грн.; та  необгрунтовано визначив податкове зобов'язання за  платежем податок на прибуток в сумі 13 418,00 грн. та  застосував штрафні (фінансові) санкції в сумі 6 709,00грн.

Представник позивача в судовому засіданні  позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

     Представник  відповідача  тричі без поважних причин в судове засідання не з'явився, письмовий відзив  на позов та інші витребувані документи ухвалою суду від 09.06.2006р не подав, хоча про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, що підтверджується реєстрами відправки вихідної рекомендованої кореспонденції суду від 13.06.06р. за № 673, 20.06.2006 р. № 730, № 797 від 05.07.2006 р.    

    Таким чином, відповідач не реалізував своє процесуальне право на участь в судовому засіданні господарського суду. Відповідно до вимог ст. 128 КАС України, неприбуття в судове засідання без поважних причин представника сторони або третьої особи, які прибули в судове засідання, або неповідомлення ним про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи.

Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутністю відповідача та його відзиву на позовну заяву.

          Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд,

встановив:

          Державною податковою інспекцією у Києво-Святошинському р-ні Київської  області було проведено позапланову документальну  перевірку з питань дотримання вимог податкового та  валютного законодавства ЗАТ “Центрспецмонтаж”, ідентифікаційний код 32611449, за період з 01.01.2004 р. по 30.06.2004 р.

          За результатами проведеної перевірки Державною податковою інспекцією у Києво-Святошинському р-ні Київської  області  було складено Акт №34  від    16.01.2006 р.

В ході проведеної перевірки встановлено порушення  позивачем  вимоги п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України „ Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.1997 р. № 283/97 ВР та  вимоги п.п.7.4.5 п.7.4 Закону України “Про податок на додану вартість”.

          За наслідками встановлених в акті перевірки порушень, відповідачем було прийняті податкові повідомлення-рішення:

          - податкове повідомлення-рішення №0000082300/3 від 28.04.2006р., яким ЗАТ “Центрспецмонтаж” зменшено суму бюджетного  відшкодування з ПДВ в сумі 10734 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 5 367,00 грн.

          - податкове повідомлення-рішення №0000072300/3 від  28.04.2006р., яким ЗАТ “Центрспецмонтаж” визначено податкове зобов'язання за  платежем податок на прибуток в сумі 13418 грн. та  застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 6709,00 грн.

Позивач не погоджуючись з такими висновками  контролюючого органу,   з метою захисту своїх прав  і охоронюваних законом інтересів, звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання незаконним,  протиправним та скасувати повідомлення рішення від 28.04.2006 р. № 0000072300/3 та повідомлення рішення від 28.04.2006 р. № 0000082300/3.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач  відніс до валових витрат  придбані у ТОВ „Інтербудхім” будівельні матеріали на суму 53 761,00 грн., та збільшив бюджетне відшкодування по податку на додану вартість  на суму 10 734,00 грн. на підставі податкових накладних, виписаних у звґязку з придбанням у ТОВ «Інтербудхім” будівельних матеріалів.

В вищезазначеному Акті податкова інспекція, оглянувши документи (накладні та інші розрахункові документи) видані позивачу підприємством ТОВ „Інтербудхім”, на підставі яких позивач збільшив бюджетне відшкодування з ПДВ та збільшив валові витрати, не бере їх до уваги,  посилаючись на Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 05.05.2004 р., №2-4117/2004, відповідно до якого визнано недійсними: установчі документи ТОВ „Інтербудхім”, установчий договір ТОВ „Інтербудхім”, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ „Інтербудхім” № 39031771.

Проте, суд не вбачає наявності причинного звґязку між рішенням Шевченківського районного суду та встановленими порушеннями, оскільки у рішенні районного суду предметом дослідження була саме відповідність установчих документів вимогам чинного законодавства, а не визнання недійсною укладеної угоди, що мала місце під час підприємницької діяльності між вищезазначеними підприємствами.  Сам факт скасування державної реєстрації підприємства не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту його державної реєстрації і до моменту виключення з державного реєстру.

Відповідно до ч. 2 статті 18 Закону України „Про держану реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців”, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди не покладено обов'язку по перевірці відповідності діючому законодавству установчих документів іншого учасника правовідносин. На час виникнення та виконання між сторонами договірних відносин, ТОВ „Інтербудхім” було зареєстроване у Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України.

          З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ „Інтербудхім” був укладений господарський договір у спрощений спосіб, тобто договір укладався шляхом обміну документами (рахунок –фактура). Частина 1 статті 181 Господарського кодексу України допускає укладення договору у спрощений спосіб. Частина 2 статті 205 ЦК України передбачає, що правочин, для якого законом не встановлена обовґязкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їх волю до настання відповідних правових наслідків.

В підтвердження виконання між сторонами правовідносин щодо придбання будівельних матеріалів  Позивачем подано до суду для огляду оригінали  видаткових накладних та податкових накладних (засвідчені належним чином документи знаходяться в матеріалах справи, аркуші справи № 64 - 90).  Позивачем також надано докази виконання своїх зобов'язань за договором, зокрема сплати вартості  отриманого товару, на суму, зазначену в  податкових накладних, факт перерахування коштів на розрахунковий рахунок  постачальника у сумі  вартості  товару по кожній угоді підтверджують   виписки  банку  (аркуші справи № 91 - 106).

Статтею 1 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” передбачено, що первинний документ визначається як документ, що містить  відомості  про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У зв'язку зі здійсненням господарських операцій купівлі-продажу  позивач отримував від продавця податкові накладні, оформлені відповідно до вимог пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”.

У відповідності до Закону України “Про податок на додану вартість” та до п.6.2 наказу ДПА України від 30.05.1997р. №165 “Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), порядку їх заповнення” факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), а також право покупця, зареєстрованого як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість засвідчує податкова накладна.

Відповідно до пп.7.2.3, пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках і надається покупцю на його вимогу продавцем товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим   документом  і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Позивачем у судовому засіданні були надані для огляду оригінали всіх податкових накладних (зазначених в акті перевірки), які оформлені відповідно до вимог пп.7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” та містять всі необхідні реквізити визначені законодавством. Всі операції, при здійсненні яких виписувались податкові накладні, відображені позивачем в книзі обліку придбання товарів.

Таким чином суд прийшов висновку, що позивач правомірно відніс до складу  свого податкового кредиту суму 10 734,00 грн., сплачених у складі ціни  придбаних у ТОВ „Інтербудхім” товарів.

Відповідно до п.3.1 ст. 3. Закону України від 28.12.1994 р.№ 334/94- ВР „Про оподаткування прибутку підприємств”  об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону.

Валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбуваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Пп.5.2.1 п. 5.2 ст.5 Закону № 334/94 –ВР вказано : До складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг)

Датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем до валових витрат у 1 кварталі 2004 року було включено витрати за придбані у ТОВ „Інтербудхім” будівельні матеріали на суму 64 405,20 грн. Дані витрати підтверджуються доданими до позовної заяви копіями документів, а саме :  видатковими накладними, що підтверджують поставку товару (аркуші справи № 64-81)  та банківськими виписками про розрахунки між сторонами за отриманий товар (аркуші справи 91-106). Вищезазначені оригінали документів були надані суду для огляду в судовому засіданні 30.06.2006 р. З наданих суду усних пояснень представника позивача вбачається, що всі матеріли, які були придбані у ТОВ „Інтербудхім” використовувалися в подальшій господарській діяльності позивача.

Проаналізувавши вищезазначене, суд прийшов до висновку, що позивач правомірно відніс до валових витрат суму 53 671,00 грн.

       На час розгляду даної справи, угода між ЗАТ „Центрспецмонтаж” та ТОВ „Інтербудхім”, є чинною. Сторонами на час розгляду справи не надано суду будь-яких доказів на підтвердження визнання цієї угоди недійсною.

Дослідивши  спірні господарські операції, заслухавши пояснення представника позивача судом встановлено, що позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звґязку із придбанням товарів (послуг) у  ТОВ „Інтербудхім” на суму 10 734,20 грн., та правомірно віднесено до валових витрат витрати у розмірі 53 671,00 грн. за придбані у  ТОВ „Інтербудхім” будівельні матеріали.

За таких обставин висновки відповідача про те, що позивачем порушені вимоги пп.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, та п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” є помилковими, а тому до позивача не може бути застосована відповідальність за порушення вимог вищезазначеного законодавства.

Посилання позивача у позовній заяві  на незаконність проведення позапланової перевірки не береться судом до уваги, оскільки це не є предметом судового спору, питання законності проведення зазначеної перевірки повинно розглядатися посадовими особами відповідної ДПІ за скаргою платника податків або судом за відповідною позовною заявою про скаргу на дії посадових осіб.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства та всебічно розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов  висновку, що позовні вимоги   підлягають задоволенню.

Відповідно до  94 КАС України    відшкодування  витрат по сплаті судового збору  за  вимогою немайнового характеру в сумі 3,40  грн. підлягає з державного бюджету України на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України,

п  о  с  т  а  н  о  в  и  в  :

1.  Позов задовольнити повністю.

2.  -  Визнати незаконним,  протиправним та скасувати повідомлення рішення від 28.04.2006 р. № 0000072300/3

     -  Визнати незаконним,  протиправним та скасувати повідомлення рішення від 28.04.2006 р. № 0000082300/3.

3.  Стягнути з Державного бюджету України на користь Закритого Акціонерного товариства “Центрспецмонтаж”(08152, Київська обл., м.Боярка,  вул. Б.Хмельницького  98, код  ЄДРПОУ  32611449)  3 (три) грн. 40 коп. витрат по сплаті судового збору.

Постанова суду може бути оскаржена до Київського міжобласного апеляційного господарського суду через господарський суд Київської області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду протягом десяти днів з дня складення у повному обсязі та наступної подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана без подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду, якщо скарга подається протягом десяти днів з дня складення постанови у повному обсязі.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у 20-ти денний строк після подання заяви, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги у встановлений строк  постанова суду  набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду скарги і залишення її без задоволення, а постанови  суду - без змін.

18.08.2006 р.

Суддя                                                                                                 Маляренко А.В.