Рішення

від 14.09.2022 по справі 904/1054/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.09.2022м. ДніпроСправа № 904/1054/22

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бондарєва Е.М. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас" (08162, Київська область, Києво-Святошинський район, смт. Чабани, вул. Машинобудівників, 4В, ідентифікаційний код 30048570) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПК Фаворит Агро" (51230, Дніпропетровська область, Новомосковський район, с. Миролюбівка, вул. Вишнева, буд. 30, ідентифікаційний код 40881273) про стягнення 27 735,82 грн. інфляційних втрат, 38 681,38 грн. пені, 123 456,89 грн. 48% річних

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом №б/н від 28.04.2022 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПК Фаворит Агро" заборгованості на загальну суму 189 874,09 грн., з яких:

- 27 735,82 грн. інфляційні втрати за період з листопада 2020 року по січень 2022 року;

- 38 681,38 грн. пеня за період з 31.10.2020 по 13.02.2022;

- 123 456,89 грн. 48% річних за період з 31.10.2020 по 13.02.2022.

Також позивач просить стягнути з відповідача судові витрати (витрати по сплату судового збору у сумі 2 848,11 грн. та витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката у сумі - орієнтовна сума 30 000,00 грн.).

Крім того, позивач просить суд розглянути позовну заяву за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №707 від 03.03.2020 щодо своєчасної та повної оплати за продукцію поставлену за видатковою накладною №898 від 23.03.2020 на загальну суму 249 236,90 грн. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 22.09.2021 у справі №9004/6035/20, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 24.01.2022, стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за поставлену продукцію за договором поставки №707 від 03.03.2020 у розмірі 199 389,50 грн., пеню 653,74 грн., штраф 50 000,00 грн., 48% річних 2 614,94 грн., судовий збір 3 937,13 грн. На виконання вказаного рішення суду відкрито виконавче провадження №67425084. Заборгованість відповідача у розмірі 256 595,31 грн. в ході примусового виконання наказу було погашено 14.02.2022, що підтверджується випискою з банківського рахунку ТОВ "Агрозахист Донбас". Таким чином, заборгованість відповідача погашена в повному обсязі 14.02.2022.

Ухвалою суду від 09.05.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №94/1054/22, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

На електрону пошту суду 30.05.2022 надійшло клопотання представника відповідача про призначення розгляд справи №94/1054/22 у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання обґрунтовано тим, що для повного та всебічного встановлення обставин справи, ураховуючи, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін, відповідач вважає за доцільне заявити у порядку ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України клопотання та проводити розгляд справи №904/1054/22 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 02.06.2022 клопотання відповідача про розгляд справи з повідомлення (викликом) сторін залишити без задоволення.

До суду 14.06.2022 надійшов відзив відповідача яким останній просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені, 48 % річних та витрат на професійну правничу (правову) допомогу, в частині позовних вимог про стягнення інфляційних втрат за період з 31.10.2020 по 08.11.2021 в розмірі 21 715,01 грн. відповідач не заперечує.

Відповідач стверджує, що саме з моменту арешту коштів, проведеного 08.11.2021 - його зобов`язання перед позивачем було виконано, оскільки ухвалення приватним виконавцем постанови про арешт коштів боржника фактично унеможливили виконання такого зобов`язання поза межами виконавчого провадження № 67425084, а причини перерахування зазначених коштів приватним виконавцем лише 14 лютого 2021 року від волі відповідача не залежало, а тому розрахунок 48 % річних, відсотків та інфляційних втрат повинен був бути проведений позивачем за період з 31 жовтня 2020 року по 08 листопада 2021 року включно, саме тому відповідач заперечує проти розрахунку заборгованості проведеного позивачем.

Також відповідач стверджує, що заявлені до стягнення позивачем сума пені та річних штрафів є непропорційними наслідками, обсяг відповідальності відповідача є нерозумним. Відповідач вважає, що відшкодування позивачеві інфляційних втрат за період з 31 жовтня 2020 року по 08 листопада 2021 року у розмірі 21 715,01 грн. є цілком достатньою для покриття усіх можливих збитків, спричинених позивачеві.

Щодо витрат позивача на правничу допомогу відповідач зазначає, що позивачем до позовної заяви не додано ані договору про надання правової допомоги, ані документів, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, які оформлені у встановленому законом порядку, в якості доказів понесення ним витрат на професійну правничу (правову) допомогу. Також, позивачем не надано акту приймання-передачі наданих послуг за договором та детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Колісником Б.О., та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. За таких обставин відповідач заперечує проти задоволення витрат на професійну правничу (правову) допомогу.

До суду 22.06.2022 надійшла відповідь позивача на відзив в якій зазначає, що кошти в сумі 199 389,50 грн. за поставлені по договору поставки товари були сплачені на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас" лише 14.02.2022. Позивач звертає увагу суду на те, що відповідач вправі був сам у добровільному порядку сплатити суму коштів за поставлені товари і це, у відповідності до п.9 ч. 1 ст.39 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 було би підставою для закінчення виконавчого провадження у зв`язку із фактичним виконанням у повному обсязі рішення суду. Однак, відповідачем з метою відтермінування оплати поставлених йому товарів, було подано у справі №904/6035/20 апеляційну скаргу. Рішення суду у справі №904/6035/20 виконано примусово приватним виконавцем лише після ухвалення постанови судом апеляційної інстанції.

Також позивач зазначає, що при застосуванні до боржника цивільної відповідальності у вигляді стягнення неустойки, інфляційних втрат чи відсотків річних достатнім є наявність в діянні (дія чи бездіяльність) боржника складу неповного (усіченого) складу правопорушення, тобто протиправність поведінки та вина. Завдання збитків чи їх відсутність внаслідок прострочення виконання зобов`язання, в даному випадку не є обов`язковим елементом складу цивільного правопорушення для притягнення боржника до цивільної відповідальності у вигляді стягнення неустойки (штраф, пеня), інфляційних втрат чи відсотків річних. Протиправність діяння (порушення терміну оплати товарів) відповідачем допущено та не заперечується, відсутність вини у простроченні оплати товарів більше, ніж на 481 день, відповідачем не доведено.

Крім того, до суду надійшла заява позивача про відшкодування витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу, а саме позивач просить стягнути з відповідача 39 493,70 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

У додаткових поясненнях до заяви про відшкодування витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу позивач зазначив, що оскільки відповідачем не доведено суду належними та допустимим доказами тих обставин, які свідчать про необґрунтованість заявленої позивачем до стягнення суми витрат на оплату послуг адвоката, зокрема, у розмірі 39 493,70 грн., чи про наявність підстав для зменшення розміру таких адвокатських витрат, враховуючи задоволення позову, зважаючи на те, що понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в сумі 39 493,70 грн. є підтвердженими, обов`язок з відшкодування заявлених позивачем витрат на правничу допомогу покладається на відповідача.

До суду 15.07.2022 надійшли заперечення відповідача на відповідь позивача в яких зазначає метою подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції було не ухилення від виконання рішення суду, а, насамперед, реалізація відповідачем свого процесуального права на перегляд рішення судом апеляційної інстанції з метою захисту його прав, а тому посилання позивача умисність невиконання відповідачем рішення суду є надуманими і такими, що не відповідають дійсності. При цьому, відповідач додатково акцентує увагу суду на те, що видання Господарським судом Дніпропетровської області 27 жовтня 2021 року виконавчого документа - судового наказу на виконання рішення суду у справі № 904/6035/20, було передчасним та таким, що суперечить вимогам господарського процесуального законодавства, зокрема ст.ст. 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, оскільки його фактично було видано на виконання рішення суду першої інстанції, яке не набрало законної сили.

Відповідач зазначає, що саме з моменту арешту коштів, проведеного 08.11.2021 - його зобов`язання перед позивачем було виконано, оскільки зазначені обставини фактично унеможливили виконання такого зобов`язання поза межами виконавчого провадження №67425084, а причини перерахування зазначених коштів приватним виконавцем лише 14.02.2022 від волі відповідача не залежало, а тому винні, умисні ознаки в діях відповідача щодо невиконання рішення суду були відсутні. А тому, відповідач вважає, що розрахунок 48% річних, відсотків та інфляційних втрат повинен був бути проведений позивачем за період з 31.10.2020 по 08.11.2021 включно, саме тому відповідач заперечує проти розрахунку заборгованості, проведеного позивачем.

Щодо заперечень позивача проти зменшення суми пені та штрафу за несвоєчасність виконання зобов`язань відповідач зазначає, що основним видом господарської діяльності ТОВ "ПК Фаворит Агро" згідно з КВЕД є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (КВЕД 01.11). Наразі, нажаль, склалась така ситуація при якій суб`єкти господарювання, які зареєстровані та провадять свою господарську діяльність на територіях Дніпропетровської, Донецької, Запорізької, Луганської, миколаївської, Сумської, Харківської та Херсонської областей України, а саме вирощують сільськогосподарську продукцію, в тому числі і ТОВ "ПК Фаворит Агро", не мають змоги в повній мірі провадити таку виключну та прибуткову діяльність, що пов`язано із зниженням попиту на таку продукцію, зниженням її вартості на території України та неможливістю її реалізації покупцям, що знаходяться за межами України, а також низкою інших об`єктивних факторів. Додатково умови діяльності суб`єктів господарювання в умовах воєнного стану на вищезазначених територіях є однаковими, оскільки всі знаходяться в єдиному економічному просторі, а продовження такої діяльності є вкрай необхідним для підтримання та стабілізації економічної ситуації в країні.

Таким чином, стягнення з відповідача на користь позивача 38 681,38 грн. пені та 48% річних у розмірі 123 456,89 грн. призведе до вкрай негативних для відповідача наслідків, як для суб`єкта господарювання, оскільки може призвести до припинення господарської діяльності взагалі, або створення вагомих перешкод у її продовженні. У зв`язку з чим, відповідач і просить суд зменшити суму пені та річних, відмовивши позивачеві у задоволенні позову в цій частині.

До суду 25.07.2022 надійшли додаткові пояснення позивача щодо заперечень відповідача в яких зазначає, що фінансове становище відповідача, яким обґрунтована винятковість обставин прострочення ним оплати поставлених товарів, з урахуванням того, що господарська діяльність здійснюється на власний ризик, не може бути безумовною підставою для зменшення розміру штрафних санкцій. При цьому, таке рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів позивача та відповідача. При цьому, відповідачем не наведено обґрунтованих обставин та не подано жодних доказів в підтвердження відсутності у нього вини у простроченні сплати коштів за поставлені йому товари. Відповідачем не наведено підстав та не надано доказів винятковості обставин, які призвели до порушення ним строків сплати коштів за отримані товари. Крім того, відповідачем не надано жодних документів, які б підтверджували відсутність в нього коштів на рахунках в банківських установах, відсутність майна, за рахунок якого можливо б було виконати грошові зобов`язання перед позивачем. Відповідач посилається лише на ситуацію у Дніпропетровській області без надання жодних доказів щодо саме ТОВ "ПК Фаворит Агро". В той же час, у ТОВ "Агрозахист Донбас" більшість клієнтів перебувають теж на території Луганської та Донецької областей, які наразі є тимчасово окупованими військами російської федерації, що унеможливлює проведення господарської діяльності у звичайному режимі, в т.ч. отримання коштів за поставлені товари до окупації цих територій. Крім того, у позивача склад, розташований у смт. Новопсков Луганської області повністю втрачений через окупацію даного населеного пункту ще наприкінці лютого 2022 року військами російської федерації та так званої "ЛНР".

Також позивач стверджує, що відповідач отримавши товари від позивача умисно не здійснював сплату їх вартості та поданням апеляційної скарги у справі №904/6035/20 відтермінував момент набрання законної сили рішенням суду першої інстанції, а тому у даній справі відсутні обставини, які мають істотне значення та можуть бути підставою для зменшення розміру пені та відсотків річних. Прострочення оплати товарів склало більше, ніж на 481 день, і кошти за поставлені товари були стягнуті лише примусово в рамках виконавчого провадження.

Крім того, позивач зазначає, що норми статті 625 Цивільного кодексу України, яка визначає відповідальність за порушення саме грошового зобов`язання незалежно від наявності чи відсутності вини боржника, є спеціальними, конкретизуючими і не передбачають жодних підстав звільнення від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання (ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України). У зв`язку з цим, порушення відповідачем строків оплати поставлених йому товарів є підставою для нарахування визначених статтею 625 Цивільного кодексу України інфляційних втрат та 48% річних за весь період прострочення оплати, а клопотання про звільнення від сплати відсотків річних не ґрунтуються на нормах Цивільного кодексу України та суперечить правовим висновкам Верховного Суду.

Відповідно до частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Відповідно до ч.5 ст.252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

03 березня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас" (далі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПК Фаворит Агро" (далі - відповідач, покупець) укладено договір поставки №707 (далі - договір) відповідно до п.1.1 якого в терміни, визначені договором, постачальник зобов`язується передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення (далі - товар), а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього грошову суму (вартість, ціну), визначену договором.

Згідно з п. 2.1 договору за даним договором постачається виключно оригінальна продукція, виробництва провідних компаній світу, асортимент, кількість, ціна якої визначаються додатками та/або накладними, що є невід`ємною частиною цього договору.

Ціна продукції, що поставляється за цим договором, вказується у Додатках у національній валюті та визначається, в залежності від виду товару (засоби захисту рослин (ЗЗР), насіння, міндобрива та мікродобрива). Для товару (ЗЗР, насіння та мікродобрив) сторони встановлюють ціну та його вартість у гривнях, а також визначають еквівалент у доларах США або євро. Загальна сума договору визначається сукупністю додатків та/або накладних, що зазначені в п.2.1, та які є невід`ємною частиною цього договору. У випадках розбіжностей даних у додатках щодо кількості і ціни товару в порівнянні з даними у відповідній видатковій накладній перевагу має видаткова накладна. Видаткова накладна є невід`ємною частиною договору та підписується з боку покупця особою, уповноваженою довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей (товару). Вартість тари, упаковки в якій постачається товар, входить до ціни товару (п.п. 2.2, 2.3, 2.4 договору).

У відповідності з п. 3.1 договору порядок розрахунків за поставлений товар визначається в Додатках до даного договору.

Строк поставки товару визначається у відповідних додатках до цього договору (п.4.1 договору).

Відповідно до п. 6.2 договору перехід права власності здійснюється в момент передачі товару з одночасним прийманням по кількості та якості.

Підписання видаткових накладних, що виписані в період дії даного договору, засвідчує факт передачі разом з товаром усієї необхідної документації, що стосується, в тому числі рахунків для оплати, сертифікату, інструкції щодо використання та застосування даного товару (п. 6.4 договору).

Сторонами підписано Додаток №1 до договору, в якому обумовлено поставку товару кукурудзи Алекксандра (ФАО 350) у кількості 150 мішків на суму 24 236,90 грн. з ПДВ (8999,96 євро).

Пунктом 3 Додатку №1 передбачено, що оплата здійснюється в наступному порядку: покупець сплачує постачальнику 20% вартості товару до 05.03.2020. Остаточний розрахунок за отриманий товар покупець зобов`язується здійснити до 20.10.2020.

У випадку затримки попередньої оплати товару на строк, яких не перевищує 10 днів, строк поставки може переноситься на кількість днів затримки оплати. При простроченні оплати на строк, який перевищує 10 календарних днів, постачальник має право відмовитися від поставки (п. 4 Додатку №1).

Згідно з п.п. 5, 6 Додатку №1 транспортування товару здійснюється транспортом постачальника. Витрати по навантаженню товару на транспортний засіб відносяться на постачальника. Транспортування та розвантаження товару із транспортного засобу здійснюється засобами покупця за його рахунок.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 22.09.2021 у справі №904/6035/20 встановлено, що на виконання умов договору 11.03.2020 позивачем отримано від відповідача попередню оплату у розмірі 49 847,40 грн. В підтвердження виконання своїх зобов`язань за договором позивачем надано підписану зі сторони відповідача директором Товариства з обмеженою відповідальністю "ПК Фаворит Агро" видаткову накладну №898 від 23.03.2020 про поставку товару на суму 249 236,90 грн. Товариство з обмеженою відповідальністю "ПК Фаворит Агро" зобов`язання за договором не виконало, у зв`язку з чим заборгованість склала 199 389,50 грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 22.09.2021 у справі №904/6035/20, яке постановою Центрального апеляційного господарського суду від 24.01.2022 залишено без змін, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПК Фаворит Агро" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас" заборгованість у розмірі 199 389,50 грн., пеню (за період з 21.10.2020 по 30.10.2020) у розмірі 653,74 грн., 48% річних (за період з 21.10.2020 по 30.10.2020) у розмірі 2 614,94 грн., штраф у розмірі 50 000,00 грн. та витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 3 937,13 грн.

27 жовтня 2021 року на виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.09.2021 видано наказ про примусове виконання.

Відповідачем в ході виконавчого провадження №67425084 перераховано 14.02.2022 позивачу 256 595,31 грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас".

Причиною виникнення спору є неналежне виконання відповідачем умов договору в частині своєчасної оплати за отриманий товар внаслідок чого позивач просить стягнути з відповідача 27 735,82 грн. інфляційних втрат за період з листопада 2020 року по січень 2022 року, 38 681,38 грн. пені за період з 31.10.2020 по 13.02.2022 та 123 456,89 грн. 48% річних за період з 31.10.2020 по 13.02.2022.

Предметом доказування у даній справі є: встановлення обставин укладення договору поставки, строк дії договору, умови поставки товару, строк та порядок розрахунків, наявність часткових оплат, наявність/відсутність заборгованості покупця, періоди прострочення виконання зобов`язань.

Відносини, що виникли між сторонами регулюються загальними положеннями про договір поставки.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч.1 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст.530 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч.1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Порушенням зобов`язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст.548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 7.1.1 договору за несвоєчасну оплату продукції покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми боргу за кожний день прострочення.

Сторони домовились про те, що стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за даним договором відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, не обмежується строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов`язання, а строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій, у відповідності до ст. 259 Цивільного кодексу України, продовжується до 3 років (п. 7.10 договору).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 7.7 договору обумовлено, що в разі невиконання покупцем зобов`язань щодо оплати отриманого товару та невиконання зобов`язань передбачених розділом 3 цього договору покупець, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, сплачує на користь постачальника крім суми заборгованості сорок вісім відсотків річних, якщо інший розмір річних відсотків не встановлено відповідним додатком до договору. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати.

Перевіркою правильності нарахування інфляційних втрат, пені та 48% річних помилок не виявлено.

Згідно із частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зокрема, стаття 599 цього Кодексу передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З аналізу вищевказаних норм закону слідує, що чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу.

У вказаному висновку суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, що викладена у постанові від 04.06.2019 у справі № 916/190/18.

Таким чином, у разі коли судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання.

Поряд із цим, слід відзначити, що обов`язок зі сплати відповідачем суми боргу виник у нього не на підставі судових рішень, а з договору поставки №707 від 03.03.2020, що був укладений між сторонами і умови якого відповідачем не були виконані належним чином.

Судовими рішеннями фактично тільки фіксується належна до стягнення сума боргу, однак, як вже зазначалося, наявність таких рішень не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання пені, 48% річних та інфляційних втрат.

З приводу клопотання відповідача про зменшення суму пені та 48% річних суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Таким чином, при вирішенні судом питання про зменшення пені слід враховувати не самий лише розмір збитків, які були спричинені правопорушенням, але й "інші обставин, які мають істотне значення".

Зокрема, статтею 233 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Отже, суду в обов`язковому порядку слід враховувати, зокрема, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Втім, відповідачем не надано будь-яких доказів на підтвердження існування вищевказаних обставин.

Зокрема, відповідачем не доведено факту знаходження товариства у тяжкому фінансовому стані або виникнення інших суттєвих негативних наслідків для інтересів відповідача у зв`язку із сплатою пені в установленому договором розмірі.

У зв`язку з цим, суд не вбачає підстав для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені та 48% річних.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 89 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про більшу вірогідність доказів, наданих позивачем у підтвердження обґрунтування своєї позиції. Відповідно позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі. Такі висновки суду засновані передусім на відсутності належних спростувань з боку відповідача цих обставин.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно п.2 ч.1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При цьому, частиною 9 вказаної статті визначено, що у випадку якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по справі покладаються на відповідача, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 2 848,11 грн. витрат по сплаті судового збору.

Позивач просить покласти на відповідача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 39 493,70 грн.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Згідно частини 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. (ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.

Положеннями частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Зі змісту ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до ст. 30 цього ж Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п., п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інші проти України" від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

На підтвердження несення витрат на професійну правничу допомогу до матеріалів справи долучено копії договору про надання правової допомоги від 25.11.2020, додаткових угод від 17.12.2021, від 27.04.2022, акту приймання-передачі наданих послуг від 20.06.2022, опис наданих послуг від 20.06.2022.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас" (далі клієнт) та адвокат Колісник Богдан Олегович (далі адвокат) укладено 25.11.2020 договір про надання правової допомоги (далі - договір).

Додатковою угодою від 17.12.2021 строк дії договору продовжено до 31.12.2022.

Додатковою угодою від 27.04.2022 до договору сторонами визначено перелік послуг та погоджено суму (розмір) витрат клієнта на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції 30 000,00 грн., виходячи із погодженого між клієнтом та адвокатом Колісником Б.О. фіксованого гонорару за надання послуг правової допомоги про стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПК Фаворит Агро" за договором поставки №707 від 03.03.2020.

Окрім фіксованого розміру вартості надання послуг, вказаного в п. 1 цієї додаткової угоди, клієнт також зобов`язується сплатити адвокату додаткову винагороду за стягнення заборгованості ("гонорар успіху") в розмірі 5% від стягнутої суми (п.2 додаткової угоди).

Згідно з пункту 4 додаткової угоди сторони погодили, що оплата послуг адвоката здійснюється клієнтом протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту зарахування заборгованості на банківський рахунок клієнта.

20 червня 2022 року між позивачем та адвокатом Колісником Б.О. підписано Акт приймання-передачі наданих послуг у справі №904/1054/22.

Загальна вартість послуг, наданих адвокатом у даній справі, становить 39 493,70 грн., на підтвердження чого надано Опис наданих послуг у справі №904/1054/22 та Акт приймання-передачі наданих послуг від 20.06.2022.

Вирішуючи питання про розподіл витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги адвокатом, суд враховує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Суд не має право втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Крім того, суд вважає за необхідне зауважити, що за змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. (Правова позиція, викладена в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 по справі №904/4507/18 зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04, рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004).

На підставі викладеного, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму витрат на професійну правову допомогу розмірі 15 000,00 грн., яку суд вважає співрозмірною з урахуванням обставин справи та їх розумною необхідністю.

Отже, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають судові витрати на правничу допомогу в розмірі 15 00,00 грн., які відповідають умовам договору про надання правової допомоги.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по справі покладаються на відповідача, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 15 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу та 2 848,11 грн. витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПК Фаворит Агро" про стягнення 27 735,82 грн. інфляційних втрат, 38 681,38 грн. пені, 123 456,89 грн. 48% річних задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПК Фаворит Агро" (51230, Дніпропетровська область, Новомосковський район, с. Миролюбівка, вул. Вишнева, буд. 30, ідентифікаційний код 40881273) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас" (08162, Київська область, Києво-Святошинський район, смт. Чабани, вул. Машинобудівників, 4В, ідентифікаційний код 30048570) 27 735,82 грн. інфляційних втрат, 38 681,38 грн. пені, 123 456,89 грн. 48% річних, 2 848,11 грн. витрат по сплаті судового збору та витрати на правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Е.М. Бондарєв