Рішення

від 11.09.2022 по справі 910/5335/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.09.2022Справа № 910/5335/22За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НОРМА-УА"

до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

про стягнення 2290655,79 грн.

Суддя Сташків Р. Б.

Секретар судового засідання Гарашко Т.В.

Представники сторін:

від позивача - не з`явився;

від відповідача - не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано указану позовну заяву про стягнення з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - відповідач) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НОРМА-УА" (далі - позивач) заборгованості та фінансових санкцій за договором №16943/53-124-01-20-12723 від 11.11.2020, разом у сумі, що дорівнює вказаній вище ціні позову, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань оплатити поставлений йому товар.

Ухвалою суду від 05.07.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/5335/22, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Відповідачем до суду 14.07.2022 подано відзив на позовну заяву у якому він визнає факт отримання ним товару за договором №16943/53-124-01-20-12723 від 11.11.2020 та зазначає, що опинився у скрутному матеріальному становищі через законодавчі зміни у сфері енергетичного ринку країни, наявність боргу перед ним у ДП «Енергоринок», ДП «Гарантований покупець» та ПрАТ «Укренерго», що в свою чергу не дає змоги відповідачу розрахуватися з позивачем за отриманий товар.

Також, у своєму відзиві на позов відповідач просить суд у випадку повного чи часткового задоволення позовних вимог відстрочити виконання такого рішення тривалістю три календарні місяці з моменту набрання цим рішенням законної сили, але не менше ніж до закінчення двох календарних місяців з моменту припинення воєнного стану в Україні.

Кім того, відповідач заперечує щодо нарахування позивачем 3% річних за 07.06.2021, оскільки першим днем прострочення оплати товару є 08.06.2021, а також заперечує проти нарахування 3% річних та інфляційних втрат на суму ПДВ.

26.07.2022 позивачем подано відповідь на відзив у якому він визнав, що в розрахунку є помилка лише в один день та з метою її виправлення, для того щоб не проводити новий розрахунок, доцільно відкоригувати період за який проводиться нарахування і стягнення 3% річних. А саме, заявлений в позові період з 07.06.2021 по 16.05.2022, змінити на період з 08.06.2021 по 17.05.2022. При цьому, кількість днів залишається незмінною - 344. Позивач зазначає, що на розрахунок інфляційних втрат перенесення початку розрахунку на один день жодним чином не впливає.

Позивач заперечив щодо клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення суду у випадку його задоволення мотивуючи це тим, що останнім не надано належних та допустимих доказів, які б підтвердили неможливість виконання відповідачем рішення суду.

Ухвалою суду від 18.08.2022 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 31.08.2022.

Ухвалою суду від 31.08.2022 було виправлено описку в ухвалі суду від 10.08.2022 у справі №910/5335/22 у назві сторін справи та ухвалою суду від 31.08.2022 відкладено розгляд справи до 12.09.2022.

У судове засідання 12.09.2022 з розгляду справи по суті представники сторін не з`явилися.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позов та заперечення відповідача, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

11.11.2020 між позивачем як постачальником та відповідачем як покупцем укладено Договір №16943/53-124-01-20-12723 (далі - Договір) відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупцю товар, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити даний товар згідно з найменування, виробником, кількістю, ціною та по коду УКТ ЗЕД товару, які зазначаються в специфікації № 1 (додаток № 1 до договору) та є невід`ємною частиною договору.

Згідно додатку № 1 до Договору, товаром є програмно-апаратний комплекс моніторингу вібрації NORMA-VM в комплекті, код УКТ ЗЕД: 9031809800, кількість: 1 комплект, виробник: ТОВ «НОРМА-УА», Україна (далі - товар).

Відповідно до п. 3.1 Договору, строк поставки товару становить 190 календарних днів з дати укладення сторонами договору.

Ціна товару по договору становить 1621000 грн, крім того ПДВ 20% 324200 грн, всього ціна договору 1945200 грн (п. 4.1 Договору).

Оплату за поставлений товар покупець здійснює шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 30 календарних днів з дати поставки товару на склад вантажоодержувача, за умови відповідності поставленого товару вимогам договору щодо його кількості та якості (п. 5.1 Договору).

Відповідно до п. 6.3 Договору датою поставки товару вважається дата підписання вантажоотримувачем видаткової накладної та/або накладної.

Додатковою угодою № 1 від 21.04.2021 до договору сторони прийняли до виконання Технічну специфікацію та комплектність поставки програмно-апаратного комплексу моніторингу вібрації NORMA-VM в новій редакції згідно додатку № 1 до додаткової угоди № 1.

На підтвердження поставки товару між сторонами була складена та підписана видаткова накладна № 11 від 07.05.2021, відповідно до якої постачальником було поставлено покупцю товар на суму 1945200 грн, в тому числі ПДВ 324200 грн.

Позивач зазначає, що його спеціалісти також брали участь у в проведенні пусконалагоджувальних робіт на підставі запрошення, яке викладене у листі покупця №22.1-34-2415/8493 від 25.06.2021.

Відповідачем не заперечується факт прийняття ним поставленого позивачем товару на суму 1945200 грн за умовами Договору.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст. 663 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що 07.05.2021 на виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар на суму 1945200 грн, вказані обставини підтверджується долученою з позовною заявою видатковою накладною, а відповідачем не заперечується факт поставки товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Враховуючи умови оплати, визначені сторонами у п. 5.1 Договору, суд дійшов висновку, що відповідач повинен був оплатити отриманий від позивача за видатковою накладною від 07.05.2021 товар на суму 1945200 грн у строк до 07.06.2021 (включно).

Доказів сплати грошових коштів у сумі 1945200 грн за Договором станом на дату ухвалення рішення відповідачем суду не надано.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Що стосується доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, про те, що заборгованість виникла у зв`язку з тим, що у його контрагентів наявні борги перед відповідачем, судом відхиляються, оскільки кожний суб`єкт господарювання несе відповідальність за невиконання своїх договірних зобов`язань.

При цьому, у ст. 617 Цивільного кодексу України зазначено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Наявність та розмір заборгованості відповідача у сумі 19452000 грн за Договором підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не заперечується, у зв`язку з чим позовні вимоги щодо вказаних сум боргу підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Так, позивачем за невиконання відповідачем обов`язку із оплати товару було нараховано в порядку ст. 625 ЦК України 290457,26 грн інфляційних втрат (у період з червня 2021 року по квітень 2022 року) та 54998,53 грн 3% річних (у період з 08.06.2021 по 17.05.2022).

Судом було перевірено надані позивачем розрахунки вищевказаних сум, та встановлено, що з відповідача підлягає стягненню 54998,53 грн 3% річних, щодо інфляційних втрат, то за розрахунком суду стягненню підлягає 290455,60 грн, а в решті (1,66 грн) інфляційних втрат суд відмовляє.

Розрахунок здійснюється за формулою

ІІС = ( ІІ1 : 100 ) x ( ІІ2 : 100 ) x ( ІІ3 : 100 ) x ... ( ІІZ : 100 )

ІІ1 - індекс інфляції за перший місяць прострочення,

ІІZ - індекс інфляції за останній місяць прострочення.

Останній період

IIc (100,20 : 100) (100,10 : 100) (99,80 : 100) (101,20 : 100) (100,90 : 100) (100,80 : 100) (100,60 : 100) (101,30 : 100) (101,60 : 100) (104,50 : 100) (103,10 : 100) = 1.14931914

Інфляційне збільшення:

1945200,00 x 1.14931914 - 1945200,00 = 290455,60 грн.

Посилання відповідача на неправомірність нарахування 3 % річних та інфляційних втрат на суму податку на додану вартість, яка включається у вартість неоплаченого товару, суд вважає необґрунтованим, оскільки законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних, які нараховуються з суми основного боргу.

Стаття 625 Цивільного кодексу України не визначає, що податок на додану вартість виокремлюється із суми основного боргу, а відтак 3 % річних та інфляційні втрати нараховуються на всю суму основного боргу, в тому числі і на податок на додану вартість.

Стосовно клопотання відповідача заявленого у відзиві про надання йому відстрочення виконання прийнятого у даній справі рішення, то суд відхиляє його, оскільки відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження обставин, що можуть ускладнити виконання цього рішення.

Судові витрати, у які Позивачем включено судовий збір, відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Що ж стосується заявлених позивачем до стягнення витрат на професійну правничу допомогу, то позивачем було повідомлено у позові, що відповідні докази будуть подані в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України, а отже питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу у даному рішенні судом не вирішується.

Керуючись статтями 86, 129, 221, 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3, ідентифікаційний код 24584661) в особі відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (30100, Хмельницька область, Шепетівський р-н, м. Нетішин, вул. Енергетиків, 20; ідентифікаційний код 21313677) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НОРМА-УА" (61070, м. Харків, вул. академіка Проскури, 1, корпус 45, ідентифікаційний код 39534869) 1945200 (один мільйон дев`ятсот сорок п`ять тисяч двісті) грн. основного боргу, 54998 (п`ятдесят чотири тисячі дев`ятсот дев`яносто вісім) грн 53 коп. 3 % річних, 290455 (двісті дев`яносто тисяч чотириста п`ятдесят п`ять) грн 60 коп. інфляційних втрат, 34359 (тридцять чотири тисячі триста п`ятдесят дев`ять) грн 81 коп. судового збору.

У решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено 15.09.2022.

Суддя Сташків Р.Б.