Рішення

від 14.09.2022 по справі 910/5912/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.09.2022Справа № 910/5912/22

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Ломаки В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Санте-Алко"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Джорджіан Алко Груп Україна"

про стягнення 341 194,87 грн.,

Без виклику (повідомлення) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Санте-Алко" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Джорджіан Алко Груп Україна" (далі - відповідач) про стягнення 255 975,62 грн. заборгованості, 35 721,03 грн. пені, 14 095,73 грн. 10 % річних та 35 402,49 грн. інфляційних втрат.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем зобов`язань, взятих на себе за укладеним між сторонами 19.10.2021 року договором поставки товарів № 243-К, в частині повної та своєчасної оплати поставленої Товариству з обмеженою відповідальністю "Джорджіан Алко Груп Україна" продукції, внаслідок чого за останнім утворилась заборгованість та виникли підстави для нарахування штрафних санкцій та компенсаційних виплат.

Слід також зазначити, що у позовній заяві Товариство з обмеженою відповідальністю "Санте-Алко" вказало, що попередній (орієнтовний) розмір його витрат на професійну правничу допомогу в цій справі складає 10 000,00 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.07.2022 року відкрито провадження у справі № 910/5912/22, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; визначено відповідачу строк для подання відзиву на позов та попереджено, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, спір буде вирішений за наявними матеріалами справи у відповідності до приписів частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

26.07.2022 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшло клопотання позивача від 22.07.2022 року, в якому останній просив суд закрити провадження у справі № 910/5912/22 в частині вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Джорджіан Алко Груп Україна" грошових коштів у розмірі 30 000,00 грн., у зв`язку із погашенням відповідачем цієї суми боргу після звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Санте-Алко" з позовом у цій справі. На підтвердження означених обставин позивачем надано копії відповідних платіжних доручень від 15.07.2022 року № 627 на суму 15 000,00 грн. та від 21.07.2022 року № 630 на суму 15 000,00 грн.

Крім того, у наведеному клопотанні позивач просив суд вирішити питання про повернення йому з Державного бюджету України відповідної суми судового збору, у зв`язку із закриттям провадження у справі в частині вищенаведених вимог.

Інших клопотань чи заяв, зокрема, по суті спору, від сторін до суду на момент вирішення даного спору не надходило.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з частиною 4 статті 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, копія ухвали від 18.07.2022 про відкриття провадження у справі № 910/5912/22 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03048, місто Київ, вулиця Медова, будинок 5 В.

Проте вищевказане відправлення з трек-номером 0105492532823 підприємством поштового зв`язку вручене відповідачу не було з посиланням на його відсутність за наведеною адресою.

Частиною 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, суд вважає, що у разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто, повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Сам лише факт не отримання заявником кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу.

Суд також звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому, отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

Отже, суд належним чином виконав свій обов`язок щодо повідомлення відповідача про розгляд справи.

Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою господарського суду міста Києва від 18.07.2022 року, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року в справі "Смірнова проти України").

Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25.01.2006 року № 1-5/45 в цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

19.10.2021 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) було укладено договір поставки товарів № 243-К (далі - Договір), за умовами якого постачальник зобов`язався поставити покупцеві товар, у тому числі алкогольні напої, в асортименті та по цінам, встановленим у підписаній сторонами специфікації, яка є невід`ємною частиною Договору, у кількості згідно із погодженими замовленнями покупця, що вказуються у видаткових накладних на партію товару, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Джорджіан Алко Груп Україна" зобов`язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього обумовлену цим Договором ціну на умовах і в порядку, передбачених цим Договором.

Вказаний правочин, з урахуванням протоколу узгодження розбіжностей до нього, підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками цих суб`єктів господарювання.

За умовами пункту 3.1 Договору поставка товару проводиться у відповідності до погоджених сторонами замовлень, які подаються покупцем і повинні містити відомості про: кількість та асортимент товару для кожної окремої партії, дату направлення замовлення, адресу поставки товару, строк виконання замовлення (строк поставки), який повинен складати не менше, ніж 3 (три) робочих дні з дня здійснення замовлення.

Згідно з пунктом 3.2 цієї угоди поставка товару здійснюється силами та за рахунок постачальника, окремими партіями на підставі замовлень покупця, відповідно до Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів "Інкотермс" у редакції Міжнародної Торговельної Палати 2010 року на умовах DDP - склад покупця, якщо інше не погоджено між сторонами.

Відповідно до пункту 3.3 Договору покупець зобов`язаний перевірити товар на наявність усіх недоліків, окрім тих, що неможливо було виявити у момент поставки (приховані недоліки) і прийняти поставлений товар (крім випадків, коли він має право відмовитися від його прийняття, передбачених цим Договором) за асортиментом, кількістю, ціною, комплектністю та якістю (у тому числі на предмет наявності та цілісності марок акцизного податку) і підписати супровідні документи на товар на визначених цим Договором умовах, у день і момент його отримання, що свідчитиме про здійснення поставки товару належним чином і перехід права власності і ризиків випадкового знищення або випадкового пошкодження товару до покупця.

Пунктом 3.5 Договору, з урахуванням протоколу узгодження розбіжностей до нього, передбачено, що покупець має право повернення поставленого товару постачальнику у випадку:

- домовленості сторін про повернення товару;

- неналежної якості поставленого товару, в разі неможливості виявлення недоліків у момент поставки (приховані недоліки). При цьому, постачальник несе відповідальність, якщо покупець доведе, що недоліки товару виникли до передання йому товару;

- нездійснення покупцем продажу товару по видатковій накладній, яка була підписана між сторонами першою по Договору, протягом 60 днів, але не пізніше 70 дня з дня поставки такого товару.

За умовами пункту 4.1 Договору ціна товару встановлюється в національній валюті України у видаткових накладних на поставку товару.

Сума (ціна) Договору визначається сумою вартості всіх поставок, здійснених за цим Договором (пункт 4.5 означеного правочину).

Відповідно до пункту 5.1 Договору покупець зобов`язаний сплатити вартість товару, отриманого за кожною окремою видатковою накладною на поставку товару, в строк, що не перевищує 30 (тридцяти) календарних днів(-в) від дати поставки.

Згідно з пунктом 5.2 цієї угоди всі розрахунки між сторонами здійснюються в гривнях шляхом безготівкового платежу на рахунок постачальника в уповноваженому банку, що визначений в реквізитах постачальника в цьому Договору. Днем виконання зобов`язань з оплати за товар вважається день зарахування коштів на банківський рахунок постачальника.

За змістом пунктів 8.1, 8.2 Договору останній набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками обох сторін і діє по 31.12.2021 року, але в будь-якому випадку до повного проведення взаємних розрахунків між сторонами. У випадку, якщо за відсутності письмової угоди, сторони продовжують виконувати цей Договір, і від сторін за 30 (тридцять) календарних днів до завершення дії цього Договору не надходило пропозицій про зміну його умов або припинення, Договір вважається продовженим на один календарний рік на тих самих умовах. Сторони погодили автоматичне щорічне продовження строку дії цього Договору без обмеження за кількістю таких пролонгацій.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору позивач згідно з підписаними уповноваженими представниками сторін та скріпленими їх печатками видатковими накладними від 22.10.2021 року № 31135 на суму 91 093,50 грн., від 11.11.2021 року № 32917 на суму 52 363,92 грн., від 22.11.2021 року № 34070 на суму 22 606,68 грн., від 03.12.2021 року № 35083 на суму 93 341,88 грн. та від 29.12.2021 року № 38345 на суму 32 345,64 грн. поставив відповідачу погоджений між сторонами товар на загальну суму 291 751,62 грн. Крім того, факт поставки відповідачу означеного товару додатково підтверджується наявними у матеріалах справи відповідними товарно-транспортними накладними на переміщення алкогольних напоїв.

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань з поставки товару свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення постачальником своїх зобов`язань за Договором.

Проте Товариство з обмеженою відповідальністю "Джорджіан Алко Груп Україна" на час звернення позивача до суду з даним позовом оплату вартості поставленого йому товару здійснило не у повному обсязі, оплативши позивачу лише 10 000,00 грн. згідно з платіжним дорученням від 29.12.2021 року № 409, та заборгувавши таким чином Товариству з обмеженою відповідальністю "Санте-Алко" (з урахуванням вартості повернутого постачальнику товару в сумі 25 776,00 грн. за накладною на повернення від покупця від 22.11.2021 року № 793 та товарно-транспортною накладною від 22.10.2021 року № З31223) 255 975,62 грн.

Зважаючи на те, що спірна сума боргу відповідачем у добровільному порядку на час звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Санте-Алко" до суду з даним позовом погашена не була, позивач просив задовольнити його вимоги.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

З огляду на правову природу укладеного між сторонами, який у розумінні статей 173, 174 Господарського кодексу України та статей 11, 509 Цивільного кодексу України є належною підставою для виникнення у його сторін кореспондуючих прав і обов`язків, спірні правовідносини за наведеним правочином регламентуються положеннями глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить частина 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Під виконанням зобов`язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов`язків, що є змістом зобов`язання.

Невиконання зобов`язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

У той же час, як було зазначено вище, у клопотанні від 22.07.2022 року позивач повідомив про часткове погашення відповідачем спірного основного боргу за Договором на суму 30 000,00 грн., на підтвердження чого надав суду копії відповідних платіжних доручень від 15.07.2022 року № 627 на суму 15 000,00 грн. та від 21.07.2022 року № 630 на суму 15 000,00 грн.

З огляду на викладене, суд зазначає, що статтею 231 Господарського процесуального кодексу України визначено підстави для закриття провадження у справі.

Пунктом 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе також у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина зумовлює відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 року в справі № 13/51-04 (провадження № 12-67гс19).

З матеріалів справи вбачається, що з означеним позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Санте-Алко" звернулося до господарського суду міста Києва 13.07.2022 року, що підтверджується датою штампу вхідної кореспонденції канцелярії господарського суду міста Києва, проставленого на першій сторінці позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Санте-Алко".

За таких обставин, предмет спору в частині стягнення з відповідача суми основного боргу за Договором у розмірі 30 000,00 грн. існував на момент виникнення останнього (на час звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Санте-Алко" до суду з позовною заявою) та припинив існування в процесі розгляду справи, у зв`язку з погашенням відповідачем цієї суми заборгованості відповідно до платіжних доручень від 15.07.2022 року № 627 на суму 15 000,00 грн. та від 21.07.2022 року № 630 на суму 15 000,00 грн.

Отже, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі в частині стягнення з відповідача основного боргу за Договором в сумі 30 000,00 грн. відповідно до пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

Аналогічна правова позиція щодо наявності правових підстав для закриття провадження у справі, у зв`язку з відсутністю предмета спору, внаслідок сплати відповідачем суми основного боргу після звернення позивача до суду з позовною заявою викладена у постанові Верховного Суду від 08.10.2020 року в справі № 904/5645/19.

Докази, які свідчать про здійснення відповідачем на момент вирішення даного спору будь-яких інших погашень сум спірної заборгованості за Договором, у матеріалах справи відсутні.

Беручи до уваги вищенаведене, а також враховуючи, що загальна сума основного боргу відповідача за Договором, яка складає 225 975,62 грн., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Санте-Алко" до відповідача про стягнення вказаної суми основного боргу, у зв`язку з чим даний позов у цій частині підлягає задоволенню.

У зв`язку з неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "Джорджіан Алко Груп Україна" своїх зобов`язань за Договором, Товариство з обмеженою відповідальністю "Санте-Алко" просило суд стягнути з покупця 35 721,03 грн. пені, нарахованої із застосуванням подвійної облікової ставки НБУ від прострочених сум основного боргу в період з 23.11.2021 року по 10.07.2022 року згідно з наданим позивачем розрахунком.

Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Положеннями статті 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (стаття 230 Господарського кодексу України).

За змістом частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 552 Цивільного кодексу України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності.

Згідно зі статтями 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Однак, пунктом 7 Розділу IX Прикінцевих положень Господарського кодексу України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Вказаний пункт був введений в дію на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 року № 540-IX, який набрав чинності з 02.04.2020 року.

Наразі на всій території України триває карантин, відтак дія Закону України від 30.03.2020 року № 540-IX фактично надає можливість нараховувати штрафні санкції більше, ніж за шість місяців.

Пунктом 6.1 Договору, з урахуванням протоколу узгодження розбіжностей до нього, передбачено, що у випадку прострочення покупцем виконання грошового зобов`язання по Договору, постачальник може вимагати, а покупець буде зобов`язаний сплатити на користь постачальника, зокрема, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок вищенаведеної штрафної санкції, суд вважає його таким, що не повністю відповідає приписам чинного законодавства в силу допущених методологічних помилок при визначенні початкових та кінцевих дат періодів прострочення та кількості днів за відповідні періоди прострочення, що призвело до заявлення вказаної суми пені у завищеному розмірі.

Так, згідно з частиною другою статті 252 Цивільного кодексу України термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно з частиною 5 статті 254 Цивільного кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Відповідно до частини першої статті 255 Цивільного кодексу України, якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

Суд також звертає увагу Товариства з обмеженою відповідальністю "Санте-Алко" на те, що у зобов`язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов`язання, прострочення боржника починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов`язання мало бути виконане.

Якщо договором чи іншим правочином визначено різні строки виконання окремих зобов`язань, що з нього виникають, пеня підлягає нарахуванню та обчисленню окремо стосовно кожного з таких строків.

Враховуючи вищенаведене, а також зважаючи на дійсні періоди прострочення відповідачем оплати товару за кожною спірною накладною (з урахуванням вихідних, святкових та інших неробочих днів), обґрунтованою сумою пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, є 35 635,36 грн., з яких: 1 129,19 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу за видатковою накладною від 22.10.2021 року № 31135 на суму 65 317,50 грн. (з урахуванням часткового повернутого відповідачем товару на суму 25 776,00 грн.) у період з 23.11.2021 року по 28.12.2021 року; 7 538,34 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу за видатковою накладною від 22.10.2021 року № 31135 на суму 55 317,50 грн. (з урахуванням часткового погашення боргу за цією накладною відповідно до платіжного доручення від 29.12.2021 року № 409 на суму 10 000,00 грн.) у період з 29.12.2021 року по 10.07.2022 року; 7 523,19 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу за видатковою накладною від 11.11.2021 року № 32917 на суму 52 363,92 грн. у період з 14.12.2021 року по 10.07.2022 року; 3 147,59 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу за видатковою накладною від 22.11.2021 року № 34070 на суму 22 606,68 грн. у період з 23.12.2021 року по 10.07.2022 року; 12 397,85 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу за видатковою накладною від 03.12.2021 року № 35083 на суму 93 341,88 грн. у період з 05.01.2022 року по 10.07.2022 року; 3 899,20 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу за видатковою накладною від 29.12.2021 року № 38345 на суму 32 345,64 грн. у період з 29.01.2022 року по 10.07.2022 року.

Отже, стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "Джорджіан Алко Груп Україна" на користь позивача підлягає пеня в розмірі 35 635,36 грн., у той час як у задоволенні вимог постачальника про стягнення з покупця 85,67 грн. пені слід відмовити.

Разом із тим, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов`язань в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару, позивач просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Джорджіан Алко Груп Україна" 10 % річних у загальному розмірі 14 095,73 грн., нараховані на відповідні суми боргу по спірним видатковим накладним (з урахуванням здійснених покупцем повернення товару та часткового погашення суми заборгованості) у період з 23.11.2021 року по 10.07.2022 року, а також 35 402,49 грн. інфляційних втрат, нарахованих на означені суми основного боргу протягом наведених періодів згідно з наданим Товариством з обмеженою відповідальністю "Санте-Алко" розрахунком.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Суд звертає увагу на те, що сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних.

Якщо укладеним сторонами договором передбачено збільшення розміру процентів у зв`язку з простроченням сплати боргу, розмір ставки, на яку збільшено проценти, слід вважати іншим розміром процентів.

Так, пунктом 6.1 Договору, з урахуванням протоколу узгодження розбіжностей до нього, встановлено, що у випадку прострочення покупцем виконання грошового зобов`язання по Договору, постачальник може вимагати, а покупець буде зобов`язаний сплатити на користь постачальника, зокрема, суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також десять процентів річних від суми простроченого платежу на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річні, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Індекси споживчих цін (індекси інфляції), які є показниками загального рівня інфляції в економіці, розраховуються в цілому за місяць, а не на конкретні дати. Встановлено, що вони розраховуються Державним комітетом статистики України щомісячно та публікуються в наступному за звітним місяці.

Крім того, необхідно враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок вищенаведених компенсаційних виплат, суд вважає його таким, що не повністю відповідає приписам чинного законодавства в силу допущених аналогічних методологічних помилок при визначенні початкових та кінцевих дат періодів прострочення та кількості днів за відповідні періоди прострочення, що призвело до заявлення суми 10 % річних у завищеному розмірі.

Враховуючи вищенаведене, обґрунтованою сумою 10 % річних, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, є 14 052,13 грн., з яких: 644,23 грн. - 10 % річних, нараховані на суму основного боргу за видатковою накладною від 22.10.2021 року № 31135 на суму 65 317,50 грн. (з урахуванням часткового повернутого відповідачем товару на суму 25 776,00 грн.) у період з 23.11.2021 року по 28.12.2021 року; 2 940,16 грн. - 10 % річних, нараховані на суму основного боргу за видатковою накладною від 22.10.2021 року № 31135 на суму 55 317,50 грн. (з урахуванням часткового погашення боргу за цією накладною відповідно до платіжного доручення від 29.12.2021 року № 409 на суму 10 000,00 грн.) у період з 29.12.2021 року по 10.07.2022 року; 2 998,37 грн. - 10 % річних, нараховані на суму основного боргу за видатковою накладною від 11.11.2021 року № 32917 на суму 52 363,92 грн. у період з 14.12.2021 року по 10.07.2022 року; 1 238,72 грн. - 10 % річних, нараховані на суму основного боргу за видатковою накладною від 22.11.2021 року № 34070 на суму 22 606,68 грн. у період з 23.12.2021 року по 10.07.2022 року; 4 782,17 грн. - 10 % річних, нараховані на суму основного боргу за видатковою накладною від 03.12.2021 року № 35083 на суму 93 341,88 грн. у період з 05.01.2022 року по 10.07.2022 року; 1 448,48 грн. - 10 % річних, нараховані на суму основного боргу за видатковою накладною від 29.12.2021 року № 38345 на суму 32 345,64 грн. у період з 29.01.2022 року по 10.07.2022 року.

Разом із тим, нарахована Товариством з обмеженою відповідальністю "Санте-Алко" сума інфляційних втрат у розмірі 35 402,49 грн. не перевищує розрахованої судом суми вказаних компенсаційних виплат за спірний період.

Слід зазначити, що відповідачем контррозрахунку заявлених до стягнення сум пені та компенсаційних виплат надано суду не було, як і не наведено обґрунтованих доводів щодо арифметичних дефектів наданого позивачем розрахунку.

За таких обставин, стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "Джорджіан Алко Груп Україна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Санте-Алко" підлягає 10 % річних у розмірі 14 052,13 грн. та інфляційні втрати в сумі 35 402,49 грн., тоді як у задоволенні вимог постачальника про стягнення з покупця 43,60 грн. 10 % річних слід відмовити.

Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належних доказів на підтвердження повної та вчасної сплати спірної суми заборгованості.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе грошові обов`язки за Договором, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, з урахуванням наведеного.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 231, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Джорджіан Алко Груп Україна" (03048, місто Київ, вулиця Медова, будинок 5 В; код ЄДРПОУ 44112656) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Санте-Алко" (04053, місто Київ, вулиця Січових Стрільців, будинок 47; код ЄДРПОУ 33240672) 225 975 (двісті двадцять п`ять тисяч дев`ятсот сімдесят п`ять) грн. 62 коп. основного боргу, 35 635 (тридцять п`ять тисяч шістсот тридцять п`ять) грн. 36 коп. пені, 14 052 (чотирнадцять тисяч п`ятдесят дві) грн. 13 коп. 10 % річних, 35 402 (тридцять п`ять тисяч чотириста дві) грн. 49 коп. інфляційних втрат та 4 665 (чотири тисячі шістсот шістдесят п`ять) грн. 98 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

4. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Санте-Алко" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Джорджіан Алко Груп Україна" про стягнення 85 (вісімдесят п`ять) грн. 67 коп. пені та 43 (сорок три) грн. 60 коп. 10 % річних відмовити.

5. Провадження у справі в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Санте-Алко" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Джорджіан Алко Груп Україна" про стягнення 30 000 (тридцять тисяч) грн. 00 коп. закрити, у зв`язку з відсутністю предмета спору.

6. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

7. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 15.09.2022 року.

Суддя В.С. Ломака