Рішення

від 14.09.2022 по справі 910/5489/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.09.2022Справа № 910/5489/22

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Ломаки В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна група "Оланво"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дреджинг Україна"

про стягнення 66 403,28 грн.,

Без виклику (повідомлення) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельна група "Оланво" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дреджинг Україна" (далі - відповідач) про стягнення 66 403,28 грн., з яких: 53 870,00 грн. - основний борг, 990,14 грн. - 3 % річних, 8 325,14 грн. - інфляційні втрати, 3 218,00 грн. - пеня.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем умов укладеного між сторонами 07.09.2021 року договору поставки № ТГО-030 в частині своєчасної та повної оплати поставленого позивачем товару, внаслідок чого за Товариством з обмеженою відповідальністю "Дреджинг Україна" утворилась заборгованість та виникли підстави для стягнення пені та компенсаційних виплат.

Слід також зазначити, що у позовній заяві Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельна група "Оланво" вказало, що попередній (орієнтовний) розмір його витрат на професійну правничу допомогу в цій справі складає 15 000,00 грн., а документи на підтвердження розміру таких витрат будуть надані позивачем додатково.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.07.2022 року вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено строк для усунення її недоліків.

21.07.2022 року на електронну адресу господарського суду міста Києва надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна група "Оланво" від 20.07.2022 року про усунення недоліків позовної заяви.

Враховуючи наведене, ухвалою господарського суду міста Києва від 26.07.2022 року відкрито провадження у справі № 910/5489/22, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; визначено відповідачу строк для подання відзиву на позов та попереджено, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, спір буде вирішений за наявними матеріалами справи у відповідності до приписів частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з частиною 4 статті 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, копія ухвали від 26.07.2022 року про відкриття провадження у справі № 910/5489/22 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 02192, місто Київ, вулиця Миропільська, будинок 19, що підтверджується поштовим повідомленням з трек-номером 0105492664681, відповідно до якого відповідач ухвалу суду отримав 02.08.2022 року.

Відповідно до пункту 3 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою господарського суду міста Києва від 26.07.2022 року, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року в справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25.01.2006 року в цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

07.09.2021 року між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) було укладено договір поставки № ТГО-030 (далі - Договір), за умовами якого в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, продавець зобов`язався передати у власність покупця, а покупець зобов`язався прийняти у свою власність та оплатити товар на умовах, в кількостях та за ціною (вартістю), що наводяться в рахунку-фактурі, або інших передбачених чинним законодавством документах на товар, які є невід`ємною частиною Договору (додатки) та остаточно узгоджуються сторонами на кожну окрему партію товару.

Вказаний правочин підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками цих суб`єктів господарювання.

У специфікації № 1 до Договору сторони погодили найменування товару, що поставляється, - гідромолот BLTB-70 у кількості 1 одиниця вартістю 107 560,00 грн.

За умовами пункту 2.2 Договору покупець, підписуючи документ про відвантаження (видаткову накладну, товарно-транспортну накладну або інший документ, що засвідчує відвантаження чи отримання товару від продавця або перевізника), виявляє згоду на прийняття товару відповідно до попередньої домовленості із продавцем та позбавляється права заявляти претензії щодо невідповідності поставленого товару за кількістю, номенклатурою, асортиментом та ціною попередній домовленості із продавцем. Прийняття товару за якістю здійснюється покупцем в строк не більше п`яти днів з моменту його відвантаження.

Згідно з пунктом 3.1 цієї угоди ціна на товар формується виходячи з вартості товару в доларах США (в еквіваленті, по курсу, встановленому за домовленістю сторін, з врахуванням умов, передбачених пунктом 3.2 даного Договору) і встановлюється в українських гривнях та вказується в специфікаціях до Договору.

Відповідно до пункту 3.2 Договору розрахунки за цією угодою здійснюються в національній валюті України, згідно з пунктом 3.1 цього Договору та специфікації до даного Договору. Сторони домовились, що при зміні, на момент оплати, встановленого курсу гривні до долару США, підтвердженого ПАТ КБ "Приватбанк", пропорційно, автоматично змінюється і загальна вартість товару, і, в даному випадку, немає потреби у підписанні додаткової угоди (про зміну загальної вартості товару).

Пунктом 3.3 Договору передбачено, що оплата вартості (ціни) товару здійснюється покупцем у два етапи:

3.3.1 Перший етап - сплата 50 % ціни (вартості) товару, протягом 2 (двох) банківських днів з моменту отримання покупцем рахунку-фактури на товар.

3.3.2 Другий етап - сплата 25 % ціни (вартості) товару не пізніше 15.10.2021 року.

3.3.3 Третій етап - сплата 25 % ціни (вартості) товару не пізніше 15.11.2021 року.

У пункті 3.4 Договору сторони погодили, що датою оплати вартості (ціни) товару вважається дата надходження грошових коштів на поточний рахунок продавця.

За змістом пунктів 9.1, 9.2 Договору останній набирає чинності з дати його укладення (підписання) сторонами та діє до 31.12.2021 року та моменту повного та належного виконання сторонами усіх своїх зобов`язань за цим Договором. Якщо жодна зі сторін за 10 днів до закінчення терміну дії цього Договору не заявила про своє бажання розірвати Договір, то він вважається пролонгованим на один календарний рік на тих же умовах.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору позивач згідно з підписаними представниками сторін та скріпленими їх печатками видатковими накладними від 09.09.2021 року № 288 на суму 107 560,00 грн. (на поставку гідромолота BLTB-70В) та від 09.09.2021 року № 290 на суму 3 570,00 грн. (на поставку мастила) поставив відповідачу товар на загальну суму 111 130,00 грн.

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань з поставки товару свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення постачальником своїх зобов`язань за Договором.

Проте Товариство з обмеженою відповідальністю "Дреджинг Україна" оплату вартості поставленого йому товару здійснило не у повному обсязі, оплативши позивачу лише 57 350,00 грн. (у тому числі згідно з платіжним дорученням від 09.09.2021 року № 94 на суму 53 780,00 грн. на часткову оплату вартості поставленого позивачем гідромолота BLTB-70В та платіжним дорученням від 24.09.2021 року № 105 на суму 3 570,00 грн. на оплату вартості мастила), та заборгувавши таким чином Товариству з обмеженою відповідальністю "Торгівельна група "Оланво" грошові кошти у розмірі 53 780,00 грн.

Зважаючи на викладене, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельна група "Оланво" звернулося до суду з даним позовом.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

З огляду на правову природу укладеного між сторонами Договору, який у розумінні статей 173, 174 Господарського кодексу України та статей 11, 509 Цивільного кодексу України є належною підставою для виникнення у його сторін кореспондуючих прав і обов`язків, спірні правовідносини за наведеним правочином регламентуються положеннями глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить частина 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Під виконанням зобов`язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов`язків, що є змістом зобов`язання.

Невиконання зобов`язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Беручи до уваги вищенаведене, а також враховуючи, що загальна сума основного боргу відповідача за Договором, яка складає 53 780,00 грн., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна група "Оланво" до відповідача про стягнення вказаної суми основного боргу, у зв`язку з чим даний позов у цій частині підлягає задоволенню.

Разом із тим, у прохальній частині позовної заяви, з урахуванням заяви від 20.07.2022 року про усунення недоліків, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельна група "Оланво" вказувало, що загальна сума основного богу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дреджинг Україна" перед позивачем за Договором складає 53 870,00 грн. Відтак, позивач просив суд стягнути з відповідача саме означену суму грошових коштів.

Проте Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельна група "Оланво" у встановленому законом порядку не було надано суду належних та допустимих доказів на обґрунтування та підтвердження наявності суми простроченого боргу відповідача за Договором у розмірі 90,00 грн. (53 870,00 грн. - 53 780,00 грн.), у зв`язку з чим, у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача означеної суми заборгованості слід відмовити за недоведеністю.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов`язку щодо своєчасної оплати поставленого йому товару за Договором, позивач просив суд стягнути з відповідача 3 % річних у розмірі 990,14 грн., нараховані на суму основного боргу в розмірі 53 780 ,00 грн. (яка є обґрунтованою та належною до стягнення з відповідача) у період з 16.11.2021 року по 27.06.2022 року, а також 8 325,14 грн. інфляційних втрат, нарахованих на означену суму боргу протягом наведеного періоду.

Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Під виконанням зобов`язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов`язків, що є змістом зобов`язання.

Невиконання зобов`язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Разом із тим, суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Оскільки нараховані позивачем суми інфляційних втрат у розмірі 8 325,14 грн. та 3 % річних у сумі 990,14 грн. є арифметично правильними та відповідають приписам чинного законодавства, тоді як відповідачем контррозрахунку наведених компенсаційних виплат надано не було, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна група "Оланво" про стягнення з відповідача нарахованих компенсаційних виплат у вищевказаних розмірах, у зв`язку із чим, такі вимоги підлягають задоволенню.

Крім того, зважаючи на неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Дреджинг Україна" своїх зобов`язань за Договором, позивач також просив суд стягнути з покупця 3 218,00 грн. пені, нарахованої із застосуванням подвійної облікової ставки НБУ на прострочену суму основного боргу в розмірі 53 780,00 грн. у період з 16.11.2021 року по 16.05.2022 року.

Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Положеннями статті 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (стаття 230 Господарського кодексу України).

За змістом частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 552 Цивільного кодексу України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності.

Згідно зі статтями 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 5.2 Договору передбачено, що у випадку несвоєчасного виконання прийнятих на себе грошових зобов`язань по оплаті за товар за цим Договором, покупець зобов`язаний сплатити на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного зобов`язання за кожний день прострочення виконання.

Оскільки нарахована позивачем сума пені у розмірі 3 218,00 грн. є арифметично правильною та відповідає приписам чинного законодавства та умовам Договору, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна група "Оланво" про стягнення з відповідача цієї штрафної санкції у вищенаведеному розмірі.

Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належних доказів на підтвердження повної та вчасної сплати суми заборгованості у розмірі 53 780,00 грн.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе грошові обов`язки за Договором, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з урахуванням наведеного.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дреджинг Україна" (02192, місто Київ, вулиця Миропільська, будинок 19; код ЄДРПОУ 38729343) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна група "Оланво" (49038, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Князя Ярослава Мудрого, будинок 68; код ЄДРПОУ 43824946) 53 780 (п`ятдесят три тисячі сімсот вісімдесят) грн. 00 коп. основного боргу, 3 218 (три тисячі двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. пені, 990 (дев`ятсот дев`яносто) грн. 14 коп. 3 % річних, 8 325 (вісім тисяч триста двадцять п`ять) грн. 14 коп. інфляційних втрат та 2 477 (дві тисячі чотириста сімдесят сім) грн. 64 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 15.09.2022 року.

Суддя В.С. Ломака