Рішення

від 14.09.2022 по справі 910/1998/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.09.2022Справа № 910/1998/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. розглянувши матеріали господарської справи у спрощеному позовному провадженні без проведення судового засідання

за позовом Адвокатського бюро «Вікторії Ніколаєнко»

до Державного підприємства «УКРЛІКТРАВИ»

про стягнення 21 724,52 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Адвокатського бюро «Вікторії Ніколаєнко» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «УКРЛІКТРАВИ» про стягнення 21 724,52 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором №12/11 про надання правової допомоги від 12.11.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.02.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/1998/22, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

У відповідності до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частинною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

31.05.2022 через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про продовження процесуальних строків, у якому відповідач просить суд продовжити строк на подання відзиву та ознайомлення з матеріалами справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.06.2022 клопотання Державного підприємства «УКРЛІКТРАВИ» про продовження строку для подання відзиву на позовну заяву задоволено, продовжено Державному підприємству «УКРЛІКТРАВИ» встановлений судом процесуальний строк для подання відзиву до 07.07.2022 включно.

Однак, відповідач у строк, встановлений судом, не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим статтею 178 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Про продовження Державному підприємству «УКРЛІКТРАВИ» процесуального строку для подання відзиву відповідача було повідомлено ухвалою суду від 22.06.2022, направленою на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно із ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Також у відповідності до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

З матеріалів справи вбачається, що ухвала суду від 22.06.2022 вручена відповідачу, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0105492396636.

Враховуючи вище наведене, суд прийшов до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

12.11.2020 між Адвокатським бюро «Вікторії Ніколаєнко» (адвокатське бюро, позивач) та Державним підприємством «УКРЛІКТРАВИ» (клієнт, відповідач) укладений договір про надання правової допомоги №12/11 (надалі - договір), відповідно до умов якого Адвокатське бюро зобов`язується здійснити представництво та iншi, передбачені цим договором, види правової допомоги клієнту, на умовах і в порядку що визначені цим договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання цього договору (п. 1.1. договору).

Відповідно до п. 2.1. договору, Адвокатське бюро на підставі звернення клієнта зобов`язалось надати наступну правову допомогу:

2.1.1. Представництво інтересів клієнта в усіх без виключення підприємствах, установах та організаціях незалежно від їх форм власності та підпорядкування, а також в усіх без виключення державних та недержавних органах, судах всіх інстанцій та юрисдикцій iз усіма без виключення процесуальними правами, наданими стороні по справі положеннями чинних в Україні ГПК, ЦПК, КПК, КУПАП та КАС.

2.1.2. Ознайомлення та зняття копій власними копіювальними засобами з матеріалів справ стороною в яких є клієнт; перевірка на відповідність вимогам законодавства локальних актів які видаються органами (підрозділами) клієнта, надання допомоги клієнту в підготовці та коректному оформленні зазначених актів; ведення претензійно - позовної роботи з боржниками клієнта; взяття участі у підготовці та укладенні різного роду договорів мiж клієнтом та іншими особами, надання клієнту допомоги в організації контролю за виконанням цих та вже існуючих договорів, стежити за застосуванням передбачених законодавством і зазначеними договорами санкцій щодо контрагентів клієнта, які не виконують взятих на себе договірних зобов`язань, iншими способами забезпечувати належну договірну роботу клієнта .

Водночас, клієнт зобов`язався, зокрема, вiдшкодувати витрати, понесенi Адвокатським бюро під час виконання останнім доручення клієнта, такі як: сплата судового збору, передбачена Законом України «Про судовий збiр», оплата експертних послуг тощо у відповідності до наданих квитанцій та рахунків; прийняти належним чином виконану роботу Адвокатським бюро та оплатити її у розмiрi та строки, встановлені в даному договорі.

За змістом пункту 4.1. договору сторони домовились, що вартість наданих юридичних послуг Адвокатське бюро визначає самостійно після одержання вiд клієнта замовлення на надання юридичної допомоги, та виставляє клієнту відповідний рахунок.

Оплата за даним договором здійснюється не пізніше 3 - х днів з моменту отримання клієнтом рахунку від Адвокатського бюро. Такий рахунок за вибором Адвокатського бюро може бути надіслано поштовою кореспонденцію та/або електронним листом на електронну поштову скриньку клієнта. Рахунок вважається отриманим клієнтом з моменту його надходження до поштового вiддiлення, яке обслуговує адресу місця проживання (реєстрації) клієнта та/або з моменту надходження електронного листа на електронну поштову скриньку клієнта (п. 4.2. договору).

Згідно із п. 4.5. договору, за результатами надання юридичної допомоги складається акт, що підписується представниками кожноп зі сторiн. В акті вказується обсяг наданої Адвокатським бюро юридичної допомоги і її вартість. Акт надсилається клієнту Адвокатським бюро факсимільним зв`язком або поштою. На письмову вимогу клієнта, Адвокатське бюро може надавати Акти про надання юридичної допомоги, в яких буде вказано перелік наданої юридичної допомоги iз ідентифікацією.

Даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до « 31» грудня 2021 року або до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за даним договором (п. 7.1. договору в редакції Додаткової угоди №32від 31.05.2021).

Додатковою угодою № 3 від 28.10.2021 до договору сторони погодили, що Адвокатське бюро та Клієнт дійшли згоди розірвати договір про надання правової допомоги №12/11 вiд 12.11.2020 року, укладений мiж адвокатським бюро та клієнтом. З моменту набрання чинності цією Додатковою угодою зобов`язання сторiн, що виникли з договору, припиняються і сторони не вважають себе пов`язаними будь-якими правами та обов`язками, що виникли за договором.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що на виконання умов договору позивачем були надані відповідачу згідно із актом надання правової допомоги №12 від 28.10.2021 послуги на суму 41 040,00 грн.

Позивачем виставлений відповідачу рахунок на оплату вартості наданої правової допомоги №11/10 від 11.10.2021 на суму 41 040,00 грн.

Відповідач взяті на себе зобов`язання за договором в частині оплати вартості послуг виконав частково, а саме: 20.10.2021 здійснено оплату у розмірі 20 000,00 грн. Таким чином заборгованість відповідача перед позивачем становить 21 040,00 грн.

11.01.2022 позивач направив на адресу відповідача вимогу (претензію) від 11.01.2022 про сплату заборгованості за договором про надання правової допомоги №12/11 від 12.11.2020. Вказана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

У зв`язку із простроченням грошового зобов`язання, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у сум 200,60 грн. та інфляційні втрати у сумі 483,92 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як підтверджено наявним в матеріалах справи актом надання правової допомоги №12 від 28.10.2021 позивач надав відповідачу погоджені в п. 2.1. договору послуги з надання правової допомоги на загальну суму 41 040,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 4.2. договору сторони погодили, що оплата за даним договором здійснюється не пізніше 3 - х днів з моменту отримання клієнтом рахунку від Адвокатського бюро. Такий рахунок за вибором Адвокатського бюро може бути надіслано поштовою кореспонденцію та/або електронним листом на електронну поштову скриньку клієнта. Рахунок вважається отриманим клієнтом з моменту його надходження до поштового вiддiлення, яке обслуговує адресу місця проживання (реєстрації) клієнта та/або з моменту надходження електронного листа на електронну поштову скриньку клієнта.

Як підтверджено наявною в матеріалах справи випискою з рахунку позивача, відповідач здійснив часткову оплату вартості наданих за актом надання правової допомоги №12 від 28.10.2021 на суму 20 000,00 грн.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Відповідач, в порушення взятих на себе зобов`язань оплату наданих позивачем послуг здійснив частково на суму 20 000,00 грн., у зв`язку із чим, заборгованість відповідача перед позивачем становить 21 040,00 грн.

Враховуючи викладене вище, оскільки матеріалами справи підтверджується невиконане зобов`язання за договором у сумі 21 040,00 грн., то суд задовольняє позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 21 040,00 грн.

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У зв`язку із простроченням оплати наданих послуг позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у сум 200,60 грн. та інфляційні втрати у сумі 483,92 грн.

Нарахування 3% річних та інфляційних втрат здійснені позивачем за період з 14.10.2021 по 07.02.2022.

Як встановлено судом вище, сторонами погоджено, що оплата за даним договором здійснюється не пізніше 3 - х днів з моменту отримання клієнтом рахунку від Адвокатського бюро. Такий рахунок за вибором Адвокатського бюро може бути надіслано поштовою кореспонденцію та/або електронним листом на електронну поштову скриньку клієнта. Рахунок вважається отриманим клієнтом з моменту його надходження до поштового вiддiлення, яке обслуговує адресу місця проживання (реєстрації) клієнта та/або з моменту надходження електронного листа на електронну поштову скриньку клієнта

Суд звертає увагу, що позивачем надано до матеріалів справи докази (поштова квитанція №0420527974550) направлення рахунку на оплату вартості наданої правової допомоги №11/10 від 11.10.2021 на адресу відповідача, який направлявся 11.01.2022 разом з претензією про сплату заборгованості.

Відповідно до інформації з веб-сайту Укрпошта поштове відправлення №0420527974550 вручено відповідачу - 14.01.2022.

З урахуванням на погоджені у договорі сторонами строки оплати та вручення відповідачу рахунку на оплату 14.01.2022, суд вважає обґрунтованими періодом нарахування 3% річних та інфляційний втрат є період з 18.01.2022 по 07.02.2022.

В пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" визначено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування 3% річних та інфляційних втрат.

Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Здійснивши перерахунок 3% річних, судом встановлено, що обґрунтованим розміром 3% річних, що підлягає стягненню з відповідача є 3% річних у загальному розмірі 36,32 грн, у зв`язку із чим, суд задовольняє позовні вимоги у цій частині частково.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція). При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 24.04.2019 року у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 року у справі № 924/312/18 та від 05.07.2019 року у справі № 905/600/18.

Відповідач повинен був здійснити оплату наданих послуг до 17.01.2022, то нарахування інфляційних втрат слід здійснювати за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, тобто з лютого 2022 року.

Враховуючи те, що кінцевою датою нарахування інфляційних втрат є 07.02.202, а інфляція нараховується в середньому за місяць, то суд прийшов до висновку, що суми інфляційних втрат задоволенню не підлягають.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Адвокатського бюро «Вікторії Ніколаєнко» до Державного підприємства «УКРЛІКТРАВИ».

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства УКРЛІКТРАВИ (01001, місто Київ, вулиця БОРИСА ГРІНЧЕНКА, будинок 1, ідентифікаційний код 37471692) на користь Адвокатського бюро Вікторії Ніколаєнко ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) основний борг у сумі 21 040,00 грн., 3% річних 36,32 грн. та судовий збір у розмірі 2406,98 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано: 15.09.2022.

Суддя О.В. Гулевець