Рішення

від 05.09.2022 по справі 922/850/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.09.2022м. ХарківСправа № 922/850/22

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Погорелової О.В

при секретарі судового засідання Федоровій К.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Керівника Слобідської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області, м. Харків в інтересах держави, в особі Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради "Обласна клінічна інфекційна лікарня", м. Харків (перший позивач) та Харківської обласної ради, м. Харків (другий позивач) третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивачів - Північно-східний офіс Держаудитслужби, м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "БУК.ЮА", м. Харків про стягнення коштів за участю представників учасників справи:

прокурор - Хряк О.О.

першого позивача - не з`явився

другого позивача - не з`явився

відповідача - не з`явився

третьої особи - не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Керівник Слобідської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області (прокурор) звернувся до Господарського суду Харківської області в інтересах держави в особі Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради "Обласна клінічна інфекційна лікарня" (перший позивач) та Харківської обласної ради (другий відповідач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "БУК.ЮА" (відповідач) в якому просить суд стягнути з відповідача на користь першого позивача суму зайво сплаченого податку на додану вартість у розмірі 33320,00 грн., сплачених за договором купівлі-продажу №88/7-1 від 16.03.2020, як безпідставно збережену. Витрати по оплаті судового збору прокурор просить суд покласти на відповідача. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що першим позивачем безпідставно сплачено на рахунок відповідача 33320,00 грн. податку на додану вартість на підставі договору №88/7-1 від 16.03.2020, оскільки операція з товаром (респіраторами), який був предметом договору звільняється від оподаткування податком на додану вартість, з огляду на зміст пункту 71 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України та постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2020 №224.

Ухвалою суду від 06.06.2022 позовна заява була прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання. Цією ж ухвалою суду залучено до участі у справі Північно - східний офіс Держаудитслужби як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів.

Рух справи висвітлено у відповідних ухвалах суду.

04.07.2022 до суду від другого позивача надійшла заява в якій він повідомив суд, що Харківська обласна рада підтримує правову позицію прокурора, просить суд задовольнити позовні вимоги та розглядати справу за відсутності представника обласної ради.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає за можливе вказану заяву другого позивача задовольнити, оскільки брати участь у судовому засіданні, відповідно до ст. 42 ГПК України, є правом учасника справи, а не обов`язком, а обов`язковість явки в судове засідання представника другого позивача судом не визнавалась.

16.08.2022 до суду від першого позивача надійшло клопотання, в якому він вказує на те, що позов підтримує у повному обсязі та просить суд його задовольнити. Просить справу розглядати без участі представника КНП ХОР "ОКІЛ".

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає за можливе вказане клопотання задовольнити, оскільки брати участь у судовому засіданні, відповідно до ст. 42 ГПК України, є правом учасника справи, а не обов`язком, а обов`язковість явки в судове засідання представника першого позивача судом не визнавалась.

Третя особа правом на участь представника у судовому засіданні не скористалася, причину неявки не повідомила. Про місце, дату та час проведення судових засідань третя особа повідомлялася належним чином, відповідно до ст.ст. 120, 121 ГПК України.

Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив. Про місце, дату та час проведення судових засідань відповідач повідомлявся належним чином, відповідно до ст.ст. 120, 121 ГПК України.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвали суду направлялись судом рекомендованими листами з повідомленнями про вручення (з відміткою судова повістка) на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 61077, вул. Шекспіра, 24.

Але, судова кореспонденція повернута поштою на адресу суду із позначкою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Крім того, судом, за допомогою телефонного зв`язку за номером 067-464-98-45 (зазначений прокурором у позовній заяві), була здійсненна спроба передати телефонограму та повідомити відповідача про дату, час та місце розгляду справи у суді, проте, на дзвінок ніхто не відповів.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу пункту 5 частини 6 статті 242 ГПК України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 названого Закону, для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень"). Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі №922/850/22 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

За змістом п.п. 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання. У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (постанови КГС ВС від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі №910/23064/17, від 24.07.2018 у справі №906/587/17).

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року №475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України", рішення Європейського суду з прав людини від 27.04.2000 року у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 року у справі "Красношапка проти України").

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

У судовому засіданні 06.09.2022 прокурор підтримав позов у повному обсязі та просив суд його задовольнити.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши прокурора, суд встановив наступне.

16 березня 2020 року між Комунальним некомерційним підприємством Харківської обласної ради "Обласна клінічна інфекційна лікарня" (надалі - Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БУК.ЮА" (надалі - Постачальник) було укладено договір купівлі - продажу №88/7-1 (надалі - договір), за умовами якого Постачальник передає у власність Покупцю, а Покупець приймає респіратори відповідно до ДК 021:2015 33190000-8 Медичне обладнання та вироби медичного призначення різні, НК 024:2019 57793 респіратор загального застосування, далі Товар, що зазначений у Специфікації (Додаток 1) (п.1.1. договору).

Ціна товару кожного найменування зазначається у Специфікації, що додається до договору (п.2.1. договору).

Сума договору становить: 199920,00 грн. в т.ч. ПДВ 33320,00 грн. (п.2.2. договору).

Відповідно до п.3.1. договору поставка товару за договором здійснюється відповідно до заявок Покупця. Заявка Покупця має містити інформацію щодо кількості та асортименту товару.

Згідно з п.5.1. договору розрахунки за поставлений товар на умовах:

- відстрочки платежу до 20 календарних днів;

- по факту поставки відповідно накладної;

- в термін, що зазначений у накладній.

Усі розрахунки за договором проводяться у безготівковій формі на розрахунковий рахунок Постачальника (п.5.2. договору).

Цей договір вступає в силу з моменту підписання і діє до 31 березня 2020 року.

Відповідно до п.13.2. договору Покупець є платником податку на прибуток - неприбуткова організація.

Згідно з п.13.3. договору Постачальник є платником єдиного податку.

Відповідно до Специфікації до договору №88/7-1 від 16.03.2020, найменування товару - Респіратор БУК-3К (50ПДК) FFP3, арт. В 0041, кількість товару - 2380 шт., ціна за одиницю з ПДВ - 84,00 грн., сума з ПДВ - 199920,00 грн., ПДВ - 33320,00 грн.

Факт поставки товару підтверджується видатковою накладною №827 від 24.03.2020.

Платіжним дорученням №251 від 25.03.2020 перший позивач сплатив відповідачу 199920,00 грн. Таким чином, загальна сума сплачена за вказаним договором становить 199920,00 грн. (в тому числі ПДВ 33320,00 грн.).

Звертаючись з даним позовом до суду, в інтересах держави в особі Харківської обласної Ради та КНП ХОР "Обласна клінічна інфекційна лікарня" , прокурор вказує на наступне.

Відповідно до Статуту КНП ХОР "Обласна клінічна інфекційна лікарня" є некомерційним підприємством. Органом, що здійснює управління майном Підприємства, є Харківська обласна рада. КНП ХОР "Обласна клінічна інфекційна лікарня" може від свого імені укладати договори, набувати майнові та немайнові особисті права та нести обов`язки, бути позивачем та відповідачем у судах різної юрисдикції. Майно підприємства є власністю територіальних громад сіл, селищ, міст Харківської області і закріплено за ним на праві оперативного управління.

Відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування" обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.

Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Відповідно до Довідки - повідомлення Департаменту охорони здоров`я Харківської обласної державної адміністрації від 11.03.2020 №111 було змінено кошторисні призначення по КЕКВ 2610 (за рахунок залишків медичної субвенції за кошти місцевого бюджету) комунальному некомерційному підприємству Харківської обласної ради "Обласна клінічна інфекційна лікарня" (головний розпорядник кредитів). У подальшому, директором КНП ХОР "Обласна клінічна інфекційна лікарня" погоджено Довідку про зміни до плану використання бюджетних коштів на 2020 рік від 12.03.2020 №2, відповідно до якої поточні видатки загального фонду складали 1233786,00 грн.

Незважаючи на тривале існування порушення вимог законодавства, органом уповноваженим здійснювати функції у спірних правовідносинах - Харківською обласною радою, яка є засновником КНП ХОР "Обласна клінічна інфекційна лікарня" та здійснює управління майном підприємства та самою Лікарнею, яка є стороною договору, належних та дієвих заходів щодо усунення порушень закону не вжито.

Реагування обмежилось лише надісланням Лікарнею листів від 02.03.2021 №515 та від 05.05.2021 № 973 на адресу ТОВ "БУК.ЮА". Водночас, Лікарнею на адресу окружної прокуратури скеровано лист - звернення від 29.06.2021 №1306 щодо вжиття заходів представницької діяльності. Також вищевказаний лист - звернення свідчить про те, що Лікарнею заходи щодо стягнення з Постачальника надміру сплачених коштів в судовому порядку не вживалися. Окружною прокуратурою на адресу Лікарні скеровано лист від 19.11.2021 №54-132-4604вих-21, яким з`ясовувалося питання стосовно самостійного вжиття Лікарнею заходів щодо стягнення надмірно сплаченого ПДВ у судовому порядку та з цих же питань скеровано лист на адресу Харківської обласної ради від 26.11.2021 №54-132-4791вих-21. Відповідно до листа Лікарні від 26.11.2021 №2084 встановлено, що у останній відсутній намір звертатись до суду. Згідно з листом Харківської обласної ради від 23.12.2021 №01-37/3698 встановлено, що Харківська обласна рада не наділена повноваженнями щодо дотримання здійснення контролю за дотриманням законодавства про публічні закупівлі та що підстави для оскарження обласною радою відповідної процедури публічних закупівель у якості єдиного позивача відсутні. Вказане свідчить про неналежне здійснення захисту інтересів держави, яке виявилось в пасивній поведінці.

Про намір здійснити звернення до суду із позовом прокуратурою зазначено у листах - повідомленнях в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", які скеровані на адресу Лікарні листом від 26.11.2021 №54-132-4792вих-21 та Харківської обласної ради від 29.12.2021 №54-132-5396вих-21.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Щодо наявності підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави, суд зазначає наступне.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Стаття 53 ГПК України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду, прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до ч. 4 ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у ст. 23 Закону України "Про прокуратуру". Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень.

У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої).

Обставини дотримання прокурором процедури, встановленої частинами 3 та 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з`ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, оскільки відповідно до положень статей 53, 174 ГПК України недотримання такої процедури унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті. У той же час відповідний уповноважений орган, виконуючи свої функції, не позбавлений можливості самостійно звернутися до суду з позовом з метою захисту інтересів держави.

При цьому захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 наведено такі правові висновки:

"Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджування порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим".

У судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах. Тобто, під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (п. 35 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18).

Верховний Суд, при розгляді справи № 916/932/17 (постанова від 14.05.2019) прийшов до висновку, що прокурор не обмежений можливістю захисту лише держави, а законом прямо передбачено обов`язок здійснення представництва органів місцевого самоврядування.

Представництво прокурором інтересів держави в особі уповноваженого органу, в тому числі органу місцевого самоврядування, здійснюється згідно із вимогами Конституції України та Закону України Про прокуратуру, а тому не потребує погодження у будь-якій формі від відповідного органу державної влади або місцевого самоврядування для реалізації вказаної конституційної функції (зокрема й шляхом делегування повноважень).

Частина четверта статті 23 Закону України Про прокуратуру передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Доказів оскарження підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі КНП ХОР "ОКІЛ" та Харківської обласної ради суду не надано.

Таким чином, прокурором при зверненні з позовною заявою у даній справі дотримано порядок звернення з позовною заявою, передбачений статтею 23 Закону України "Про прокуратуру".

Положеннями п. 71 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України встановлено, що тимчасово, на період, що закінчується останнім календарним днем місяця, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення на митну територію України та/або операції з постачання на митній території України товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), перелік яких визначено Кабінетом Міністрів України.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30 березня 2020 року № 540-IX (далі - Закон № 540-IX), який набрав чинності з 02.04.2020, пункт 71 підрозділу 2 Розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України викладено в наступній редакції: "Тимчасово, на період, що закінчується останнім календарним днем місяця, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення на митну територію України та/або операції з постачання на митній території України товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), перелік яких визначено Кабінетом Міністрів України. У разі здійснення операцій, звільнених відповідно до цього пункту, положення пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу та положення статті 199 цього Кодексу не застосовуються щодо таких операцій. Норми цього пункту застосовуються до операцій, здійснених починаючи з 17 березня 2020 року".

Тобто, в силу наведених норм законодавцем було встановлено, що операції з постачання на митній території України товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19) звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції виключно щодо товарів, перелік яких визначено Кабінетом Міністрів України.

З метою реалізації п. 71 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України Постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2020 № 224 було затверджено перелік товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, які звільняються від сплати ввізного мита та операції з ввезення яких на митну територію України та/або операції з постачання яких на митній території України звільняються від оподаткування податком на додану вартість (надалі - Перелік).

Судом встановлено, що товар, який був предметом поставки за укладеним сторонами договором №88/7-1 від 16.03.2020, а саме: респіратори БУК-ЗК, включений до вказаного Переліку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2020 № 224.

Отже, суд погоджується з доводами прокурора, що медичне обладнання, яке є предметом договору, віднесено до товарів, звільнених від оподаткування податком на додану вартість.

Суд встановив, що позивачем було перераховано на рахунок відповідача грошові кошти в сумі 199920,00 грн. відповідно до трансакції з призначенням платежу: "0712020;2610; за вироби мед. призн. респіратори.: зг. дог №88/7-1 від 16.03.20р. та накл..827від 24.03.20р. мед. субв. з ДБ місц. бюдж. ст.3 ЗУ ДБУ, в тч. ПДВ 33320,00. ".

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Близьку за змістом позицію викладено у постановах Верховного Суду 14.01.2021 у справі №922/2216/18, від 23.01.2020 у справі №910/3395/19, від 23.04.2019 у справі №918/47/18, від 01.04.2019 у справі № 904/2444/18.

У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Положення глави 83 ЦК України "Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави" застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Для виникнення зобов`язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна в однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна в особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв`язок між збільшенням майна в однієї особи і відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстав для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто обов`язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувачем), з одночасним зменшенням його в іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, передбачених нормами статті 11 ЦК України.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до положень статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов`язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг.

Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.

Відповідно до статті 11 Закону України "Про ціни і ціноутворення" вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

Отже, сторони на договірних засадах передбачають формування ціни за договором.

За умовами Договору, загальна вартість товару з урахуванням ПДВ 33320,00 грн. становить 199920,00 грн.

Згідно з підпунктом 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), ПДВ - це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Порядок обчислення та сплати ПДВ регламентується розділом V Податкового кодексу України.

Згідно з підпунктами "а" і "б" пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 ПК України.

За своєю правовою сутністю ПДВ є часткою новоствореної вартості та сплачується покупцем /замовником послуг/.

Тобто сторони Договору погодили, що у ціну розрахункової одиниці вартості товару включено оплату ПДВ.

Водночас, як вказано вище, Законом України від 30.03.2020 №540 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", який набув чинності 02.04.2020, доповнено підрозділ 2 розділу ХХ ПК України пунктом 71, згідно з яким тимчасово, на період, що закінчується останнім календарним днем місяця, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), звільняються від оподаткування ПДВ операції з ввезення на митну територію України та/або операції з постачання на митній території України товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), перелік яких визначено Кабінетом Міністрів України. У разі здійснення операцій, звільнених відповідно до цього пункту, положення пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу та положення статті 199 цього Кодексу не застосовуються щодо таких операцій. Норми цього пункту застосовуються до операцій, здійснених починаючи з 17.03.2020.

Відповідно до п. 5 інформаційного листа Державної податкової служби України від 16.04.2020 № 10 вартість товарів, що включені до Переліку № 224, повинна визначатися без ПДВ з настання дати запровадження цієї пільги, відповідно до змін, внесених Законом № 540-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (СОVID-19)" від 30.03.2020 (тобто з 17 березня 2020 року). Ця вимога законодавства застосовується незалежно від того чи містять договори та первинні документи, складені на постачання таких товарів, положення щодо необхідності нарахування ПДВ чи ні, а також незалежно від дати укладення таких договорів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2020 №224 затверджено перелік товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, операції з ввезення яких на митну територію України та/або операції з постачання яких на митній території України звільняються від оподаткування ПДВ, серед яких і медичні маски, респіратори FFP2 або FFP3, маски, не оснащені змінними фільтрами (код згідно з УКТЗЕД 6307909800).

Слід зазначити, що хоча ПДВ й включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто в договірному порядку.

Отже, відповідач як одна із сторін зобов`язання набуває зазначені кошти за рахунок іншої сторони не в порядку виконання договірного зобов`язання, що виключає застосування до правовідносин сторін норм зобов`язального права, а поза підставами, передбаченими договором поставки, внаслідок їх перерахування на рахунок відповідача понад вартість товару, який було поставлено, тобто на підставі статті 1212 ЦК України.

Наведеного правового висновку також дійшов Верховий Суд у постанові від 01.06.2021 у справі №916/2478/20.

Водночас, для кондикційних зобов`язань характерним є, зокрема, приріст майна в набувача без достатніх правових підстав, тобто, збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої.

Разом з тим, відповідачем не надано належних та допустимих доказів того, що відповідна сума ПДВ була ним віднесена до податкового зобов`язання та сплачена до державного бюджету України.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України він регулює відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Як вказано вище, порядок обчислення та сплати ПДВ регламентується розділом V Податкового кодексу України.

Так, відповідно до пунктів 200.1, 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету.

У частині 3 статті 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

В матеріалах справи відсутні докази перерахування відповідачем суми ПДВ у розмірі 3320,00 грн. до державного бюджету України.

Крім того, факт порушення вимог вищевказаної постанови КМУ від 20.03.2020 № 224 та вимог п. 71 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, з урахуванням змін внесених Законом від 17.03.2020 № 530-ІХ щодо зайво сплаченої суми ПДВ у розмірі 33 320,00 грн. ТОВ "БУК.ЮА" встановлено Актом планової ревізії окремих питань ревізії фінансово - господарської діяльності з питань використання коштів державного та місцевих бюджетів, а також, коштів, отриманих з інших джерел, для забезпечення заходів, спрямованих на боротьбу з гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2, Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради "Обласна клінічна інфекційна лікарня" за період з 01.03.2020 по 30.10.2020 Північно-східного офісу Держаудитслужби від 29.01.2021 № 202004-22/02.

За приписами статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до положень ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 530, 610, 612 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БУК.ЮА" (61077, м. Харків, вул. Шекспіра, 24, код ЄДРПОУ 43213121) на користь Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради "Обласна клінічна інфекційна лікарня" (61096, м. Харків, просп. Героїв Сталінграду, 160, код ЄДРПОУ 020036552) суму зайво сплаченого податку на додану вартість у розмірі 33320,00 грн., сплачених за договором купівлі-продажу №88/7-1 від 16.03.2020, як безпідставно збережених.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БУК.ЮА" (61077, м. Харків, вул. Шекспіра, 24, код ЄДРПОУ 43213121) на користь Харківської обласної прокуратури (61001, м. Харків, вул. Богдана Хмельницького, 4, код ЄДРПОУ 02910108) - 2481,00 грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Прокурор - Керівник Слобідської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області (61036, м. Харків, вул. Тепловозна, 8).

Перший позивач - Комунальне некомерційне підприємство Харківської обласної ради "Обласна клінічна інфекційна лікарня" (61096, м. Харків, просп. Героїв Сталінграду, 160, код ЄДРПОУ 020036552).

Другий позивач - Харківська обласна рада (61002, м. Харків, вул. Сумська, 64, код ЄДРПОУ 24283333).

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "БУК.ЮА" (61077, м. Харків, вул. Шекспіра, 24, код ЄДРПОУ 43213121).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Північно-східний офіс Держаудитслужби (61022, м. Харків, м. Свободи, 5, Держпром, 4 під., 10 пов., код ЄДРПОУ 40478572).

Повне рішення підписано 15 вересня 2022 року.

Суддя О.В. Погорелова